Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування

Вид материала

Документы

Содержание Касовий метод Податкове право Система податкового права Податкове право є підгалуззю фінансового права Постійне представництво нерезидента

Подобный материал:

• П.І. Гнатенко Допускається до захисту, 1560.42kb.
• Ф. Л. Жорін юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки навчально-методичний, 3367.08kb.
• Ббк 9(4укр)301я73 Г64 Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушен­ня, 2089.93kb.
• Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області утворена, 50.39kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
• Правила благоустрою, забезпечення чистоти, порядку І дотримання тиші в м. Запоріжжі, 2287.61kb.
• Верховною Радою України закону „Про внесення змін до деяких закон, 141.76kb.
• Кодексу України про адміністративні правопорушення, 91.36kb.
• Кодексу України про адміністративні правопорушення, 199.1kb.
• Кодексу України про адміністративні правопорушення, 94.33kb.

Порядок вибору податкової соціальної пільги, більшої за розміромУ разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір, при дотриманні процедур, визначених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 Норми цього пункту не поширюються на випадки, передбачені в абзаці другому підпункту 6.5.1 пункту 6.5 цієї статті.6.3. Вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги6.3.1. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).6.3.2. Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України. 6.3.3. Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як: а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування; б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету; в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі; г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями; е) доходи само зайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до доходів, визначених у підпунктах "а" - "д" цього підпункту при їх нарахуванні (виплаті), та закінчує застосовуватися при завершенні нарахування таких доходів, без подання відповідних заяв, визначених підпунктом 6.3.2 цього пункту. Податкова соціальна пільга не застосовується до доходів, визначених підпунктом "е" цього підпункту.6.3.4. Якщо у порушення норм цього пункту платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю або якщо платник податку при отриманні доходів, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту, подає таку заяву іншому працедавцю, внаслідок чого податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється. Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат. Якщо з будь-яких підстав сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до спливу граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягується податковим органом у порядку, визначеному законом. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються. 6.3.5. Працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.6.4. Вибір податкової соціальної пільги за її розміром та строк її дії 6.4.2. Податкова соціальна пільга, передбачена підпунктами "а - в" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, надається до кінця року, в якому дитина досягає вісімнадцяти років, а у разі її смерті до досягнення такого віку, - до кінця року, на який припадає така смерть. Право на отримання такої податкової соціальної пільги втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі до будинку маляти, дитини, інтернату, дитячого будинку сімейного типу, незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання починаючи з податкового місяця, на який припадає відповідна подія. Податкова соціальна пільга, передбачена підпунктом "г" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, зупиняється з податкового місяця, в якому такий вдівець або вдова бере наступний шлюб чи підпадає під опіку інших осіб. Податкова соціальна пільга, передбачена підпунктами "д - ж" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, зупиняється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому платник податку втрачає статус, визначений у підпунктах "д - ж". 6.4.3. Розрахунок розміру податкової соціальної пільги здійснюється з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помирає чи визнається судом померлим, безвісно відсутнім або втрачає резидентський статус.6.5. Перерахунок та обмеження 6.5.1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами "а" - "в" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей. Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування. 6.5.3. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць.6.5.4. Якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки, зазначені у підпункті 6.5.2 пункту 6.5 цієї статті, та/або не утримує суму недоплати чи її частину у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат. 6.5.5. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний місяць.


91. Податкове зобов’язання з ПДВ, його правове регулювання, правила обліку, визначення. Касовий метод обліку.

Відповідно до ЗУ «Про ПДВ» податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначається згідно з вищезазначеним законом.

Відповідно до чинного українського податкового законодавства реалізація товарів (робіт, послуг) платниками здійснюється за цінами, збільшеним на суму податку на додану вартість, відбивану в окремому рядку. У самому загальному порядку сума податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, визначається як різниця між сумою податку на додану вартість, відбитої в ціні реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку на додану вартість у ціні придбання. Фактично, таким чином визначається основний підхід до обчислення даного податку. Відповідно до ЗУ «Про ПДВ» поставка товарів (робіт і послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Касовий метод – метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів послуг.


93. Податкове право України, його поняття, система, предмет, метод, місце в системі права

Податкове право – сук-ть правовідносин, які регулюються відповідними норм. актами у сфері справляння податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів (держ., місцев.) та держав. цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов’язки учасників цих відносин.

Система податкового права – це об’єктивна сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внутрішню структуру податкового права, зміст й особливість розміщення норм, що регулюють податкові правовідносини. У системі податкового права існує кілька підсистем – інститутів, які можна виділити в розділи. Загальна частина акумулює інститути, що закріплюють загальні підходи до регулювання системи оподаткування, які мають відношення до всіх видів податків і зборів. Особлива частина включає в себе систему інститутів, що деталізують податкову сис-му в цілому, й визначальних конкретних механізмів окремих податків і зборів.

Предметом ПП є група однорідних, суспільних відносин, що визначає надходження грош- х коштів від платників у формі податків і зборів, а також участь держ-х подат-х органів щодо встановлення, зміни та стягнення з платників податків частини їхніх доходів у відповідний бюджет.

Метод ПП хар-ся як метод державно-владних приписів, що підкріплюється можливістю застосувати санкції з боку держави.

Податкове право є підгалуззю фінансового права, а також тісно пов’язане із самостійними галузями права. ПП найбільш тісно пов’язане з конституційним і адміністративним правом. Конституційне у свій час стало основою для формування фінансового права в цілому, так і безпосередньо інституту податкового права. Конституційне право, що має базове значення для всіх правових галузей і інститутів, відіграє таку ж роль і щодо податкового права. Деякі норми конституційного права входять водночас до складу податкового права. Н-д, Конституція України встановлює пріоритет міжнародних угод над нормами національного податкового законодавства. Взаємодія податкового права й адміністративного права проявляється у встановленні відповідальності за порушення податкового законодавства. Охоронна функція ПП обумовлена тим, що адміністративна відповідальність забезпечує виконання платниками податків їхніх обов’язків. Особливий інтерес викликає співвідношення ПП і цивільного права. Хоча ПП є публічною галуззю, між ним і цивільним правом існує найтісніший зв’язок. ПП охоплює регулювання господарських процесів, як і цивільне, але зовсім інших аспектах, іншими методами. Зв’язок ПП і кримінального права має двоїсту природу. З одного боку, окремі норми кримінального права спрямовані на захист тих об’єктів, які є об’єктами регулювання податковим правом. З іншого боку, кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування категорій ПП і норм податкового законодавства. Досить активно застосовуються нормативні акти міжнародного права, які регулюють оподаткування.


94. Податкове роз’яснення: поняття, юридичне значення, порядок видання, оприлюднення та оскарження.

Податкові роз'яснення - це оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства з питань оподаткування уповноваженими на це контролюючими органами з метою обгрунтування їх рішень у разі проведення апеляційних процедур.

Слід розрізняти два види роз’яснень з питань оподаткування: узагальнюючі і загальні. Податкові роз’яснення не мають сили нормативно-правового акта і являють собою оприлюднення офіційного розуміння норми податкового законодавства податковим органом. Узагальнюючі і звичайні податкові роз’яснення призначені для того, щоб викладеними у них нормами податкового законодавства мали змогу користуватися платники податків при обрахуванні ними сум податкових зобов’язань і проведенні апеляційного узгодження. Під апеляційним узгодженням податкових зобов’язань розуміється узгодження податкових зобов’язань за процедурами адміністративного або судового оскарження. Узагальнюючими і звичайними податковими роз’ясненнями зобов’язані користуватися податкові органи у своїй роботі, насамперед, при виданні податкових роз’яснень і при здійсненні апеляційного узгодження податкових зобов’язань. Серед основної відмінності узагальнюючих податкових роз’яснень від звичайних слід виділити сферу їх використання. Узагальнюючі податкові роз’яснення затверджуються наказом ДПА України, оприлюднюються в електронних і друкованих засобах масової інформації, мають безадресний характер і доступні для використання усіма платниками податків і усіма податковими органами. На відміну від цього, звичайні податкові роз’яснення видаються у вигляді листа-відповіді конкретному платнику податків, надаються на його запит, мають адресний характер (адресовані конкретному платнику податків), не підлягають обов’язковому оприлюдненню у засобах масової інформацій, внаслідок чого можуть бути використані виключно платником податків, на чий запит надано такий лист-відповідь, чи як тепер називатиметься — податкове роз’яснення.


95. Податковий агент в акцизному зборі, його особливості, обов’язки, юридична роль. Порівняти з податковим агентом у податку з доходів фізичних осіб.

Під терміном "податковий агент" розуміється суб'єкт підприємницької діяльності, створений у формі підприємства з іноземною інвестицією, а також його дочірні підприємства, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, право якого на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду (арбітражного суду). Податковий агент зобов'язаний включити до ціни товару (продукції) акцизний збір у порядку і за ставками, передбаченими законом, утримати його з платника акцизного збору та перерахувати його до бюджету. Зазначене перерахування здійснюється протягом семи календарних днів, наступних за датою продажу (відчуження) акцизного товару (продукції). Датою продажу (інших видів відчуження) підакцизного товару (продукції) є дата відвантаження (передачі) податковим агентом підакцизних товарів (продукції) або дата одержання податковим агентом коштів чи інших видів компенсацій вартості підакцизних товарів (продукції) залежно від того, яка подія сталася раніше. Якщо податкові агенти передають підакцизні товари (продукцію) іншим особам згідно з умовами договорів комісії, консигнації, доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають перехід права власності таким особам, датою продажу підакцизних товарів (продукції) є дата, коли така передача розпочинається. У разі, коли податкові агенти імпортують (ввозять, пересилають) на митну територію України підакцизні товари (продукцію) як повірені, комісіонери, сторони договору про сумісну діяльність, інших цивільно-правових договорів, укладених з іншими особами і в їх інтересах, датою продажу (інших видів відчуження) таких підакцизних товарів (продукції) є дата, коли розпочинається передача цих товарів (продукції) таким особам або за їх дорученням - третім особам, але не пізніше їх митного оформлення. При укладенні цивільно-правових договорів щодо підакцизних товарів (продукції) податкові агенти зобов'язані письмово повідомляти покупців (одержувачів) таких підакцизних товарів (продукції) про їх обов'язки щодо сплати акцизного збору, сума якого має бути виділена окремим рядком. Відповідальність за належне нарахування та стягнення акцизного збору з його платників, а також за повне і своєчасне внесення стягнутих сум до бюджету несе особа, яка за цим Декретом набуває статусу податкового агента. Спори між податковим агентом та платником акцизного збору вирішуються у загальному порядку. Податковий агент не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вносити його до бюджету, а також нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання таких повноважень.

Податковий агент у податку з доходів фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм законодавства. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку.


96. Податковий борг: поняття, засоби, порядок та строки погашення і стягнення

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, то податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. податкові вимоги надсилаються:

перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги у разі непогашення платником податків суми податкового боргу в установлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Заходи щодо погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення вживаються не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги.

Щодо визначення джерел погашення податкового боргу фізичних осіб, то відповідно до законодавства можуть бути встановлені додаткові обмеження при визначенні органом стягнення джерел для погашення податкового боргу платника податків - фізичної особи.

Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном i часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

96.Податковий борг: поняття , засоби, порядок та строки погашення і стягнення

Податковий борг (недоїмка)- несплачена платником в установлений термін узгоджена сума податкового зобов’язання. На суму податкового боргу нараховується пеня. Для нарахування пені необхідно знати: 1)початок терміну нарахування пені, 2)закінчення терміну нарахування пені, 3)розмір пені. Пеня починає нараховуватися з 11 дня наступного за днем узгодження податкового зобов’язання. Закінчується нарахування пені в день прийняття банком платіжних доручень на сплату податкового боргу. У разі часткового погашення податкового боргу пеня продовжує нараховуватись на непогашену частину. Розмір пені встановлюється з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, що діє або на день виникнення податкового боргу, або на день погашення, при цьому для розрахунку використовується більша з двох указаних ставок. Розрахунок здійснюється на дату погашення податкового боргу за кожний календарний день прострочи, включаючи день погашення. Такий розмір пені діє для всіх податків. Відповідальність за своєчасний розрахунок несуть не тільки платники, а й банки, які повинні сплачувати пеню, якщо несвоєчасне надходження платежів відбулося з їхньої вини. Розмір пені аналогічний. Пеня не нараховується на пеню і на адміністративні штрафи. Джерела погашення податкового боргу і пені: 1)будь-які кошти платника, отримані від продажу майна, немайнових цінностей і ЦП; 2)шляхом заліку зустрічних боргових зобов’язань бюджету перед платником. Неможливе погашення за рахунок джерел: 1)майно платника надане у заставу цим особам до моменту виникнення боргу; 2)активи, які належать іншій особі і знаходяться у тимчасовому користуванні платника (це майно, передане в оренду, на зберігання, комісія, давальницька сировина); 3)майнові і немайнові права платника, передані у користування без права відчуження; 4)власні кошти юридичної особи, які використовуються для виплати заборгованості по основній з/п; 5)кредитні та позикові кошти, надані фінансово-кредитними установами; 6)майно, що входить у склад цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації.


109. Поняття встановлення і введення податку, загальні підстави припинення обов’язку по його сплаті.

Податки(відповідає на запитання “для чого?”) встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави – управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Податок встановлюється тільки державою і є тільки її атрибутом. Встановлення податку в законі держави є формою прояву державного суверенітету. Індивідуальність податку проявляється у тому, що при його стягненні держава бере на себе обов'язки надання кожному платнику визначеного еквівалента, який дорівнюватиме розміру його платежу. При введенні податки наділяються певними функціями або призначенням. Кожний податок виконує передусім фіс­кальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету. Однак таке спрощене усвідомлення ролі податків не має достатніх підстав, бо запровадження будь-якого податку потребує чіткого визначення об'єкта та суб'єкта оподаткуван­ня, строків сплати, переліку пільг, що надаються при оподат­куванні тощо

Існує чотири підстави припинення податкового обов'язку:

1)належне виконання податкового обов'язку;

2)ліквідація юридичної особи—платника податку;

3)смерть фізичної особи—платника податків або визнання її померлою;

4)втрата особою ознак, що визначають його як платника податків.

Припинення податкового обов'язку сплатою податку плат­ником податків відображає загальне положення теорії права про те, що будь-який обов'язок припиняється належним вико­нанням. Три інші підстави припинення податкового обов'язку фактично пов'язані з відсутністю особи, зобов'язаної сплачу­вати податки і збори (смерть фізичної особи, ліквідація юри­дичної особи).

У деяких випадках як підстава припинення податкового обов'язку розглядається скасування податку. Однак навряд чи тут зовсім однозначна ситуація. Дійсно, обов'язок щодо спла­ти податку припиняється, але тільки стосовно періоду, що ви­пливає за скасуванням податку, а не у відношенні минулого періоду. Адже в кінцевому підсумку й обов'язку зі сплати по­датку з моменту його скасування не існує.

У встановлених законодавством випадках податковий обо­в'язок може бути припинений шляхом взаємозаліків з бюдже­том шляхом спрямування сум переплат з одного податку в ра­хунок погашення недоїмки за іншим чи майбутніх платежів за цим самим податком. Проведення подібних заліків може здійснюватися трьома способами:

— загальним порядком — переплачена сума зараховується без заяви платника в погашення недоїмки за його іншими пла­тежами. Податки в цьому разі сплачуються з допомогою подат­кових органів без участі платників податків, а про зроблений залік податкові органи зобов'язані сповістити платника по­датків після його здійснення;

— спеціальним порядком — податковий залік встановлюєть­ся відповідними законодавчими актами й інструкціями для конкретних податків;

— особливим порядком — податковий облік встановлюється щодо окремих груп підприємств і має тимчасовий характер.


112. Поняття конфлікту інтересів, його роль і юридичне значення в адміністративній апеляційній процедурі та в податковому праві України в цілому.

Відповідно до імперативної вимоги підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 чинного Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при визначені (не має значення – податковими органами, іншими контролюючими органами чи судовими органами) прав та обов’язків платників податків за наявності конфлікту інтересів рішення завжди повинно прийматись на користь платника податку.

При цьому під «конфліктом інтересів» розуміються випадки, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.

Інакше кажучи, зазначеним підпунктом врахована лише можливість існування «зовнішніх» колізій правових норм, тобто можливість множинного трактування однорідних норм різних законів чи інших нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу.

Однак існують випадки неоднозначного трактування й норм усередині одного і того самого нормативно-правового акту, тобто можливе існування «внутрішньої» колізії правових норм.

Отже, конфлікт інтересів повинен працювати в двох площинах: у разі суперечностей норм різних нормативно-правових актів однакової юридичної сили та у випадку наявності розбіжностей між різними нормами одного і того самого нормативно-правового акту.

Відповідно до підпункту 5.2.3 пункту 5.4 статті 5 України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при оскарженні податкового повідомлення в адміністративному порядку з дотриманням десятиденного строку подання скарги зупиняє виконання платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від подання такої скарги до контролюючого органу до дня завершення процедури адміністративного оскарження, а сума податкового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем порушення судом провадження у справі за позовом платника податків щодо визначення недійсним рішення контролюючого органу, і день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків.

Таким чином, сам факт оскарження платником податків до суду податкового повідомлення контролюючого органу не зупиняє виконання визначеного платнику податку контролюючим органом податкового зобов’язання.

Тривалі дискусії у правових колах щодо того, чи є судове оскарження податкових зобов’язань, визначених контролюючими органами, стадією процедури адміністративного оскарження, чи апеляційне узгодження, порядок якого регулюється підпунктом 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, складається з двох послідовних стадій: адміністративного та судового оскарження, доводять необхідність врівноваження (зрівнювання) наслідків звернення платника податку до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу та звернення зі скаргою на відповідне рішення до контролюючого органу вищого рівня.


113. Поняття нерезидента в податковому праві України, критерії визначення, особливості статусу, роль постійного представництва.

Нерезиденти – особи, які не мають постійного місцеперебування в державі й у яких підлягають оподаткуванню лише доходи, отримані ними на даній території (несуть обмежену податкову відповідальність).

Розмежування на резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

1. постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється кількісний критерій – 183 календарних дні);
   
2. джерела отриманих доходів;
   
3. межі податкової відповідальності (обов’язку): повної або обмеженої.
   

Податковими нерезидентами України визнаються фізичні особи, які не є податковими резидентами України.

Нерезидентами, у свою чергу, виступають юридичні особи й суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Нерезидентами також є розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держава, міжнародні організації і їхні представництва, що мають дипломатичні привілеї й імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

Постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Постійні представництва нерезидентів в Україні - це розташовані на території України представництва іноземних компаній і фірм, міжнародних організацій та їх філій, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв, створені у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента, а також громадяни, які представляють в Україні нерезидента та перебувають з ним у трудових відносинах.


114. Поняття об’єкта оподаткування акцизним збором, його особливості

Концептуальними моментами при регулюванні об’єкта оподаткування за акцизним збором є два вихідні положення. По-перше, принциповий облік при закріпленні поняття об’єкта оподаткування типу даного податку. Аналіз змісту об’єкта оподаткування за акцизним збором визначається природою даного виду платежу як непрямого податку. Тому, безумовно, закріплення об’єкта оподаткування й за акцизом, і за податком на додану вартість буде безпосередньо пов’язане з виділенням вартості товару або обороту від його реалізації. Виділення об’єкта оподаткування без такої прив’язки є безглуздим й нежиттєздатним. По-друге, об’єкт оподаткування за акцизним збором виступає видовим проявом родової конструкції об’єкта оподаткування. Останнє поняття звичайно закріплюється в загальних частинах податкових кодексів або в аналогічних їм законодавчим актах. Примітно, що податкові законодавства в цьому випадку йдуть не від спроби сформулювати яке-небудь родове поняття об’єкта оподаткування, а шляхом виділення переліку об’єктів, серед яких саме й фігурують операції з реалізації товарів. Різновид даної операції щодо реалізації підакцизних товарів саме й виражає основний підхід до визначення змісту об’єкта оподаткування за акцизним збором.


115. Поняття об’єкта оподаткування ПДВ та його особливості.

Поняття об’єкта оподаткування при обчисленні і сплаті податку на додану вартість закріплено в ЗУ «Про податок на додану вартість». Особливість законодавчого регулювання даного поняття передбачає кілька моментів. По-перше, чинне законодавство не містить родового визначення об’єкта оподаткування, а знов-таки передбачає шлях виділення переліку різновидів об’єкта, реалізує підхід, закріплений ЗУ «Про систему оподаткування», але вже щодо певного виду податку. По-друге поняття об’єкта оподаткування по податку на додану вартість припускає взаємозв’язок норм ЗУ «Про податок на додану вартість». Остання, поряд з виділенням системи основних термінів, які вживаються в законодавстві щодо податку на додану вартість, стосується й понять, що визначають зміст об’єкта оподаткування (поставка товарів, поставка послуг, супровідних послуг, тощо). По-третє, ЗУ «Про податок на додану вартість» являє собою комплексну конструкцію, що сполучує регулювання двох елементів правового механізму податку – об’єкта оподаткування й податкових пільг по податку на додану вартість. Це відбито у назві даної статті «Об’єкт оподаткування та операції, що не є об’єктом оподаткування». Тому безпосередньо визначенню об’єкта оподаткування присвячена тільки перша частина даної статті, тоді як друга охоплює перелік звільнень і стосується одного з різновидів податкових пільг.


116. Поняття платників акцизного збору, його особливості.

Відповідно до Декрету КМУ «Про акцизний збір», платниками збору є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

г) фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Даний вид платежу належить до групи податків, що припускають змішаного платника.

Специфікою регулювання кола платників акцизного збору відносно товарів, увезених на митну територію, є безумовна кореспонденція податкового й митного законодавства. Своєрідним різновидом зобов’язаної особи при виконанні податкового обов’язку щодо акцизу є декларант як особа, що переміщує через митний кордон товари й заявляє декларуючи, що пред’являє їх для митного оформлення.

116. Поняття платників АЗ, його особливості.

Акциз являє собою непрямі под на певні товари, що включаються у ціну товару й оплач покупцями. Даний вид платежу належ до групи подат, що припус змішаного платника. Платник підакц збору є: 1)суб підпр діяльно, а також їх філії, відділ – вироб під акциз тов на мит терит Укр., у тому числі з давальниц сировини по товар на які всанов ставки акциз збору у тверд сумах, а також замовники за доручен яких виготовл продукт на даваль умовах по товарах на які встановл ставки акциз збору у % до обороту, які сплачують акцизн збір виробнику;2)нерез, які здійсн виготовл під акциз товар(послуг) на митн терит Ук без посеред або через їх пост представ чи осіб, прирівняних до них ;3)будь-які суб під діяльн інші юр особ, їх філії від ініш відокр підроз, які імпорт на митну тер Укр під акциз това, не залеж від наявності внесен до них іноз ін вест;4) фіз особи- рез або нерез, які ввозять під акциз речі або предмети на митну тери У у вигляді супроводж або несупроводж багажу, а також фіз. особи, які одерж так під акциз речі, перасл через митн кород У у вигляді поштов або інш відправлень, що перевищ норм безмитного перевез для таких фіз осіб;5)юр або фіз. особи, які купують (одеж в інші форми володін, корист, розпоряд)під акциз товари у подат агентів.специф регулюв кола плат АЗ віднос товарів, увез на митну тер, є безумов кореспонд пода й митного законод. Своєрідн різнов зобов особи при викон подат обовязк щодо А ж декларант, як особа, що переміщ через митний кордон товари й заявляє, декларуючи, що пред’являє їх для митного оформлення. Можлива класифік плат АЗ на 3 групи: 1)по підакцизних товарах – їх виробники –суб під діяль, під-ва й організ, включ під-ва з іноз ін вест, філії, від й інші відокрем пі дрозд.2) по ввезних на терт У під акциз товар – суб підпри діяльн, які імпорт під акциз товари. 3)гром У, іноз громад особи без громад, які ввозять (пересил) під акциз тов на митну терто р У. Загалом розмежовують групи резид і нерез. Под агент не є плат АЗ, але є особою,уповно законод нарах, стяг АЗ з відповід платн і вносити його до бюдж, відповід за невикон або не належ вик таких повноваж.


117. Поняття пов’язаної особи, його застосування в податковому праві, юридична сутність.

Поняття пов’язаних осіб для цілей оподаткування є відносно новим у податковому праві.

Відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

• юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
  
• фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);
  
• посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
  

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї. У виняткових випадках. При відсутності підстав, особи можуть бути визнані пов’язаними в судовому порядку. У цій ситуації податковим органам необхідно буде довести, що одна особа перебуває під контролем іншої або третьої особи, що припускає здатність контролюючої особи впливати на рішення й дії контрольованої особи.


118. Поняття податків у широкому і у вузькому (власному розумінні), їх необхідність та застосування.

При вузькому підході до складу платежів системи оподаткування відносять виключно податки як специфічні платежі, наділені характерними ознаками, що відрізняють їх від інших платежів. У цьому разі лише власне податки підлягають режиму правового регулювання податкової системи, а правове регулювання інших, неподаткових платежів, є відмінним від податкової системи, і законодавство, яке їх визначає, не відноситься до податкового. Юридичне визначення податку досить однозначне і не викликає особливого різнобою у тлумаченнях.

У широкому підході до складу платежів податкової системи відносять як власне податки, так і інші платежі – збори, мито, внески, тощо. Тобто будь-які вилучення коштів для фінансування публічних видатків є елементами податкової системи. При цьому всі вони підлягають режимові правового регулювання податкової системи й визначаються податковим законодавством. У цьому разі з’являється необхідність двозначного вживання терміна «податок» - у вузькому та широкому тлумаченні.

Податки є складовими системи державних доходів, вилученнями частини національного доходу, тобто власності платників, і їхнє надходження використовується для фінансування виконання функцій і завдань держави.


118. Поняття податків у широкому та вузькому розумінні, їх необхідність та застосування.

Одна з головних проблем юридичного визначення податку полягає в тому, що в теорії, законодавстві і практиці цієї сфери склалась традиція неоднозначного вживання терміну “податок”. Така традиція є невипадковою, оскільки в процесі розвитку оподаткування як основної форми фінансової діяльності держави з мобілізації коштів до централізованих фондів у складі державних доходів сформувався цілий ряд різноманітних як за формою , так і за сутністю обов’язкових платежів: податки, збори, мито, внески, плата, тощо. Проте їх об’єднує те, що всі вони є складовими системи державних доходів, є вилученнями частини національного доходу, тобто, власності платників і їх надходження використовується для фінансування виконання функцій і завдань держави. При цьому щодо складу платежів системи оподаткування сформувалось два основних підходи : вузький і широкий. При вузькому підході до складу платежів системи оподаткування відносять виключно податки як специфічні платежі, наділені характерними ознаками, що відрізняють їх від інших платежів. В цьому разі лише власне податки підлягають режиму правового регулювання податкової системи, а правове регулювання інших, неподаткових платежів, є відмінним від податкової системи і законодавство, що їх визначає не відноситься до податкового. Юридичне визначення податку є досить однозначним і не викликає особливого різнобою у тлумаченнях. При широкому підході до складу платежів податкової системи відносять як власне податки, так і інші платежі: збори, мито, внески, тощо. Тобто, будь-які вилучення коштів для фінансування публічних видатків є елементами податкової системи. При цьому всі вони підлягають режимові правового регулювання податкової системи і визначаються податковим законодавством. У цьому випадку з’являється необхідність двозначного вживання терміну “податок”: у вузькому та у широкому тлумаченні.

118. Поняття податкового агента, його юридична сутність, застосування у податковому праві України.
     

Платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи – резиденти, зокрема працівники, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так i іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (ст. 2 Закону N 889-IV).
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваних дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону N 889-IV.