Курс лекцій оборонний коледж нато національна академія оборони україни 8 12 лютого 2010

Вид материала

Содержание

Ім’я : Павол Хамзік
1969 – 1973 - закінчив коледж у місті Тренчін
Досвід роботи
Голова Військового Комітету НАТО Адмірал Жампаоло Ді Паола 27 червня 2008
Сімейне положення
Проходження служби
Отримані кваліфікації

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Ім’я : Павол Хамзік

Дата народження: 20 серпня 1954 року

Сімейний статус: одружений, дві доньки

Освіта:

1969 – 1973 - закінчив коледж у місті Тренчін

1973 – 1978 факультет права в університеті, м. Братислава

1989 – 1991 дипломатична академія, Москва

Досвід роботи:

2009 – Надзвичайний та Повноважний Посол Словацької Республіки в Україні

2006 – 2009 Радник прем’єр міністра з питань міжнародної політики, радник Міністра закордонних справ, Міністр закордонних справ, Братислава

2002 – 2006 юрист, менеджер

1998 – 2001 Заступник Прем’єр-міністра з європейської інтеграції

1998 – 2002 Член парламенту

2001 – 2002 Представник Парламенту Словацької республіки при ЄС

1999 – 2002 Голова урядової партійної коаліції «Партія за суспільне розуміння»

1997 – 1998 юрист, менеджер

1996 – 1997 Міністр закордонних Справ Словацької Республіки

1994 – 1996 Надзвичайний та Повноважний Посол Словацької Республіки в Германії

1993 – 1994 Голова урядової делегації та Постійного представництва при ОБСЄ з роззброєння, Угоди про співробітництво, Угоди «Відкрите небо», Голова наглядової групи ОБСЄ щодо кризи у бувшій Югославії.

1984 – 1992 дипломат, МЗС, Прага, Чехословакія

1978 – 1984 юрист

Іноземні мови:

Англійська, німецька, російська, чеська, угорська, французька.

Голова Військового Комітету НАТО

Адмірал Жампаоло Ді Паола

27 червня 2008 -

Народився у 1944 році. Адмірал Жампаоло Ді Паола вступив до ВМС Італії у 1963 році та закінчив Військово-Морську академію у 1967 році. Після закінчення академії у 1967 році він вступив до Школи підводників та пройшов підготовку на підводних човнах. Як молодший офіцер прослужив на звичайних підводних човнах та командував субмаринами «Капелліні» (1974-75 рр.) та «Сауро» (1980-81 рр.).

У 1981 році він вступив до Оборонного Коледжу НАТО в Римі. З 1981 по 1984 рік Жампаоло Ді Паола служив на посаді офіцера з програм ведення підводної війни відділу довгострокового планування у Вищому Об’єднаному Командуванні у м. Норфолк, Вірджинія (США). У 1984 році отримав посаду командира фрегату «Грекале». Після цього у 1986 р. він був призначений до Штабу ВМС у м. Римі на посаду начальника відділу планування та програм в Управлінні фінансового планування.

З 1989 по 1991 роки, він був капітаном авіаносця «Гарібальді». У 1990 році повернувся до Штабу ВМС та був призначений на посаду виконавчого помічника заступника начальника штабу (1990-91 рр.), потім на посаду начальника відділу військово-морського планування та політики (1991-92рр.), і зрештою на посаду помічника начальника штабу операцій та планування (1993-94 рр.). Протягом цього періоду ВМС Італії брали участь у підтримці військової операції НАТО з ембарго озброєння під час конфлікту у колишній Югославії та операції ООН у Сомалі – «Відновлення надії».

У ранзі контр-адмірала у 1994 році він був призначений на посаду начальника Управління оборонної політики у Штабі оборони Міністерства оборони, яку обіймав з 1994 р. по 1998 р. На цій посаді він приймав активну участь у плануванні участі Італії в операціях НАТО по забезпеченню стабільності на Балканах та підтримці Албанії у 1997 році. Як військово-політичний радник Міністра оборони та голова управління, він активно брав участь у Ініціативі НАТО з підтримання миру та Середземноморському Діалозі. Він також представляв Італію у Групі високого рівня з ядерного питання та питань нерозповсюдження ядерної зброї.

З 1998 по 2001 роки, у званні контр-адмірала, він обіймав посаду начальника Секретаріату Міністерства оборони. 1 січня 1999 року отримав звання віце-адмірала. Він брав активну участь у прийнятті політичного рішення щодо участі Італії у Ініціативі НАТО у Косово, процесі розширення НАТО та допомоги нужденним, розвитку Європейської політики безпеки та оборони та відносин НАТО-Євросоюз.

У березні 2001 року він був призначений на посаду Генерального Секретаря оборони та Головою державного управління озброєння. В цій якості він був відповідальний за участь на державному рівні у головних програмах НАТО, таких як Наземне спостереження Альянсу, Активна система поетапної тактичної оборони від балістичних ракет, можливості здійснення повітряних перевезень НАТО, супутниковий зв'язок НАТО, розширена система ППО середнього радіусу дії.

Отримав звання адмірал 10 березня 2004 року та обійняв посаду Міністра оборони. На цій посаді він відповідав повністю за планування та політику усіх Збройних Сил Італії та, у якості Головнокомандувача, відповідав за планування та участь італійських сил в операціях НАТО, Євросоюзу, та коаліційних операціях в Афганістані, Республіці Ірак, Балканах, Середземномор’ї, Пакистані та в операціях ООН в Республіці Ліван.

З 27 червня 2008 року займає посаду Голови Військового Комітету НАТО.

Адмірал Ді Паола має науковий ступінь з питань стратегії та військових наук та ступінь магістра з загальних наук. Має військові відзнаки та нагороди, такі як – Лицарський Великий Хрест Ордену Пошани Республіки Італія, Медаль за бездоганну військову службу, почесне звання Командувача Легіону Пошани (США), почесне звання Командувача Легіону Пошани (Франція), почесне звання офіцера Ордену сухопутних військ ім. Дона Енріко (Португалія), офіцерську відзнаку за військову відвагу у бою (Румунія), медаль ООН миротворчої місії ООН у Косово.

Адмірал Ді Паола одружений та має двох доньок. Вільно розмовляє англійською, французькою та іспанською. Захоплюється образотворчим мистецтвом, літературою та класичною музикою, лижним та гірським спортом.

Генерал-лейтенант

Вольф-Дітер Лоезер

Генерал-лейтенант Вольф-Дітер Лоезер народився 15 серпня 1949 року у місті Варенхольц, у Нижній Саксонії. Одружений, має двох дітей.

1 липня 1968 року він розпочав свою службу у Бундесвері, вступивши до 142 механізованого піхотного батальйону у Кобленці. Після цього закінчив офіцерські курси у Офіцерському Коледжі сухопутних військ у Мюнхені з послідуючим призначенням на посаду командира взводу, молодшого офіцера зв’язку та командира роти у Баварії. В той же самий час він дистанційно навчався у ВУЗі з 1972 по 1976 рр., після закінчення отримав диплом з політичних наук.

З 1979 по 1981 роки навчався на офіцерських курсах Генерального Штабу у Командно-Штабному Коледжі Бундесверу та обіймав посади у гірській піхоті та Штабі Верховного Головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО у Європі, Бельгія. Після посади командира 232 гірського піхотного батальйону у Бішовсвізені, був призначений на посаду помічника начальника відділу у штабі планування військової політики у Міністерстві оборони Германії, а потім на посаду начальника штабу особового складу Бундесверу з 1990 по 1994 рр.. Після цього навчався у Національному Коледжі Оборони у Вашингтоні, який закінчив 1994 році і отримав диплом магістра із стратегії національної безпеки.

У 1995 році був призначений на посаду командира 23-ї гірської піхотної бригади у Бад Райхенхолл, потім йому було присвоєно звання бригадного генерала у 1998 році та призначено на посаду командуючого піхотою та начальника Піхотного Коледжу у місті Хамельбург. У 2001 році був призначений командувачем 7-го Військового округу та командувачем 13-ї механізованої піхотної дивізії у Лейпцігу. Командував операцією Бундесверу по усуненню наслідків повені вздовж річки Ельби, був нагороджений орденом «За заслуги» Федеральної Республіки Німеччина першого класу. У серпні 2004 року він приєднався до сил Європейського Корпусу у Страсбурзі на посаді заступника командувача корпусу. На цій посаді з серпня 2004 року по лютий 2005 року брав участь у діях міжнародних сил сприяння безпеці у Афганістані, і відповідав за проведення операцій 6-ї місії контингенту як заступник командувача операціями. У липні 2005 року, генерал-майор Вольф-Дітер Лоезер став начальником Командно-Штабного Коледжу Бундесверу.

Окрім Ордену «За заслуги» ФРГ першого класу, за свою кар’єру він був нагороджений також Хрестом Ордену «За заслуги» ФРГ, Золотим Хрестом Пошани Бундесверу, медалями Федерального уряду Німеччини, Саксонії та Нижньої Саксонії за усунення наслідків повені, Золотою Медаллю Національної Оборони, нагородою «Лицар Національного Ордену Легіону Пошани» Французької Республіки, медаллю за участь у Міжнародних силах сприяння безпеці у Афганістані, та нагородою «Командувач Ордену Бельгійського Хреста».

Хобі – політична та сучасна історія, класична музика, зимові види спорту, біг та теніс.

Генерал-лейтенант Вольф-Дітер Лоезер обіймає посаду Начальника оборонного коледжу НАТО у м. Римі з березня 2008 року.

Ім’я	Звання та дата	Дата народження
ЕСТЕЛЛОН, Свенд-Ерік	контр-адмірал, червень 2006 року	24 серпня 1952 року
Національність	Рід військ	Сімейне положення
Француз	ВМС	Одружений, 3 дітей
Проходження служби
Підрозділ\штаб	Посади	Дата
Оборонний коледж НАТО	Керівник з питань управління та планування навчального процесу	2008-
Загальновійськовий Коледж Оборони Париж	Начальник учбової частини та міжнародних відносин	2004-2008
Французькі сили (Східна Африка)	Командувач	2002-2004
Об’єднаний штаб Париж	Помічник начальника штабу з міжнародних відносин	2000-2002
Центр вищої офіцерської підготовки	Радник начальника центру з питань ВМС	1998-1999
Центр підготовки та навчання ВМС	Начальник учбової частини	1995-1998
Штаб ВМС - Середземне море	Помічник з питань планування	1995
фрегат “Nivose”	Командир корабля	1993-1995
Штаб ВМС-Париж	Керівник проекту	1991-1993
Військовий коледж ВМС та курси офіцерів об’єднаних штабів	Слухач	1988-1990
Корвет “Amyot-D’Inville”	Командир корабля	1987-1988
Центр підготовки ВМС	Інструктор	1986-1987
Отримані кваліфікації
Закінчив французьку Військово-Морську Академію (диплом інженера)
Закінчив інститут високих технологій (диплом інженера)
Закінчив французький та німецький коледж ВМС
Закінчив центр вищої військової освіти, Париж.
Закінчив національний інститут оборони, Париж.
Закінчив курси в Урядовому Коледжі імені Кеннеді (Гарвардський університет)
Закінчив дипломатичний інститут, Париж.

Blog