Збірник наукових праць зі спеціальності "Журналістика" / Київський національний університет імені Тараса Шевченка / Інститут журналістики. К., 2007. Вип. 1 (6). 164 с

Вид материала

Документы

Содержание Місце та роль національної системи ЗМІ Ключові слова Часові рамки Предмет дослідження – процеси взаємовпливу журналістських матеріалів та політичних подій у Польщі у вказаний період. Об’єкт Наукова новизна. Історичний відділ Євтушенко л. в. Ковальовська л. Жадько в. о. Сухомлин о. ю. Шальман т. м. Піотровська д. с. Збірник наукових праць

Подобный материал:

• Збірник наукових праць зі спеціальності "Журналістика" / Київський національний університет, 1925kb.
• Курс, 1 група відділення мв арабські країни Близького Сходу в сучасному процесі глобалізації:, 80.76kb.
• Бессалова Тетяна Володимирівна пров. інж. Єременко Людмила Іванівна Київський національний, 186.65kb.
• Форма київський національний університет імені тараса шевченка інститут журналістики, 182.01kb.
• Форма київський національний університет імені тараса шевченка інститут журналістики, 178.94kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка герасимова світлана василівна, 682.99kb.
• Київський Національний університет імені Тараса Шевченка Кохановська Олена Велеонінівна, 751.92kb.
• Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний, 675.02kb.
• Київський національний університет імені Тараса Шевченка С.І. Сніжкo теорія І методи, 3725.97kb.
• Текст роботи: київський національний університет імені тараса шевченка жуковська галина, 546.29kb.

Піотровська Д. С., магістр Ін-ту журналістики (Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка)

УДК 054 (438)


Місце та роль національної системи ЗМІ

в громадсько-політичному житті суспільства Польщі

у період переходу від тоталітаризму до демократії

(кін. XX – поч. XXI ст.)


У статті досліджується роль польських ЗМІ у період переходу від тоталітарної до демократичної суспільно-політичної системи в Польщі.

Ключові слова: мас-медіа, комуністичний режим, демократія, вплив, контроль, потреби, суспільно-політичні зміни.


У сучасних державах велику роль у формуванні настанов, політичної поведінки громадян та в цілому державної системи відіграють засоби масової інформації. Особливо цей вплив відчутний у нових демократіях. У державах, які тільки будують демократичну систему партиципації, мас-медіа спроможні маніпулювати думками людей значно більшою мірою, ніж це можливо в суспільствах з давно закоріненою демократією.

Можна стверджувати, що сучасна Польща – це саме країна молодої демократії; основні трансформаційні процеси переходу від тоталітарної до демократичної суспільно-політичної системи відбувалися з початку 1980- років і досягли своєї кульмінації під час урядово-опозиційних переговорів 1989 року під час т.зв. “Круглого столу”. У ході тих та подальших подій польські медіа відігравали помітну роль у загальних державних змінах Польщі, так само як і політичні рішення впливали на стан функціонування польських ЗМІ.

Мета цієї наукової статті – проаналізувати місце та роль національної системи ЗМІ в громадсько-політичному житті суспільства Польщі в період переходу від тоталітаризму до демократії (кін. XX – поч. XXI ст.).

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати такі завдання:

1) визначити, як змінилася проблематика і тематика висвітлення польськими ЗМІ громадсько-політичних подій у період до, під час та після історично переломного 1989 року;

2) проаналізувати причини та суть цих змін;

3) виявити та підсумувати загальні тенденції функціонування польських ЗМІ у період багатоступеневої трансформації Польщі.

Часові рамки дослідження визначаються періодом 1980 – 2007 років, тобто часом зародження руху спротиву в Польщі проти існуючого комуністичного режиму, демократичній боротьбі з ним опозиційних сил, переходом у демократичну систему суспільно-політичних відносин.

Предмет дослідження – процеси взаємовпливу журналістських матеріалів та політичних подій у Польщі у вказаний період.

Об’єкт дослідження – найбільш впливові в польському суспільстві ЗМІ, які брали активну участь у процесі переходу до демократії у цій країні (“Газета Виборча”, “Жечпосполіта”, “Політика”, телеканали TVP 1, TVP2).

Актуальність роботи та поставлених у ній завдань обумовлена тим, що зараз у демократичних країнах, особливо “молодих демократіях”, чимраз помітніше стає роль засобів масової інформації. Вони помітно і активно впливають на людей, їх політичну поведінку та настрої, на загальний суспільно-політичний клімат країн в цілому. Україна та її ЗМІ поки що у процесі наближення до демократії та її основних цінностей. Щоб цей важливий процес не зупинявся і функціонування мас-медіа позитивно на нього впливало, варто досліджувати власний досвід, але також враховувати історичні шляхи інших країн, особливо сусідніх, таких як Польща, які подібні до України за багатьма об’єктивними параметрами. Це допоможе правильно і відповідно формувати інформаційну політику ЗМІ задля їхнього функціонування в рамках демократичних цінностей та принципів.

Наукова новизна. Стаття робить акцент на ролі та особливостях впливу преси на події суспільно-політичного життя Польщі.

Практичне значення статті полягає в тому, що вона сприятиме розширенню уявлень про роль преси у історично важливих подіях Польщі, а також, за аналогією, й інших пострадянських країн, якою є і Україна. Таким чином можна чіткіше визначати та формулювати інформаційну політику ЗМІ, ретельніше ставитися до міри відповідальності мас-медіа у загальному житті країни.

Історичний перелом у житті будь-якої країни є однією з найцікавіших та багатоаспектних тем для дослідників. Тому і тему обопільної взаємодії та впливу преси та історичного політичного процесу Польщі, зокрема переходу від тоталітаризму до демократії, доволі багато досліджували. Найбільше праць польських дослідників, серед яких визначається Войцех Цісак. Науковець зупинявся на питанні ринку польської друкованої преси та Інтернет видань та чинниках, які вплинули на його розвиток в період суспільних трансформацій; також багато його робіт присвячені власне трансформації ЗМІ в процесі демократизації суспільного ладу України та Польщі. Тож що особливо цікаво, у роботах В.Цісака польські мас-медійні реалії часто порівнюються з українськими [8].

Російські науковці, серед яких Т.М.Воронцова-Хетч, Л.П.Євсєєва, у цій тематиці приділяють увагу телевізійним ЗМІ Польщі, де часовими рамками є період після 1990-х років, тобто оминаються події наростання на кульмінації суспільно-політичного бунту [4; 5]. Також російська школа торкається аспектів іноземних інвестицій у польські ЗМІ у вказаний період, а також нової моделі журналістики, яка поступово сформувалася в Польщі.

Підсумовуючи історіографічний огляд теми цієї статті, можна зауважити, що у своїх дискурсах більшість науковців роблять акцент саме на впливі політичних подій та явищ Польщі, інших факторів на стан та функціонування ЗМІ цієї країни; досліджень і аналізу зворотного впливу дуже мало, вони найчастіше йдуть як другорядні зауваження. Натомість ця робота ставить собі на меті дослідити саме роль ЗМІ у кульмінаційних та подальших політичних трансформаціях у Польщі, а також порівняти результати дослідження з українськими реаліями.

Щоб краще зрозуміти статтю та важливість її хронологічних рамок, варто насамперед сказати кілька слів з історичних обставин Польщі. Після другої світової війни Польська республіка перебувала у т.зв. “радянському таборі”: згідно її Конституції від 1952 року у країні функціонувала радянська система влади, єдиною політичною силою була комуністична партія. Відповідно преса функціонувала в інтересах держави і обслуговувала комуністичний режим. Зрушення почалися у 1980-х роках, коли виникли перші опозиціонери та дисиденти, незадоволені політичними рішеннями та реформами люди почали виходити на вулиці й відстоювати свої права. Після тривалої боротьби й опору комуністичний режим все ж визнав свою безсилість перед невідворотними змінами та вирішив провести переговори з тоді ще нелегальною опозицією. Тож переломним етапом став “Круглий стіл” 1989 року. Переговори, що відбулися з 6 лютого по 5 квітня у с. Магдаленці поблизу Варшави, між представниками уряду та опозиції (головно осіб із партії “Солідарність”) мали призвести до демократизації політичної системи та покращення економічної ситуації в Польщі. Із своїми труднощами та нюансами позитивні зрушення все ж відбулися, а що найважливіше для нашого дослідження, – була проголошена свобода слова, яку розуміли як базове право людини, право на інформацію. Проголошену свободу слова гарантувала низка міжнародних документів, а також нові польські правові акти, які, зокрема проголошували: “Згідно Конституції Річпосполитої Польщі преса має право на свободу висловлювання, ретельне інформування громадян, висвітлення публічного життя, а також суспільний контроль і критику”. У той самий час новостворений Сейм скасував цензуру, яка була неодмінною складовою діяльності ЗМІ за часів комуністичного режиму [1, 23 – 26].

Задля зручності дослідження трансформації та впливу польської преси на суспільно-політичний процес країни хронологічні ми виділили 4 хронологічні етапи зазначеного хронологічного періоду.

1. Етап активного підпільного самвидаву (1980-і роки).

2. Етап ентузіазму нових видавців та перейменування старих видань (травень 1989 року – перша половина 1991 року).

3. Етап удаваної стабілізації та структурних змін мас-медіа (друга половина 1991 року – кінець 1992 року).

4. Етап відвертої боротьби за ринок мас-медіа, особливо аудіовізуальних (початок 1993 року – кінець серпня 1994 року).

5. Етап нового статусу мас-медіа (із вересня 1994 року).

Серед деяких польських науковців існує думка, що саме 1989 рік, рік проголошення свободи преси, вважається переломним для офіційного статусу польської преси, а отже, можливості вільно висловлювати і доносити до людей різні політичні погляди та думки. Проте варто також брати до уваги і період діяльності преси до подій цього року, період, який послужив свого роду причиною розгортання масових настроїв проти режиму, а також приготуванням до вирішальних рішень суспільного значення. Тож польська преса змінила своє призначення, а відтак значно збільшила свій вплив уже в часи оголошення, а потім скасування воєнного стану в Польщі. В очевидний спосіб ЗМІ країни змінювали своє ставлення до багатьох політичних, економічних та культурних проблем. Мова йде переважно про підпільну пресу самвидаву, або пресу т.зв. другого видавничого обігу (першим були видавництва, що підлягали цензурі) [9].

Незалежний видавничий рух в Польщі бере свої початки ще з 1976 року, коли водночас формувалися структури опозиції та видавничого обігу. Заслуговують на увагу такі видання: молодіжний часопис “Братняк”, який відроджував національні традиції, двотижневик “Робітник”, що опікувався появою зародків вільних профспілок у Польщі, літературний часопис “Пульс”, видаваний молодими письменниками, який публікував тексти, написані спеціально для самвидаву. Важливим роком для незалежного самвидаву став 1980-й. Під час серпневих робітничих страйків проти існуючих порядків у Гданську виходив “Страйковий Інформаційний Бюлетень Солідарність”, який не лише дав назву вільним профспілкам, а й також став зразковою назвою для всього видавничого руху періоду існування легальної “Солідарності”. Після підписання Серпневих порозумінь між владою та опозицією з’явилося дуже багато часописів такого характеру. Один із творців “Бюлетеня” Конрад Бєлінський говорив: “Одним із перших кроків на кожному підприємстві після заснування профспілки було створення вільного бюлетеня <...> світ змінився”. Можна сказати, що і преса також змінилася, адже кожне з таких видань безпосередньо відображало настрої та вимоги робітників тієї чи іншої галузі, ставало їхньою трибуною свободи слова, згуртовувало їх. Таку зміну можуть проілюструвати цифри. Вважається, що в період в період 1976-1980 років виходило близько 100 часописів, пізніше, упродовж півторарічної діяльності легальної “Солідарності” вдалося оприлюднити вже 2500 позицій. У той самий час можна відзначити 3200 назв часописів, значна частина яких виходила на заводському обладнанні, в умовах напівлегальності, хоч і не підлягала цензурі. Уже після проголошення в Польщі воєнного стану з’явилися перші підпільні часописи, серед яких найзначніші “З дня на день”, “Воєнний Тижневик”, “КОС”, “Мазовецький Тижневик” і деякі інші. Ці часописи відзначалися великою різнорідністю. Видавалося все: інформаційна преса, політична, історична й суспільна публіцистика, літературні, економічні, мистецтвознавчі, наукові та філософські часописи. Найбільше було антикомуністичних видань. Усілякими засобами у своїх матеріалах автори висміювали та викривали комуністичні порядки та ідеологію, змінюючи тим самим ставлення до режиму людей. Наприклад, вроцлавська преса сатиризувала з приводу відомої рекомендації Леніна, що і кухарка могла б правити країною. У самвидавах створювали історії, де кухарка, медсестра, робітник, селянин, учень, студент, юрист, лікар, художник чи скляр одного дня ставали редактором, друкарем, розповсюджувачем, шефом видавництва чи головним редактором підпільного часопису [7, 52 – 54].

Серед публікацій без дозволу значне місце займали перекладені російські та радянські письменники та поети. Вельми популярним письменником був О. Солженіцин і уривки з його “Архіпелаг ГУЛАГу”. Читачі знайомилися також з його творами “Один день Івана Денисовича”, “У колі першому”.

Таким чином 1980-і роки підпільного польського самвидаву з їхніми антикомуністичними публікаціями великою мірою сприяли зростанню протирежимних настроїв у населення Польщі, а відтак це підривало позиції комуністичної влади, яка бачила значні масштаби наростаючого бунту поляків.

Другий умовний етап зміни ролі польської преси у країні це час політичних переговорів за “Круглим столом”, революційних змін для преси і країни в цілому, поява в наслідок цього численних нових видань та аудіовізуальних програм нової якості [7, 55 – 56].

1989 рік – це революційний рік у сфері польських мас-медіа. Ринок ЗМІ спіткали великі зміни, найбільші й найширші з часів другої світової війни. Падіння комунізму це політичні переміни, які безпосередньо вплинули на пресу в Польщі. Вона у свою чергу також вплинула на події.

На 1989 рік були заплановані перші з 1947 року легітимні вибори в Польщі. Після офіційного скасування цензури та запровадження свободи слова та думки польські мас-медіа могли працювати не тільки для вигоди комуністичної партії та її інтересів. Легалізація періодичних видань “Солідарності” та інший політичних сил, що вийшли з підпілля, кадрові та майнові зміни у виданнях колишнього державно-партійного концерну РСВ ознаменували становлення політичного й ідеологічного плюралізму в польській системі мас-медіа. За кілька тижнів з’явилося доволі багато нових видань, котрі тепер легально пропагували антикомуністичні та антирадянські ідеї. Наклади були значні, і вже ніхто не мусив приховувати, що він читає. Постала також відома “Газета Виборча”, яка мала презентувати кандидатів і програму Громадянського Комітету, а також виконувати функції пресового органу опозиційної сторони. У майбутньому, тобто вже після виборів, ця щоденна газета мала стати звичайним виданням, збагачуючи собою існуюче різноманіття преси [7; 60].

Щодо аудіовізуальних мас-медіа, а особливо телебачення, урядові сили послідовно боронили дотихчасову повну монополію, аргументуючи це тим, що в цьому випадку поступки не є можливими. Обидві сторони доволі серйозно ставилися до твердження, що хто володіє телебаченням, той має владу; отже для всіх було очевидним, що поступки на ринку преси були ціною за утримання контролю над телебаченням. Дійшли згоди, що опозиції виділять електронний час (не менше 30 хвилин на тиждень та телебаченні і 60 хвилин на радіо в гарний час), у якому будуть презентуватися програми, які готуватимуть “особи, що пристали на бік опозиційної “Солідарності””. Подібні “програмні віконця”, як назвали цей виділений час, отримають інші політичні, профспілкові, суспільні та релігійні організації [2; 207 – 209].

Телебачення зобов’язали вміщувати у програми спростування, якщо такі з’являться, а також окреслили спосіб їх подання до публічної свідомості. Вказівки, що стосувалися радіо і телебачення, на відміну від преси, не міняли існуючої до того часу владної монополії [2; 210].

Отже, на другому умовному етапі роль польських ЗМІ у суспільних змінах була неоднозначною. До вересня 1989 року телебачення було неефективним у плані демократичного і плюралістичного висвітлення і донесення до глядачів різних позицій з політичної арени Польщі, оскільки фактично залишалося під контролем комуністичного режиму. Суттєві зміни настали на початку 1990-х, коли телебачення поступово почало переходити у статус громадського. Більш вільною тоді стала преса. Про її значний вплив на позиції громадян Польщі можна судити з того, що вибори 1989 року виграла опозиція, незважаючи на різноманітні пропагандистські ходи (часто перевірені американські) за збереження комуністичної влади на польському телебаченні.

Подальші етапи трансформації польської преси (поч.1990-х до сьогодні) характеризуються появою справжнього конкурентного ринку мас-медіа. У цих умовах з’являються чимало нових видань, що суттєво різняться між собою за ідеологічними, типологічними та іншими параметрами. Ринок диктує свої умови, тепер до уваги беруться попит і тираж. Місце мас-медіа перш за все визначають очікування аудиторії, тому журналісти не гребують “жовтою” інформацією та голосними сенсаціями; паралельно постають т.зв. глянцеві жіночі журнали. Польське телебачення у цей період також керується потребами своїх глядачів [9]. Стає зрозумілим, що населення Польщі втомилося від багаторічних політичних перегонів та пов’язаного з цим суспільного напруження, тому на новостворених комерційних телеканалах все частіше з‘являються програми культурно-розважального змісту. Таким чином можна сказати, що на етапі перших років свободи слова польські мас-медіа поряд з першою неодмінною функцією демократичної журналістики – інформування – починають реалізовувати і друге своє не менш важливе завдання – розважати.

Сьогодні мас-медіа Польщі є порівняно демократичними. Вони також відіграють певну роль на політичній арені країни. Так можна сказати хоча б через те, що наклад великих впливових загально польських газет (“Газета Виборча”, “Жечпосполіта”) у період виборчої кампанії зростає до п’яти-семи разів. Також є великий вибір телевізійних та пресових розважальних та фахових видань різного характеру [5; 98].

Підсумовуючи сказане вище, можна зазначити, що у період трансформації суспільно-політичної системи Польщі від тоталітарної до демократичної місце та роль польських ЗМІ було не завжди однозначне та однакове. На етапі розгортання антирежимних настроїв згуртовував та ідейно підтримував революціонерів підпільний польський самвидав, який публікував антикомуністичні публіцистичні та літературні матеріали вітчизняних та зарубіжних авторів. Значна чисельність та розповсюдженість по країні таких часописів говорить про те, що ця преса була сильною опорою бунтівного руху, доносячи опозиційні ідеї до все більшої кількості громадян. Консенсуси між владою та опозицією 1989 року привніс нові можливості й умови роботи пресі, меншою мірою це стосувалося телебачення, яке фактично перебувало під контролем компартії Польщі. Тож газети і журнали отримали легалізовану свободу слова і на основі цього почали відкрито проголошувати демократичні ідеї опозиційних сил, зокрема партії “Солідарність”. Це дало свої результати, бо на перших демократичних виборах Польщі з середини XX століття опозиція отримала максимальну кількість голосів. Політична тематика, спричинена бурхливими змінами у країні, продовжувала відігравати беззаперечно першу роль ще протягом кількох років т.зв. стабілізації. Проте надалі, вже в середині 1990-х років роль преси як громадсько-політичного інформатора вже була недостатньою. Демократична система, що поступово утверджувалася в Польщі, визначила відповідне місце і оновленій трансформованій мас-медійній системі: поряд із потребою об’єктивного інформування на контролю влади, також з’явилася значна необхідність в інформації розважального та культурологічного характеру. Тепер поляки знаходили розважальну інформацію у виданнях таблоїдного типу, глянцевих журналах для жінок, численних фахових часописах. Роль та місце сучасної системи преси в Польщі залишаються помітними в усіх сферах життя країни, типологічна й тематична різноманітність видань та передач задовольняють численні потреби польської аудиторії.

[1] Kozłowski M., Bronowski J. Poland. The History. – Warszawa, 2003.

[2] Piotrowska D. Szczegóły systemu prasy w Polsce // „Dziennik Kijowski”. – 2006. – Лютий [Київ].

[3] Pokorna-Ignatowicz K. Telewizja w systemie politycznym i medialnym PRL. – Kraków, 2003.

[4] Воронцова-Хетч Т.М. Реформирование польского телевидения в условиях социальной трансформации 1990-х гг. // Средства массовой информации в современном мире. 1999: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. – СПб., 1999. – С.59 – 60.

[5] Евсеева Л. Существует ли современная модель польских СМИ // Вестн. Моск. ун-та. Сер. Журналистика. – 1999. – № 5. – С.97 – 106.

[6] Публіцистика і політика: Зб. Наук. праць. / За заг. ред. проф. В. І. Шкляра. – Вип. 2. – К., 2001.

[7] Стренковський Я. Самвидав // Нова Польща. – Варшава, 2005.

[8] Цісак Войцех. Трансформація системи преси в Україні та Польщі у 90-х роках. Чинники розвитку ринку друкованих ЗМІ // Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць / За заг. ред. В. І. Шкляра. – К., 2000. – Вип. 4. – С.38 – 42.

[9] Polska prasa w zarysie historycznym od okresu przemian w 1989 roku / reporterzy.info/article.php?section=historia&title=polska_prasa_w_zarysie_historycznym_od_okresu_przemian_w_1989_roku.


ЗМІСТ


ПЕРЕДМОВА ............................................................................................................

ІСТОРИЧНИЙ ВІДДІЛ

МЕЛЕЩЕНКО О. К. Від кафедри історії журналістики до кафедри

міжнародної журналістики: шлях довжиною у 54 роки .........................................

ЄВТУШЕНКО Л. В. До питання про інформаційну політику

американської окупаційної влади в повоєнній Німеччині .....................................

ТЕОРЕТИЧНИЙ ВІДДІЛ

КОВАЛЬОВСЬКА Л. Публіцистика в умовах сучасного суспільства ...............

ПОЛЯНЧУК Н. А. Що гальмує свободу слова в Японії ......................................

ЖИТАРЮК М. Г. Лінгвосоціокультурні моделі:

індивідуальне і колективне .......................................................................................

ЖАДЬКО В. О. Журналістика і духовність: проблеми взаємозв’язку ................

НОСОВА Б. М. НАТО і медіатизовані сюжети ......................................................

СУХОМЛИН О. Ю. Толерантність як орієнтир професійної діяльності

у контексті журналістської освіти ............................................................................

З ПРАКТИКИ РЕДАКЦІЙНОЇ РОБОТИ

ШАЛЬМАН Т. М. Політичні дебати у програмах діалогічної форми

на українському телебаченні ......................................................................................

ВИРТОСУ І. Г. Іракська кампанія: чи є місце позитиву? (за матеріалами

щотижневика “Дзеркало тижня”) .............................................................................

ПІОТРОВСЬКА Д. С. Місце та роль національної системи ЗМІ в

громадсько-політичному житті суспільства Польщі у період переходу

від тоталітаризму до демократії (кін. XX – поч. XXI ст.) ......................................


ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ


УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ


Збірник наукових праць зі спеціальності “Журналістика”


Заснований у 1997 році


Випуск 1 (6)


Київ, 2007


Адреса редакційної колегії: 004119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Київський університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, кафедра міжнародної журналістики, кімн. 129 – 130, тел.: 481-44-57.


Наук. ред., літ. ред., коректура О.К. Мелещенко


Надруковано у друкарні Інституту журналістики


Підп. до друку 12.09.2007 Формат 60х84/16.

Ум. друк. арк. 9,9 Тираж 300 Зам. 358

Безкоштовно