Державний вищий навчальний заклад
| Вид материала | Документы |
- Державний вищий навчальний заклад, 466.69kb.
- Державний вищий навчальний заклад, 1225.87kb.
- Молоді та спорту України, 63.5kb.
- Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет імені, 355.61kb.
- Доктор юридичних наук, доцент, 3894.02kb.
- Державний вищий навчальний заклад запорізький національний університет, 520.84kb.
- Державний вищий навчальний заклад, 1353.58kb.
- Стеценко Богдан Станіславович. Акціонерні товариства на ринку капіталів України: дис, 207.8kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 1931.11kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 3279.57kb.
Гулак Дмитро
студент 4 курсу біологічного факультету
Порівняльна середовищетвірна діяльність копитних
Задача роботи: встановити порівняльну середовищетвірну діяльність копитних при різній щільності популяції в рекреаційному парку ЗАЗ «Таврія»,національному заповіднику «о.Хортиця» (Запорізька область),в Азово-Сиваському національному природному парку (АСНПП, о.Бірючий, Херсонська область).На протязі трьох сезонів2009 р по методиці Г.В. Кузнєцова(1975) та В.І.Домніча(1989,2008) було закладено 54 ділянки розміром 100х10 м кожна при обліку виділених копитними екскрементів. Загальна вага екскрементів оленя благородного в абсолютно сухій вазі в АСНПП в основних біотопах (полігональний степ і заниження) восени склала 47 т, за літніми підрахунками – 150,1 т , за осінніми – 86,7 т. По сезонам року на 1 га популяція оленя благородного восени в полігональному степу виділяє 9,1 кг екскрецій ,в заниженні 7,9 кг;влітку в полігональному степу 24,8 кг,в заниженні 33,7 кг;за осінній період в полігональному степу 14,7 кг,в заниженні 18,5 кг. Загальна вага екскрементів лані європейської в АСНПП в основних біотопах (полігональний степ і заниження) восени склала - 98,1 т , влітку – 120 т, а за осінніми підрахунками – 70 т. По сезонам року на 1 га популяція лані європейської восени в полігональному степу виділяє 20,9 кг екскрецій ,в заниженні 12,6 кг;влітку в полігональному степу 24,6 кг,в заниженні 17,3 кг;за осінній період в полігональному степу 13,1 кг,в заниженні 12,9 кг. Загальна вага екскрементів муфлона європейського в АСНПП в основних біотопах (полігональний степ і заниження), влітку склала – 2,38 т , за осінній період – 0,54 т . По сезонам року на 1 га популяція муфлона європейського влітку в полігональному степу виділяє 0,5 кг екскрементів ,в заниженні 0,32 кг;за осінній період в полігональному степу 0,1 кг,в заниженні 0,1 кг. Популяція оленя благородного в рекреаційному парку «Таврія» в трьох основних біотопах восени 2009 р виділила на 1 га в полі-15,3 кг,в лісосмузі-10,2 кг,в лісі-18,5 кг. Популяція лані європейської виділила на 1 га в полі-9,1 кг,в лісосмузі 2,9 кг, в лісі-3,5 кг. Популяція муфлона європейського виділила на 1 га в полі-6,5 кг,в лісосмузі-0,6 кг,в лісі -1,2 кг. Тобто найбільша кількість екскрецій копитних в польовому біоценозі. Відмічаємо,що щільність оленя,лані,муфлона у рекреаційному парку «Таврія» - 450 ос,у національному заповіднику «о.Хортиця» козулі – 0,02 ос, в АСНПП – оленя, лані, муфлона - 535 ос.
Таким чином абсолютно суха вага екскрементів в АСНПП в двох основних біотопах (полігональний степ і заниження) оленя благородного влітку в 2 рази більше ніж восени і в 3,5 рази більше ніж навесні. Лані європейської влітку в 1,2 рази більше ніж навесні і майже вдвічі більше ніж восени. Муфлона європейського влітку в 4,5 рази більше ніж за осінній період.
Література
1. Кузнецов Г. В. Определение потребления растительной продукции лосями по их экскрементам // Копытные фауны СССР. – Москва: Наука, 1975. – 277 с.
2.Домніч В. І.,Свідуновіч І. Середовищетвірна активність шляхетного оленя на півдні України // Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Збірка тез IV міждонарод .каук. конф. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007 – С.471-473.
Гурєєва Анна
студентка 5 курсу біологічного факультету
АКАНТОЦЕФАЛИ КЕФАЛЕЙ АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ
Актуальність роботи – особливістю будови акантоцефал є озброєний гачками хоботок, який при зануренні в стінку кишковика викликає запалення, некрози, перитоніт, що в свою чергу знижує вгодованість кефалей. Акантоцефали є патогенними для молоді, що в свою чергу спричиняє масову загибель та відхід риб. Таким чином, дослідження скреблянок кефалей як патогенних паразитів є актуальним і має важливе практичне значення для промислового використання водних ресурсів.
Метою роботи було встановлення видового складу акантоцефал кефалевих в Азово – Чорноморському регіоні та показників зараженості. Дана мета потребує вирішення наступних задач: а) з’ясувати видовий склад акантоцефал кефалевих Азово-Чорноморського регіону; б) розрахувати зараженість акантоцефалами кефалей; в) порівняти видовий склад і показники зараженості кефалей акантоцефалами в різних ділянках Азово – Чорноморського регіону.
Результати, отримані в ході роботи, можуть бути використані при проведенні робіт пов’язаних з розведенням, інтродукцією і акліматизацією кефалевих Азово–Чорноморського регіону. Використання природних ресурсів має бути раціональним. Для підтримання морських екосистем та високої продуктивності людина застосовує акліматизаційні та інтродукційні заходи, але це змінює умови життя не тільки нових, а і старих членів цих систем. Через це важливим стає питання дослідження паразитологічної ситуації, як контролю епізоотичного стану екосистеми.
Було досліджено 25 екз. риб (9 екз. сингіля та 16 екз. піленгаса), та проаналізовано дані попередніх зборів від 385 екз.
За результатами досліджень видовий склад акантоцефал сингіля та піленгаса Азово-Чорноморського регіону. Найбільш розповсюдженим видом є Neoechinorhynchus agilis у піленгаса та Acantogyrus adriaticus у сингіля.
Для обох знайдених видів акантоцефал були розраховані показники зараженості. Встановлено, що екстенсивність інвазії піленгаса і сингіля є приблизно однаковою.
Порівнюючи видовий склад та показники зараженості кефалевих в двох географічно різних районах (Керченській затоці та озері Сиваш) ми встановили, що видовий склад озера Сиваш включає один вид акантоцефал Neoechinorhynchus agilis, тоді як в Керченській затоці зустрічаються обидва види акантоцефал Neoechinorhynchus agilis та Acantogyrus adriaticus. Загальна зараженість акантоцефалами сягала 6,7%. Зараженість Neoechinorhynchus agilis склала 5,7% та 10%, в озері Сиваш та Керченській затоці, відповідно, а зараженість Acantogyrus adriaticus 7,5% в Керченській затоці. Загальна кількість знайдених паразитів складає 77 екземплярів.
Живага Ольга
студентка 5 курсу біологічного факультету
ВПЛИВ АМАТОРСЬКОГО ТА ПРОМИСЛОВОГО РИБАЛЬСТВА НА СТАН ПОПУЛЯЦІЇ КАРАСЯ СРІБЛЯСТОГО В КАХОВСЬКОМУ ВОДОСХОВИЩА
Карась сріблястий в уловах Каховського водосховища є об’єктом аматорського і промислового лову. У зв'язку з підвищенням значимості сріблястого карася в промислових та аматорських уловах виникла необхідність прогнозування його чисельності, з метою регулювання промислу.
Якщо порівнювати аматорські і промислові улови в тонах за рік, то в середньому (з 2004 по 2008 роки), риболовами - аматорами було виловлено 96,59 тон карася, в тому числі промислове рибальство його становить 805,64 тон. Якщо порівнювати ці показники в процентному співвідношенні, то аматорами вилучається 33% від загального вилову риби в середньому за 2004-2008 роки. Середній вилов в промисловому рибальстві становить 31%. Аналізуючи вплив аматорського рибальства на іхтіофауну Каховського водосховища, можна припустити, що велика кількість особин карася сріблястого в уловах ще не досягнули статевої зрілості, а середня довжина карася в аматорських уловах становить приблизно 15,3 см (n=20). Рибу виловлюють з порушенням Правил любительського та спортивного рибальства. Частка особин, що не досягли промислової довжини в аматорських уловах як правило становить 38,9%, що на 9 % перевищує 30% норму, від загальної кількості виловлених особин. За результатами наших досліджень на Каховське водосховище в 2007 році в середньому щодня відвідували близько 1250 рибалок (1). Найбільша інтенсивність лову спостерігалась у липні та серпні. Середня добова маса улову аматорів становила 3,8 кг (n=15). В промислових уловах у 100% виловленої риби досягло мінімальної дозволеної довжини вилову – 15 см (n=5). Середня довжина карася становить 23,1 см (n=20). За даними промислового рибальства стан популяції карася сріблястого за останні п’ять років залишається стабільним. У період з 2004 по 2008 роки середні вагові, вікові та розмірні показники особин сріблястого карася збільшилися, що на нашу думку, є показником задовільного стану особин популяції на сучасному етапі. Для того, щоб контролювати чисельність карася у водосховищі перед усім слід встановити чисельність риби в водоймі, і можливість її використання без зиску для відтворення. Цей захід дозволить контролювати рибальство шляхом біологічно обумовленого лімітування, як промислового лову зі встановленням контингенту на вилов риби і кількості знарядь лову, так і аматорського лову – зменшенням путівок та зниження норм вилову карася на одного рибалку.
Література
1. Матеріали річного звіту Запорізької рибінспекції за 2007 рік, стр. 115.
Казаченко Ярослав
студент 4 курсу біологічного факультету
Вплив копитних на запас підземної та надземної фітомаси, при високій щільності популяції
Ціль роботи: встановити вплив, копитних при великій щільності популяції на обмежених територіях, враховуючи запас підземної та надземної фітомаси. Матеріал збирався на території Азово Сивашского національного природного парку (АСНПП) та для порівняння на території Федотової коси, яка граничить з АСНПП через паркан, в літку 2009 року в двох біотопах: полігональний степ та пониження.
На території АСНПП в полігональному степу запас надземної фітомаси досягає 4112,00кг/га. Тут на першому місці стоять злаки 1712,00 кг/га(41,63% від загальної ваги), на другому - губоцвіті 272,00 кг/га (6,61%). В той час в понижені запас надземної фітомаси складає 1280,82кг/1га. Але тут на першому місці стоїть сімейство осокові 599,2кг/га (46,78%), на другому - злаки 479,2кг/га (37,41%).
На території Федотової коси запас надземної фітомаси, у поліганальному степу складає 11422,40 кг/га. Тут а першому місці стоїть сімейство бобові 3008,00 кг/га (26,33%), на другому – хрестоцвіті 1561,6кг/га (13,67%). Запас фітомаси у понижені складає 6743,52кг/га. Тут на першому місці стоять кермекові 2816,00 кг/га (41,76%), на другому - злаки 1424,00кг/га (21,12%).
Запас підземної фітомаси на території АСНПП, в полігональному степу складає 2743,50кг/га. Тут на першому місці стоять злаки 2515,20кг/га (91,68%), на другому – губоцвіті 96,00кг/га (3,5%). Запас фітомаси у понижені складає 3986,86кг/га. На першому місці стоять злаки 1463,20кг/га (36,7%), на другому - кермекові 380,80 кг/га (9,55%).
А на території Федотової коси запас підземної фітомаси, в полігональному степу складає 6053,6кг/га . Тут на першому місці стоять хрестоцвіті 4632,8кг/га (76,53%), на другому – бобові 768кг/га (12,68%). Запас фітомаси у понижені складає 2635,20кг/га. Тут на першому місці стоять злаки 2336,00кг/га (88,65%), на другому – кермекові 176,00кг/га (6,68%).
Таким чином встановлено, що запас надземної фітомаси на території АСНПП у полігональному степу у 2,7 рази менший ніж на території Федотової коси. Теж саме спостерігається і у понижені. Запас підземної фітомаси на території АСНПП також значно менший ніж на території Федотової коси: в полігональному степу він менший у 2,2 рази, у понижені він більший у 1,5 рази.
Коваль Кирило
студент 4 курсу біологічного факультету
Вплив копитних тварин на дерев’янисто-чагарникову рослинність у рекреаційному парку ЗАЗ «Таврія» та о.Хортиця
Задача роботи: встановити вплив копитних на деревно-чагарникову рослинність віком 30-40 років при різній щільності популяції. По стандартним методикам (Дінісман 1967, Смирнов 1988) проведено облік пошкоджень рослинності дикими копитними і закладено 14 ділянок по впливу копитних на лісонасадження. Проводили облік зчосів кори дерев, зкушених гілок та інших слідів життєдіяльності копитних тварин на ділянках 10х10м. Обліковували скуси та зчоси кори (380-500шт.) та гілок (більше 3000шт.) дерев та чагарників, в першу чергу конем Пржевальського, а також оленем благородним, ланню європейською, козулею європейською на вказаних територіях.
Найбільша площа лісу, що була під значним впливом копитних в ЗАЗ «Таврія» - це акацієво-в'язово-кленова площею 54га. В цьому біотопі 53000 в’язів (87%) з 61000
повністю знищені та в результаті засохли. В цій же стації з 28200 дерев клена ясенелистного загинуло 9400 штук (33%). Найменьше постраждала акація – 10000 дерев (8%) повністю знищених з 126900. Також, відмітимо, що на 54га лісу практично немає підросту та підліска який знищений під впливом копитних тварин.
Тут же, в зоологічному парку ЗАЗ «Таврія», в лісовому масиві, що складається з гледичії віком 35-40 років, площею 7га, виявлено велику кількістю торічних та свіжих зчосів кори дерев копитними. Площа торічних зчосів кори коливається від 300 до 7200 см2, а площа свіжих від 150 до 7650 см2. Це говорить про те, що свіжі скуси – це лише залишки вцілілих ділянок кори від торічних та позаторічних скусів.
На о.Хортиця запас гілкового корму для копитних на 1 га складає 5296 кг доступного для оленячих на висоті 1,5 м. Вплив копитних тварин на дерев’янисту рослинність тут значно менший за рахунок меншої кількості тварин на території.
Порівнюючи стан деревно-чагарникової рослинності зоологічного парку «Таврія» та о. Хортиця, відмічаємо, що, на відмінно від о. Хортиця, де вплив копитних на дерева незначний та навіть непомітний з першого погляду, в «Таврії» знищено близько 70% насадження. Це обумовлено різною щільністю тварин на цих господарствах. На о.Хортиця вона дорівнює для козулі 0,02 особини на 1000га. В той час як розрахункова щільність копитних в ЗАЗ «Таврія» наступна: олень – 135; лань – 35; муфлон – 360 особин на 1000га угідь.
Коробова Юлія
студентка 5 курсу біологічного факультету
Фауна, таксономія та розповсюдження моногеней роду Ligophorus від азово-чорноморських кефалей
Кефалеві риби є важливим складовим чинником у загальному екологічному середовищі Азовського та Чорного морей. Тому вивчення організмів, що пребувають з ними у паразитичних відносинах та можуть впливати на чисельність їх популяцій, має в наш час велику значущість. Паразитичні плоскі черви – моногенеї розміщуються на зябрах і покривах тіла, часто суттєво впливаючи патогенним чином на хазяїна. Цей вплив збільшується в умовах штучного утримання риби і при стресовому стані екосистеми. Отже, дослідження моногеней кефалей як патогенних паразитів є актуальним і має важливе практичне значення для промислового використання водних ресурсів.
Наукова новизна роботи полягає у визначенні видового складу лігофорусів досліджуваних кефалей з Утлюцького лиману і Керченської протоки та визначенні показників зараженності на сучасному етапі. Метою роботи було дослідження фауни та таксономії моногеней роду Ligophorus кефалевих риб Азово-Чорноморського басейну. Для досягнення цієї мети перед нами було поставлено наступні задачі: а) визначити видовий склад моногеней роду Ligophorus кефалей Азово-Чорноморського басейну; б) провести таксономічний аналіз моногеней роду Ligophorus; в) визначити показники зараженості. В ході виконання роботи було досліджено 128 екземплярів риби (з них 59- сингіля та 69- піленгаса).
За результатами досліджень: а) встановлено видовий склад моногеней роду Ligophorus для сингіля та піленгаса, що нараховує 5 видів; б) проведено таксономічний аналіз моногеней роду Ligophorus із зазначенням синонімів, знахідок інших дослідників, типового та інших хазяїв, типового та інших місцезнаходжень, а також оригінальних промірів; в) встановлено показники зараженості, так серед досліджуваних видів кефалі найбільш зараженим виявився піленгас з Керченської протоки (3 види лігофорусів), найменш – сингіль з Утлюцького лиману (2 види). Серед знайдених видів найвищий показник зараженості має L. pilengas (94 %) від піленгаса з Керченської протоки, найменший - L. kaohsiаnghsieni (7%) від піленгаса з Утлюцького лиману.
Лівар Ірина
студентка 4 курсу біологічного факультету
ВИВЧЕННЯ ПАРАЗИТОФАУНИ ПІЛЕНГАСА ІНТРОДУКОВАНОГО В АЗОВСЬКЕ МОРЕ
Після інтродукції далекосхідної кефалі - піленгаса в Азовське море, значно змінилась її паразитофауна. З одного боку в новій місцевості повністю зникли деякі види паразитів, в той же час зявилися нові, характерні для безпосереднього місця інтродукції [Гаевская, 1996]. За літературними даними паразитофауна піленгаса в Азовському морі включає 39 видів. У морях і річках Далекого Сходу паразитофауна цього хазяїна нараховує 19 видів. Тільки 6 із них знайдено у цього хазяїна в Азовському морі [Домніч, Сарабєєв, 1999].
Метою моєї роботи було дослідити фауну паразитів інтродукованого піленгаса в акваторії о. Бірючого Азовського моря. В період з 28.06.09 р по 18.07.09 р. мною було досліджено 36 екземплярів піленгаса. У досліджених риб було знайдено паразитів, що відносять до 4 систематичних груп – міксоспоридії, моногенеї, дигенеї, нематоди. Паразитів зібрано, підраховано і зафіксовано згідно методиці [Быховская-Павловская, 1985]. Визначення видового складу та показників зараженості триває, однак вже зараз можна сказати, що певні відмінності у зараженості в порівнянні із 2000 р. мають місце.
Література
- Гаевская А. В. Эколого-паразитологические исследования в ИнБЮМ НАН Украины: состояние, перспективы // Экология моря. - 1996. – С. 58.
- Домніч І. Ф., Сарабєєв В. Л. Паразитофауна піленгаса (Мugil soiuy) Азовського моря та шляхи її формування // Вісник Запорізького державного університету. – 1999. – С. 158-160.
- Быховская-Павловская И. Е. Паразиты рыб: руководство по изучению – Л.: Наука, 1985. – 123 с.
Литвинова Людмила
студентка 5 курсу біологічного факультету
Фауна і поширення дигеней Азово-Чорноморського регіону
Актуальність даної роботи полягає в тому, що паразити - є невід'ємним і звичайним компонентом будь-якої екосистеми. Проте специфічними рисами цих біологічних об'єктів є подвійність місця їх існування і особлива роль у функціонуванні екосистем. Раціональне використання водних ресурсів та підвищення їх рибопродуктивності шляхом створення аквакультурних комплексів не можливе без знань про паразитичні організми [Гаевская, Мачкевский, 1999].
Різнобічні дослідження гельмінтів кефалевих риб дозволили встановити деякі особливості організації популяції цих паразитів і їх відносин з середовищем.
Метою роботи є дослідження основних видів дигенетичних сисунів кефалевих риб Азово-Чорноморського басейну, біологічні особливості їх будови, а також визначити показники зараженості.
Дана мета потребує вирішення наступних задач:
- встановити видовий склад дигеней кефалевих Азово-Чорноморського регіону;
- дослідити особливості та характеристику трематод кефалевих риб;
- з’ясувати показники зараженості паразитами основних видів кефалей, що зустрічаються в Азово-Чорноморському регіоні.
За результатами дослідження встановлено, що в Азово-Чорноморському регіоні відомо 8 видів трематод Saturnius papernai ,Saccocoelium obesum, Saccocoelium gohari, Dicrogaster perpusilla, Diplostomum spathaceum mtc, Saccocoelium dimitrovі, Saturnius minutus; Saccocoelium tensum. Вивчення даної тематики показує, що на різних станціях (Керченська протока, озеро Сиваш) ступінь зараженості є не однаковою. Найбільші показники зараженості виявлені в озері Сиваш.
Література
1. Гаевская А.В., Мачкевский В.К. Паразитологическое инспектирование морской и океанической рыбы: современное состояние и перспективы // Рыбное хозяйство Украины. - 1999. – С. 4.
Мазай Олена
студентка магістратури біологічного факультету
ступІнь флуктуючої асиметрії краніологічних ознак
собаки енотоподібного запорізького регіону
Одним із показників стабільності розвитку популяції є флуктуюча асиметрія (ФА), ступінь та характер якої може свідчити про оптимальність умов середовища та виступати підґрунтям для їх порівняння щодо різних організмів.
Метою роботи було визначеня ступеня флуктуючої асиметрії краніологічних ознак собаки єнотоподібного (Nyctereutes procyonoides, Gray, 1834) Запорізького регіону.
Дослідження проводили на черепах собаки єнотоподібного (n=26) колекційних зборів кафедри мисливствознавства та іхтіології біологічного факультету Запорізького національного університету. Ступенем флуктуючої асиметрії для комплексу пластичних ознак є інтегральний показник (середня частота асиметричного прояву за ознаками) . Цей показник розраховується як середня арифметична суми відносної величини асиметрії за всіма досліджуваними ознаками в кожної особини, віднесеної до загальної кількості ознак [Захаров М.В. та ін., 2000].
Аналіз ФА краніологічних ознак собаки єнотоподібного показав їх неоднаковий рівень чутливості до впливів середовища. У цілому інтегрований показник асиметрії як для популяції в цілому так за особинами різної статі відповідає умовній нормі. Було виявлено відсутність статевих відмінностей інтегрованого показника ФА. Найбільш стабільною виявилася жуйна група, а найбільш мінливою – чуттєва.
Результати досліджень свідчать про можливість застосування інтегрованого показника ФА в біоіндикаційних дослідженнях. Але виникає необхідність попереднього визначення найбільш чутливих показників для різних видів. Також, для отримання більш реалістичної картини, бажано подібні дослідження здійснювати на видах, які належать до різник ланок трофічного ланцюга.
Література
- Захаров В.М. Здоровье среды: методика оценки / В.М. Захаров, А.С. Баранов, В.И. Борисов, А.В. Валецкий, Н.Г. Кряжева, Е.К. Чистякова, А.Т. Чубинишвили. – М.: Центр экологической политики России, 2000. – 68 с.
Маковецька Вікторія
студентка 4 курсу біологічного факультету