“Соціально-виховні та психологічні аспекти діяльності пенітенціарного персоналу із засудженими до довічного позбавлення волі в Україні”
| Вид материала | Документы |
- Проблеми смертної кари Додаток Ответы на вопросы по содержанию осужденных с пожизненным, 728.73kb.
- С. Г. Давтян " " квітня 2010 року, 327.8kb.
- Н. А. Позбавлення волі: адаптація українського закон, 143.68kb.
- Історичні джерела кримінальної відповідальності жінок в Україні, 115.66kb.
- Програма базового курсу „Психологія управління Мета вивчення, 64.58kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
- Кодексу України, 527.92kb.
- 19. 00. 10 Організаційна психологія; Економічна психологія, 22.85kb.
- Плани семінарсько-практичних занять з соціальної психології Структура залікового кредиту, 1019.87kb.
- Р І шенн явід 23. 12. 08 №33/12 м. Луцьк Про затвердження міської Програми соціальної, 240.36kb.
Швейцарське бюро
співробітництва в Україні
Державний департамент України
з питань виконання покарань
Білоцерківське училище професійної підготовки персоналу
Державної кримінально-виконавчої служби України
СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕНІТЕНЦІАРНОГО ПЕРСОНАЛУ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ В УКРАЇНІ
Матеріали круглого столу
11 грудня 2008 р.
Біла Церква
2008
Публікація підготовлена в рамках проекту
"Біла Церква - центр компетентності з питань реформування
пенітенціарної системи України"
Соціально-виховні та психологічні аспекти діяльності
пенітенціарного персоналу із засудженими до довічного
позбавлення волі в Україні: Матеріали круглого столу. –
Біла Церква, 2008р., 92с.
ЗМІСТ
Резолюція круглого столу на тему: “Соціально-виховні та психологічні аспекти діяльності пенітенціарного персоналу із засудженими до довічного позбавлення волі в Україні”……..………..4
Бараш Є. Ю. Організаційно-правові засади соціально-виховної роботи із засудженими
до довічного позбавлення волі...............................................................................................................7
Хведчук В. В. Особливості застосування технологій психологічної роботи із засудженими до
довічного позбавлення волі...................................................................................................................10
Дзюман О. В. Проблеми реалізації соціальної роботи в установах виконання покарань із
засудженими до довічного позбавлення волі......................................................................................13
Газарян В. Е. Взаємовідносини між персоналом і засудженими до довічного
позбавлення волі....................................................................................................................................16
Григоренко В .Д. Проблеми реалізації психологічної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі.....................................................................................................................................20
Мірошниченко Н. О. Особливості застосування технологій виховної роботи із особами, засудженими до довічного позбавлення волі.......................................................................................24
Вакуленко О. В. Технології соціальної роботи з особами, засудженими до довічного позбавлення волі: соціальний аналіз...........................................................................................................................29
Ґжегож Драус (о. Григорій). Духовна та благодійна опіка засуджених до довічного позбавлення волі............................................................................................................................................................33
Махлай Р. В. Вплив режиму на реалізацію соціально-виховної та психологічної роботи із особами, засудженими до довічного позбавлення волі.......................................................................35
Коваленко Д. А. Вимоги до персоналу, що працює із засудженими до довічного позбавлення волі............................................................................................................................................................40
Захарченко Н. В. Зниження агресивності в осіб, засуджених до довічного позбавлення волі............................................................................................................................................................50
Іщенко В.П. Особливості роботи із засудженими до довічного позбавлення волі, які хворі на ВІЛ/СНІД.................................................................................................................................................57
Пахомов І. В. Особливості духовного виховання засуджених до довічного позбавлення волі.....68
Перкова Н. А. Гендерні аспекти виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі............................................................................................................................................................75
Замула С. Ю. Формування психологічної готовності персоналу до роботи із засудженими до довічного позбавлення волі....................................................................................................................82
Мукшименко А. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених………………………………88
РЕЗОЛЮЦІЯ
^ КРУГЛОГО СТОЛУ НА ТЕМУ:
"СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕНІТЕНЦІАРНОГО ПЕРСОНАЛУ
ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
^ В УКРАЇНІ"
11 грудня 2008 року
60 учасників, представників центрального апарату Державного департаменту України з питань виконання покарань, представників Швейцарського бюро співробітництва в Україні, представників органів та установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України (практичних працівників), представників навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, науковців, представників недержавних громадських та релігійних організацій України, слухачів Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.,
під час роботи круглого столу, який проходив в м.Біла Церква Київської області,
враховуючи зобов'язання України, як члена Ради Європи, виконувати її норми та стандарти у системі виконання покарань,
беручи до уваги Європейські принципи виконання покарань відносно поводження з довічно ув'язненими,
визнаючи необхідність аналізу ситуації в Україні щодо процесу виконання-відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі,
провівши аналіз національного законодавства, наукової, правової, психолого-педагогічної та іншої літератури, моніторингового дослідження серед пенітенціарного персоналу та засуджених до довічного позбавлення волі,
обговоривши прогресивні технології соціальної, виховної та психологічної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі,
прийняли рішення надати рекомендації щодо шляхів вирішення проблем, які виникають у роботі із засудженими до довічного позбавлення волі:
- Існує необхідність запровадження технологій соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі.
- Розробка і впровадження технологій соціальної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі повинна включати:
- вивчення, шляхом проведення соціального дослідження, особливостей утримання засуджених до довічного позбавлення волі, їх соціально-психологічного стану та соціальних потреб;
- розробку та апробацію форм та методів соціальної роботи з такою специфічною категорією в'язнів;
- підготовку спеціалістів пенітенціарних закладів до проведення соціальної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі.
- З метою ресоціалізації засуджених до довічного позбавлення волі соціальну роботу здійснювати за двома напрямками:
- ресоціалізація свідомості особистості засудженого до довічного позбавлення волі;
- ресоціалізація діяльності особистості засудженого до довічного позбавлення волі.
- ресоціалізація свідомості особистості засудженого до довічного позбавлення волі;
- Послідовність реалізації процесу соціальної адаптації засуджених до
довічного позбавлення волі проводити в три етапи:
- етап орієнтації;
оціночний етап;
етап сумісності.
5 Соціальна, виховна та психологічна робота із засудженими до довічного позбавлення волі повинна бути комплексною та мати реальну практичну спрямованість на виробничу працю, навчання, саморозвиток, корекцію негативних психічних станів засудженого тощо.
6. Необхідно максимально використовувати форми індивідуальної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі, сприяти впровадженню різноманітних форм самореалізації засуджених у процесі відбування покарань.
7. Пенітенціарні установи – це насамперед виховні заклади, які можуть формувати християнські цінності у засуджених (у тому числі засуджених до ДПВ) замість кримінальних. Тому духовному вихованню необхідно відвести цільне місце серед напрямків виховання засуджених (в тому числі засуджених до ДПВ).
8. Доцільно забезпечити режим виконання та відбування покарання на принципах "динамічної безпеки", де режимна безпека буде доповнена безпекою, яка базується на всеохоплюючому знанні персоналом своїх засуджених та їх можливої поведінки.
9. У зв’язку із збільшенням кількості осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, необхідно змінити тюремну архітектуру, яка б відповідала сучасним вимогам, передбачала наявність належної виробничої бази, засобів електронної комунікації, проведення фізкультурних занять тощо.
10. Технології психологічної роботи повинні бути спрямовані на забезпечення диференційованого підходу до роботи з цією категорією засуджених, розробку індивідуальних програм соціально-психологічної роботи з врахуванням специфіки умов, в яких перебувають особи, засуджені до довічного позбавлення волі.
11. Рекомендується залучати практичних працівників установ виконання покарань до розробки діагностичних методик для роботи із засудженими до ДПВ. Також слід працювати в напрямку застосування методик оцінки особистості засудженого з урахуванням природи його поведінки, прогнозування розвитку ситуації.
12. Крім того, впровадження технологій психологічної роботи неможливо без вирішення питання поповнення інструментарію сучасними матеріалами профілактичного, культурно-просвітницького, духовного спрямування для здійснення ефективного психологічного впливу на засуджених до ДПВ.
13. Слід визнати важливість врахування гендерних аспектів відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та відповідно:
- забезпечити гендерну адекватність виходячи з сучасного кримінально-виконавчого законодавства (враховувати специфічні фізіологічні та психологічні проблеми жінок та чоловіків);
- вживати заходи, спрямовані на підвищення інтелектуалізації праці засуджених - жінок (перепрофілювання виробничої бази пенітенціарних установ на малі цехи, з сучасним устаткуванням; надання можливості засудженим обирати роботу за уподобаннями та здібностями);
- реалізовувати комплекс заходів, спрямованих на збереження соціально-корисних зв'язків засуджених жінок зі своїми сім'ями (в тому числі збільшення кількості короткострокових побачень та телефонних переговорів, можливість збільшення кількості тривалих побачень для жінок, права на відпустки після відбуття певного строку покарання при умові позитивної поведінки тощо);
- ввести в практику діяльності персоналу установ проведення адаптаційної роботи з особами, які вперше потрапили в місця позбавлення волі, причому в статусі «засуджених до ДПВ», з метою формування готовності до життя в нових умовах, активізації позитивних психічних та поведінкових реакцій.
14. Пріоритетними напрямками профілактики негативних психічних станів, різних проявів деструктивної поведінки визнати :
- моніторинг характерологічних особливостей засуджених до ДПВ у поєднанні з прогнозом їх поведінкових реакцій;
- максимально ефективний підбір та застосування форм індивідуальної роботи із засудженими до ДПВ;
- диференційований підхід до планування, організації та проведення психокорекційної роботи відносно засуджених групи ризику із урахуванням характеру скоєного вбивства, його психологічного портрету;
- використання таких методик психологічного впливу як психогігієнічний комплекс, прогресивна релаксація, раціональна психотерапія, аутогенне тренування тощо.
15. Специфіка професійної діяльності працівників в умовах секторів максимального рівня безпеки вимагає формування психологічної готовності співробітників. Тому однією з технологій психологічної роботи є технологія формування психологічної готовності. В зв'язку із цим рекомендуємо у рамках занять зі службової підготовки виокремити "Психологічну підготовку" у відповідний розділ, на яких приділити увагу формуванню особистісного, ситуативно-цільового і оперативно-виконавчого критеріїв психологічної готовності. З метою підвищення ефективності формування психологічної готовності доцільно працювати в наступних напрямках: первинна та поточна психологічна діагностика працівників; психологічне консультування; просвітницька робота; психокорекційні заняття щодо адаптації психіки працівника до екстремальних умов.
16. ДДУПВП розглянути питання щодо сприяння введенню до штату установ виконання покарань посад психологів для забезпечення психологічного супроводу, консультування та здійснення реабілітаційних заходів для співробітників.
Організатори круглого столу "Соціально-виховні та психологічні аспекти діяльності пенітенціарного персоналу із засудженими до довічного позбавлення волі в Україні" висловлюють свою вдячність всім учасникам за їх внесок у досягнення мети та завдань даного заходу.
Бараш Євген Юхимович,
заступник начальника управління Державного департаменту
України з питань виконання покарань в Харківській області,
кандидат юридичних наук
^ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ
ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Шановні колеги! Вітаю Вас з початком роботи науково-практичної конференції, предметом якої є довічне позбавлення волі.
Тема моєї доповіді називається – „Організаційно-правові засади виховної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі”. Про значення цієї тематики, потреби говорити зайвий раз немає, оскільки виховання здійснюється протягом усього життя та передбачає реалізацію різних за формами та методами виховних заходів. Особливе значення та специфіку має виховна робота щодо осіб, які допустили грубе порушення закону, наслідком чого стало призначення покарання у виді позбавлення волі, сутність якого полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Одним із видів такого покарання є довічне позбавлення волі, що призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених Кримінальним кодексом України.
Засуджені до довічного позбавлення волі є особливою категорією осіб, яка потребує тривалої ізоляції від суспільства. Але, принциповим під час такої ізоляції має бути можливість помилування (дострокового звільнення) таких засуджених після відбуття ними нормативно встановленого періоду часу призначеного покарання (на даний час - не менше двадцяти років призначеного покарання), та за умови якщо дані, які характеризують поведінку засудженого, свідчать про його виправлення, і відповідно про небезпеку для суспільства.
Можливість такого помилування (дострокового звільнення) є, з одного боку, свідченням гуманності суспільства, одним із останніх шансів для злочинця, який хоче повернутися до нормального життя у звичайному соціумі, та бажаною перспективою для нього – з іншого, буде вимагати від такого засудженого відповідної правомірної поведінки під час відбування обов’язкового терміну покарання.
Натомість сама назва такого виду покарання, як „довічне позбавлення волі” нівелює мету та бажання засудженого до ресоціалізації , що є основним завданням покарання у цілому та кримінально-виконавчої діяльності, зокрема, оскільки в особи, до якої воно застосовується, уже апріорі втрачається найважливіша та бажана у майбутньому надія на звільнення, а отже і до ресоціалізації . У зв’язку з цим пропоную термін „довічне позбавлення волі” замінити на „позбавлення волі до виправлення”. Вважаю, що саме така назва буде найважливішим стимулом та орієнтиром для засудженого щодо необхідності виправлення та ресоціалізації.
Засуджені до довічного позбавлення волі, з одного боку, є найбільш небезпечним контингентом, який утримується в установах кримінально-виконавчої системи, з іншого – є найбільш психологічно вразливою категорією, про що неодноразово відзначалось у науковій літературі, і саме остання їх особливість повинна враховуватись під час організації та практичної реалізації виховної роботи з ними. Такі засуджені характеризуються більш високим рівнем емоційності та демонстративності, яка, як правило, у перші роки відбування покарання нерідко виражається в агресивності. Тривала ізоляція від суспільства, неможливість задоволення низки потреб біологічного та соціального характеру призводить до формування та закріплення таких властивостей особистості, як озлобленість, недовіра до оточуючих, недоброзичливість, і, як наслідок, до протидії вимогам правил внутрішнього розпорядку. Невизначеність у майбутньому, невпевненість в можливості звільнення через певний строк провокує у таких засуджених внутрішню психічну напруженість, емоційну нестійкість, що, в свою чергу, не сприяє їх виправленню.
Отже, підвищена небезпека таких засуджених та їх більша у порівнянні з іншими особами, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, психологічна вразливість повинні бути підставою для обрання конкретних напрямків, форм, методів та заходів виховної роботи з ними. У зв’язку з цим пропоную розробити відповідні методичні рекомендації щодо соціально-виховної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі. Варто наголосити і на тому, що „розроблення рекомендацій щодо організації тримання осіб, взятих під варту, забезпечення виконання вироків суду і застосування передбачених законом засобів виправлення і ресоціалізації засуджених”, у п.3 Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань визначено одним із його основних завдань, яке реалізується його науково-методичною радою.
Натомість необхідно відзначити доцільність розроблення і самого Положення про соціально-виховну роботу із засудженими в установах виконання покарань, яка у ч.3 ст.6 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК) визначена одним із засобів їх виправлення і ресоціалізації. Крім того, визначення порядку застосування до засуджених заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки, тобто саме виховних заходів, у ч.2 ст.2 цього ж законодавчого акта закріплено одним із завдань всього кримінально-виконавчого законодавства України.
Підставою розроблення такого Положення є і те, що: по-перше, виховна робота із засудженими до позбавлення волі сьогодні регламентується декількома правовими актами, насамперед, КВК та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, положення яких щодо виховної роботи інколи дублюються, або навпаки, є неузгодженими між собою, зокрема це стосується визначення конкретних напрямків, форм, методів та заходів виховної роботи із засудженими; по-друге, у зазначених та інших нормативних актах, положення яких фрагментарно відображають виховну роботу (Про затвердження Положення про педагогічну раду виховної колонії та Типового положення про батьківський комітет при виховній колонії: наказ Державного департаменту з питань виконання покарань від 28 січня 2004 р. № 20; Про Положення про психологічну службу установи виконання покарань затвердження: наказ Державного департаменту з питань виконання покарань від 17 березня 2000 р. № 33; Положення про психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора: наказ Державного департаменту з питань виконання покарань від 5 червня 2007 р. № 145 та ін.) відсутнє чітке визначення її поняття, мети, завдань, принципів, які є засадничими основами її організації та функціонування.
Отже, у цьому напрямі є над чим працювати, і до цієї роботи повинні підключитись, насамперед, науковці Державної кримінально-виконавчої служби.
Щодо тематики цієї доповіді, то зазначу, що перспективними напрямками соціально-виховної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі, які повинні знайти відображення у відповідних методичних рекомендаціях, мають стати: моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне та санітарно-гігієнічне виховання. Зазначені види виховання досить детально описані у спеціальній науковій літературі, а тому не будемо додатково зупинятися на їх характеристиці.
Форми виховної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі можна об’єднати у такі групи: 1) індивідуально-виховна робота, яка передбачає індивідуальні бесіди; індивідуальні завдання та доручення; індивідуальну допомогу; індивідуальний контроль; особистий приклад; використання засобів дисциплінарного впливу (поєднання заохочень та покарань); 2) групова та масова виховна роботи, які передбачають використання засобів масової пропаганди та агітації (радіо, телебачення, преса), зустрічі із представниками громадських організацій; навчання в консультаційних пунктах, залучення до суспільно-корисної праці.
Центральним елементом виховної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі є методи, які можуть бути такими, як: 1) діагностична бесіда, яка передбачає особисте спілкування з метою залучення засудженого до співробітництва та отримання певної інформації про його особистість; 2) спостереження, яке передбачає наявність чіткої мети та детальної фіксації результатів про вивченні індивідуальних особливостей засудженого; 3) діагностичний експеримент, який дозволяє виявити здатність засудженого до довічного позбавлення волі сприймати виховний вплив та відповідати на нього змінами поведінки в позитивному напрямку; 4) стимулювання, яке спрямоване на посилення тих позитивних тенденцій, що вже мають місце в поведінці засудженого до довічного позбавлення волі, і яке може бути підставою для: надання дозволу додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; подання засудженим клопотання про помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання; покращення умов відбування покарання (наприклад, надання дозволу брати участь у роботі самодіяльної організації засуджених, на збільшення періодичності отримання короткострокових побачень, посилок (передач, бандеролей, збільшення тривалості щоденних прогулянок тощо); 5) вивчення документації (індивідуальної програми соціально-психологічної роботи із засудженим, журналу обліку прийому з особистих питань засуджених; зошитів: обліку індивідуальної роботи із засудженим, обліку засуджених, які потребують додаткової уваги, психологічного вивчення засуджених, обліку індивідуальних та групових занять з психокорекції із засудженими; журналу проведення виховної роботи, психологічної картки, відомостей про стан правопорядку та застосування заходів стягнення до осіб, засуджених до позбавлення волі тощо), яка відображає хід та результати формування світогляду засудженого та дає можливість проаналізувати ефективність виховного впливу за певний термін; 6) переконання, яке використовується з метою формування або подальшого розвитку нової якості чи форми поведінки у засудженого; 7) узагальнення незалежних характеристик, сутність якого полягає у збиранні, вивченні та узагальненні якомога більшого числа відомостей про засудженого до довічного позбавлення волі; 8) об’єктивна оцінка діяльності та поведінки, яка полягає в системі психологічного та виховного впливу, що реалізується за допомогою обговорення, аналізу, узагальнення та об’єктивної оцінки діяльності і поведінки, спрямованих на усунення наявних помилок та негативних проявів, розвиткові відповідальності за свою поведінку; 9) надання допомоги в побудові системи уявлень та переконань у засудженого до довічного позбавлення волі; 10) примус, який полягає у використанні комплексу різноманітних прийомів і засобів, покликаних певним чином примусити засудженого до довічного позбавлення волі до виконання загальноприйнятих вимог.
Останнім елементом виховної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі, який повинен бути відображений у відповідних методичних рекомендаціях, є заходи виховної роботи, які повинні передбачати диференційований виховний вплив на засуджених і до яких пропоную віднести: проведення тематичних лекцій за допомогою радіо і телепередач; духовно-просвітницька робота; пропаганда здорового способу життя; організація бібліотечної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі; фізкультурно-оздоровча робота із засудженими та користування настільними іграми; організація навчання засуджених до довічного позбавлення волі; участь громадськості у виправленні і ресоціалізації таких засуджених; забезпечення релігійних потреб засуджених; організація вільного часу засуджених до довічного позбавлення волі.
Звичайно, що вищенаведений перелік напрямків, форм, методів та заходів виховної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі не є вичерпним. Натомість беззаперечним є те, що знання персоналом установ виконання покарань, а також чітка реалізація напрямків, форм, методів та заходів виховної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі буде іще одним кроком уперед щодо виконання основного завдання кримінально-виконавчої системи - виправлення засудженого, стане одним із засобів профілактики психологічної напруженості у стосунках засуджених з персоналом. Крім того відзначу і те, що дієвість виховного впливу на засуджених до довічного позбавлення в певній мірі залежить від професійної компетентності персоналу установ виконання покарань, що у свою чергу потребує інтенсифікації його професійної підготовки у цьому напрямку.
Хведчук Віталій Васильович,
начальник відділу організації психологічної роботи
управління соціально-виховної та психологічної роботи
Державного департаменту України з питань виконання покарань