Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005

Вид материалаДиплом
Ефективність протиепідемічних заходів у відділенні хронічного гемодіалізу
Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова
Контамінація гемоконтактними інфекціями у відділенні хронічного гемодіалізу
Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова
Подобный материал:
1   ...   107   108   109   110   111   112   113   114   115

Ефективність протиепідемічних заходів у відділенні хронічного гемодіалізу

Шевченко О.П.1, Леснічук Л.В.2, Чорна Н.О.1, Біла-Попович Г.С.1, Білова О.Л.2

Дніпропетровська державна медична академія1, Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова2


Вірусні гепатити В та С є глобальною проблемою медицини. З 1982 року гепатит В став керованою інфекцією, бо з’явилася вакцина та таким чином вона також є засобом профілактики розвитку хронічної інфекції та гепатокарциноми. У 1991 році ВООЗ закликала внести це щеплення до стандартної програми імунізації. Однак ще досі не має ефективної вакцини від гепатиту С. В нашій державі вакцинації від гепатиту В насамперед підлягають лиця, віднесені до групи ризику що до інфікування гемоконтактними інфекціями. До цієї групи також відносять хворих з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), пролонгованої засобом програмованого гемодіалізу та медпрацівників.

Нами вивчалася ефективність протиепідемічних засобів у відділенні хронічного гемодіалізу Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова, вплив вакцинації від гепатиту В на захворюваність гепатитами серед хворих та медперсоналу. Щеплення від вірусного гепатиту В (ВГВ) були проведені хворим (І група –86 пацієнтів), та медпрацівникам (ІІ група – 42 пацієнта) вакциною Engerix B (Бельгія) за стандартною схемою 0 – 1 – 6 міс., причому у хворих щеплення проводились подвійною дозою, як у хворих з імунодіфецитом. До проведення імунізації враховувалась контамінація вірусом гепатиту В, та такі пацієнти відхилялись від щеплення. Серед пацієнтів І групи перехворіло ВГВ 19 (2,1%) чоловік, мікст (HBV + HCV) - 5 (5,8%) хворих. Є безсимптомними носіями HbsAg - 1 (1,2%) чоловік. Виявлена позитивна кореляція між наявністю серологічних маркерів HBV та HCV і давністю лікування програмованим гемодіалізом у хворих. Серед пацієнтів ІІ групи перехворіло ВГВ – 8 (19,0%) чоловік, , мікст (HBV + HCV) - 1 (2,4%), носії HbsAg - 2 (4,8%) чоловік.

Щеплено пацієнтів не мавших протипоказів до імунізації у І групі – 12 (14,0%), у ІІ групі – 29 (69,0%).

У імунізованих з часом HbsAg не визначався, що вказує на виробку антитіл та ефективність вакцинації.

Між іншим, удосконалити профілактику нозокоміального інфікування вірусами гемоконтактних інфекцій медперсоналу можливо за рахунок раціональної організації праці та робочого міста, розробки та впровадження алгоритмів парентеральних втручань, також більш широке застосування медичного та лабораторного інструментарію одноразового використання, ретельний відбір донорів крові та органів, використання медпрацівниками індивідуальних засобів захисту (гумові рукавички, окуляри, захисні екрани) швидкої та правильної обробки шкіри і слизових оболонок при аварії та під час виконання медичних маніпуляцій.

Таким чином, необхідно більш ширше охопити вакцинацією пацієнтів відділення хронічного гемодіалізу для запобігання інфікування вірусом гепатиту В, а враховуючи що у хворих з уремією є імунодифецит необхідно після вакцинації виявляти у хворих титр протективних антитіл, для того щоб при низькому його показнику зробити бустерне щеплення. А знову працевлаштованому медперсоналу своєчасно проводити специфічну імунопрофілактику гепатиту В та дотримуватись правил не специфічної профілактики гемоконтактних інфекцій.


Контамінація гемоконтактними інфекціями у відділенні хронічного гемодіалізу

Шевченко О.П.1, Леснічук Л.В.2, Чорна Н.О.1, Литвин К.Ю.1, Покрова О.Д.2

Дніпропетровська державна медична академія1, Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова2


Відділення хронічного гемодіалізу у Дніпропетровському регіоні було засновано у 1985 році на базі Обласної клінічної лікарні ім.І.І.Мечнікова. Першоначально у ньому лікувалось 20 хворих з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), пролонгованої засобом програмованого гемодіалізу (далі – діалізних хворих), у 2000 році – 54 хворих, с 2004 року було відкрито амбулаторний підрозділ для лікування хворих. Також, вперше у 2004 році 9 хворих було взято на перітонеальний діаліз, двоє з котрих було переведено з програмованого гемодіалізу, а 7 хворих – первинно. Ще лікарями відділення спостерігаються 26 хворих, реципієнтів ниркового трансплантату, які зняті з гемодіалізу. Доречи, процент виживаємості таких хворих досить високий, наприклад, знаходиться під наглядом хвора, якій подібна операція була проведена 29 років тому. У 2004 році проведено 11188 діалізів на 15 діалізних місцях, та на 1 січня 2005 року у відділенні лікується 86 хворих.

Група хворих, які знаходяться на програмованому гемодіалізі були і є групою ризику по гемоконтактним інфекціям. Одна з причин є застосування такого методу лікування вторинної анемії, як переливання донорської крові та її компонентів. Також піддані ризику інфікування співробітники відділення. За даними різних авторів, у Росії: контамінація хворих вірусами гепатитів з парентеральним механізмом передачі у відділеннях гемодіалізу складає 10,7-68,8%, медпрацівників – 5,2-13,6% (Ермоленко В.М., 2000; Акимкин В.Г. с соавт., 2003; Козлова А.В., 2003; Савин Е.А. с соавт., 2003; Шлутко Б.И. с соавт., 2003); в Італії – 1,6% хворих (Nicola Froio et all, 2003). Однак зараз у зв’язку з новітніми методами лікування анемії донорську кров застосовують все рідше, та згодом з'являються та застосовуються більш ефективні протиепідемічні заходи. Наприклад, використання одноразового інструментарію, щеплення. Тому змінилася і картина інфекованості на гемоконтактні інфекції у діалізних хворих та медпрацівників відділення.

Нами вивчалася контамінація хворих вірусами гепатитів В та С (І група –86 пацієнтів), також вірусами родини Herpesviridae (ІІ група – 63 пацієнти) та контамінація медпрацівників відділення хронічного гемодіалізу вірусами гепатитів В та С (ІІІ група – 42 пацієнта). Хворі були обстежені на HbsAg та анти-HCV, антитіла до вірусу простого герпесу I та II типу класу IgM та IgG, антитіла до цитомегаловірусу класу IgM та IgG - методом ІФА, RNA-HCV та DNA-HBV методом ПЛР. Медпрацівникам було проведено обстеження на HbsAg та анти-HCV.

Серед пацієнтів І-ї групи раніше контаміновано HBV 19 (22,1%) чоловік, HCV - 20 (23,6%), мікст (HBV + HCV) виділено у 5 (5,8%) хворих. В представленому досліджені, проведеному в 2004 році, у цих же хворих повторно визначені позитивні результати на HbsAg - у 2 (2,3%) хворих, анти-HCV – у 5 (5,8%); мікст (HBV + HCV) – у 1 (1,2%) позитивний HbsAg, у 3 (3,5%) пацієнтів – позитивні анти-HCV. Первинно визначились HbsAg у 1 (1,2%) хворого, анти-HCV – у 2 (2,3%) пацієнтів, DNA-HBV виявлено у 3 (3,5%) чоловік, RNA-HCV - 2 (2,3%) хворих, що значно менше у порівнянні з попередніми роками та даними літератури.

У пацієнтів ІІ-ї групи було виявлено: 60 хворих (95,2%) позитивних результатів досліджень що до антитіл до вірусу простого герпесу I та II типу класу IgG, та у 3 хворих (4,8%) - класу IgM та IgG. У останніх клінічно відмічалась загальна слабкість, стомленість, що також характерні для основного захворювання (ХНН), та відсутність місцевих, шкіряних проявів. Таким чином клінічно загострення було досить складно діагностувати. У 56 хворих тієї ж групи (88,9%) було виявлено антитіла до цитомегаловірусу класу IgG, що відповідає популяційної контамінації. Результати досліджень на IgM були негативні.

Серед пацієнтів ІІІ-ї групи спостерігалось наступне: HbsAg виявлено у 2 (4,8%) чоловік, анти-HCV – не визначались, мікст HBV + HCV – у 1 (2,4%) пацієнта, що також знизилось у порівнянні з попередніми роками та літературними даними.

Таким чином, у відділеннях хронічного гемодіалізу у хворих з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, пролонгованої засобом програмованого гемодіалізу залишається можливість інфікування вірусами гепатитів В та С до 3,5% випадків, а серед медпрацівників до 4,8%, що значно менше у порівнянні з попередніми роками та даними літератури. Контамінація хворих вірусами родини Herpesviridae відповідає популяційній. Але це ще не повністю відповідає бажаним результатам, що дає підставу до більш ретельного обстеження як хворих, так і медпрацівників у цьому напрямку з використанням більш поширеного моніторингу гемоконтактних інфекцій.