Geum.ru

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Базовий податковий період, його поняття, правове регулювання, види, юридична сутність і значення.


ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держ. цільовими фондами» від 21.12.00р. N 2181-III 

4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 кал. днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 кал. днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

  1. Безнадійний податковий борг: поняття, юридичне значення, порядок списання.


ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держ. цільовими фондами» від 21.12.00р. N 2181-III 

1.3) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

18.2. Списання безнадійного податкового боргу

18.2.1. Підлягає списанню безнадійний податковий борг, у т. ч. пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном "безнадійний" слід розуміти: а) податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута; б) податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; понад 720 днів перебуває у розшуку; в) податковий борг юр. та фіз. осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом; д) податковий борг юр. осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону; е) пені, штрафні та фінансові санкції, нараховані відповідно до законодавства У. на суми податкових зобов'язань, що входять до складу заборгованості, встановленої у процесі підтвердження заборгованості згідно із ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". 

У разі коли фіз. особа, яка визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється або фіз. особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності.

18.2.2. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, які передбачають стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цієї статті.

18.2.3. Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

  1. Визначення податків, зборів (обов’язкових платежів) за законодавством України, його проблемні аспекти. (конспект, стр. 116-136)


Виникнення податків визначається передумовами формування держав. Складно виділити момент, із якого виникли податки, точніше можна говорити про відносно триваючий процес становлення платежів податкового характеру. Проявляючись як епізодичні, випадкові, тимчасові платежі податки перетворюються в стабільний атрибут державної організації, і їх розвиток визначається широким спектром історичних, економічних, політичних, географічних і національних особливостей.

Трансформація податків у стійкі, чітко діючі механізми, адекватно законодавчо врегульовані, неухильно привела до необхідності з'ясування феномена справляння податку, його природи, юридичної підстави стягнення податків і зборів.

Аналізуючи таке явище, як справляння податків, необхідно враховувати, що вони не є єдиним джерелом доходів до бюджету і являють собою тільки один з видів позаекономічного державного примусу. Крім властивості податків, яким належить провідна роль у формуванні бюджету, існують й інші види вилучень до бюджетів: ліцензійні й реєстраційні збори, збори з населення. Крім того, підприємства й громадяни роблять обов'язкові відрахування в позабюджетні фонди, платять різні тарифи, здійснюють ін. обов'язкові платежі. Різноманіття форм вилучень викликає необ­хідність визначити, що ж із них є безпосередньо податком, а що – неподатковими платежами.

Таким чином, всю систему платежів, які входять у податкову систему, можна поділити на податки й платежі податкового характеру. Якщо до першої групи належать саме податки (на прибуток, на землю тощо), то друга група складається зі зборів і відповідних податкових платежів (мито, державне мито, і тощо).

Часто практично як синоніми вживаються поняття податку, збору, обов'язкового платежу. Дійсно, вони дуже схожі, але це категорії, що перебувають у певному співвідношенні. Поняття обов'язкового платежу є родовим, що охоплює всю сукупність податків і зборів (при цьому треба враховувати, що мова йде про обов'язкові платежі податкового характеру, оскільки штрафи, стягнення теж мають обов'язковий, але не податковий характер), і в широкому розумінні обов'язкові платежі податкового характеру й становлять податкову систему. У свою чергу, податки й збори є видовими категоріями, являють собою форми обов'язкових платежів податкового характеру. У цілому ж обов'язкові платежі в нашому контексті включають в себе: 1) податки; 2)збори; 3) податкові платежі (мито, плата за торговий патент тощо).

Податок являє собою досить складну категорію, що має еконо­мічне, і юридичне значення. По-перше, точне визначення й закріплення змісту категорії "податок" сприяє чіткому й однаковому застосуванню норм податкового законодавства. По-друге, саме поняття, визначення податку повинне бути однією з відправних точок при підготовці податкових законів. По-третє, чітке визначення податку дозволяє об'єктивно сформувати й закріпити обсяг повноважень податкових органів. По-четверте, без точного визначення категорії "податок" неможлива об'єктивна реалізація як фінансової, так і ін. видів відповідальності.

Навряд чи сьогодні можна говорити про сформований єдиний підхід до визначення податку національними законодавствами. Так, ст. 2 ЗУ "Про систему оподаткування" установлює, що "під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України". Таким чином, виходячи із цієї норми розмежувати податок і збір неможливо й зробити це уявляється можливим тільки за формальними підставами - залежно від назви платежу, під яким він фігурує в закритому переліку загальнодержавних і місцевих податків і зборів (ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування").

Розмежування податків, зборів, платежів є не винятково теоре­тичною проблемою, але й у значній мірі проблемою практики. По-перше, коли мова йде про податки, то це насамперед безумовні й нецільові платежі, і після їх надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. У ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають у такий спосіб чітку цільову прив'язку. Тому можна порушувати питання про нецільове вико­ристання коштів (мова може навіть йти про самостійний склад правопорушення). По-друге, податки в основному надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (у тому числі й позабюджетні) фонди. Тому, якщо необхідно закріпити винятково стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, - це, безсумнівно, податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв'язок між податковими надходженнями й джерелами, з яких вони направляються, - це збори. І, по-третє, якщо встановлення, зміна й скасування податків і всіх елементів правового механізму податків є виключною компетенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.

Таким чином, податок являє собою форму примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, які реалізують свій податковий обов'язок, що на підставі закону (або акту органу місцевого самоврядування) вноситься до бюджету відповідного рівня (або цільового фонду) і виступає як обов'язковий, безу­мовний, нецільовий, безоплатний, безповоротний грошовий платіж.

Під податком, збором, обов’язковим платежем до бюджетів та до держ. цільових фондів слід розуміти внески платників податків до бюджетів відповідного рівня або держ. цільового фонду.

Податок, як економічна категорія, визначає економічні відносини, які виникають між державою, юр. і фіз. особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної віртості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків.

Податки, як правова категорія, є видом обов’язкового платежу, який стягується державою, містить примусовий спосіб стягнення в бюджет та ін. цільові фонди і характеризується ознакою без еквівалентності і безвідплатності, що означає невідшкодування державою прибутку індивідуальному платнику в адекватному розміру товару чи послуг.

  1. Визначення суми податкових зобов’язань: поняття, значення, суб’єкти, порядок, методи. (Стр. 251-256, ЗУ 2181 ст. 4???????????????)



  1. Визначити метод обліку бази оподаткування з ПДВ.


ПДВ – э непрямим податком, що виступає частиною новоствореної вартості, входить в ціну реалізації товарів (робіт, послуг) і сплачується споживачем до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Об'єктом оподаткування є операції платників податків із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території У.; ввезення (пересилання) товарів на митну територію У. й одержання робіт (послуг), надаваних нерезидентами для їх використання або споживання на митній території У.; вивезення (пересилання) товарів за межі митної території У. й надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території У.

Якщо об'єкт оподаткування визначає та обставина (майно, вартість, операція, діяльність тощо), яка обумовлює виникнення в платника податків обов'язку як щодо сплати податку, так і податкового обов'язку в цілому, то база оподаткування опосередковує безпосереднє визначення, обчислення суми податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. База оподаткування характеризує собою такий елемент податкового механізму, застосування до якого податкової ставки призведе до формування кількісного грошового показника податкового обов'язку. Податкова база, характеризуючи об'єкт оподаткування, являє собою вартісну, фізичну або іншу його характеристики, які конкретизують вид об'єкта і його безпосередні особливості.

ЗУ «Про ПДВ» від 03.04.97р. № 168/97-ВР.

Стаття 4. База оподаткування

4.1. База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, ін. загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами У. з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове держ. пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку 3-тю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 %, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

4.2. У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фіз. особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

4.3. Для товарів, які імпортуються на митну територію У. платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону У., сплати брокерських, агентських, комісійних та ін. видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також ін. податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами У. з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також ін. податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами У. з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

4.4. Для готової продукції, виготовленої на території У. з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митній території У., базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також ін. податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну такої готової продукції згідно із законами У. з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.

4.5. Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

4.5.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

4.5.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

4.5.3. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.

4.6. Вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом строків, установлених КМУ, але у строки не більше 12 кал. місяців з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

4.7. У випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються КМУ.

У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням ін. особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Зазначене правило не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

4.8. У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

4.9. Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду. 

4.10. При наданні послуг із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України база оподаткування розраховується виходячи з вартості послуг із такого транзитного перевезення (переміщення), наданих на митній території України (з урахуванням відстані від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України).