В україні політико-правові аспекти та регіональні особливості
| Вид материала | Документы |
- Томаківське районне управління юстиції дніпропетровської області методичні рекомендації, 322.42kb.
- Наталя Кузнєцова, 71.98kb.
- Конституційно-правові проблеми розвитку місцевого самоврядування в україні, 1231.25kb.
- “Соціально-виховні та психологічні аспекти діяльності пенітенціарного персоналу, 2100.81kb.
- Міжнародний науково-практичний семінар, 190.35kb.
- С. Г. Давтян " " листопада 2010 року, 333kb.
- Проект Центру політико-правових реформ закон україни " про нормативно-правові акти", 585.85kb.
- Менеджмент організації в умовах соціально-економічної трансформації суспільства, 50.92kb.
- Потенційно небезпечні виробництва в Україні, особливості їх розміщення”, 263.99kb.
- Методичні рекомендації на тему, 340.83kb.
Аналіз пердвиборчих програм кандидатів на посаду
міського голови Івано-Франківська
Передвиборча програма - це основний документ , з яким кандидат іде на вибори.
Основними вимогами до передвиборчих програм є:
- відображення актуальних проблем і інтересів громади;
- відповідно зазначаються шляхи і інструментарії в вирішенні цих інтересів і потреб;
- план розвитку громади у передвиборчих програмах розрахованих на 4-5 років і передбачає працю над його реалізацією інститутів влади;
- передвиборчі програми базуються на варіантах формування і використання реального бюджету.
Івано-франківська міська територіальна виборча комісія зареєструвала 17 кандидатів на посаду міського голови Івано-франківська. Згідно Закону України « Про вибори депутатів ВР АР Крим , місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6.04.2004 р. однією з умов реєстрації кандидатів є подання передвиборної програми для якої немає ліміту, щодо кількості знаків. Найбільшою за обсягом є програма М.Жураківського; мало що відстають від неї програми Олега Синютки, Григорія Байдащука, Василя Волощука, Володимира Стасюка, Богдана Чорнописького. Варто відмітити, що окремі кандидати подали вже дуже «лаконічні» програми. Передвиборна програма Ярослава Шевчука вміщує в собі трохи більше 170 знаків разом із знаками пунктуації. Дана програма містить лише констатацію певних проблем, загальні гасла; в ній нічого не згадано про конкретні проблеми міста і конкретні шляхи їх вирішення. З точки зору лаконічності ця програма є достатньо чіткою, але зовсім незрозумілою. Характеризуючи інші програми, можна відмітити, що всі вони переважно носять загальний характер, передбачають: «покращити, розробити, не допустити, забезпечити, створити» тощо. В більшості програм немає навіть натяку на конкретні дані. Наприклад, коли те чи інше зробиться, ким, за які кошти, в який термін. Дещо відрізняється передвиборна програма Олександра Сича, в якій присутні шляхи досягнення цілей поставлених кандидатом в уряді основних соціальних сферах міста. Проте і тут конкретики є досить мало. Основою передвиборної програми є не її обсяг, а здатність її до розуміння виборцями як кандидат і його команда визначають основні проблеми громади, та що вони планують робити протягом терміну каденції і в який спосіб. На жаль, такої тенденції у програмах кандидатів важко відшукати.
Аналіз передвиборних програм кандидатів на посаду мера Івано-Франківська засвідчує, що авторами цих документів здійснена спроба окреслення основних проблем мешканців Івано-Франківська і самого міста, і спроба поєднання їх із тим, що слід зробити для громади. Проблеми громади переважною більшістю виборців окреслені по окремих соціальних сферах. А саме: сфері житлово-комунального господарства, медицини, транспорту, охорони здоров’я тощо. Серед головних блоків проблем/напрямів основні кандидати виділяють: О.Синютка: місто інвестиційних проектів та нових робочих місць; добробут кожного – добробут громади; рівні можливості для всіх; молоді – реальну підтримку; Івано-Франківськ – європейське місто. В.Анушкевичус: діалог «громада – міська влада; припинити руйнацію історичних будівель міста; забезпечити сприятливий клімат для ведення підприємницької діяльності; реформування ЖЕО; розробити ефективну стратегію використання аеропорту міста тощо. О.Сич: місту – новий генплан; молодій сім’ї житло; ліквідація корупції; зробити Івано-Франківськ інвестиційним лідером Західного регіону; послуги ЖЕО – якісно нові тощо.
Недоліком і досить відчутним деяких передвиборних програм є констатація у них тези про потребу складання певних концепцій і планів вирішення тих чи інших проблем, замість того, щоб ці плани вже були чітко окреслені у програмах кандидатів. Наприклад, теза: «розробити і затвердити концепцію розвитку Івано-Франківська як туристичного центру у програмі В.Анушкевичуса.
Автори програм, прагнучи продемонструвати системне та комплексне бачення проблем міста, включають у свої програми максимально широке коло завдань. Звідси логічно випливає, що майбутня практична діяльність буде проходити через стандартні напрямки діяльності міських інститутів влади. Реалізація хоча б частини стандартних зобов’язань і обіцянок буде трактуватися як конструктивна робота, котру необхідно продовжити під час наступних каденцій.
Програми не передбачають характеристики механізмів досягнення поставлених завдань/напрямків у роботі.
У передвиборній програмі, переважно які в самій передвиборній кампанії нема відповіді на актуальне питання, якої є команда кандидата, чи здатна вона реально вирішувати поставлені у програмі зобов’язання, цілі і завдання. Поширеною на даний момент є реєстрація довірених осіб кандидата, які як правило є відомими, більше чи менше, особами у різних сферах суспільного життя, але здебільшого вони не будуть займати жодних посад, ставка на відомих людей очевидно робиться кандидатом для того, щоби якось себе виокремити серед значної кількості претендентів на крісло мера міста Івано-Франківська.
На завершення аналізу передвиборних програм кандидатів на посаду міського голови, варто стверджувати, що останні можна трактувати по-різному. Це дає підстави сумніватися, що реальна практична діяльність переможця виборів на посаду міського голови буде визначатися його передвиборною програмою. І як наслідок, проблема політичної і персональної відповідальності переможця на виборах за невиконання програми може бути поставлена під великий знак питання…
СТЕНОГРАМА КРУГЛОГО СТОЛУ
“ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА У ВИБОРАХ 2006”
В.Климончук (директор ГО “Центр політичного моніторингу”, кандидат політичних наук)
Шановне товариство! У нас сьогодні “круглий” стіл “Івано-Франківщина 2006”. Це практично-наукова конференція в проекті гранту Прикарпатського центру політичних та євроінтеграційних досліджень. Питання стосується виборів на Івано-Франківщині 2006 року. Ми пережили період виборів в нашій державі, але фактично вони ще не закінчилися, оскільки іде процес перерахування, немає офіційних оголошень. І напередодні виборів ми займалися моніторингом різних проблем, що стосувалися виборчої кампанії, зокрема, вивчали конфігурацію політичних партій і блоків, які формувалися напередодні виборів, тому що це питання було дуже цікавим. Конфігурація регіонального виміру не відповідала конфігурації всеукраїнського виміру. Нас цікавила громадська думка, моніторинг громадської думки, соціологічні дослідження, програми кандидатів різних рівнів, місцеві вибори, які стосувалися мерів міст. І в такому проекті є багато регіонів: Львівська, Сумська, Закарпатська, Донецька, Чернівецька область і тому числі наша область. Сьогодні ми обговорюємо дану проблему в нас на Івано-Франківщині. Я представляю Вам Романюка Анатолія Семеновича, Василя Васильовича Марчука, представники Прикарпатського університету. Регламент до 15 хвилин. Я запрошую до слова Анатолія Романюка.
А.Романюк (директор Центру політичних досліджень (м.Львів), кандидат філософських наук, доцент)
Мене попросили підготувати виступ на тему “Політичні наслідки застосування пропорційної виборчої системи під час виборів до парламенту у березні 2006 року”. Я хотів би побудувати свій виступ, склавши його з двох частин, навіть трьох. Перша частина – які позитиви від застосування пропорційної виборчої системи, друга – які проблеми у зв’язку з застосуванням виборчої системи, і третя – які ми маємо уже на сьогодні висновки, які зміни необхідні, що стосується виборчої системи. Якщо говорити про позитиви застосування пропорційної виборчої системи, то я би лабідарно визначив наступні характеристики:
- В нас відбулися вибори за пропорційною виборчою системою. Про це говорили дуже довго, років 12-15, багато політичних партій. Нарешті ми провели вибори за пропорційною виборчою системою і маємо певні результати.
- В результаті цих виборів ми отримали сформований парламент і це дає нам можливість запустити положення конституційної реформи, які були прийняті 8 грудня 2004 року. Ми отримуємо можливість сформувати більшість, отримуємо можливість сформувати за допомогою більшості уряд і можливість сформувати опозицію, яка відповідатиме системі координат опозиції в парламентах, тої опозиції яка існує в європейських країнах. Тому що попередній варіант опозиції не давав можливості визначити чи це опозиція парламентська чи опозиція до виконавчої влади, або до окремих елементів виконавчої влади.
- Вибори за пропорційною виборчою системою дають можливість перетворити парламент в парламент. Якщо ми говоримо про функції які виконує парламент в демократичні й країні, то більшість функцій, якщо і виконувалися парламентом України, то дуже і дуже опосередковано. Принаймні, функція пов’язана формуванням уряду або систему виконавчої влади, яка властива парламентам всіх демократичних країн, за виключенням, коли існує президентська форма правління, дана функція в нас практично не виконувалася. Президент країни фактично придушував формування уряду, а також він різними способами забезпечував функціонування цього уряду під час голосування бюджету, під час прийняття програми розвитку. Парламент не виконував тої функції, яку він мав виконувати, має шанси, що це має виконуватись.
- Ми отримали рівень підтримки громадянами або виборцями основних політичних сил на національному, обласному та місцевому рівні. Ми вперше побачили в якій мірі ми маємо підтримку п’яти політичних сил в межах країни, а також різних політичних сил в регіонах.
- В наслідок реалізації саме цієї виборчої системи було здійснюється оновленння депутатського корпусу. Цифра 61% досить значна. Це нові депутати, які прийшли до Верховної Ради. І ми не говоримо поки що про якісний склад депутатів.
- Виборча система і результати виборів будуть стимулювати оволодінням інститутом політичного компромісу і відповідальності. Це те нове, яого не було в політичному житті, ми не мали досвіду політичного компромісу. А якщо і був компроміс, то досить умовним. Згадайте минулий рік, коли виникло питання як формувати уряд, то Ю.Тимошенко говорила: “В нас є домовленість з Президентом і він зобов’язався, щоякщо він стає Президентом, я стаю Прем ’єром”.
- Наочно виявлено рівень підтримки населенням влади, мова йде про рівень підтримки в центрі і на місцях.
- Виборча система сприяла певній структуризації електорату. Якщо ми згадаємо президентські вибори 2004 року, то на цих виборах ми мали поділ України на дві частини. Якщо ми подивимось поза електоратами, які вже є давно визначеними, це електорат Соціалістичної і Комуністичної партій, то країна, грубо кажучи, поділилася на три частини. Коли Південь і Схід – “Регіони”, Північ і Центр – це Тимошенко, Захід – “Наша Україна”. Безумовно, що дана структуризація є умовною, але це крок вперед до структуризації сегментної, тому що парламентська виборча системапередбачає, що політична партія сегментує суспільство і кожна партія орієнтується на своїх виборців і працює з даним сегментом. Ті політичні сили, які не пройшли до парламенту, вони зробили серйозну помилку, вони не працювали на свій сегмент. Це яскраво було помітно по “зелених”, які працювали на цілу Україну, замість того, щоб виділити сегмент нових шарів, які здебільшого орієнтуються на партії такого типу як “зелені”.
- Виборець поставив на відомі політичні сили, проігнорувавши на національному рівні дрібні політичні сили. Внаслідок цього ми отримали конфігурацію політичних партій. Але дана зміна є межах загальної тенденції, яка полягає в наступному. Якщо виборів 2004 року ми застосовуємо індекс ефективної кількості політичних партії, то ми тоді отримали показник 8,6 %, то сьогодні ми отримуємо показник майже 7%. Відбувається зменшення показника ефективної кількості політичних партій.
В.Марчук (директор Прикарпатського центру політичних і євроінтеграційних досліджень, доктор історичних наук, доктор філософії, професор)
Шановні журналісти, присутні! Ми сьогодні в рамках цього проекту, про який іде мова, зібрали багато наукових, громадських організацій. Це – Прикарпатський центр політичних і євроінтеграційних досліджень, Центр політичного моніторингу, ми запросили Західноукраїнську інформаційну корпорацію (Тамара Пшенична), Карпатський медіа-центр (Дмитро Курищук), Комітет Виборців України (Мирон Дмитрик), Фонд сприяння виборцям (Сергій Дерев’янко), Студентське Братство. Хочу сказати, що результатом наших досліджень будуть аналітичні і інформаційні дослідження по підсумкам виборічої кампанії 2006 року на Івано-Франківській області і західноукраїнському регіоні зокрема. Деяку роботу ми вже розпочали. Хто слідкує за інтернет-виданнями, засобами масової інформації, міг побачити, що публікації вже розпочались.
Вибори 2006 року висунули деякі особливості. По-перше, що спонукало нас сьогодні зробити аналіз. Абсолютно практично ні одна соціологіна група не передбачила конкретно точного результату виборів. Всі передбачали, що пройдуть шість блоків до Верховної Ради. Практично не було жодного соціологічного дослідження, де б Народний блок Литвина не проходив до Верховної Ради. Як на кожних виборах, є сюрпризи, і бкзумовно, що до них треба бути готовими і з точки зору науки також.
Я в такому короткому слові хочу сказати про те, що ми будемо мати і практичну сторону. Прикарпатський центр політичних і євроінтеграційних досліджень, Центр політичного моніторингу зараз працюють над створенням музею виборчих технологій, який найближчим часом буде відкритий в Прикарпастькому університеті і це буде музей, де будуть зібрані різні по групах технології, використані на виборах.
До наступних виборів треба готуватися вже сьогодні. Вибори мера Івано-Франківська засвідчили, що на вибори треба працювати після закінчення попередніх виборів і до наступних. Ми, тобто всі організації зібрані тут, будемо працювати постійно. 90 % організацій і різних фондів створюються під вибори, за рік, за півроку до виборів. Запрошуємо до співпраці представників всіх засобів масової інформації. Так на базіПрикарпатського центру політичних і євроінтеграційних досліджень ми зробили дні “Газети if.ua”. Наша співпраця націлена на конкретний результат і ми будемо працювати постійно.
В.Ковальчук (Проект “Сприяння виборам в Україні”)
Я тут представляю проект “Сприяння виборам в Україні” – це київський центр, який організовував семінари з виборчих питань, навчали виборчі комісії. Одним з виконавців цього проекту був Комітет виборців, який проводив навчання членів дільничних виборчих комісій.
Кожен політик-практик розуміє, що нові вибори розпочинаються на наступний день після виборів. Сьогодні багато аналітиків говорять, що якщо буде створена коаліція, то той, хто буде прем’єр-міністром, той буде думати про президентські вибори 2008 року. Звичайно ми повинні показувати рівень політичної культури діалогу, дискутувати між собою, десь якійсь свої бачення, міркування пропонувати. І от скажімо проблема з соцдослідженнями. Якщо ви пригадуєте дослідження в газеті “Репортер”, які готував Центр соціальних досліджень. Залежно від того хто був замовником, відповідно той ішов першим. Хотілося, щоб наші місцеві соціологи були за рівнем однакові з Центром “Демократичні ініціативи”.
Друге питання – судові прецеденти. Звичайно цього не можна оминути. Наприклад, коли я за день до виборів чув, що в суді знімають одного з кандидатів і багато шуму робила ПОРА через таке зняття. Виявилося на третій день після виборів, що позов організував сам кандидат і організував за день до виборів, тобто день, коли агітація заборонена. Це звичайно, так само політтехнологія. Треба віддати належне тому кандидатові, який задіяв дуже цікаві речі для міста Івано-Франківська. Як і те, що він самий перший стартував. В мене виникає питання чи потрібно зачіпати газету. Я би собі ніколи не дозволив судитися з газетою. Людина перейшла, розуміючи, що судитися з газетами принаймні, коли ти не бачиш їхньої вини – це прецедент. Тому це варто досліджувати таким центрам, які в нас є.
Зараз ми говоримо, що вибори закінчилися і чекаємо судів. Але місто практично сьогодні немає влади. Анушкевичус ще не може приступити до своїх обов’язків, бо почався перерахунок голосів на 58 дільницях. По плану виборчої комісії кожного дня по дві дільниці, місяць вони будуть перераховувати голоси. Є питання, що місяць голова не зможе приступити до виконання своїх обов’язків. Прикро, що такі речі є.
І останнє, напевно. Скоро ви станете свідками, преса вже зачіпила, це те хто буде головою області. Цікава тема. Вибори закінчилися, але питання виборчого процесу, технологій, голосувань продовжуються. Добре, що є такі проекти. В цьому напрямку треба залучати науковців, політологів, у вас є студенти. Думаю, що у вас проблем не буде.
І. Бойчук (Радіо “Бойчук-студія”)
Про пропорційну виборчу систему. Ми виявилися до неї не готовими. Люди на місцевому рівні не готові були голосувати за партійними списками. Вони знали свого депутата. А тепер до кого звертатися? Друга репліка – бюлетені друкувалися на місцевому рівні. Мали бути вони надруковані з захистом і надійти з Києва. Наприклад, 53 тисячі бюлетенів, надрукованих в Богородчанському районі, з трьома рядочками крупнішими. Третій момент – адмінресурс був використаний чи невикористаний? Використаний. Розносячи запрошення на вибори, розносили агітку за одну з партій. От і вибори, вони не вдалися.
Д.Курищук (Національна Радіокампанія України)
Мене цікавить сам факт створення музею виборчих технологій. І питання: які найкраще спрацювали технології в нас області, і які, можливо, були регіональні виборчі технології?
В.Марчук:
Я свідомо не нагадував, що ми деякі речі зробили. Наприклад, взяти до уваги міжнародну конференцію “Політичні партії: історія і сучасність”. Щодо музею виборчих технологій, треба сказати, що наші студенти, а це переважно історики і політологи практично працювали по всіх штабах. Наших студентів катастрофічно не вистачало, приходили різні політичні партії, які брали участь у виборах, випрошували всіма шляхами. Не використати цей досвід було б дуже великою помилкою. Ми вже грунтуючись на досвіді наших викладачів-політологів, а також на досвіді наших студентів прийшли до того, що музей виборчих технологій буде практичним втіленням того, що відбувалося на виборах 2006 року.
В нас є досвід проведення виборчих кампаній не тільки в Івано-Франківській області, але і в Донецькій області. Я працював на виборах і в Донецькій області і можу вам порівняти і Івано-Франківську і Донецьку області. Використання того самого адмінресурсу було як в нас в області, так само абсолютно було з точки зору Партії регіонів і Донецькій області. Ви собі уявіть, що, наприклад, батько - заступник керівника виборчого штабу мера міста по Донецьку, а син очолює обласну організацію виборчого блоку Литвина. Я думаю, що ви розумієте, хто працював в комісіях і як працювали. Достатньо цікаве питання поставив Дмитро Курищук про те, які технології спрацювали. По-перше, в нас дуже добре спрацювали технологія “це наші, а це чужі”, поділ суспільства на певні категорії. Дальше ми будем це конкретизувати, і в наших політологічних дослідженнях про це буде написано багато. Дальше, я хочу сказати, що спрацьовують технології широкого залучення виборців до участі в штабах. Тобто в нас області були штаби, які працювали не ідеологічно, а які працювали вшир, намагалися якомога більше людей залучити до роботи в штабах. До прикладу, залучити 100 тисяч людей до роботи по районах, в місті і думали, що це вже будуть голоси. Величезна кількість людей працювала в штабах, отримували за це гроші, а голосували так як вважали за потрібне. Я про це в одному з інтерв’ю про це написав, що наші люди прозріли значно швидше, ніж про це думали політтехнологи і працівники штабів. Я думаю, що ми узагальнимо цей досвід.
В.Климончук:
Коментар до політичних технологій. Вони як правило бувають традиційні і засоби масової інформації напевне знають як вони використовувалися. Особливість сучасних виборів полягала в тому, що не було витрачено такої кількості коштів як на попередніх виборах для різних масових заходів, це стосується концертних програм. Було значно менше використано. Традиційні технології мають завжди стратегію і тактику виборчої кампанії для ведення політичної реклами. Є особливість в тому, щоб як сьогодні було сказано, задіяти якомога більше електорату блоку чи політичної партії. Для прикладу, блок Литвина. Ми бачили політичну рекламу цього виборчого блоку, скільки було використано засобів масової інформації і різних рекламних моментів. І все таки даний блок не отримав позитивного результату на виборах. Отже, сьогодні суспільство наше є політично свідомішим, політична культура громадян України відрізняється від попередніх виборів. Населення може проаналізувати ситуацію, нові явища, які можна спостерігати в нашій політиці.
О.Іроденко (обласне телебачення “Галичина”):
Скажіть все ж таки, викристалізуйте негатив для суспільства від виборів за новими принципами.
В.Климончук:
Я так розумію запитання до мене. Я просто скажу з точки зору науки. Конфігурація не завжди доведена до громадян і на даному етапі виборчої кампанії в процесі брали участь громадяни, яких не завжди знали. Тобто перша п’ятірка, наприклад, була відома громадянам, інший шлейф громадян не були відомі. І тому то, коли система пропонувала особистісний, мажоритарний і пропорційний принцип, наше суспільство сприймало їх більш аналітично. В даному випадку, коли громадянин перебував у списку 80 чи 120, мав можливість пройти до парламенту чи до іншого рівня, не займаючи активної політичної позиції. Тому ми маємо такий результат.
А.Романюк:
Негативів дуже багато. Виділити один – мало, це буде недостатньо. Який найбільший негатив був? Новий закон обмежив конституційне право громадянина бути обраним до представницьких органів. Оскільки закон передбачив висунення через політичні партії, а в політичних партіях від 3 до 5% населення, фактично 3-5% населення мали конституційне право бути обраними. 95% були усунені опосередковано від права бути обраними. Це один з найбільших негативів про які можна говорити в застосуванні виборчої системи. Але їх дуже багато.