В сучасному суспільстві

Вид материала

Документы

Содержание 1.11. Політико-правові аспекти екологічної проблематики

Подобный материал:

• Вступ, 873.29kb.
• Ьше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти,, 37.46kb.
• 1. Предмет, задачі та значення психології в сучасному суспільстві, 61.14kb.
• Програма вибіркового курсу Дисципліни, 133.18kb.
• Робоча навчальна програма вибіркового курсу Дисципліни, 127.58kb.
• Соби масової інформації відіграють в сучасному суспільстві, а також завдяки особливостям, 204.57kb.
• Перелік запропонованих тем рефератів, 17.55kb.
• Курсова робота роль І місце, 340.76kb.
• Розділ: Політологія Політологія як наука, 211.88kb.
• Ю. Й. Тулашвілі к. т. н., доцент, 83.67kb.

1.11. Політико-правові аспекти екологічної проблематики

Міжнародно-правове співробітництво в галузі охорони і покращення життєвого середовища не є новою сферою діяльності в міжнародних відносинах. Існують документи, які свідчать про таке співробітництво ще в першій половині XIX століття (Великобританія і Франція в 1839 р. заключили договір про регулювання риболовства та збереження риби) [1, с. 186]. І все-таки інтенсивне міжнародне співробітництво і його правове регулювання в сфері захисту і покращення навколишнього середовища починається в другій половині XX ст. Це співробітництво виникло як вираз потреби впорядкувати захист середовища проживання в міжнародному плані, поскільки стало зрозумілим, що загроза природі не може бути вирішена діями окремих держав, а лише спільною взаємодією світового співтовариства. Хоча усвідомлення необхідності співробітництва на міжнародному рівні для ефективного захисту навколишнього середовища стало реальністю, підходи окремих країн характеризуються певними особливостями. Вони визначаються як характером соціально-економічної системи і ступенем розвитку виробничих сил, так і цілями, до яких прагне країна в національному і міжнародному плані, і особливо тим, чи є вона джерелом забруднення, чи відчуває наслідки забруднення зовні. Міжнародне співробітництво в галузі екології неможливо оцінювати нейтрально. Якщо його оцінювати з ідеологічних і політичних позицій, стає зрозумілим, чому розвинуті країни, особливо в питаннях співробітництва з країнами, що розвиваються (ввезення технологій), включають захист навколишнього середовища в стратегію і тактику свого розвитку, вивезення "брудних технологій", що приводить до забруднення життєвого середовища в країнах, які ввозять ці технології [2, с. 65].

Міжнародне співробітництво держав з метою захисту і покращення середовища проживання здійснюється трьома способами: в рамках ООН, регіональних союзів держав та в рамках континентального співробітництва окремих держав. Ці і інші форми співробітництва, що мають свою специфіку, показують недостатній ріст усвідомлення значення екологічних проблем і обов’язків окремих держав і всього людства в галузі збереження навколишнього середовища. Досягнуті двосторонні угоди, прийняті міжнародні конвенції, узгоджені багатонаціональні програми в окремих країнах, регіональних організаціях та на глобальному рівні, показують, що ми переходимо від фази діагностики положення середовища, від акценту на небезпеку, що загрожує людству, до певних конкретних дій.[3, с. 34].

Значний вклад в вирішення проблеми охорони навколишнього середовища в глобальному плані вносить діяльність ООН. Як відомо, це співробітництво охоплює країни з різними суспільно-економічними системами, країни, які знаходяться в різних взаємовідносинах – від дружніх до крайнє войовничих. В рамках цієї форми співробітництва вирішуються певні екологічні проблеми, які носять національний характер, тобто які відносяться до певних країн, але можуть вирішуватись в співробітництві з іншими державами. ООН прийняла програму по охороні навколишнього середовища (ЮНЕП), головним напрямком якої є суспільне усвідомлення реальної загрози людству порушення екологічної рівноваги. Дана програма передбачає також покращення правового забезпечення охорони природи на міжнародному рівні.

Основними напрямками ЮНЕП в розвитку міжнародного права по навколишньому середовищу є: систематичний збір інформації в галузі права, розробка і розвиток прийнятих принципів відповідальності держав в сфері захисту природи, стимулювання міжнародно-правового регулювання в глобальному і в вузькому плані захисту середовища проживання.

В рамках основної діяльності окремих спеціалізованих агенств ООН в останні роки все частіше звертається увага на проблеми захисту навколишнього середовища. Так, наприклад, Міжнародна організація праці (МОП) вказує на взаємозв’язок життєвого і трудового середовища, ООН по сільському господарству та продуктах харчування (ФАО), вирішуючи проблеми раціонального використання і захисту води, не може не займатись також і економічними питаннями. Міжнародна медична організація, піднімаючи питання захисту здоров’я, не може не займатись питаннями охорони навколишнього середовища. ЮНЕСКО також приділяє значну увагу науковому вивченню екологічних проблем та захисту природи. Однією із важливих акцій в цьому плані є програма "Людина та біосфера", реалізація якої почалась ще в 1986 році і триває по сьогоднішній день.

Крім названих, інші спеціалізовані агенства ООН вносять значний вклад в покращення та захист природнього середовища. Так, Всесвітня метерологічна організація приймає участь в створенні світової системи спостереження за погодою, а також в реалізації важливої програми дослідження атмосфери. Міжнародна морська консультативна організація займається проблемами забруднення морів, міжнародне агенство по атомній енергетиці (МАГАТЕ) – питаннями свівробітництва та безпеки в даній галузі.

Отже, раціональне відношення суспільства до навколишнього середовища потребує змін в поведінці мільйонів людей, які в тій чи іншій мірі приймають участь в освоєнні природи, якщо цього не станеться, то за словами відомого американського еколога Роберта Чейла: "...людина підкориться абсолютній, вічні тьмі, в якій не залишиться жодного народу, жодної цивілізації, жодної ідеології, де ніколи не народиться дитина, не буде нікого, хто б пам’ятав про минуле". [4, с. 203].

Література

1. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. – К., 1997.
   
2. Гайдуков Л.Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика. – К., 2001.
   
3. Зарнецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. – К., 1999.
   
4. Папарин С. Глобальное политическое прогнозирование. – М., 2000.