Geum.ru

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування

Вид материалаДокументы
Податковий агент
Податковий агент
Податковий агент
Податковий агент
Податковий агент
Податковий агент
Систему оподаткування
Подобный материал:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність до податкових органів відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону N 889-IV.
Податковий агент – фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій i який є узгодженим податковим зобов'язанням, покладається на такого податкового агента.
При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (абзац останній пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону N 889-IV).
Тобто податковий агент не може делегувати надані йому зазначеним Законом повноваження податкового агента іншим особам.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а підрозділ, якому в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання i сплати (перерахування) до бюджету податку (далі – уповноважений підрозділ), за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Держказначейства України.
Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами Закону N 889-IV за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:
у випадку коли така фізична особа є податковим агентом – за місцем реєстрації у податкових органах;
в інших випадках – за її податковою адресою.
Утримувати i перераховувати податок до бюджету необхідно при кожній виплаті доходу (заробітної плати) або її частини (наприклад, авансу), а нарахування податку здійснюється один раз на місяць наростаючим підсумком з початку податкового періоду за підсумком місяця до доходів, щодо яких застосовувалася податкова ставка у розмірі 15%, із заліком утриманої в попередні місяці поточного податкового періоду суми податку.
Сума податку з доходів, щодо яких застосовуються інші податкові ставки, нараховується податковими агентами окремо за кожною сумою зазначеного доходу, нарахованого платнику.
Податкові агенти визначають податкову базу i суми податку без врахування доходів, отриманих платником від інших податкових агентів, i утриманих іншими податковими агентами сум податку.
Утримання нарахованої суми податку з виплачуваних платнику доходів здійснюється при їх фактичній виплаті.
Слід зазначити, що утримання у платника нарахованої суми податку здійснюється податковими агентами за рахунок будь-яких коштів, які виплачуються податковим агентом платнику, при фактичній виплаті таких коштів платнику або за його дорученням третім особам.
Перерахування утриманого з доходів платника податку здійснюється не пізніше дня фактичного отримання готівкових коштів на виплату доходу, а також дня перерахування доходу з рахунків податкових агентів у банківській установі на рахунки платника або за його дорученням на рахунки третіх осіб.
Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі або готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем фактичного отримання платником доходу, – для доходів, виплачуваних у готівковій формі, а також дня, наступного за днем фактичного утримання нарахованої суми податку, – для доходів, отриманих платником у натуральній формі або у вигляді матеріальної вигоди.
Податок виплачується за рахунок доходів платника. Не дозволяється сплата податку за рахунок коштів податкових агентів.
При укладенні договорів чи інших угод забороняється включати до них податкові питання, відповідно до яких податкові агенти, що виплачують доходи, приймають на себе обов'язки нести витрати у зв'язку зі сплатою податку за фізичних осіб.
Податкові агенти зобов'язані надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг i суму утриманого податку.
Згідно з п. 19.2 ст. 19 Закону N 889-IV податкові агенти зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку органу податкової служби за місцезнаходженням податкового агента – юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи за місцем проживання фізичної особи – суб'єкта господарської діяльності – податкового агента.
Підприємства, що мають відокремлені підрозділи з іншим місцезнаходженням, ніж головне підприємство, подають ф. N 1ДФ таким чином:
якщо юридична особа має філію або інший відокремлений підрозділ (далі – філія), який має окремий ідентифікаційний код за ЄДРПОУ та інше місцезнаходження (інше, ніж у головного підприємства), то податковий розрахунок на працівників філії подається до органу державної податкової служби, де знаходиться філія;
якщо у філії немає коду за ЄДРПОУ, податковий розрахунок за неї подає головне підприємство до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (пп. 5.3 п. 5 Порядку N 451).
Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.
У разі коли суб'єкт господарської діяльності протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається щодо тих платників податку, яким нараховано (сплачено) доходи.
Коригування поданого i прийнятого податкового розрахунку провадиться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені органом державної податкової служби.
При зверненні органу державної податкової служби до податкового агента з письмовою пропозицією надати новий податковий розрахунок податковий агент може подати уточнюючий податковий розрахунок або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.


119. Поняття податкового агента в АЗ, його юридична сутність та особливості

акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається у ціну цих товарів (продукції). Він належить до загальнодержавних податків. Под агент не є плат АЗ, але є особою,уповно законод нарах, стяг АЗ з відповід платн і вносити його до бюдж, відповід за невикон або не належ вик таких повноваж. При продажі под агентами під акциз тов об’єктом опода є:*для виробл на тер У товар – обороти від реліз таких під акциз товар включ вартість будь-яких додат послуг або робіт повяз з такою реаліз;*для імпорт на митну тер У під акциз тов, включ варт будь-яких додат послуг або робіт. Повяз з такою реаліз на митній тер У, але не менше митної вартості таких під акциз тов, з урах сум оплаченого або нарах , не не оплач ввізного мита. податкові агенти несуть відповідальність за правильність обчислення і
своєчасність стягнення та сплати акцизного збору до бюджету
відповідно до чинного законодавства України. Особи, які визнаються податковими агентами не мають права одержувати ліцензії на право здійснення імпорту, оптової або роздрібної торгівлі підакцизними товарами (продукцією) або придбавати марки акцизного збору.


119. Поняття податкового агента в акцизному зборі, його юридична сутність та особливості.

ВРУ прийняла ЗУ «Про внесення змін до Декрету КМУ «Про акцизний збір»». Майже всі зміни стосуються підприємств із іноземними інвестиціями й тільки деякі – інших платників акцизного збору.

Уперше в національному законодавстві використовуються терміни й положення, які до цього в ньому взагалі не застосовувалися. Так уводиться новий термін «податковий агент». До нього належать тільки ті суб’єкти підприємницької діяльності, які створені у формі підприємства з іноземною інвестицією й при цьому право яких на звільнення від обкладання окремими податками, зборами було підтверджено рішенням суду або господарського суду. Вони не належать до платників акцизного збору, але відповідно до законодавства зобов’язані нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників і вносити його до бюджету, а також відповідати за невиконання або неналежне виконання таких повноважень. (Див. питання 95).


120. Поняття податкового агента, його юридична роль, застосування у законодавстві

Податковим агентом є особа на яку покладено обов’язок щодо обчислення й утримання податку із платника податків і перерахування його до відповідного бюджету.

Податкових агентів іноді плутають із платниками податків або їхніми представниками. У ряді випадків ставиться знак рівності між податковим агентом і податковим органом, тоді як податковий агент – це юридична або фізична особа, на яку в силу акта податкового законодавства покладають обов’язки по обчисленню, утриманню із платника й перерахуванню податку або збору до бюджету. Якщо податковий представник діє на підставі угоди, рішення компетентного органу або загального закону, то в основі діяльності агента лежить норма податкового закону, що делегує йому особливі повноваження. Найчастіше податковими агентами є національні підприємства, які мають договірні відносини з іноземними, що здійснюють діяльність у країні податкового агента й мають дохід або інший об’єкт оподаткування.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку й користуються правами, установленими податковим законодавством для платників податків.

Статус податкових агентів характеризується певною подвійністю. З одного боку, стосовно платника податків вони начебто представляють податкові органи й реалізують функції по обчисленню, обліку й утриманню податку. З іншого боку, у відносинах з фіскальними органами їм надається статус платників податків, і вони виступають як зобов’язані особи, що породжує фактично ідентичні правочини податкових органів по відношенню як до податкових агентів, так і до платників податків.

Чинне податкове законодавство України передбачає використання інституту податкових агентів по декількох видах податків:
  1. при сплаті прибуткового податку із громадян податковими агентами виступають підприємства, установи, організації, приватні підприємці, які здійснюють виплату доходів фізичним особам;
  2. при сплаті податку на прибуток іноземними юридичними особами як податкові агенти виступають українські підприємства й організації, що здійснюють виплату доходів іноземним юридичним особам;
  3. аналогічний попередньому механізм існує й при сплаті податку на додану вартість;
  4. відносно новим є статус податкового агента при сплаті акцизного збору.


121. Поняття податкового агента, його юридична сутність і роль, приклади в податковому праві України.

Платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи – резиденти, зокрема працівники, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так i іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (ст. 2 Закону N 889-IV).
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваних дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону N 889-IV.
Податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність до податкових органів відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону N 889-IV.
Податковий агент – фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій i який є узгодженим податковим зобов'язанням, покладається на такого податкового агента.
При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (абзац останній пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону N 889-IV).
Тобто податковий агент не може делегувати надані йому зазначеним Законом повноваження податкового агента іншим особам.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а підрозділ, якому в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання i сплати (перерахування) до бюджету податку (далі – уповноважений підрозділ), за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Держказначейства України.
Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами Закону N 889-IV за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:
у випадку коли така фізична особа є податковим агентом – за місцем реєстрації у податкових органах;
в інших випадках – за її податковою адресою.
Утримувати i перераховувати податок до бюджету необхідно при кожній виплаті доходу (заробітної плати) або її частини (наприклад, авансу), а нарахування податку здійснюється один раз на місяць наростаючим підсумком з початку податкового періоду за підсумком місяця до доходів, щодо яких застосовувалася податкова ставка у розмірі 15%, із заліком утриманої в попередні місяці поточного податкового періоду суми податку.
Сума податку з доходів, щодо яких застосовуються інші податкові ставки, нараховується податковими агентами окремо за кожною сумою зазначеного доходу, нарахованого платнику.
Податкові агенти визначають податкову базу i суми податку без врахування доходів, отриманих платником від інших податкових агентів, i утриманих іншими податковими агентами сум податку.
Утримання нарахованої суми податку з виплачуваних платнику доходів здійснюється при їх фактичній виплаті.
Слід зазначити, що утримання у платника нарахованої суми податку здійснюється податковими агентами за рахунок будь-яких коштів, які виплачуються податковим агентом платнику, при фактичній виплаті таких коштів платнику або за його дорученням третім особам.
Перерахування утриманого з доходів платника податку здійснюється не пізніше дня фактичного отримання готівкових коштів на виплату доходу, а також дня перерахування доходу з рахунків податкових агентів у банківській установі на рахунки платника або за його дорученням на рахунки третіх осіб.
Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі або готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем фактичного отримання платником доходу, – для доходів, виплачуваних у готівковій формі, а також дня, наступного за днем фактичного утримання нарахованої суми податку, – для доходів, отриманих платником у натуральній формі або у вигляді матеріальної вигоди.
Податок виплачується за рахунок доходів платника. Не дозволяється сплата податку за рахунок коштів податкових агентів.
При укладенні договорів чи інших угод забороняється включати до них податкові питання, відповідно до яких податкові агенти, що виплачують доходи, приймають на себе обов'язки нести витрати у зв'язку зі сплатою податку за фізичних осіб.
Податкові агенти зобов'язані надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг i суму утриманого податку.
Згідно з п. 19.2 ст. 19 Закону N 889-IV податкові агенти зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку органу податкової служби за місцезнаходженням податкового агента – юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи за місцем проживання фізичної особи – суб'єкта господарської діяльності – податкового агента.
Підприємства, що мають відокремлені підрозділи з іншим місцезнаходженням, ніж головне підприємство, подають ф. N 1ДФ таким чином:
якщо юридична особа має філію або інший відокремлений підрозділ (далі – філія), який має окремий ідентифікаційний код за ЄДРПОУ та інше місцезнаходження (інше, ніж у головного підприємства), то податковий розрахунок на працівників філії подається до органу державної податкової служби, де знаходиться філія;
якщо у філії немає коду за ЄДРПОУ, податковий розрахунок за неї подає головне підприємство до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (пп. 5.3 п. 5 Порядку N 451).
Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.
У разі коли суб'єкт господарської діяльності протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається щодо тих платників податку, яким нараховано (сплачено) доходи.
Коригування поданого i прийнятого податкового розрахунку провадиться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені органом державної податкової служби.
При зверненні органу державної податкової служби до податкового агента з письмовою пропозицією надати новий податковий розрахунок податковий агент може подати уточнюючий податковий розрахунок або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.


122. Поняття податкового агента, його юридична сутність, застосування у податковому праві України.

Платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи – резиденти, зокрема працівники, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так i іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (ст. 2 Закону N 889-IV).
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваних дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону N 889-IV.
Податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність до податкових органів відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону N 889-IV.
Податковий агент – фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій i який є узгодженим податковим зобов'язанням, покладається на такого податкового агента.
При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (абзац останній пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону N 889-IV).
Тобто податковий агент не може делегувати надані йому зазначеним Законом повноваження податкового агента іншим особам.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а підрозділ, якому в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання i сплати (перерахування) до бюджету податку (далі – уповноважений підрозділ), за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Держказначейства України.
Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами Закону N 889-IV за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:
у випадку коли така фізична особа є податковим агентом – за місцем реєстрації у податкових органах;
в інших випадках – за її податковою адресою.
Утримувати i перераховувати податок до бюджету необхідно при кожній виплаті доходу (заробітної плати) або її частини (наприклад, авансу), а нарахування податку здійснюється один раз на місяць наростаючим підсумком з початку податкового періоду за підсумком місяця до доходів, щодо яких застосовувалася податкова ставка у розмірі 15%, із заліком утриманої в попередні місяці поточного податкового періоду суми податку.
Сума податку з доходів, щодо яких застосовуються інші податкові ставки, нараховується податковими агентами окремо за кожною сумою зазначеного доходу, нарахованого платнику.
Податкові агенти визначають податкову базу i суми податку без врахування доходів, отриманих платником від інших податкових агентів, i утриманих іншими податковими агентами сум податку.
Утримання нарахованої суми податку з виплачуваних платнику доходів здійснюється при їх фактичній виплаті.
Слід зазначити, що утримання у платника нарахованої суми податку здійснюється податковими агентами за рахунок будь-яких коштів, які виплачуються податковим агентом платнику, при фактичній виплаті таких коштів платнику або за його дорученням третім особам.
Перерахування утриманого з доходів платника податку здійснюється не пізніше дня фактичного отримання готівкових коштів на виплату доходу, а також дня перерахування доходу з рахунків податкових агентів у банківській установі на рахунки платника або за його дорученням на рахунки третіх осіб.
Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі або готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем фактичного отримання платником доходу, – для доходів, виплачуваних у готівковій формі, а також дня, наступного за днем фактичного утримання нарахованої суми податку, – для доходів, отриманих платником у натуральній формі або у вигляді матеріальної вигоди.
Податок виплачується за рахунок доходів платника. Не дозволяється сплата податку за рахунок коштів податкових агентів.
При укладенні договорів чи інших угод забороняється включати до них податкові питання, відповідно до яких податкові агенти, що виплачують доходи, приймають на себе обов'язки нести витрати у зв'язку зі сплатою податку за фізичних осіб.
Податкові агенти зобов'язані надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг i суму утриманого податку.
Згідно з п. 19.2 ст. 19 Закону N 889-IV податкові агенти зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку органу податкової служби за місцезнаходженням податкового агента – юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи за місцем проживання фізичної особи – суб'єкта господарської діяльності – податкового агента.
Підприємства, що мають відокремлені підрозділи з іншим місцезнаходженням, ніж головне підприємство, подають ф. N 1ДФ таким чином:
якщо юридична особа має філію або інший відокремлений підрозділ (далі – філія), який має окремий ідентифікаційний код за ЄДРПОУ та інше місцезнаходження (інше, ніж у головного підприємства), то податковий розрахунок на працівників філії подається до органу державної податкової служби, де знаходиться філія;
якщо у філії немає коду за ЄДРПОУ, податковий розрахунок за неї подає головне підприємство до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (пп. 5.3 п. 5 Порядку N 451).
Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.
У разі коли суб'єкт господарської діяльності протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається щодо тих платників податку, яким нараховано (сплачено) доходи.
Коригування поданого i прийнятого податкового розрахунку провадиться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені органом державної податкової служби.
При зверненні органу державної податкової служби до податкового агента з письмовою пропозицією надати новий податковий розрахунок податковий агент може подати уточнюючий податковий розрахунок або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.


123. Поняття податкового кредиту в податку з доходів фізичних осіб, його юридична сутність, особливості реалізації.

Податковий кредит (згідно з п.1.16 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб») — це сума (вартість) витрат, понесених платником податку з доходів фізичних осіб - резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на яку дозволено зменшувати суму загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками звітного року, за обставин, визначених Законом про доходи.
Порядок, випадки та підстави надання податкового кредиту платнику податку з доходів фізичних осіб визначено цим же Законом (пп.5.4.2 ст.5). Йдеться про те, що загальна сума нарахованого кредиту не може перевищувати суму загального оподатковуваного доходу платника, який він одержав протягом звітного року як заробітну плату.

Діяльність суб’єктів підприємницької діяльності регламентує Господарський кодекс України. За ним таких фізичних осіб визнають суб’єктами господарювання (підприємцями), які здійснюють свою діяльність самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Доходи фізичної особи від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичної особи, яка сплачує ринковий збір, оподатковують за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань (Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» та Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»).

Оскільки дохід від підприємницької діяльності не є заробітною платою, то податковий кредит до таких доходів не застосовують. Якщо підприємець одночасно є ще й найманим працівником підприємства і, відповідно, отримує зарплату, якщо він працює за трудовим договором — він є платником податку з доходів фізичних осіб і тому має право включити до податкового кредиту звітного року суму витрат, перелічених у п.5.3 Закону про доходи. Там, серед іншого, згадується і оплата навчання як свого, так і членів сім’ї першого ступеня споріднення, зрозуміло, у межах розміру річної заробітної плати.


124. Поняття податкового кредиту, його застосування в податковому праві, юридична сутність.

Податковий кредит - це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального оподатковуваного доходу.
Платник податку має право на податковий кредит лише один раз на рік за наслідками звітного податкового року. Для його отримання платник має подати річну податкову декларацію до податкових органів, де зазначаються суми отриманого доходу та підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені документи не надсилаються податковому органу, а підлягають зберіганню платником податку.
Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:
• частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку (після прийняття відповідного закону про іпотеку);
• суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
• суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (подружжя, батьки, діти), але не більше суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;
• суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я за лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування (після прийняття відповідного закону про медичне страхування);
• суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування (після прийняття закону про недержавне пенсійне страхування) як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
а) при страхуванні платника податку - суму місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень;
б) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення - 50 відсотків суми, визначеної у підпункті „а”.
Якщо платник податку або члени його сім'ї першого ступеня споріднення були застраховані їх працедавцями, то гранична сума, встановлена підпунктом "а" або "б", зменшується для відповідної застрахованої особи на суму страхових внесків, сплачених її працедавцем протягом такого звітного податкового року.
Якщо член сім'ї платника податку першого ступеня споріднення самостійно застрахував такі самі ризики за окремим страховим договором, то платник податку не має права включати до складу свого податкового кредиту суму за страхування такого члена сім”ї;
• суми витрат платника податку із штучного запліднення і оплати вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини.
Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а його загальна сума не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Тобто, якщо платник податку одержує інші види доходу, відмінні від плати за найману працю – він не має права на отримання податкового кредиту.
Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.


125. Поняття податкової системи, системи оподаткування та системи податків: характеристика та проблема співвідношення.

Податкова система - це сукупність різних видів податків та інших платежів та зборів, що віднесені до податкових, які справляються в державі. Побудова податкової система повинна спиратись на наукові основи, які передбачають застосування таких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи та формування вихідних принципів. Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Визначальної базою побудови податкової системи є обсяг коштів, які потребує держава для виконання покладених на неї функцій. Вихідними принципами побудови податкової системи, які визначені в законі України “Про систему оподаткування” є : стимулювання науково-технічного прогресу, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність; економічна обгрунтованість; рівномірність сплати; компетенція; єдиний підхід; доступність.
Практика становлення і розвитку податкової системи в Україні свідчить про декларативний характер багатьох із вищевказаних принципів. Наприклад, досить важко назвати соціально справедливим неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що нині визначений в
Україні. Постійні зміни в діюче законодавство порушують принцип стабільності, тощо. Крім того, система принципів є дещо застарілою, оскільки не враховує загальносвітові тенденції щодо розвитку систем оподаткування та не декларує необхідність гармонізації податкової системи України в першу чергу з європейською та загальносвітовою.

Систему оподаткування становлять сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у визначеному законами України порядку.
Встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам є прерогативою Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів у відповідності до законів України про оподаткування.
Систему оподаткування України складають:
— загальнодержавні податки і збори;
— місцеві податки і збори.