В україні політико-правові аспекти та регіональні особливості
| Вид материала | Документы |
- Томаківське районне управління юстиції дніпропетровської області методичні рекомендації, 322.42kb.
- Наталя Кузнєцова, 71.98kb.
- Конституційно-правові проблеми розвитку місцевого самоврядування в україні, 1231.25kb.
- “Соціально-виховні та психологічні аспекти діяльності пенітенціарного персоналу, 2100.81kb.
- Міжнародний науково-практичний семінар, 190.35kb.
- С. Г. Давтян " " листопада 2010 року, 333kb.
- Проект Центру політико-правових реформ закон україни " про нормативно-правові акти", 585.85kb.
- Менеджмент організації в умовах соціально-економічної трансформації суспільства, 50.92kb.
- Потенційно небезпечні виробництва в Україні, особливості їх розміщення”, 263.99kb.
- Методичні рекомендації на тему, 340.83kb.
Процес голосування
Незважаючи на побоювання багатьох політологів й залякування деяких опозиційних політиків щодо зриву голосування через існуючі організаційні й правові проблеми, вибори відбулися у визначений день - 26 березня.
У день голосування багато комісій відкрилися із запізненням. Причиною стало виключення, за рішенням суду, з виборчих перегонів декількох учасників (кандидат на місце міського голови Донецька - С. Бешуля й "Новий Донбас" на виборах в облраду). Членам комісії необхідно було позначити їх як тих, що вибули, проштампувавши відповідні бюлетені. В умовах загальної плутанини й безвідповідальності, частина комісій проробляла (або доробляла) це вже зранку, частина ж не робили цього взагалі.
Голосування почалося й тривало в атмосфері нервового напруження. Із самого ранку на дільницях були великі черги. Іноді, ситуація складалася таким чином, що виборці заповнювали весь простір дільниці, створювалися конфліктні ситуації. Робота спостерігачів і членів комісії в цій атмосфері була максимально ускладнена. Скеровувати дії виборців було практично неможливо - вони масово голосували поза кабінками, не бажаючи вистоювати ще одну чергу після одержання бюлетенів. В годину пік виборці вистоювали в черзі годину і більше. Не дивлячись на перешкоди і труднощі, а також те, що на дільницях мали місце навіть нещасні випадки, мало хто йшов з дільниці не проголосувавши - донецькі виборці продемонстрували свідомість й упевнене бажання вплинути на процес формування влади.
Окрім голосування поза кабінками, слід зазначити, ще й такі порушення, що стали масовими: голосування в одній кабінці двох і більше виборців одночасно (здебільшого, під приводом поганого зору одного з голосуючих), "підказування" виборцями один одному - за кого голосувати, іноді, серед друзів і родичів ці підказки носили вказівний характер. Чекаючи своєї черги, виборці активно обговорювали політичну ситуацію, і переваги різних (а частіше одного) кандидатів. Часто ці розмови перетворювалися у відкриту агітацію на користь конкретної політичної сили. Часом, виборці, обурені з приводу черг, поводилися досить агресивно, пояснюючи - хто винен в тому, що комісія працює незадовільно (і не тільки в цьому), і кого потрібно обрати для того, щоб це припинити. Члени виборчої комісії не завжди мали можливість і бажання припинити агітацію. Нерідко на ділянках були помічені агітматеріали тієї чи іншої партії. З огляду на специфіку регіону, зрозуміло, що в абсолютній більшості випадків це була символіка ПРУ. Варто, також відзначити, що нерідко були випадки порушення членами виборчих комісій процедури виборчого процесу, такі як невірне оформлення контрольних листів, видача бюлетенів членам комісії не за процедурою тощо.
Крім того, мав місце і тиск на спостерігачів з боку членів комісій, і з боку "своїх" спостерігачів. Активних і неконтрольованих спостерігачів часто просили "посидіти в кутку і не заважати роботі комісії" під загрозою виключення з комісії.
Голосування на багатьох дільницях закінчилося пізніше зазначеного часу через високу активність громадян.
В цілому, голосування на дільницях пройшло без системних порушень, що вплинули на результати голосування. Не дивлячись на масовість вищеописаних порушень, ми не можемо стверджувати, що вони були спланованими, або спричинили зміни результатів волевиявлення громадян. Скоріше, їх можна назвати технічними, у крайньому випадку - недбалістю з боку членів комісій і спостерігачів.
На дільницях, здебільшого, не було "спостерігачів-спортсменів", міліцейського свавілля, каруселей. Маргінальних методів на кшталт заміни урн і вкидань бюлетенів помічено також не було.
Судячи із численних свідоцтв спостерігачів і представників мобільних груп, сплановані порушення мали місце під час голосування на дому. Списки голосуючих на дому набагато перевищували їх реальну кількість, і в такий спосіб виборці дублювалися. У ряді випадків було помічено, що члени комісії самі "голосують" за виданими їм бюлетенями для інвалідів. Часто вони "допомагали" голосувати немічним виборцям.
Обробка й підрахунок бюлетенів почалися близько 23:00. Так само, як і голосування, підрахунок проходив нервово, з безліччю конфліктів і зривів. Така обстановка була обумовлена крайньою втомою членів комісій і усвідомленням того, наскільки довгим і важким буде процес підрахунку. Багатьом хотілося закінчити роботу швидше, але прискорення темпів спричиняло помилки і збої в процесі роботи, що приводило до перерахування й підвищувало рівень конфліктності серед членів комісій. Ситуація значно загострювалася на тих дільницях, де були присутні члени комісії або спостерігачі від «помаранчевих» партій. Працівники часто не могли знайти спільної мови в питаннях, пов'язаних з визнанням недійсними тих чи інших бюлетенів, а також відносно характеру процедури підрахунку: частина комісії часто виступала за спрощення процедури, частина наполягала на дотриманні букви закону. Члени комісії часто переходили «на особистості», ображаючи один одного.
Підрахунок бюлетенів по виборах до Верховної Ради закінчився близько 8-ї години ранку в більшості комісій. Тоді ж були заповнені протоколи і основна частина спостерігачів залишила комісії. Тому неважко зрозуміти, що підрахунок голосів в обласну раду, міську раду, районні ради були практично неконтрольованими.
Підрахунок голосів по виборам у місцеві ради пройшов по спрощеній процедурі практично в усіх комісіях через крайню втому й нервове виснаження працівників комісій. Протоколи заповнювалися в такий же спосіб і тому більшість комісій були змушені повторно перераховувати бюлетені (або просто переписувати протоколи) після візиту в окружну комісію. Цей етап, за оцінками експертів, був найменш контрольований і не виключав зовнішнього впливу.
Політичні партії, що проводили паралельну перевірку протоколів, наполягають на тому, що серед наданих їм спостерігачами й членами комісій протоколів, більше половини мають помилки, неточності, грубі порушення. Безліч протоколів заповнені не повністю, але при цьому на них є підписи членів комісії й мокра печатка. Багато протоколів містять явно помилкові дані, або ж документують фальсифікації (або порушення), тому що отримані результати не збігаються з тими, які повинні були б бути. Наприклад, кількість бюлетенів, вилучених з великих урн для голосування може бути набагато меншою, ніж кількість виборців, що проголосували на дільниці. При перевірці була виявлена величезна кількість розбіжностейміж загальною чисельністю тих, хто проголосував, з кількістю голосів, відданих за всі партії разом (включаючи зіпсовані й недійсні).
Часто зустрічалися випадки, що суперечать практиці виборчого процесу. Наприклад, у ряді протоколів стверджується, що в комісії не було ні одного зіпсованого, або недійсного, бюлетеня. Або ж напроти всіх "дрібних" партій проставлене - "0".
Багато протоколів були заповнені просто безграмотно.
Найбільша кількість таких протоколів було виявлено в ТВК № 46, 47, 53, 41, 42, 43, 59 (Маріуполь, Ясинувата, Горлівка, Дебальцеве, Вугледар, Амвросіївка, Макіївка, Донецьк). При аналізі подібних протоколів виникають сумніви в легітимності виборів.
За інформацією, отриманою від спостерігачів і членів комісій, частими були випадки, коли голова "виправляв" протокол одноосібно, без перерахування бюлетенів, не залучаючи інших працівників комісії. Часто це відбувалося просто в будинку ОВК.
Багато комісій змогли видати оброблені результати лише 28 або 29 березня.
Вибори - 2006 були важкими й виснажливими. На відміну від минулих років, важкою була не тільки передвиборча кампанія, але й сам процес голосування. Ми не можемо остаточно довіряти отриманим результатам, і не тільки (або не стільки) тому, що в нас є підстави підозрювати фальсифікації, скільки тому, що фізичні можливості людини не розраховані на 40 - 50 годин безперервної роботи. І в умовах нервового виснаження й тотальної втоми, члени комісій часто одержували результати, які не відповідали дійсності, але при цьому, вони не мали фізичної можливості (і бажання) займатися перерахунком, або аналізувати свої помилки. І хоча під час голосування й підрахунку голосів було відзначено безліч порушень, у нас немає достатніх підстав вважати їх спланованими й системними. Багато в чому ті проблеми, з якими зіткнулись як виборці, так і працівники комісій були обумовлені рішеннями й діями ЦВК.
З огляду на всі складності й проблеми, що виникли на шляху волевиявлення громадян, ми все ж таки можемо стверджувати, що вибори в Донецькій області відбулися в цілому легітимно.
(квітень 2006 року)
Результати: момент істини
Парламентські вибори 2006 року були особливими, багато що визначили на шляху розвитку як України, так і одного із самих "знакових" її регіонів - Донеччини. Вони повинні були відповісти на багато питань і на більшість з них дали недвозначну відповідь.
Впродовж багатьох років у регіоні підсилювалися авторитарні тенденції, незважаючи на формальне введення демократичних процедур і інституцій. Характерною рисою регіону була особлива відчуженість його жителів від сфери політичного, небажання брати участь "у цьому цирку", а тим більше брати близько до серця те, що відбувається на владному Олімпу. Події ж осені 2004 року настільки розбурхали регіон, що сприяли кардинальному зрушенню в уявленнях про те, що значить для простого жителя шахтарського краю політика. В цьому контексті по великому рахунку неважливо, який колір переважав на "донецькому Майдані" – включеність в політичне життя країни більшості громадян регіону була безпрецедентною і є доконаним фактом. Регіональна еліта довела свою здатність до мобілізації населення. Донеччани показали, хто для них «свої» та «чужі», які цінності їм більш притаманні, які ідеї, стереотипи й міфи вони поділяють.
Партія регіонів, перш за все, добилась однієї з основних поставлених задач щодо Донецької області і зуміла забезпечити дуже високий рівень участі населення у виборах. 26 березня прийшли на виборчі дільниці і проголосували на виборах народних депутатів 69,31 % населення області або 2 510 433 виборця. Вибираючи депутатів обласної Ради, проголосували 68,78 % тих, хто мав право голосу (2 483 тис.).
Досягнуті були не лише задачі по забезпечення приходу населення на вибори, а й за плановий відсоток голосів за Партію регіонів.
Ще до початку виборів експерти прогнозували, що Донецька область так і залишиться цілісною політичною вотчиною «біло-синіх», які не мають наміру віддати ні клаптика її своїм політичним опонентам. Вже тоді донецький мер Олександр Лук'янченко спрогнозував, що за ПР тільки у столиці Донбасу виборці віддадуть 70% голосів, а голова Донецької обласної ради Борис Колесніков і зовсім побажав своїй партії 75% симпатій.
Навіть при таких партійних амбіціях «регіоналів» всі інші політичні сили все-таки сподівалися на подолання із пристойним результатом 3% в області, а деякі навіть не без пафосу обіцяли взяти всі 10-15%. Бажане з дійсним більш-менш точно збіглося тільки у випадку ПСПУ, що зуміла потрапити в місцеві органи влади з другим після «регіоналів» результатом.
Представники місцевої організації НСНУ розраховували на 7%, а у штабі твердо орієнтувалися на результат не менше 4-5%, ґрунтуючись зокрема на даних внутрішньої соціології. Представники БЮТ були твердо впевнені у своїх «законних» 12%, хоча дані замірів суспільної думки, проведених близьким до БЮТ місцевим відділенням КВУ, давали більш скромні прогнози.
Далекими від запланованих 6% виявилися результати в блоку «Не Так!», що одержали відсоток на рівні «помаранчевих» і не пройшли в обласну раду. Нарешті, не виправдалися оптимістичні плани місцевих соціалістів стати вагомою альтернативою «біло-блакитним» у регіоні. Особливо болісно ними був сприйнятий результат у південних районах області й у Маріуполі, де завдяки впливу Володимира Бойко соціалісти розраховували на перше місце по виборам у місцеві ради й крісла міських голів.
Таблиця 1
Результати виборів народних депутатів у Донецькій області
| № | Партія (блок) | % ЗА | Голосувало ЗА |
| 1 | Партія регіонів | 73.6 | 1 850 729 |
| 2 | Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" | 6.8 | 170 992 |
| 3 | Соціалістична партія України | 3.7 | 94 256 |
| 4 | Комуністична партія України | 3.1 | 79 062 |
| 5 | "Блок Юлії Тимошенко" | 2.5 | 62 138 |
| 6 | Блок "НАША УКРАЇНА" | 1.4 | 35 456 |
| 7 | "Опозиційний блок НЕ ТАК!" | 1.2 | 31 196 |
| 8 | Партія "Віче" | 1 | 24 884 |
| 9 | Партія національно-економічного розвитку України | 0.4 | 10 820 |
| 10 | "Виборчий блок "Держава - Трудовий Союз" | 0.3 | 8 947 |
| 11 | "Народний блок Литвина" | 0.3 | 8 886 |
| 12 | Партія Зелених України | 0.3 | 8 483 |
| 13 | Політична партія "Партія екологічного порятунку "ЕКО+25%" | 0.2 | 6 457 |
| 14 | Партія "Відродження" | 0.2 | 6 168 |
| 15 | Український Народний Блок Костенка і Плющачи | 0.2 | 6 142 |
| 16 | Селянська партія України | 0.2 | 5 439 |
| 17 | "Громадянський блок ПОРА-ПРП" | 0.2 | 4 906 |
| 18 | "Блок ЮРІЯ КАРМАЗІНА" | 0.2 | 4 590 |
| 19 | Політична партія "Трудова Україна" | 0.2 | 4 503 |
І все ж, незважаючи на прогнози спостерігачів про непередбачуваність результатів по області, вибори принесли таки кілька сюрпризів. Насамперед, для Партії регіонів, що й у дні колишньої слави не одержувала такого колосального відсотка симпатій.
В результаті до обласної ради пройшли всього 4 політичні сили - крім ПРУ (що одержала 120 мандатів з 150), ще КПУ (3,45% й 7 мандатів), СПУ (5,09% й 10 місць) і Блок Наталії Вітренко (6,9% й 13 місць).
Таблиця 2
Результати виборів депутатів у Донецьку обласну раду
| № | Партія (блок) | % ЗА |
| 1 | ДОВ Партія регіонів | 61,9 |
| 2 | Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" | 6,9 |
| 3 | ДОО Соціалістична партія України | 5,1 |
| 4 | ДОО Комуністична партія України | 3,4 |
| 5 | "Блок Юлії Тимошенко" | 2,8 |
| 6 | "Опозиційний блок НЕ ТАК!" | 2,3 |
| 7 | ДОО Партії "Віче" | 1,3 |
| 6 | Блок "НАША УКРАЇНА" | 1,0 |
| 8 | Донецька обласна організація Політичної партії "Народний Союз Наша Україна" | 1,1 |
| 9 | ДОО Партії Зелених України | 0,8 |
| 10 | "Народний блок Литвина" | 0,7 |
| 11 | ДОПО ПП "Партія екологічного порятунку "ЕКО + 25%" | 0,7 |
| 12 | ДОО партії "Жінки України" | 0,6 |
| 13 | ДОО ПП "Трудова Україна" | 0,5 |
Характерно, що за ідеологічним спектром в результаті обласна рада чітко ділиться на 2/3 «правих», одноосібно представлених Партією регіонів, і 1/3 лівих, що мають між собою кардинальні протиріччя і об'єднані хіба що єдиними лівими поглядами. Така сегментація облради формально може привести до протистояння в деяких питаннях. Прихильність «лівому» шляху зафіксовані в регіональних програмах зазначених партій, однак фактично діяльність СПУ й КПУ в останні роки, у тому числі й парламентська, свідчить про все більшу девальвацію ідеологічного ресурсу. Швидше за все, ідеологічний фактор не зіграє істотної ролі в майбутніх перипетіях і повсякденній діяльності ради.
Явним сюрпризом, тільки неприємним, виявилися результати для місцевої організації НСНУ (що йшла на вибори в місцеві ради окремо). В 5-ти мільйонній області пропрезидентська партія пройшла в райраду тільки одного з 17-ти районів (Олександрівського) зі скромним результатом в 5,3%, що виглядає скоріше виключенням із правила. Крім цього, НСНУ провела депутатів у міськради Красноармійська (3,4%) і Вугледара (9,7%). В інших випадках партія не одержала задовільних результатів навіть по плану-мінімуму (подолання 3%-го бар'єру), залишившись за межами представницьких органів.
У порівнянні із НСНУ трохи більш гідні результати одержав БЮТ, хоча члени штабу зізнаються, що й для них вони виявилися шоком. Однак характерно головне - саме у вотчині «донецьких» БЮТ переграла НСНУ, що виявилося для останньої не менш неприємним ударом. На тлі однієї райради, «взятої» НСНУ, більш солідними здаються здобутки з восьми райрад БЮТ, причому в Олександрівськом районі «біло-червоні» також довели свою перевагу, одержавши майже у два рази більше голосів ніж НСНУ (9,9%). По виборам у міські ради області БЮТ навіть обійшов СПУ, провівши своїх депутатів у 8 міськрад, у той час як СПУ - тільки в 4.