В україні політико-правові аспекти та регіональні особливості
| Вид материала | Документы |
- Томаківське районне управління юстиції дніпропетровської області методичні рекомендації, 322.42kb.
- Наталя Кузнєцова, 71.98kb.
- Конституційно-правові проблеми розвитку місцевого самоврядування в україні, 1231.25kb.
- “Соціально-виховні та психологічні аспекти діяльності пенітенціарного персоналу, 2100.81kb.
- Міжнародний науково-практичний семінар, 190.35kb.
- С. Г. Давтян " " листопада 2010 року, 333kb.
- Проект Центру політико-правових реформ закон україни " про нормативно-правові акти", 585.85kb.
- Менеджмент організації в умовах соціально-економічної трансформації суспільства, 50.92kb.
- Потенційно небезпечні виробництва в Україні, особливості їх розміщення”, 263.99kb.
- Методичні рекомендації на тему, 340.83kb.
Радехiвська районна рада: "Наша Україна" – 28,7%, БЮТ – 28,5%, Блок Литвина – 9,3%, "Пора" – 7,2%, Блок Костенка i Плюща – 6,7%, ВО "Свобода" – 4,1%.
Самбiрська районна рада: БЮТ – 30,4%, "Наша Україна" – 26,46%, Блок Костенка i Плюща – 7,88%, ПППУ – 5,29%, "Вiдродження" – 5,26%, УРП "Собор" – 4,98%, "Пора" – 3,24%.
Сколiвська районна рада: "Наша Україна" – 35,51%, БЮТ – 22,74%, Блок Костенка i Плюща – 9,19%, ПРП – 5,98%, "Пора" – 4,78%, Блок Кармазiна – 3,43%, "Вiдродження" – 3,39%.
Сокальська районна рада: "Наша Україна" – 34,04%, БЮТ – 26,65%, "Пора" – 7,81%, Блок Литвина – 3,52%.
Старосамбiрська районна рада: "Наша Україна" – 20,16%, БЮТ – 17,58%, НСНУ – 17,52%, ПППУ – 4,93%, Блок Костенка i Плюща – 4,67%, Блок Олiйника i Сироти – 4,63%, Блок Литвина – 4,24%, УРП-"Собор" – 3,24%, СПУ – 3,03%.
Стрийська районна рада: "Наша Україна" – 34,19%, БЮТ – 27,52%, Блок Костенка i Плюща – 13,11%, ПРП – 3,46%, "Пора" – 3,45%, ВО "Свобода" – 3,27%.
Туркiвська районна рада: "Наша Україна" – 22,63%, БЮТ – 21,79%, "Нова сила" – 9,77%, СПУ – 8,99%, "Вiдродження" – 8,94%, Блок Литвина – 7,9%, ВО "Свобода" – 3,72%, "Пора" – 3,3%.
Яворiвська районна рада: "Наша Україна" – 33,34%, БЮТ – 29,05%, ПППУ – 3,72%, Блок Костенка i Плюща – 3,58%, "Пора" – 3,46%, Блок Литвина – 3,42%, "Вiдродження" – 3,29%, "Еко+25" – 3,09%.
Попередні результати виборів до Львівської міської ради свідчать пре те, що прохідний бар’єр долає 7 політичних сил: „Наша Україна” – 24.32%, БЮТ – 19.48%, ГП „Пора” – 7.99%, ВО „Свобода” – 6.65%, Блок Костенка і Плюща – 5.88%, ПРП – 3.99%, Партія регіонів – 3.15%. На межі прохідного бар’єру знаходяться Блок Писарчука – 2.96% і Блок Кармазина – 2.46%.
В цей же час під час засідання Винниківської міської ТВК було прийнято рішення про визнання виборів міського голови Винник недійсними. За таке рішення проголосувало 10 членів ТВК, а проти – 3.
Через невдоволеність результатами виборів у Львові 30 березня було створено Координаційну раду опору, що формуватиме паралельні ради в області. До ради опору увійшли СПУ, Партія захисників вітчизни, НПУ, „Еко+25%”, „Відродження”, СелПУ. Спочатку зазначалось що до Ради увійде ще ВО „Свобода”, але Олег Тягнибок цю інформацію спростував. Крім того учасники коаліційної ради розгорнули біля Львівської ОДА наметове містечко як акцію протесту і непокори, метою якої стало визнання виборів на Львівщині недійсними.
Схоже на те, що невдоволені результатами голосування кандидати, партії і блоки подаватимуть позови до суду, а тому в квітні суди займатимуться розглядом справ стосовно перерахунку голосів чи визнання виборів недійсними.
Найбільшою популярністю серед львів’ян і населення області користується блок „Наша Україна” і Блок Юлії Тимошенко і про це свідчать попередні результати голосування до рад всіх рівнів. Проте варто відзначити, що обираючи депутатів місцевих рад, громадяни керувались тим, що вони знали про першу п’ятірку зі списку, тобто голосування носило персоніфікований характер.
(квітень 2006 року)
В квітні були оприлюднені остаточні результати виборів всіх рівнів і це викликало незадоволення з боку тих чи інших політичних сил. Крім того, партії почали формувати свої фракції в радах, відбувався розподіл депутатів по комісіях. В кінці місяця була проведена інавгурація нового міського голови Львова Андрія Садового і обрано головою Львівської обласної ради Мирослава Сеника.
Результати виборів
За остаточними результатами виборів до Верховної Ради України від Львівщини потрапила лише 21 особа: по п’ять від Партії регіонів (Тарас Чорновіл, Ганна Стеців-Герман, Петро Писарчук, Володимир Пєхота, Олексій Радзієвський) і Блоку Юлії Тимошенко (Андрій Шкіль, Володимир Яворівський, Михайло Гладій, Степан Купіль, Володимир Зубик), дев’ять - від Блоку „Наша Україна” (Руслана Лижичко, Оксана Білозір, Василь Куйбіда, Юрій Ключковський, Володимир В’язівський, Ярослав Кендзьор, Антон Ружицький, Олександр Горошкевич, Степан Давимука) та двоє від Комуністичної партії України (Адам Мартинюк, Олександр Голуб).
3 квітня Львівська міська ТВК оприлюднила результати кожного із кандидатів на посаду міського голови Львова. За Михайла Горного на виборах міського голови проголосувало 2 292 особи; за Олексу Гудиму – 24 557 виборців; за Мирона Колодка – 431 виборець; за Ігоря Косара – 374 виборці; за Василя Куйбіду – 120 480 виборців; за Світлану Куспись – 1 702 виборці; за Василя Лозинського – 2 272 виборці; за Юрія Локатиря – 254 виборці; за Мирослава Нагірного – 969 виборців; за Остапа Одушкіна – 524 виборці; за Петра Писарчука – 63 310 виборців; за Миколу Порайка – 776 виборців; за Андрія Садового – 169 650 виборців; за Євгена Устянича – 258 виборців; за Владислава Якушева – 773 виборці; за Володимира Яніва – 203 виборці. Поряд з тим 23 700 львів’ян проголосувати проти всіх кандидатів. Як зазначив Олег Щербаков, на вибори міського голови Львова було виготовлено 418 766 бюлетенів, проголосувало 417 071 виборець, недійсними визнано 4 546 бюлетенів.
4 квітня Львівська міська ТВК передала обласній ТВК підсумковий протокол щодо виборів депутатів до Львівської обласної ради, згідно з яким найбільше голосів за депутатів до обласної ради львів’яни віддали «Нашій Україні» – 104 330, БЮТ – 81 246, ВО «Свобода» – 40 524, ГП «Пора» – 30 587, УНБ Костенка і Плюща – 25 317, Партії Регіонів — 15 125, ПРП - 11 027, партії «Віче» – 8 547, СПУ – 7162, КПУ — 7 318, Блоку Ю.Кармазіна – 7120, Блоку П. Писарчука – 6283, ПППУ – 4 475. Не підтримали жодного блоку чи партії 16 943 виборці. За офіційними результатами виборів до Львівської обласної ради пройшли шість політичних сил. У новому складі депутатського корпусу обласної ради «Наша Україна» отримала 44 мандати, БЮТ – 41, УНБ Костенка і Плюща – 10, ВО «Свобода» – 10, Пора – 8, ПППУ – 7. Така ж їх кількість пройшла до Львівської міської ради: «Наша Україна» – 32 депутати, БЮТ – 25, ГП «Пора» – 11, ВО «Свобода» – 9, УНБ Костенка і Плюща – 8, ПРП – 5.
Акції протесту і судові позови стосовно результатів виборів
1 квітня до наметів СПУ, „Пори”, ВО „Свобода” та партії „Віче” перед будинком обласної ради, приєдналися і пікети „Нашої України”. Блок теж звинувачував обласну ТВК у фальсифікації результатів підрахунку голосів на виборах до обласної ради. За даними ТВК, „Наша Україна” отримала 28,1 % голосів, тоді як самі „нашоукраїнці” нарахували під час паралельного підрахунку більше 50 відсотків голосів виборців.
3 квітня представники Координаційної ради політичних партій Львівщини звернулися до Президента України Віктора Ющенка, голови ВРУ України Володимира Литвина, голови ЦВК Ярослава Давидовича та голови Львівської ОДА Петра Олійника із заявою, у якій вимагали негайного перерахунку голосів до рад усіх рівнів, а також встановлення і покарання організаторів фальсифікацій виборів. Під заявою підписалися представники львівських осередків Партії Зелених України, Соціалістичної партії України, партії ВІЧЕ, Блоку Юрія Кармазіна, Селянської партії України, Партії регіонів, Народного блоку Литвина та блоку Петра Писарчука. Тоді ж було підписано Меморандум з вимогою перерахунку голосів на виборах до рад усіх рівнів та правової оцінки фальсифікації результатів виборів у Львові та в області.
В день офіційного оприлюднення результатів мерських перегонів, 3 квітня екс-кандидати на посаду міського голови Львова Василь Куйбіда, Микола Порайко, Михайло Горний та Світлана Куспись заявили про фальсифікацію виборів міського голови і вимагали скасування постанови ТВК Львова про визнання міським головою Львова Андрія Садового та переголосування. Проте вони так і не подали жодних скарг до Львівської міської ТВК. А 11 квітня Галицький районний суд м. Львова відхилив позов цих чотирьох екс-кандидатів щодо визнання недійсними виборів міського голови Львова.
Львівський обласний тервирборчком виграв всі судові справи, які поступали від політичних партій щодо порушень законодавства про місцеві вибори. Останню судову справу група юристів ЛО ТВК виграла 7-го квітня, у представників Блоку Кармазіна. Крім Блоку Кармазіна, з обласним тервиборчкомом судилися ВО „Свобода” та Партія регіонів.
Загальна інформація про підсумки виборів
4 квітня відбулося засідання Львівського прес-клубу реформ на тему: „Вибори-2006 – що це було: агітація чи маніпулювання свідомістю..?”, під час якого учасники виборчої кампанії обговорили її плюси і мінуси.
Заступник голови виконавчого комітету ЛОО НСНУ Олесь Старовойт сказав, що передвиборчі гасла «Не зрадь Майдан», «Україна у нас одна» та «За Україну. За Ющенка» більше нашкодили, аніж допомогли «Нашій Україні» на Львівщині під час виборчої кампанії 2006 року. О.Старовойт підкреслив, що ці гасла зменшили кількість виборців на Львівщині, котрі проголосували за «Нашу Україну». «Ці гасла підходили центральній, східній та південній частинам України. Але аж ніяк не Заходу. Ми були прив’язані до загальнонаціональної виборчої кампанії», – наголосив О.Старовойт.
На думку, голови ЛМО БЮТ Мирослави Бичишин, найкращим піар-ходом БЮТ на Львівщині були приїзди лідера блоку Юлії Тимошенко. «Мінусом» же кампанії була «послуга» Ігоря Починка (стратегічного редактора газети «Експрес», який вийшов зі списку БЮТ, мотивуючи це журналістським експериментом)», – заявила М.Бичишин журналістам.
№ 5 у списку ВО «Свобода» до Львівської міської ради Яромир Самагальський висловив переконання, що найвдалішим ходом ВО «Свобода» під час кампанії було опублікування програми ВО «Свобода» з фото усіх представників списків партії. Недоліком кампанії Я.Самагальський назвав відсутність належного фінансування.
«Найголовнішою проблемою «Пори» на Львівщині була відсутність блоку з ПРП в області. Найпозитивнішим моментом були наші автопробіги Львівщиною», – наголосив заступник голови політради ЛОО ГП «Пора» Левко Захарчишин.
Після оголошення офіційних результатів виборів Партія зелених України на виборах до Верховної Ради України отримала лише 0.54% виборців, у Львівській області ПЗУ – 0.18%. Таким чином, серед інших областей ПЗУ на Львівщині отримала найменшу підтримку виборців. В зв’язку із цим, голова ЛОО ПЗУ Микола Шморгай подав у відставку. «Називаючи речі своїми іменами, я визнаю: ми програли вибори», – заявив голова ЛОО ПЗУ Микола Шморгай. На його думку, причин програшу є декілька: Львівський виборчий штаб партії спрацював добре, про що, зокрема, свідчить той факт, що на виборах до Львівської міської ради Партія зелених отримала 0.84% голосів виборців, навіть незважаючи на масштабні фальсифікації, які мають документальне підтвердження. Однак внаслідок поганої роботи центральних партійних структур, це досягнення було частково знівельоване. «Мені б не хотілося повінню скидати з себе вину за поразку на виборах і саме тому сьогодні я говорю про те, що йду у відставку з посади голови ЛОО ПЗУ», – повідомив М.Шморгай.
Формування депутатських груп і фракцій, постійних комісій у радах
7 квітня під час зборів депутатів від Блоку Юлії Тимошенко до Львівської міської ради було обрано голову фракції БЮТ у майбутній раді. Згідно з результатами таємного голосування, головою фракції обрали генерального директора ринку «Шувар», діючого депутата Львівської міської ради Романа Федишина. Загалом львівські «бютівці» розглядали дві кандидатури на можливого голову фракції у міській раді. Окрім кандидатури Романа Федишина, майбутні депутати також голосували і за кандидатуру голови Львівської міської організації партії ВО «Батьківщина» Мирославу Бичишин. Внаслідок таємного голосування М. Бичишин отримала 9 голосів, а Р. Федишин – 16. Ця кандидатура була погоджена в Києві і заступниками Р. Федишина було призначено М.Бачишин і М. Мужилівського.
10 квітня під час зборів депутатів, котрі пройшли до Львівської обласної ради за списками Блоку Юлії Тимошенко, більшістю голосів голову ЛОО партії ВО «Батьківщина» Івана Деньковича було обрано головою фракції БЮТ у майбутній облраді.
Того ж дня під час засідання фракції УНП в обласній раді Олексу Гудиму було обрано керівником фракції УНП у Львівській обласній раді. Секретарем фракції обрали Юрія Візняка. Натомість головою фракції УНП у міській раді Львова став Юрій Кужелюк, а секретарем обрано Володимира Гірняка. Крім того, провід обласної організації УНП прийняв рішення утворити партійні фракції в радах усіх рівнів.
А фракцію ВО „Свобода” у Львівській міській раді очолив голова ЛМО ВО „Свобода” Василь Павлюк.
13 квітня керівники фракцій Львівської міської ради узгодили перелік депутатських комісій. Відтепер функціонувати будуть наступні комісії:
1. Депутатської діяльності, законності, самоврядування і зв‘язків ради;
2. Фінансів та планування бюджету;
3. Економічної політики, підприємництва, туризму та промоції;
4. Земельної політики;
5. Будівництва, архітектури та збереження історичного середовища;
6. Природокористування, охорони довкілля та благоустрою;
7. Освіти, науки та культури;
8. Охорони здоров‘я та соціального захисту;
9. Житлового господарства;
10. Інженерного господарства, транспорту та зв‘язку;
11. Молодіжної політики та спорту (забрали туризм);
12. Комунального майна (раніше - муніципальних ресурсів, торгівлі та побуту).
Керівники фракцій домовились, що ПРП, УНП, та ВО „Свобода” матимуть по одному керівнику комісій. „Наша Україна” матиме 4-х голів, „Батьківщина” - трьох і „Пора” - двох. Відтак головою комісії депутатської діяльності та законності став рухівець Ігор Микитин, комісію фінансів та планування бюджету очолив представник НСНУ Андрій Стецьків, комісію економічної політики - Тарас Когут з НСНУ, комісію земелекористування – ще один рухівець Тарас Криворучко.
А головою комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища став представник БЮТ Віктор Москалюк, комісію ж комунального господарства та власності очолив ще один БЮТівець Тарас Коць.
Натомість комісію інженерного господаства, транспорту і зв’язку очолив представник НСНУ – Василь Попович, комісію культури, дозвілля, туризму та промоцій - представник „Пори” Маркіян Іващишинан.
А посаду голови комісії молодіжної політики, спорту та оздоровлення обійняв представник БЮТ Юрій Кардашевський, комісії екології та природокористування – Віра Лясковська з УНП, медицини, освіти, науки і соціального захисту – Володмир Оверко з БЮТ і комісії з питань житлової політики – Степан Павлюк з ВО „Свобода”.
Від участі в роботі жодної з комісій відмовився один депутат – Василь Кириченко. А депутат Теодор Дяків відмовився бути секретарем комісії депутатської діяльності та законності. Разом з тим низка депутатів ще не визначилася у якій комісії працюватиме. Серед них, зокрема, і колишній секретар міської ради, депутат Зеновій Сірик.
26 квітня блок „Наша Україна” визначився із головами фракцій у Львівській обласній та міській раді. Керівником фракції НУ в міськраді став член НРУ, голова постійної депутатської комісії муніципальних ресурсів, торгівлі та побуту в минулій міськраді Василь Трач, фракцію ж „Нашої України” в обласній раді очолив Олег Мандюк.
Обрання голови обласної ради
На початку місяця Політрада НСНУ розглядала на посаду голови Львівської облради три кандидатури: Мирослава Сеника, Андрія Парубія та Олега Мандюка.
4 квітня голова ЛКО НРУ Ярослав Кендзьор повідомив, що НРУ підтримає на посаду голови Львівської облради кандидатуру, запропоновану НСНУ. „Ми логічні і послідовні у своїх діях і стосунках з партнерами по блоку. Тому ми визнали право НСНУ запропонувати свого кандидата на посаду голови Львівської облради і підтримаємо його. Наразі ми чекаємо на остаточне рішення НСНУ”, — сказав Кердзьор. Кендзьор сказав, що, на його погляд, всі кандидатури, запропоновані НСНУ є рівнозначні, а НРУ не має нічого проти них.
Натомість ХДС висунув свого кандидата – керівника фракції ХДС у Львівській обласній раді Тараса Федька.
Вже 5 квітня президія і політрада блоку „Наша Україна” одноголосно підтримала першого заступника голови Львівської ОДА Мирослава Сеника як кандидата на посаду голови облради.
10 квітня під час зборів депутатів, котрі пройшли до Львівської обласної ради за списками Блоку Юлії Тимошенко, було вирішено, що кандидатуру І.Деньковича «бютівці» пропонуватимуть і на голову Львівської обласної ради. За словами голови виборчого штабу БЮТ на Львівщині С.Курпіля, за те, аби кандидатом від БЮТ на посаду голови Львівської обласної ради був саме І.Денькович, проголосували 20 майбутніх депутатів-«бютівців», 9 – віддали перевагу кандидатурі заступника керівника штабу БЮТ на Львівщині Степана Давидяка, 7 – чинному заступнику голови Львівської обласної ради Ігорю Держку, 1 бюлетень визнано недійсним. Усього в голосуванні взяли участь 37 із 41 майбутніх депутатів-«бютівців» Львівської обласної ради. Проте керівництвом центрального штабу блоку дана кандидатура не була затверджена.
17 квітня Блок Юлії Тимошенко визначився з кандидатом на посаду голови Львівської обласної ради нового демократичного скликання. Офіційно БЮТ підтримав діючого керманича ради Михайла Сендака. Рішення про підтримку кандидатури пана Сендака було у Києві під час засідання спеціально скликаної комісії блоку.
19 квітня, під час засідання фракції Блоку Юлії Тимошенко у Львівській обласній раді було затверджено кандидатуру Михайла Сендака як висуванця від БЮТ на посаду голови Львівської обласної ради. Про це повідомив керівник виборчого штабу БЮТ на Львівщині Степан Курпіль. «Майбутні депутати облради ще раз підтвердили рішення центральної Ради Блоку, котра затвердила кандидатуру Михайла Сендака як єдиного претендента від БЮТ на посаду голови Львівської обласної ради», — сказав він. «Хоча раніше думки у представників нашого блоку дещо різнились, є рішення Києва – і ми його виконуватимемо. Ми зробимо усе для того, аби Михайло Сендак став головою Львівської обласної ради нового демократичного скликання», — зазначив С. Курпіль. За словами керівника виборчого штабу БЮТ на Львівщині, сам М.Сендак виступив перед присутніми на засіданні фракції. «Чинний голова облради розповів про свою діяльність на цій посаді протягом останніх років, про боротьбу із панівним режимом, а також висловив власне бачення майбутньої роботи Львівської обласної ради», —заявив Степан Купіль.
28 квітня відбулося перше засідання Львівської обласної ради нового скликання, під час якого було обрано її голову. Перший заступник голови облдержадміністрації Мирослав Сеник став головою Львівської обласної ради. Під час таємного голосування за нього проголосувало 63 депутати, ще 31 – за Михайла Сендака, а 11 – за Олега Тягнибока. Участь у голосуванні взяли 111 депутатів, 4 бюлетені визнано недійсними. Фракція УНП не взяла участі у голосуванні. Такий результат показує, що за Мирослава Сеника голосувала частина депутатів з фракції БЮТ, бо якщо відняти голоси УНП та „Свободи”, то виходить, що навіть з усіма голосами ПППУ та „Пори” вони не дотягували до бажаного мінімального результату – 61 голос. Щонайменше 10 осіб з фракції БЮТ не голосували за Сендака, або голосували проти нього.
Заступниками голови Львівської обласної ради можуть стати Микола Горинь, Андрій Парубій, Левко Захарчишин та Іван Денькович. Ці кандидатури депутатському корпусу запропонував новообраний голова Мирослав Сеник після того, як представники фракції БЮТ зажадали, щоб у голови облради були чотири заступники - по одному від кожної з фракцій. За те, щоб затверджувати заступників голови облради пакетом, депутатам довелося голосувати двічі. Оскільки в депутата Олега Тягнибока виникли сумніви щодо компетентності лічильної комісії. В підсумку пакетне голосування підтримали 62 депутати.
Четвірка кандидатів на посади заступників голови Львівської обласної ради не „пройшла”. Кандидатури Миколи Гориня, Андрія Парубія, Левка Захарчишина та Івана Деньковича підтримали лише 57 депутатів. Проти них голосувало троє. У голосуванні не брали участь фракції БЮТ, „Свободи” та частина депутатів з УНП. Під час таємного голосування бютівці взагалі були відсутні, а представники „Свободи” та УНП просто ігнорували процес.
Порадившись із головами депутатських фракцій, голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник оголосив перерву у роботі до 12 травня. Крім того, пан Сеник зазначив, що з до того часу він активно проводитиме наради із лідерами фракцій щодо кандидатур заступників та членів депутатських комісій.
Коаліційні домовленості
18 квітня ВО „Свобода”, УНП та „Пора” підписали декларацію намірів про утворення коаліції національно-демократичних сил у Львівській обласній раді і пропонуватимуть свого кандидата на посаду голови Львівської облради. Декларацію від ВО „Свобода” підписав голова партії Олег Тягнибок, від УНП – голова ЛОО УНП Олекса Гудима, від „Пори” – голова ЛОО ГП „Пора” Дем’ян Малярчук.
„Цей протокол передбачає те, що ми будемо консультуватися поміж собою і погоджувати нашу позицію. Це ж стосується і обрання керівництва обласної ради. Не виключено, що ми пропонуватимемо на посаду голови ради узгоджену кандидатуру від коаліції національно-демократичних сил, яка створена сьогодні. Якщо ж наша коаліція не висуватиме претендента на спікера, то нашою вимогою за підтримку того чи іншого кандидата буде те, аби заступниками були представники ВО „Свободи”, УНП та „Пори”. Будуть ще інші умови. Але найбільше шансів матиме кандидат від нашої коаліції”, – наголосив пан Тягнибок. Він відмовився назвати цю кандидатуру. „Ми цього ще не обговорювали”, – підкреслив він.
Голова ЛМО НСНУ Олег Мандюк був здивований коаліцією ВО „Свобода”, УНП та „Пори” у Львівській обласній раді і назвав цей альянс „політичною грою”. „Я здивований. Адже коаліція створюється для забезпечення якихось цілей. Які цілі ставить перед собою це об’єднання – я не бачу. Вони кажуть, що претендують на посаду голови Львівської обласної ради. Але на запитання, хто від них буде висуватися, не говорять. Дивно це виглядає. Це – політична гра. Мені шкода, що так відбувається. Останніх чотири роки обласна і міська ради, на жаль, займалися політиканством. А нині БЮТ пропонує кандидатуру Сендака, котрий сам і розводив це політиканство... Я вважаю, що головою ради повинна бути перш за все особистість”, – наголосив Олег Мандюк. За його словами, перед голосуванням за кандидатуру голови ради „Наша Україна” „закликатиме усі політичні сили до розуміння”. Він підкреслив, що не виключено, що „Наша Україна” погодиться віддати „Свободі”, УНП та „Порі” посади заступників обласного спікера в обмін на позитивне голосування по кандидатурі Мирослава Сеника. „Якщо у нас не буде іншого виходу, ми можемо піти й на цей крок. Але я завше себе запитував: навіщо маленька політична сила виборює собі посаду? Все це відбувається не на користь консолідації громади Львівщини”, – наголосив пан Мандюк.
Отже, як бачимо, на даному етапі в області завершуються всі організаційні процедури, які повинні посприяти подальшій стабільній діяльності всіх обранців. Також потрібно сказати, що голова обласної ради наразі виступає за збільшення кількості своїх заступників до 4 чоловік (по одному від кожної фракції), а мер Львова – навпаки за зменшення.
АНАЛІЗ СПИСКІВ КАНДИДАТІВ В ДЕПУТАТИ
ЛЬВІВСЬКИХ ОБЛАСНОЇ ТА МІСЬКОЇ РАД
Норма Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6.04.2004 р. № 1667-IV передбачає, що висунення кандидатів завершується за сорок днів. Фактичне висунення кандидатів суб’єктами виборчого процесу у Львівській області затягнулося в силу різних причин. Не всі списки є оприлюднені в ЗМІ в повному складі, досить часто відкритими є лише частини списків ( переважно перші 5 або 10 прізвищ – СПУ, КПУ). Внаслідок цього аналіз списків є не в повній мірі коректним. Але існуюча інформація дозволяє виділити основні тенденції, що властиві виборчій кампанії цього року.
До загальних особливостей партійних списків на місцевих виборах у Львівській області ми можемо віднести наступне:
По-перше, не всі блоки зуміли зберігти партійну конфігурацію затверджену на центральному рівні: ПППУ йде самостійно від блоку «Наша Україна» на вибори; ПРП і ГП «Пора» так само не зуміли домовитись щодо спільної участі у виборах на міському і обласному рівнях. Переважно проблема, що зумовила сепаровану участь полягає не в програмних питаннях, а в непогодженні квот партій в списку блоку та персоналій.
По-друге, вражає кількість кандидатів, що є бізнесменами/підприємцями. Вони є різного рівня – від директорів/власників великих структур до дрібного бізнесу. До обласної ради : ПППУ – 70 % ( це мабуть логічно, оскільки партія підприємців); 53,8 % - ГП «Пора»; 43,3 % - Блок Костенка Плюща; 29,4 % - БЮТ; 16,6 % - «Наша Україна»; 10 % - «Не Так». До Львівської міської ради: 40 % - ПРП, «Не Так», ПЗУ; 36,8 % - БЮТ, ГП «Пора»; 30 % - «Наша Україна», Блок Костенка Плюща. Єдине виключення складають п’ятірки КПУ, але ми маємо списки лише п’ятірок, а далі практика свідчить і знаходяться всі цікавинки. Досить цікавою була епопея із виходом і повторним введенням бізнес структури «Крок» в БЮТ із наступним наданням високорейтингових місць в блоковому списку.
Проблема полягає в тому, що керівники та підприємці, як суспільна група, у відсотковому відношенні складають у місті Львові лише до 5 %, тобто середнє перевищення становить до міської ради серед названих партій і блоків – 7 раз. А в області дана категорія становить лише 3 % населення, відповідно серед названих суб’єктів частка цієї групи перевищує статистичний показник у 12 разів. За виключенням ПППУ всі решта партій і блоків у своїх передвиборчих деклараціях не говорять про пріоритетність захисту інтересів бізнесу, навпаки вони є формально соціально орієнтованими. Екстраполяція європейського досвіду ставить під сумнів здатність такого складу рад коректно узгоджувати інтереси бізнесу і решти громадян.
Наступне питання яке виходить із констатації зазначених показників - протягом міжвиборчого періоду більшість з суб’єктів виборчого процесу не виявляли активної діяльності, досить мало було чути і про активність в партійних лавах бізнесу. Єдиний виняток складали акції до дня святого Миколая. Високий рівень тиску партійного керівництва під час формування списків і затвердження списків у існуючому форматі дає підстави для багатьох питань. Так само як і інформація про розміри і форми компенсацій за прохідні позиції у партійних списках.
По-третє, спискам ряду партій і блоків властивий феномен – неопотизму. Так, у списках «Нашої України» до обласної ради: Васюник Ігор Васильович - №42 ( працює в Києві); Яворівський Святослав Володимирович - № 49, Ружицький Олександр Антонович - № 50; Приймич Нестор Богданович - № 98. У списках до міської ради батько і син Задорожні. У списках партії регіонів до обласної ради в першій десятці йдуть батько і син Радзієвські. У списках партії «Віче» обласну організацію якої очолює М.Рогуцький у списках першої п’ятірки кандидатів до Львівської міської ради ми знаходимо - Вікторію Рoгуцьку – директора підрозділу ЗАТ «Артор» та О.Корная - начальника охорони ЗАТ «Артор». В списках «Нашої України» до Львівської обласної ради широко представлені колишні співпрацівники, колеги/друзі голови ЛОО П.Олійника. Тобто критика «Нашої України» за збереження інституту кумівства/неопотизму, як антидемократичного явища протягом минулого року не дала жодних результатів і ця практика нав’язується суспільству далі.
По-четверте, спискам кандидатів властива абсолютна домінація членів партії, або партій які є учасниками блоку. У випадку БЮТ ті хто не був до включення у списки членом «Батьківщини» терміново мусять ними стати після включення до списків. Розробники Закону про вибори під час його обговорення заперечували закиди у порушенні Конституції щодо прав громадян, які не є членами політичних партій. Вони декларували, що партії будуть активно боротися за включення у свої списки авторитетних позапартійних громадян. Як бачимо не сталося, хіба що в перших п’ятірках і то мабуть для заохочення. Оскільки члени політичних партій в Україні складають лише 2% населення, а частка членів партій в списках кандидатів становить 95%, то Закон суттєвим чином обмежив конституційне право бути обраними абсолютної більшості громадян, оскільки не надав можливості групам громадян поза політичними партіями висувати кандидатів до місцевих рад. Така практика існує в європейських країнах.
Відповідно, домінація партійних функціонерів та бізнесменів стали головною характеристикою виборчих списків. Власне це не дозволило стати кандидатами багатьом авторитетним особам в регіоні, які не є членами партій. Якщо до цього ми додамо, що списки до верховної Ради майже повністю ігнорували регіон, то отримуємо сумний висновок. Ці вибори не дозволять привести до влади авторитетних, самостійних особистостей. Наслідком є – партійна олігархізація влади з усіма негативами будь-якої олігархії.
Другим наслідком є суттєве зростання рівня партійної дисципліни versus внутрішньопратйної демократії ( яскравим прикладом є реакція голови ЛОО «Наша Україна» П.Олійника на результати таємного голосування по кандидату на посаду міського голови). Це буде вести до формування слухняних партійців, які будуть лише виконавцями.І як наслідок звуження демократії в суспільстві.
Третім наслідком стало посилення влади «партійних баронів» в регіонах, які складають списки і контролюють «правильність» поведінки членів партії. Контролюючи районні партійні організації вони здатні маніпулювати результатами голосування.
Четвертим наслідком може стати комерціоналізація представницьких інститутів на місцях, а відповідно і виконавчих інститутів. Відсоток бізнесменів, компенсації за місця, збори на проведення виборчої кампанії серед кандидатів будуть стимулювати партійні фракції та окремих кандидатів до зароблення грошей. А оскільки компенсації та збори робляться неофіційно, то майбутні «заробки/відробки» будуть так само тіньовими.
АНАЛІЗ ПЕРЕДВИБОРЧИХ ПРОГРАМ КАНДИДАТІВ НА ПОСАДУ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ЛЬВОВА ТА ПРОГРАМ ПАРТІЙ І БЛОКІВ У ВИБОРАХ ДО ЛЬВІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Протягом всіх попередніх виборів міських голів складалась ситуація, коли програми кандидатів на посаду не відігравали суттєвої ролі. Вперше зміна відбулась під час виборів Львівського міського голови у 2002 р. Тоді на виборах переміг позапартійний кандидат який поряд з традиційним набором передвиборних обіцянок гарантував львів’янам цілодобове водопостачання за два роки, відбудову фортеці Високого Замку. Фактично це стало прецедентом, оскільки через два роки політичні опоненти та громадскість спробували поставити питання про його відповідальність перед громадою за взяті і не виконані зобов’язання щодо води, а також почали активно протестувати щодо реалізації пункту передвиборчої програми, який стосувався відбудови замку.
Даний прецендент мав би засвідчити, що програма кандидата це не лише один з переліку 13 документів який необхідно подати для реєстрації у ТВК, а документ з яким можуть звірити практичну діяльність міського голови. Більше того відставка Л.Буняка з посади мера Львова наприкінці каденції імпліцитно в себе включала питання його відповідальності за виконання передвиборчої програми. Тобто, значення програми кандидатів на посаду міського голови мало посилитись під час виборчої кампанії 2006 р.
Запровадження пропорційної системи під час виборчої кампанії 2006 р., враховуючи досвід демократичних країн, мало також сприяти зростанню ролі передвиборчих програм. Досвід європейських країн свідчить, що передвиборча програма є головним документом з яким партія/блок, або кандидат йде на вибори. Виборці обирають більшістю програму/основні напрямки розвитку громади на визначений термін і персонально конкретну особистість, або політичну партію/партії, які здатні реалізувати дану програму. Щодо передвиборних програм висуваються наступні головні вимоги, по-перше, вони мають відображати актуальні проблеми та інтереси громади та, по-друге, пропонувати шляхи та механізми вирішення цих проблем та інтересів, що набуває характеру основних напрямків суспільного розвитку. Здебільшого програми передбачають різні варіанти програм/завдань за якими буде відбуватися розвиток громади протягом найближчих 4-5 років, відповідно над якими будуть працювати інститути влади і вони базуються на варіантах формування та використання реального, а не абстрактного бюджету. На підставі програм та їх виконання громадяни оцінюють доцільність наступної підтримки партії/кандидата на чергових виборах. В переважній більшості випадків формування коаліцій відбувається також на підставі узгодження передвиборних програм. Безумовно, важко вимагати від суб’єктів виборчого процесу в Україні повної відповідності стандартам демократичних країн, але на ці стандарти ми маємо максимально зважати, оскільки прагнемо побудувати демократичне суспільство і стати повноправним членом Європейського Союзу.
Львівська міська територіальна виборча комісія зареєструвала 19 кандидатів на посаду міського голови Львова. У відповідності до Закону «Про вибори депутатів ВР АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6.04.2004 р № 1667 – IV, статті 38, п. 5 однією з умов реєстрації кандидатів є подання передвиборної програми. На відміну від норм Закону щодо політичних партій та виборчих блоків, що претендують на проходження до міських та обласних рад, відсутня вимога лімітів щодо кількості знаків у програмах ( для партій та виборчих блоків – це 3000 знаків). Зрозуміло, що кількість знаків не може використовуватись в якості індикатора оцінки програм кандидатів. Однак, реальність змусила віднестися до цього положення по іншому. З одного боку, найбільшою за обсягом є програма Богдана Федоришина «Львів- столиця Східної Європи» - 14 сторінок. З іншого боку окремі кандидати подали «надзвичайно лаконічні» програми. Передвиборна програма Ростислава Новоженця вміщує в собі лише 253 знаки разом з комами та крапками, або складається з чотирьох речень. Головна ідея : зміна обличчя Львова на «..по-справжньому українське». Достатньо чітко і не зрозуміло. Але про проблеми міста та його мешканців там немає слів, автор – мабуть сам кандидат, якщо його оберуть, буде займатися політикою, або тим, що він розуміє під політикою. Не набагато далі за змістом і формою можна позиціонувати програму «доктора Остапа Одушкіна». Головним повідомленням є реклама себе та 3 своїх колег, список яких чомусь трактується як « …модель нової генерації управлінців». Щодо самої програми, то вона зводиться до п’яти пунктів з 19 слів. Безумовно, проблема полягає не у формальному дотриманні певного стандарта кількості знаків. Програма має бути достатньою за обсягом, щоб виборці могли зрозуміти як кандидат та його команда розуміють основні проблеми громади та що вони планують робити протягом терміну каденції, як і в який спосіб.
Аналіз передвиборних програм кандидатів на посаду мера Львова свідчить, що автори цих документів спробували окреслити головні проблеми, які стоять перед мешканцями міста та поєднати їх із очікуваннями, що слід зробити для громади. Cеред головних блоків проблем/напрямків основні кандидати виділяють: В.Куйбіда: боротьба з бідністю та розвиток житлово-комунального господарства; освіта і наука; культура і духовність; Львів і зовнішній світ та ефективне управління містом – відкрита влада. А.Садовий : управління містом; комунальна сфера; архітектура і містобудування; соціальна сфера та економіка міста. П.Писарчук : перебудова системи управління містом, викорінення хабарництва та казнокрадства; збільшення бюджету міста до 1 млрд. гривень з наступним зростанням щорічно на 30 %; забезпечення гідних умов для навчання дітей, належної заробітної платні та доступного житла освітянам; збільшення фінансування медичних закладів; зростання темпів та здешевлення житлового будівництва; реорганізація системи управління житлово-комунальним господарством міста, вирішення проблеми водо та теплопостачання; розв’язання дорожньо-транспортної проблеми Львова та повернення Львову слави духовно-культурного центру України. Слід зазначити, що дана програма є поодинокою де дається спроба звести до єдиного цілого завдання та джерела отримання додаткових надходжень до бюджету міста на підставі яких ці завдання будуть реалізовуватися.
Одночасно загальною характеристикою програм є те, що всі вони переважно носять загальний характер, передбачаючи : «..забезпечити, створити, покращити, сприяти, поліпшити…». До прикладу: «забепечити мешканців міста соціальним та соціально-орієнтованим житлом, підвищення рівня якості житлових послуг», або «прибирання вулиць та вивіз сміття будуть якісними та безперебійними». Тобто, ми не знаходимо конкретних даних - скільки, коли, хто буде це робити та за рахунок якого фінансування, тощо.
По-друге, автори програм прагнучи продемонструвати системне та комплексне бачення проблем міста включають у свої програми максимально широке коло завдань. Це може пояснюватися тим, що майбутня практична діяльність все одно буде відбуватися у форматі стандартних напрямків діяльності міських інститутів влади. Що буде підставою констатувати роботу над передвиборчою програмою. Виконання лише частини стандартних вимог/зобов’язань буде трактуватися як конструктивна робота котру необхідно продовжити під час наступних каденцій. Внаслідок цього цілий ряд програмних положень носять популістський або утопічний характер: «У Львові постануть сучасний виставковий комплекс, кіноконцертний зал, спортивний палац льодових видів спорту, аквапарк», або «відновити дошкільні навчальні заклади …». Так фінансова складова програмних зобов’язань кандидатів перевищує річний міський бюджет в десятки разів.
По-третє, окремі положення програм подаються заплутано, внаслідок чого їх важко зрозуміти : «житловий фонд міста отримає надійні гарантії першочергового ремонту покрівлі та ліфтів», або «…втілити програму безбар’єрності ( у транспорті – А.Р.)»
По-четверте, програми не передбачають характеристики механізмів досягнення поставлених завдань/напрямків у роботі.
По-п’яте, передвиборча кампанія не дає також відповіді на питання якою є команда кандидатів, чи здатна вона вирішувати поставлені у програмі завдання. Відповіді на це питання не дає і хід передвиборної кампанії кандидатів. Стандартним є представлення довірених осіб кандидата, які як правило є відомими, більше або менше, особами у різних царинах суспільного життя, але здебільшого вони не будуть займати жодних посад. Показовим у цьому плані є приклад Ю.Шухевича, який рекомендував львів’янам Л.Буняка. Також загальним є декларування, що з кандидатом прийде команда професіоналів, але оцінити здатність цієї команди працювати виборці не в змозі до виборів. Як правило, це відбувається за фактом, перед наступними виборами.
Внаслідок цього представники штабів під час проведення виборчої кампанії характеризують програми своїх кандидатів досить довільно, демонструючи або не знання виділених у програмах пріоритетів, або формальність самих програм. Так під час прямого ефіру на 12 каналі один з керівників виборчого штабу кандидата, який претендує на перемогу, виділив наступні пріоритети : « відновлення житлово-комунального господарства, комп’ютеризація шкіл та бібліотек, відновлення та зведення нових дитячих, спортивних майданчиків, парків, скверів, ремонт спортивних комплексів». Одне з цих тверджень може розглядатися як дуже широке трактування положення програми, решта з цих завдань не зазначена у передвиборчій програмі кандидата. Це дає підстави сумніватися, що реальна діяльність переможця виборів на посаду міського голови буде визначатися його передвиборчою програмою. Відповідно це ставить на порядок денний питання, що політична та персональна відповідальність переможців перед виборцями за невиконання програми з якою кандидат йшов на вибори і за яку проголосували виборці не передбачається, про неї говориться лише тому, що треба говорити.
Що стосується передвиборчих програм партій та виборчих блоків на виборах до міської ради? Всього ТВК зареєстровано 41 суб’єкт, слід врахувати, що ПРП і Пора, які є членами одного блоку на виборах до міської ради йдуть самостійно, рівно як і ПППУ щодо блоку «Наша Україна». Зареєстрованим програмам є властиві ті самі вади, що і програмам кандидатів. Відмінність полягає в тому, що вони готувалися мабуть менш уважно від перших. Зокрема, міські осередки партії «Відродження», виборчого блоку Євгена Марчука «Єдність», блоку «Влада народу», блоку Лазаренка навіть не зробили зусиль по адаптуванню національних передвиборчих програм або уніфікованих програм для регіонів щодо реалій міста Львова і подали тексти підготовлені на національному рівні. В певній мірі і програма Блоку Юлії Тимошенко до міської ради нагадує за окремими позиціями програму блоку на національному рівні і включає в себе завдання загальнонаціонального, а не регіонального рівня – проведення пенсійної реформи, зміни у системі оподаткування, тощо. Програми виборчого блоку «Нашої України», ПРП, громадянської партії «ПОРА» страждають декларативністю та пафосом. В окремих випадках програма носить за формою стиль заходів – «Достойно організувати святкування 750-річчя Львова та відзначення 150-річчя від дня народження Івана Франка» - Український Народний Блок Костенка і Плюща. Здебільшого формальний характер носить програма Всеукраїнського об’єднання «Свобода», оскільки декларовані програми – соціального будівництва, «Львів історичний», «Чистий Львів», як і пункт «адаптація програми міста під потреби неповносправних громадян м.Львова» не розшифровуються і кожен може розуміти під цими програмами що хоче, тим більше за рахунок чого вони будуть фінансуватися ніхто не говорить.
Таким чином ми можемо констатувати, що передвиборчі програми партій та виборчих блоків на виборах до Львівської міської ради, в меншій мірі кандидатів на посаду міського голови, важко кваліфікувати як перспективні плани діяльності, які пропонуються громаді Львова. Проходження на посаду міського голови конкретного кандидата та представників певної політичної сили до міського представницького органу не буде означати, що означені інститути у своїй діяльності будуть реалізовувати програму з якою претенденти йшли на вибори і яка формально отримала схвалення більшості мешканців/виборців. В кращому випадку це буде діяльність по реалізації завдань, окреслених на національному рівні політичними партіями, або вирішення біжучих проблем. Враховуючи склад списків кандидатів партійних/виборчих блоків, частку в них бізнесменів та партійних функціонерів, ми можемо припустити, що домінуючими будуть вузько партійні завдання та особистісні і групові інтереси депутатів. Це було особливо наочним під час формування партійних списків, коли головним аргументом включення до списків бізнесменів які не були членами партії, була теза, що вони фінансово підтримують/підтримували партію/партійну організацію. Однак, як свідчить досвід, включення в список і проходження в депутати не розглядається «компенсацією» за підтримку, компенсація буде досягатися через проведення корисних рішень. Але щодо цих компенсаційних рішень в передвиборчих програмах нічого не говориться.
В якості підсумку ми можемо констатувати, що передвиборчі програми в меншій мірі кандидатів, в більшій мірі партій і блоків на місцевих виборах, не стали ще головним документом. Існуючі варіанти знаходяться ще дуже далеко від вимог які висуваються щодо програм та від стандартів, прийнятих у демократичних суспільствах. Внаслідок цього ми можемо констатувати, що місцеві осередки партій, які беруть участь у виборах 2006 р., не виконують двох головних партійних функцій – артикуляції та агрегації суспільних інтересів та визначення головних напрямків суспільного розвитку.
МОНІТОРИНГ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
Підготовлено Інститутом соціальних досліджень та політичного аналізу (м.Донецьк)
(листопад-грудень 2005 року)
Основні учасники виборчого процесу проявляють у Донецьком регіоні досить високу активність. Політичними партіями протягом листопада-грудня проводилися партійні з'їзди (конференції), різні акції агітаційно-пропагандистського звучання. В інформаційному просторі домінуючої була присутність Партії регіонів, «Народного Союзу Наша Україна», Соціалістичної партії України, СДПУ (о) (в особі В. Медведчука), БЮТ, ПСПУ, «Пори», КПУ, «Віче України». Слід зазначити, що в засобах масової інформації висвічувалась діяльність й інших політичних суб’єктів, але їх активність значно поступається вказаним політичним акторам.