Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування

Вид материала

Документы

Содержание 52. Об’єкт оподаткування Акциз збором, його поняття та особливості Валовий доход Валові витрати

Подобный материал:

• П.І. Гнатенко Допускається до захисту, 1560.42kb.
• Ф. Л. Жорін юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки навчально-методичний, 3367.08kb.
• Ббк 9(4укр)301я73 Г64 Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушен­ня, 2089.93kb.
• Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області утворена, 50.39kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
• Правила благоустрою, забезпечення чистоти, порядку І дотримання тиші в м. Запоріжжі, 2287.61kb.
• Верховною Радою України закону „Про внесення змін до деяких закон, 141.76kb.
• Кодексу України про адміністративні правопорушення, 91.36kb.
• Кодексу України про адміністративні правопорушення, 199.1kb.
• Кодексу України про адміністративні правопорушення, 94.33kb.

52. Об’єкт оподаткування Акциз збором, його поняття та особливості

акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається у ціну цих товарів (продукції). Він належить до загальнодержавних податків.

Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджує Верховна Рада України.

Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники або замовники підакцизних товарів (продукції), а також ті, що імпортують підакцизні товари (продукцію); громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України.Об'єктом оподаткування є:Законод У визнач об’єкт оподатку АЗ як: 1)обороти від реаліз виго в Ук під акциз товар,в тому числі з давальн сиров, шляхом їх продажу, обміну на інші тов, без оплат перед товар або із частковою їх оплат, а також обсяги відвантаж під акциз товар, виго з давальн сировни;2)оборти від реаліз тов для власн спож, пром перероб (крім оборотів від реалі для вироб під акциз тов, за винятокм нафотопрод), а також для своїх працівників; 3)вартість товарів, які імпорт на мит тер У, у тому числі в межах бартерних опре цій або без оплати їх вартості чи із част оплатою. За законод підкрес ще одна особлив, два різних підхода до виз змісту даного елемента правового мезанізму податку:1)об’єкт оподаткув при сплаті АЗ в загальн порядку;2)об’єкт оподат при реаліз под обов’язку за АЗ через под агента.При продажі под агентами під акциз тов об’єктом опода є:*для виробл на тер У товар – обороти від реліз таких під акциз товар включ вартість будь-яких додат послуг або робіт повяз з такою реаліз;*для імпорт на митну тер У під акциз тов, включ варт будь-яких додат послуг або робіт. Повяз з такою реаліз на митній тер У, але не менше митної вартості таких під акциз тов, з урах сум оплаченого або нарах , не не оплач ввізного мита. Виділен різновидів об’єкта оподат залежно від особливостей статусу податкового агента. У 1 випадку – про оподаткув операцій від реалізації товарів, виробле на тер держ, і реаліз агент прав і обов зумовлює існування специфі форми «внут под агента», статус якого регулюється винятково податковим законодавств. В 2-гому випад мова йде про оподатку імпортов тов і статус податков агента закріплюється не тільки подат законод, але й нормами митинх актів, тому закріп форма «зовні податков агента» при акциз оподаткув.


53-54. об’єкт оподаткування прибутку підприємств, його поняття, правила та особливості співвідношення


Об'єкт оподаткування 
Об'єктом оподаткування є прибуток. 
Прибуток – це: валовий дохід – валові витрати – амортизаційні відрахування. Валовий доход 
Валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами. Валовий доход включає: 
1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). 
2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами. 
3. Доходи від спільної діяльності. 
4. дивіденди, отримані від нерезидентів, 
5. доходи від здійснення операцій лізингу (оренди). 
6. суми безповоротної фінансової допомоги 
7. сум неустойки (штрафів чи пені), фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; 
8. доходи, отримані з інших джерел. 
Не включаються до складу валового доходу: 
1. Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.
2. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом.
3. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів. 
4. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи. 
5. Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв). 
6. Інші надходження, прямо визначені нормами Закону про оподаткування прибутку підприємств. 
Валові витрати Валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: 
1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. 
2. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування", (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом). 
3. Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів. 
4. Інші витрати, прямо визначені нормами Закону про оподаткування прибутку підприємств. 
Не включаються до складу валових витрат витрати на: 
1. Потреби, не пов'язані з веденням основної діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків ; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб. 
2. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів. 
3. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість; сплату податку на додану вартість , включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. Амортизація 
Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. До основних фондів відносять будівлі, споруди, автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; інше. 

57. Обчислення ПДВ, його особливості.
    

ПДВ – э непрямим податком, що виступає частиною новоствореної вартості, входить в ціну реалізації товарів (робіт, послуг) і сплачується споживачем до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до чинного українського податкового законодавства реалізація товарів (робіт, послуг) платниками здійснюється за цінами, збільшеним на суму податку на додану вартість, відбивану в окремому рядку. Без такої оцінки розрахункові документи не приймаються до виконання. У самому загальному порядку сума податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, визначається як різниця між сумою податку на додану вартість, відбитої в ціні реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку на додану вартість у ціні придбання.

Так, відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. Деталізуючи це загальне положення щодо порядку обчислення ПДВ, законодавець регулює й визначає режим застосування податкової накладної, виділяє дату виникнення податкових зобов'язань, конструкцію податкового кредиту й момент виникнення права на нього.

Обчислення величини доданої вартості може здійснюватися двома методами: перший - метод додавання заробітної плати й прибутку; другий - метод, при якому від повної вартості віднімають вартість сировини, матеріалів і послуг виробничого характеру.

Найпоширенішим є другий метод, що застосовується в У. й називається "сальдовим" або залишковим. Фактично, різновидами реалізації цих двох методів є способи обчислення суми ПДВ. Проявлятися вони можуть у різних варіантах, але найбільш загальними і принциповими є наступні способи визначення суми податку на додану вартість: ставка х (зарплата + прибуток); (ставка х зарплата) + ( ставка х прибуток); ставка х (виторг - витрати); (ставка х виторг) - ( ставка х витрати).

Найбільш раціональним методом розрахунку ПДВ є заліковий. Нараховується ПДВ таким чином, що основою обчислення його є вартість оподатковуваного обороту, тобто вартість реалізованих товарів (робіт, послуг), без включення в неї самого податку, при праві на відрахування податку, сплаченого постачальникам за придбані товари (роботи, послуги). Таким чином, додана вартість включає в себе всі складові, які сформувалися на стадії власного виробництва й охоплюють прибуток, заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, частину амортизаційних відрахувань (саме цієї стадії вироб­ництва).

Розрахунок податку за викладеною методологією має серйозний недолік - він не враховує певного періоду запізнювання, періоду часу між оплатою ПДВ за придбані матеріали й поверненням цієї суми споживачем у вартості реалізованої продукції. Цей строк може бути досить значним і залежить насамперед від тривалості виробничого процесу й реалізації готової продукції. І чим довшим є цей цикл, тим більшу суму коштів виробник повинен авансувати для покриття податку за придбані матеріали. Іншими словами, виробники авансують державу за рахунок своїх коштів або за рахунок коштів, які вони беруть у формі кредитів, що збільшує ціну реалізованої продукції й в остаточному підсумку лягає на плечі споживачів.

Обчислення й сплата ПДВ за товари, завезені на територію У., здійснюється до й після митного оформлення на основі вантажної митної декларації, у якій нарахована сума податку виділяється окремим рядком. При надходженні імпортних товарів, увезених за цільовим призначенням й використовуваних не за призначенням або з комерційною метою, ПДВ обчислюється виходячи із ціни їх реалізації з урахуванням ПДВ, але не нижче їхньої митної вартості з урахуванням фактично оплачених сум митних зборів, мита, акцизного збору (за відповідні товари) і ПДВ.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або від­шкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду. Отже, оподатковуваний оборот обчислюється:

- в основному виходячи з вартості товарів (робіт, послуг) за вільними і регульованими цінами, у які входить ПДВ;

- при обміні товарами власного виробництва або передачі їх безкоштовно (або із частковою оплатою) - виходячи з рівня регульованих цін або середніх вільних цін;

- при обміні придбаними товарами (або їх реалізації) за ціною нижче придбання - виходячи з фактичної ціни реалізації, але не нижче закупівельної ціни;

- при використанні товарів для потреб власного споживання - виходячи із середньої вартості їх або аналогів за останній місяць;

- при реалізації товарів на умовах відстрочення платежу -виходячи з фактично отриманих сум відстрочених пла­тежів; - при ввозі імпортних товарів - виходячи з їх митної вартості;

- при переміщенні товарів через митний кордон України без надання вантажної митної декларації - виходячи із закупівельної ціни й витрат на придбання;

- у торговельних, заготівельних, оптових і інших підприємствах, що здійснюють торговельно-посередницькі послуги, - як різниця між цінами реалізації й цінами, за якими здійсню­валися розрахунки з постачальниками.

Обчислення оподатковуваного обороту часто ускладнюється специфічними деталями ціноутворення, наприклад, при реалізації товару в роздріб за ціною нижче ціни придбання. У цьому випадку підприємства враховують ці придбані товари за ціною придбання, включаючи торговельну надбавку. У випадку реалізації цих товарів за ціною нижче ціни придбання, включаючи ПДВ, різниця в цінах відноситься на результати господарсько-фінансової діяльності підприємства, і ПДВ відшкодуванню з бюджету не підлягає. Неоднозначне й обчислення ПДВ при продажі товарів, закуплених у населення, тому що податок може визначатися з усієї ціни реалізації або тільки з межцінової різниці (торговельної оцінки). В цьому випадку оподатковуваний оборот визначається у вигляді різниці між ціною реалізації й ціною її придбання або від установленого розміру торговельної надбавки.

Ряд особливостей при обчисленні ПДВ пов'язується з особливостями внесення авансових платежів. Так, щодо авансових платежів, отриманих платником податків у рахунок майбутніх поставок товарів (робіт, послуг), сьогоднішня судова практика акцентує увагу на необхідності збільшення платником податкової бази на ті грошові суми, які отримані ним як передоплата, тобто до моменту фактичного відвантаження товарів покупцеві. Ті ж кошти, які отримані платником після фактичного відвантаження, не можуть розглядатися як авансові платежі. У цьому випадку дата одержання цих коштів має бути після основної дати, коли ті або інші платежі вже були зафіксовані як авансові³⁰⁰. Перехід майна, передачу основних коштів не завжди можна розглядати як підставу для нарахування податку на додану вартість. Так, перехід майна може бути пов'язаний з безоплатною передачею його з балансу на баланс між установами й організаціями без зміни права власності на ці об'єкти, і ця операція не повинна обкладатися податком на додану вартість. Також не обкладається податком передача основних коштів у рахунок внеску до статутного фонду інших підприємств і організацій.

Одним з недоліків податкового законодавства, що регулює обчислення ПДВ, є те, що в більшості випадків мають місце дві крайні ситуації. Або підприємство виробляє оподатковувану ПДВ продукцію - і тоді діє загальний порядок, або виробляє не оподатковувану податком продукцію (роботи, послуги) - і тоді суми сплаченого ПДВ ураховуються в первісній вартості (мова йде про операції з основними коштами). Однак питання залишається відкритим для підприємств, що виробляють із використанням того самого устаткування як оподатковувану, так і не оподатковувану податком продукцію.

Порядок визначення обов'язку по ПДВ, безумовно, припускає, визначення дати. При цьому необхідно мати на увазі, що, фактично, мова повинна йти про визначення таким способом двох моментів: дати виникнення податкового обов'язку й дати сплати податку. Тільки в такий спосіб можна розмежувати момент формування обов'язку щодо сплати податку на додану вартість і безпосередній момент сплати як виконання цього обов'язку.

Чинне податкове законодавство України трохи уточнило й деталізувало цей елемент правового механізму ПДВ. Так, відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"³⁰¹ датою виникнення податкового обов'язку з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається кожна з подій, що настали раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у випадку поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податків, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податків; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У випадку поставки товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування (касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою) датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виїмки з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошового виторгу. Правила інкасації зазначеного виторгу встановлюються НБУ. Якщо поставка товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата поставки таких жетонів, карток або інших замінників гривні. При поставці товарів (робіт, послуг) з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт поставки платником податків товарів (робіт, послуг) покупцеві, або дата виписки відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Ряд випадків при сплаті податку пов'язується законодавцем з окремими операціями й виникаючими при цьому обов'язками по ПДВ. Найчастіше така специфіка відображається в деталізації моменту сплати. Так, датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендареві (лізингоотримувачу). Для розрахунку орендної плати за майно держ. власності щомісяця застосовується індекс інфляції. Відповідно, об'єкт оподаткування ПДВ буде обчислюватися виходячи із проіндексованої суми орендної плати. У цьому випадку необхідно виходити з того, що орендна плата з урахуванням індексу інфляції є істотною умовою договору оренди. При цьому кошти, які надходять бюджетній установі, що утримується за рахунок державного бюджету, за оренду майна підлягають розподілу між бюджетом і установою відповідно до нормативів.

Кошти, що надходять держ. підприємству, підлягають розподілу між бюджетом і підприємством, тоді як кошти, які одержує від оренди комунальне підприємство, такому розподілу не підлягають. Сторона, що зобов'язана провадити такий розподіл, вказується в договорі оренди. Розподіл орендної плати здійснюється: - або орендарем шляхом перерахування у встановленому процентному співвідношенні на рахунок бюджету й на рахунок установи (підприємства); - або орендодавцем самостійно після її одержання.

Однак орендар, що укладає договір оренди, повинен пам'ятати, що незалежно від того, що такі кошти будуть розподілятися, податкова накладна повинна бути виписана на всю суму перерахування.

У випадку перерахування орендарем суми орендної плати в повному розмірі на рахунки бюджетної установи, що утримується за рахунок держ. бюджету, такі установи не пізніше наступного робочого дня перераховують 50% від суми орендної плати (без урахування ПДВ) у доходи загального фонду держ. бюджету, а інші 50% суми орендної плати (без урахування ПДВ) залишаються на рахунках установи як власні надходження. Плата за оренду майна бюджетної установи, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, в повному розмірі, за винятком сум ПДВ, залишається в розпорядженні установи як власні надходжень.

Обчислення й сплату ПДВ до бюджету платник здійснює самостійно в строки, установлені для цього податку, у загальному порядку, а саме: - подає податкову декларацію по ПДВ протягом 20 днів після закінчення звітного місяця або протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу; - сплачує податок до бюджету протягом 10 календарних днів, що спливають після настання граничного строку подачі податкової декларації.

Датою виникнення податкових зобов'язань у випадку поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податків або дата одержання відповідної компенсації в будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податків за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із вказівкою в ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податків в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою. Попередня (авансова) оплата вартості експортованих і імпортованих товарів (супутніх послуг) не змінює значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податків, відповідно, такого експортера або імпортера. Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця за контрактами, визнаними довгостроковими, є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.