Geum.ru

Випуск 1 науково-популярне видання матеріали першої науково-практичної

Вид материалаДокументы

Содержание


Спадщина кароля шимановського
Кам”янка колись і тепер
Матеріали першої науково-практичної
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Література:


1.Шамрай О.Г. “Подвиг житиме у віках”

2. Газета “Комуніст” 24 жовтня 1984 року.

3. Спогади ветерана Великої Вітчизняної війни Положая Ф.Р.

4. Спогади жителів с. Юрчихи Лушпіган Н.П. та Боргун В.М.

5. Лист командира 818 стрілецького полку Ментюкова М.О.


Ірина Перепічка,

учениця 8 класу Тимошівської ЗОШ

науковий керівник, директор Тимошівської ЗОШ

А.П.Могилка


СПАДЩИНА КАРОЛЯ ШИМАНОВСЬКОГО


Більша частина життя видатного польського композитора Кароля Шимановського пройшла в нашому селі Тимошівка. Саме тут він сформувався як композитор, саме тут він почав сприймати світ і людей, саме тут міцніло і давало свої результати його ставлення до мистецтва. Та обстановка, яка оточувала молодого Кароля сприяла творчості, його натхненню. Це в Тимошівці постала ціла низка знаменитих творів Шимановського, таких як Перший скрипковий концерт, Перша, друга і Третя симфонії, значна частина пісень та фортепіанних п`єс.

Моє завдання дослідити ті конкретні сліди творчості Кароля, його особисті речі та речі його сім`ї, які збереглися до нашого часу. До Жовтневого перевороту родина Шимановських мешкала в Тимошівці. Тимошівське помістя було дуже гарним. Як згадували сучасники.

„Маєток стояв посередині великого села, в великому саду, оточений з усих сторін сільськими будівлями. З одної сторони сад сходив до великого, красивого ставу, по іншу сторону виднівся парк і двір Кароля Розчишевського”.

„Будинок тимошівський був великий і трохи похмурий. Широкий коридор проходив як хребет через всю довжину будинку. Будинок був одноповерховий, з світлим дахом, з однієї сторони оточений липами, а з іншої закритий також липами і двома старими горіхами, які щороку були осиплені плодами. Через майже всю праву частину, розкинулася біла веранда, обплетена густим диким виноградам. Будинок був повний старих меблів привезених з вілли в Швейцарії, які дід Освальд Корвін Шимановський, подарував з колекцією чудових пам`яток, батькові Кароля.

В старому різьбленому гданському буфеті, а також у старій різьбленій чеській скрині безпечно зберігались пам`ятки старовини. Там були: ріг з слонової кості, запонка у вигляді цаплі короля Польщі Яна Собеського. Була колекція цінних автографів, гусяче перо Клементини з роду Хофманів, знаходилась колекція табакерок і порцегарів.

Були на великих пергаментах надання від уряду Корвін-Шимановським з підписами і печатками

королів Владислава ІУ, Августа Мійного, Станіслава Августа Понятовського. Була колекція коштовних пістолетів і шабель, гетьманська булав з великим топазом. Була історична кавалерійська зброя, із кінською каймою на шоломі. Була колекція стародруків на пергаментах 16-17 століття. В їдальні стояв дубовий стіл і різьблені крісла на простих, похилих ножнах, криті Шафраном. На стінах висіли портрети, були там: єпископ і краля, гарні молоді жінки в білих, широких декольте і портрет найстаршого з роду: Мацея Корвін-Шимановського”.

Восени 1917 року родина Шимановських переїхала до Єлисаветграда і оселилася в булинку, який був їх власністю. Туди було перевезено частину меблів і реліквій. Під час буремних років 1917 р. помістя Шимановських було розграбовано і знищено місцевими жителями. Що ж збереглося і що вціліло з родинної спадщини композитора і знаходиться в селі Тимошівка? Меблі, срібло, портрети, старовинна зброя, бібліотека, що налічувала близько тисячі томів ( в тому числі стародруків 16-17 ст.), цінні рукописи державного значення ( з королівськими підписами і печатками) – залишилися в Єлисаветграді.

В музеї Кароля Шимановського в с.Тимошівка зберігається бронзова медаль з барельєфом Шопена на 50-річчя від дня смерті композитора. Зберігається також в музеї шафа і вішалка, столик, дзеркало з помістя, знайдено місце знаходження ліжка з маєтку. В селі Грушівці губиться слід ще однієї шафи з помістя. Окремо слід зупинитися на виписці з кріпосної книги Київського Нотаріального архіву по Чигиринському повіту за 1906 рік (оригінал, якого зберігається в нашому музеї). В ній згадується Станіслав Феліксович Шимановський і цілий ряд селян прізвища цих селян зустрічаються до цього часу в селі: Титаренко, Лікаренко, Власенко, Курінний, Косюченко, Чумаченько, Крищенко, Коваленко, Козаченко, Зелінський. Тут також зазначено землі, які продано вище вказаним селянам з помістя Шимановських. А також зазначається, що частина Тимошівки відійшла до батька Кароля в 1880 році.

Цей документ потребує більш ретельного дослідження в питанні приналежності тої чи іншої землі нащадкам. Завершаючи огляд спадщини Кароля Шимановського для якої доля була милостивою, слід зазначити, що це багатство вціліло не лише для польської культури, а й для української. Наше головне завдання зберегти її для наступних поколінь.

Література:

1. Матеріали иузейної кмнати Тимошівської загальноосвітньої школи.


Л.Г.Висоцька,

науковий працівник історичного

музею Кам`янського заповідника


КАМ”ЯНКА КОЛИСЬ І ТЕПЕР


Кам”янка – місто в якому ми живемо. Сьогодні ми ходимо його вулицями, милуємось парком, заходимо в різні будівлі. З кожним роком вигляд його змінюється. З”являються нові будинки, перебудовуються старі, змінюються фасади, інтер”єри. І, мабуть , кожному кам”янчанину цікаво, який вигляд мало його місто в різні періоди своєї історії.

Знайомство з різними документами, фотографіями, спілкування з людьми, дало змогу розпочати роботу над науковою темою, що має назву “Кам”янка колись і тепер”.

Мета цієї роботи – встановити, яким було наше місто в різні періоди свого розвитку.

Кам”янка пройшла кілька етапів свого становлення. Звичайно , змінюючи свій статус , вона змінювала і зовнішній вигляд.

В середині ХУ11 ст. Кам”янка названа слободою. А саме,в привілеї польського короля Яна Казиміра Богдану Хмельницькому від 27 березня 1649 року. Слободами називалися нові поселення, в яких селяни мали волю від робіт і даней на 10-20 років, щоб могли організувати своє господарство. Тоді на кам”янистих берегах річки Тясмину тулилися одна біля одної хати-мазанки під очеретом.

В 1756 році Кам”янці були даровані привілеї містечка, на вольності і управління по Магдебурзькому праву, при сприянні князя Любомирського грамотою польського короля Станіслава Августа 111. За кількістю населення містечко було невеликим. За своїм зовнішнім виглядом Кам”янка того часу мало чим відрізнялася від подібних невеличких міст польських володінь, що були навкруги Жаботина, Чигирина, Сміли та інших. Основна частина містечка була обнесена високою дерев”яною стіною і сторожовими баштами. Перед стіною був глибокий рів. В середині Кам”янського замку стояв дерев”яний будинок для губернатора і різні службові приміщення.

В ХУ111 ст. окрасою містечка став великий двоповерховий будинок, побудований польськими магнатами Любомирськими, схожий на середньовічний замок. Він стояв, приблизно, на тому місці, де зараз приміщення музичної школи. Навколо будинку був створений красивий парк , за розповсюдженою тоді модою, з рядом довгих алей, з архітектурними прикрасами – гротом, альтанками. В парку були різні породи листяних та хвойних дерев, безліч декоративних рослин.

З початку Х1Х ст. Кам”янку місцем свого постійного проживання обирає Катерина Миколаївна Самойлова ( в першому шлюбі – Раєвська, в другому – Давидова), якій містечко подарував її дядько – князь Потьомкін. Окрасою містечка в цей час стала Миколаївська церква (1817р.) Зараз на її місці побудований районний будинок культури. А в парку, для особистого користування панів Давидових, була побудована дерев”яна церква (розібрана в 20-х роках ХХст.). На тому місці, де вона стояла, зараз в парку стоїть дерев”яний хрест.

В другій половині Х1Х ст. Кам”янка вже являла собою жваве торгове містечко, яке складалося з трьох частин:

-власне містечко (зараз це центр міста);

-північної сторони, яка називалась Миколаївською;

-південної сторони, що називалась Покровською.

Традиції цих назв залишилися і зараз. Називались вони так за назвою церков, які розміщувались по обидві сторони міста. В цей період Кам”янка розміщувалась по один бік залізниці. І прикрашали її три найвищі будівлі – дві церкви і синагога (стояла вона на тому місці, де зараз площа перед автостанцією). І у “власне містечку” була велика скупченність населення. Невеликі будиночки дрібних ремісників, чиновників, єврейської бідноти тулилися один біля одного в хаотичному безладді. Зелені було мало, вузенькі вулички брудні.

На початку ХХ ст. містечко майже не змінилося. Уявлення про цей період розвитку Кам”янки доповнюють малюнки Ю.К.Котенка – вчителя малювання і креслення, який працював в школах №1 і №3. Малюнки зберігаються в фондах Кам”янського державного історико-культурного заповідника. Ці роботи вперше експонувалися на виставці , яка проходила в історичному музеї і була присвячена 350-ти річчю нашого міста. На ній були представлені цікаві фотографії, малюнки, різні речі, які розповідали про історію Кам”янки. Але саме малюнки Ю.К.Котенка викликали неабияку зацікавленість. На них зображена панорама центральної вулиці нашого міста в 20-х роках ХХ ст.

Розглянемо декілька з них.

На малюнку 1 ми можемо побачити сучасну вулицю Декабристів. З правого боку видно частину парку, огороджену дерев”яним тином, в глибині парку – церква панів Давидових. З лівого боку – бачимо куполи Миколаївської церкви. Ближче, сучасне приміщення історичного музею. В 60-х роках Х1Х ст. – це був будинок управляючого Кам”янським маєтком; в роки становлення радянської влади тут розміщувалась НК (Надзвичайна комісія). На передньому плані малюнку зображено територію огороджену тином. Тут були стайні панів Давидових, а в кінці 20-х роках ХХ ст. перший автогараж. Зараз на цьому місці двоповерхові житлові будинки.

Сучасну територію магазину “Світанок”, ощадного банку, універмагу на початку ХХ ст. займали різноманітні магазинчики (мал.2). Дістатись до них (з центральної дороги) можна було лише перейшовши глибоку канаву, яка була по обидві сторони вулиці, по саморобним дерев”яним місточкам.

Із спогадів Н.О.Модестової: “Продавалось в этих лавочках что душе угодно – от сукон (очень даже хороших и даже импортных) и прочих тканей, до бакалеи – мыла, овощей, пряников и непременной селедки, бочки с которой приветствовали покупателя своим ароматом».

На малюнку 3 зображено будиночок, де жила дружина декабриста О.І.Давидова. За часів становлення радянської влади в цьому будинку був Ревком. Він стояв на тому місці, де зараз сучасне заводоуправління машзаводу.

На малюнку 4 зображено довге приміщення. На початку ХХ ст. тут діяв гурток художньої самодіяльності, організатором і керівником якого був М.Ф.Салабай. Він згуртував біля себе міцне ядро кам”янських любителів театрального мистецтва ( Йосипа Узленка, Харитона Кравченка та ін.) Гурток діяв при організації “Просвіта” і сприяв розвитку і популяризації української культури. Все обладнання, театральні костюми створювались самими аматорами. Декорації малювали молоді художники Тимофій Онопа та Юрій Котенко .

Далі по сучасній вулиці Леніна (ліва сторона) , стояли різні склади, майстерні (мал.5). Зараз це територія частини заводоуправління машзаводу, площа перед банком “АВАЛЬ”, рестораном.

Ось такий вигляд мала Кам”янка на початку ХХ ст., а також ми познайомились з тим, якою вона була в ХУ11, ХУ111, Х1Х століттях. Звичайно це тільки знайомства з частиною напрацьованого матеріалу. Дослідження і збір матеріалів продовжується.



Малюнок 1



Малюнок 2




Малюнок 3


Малюнок 4




Малюнок 5

Література:

1. Радянська енциклопедія історії України. Т.4, Головна редакція УРЕ, К., 1972. (ст.115).

2. Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область.Головна редакція УРЕ Академії наук УРСР, К., 1972.(с.296).

3. Шкаліберда. М.А. Кам”янка, збірник матеріалів.машинопис, фонди КДІКЗ.

4. Місто на скелястих берегах. Річки Тясмину. Історико-економічний нарис. Кам”янка, 1999. (с.11,с.23-25).

5. Давидов О. Воспоминания. Париж, 1983. (с.9-31).

6. Спогади Н.О.Модестової, фонди КІМ (с.23).





ВИПУСК 1




Матеріали першої науково-практичної


краєзнавчої конференції


присвяченої “355-річчю м.Кам`янки”


НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ


Відповідальні за випуск:

Шамрай О.Г.

Таран Г.М.

БондаренкоЛ.О.

ЛяшкоЮ.Ю.


Рецензент випуску:

Мельниченко В.М. – кандидат історичних наук, доцент

Черкаського національного університету ім..Б.Хмельницького

голова обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців


Ком`ютерна верстка і макет –

Коректура – Коваленко А.О.


Друк: Кам`янське поліграфічне підприємство,

м.Кам`янка,вул.Пушкіна,56. Наклад – 100 е