Geum.ru

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування

Вид материалаДокументы

Содержание


Стаття 3. Об'єктом оподаткування є
Стаття 4. Акцизний збір обчислюється
3.2. Об'єктом оподаткування нерезидента є
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   20
Загальне поняття, система та основні положення правового регулювання ПДВ в Україні.


ПДВ – э непрямим податком, що виступає частиною новоствореної вартості, входить в ціну реалізації товарів (робіт, послуг) і сплачується споживачем до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Платник податку – особа, здійснювати утримання й внесення до бюджету податку, що сплачує покупцем, або особа, що ввозить товари на митну територію У.

Платниками податків є: 1) будь – яка особа, що: а) здійснює або планує здійснювати госп. діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник податків; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають обкладанню цим податком. 2) будь-яка особа, що за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податків; 3) особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податків, у випадку якщо: а) загальна сума від здійснення операцій по поставці това­рів (послуг) (у т. ч. з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі), що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам протягом останніх 12 кал. місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування ПДВ); б) особа уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту за їхньою основною діяльністю й підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податків; в) особа, що поставляє товари (послуги) на митній території У. з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, при тому, що особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстрована на території У.; г) особа, що здійснює операції по реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає воно загальної суми операцій по поставці товарів, послуг, що сукупно перевищують протягом останніх 12 кал. місяців 30 000 гривень (без урахування ПДВ), а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує таку особу; 4) будь-яка особа, що імпортує (для фіз. осіб – ввозить або пересилає) товари (супутні послуги) на митну територію У. для їх використання або споживання в У., незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує. До даної категорії платників не належать фіз. особи, не зареєстровані як платники податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супровідному багажі або одержують їх як поштове відправлення в межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства. Також виключаються із числа платників нерезиденти, які пересилають поштові відправлення відповідно до правил Міжнародної поштової спілки на митну територію У., і одержувачі таких поштових відправлень.

При реєстрації платникові податків привласнюється індивідуальний податковий номер. Цей номер заноситься до спеціального єдиного реєстру, що ведуть органи ДПА. Платник податків при цьому одержує свідоцтво про реєстрацію.

Об'єктом оподаткування є операції платників податків із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території У.; ввезення (пересилання) товарів на митну територію У. й одержання робіт (послуг), надаваних нерезидентами для їх використання або споживання на митній території У.; вивезення (пересилання) товарів за межі митної території У. й надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території У.

Якщо об'єкт оподаткування визначає та обставина (майно, вартість, операція, діяльність тощо), яка обумовлює виникнення в платника податків обов'язку як щодо сплати податку, так і податкового обов'язку в цілому, то база оподаткування опосередковує безпосереднє визначення, обчислення суми податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. База оподаткування характеризує собою такий елемент податкового механізму, застосування до якого податкової ставки призведе до формування кількісного грошового показника податкового обов'язку. Податкова база, характеризуючи об'єкт оподаткування, являє собою вартісну, фізичну або іншу його характеристики, які конкретизують вид об'єкта і його безпосередні особливості.

Ставки податку.

ЗУ "Про ПДВ" закріплює два види ставок ПДВ. Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування й тих, до яких застосовується нульова ставка обкладаються податком за ставкою 20%. Сума податку становить 20 % бази оподаткування й додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів і супутньому такому експорту послуг ставка податку становить "0" % до бази оподаткування. За нульовою ставкою ПДВ обчислюється щодо операцій з: 1) експорту товарів, робіт, послуг; 2) продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території У. в зонах митного контролю (тільки фізичним особам, які виїжджають за територію У.); 3) надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і ван­тажів за межами митного контролю У.; 4) продажу переробним підприємствам м'яса та молока с/г товаровиробниками; 5) продажу товарів, робіт, послуг підприємствами, засновани­ми Українським товариством сліпих, іншим платникам податку.

Пільги з ПДВ.

Система пільг по ПДВ включає, крім установлення нульової ставки, оподаткування для деяких операцій і звільнення від опо­даткування.

Від оподаткування звільняються: 1. Певне майно, товари — на них не нараховується ПДВ ( на­приклад, українські періодичні друковані видання масової інфор­мації, товари спеціального призначення для інвалідів тощо). 2. Певні роботи, послуги — з охорони здоров'я, з доставки пенсій, з реєстрації актів громадянського стану. 3. Певні специфічні операції — передача конфіскованого май­на державним організаціям, безоплатна передача рухомого скла­ду однієї залізної дороги іншій. 4. Певні підприємства, установи, організації, засновані укр. громадськими організаціями інвалідів, дипломатичні представництва.

Різниця між нульовою ставкою та звільненням від оподатку­вання:

При нульовій ставці особи, які її застосовують, є платника­ми ПДВ і мають право на відшкодування сум податку, сплачених постачальникам (податок на використані на виробництво товарів матеріали, сировину відшкодовується в наступний податковий період). При звільненні від оподаткування ПДВ особи, що звільняються, не є платниками ПДВ і не мають права на відшкодування суми сплаченого по­стачальникам податку.

Порядок нарахування та сплати ПДВ. Податкова накладна.

Датою виникнення обов'язку по податку на додану вартість вва­жається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із зазначених подій, що сталися раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата їх оприбутковування в касі; 2) або дата відвантаження товарів, для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (по­слуг) платником податку. Звіти по податку на додану вартість і його сплата здійснюють­ся протягом місяця або кварталу, залежно від того, який податко­вий період обрав платник податку. Для щомісячних платників декларація подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, а для щоквартальних — протягом 40 кал. днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового кварталу. Сплата податку здійснюється платником податку про­тягом 10 кал. днів, наступних за останнім днем зазначе­ного граничного строку подання декларації. Сплачений податок зараховується в Державний бюджет. У момент виникнення податкового зобов'язання платником податку — продавцем виписується податкова накладна, яка нада­ється покупцю за його вимогою (копія залишається у продавця). Податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим до­кументом, який може виписувати тільки зареєстрований платник ПДВ. Податкова накладна є документом, що підтверджує право на податковий кредит. У деяких випадках такими документами мо­жуть бути товарний чек, інші розрахункові та платіжні докумен­ти, митна декларація.

Бюджетне відшкодування.

Підстава бюджетного відшкодування виникає, коли за резуль­татами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань (які виникли протягом звітного періоду) і сумою податкового кредиту звітного періоду має негативне значення. У цьому випадку сума різниці підлягає відшкодуванню платникові з Державного бюджету України. Визначається така різниця, виходячи виключно з даних податкової декларації за звітний період.

Платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування приналежної йому повної суми бюджетного відшко­дування в зменшення податкових зобов'язань по цьому податку в наступні податкові періоди. Зазначене рішення відображається платником податків у податковій декларації, що він подає за результатами того звітного періоду, у якому виникає право на подачу заяви про одержання бюджетного відшкодування. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відшкодування податку на додану вартість із бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за рішен­ням податкових органів або суду.

  1. Загальне поняття, система та основні положення правового регулювання акцизного збору в Україні.


Акцизний збір (АЗ) - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). АЗ справляється під час здійснення оборотів, вироблених на митній території або при імпортуванні високорентабельних і монопольних товарів і встановлюється у вигляді надбавки до ринкової ціни з споживачів продукції, з виробників продукції або реалізаторів товару.

В залежності від охоплення маси товарів розрізняють: індивідуальні (на окремі види товарів) та універсальні (для всього обсягу реалізації). В залежності від ставок: фіксовані (в грошовому виразі на одиницю товару і не залежать від ціни, якості, асортименту) і пропорційні (у % до обсягу реалізації; реагують на всі зміни, що відбуваються на ринку).

Декрет КМУ «Про акцизний збір»  26.12.92р. N 18-92.

Стаття 2. Платниками акцизного збору є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва;

в) будь-які СПД, інші юр. особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію У. підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

г) фіз. особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію У. у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фіз. особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону У. у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фіз. осіб, визначені митним законодавством;

д) юр. або фіз. особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Податковий агент – це СПД у формі підприємства з іноз. інвестицією, яке має право на звільнення від окремих податків, зборів, підтверджене рішенням суду та мають право здійснювати нарахування та стягнення АЗ з платників, які отримають підакцизні товари від податкових агентів, і вносити суму АЗ в бюджет.

Пільги: а) АЗ не справляється при реалізації продукції за межі митної території за іноземну валюту за наявності підтверджуючих документів; б) з імпорт. підакц. товарів, коли з цих товарів не справляється ПДВ у зв’язку із звільненням передбаченим для транзитних товарів і товарів на митних складах; в) не оподатковується оборот від реалізації легкових авто для інвалідів, які закуповують органи соціального забезпечення, а також авто спеціального призначення (інкасаторські машини, для с/г …).

Стаття 3. Об'єктом оподаткування є: а) обороти з реалізації вироблених в У. підакцизних товарів (продукції), в т. ч. з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини; б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників; в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію У., у т. ч. в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою. При продажу (інших видах відчуження) податковими агентами підакцизних товарів (продукції) об'єктом оподаткування є: для вироблених на території України товарів (продукції) - обороти з реалізації таких підакцизних товарів (продукції), включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов'язаних із такою реалізацією; для імпортованих (ввезених, пересланих) на митну територію У. товарів (продукції) - обороти з реалізації таких підакцизних товарів (продукції), включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов'язаних із такою реалізацією на митній території У., але не менше митної вартості таких підакцизних товарів (продукції), з урахуванням сум сплаченого або нарахованого, але не сплаченого ввізного (імпортного) мита.

Стаття 4. Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у процентах до обороту з продажу:

товарів, що вироблені на митній території У., - виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без ПДВ та з урахуванням АЗ;

товарів, що імпортуються на митну територію У., - виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без ПДВ та з урахуванням АЗ.

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції);

в) одночасно за ставками у % до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції);

г) комбіновано, тобто за ставками у процентах до обороту з ціни реалізації, але не менше установленої твердої суми з одиниці реалізованого товару (продукції).

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника АЗ як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника АЗ, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника АЗ; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Суми акцизного збору з ввезених на територію У. товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і Держ. бюджету у співвідношеннях, установлених ВРУ.

Суми АЗ, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

Відповідальність за належне нарахування та стягнення АЗ з його платників, а також за повне і своєчасне внесення стягнутих сум до бюджету несе особа, яка за цим Декретом набуває статусу податкового агента. Спори між податковим агентом та платником АЗ вирішуються у загальному порядку.

Податковий агент не є платником АЗ, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягувати АЗ з його платників та вносити його до бюджету, а також нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання таких повноважень.

СПД, які ввезли (імпортували) на митну територію У. підакцизні товари (продукцію) без сплати АЗ, подають до органів податкової служби до 15 числа місяця, що настає за звітним, щомісячний звіт про обсяги продажу ввезених (імпортованих) підакцизних товарів (продукції) та розміри одержаних з покупців і перерахованих до бюджету сум акцизного збору, а також про обсяги переданих товарів, ввезених (імпортованих) в інтересах інших суб'єктів підприємницької діяльності, і утриману суму акцизного збору.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється податковими інспекціями відповідно до ЗУ "Про ДПС України".

  1. Загальне поняття, система та основні положення правового регулювання податку з доходів фізичних осіб, його основні відмінності від прибуткового податку з громадян.


Основою системи оподаткування дохо­дів фіз. осіб в У. тривалий час був так званий прибут­ковий податок з громадян, встановлений Декретом КМУ від 26.12.92 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян». З 1 січня 2004 р. ця основа зазнає зміни через втрату чинності прибутковим податком з громадян і запровадження так званого податку з доходів фізичних осіб на підставі ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889 IV.

Платниками ПзДФО є резиденти, що отримують як доходи з джерелом їх походження з території У., так і іноземні доходи; нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території У. Відповідно до чинного податкового законодавства У. під податковим резидентом слід розуміти фіз. особу, що має постійне місце проживання в У. У випадку, якщо особа має також місце проживання і іншій країні, питання щодо її приналежності вирішується ґрунтуючись на ознаці більш тісних особистих або економічних зв’язків в У. Якщо неможливо визначити, то застосовується тест фізичної присутності , тобто особа вважається резидентом, якщо вона перебуває на території У. протягом не менше 183 днів сукупно протягом будь – якого 12 місячного періоду. Якщо і це не дозволяє визначити статус, то вступає в дію принцип громадянства, тобто вона визнається податковим резидентом, якщо вона має громадянство У. Фіз. особа - нерезидент – фіз. особа, яка не є резидентом У.

Стаття 3. Об'єкт оподаткування

3.1. Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з У., які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

3.2. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з У.; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з У; доходи з джерелом їх походження з У., які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

3.3. При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, діючим на момент одержання таких доходів.

3.4. При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: ПДВ, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником ПДВ; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

3.5. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до ПФУ та внесків до фондів загальнообов'язкового держ. СС, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Ставка ПзДФО

7.1. Ставка податку становить 15 % від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

7.2. Ставка податку становить 5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю; дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва; дохід учасника фонду банківського управління; в ін. випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

7.3. Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у держ. лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких ін. доходів, нарахованих на користь нерезидентів – фіз. осіб, за винятком доходів, визначених у цьому Законі.