Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування

Вид материала

Подобный материал:

П.І. Гнатенко Допускається до захисту, 1560.42kb.
Ф. Л. Жорін юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки навчально-методичний, 3367.08kb.
Ббк 9(4укр)301я73 Г64 Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення, 2089.93kb.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області утворена, 50.39kb.
Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
Правила благоустрою, забезпечення чистоти, порядку І дотримання тиші в м. Запоріжжі, 2287.61kb.
Верховною Радою України закону „Про внесення змін до деяких закон, 141.76kb.
Кодексу України про адміністративні правопорушення, 91.36kb.
Кодексу України про адміністративні правопорушення, 199.1kb.
Кодексу України про адміністративні правопорушення, 94.33kb.

1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 20

Загальні адміністративні положення проекту Податкового кодексу України, їх характеристика та проблемні питання. Поняття податкового провадження.

Загальні положення, побудова, проблемні аспекти проекту Податкового кодексу України.

Загальні правила встановлення, скасування та справляння щодо податків та їх елементів.

Заходи адміністративної відповідальності за податкові правопорушення, порядок та права податкових органів щодо їх застосування.

Адмін. відповідальність являє собою заходи адмін. впливу за допомогою адмін. – правових норм, що містять осуд винного і його діяння та негативні наслідки для правопорушника. Особливостями адміністративних санкцій є: відсутність тяжких правових наслідків для особи, щодо якої вона застосовується; застосування відносно менш тяжких податкових правопорушень (провинам); не тягне за собою судимості судимості; застосовується до фізичних осіб; обов’язковою умовою для притягнення – є вина правопорушника (у формі умислу або необережності).

Притягнення до адмін. Відповідальності за порушення норм податкового законодавства здійснюється у порядку, визначеному КпАП.

Діяння, що є адмін. правопорушеннями, закріплені КпАП (ст. 164-1 "Порушення подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат"; ст. 164-2 "Порушення законодавства з фінансових питань"; 164-5 "Зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка"; ст. 165-3 "Порушення строку реєстрації як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового держ. соціального страхування У. на випадок безробіття, несвоєчасна або повна сплата страхових внесків"; ст. 165-5 "Ухилення від реєстрації як платника страхових внесків до ФСС з ТВП, несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків, а також порушення порядку використання страхових коштів").

До адмін. відповідальності можуть бути притягнуті громадяни й посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства. Адмін. відповідальності підлягають особи, що досягли до моменту здійснення правопорушення 16 віку, осудні.

ЗУ «Про держ. податкову службу в У.» 04.12.90р. N 509-XII. Стаття 11. Права органів державної податкової служби: ….11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами У.

Відповідно до ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держ. цільовими фондами» від 21.12.00р. N 2181-III (ст.17) штрафні санкції за порушення податкового законодавства визначаються в межах, встановлених за здійснення відповідних правопорушень, у сумах, кратних певному показнику (мінімальному розміру заробітної плати, НМДГ), (наприклад: ст.17.1.1 Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 НМДГ за кожне таке неподання або її затримку). Розмір штрафу також залежить від періодичності здійснення правопорушень. Обов’язковою умовою для винесення постанови про накладання адмін. cтягнення є протокол про адміністративне правопорушення, що підписується представником податкового органу, який його складає, та порушником. Потокол протягом 15 днів з моменту надходження розглядається керівником податкового органу (заступник, працівник, який склав). Про час і місце розгляду справи в обов’язковому порядку повідомляється порушник. За результатами розгляду справи виносять постанову про накладання адміністративного штрафу або про припинення справи.

Збір, мито і плата як різновид обов’язкових платежів: поняття, порівняння, науковий та законодавчий підходи до визначення.
Інститут засобів забезпечення податкового зобов’язання в податковому праві і законодавстві України.
Компромісне вирішення спору в межах адміністративної апеляційної процедури: поняття, умови, порядок застосування.

ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держ. цільовими фондами» від 21.12.00р. N 2181-III . п.п.5.2. Ст.5

5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання

5.2.1. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

5.2.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом 10 кал. днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 кал. днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом 10 кал. днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, але не більше 60 кал. днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адмін. оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адмін. оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 кал. днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку.

У разі коли останній день строків, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Строки подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами та на підставах, визначених Закону.

Процедура адмін. оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим Законом.

5.2.3. Заява, подана із дотриманням строків, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адмін. оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

5.2.4. Процедура адмін. оскарження закінчується: останнім днем строку для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адмін. оскарженню.

День закінчення процедури адмін. оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

5.2.5. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адмін. оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

5.2.6. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства У.

Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.

5.2.7. Працівник податкового органу, який уповноважений розглядати скаргу платника податків у межах адмін. апеляційної процедури, має право пропонувати такому платнику податків компромісне рішення спору, яке полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність у податкового органу таких наявних фактів та доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов'язання, порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду.

Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику податків до того, як працівник податкового органу, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове обґрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути розглянуте посадовою особою податкового органу, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник.

У разі коли платник податків погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника податкового органу вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, і таке рішення не може бути оскаржене у майбутньому.

Контролюючі органи та органи стягнення: поняття, компетенція та співвідношення їх повноважень.
Концепція презумпції винності (невинності) платника в податковому праві України.
Концепція спеціального податкового законодавства в податковому праві України, її сутність та проблеми застосування.
Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів за законодавством України.

Законодавством встановлено декілька видів юрид. відповідальності за порушення податкового законодавства – кримінальну, адміністративну, фінансову.

Підставами для застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства є: відповідна норма податкового права; суспільно небезпечні, протиправні, винні дії певного суб’єкта, що порушують відповідну податкову норму та за вчинення яких передбачено застосування юрид. відповідальності. Такі дії визнаються податковим правопорушенням. Податкове правопорушення – це протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), яке виражається в невиконанні або неналежному виконанні податкових зобов’язань і за яке встановлено юрид. відповідальність.

Крим. відповідальність можна визначити як форму реалізації охоронних кримінально – правових відносин, пов’язаних із вивченням злочину, яка завжди полягає в держ. осуді злочинця, що здійснюється судом в обвинувальному вироку, і, як правило, втілюється в застосуванні до нього конкретних заходів кримінально – правового впливу.

Крим. відповід. характеризується такими рисами: 1) суб’єктами є фіз. особи (платники податків або посадові особи); 2) регулюється кримінально – правовими нормами; 3) здійснюється тільки в судовому порядку; 4) характеризується певними процесуальними особливостями.

Кримінальний кодекс України.

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юр. особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, - карається штрафом від 300 до 500 НМДГ або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, - караються штрафом від 500 до 2000 НМДГ або виправними роботами на строк до 2-х років, або обмеженням волі на строк до 5-ти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами 1-ю або 2-ю цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи держ. цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від крим. відповідальності, якщо вона до притягнення до крим. відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

П р и м і т к а. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством НМДГ, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в 3000 і більше разів перевищують установлений законодавством НМДГ, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в 5000 і більше разів перевищують установлений законодавством НМДГ.

43. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів інших обов’язкових платежів за законодавством України.

Кримінальна відповідальність за злочин, вчинені у сфері оподаткування характериз деякими особливостями: - суб’єктами є фізичні особи (платинки податків або посадові особи); - регулюється кримінально-правовими нормами; - здійснюється тільки в судовому порядку; - характеризуються певними процесуальними особливостями. Якщо поняття об’єкта й суєта податкового злочину не викликає особливих проблем, то елементи характеристики суб’єктивної сторони такого злочину більш складні при конкретизації. Законодавче регулювання форми провини не дозволяє визначити, з якою формою провини відбувається приховування об’єкта оподаткування. Деякі ґрунтуються на граматичному тлумаченні, тобто видходять із того, приховування припускає усвідомлення суб’єктами того факту, що він приховує об’єкт або його частину, бажає вчинити й здійснює це діяння в активній формі. Кримінальна відповідальність настає в таких випадках:1)якщо розмір порушень податкового законодавства перевищує 1000 н.м. (виправні роботи строком до 2 років або позбавлення права обіймання певної посади і займання певною діяльністю або штраф);2)якщо порушення податкового законодавства перевищує 3 тис н.м.- позбавлення волі до 5 років або ті ж самі покарання, що і у 1-му випадку;3)якщо перевищує 5000 н.м., то тоді позбавлення волі від 5 до 10 років або покарання, передбачені у 2-му випадку, крім штрафу.

Метод обліку валових витрат, його особливості, юридичне значення.

Метод оподаткування доходів фізичних осіб, його особливості, співвідношення із принципом соціальної справедливості.

Ставка оподаткування є одним з основних елементів механізму податку, без якого неможливо з'ясувати ні конкретний податок, ні рівень податкового тягаря (тиску). Ставка податку являє собою податкові нарахування на одиницю виміру податкової бази. Відмінною рисою даного елемента в порівнянні з іншими основними елементами податкового механізму (платником, об'єктом) є його мобільність, рухливість. Змінюючи ставку податку, можна досить оперативно міняти обсяг податкових надходжень або стимулювати їх, практично не змінюючи громіздкого податкового механізму.

Одним зі спірних моментів, що стосуються оподаткування доходів фізичних осіб, є вибір для цих цілей прогресивного або пропорційного оподаткування. Існують країни як з виключно прогресивним або пропорційним, так і зі змішаним оподаткуванням доходів фізичних осіб.

Дотепер у науковій літературі немає однозначної думки про раціональність застосування прогресивної або фіксованої ставки податку на доходи фізичних осіб. Деякі вчені схиляються до прогресивності прибуткового оподаткування, мотивуючи такий підхід необхідністю досягнення соціальної справедливості, інші навпаки вважають пропорційне оподаткування більш прийнятним для фіз. осіб.

Проте існують і маргінальні думки. Так, Дж. Ст. Милль заперечує доцільність і справедливість прогресивного оподаткування за винятком двох випадків. Він згодний із застосуванням прогресивної шкали до рентних платежів, обґрунтовуючи це тим, що дохід у вигляді ренти має тенденцію постійного росту без прикладання особливих зусиль з боку власника здаваного майна. Дж. Ст. Милль вважав, що об'єктивні причини росту рентних платежів, які не залежать від волі власника, варто враховувати при встановленні податку з них, застосовуючи прогресивну шкалу для обкладання цих доходів. Другим випадком, який на думку Дж. Ст. Милля не порушує теорії справедливості, є податок зі спадщини. Його також варто стягувати за прогресивною ставкою.

Аналізуючи питання щодо прогресивності оподаткування, варто згадати один із принципів, сформульований шотландським економістом Адамом Смітом. Це принцип справедливості, що утверджує загальність оподаткування та рівномірність розподілу податків між громадянами відповідно до їх доходів. Таким чином, Адам Сміт пропонував враховувати фінансові можливості платника податків при встановленні податку, різний ступінь участі останнього у фінансуванні держави залежно від обсягу доходів платника.

Сьогодні принцип справедливого оподаткування держав освоє закріплення і в українському законодавстві. Поряд з іншими принципами оподаткування в ст. З ЗУ "Про систему оподаткування" закріплений принцип соціальної справедливості. У цьому випадку декларується забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом впровадження економічно обґрунтованого НМДГ і застосування диференційованого та прогресивного оподаткування громадян, які одержують високі й надвисокі доходи.

У сучасних реаліях закріплення принципу справедливості в такому вигляді породжує ряд істотних протиріч. По-перше, впровадження НМДГ з метою забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення у зв'язку із прийняттям ЗУ "Про ПзДФО" втратило актуальність. У новому законодавстві у якості такого важеля введено поняття податкової соціальної пільги, розмір якої прив'язаний не до НМДГ, а до розміру мінімальної заробітної По-друге, чинне українське законодавство припускає застосування фіксованої ставки податку на доходи фізичних осіб. У світлі цієї обставини проявляється колізія загальних податкових норм і норм спеціальних. Так, якщо диференціація ставки залежно від виду об'єкта оподаткування закріплена на законодавчому рівні, то ні про яку прогресію при оподаткуванні фізичних осіб мови йти не може.

Слід зауважити, що до об'єктів оподаткування, які виникли в 2007 р., тобто доходів, нарахованих починаючи з 1 січня 2007 р., застосовується ставка 15%, не зважаючи на те, за який період дії Закону (04-06 рр.) вони нараховуються. Водночас, якщо за наслідками перевірок, проведених податковими органами за податкові періоди 2004-06 рр., будуть донараховані певні суми ПзДФО з об'єктів оподаткування, які виникли до 2007 р., тобто протягом 2004-06 рр., то до таких донарахованих сум ПзДФО слід застосовувати ставку у розмірі 13%.

При оподаткуванні спадщини під 1-м ступенем споріднення розуміються батьки фіз. особи, батьки другого з подружжя такої фіз. особи, другий з подружжя, діти фіз. особи, діти другого з подружжя (у т.ч. усиновлені). До 2-го ступеня споріднення включаються інші члени сім'ї фіз. особи - баба та дід як фіз. особи, так і другого з подружжя, брати та сестри як фіз. особи, так і другого з подружжя, онуки як фіз. особи, такі другого з подружжя, інші утриманці фіз. особи або її опікуни, визнані такими згідно із ЗУ "Про ПзДФО".

Примітно, що при здійсненні обміну об'єктів рухомого або нерухомого майна кожна сторона сплачує 50% від суми податку з належного такій стороні відчужуваного нерухомого майна (нарахованого як при продажі). Крім того, при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на так званий "натуральний коефіцієнт", який при ставці податку 15% дорівнює 1,176471.

Метод оподаткування прибутку підприємств.
Метод оподаткування у ПДВ, його поняття, особливості.

ПДВ – э непрямим податком, що виступає частиною новоствореної вартості, входить в ціну реалізації товарів (робіт, послуг) і сплачується споживачем до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Об'єктом оподаткування є операції платників податків із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території У.; ввезення (пересилання) товарів на митну територію У. й одержання робіт (послуг), надаваних нерезидентами для їх використання або споживання на митній території У.; вивезення (пересилання) товарів за межі митної території У. й надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території У.

Якщо об'єкт оподаткування визначає та обставина (майно, вартість, операція, діяльність тощо), яка обумовлює виникнення в платника податків обов'язку як щодо сплати податку, так і податкового обов'язку в цілому, то база оподаткування опосередковує безпосереднє визначення, обчислення суми податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. База оподаткування характеризує собою такий елемент податкового механізму, застосування до якого податкової ставки призведе до формування кількісного грошового показника податкового обов'язку. Податкова база, характеризуючи об'єкт оподаткування, являє собою вартісну, фізичну або іншу його характеристики, які конкретизують вид об'єкта і його безпосередні особливості.

ЗУ «Про ПДВ» від 03.04.97р. № 168/97-ВР.

Стаття 4. База оподаткування

4.1. База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, ін. загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами У. з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове держ. пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку 3-тю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 %, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

4.2. У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фіз. особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

4.3. Для товарів, які імпортуються на митну територію У. платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону У., сплати брокерських, агентських, комісійних та ін. видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також ін. податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами У. з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також ін. податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами У. з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

4.4. Для готової продукції, виготовленої на території У. з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митній території У., базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також ін. податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну такої готової продукції згідно із законами У. з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.

4.5. Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

4.5.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

4.5.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

4.5.3. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.

4.6. Вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом строків, установлених КМУ, але у строки не більше 12 кал. місяців з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

4.7. У випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються КМУ.

У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням ін. особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Зазначене правило не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

4.8. У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

4.9. Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

4.10. При наданні послуг із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України база оподаткування розраховується виходячи з вартості послуг із такого транзитного перевезення (переміщення), наданих на митній території України (з урахуванням відстані від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України).

Неподання податкової декларації як правопорушення, особливості складу, заходи відповідальності.

Відповідно до ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держ. цільовими фондами» від 21.12.00р. N 2181-III (ст.17) штрафні санкції за порушення податкового законодавства визначаються в межах, встановлених за здійснення відповідних правопорушень, у сумах, кратних певному показнику (мінімальному розміру заробітної плати, НМДГ).

17.1.1. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 НМДГ за кожне таке неподання або її затримку.

Для фіз. осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фіз. осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі 30 НМДГ за кожне таке неподання або її затримку.

17.1.2. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у випадку неподання податкової декларації у строки, що визначені законодавством, платник податків сплачує штраф у розмірі 10 % суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10 НМДГ (170грн).

Неподання податкової декларації як правопорушення, особливості складу, заходи відповідальності

Непрямі методи визначення суми податкових зобов’язань: поняття, підстави та порядок застосування.
Нерезиденти з офшорним статусом та особливості оподаткування операцій з ними.
Об’єкт оподаткування акцизним збором, його поняття та особливості.

Акцизний збір (АЗ) - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). АЗ справляється під час здійснення оборотів, вироблених на митній території або при імпортуванні високорентабельних і монопольних товарів і встановлюється у вигляді надбавки до ринкової ціни з споживачів продукції, з виробників продукції або реалізаторів товару.

Стаття 3. Об'єктом оподаткування є: а) обороти з реалізації вироблених в У. підакцизних товарів (продукції), в т. ч. з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини; б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників; в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію У., у т. ч. в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою. При продажу (інших видах відчуження) податковими агентами підакцизних товарів (продукції) об'єктом оподаткування є: для вироблених на території України товарів (продукції) - обороти з реалізації таких підакцизних товарів (продукції), включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов'язаних із такою реалізацією; для імпортованих (ввезених, пересланих) на митну територію У. товарів (продукції) - обороти з реалізації таких підакцизних товарів (продукції), включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов'язаних із такою реалізацією на митній території У., але не менше митної вартості таких підакцизних товарів (продукції), з урахуванням сум сплаченого або нарахованого, але не сплаченого ввізного (імпортного) мита.

Стаття 4. Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у процентах до обороту з продажу:

товарів, що вироблені на митній території У., - виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без ПДВ та з урахуванням АЗ;

товарів, що імпортуються на митну територію У., - виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без ПДВ та з урахуванням АЗ.

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції);

в) одночасно за ставками у % до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції);

г) комбіновано, тобто за ставками у процентах до обороту з ціни реалізації, але не менше установленої твердої суми з одиниці реалізованого товару (продукції).

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Механізм справляння: грошима або акцизними марками (це спеціальний знак, яким маркуються алк. напої та тютюн. вироби, наявність якого на цих товарах і виробах підтверджує сплату АЗ).

Пільги: а) АЗ не справляється при реалізації продукції за межі митної території за іноземну валюту за наявності підтверджуючих документів; б) з імпорт. підакц. товарів, коли з цих товарів не справляється ПДВ у зв’язку із звільненням передбаченим для транзитних товарів і товарів на митних складах; в) не оподатковується оборот від реалізації легкових авто для інвалідів, які закуповують органи соціального забезпечення, а також авто спеціального призначення (інкасаторські машини, для с/г …).

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється податковими інспекціями відповідно до ЗУ "Про ДПС України".

Blog

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування