Geum.ru

Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів Київ 2005

Вид материалаДокументы

Содержание


Глава 20. Окреме провадже.
Розділ iii. провадження
Шевчук П. І., Кривенко В. В.
Подобный материал:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   34
§ 10. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність

Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Нерухомі безхазяйні речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік друкується оголошення у засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність (ст. 335 ЦК України) у порядку, встановленому статтями 269-273 ЦПК України.

Заява про передачу безхазяйної речі подається до суду за місцем знаходження цієї речі. За змістом заява має відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК України і особливостям, встановленим ст. 270 ЦПК України. У заяві має бути зазначено: яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади (комунальну власність); основні характеристики нерухомої речі; посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює Державну реєстрацію прав на нерухоме майно; посилання на друковані засоби масової інформації, у яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік.

465

Глава 20. Окреме провадження

Якщо із заяви і доданих до неї документів буде встановлено, що безхазяйна нерухома річ не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня прийняття речі на облік, суд відмовляє у прийнятті заяви до свого провадження. Прийнята заява про передачу безхазяйної речі у власність територіальної громади розглядається судом за умови участі заявника і обов'язкового повідомлення усіх заінтересованих осіб про час і місце її розгляду. Встановлення за наслідками розгляду справи, що нерухома річ є безхазяйною, взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також, що закінчився один-рік з дня взяття на облік нерухомої речі, суд ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.

§11. Визнання спадщини відумерлою

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою у встановленому порядку (статтями 274-278 ЦПК України), за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, яка подається після закінчення одного року з часу її відкриття (ст. 1277 ЦК України). Заява має відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК України і особливостям, передбаченим ст. 275 ЦПК України; містити відомості: про час і місце відкриття спадщини; про майно, що становить спадщину; докази, що свідчать про належність цього майна спадкодавцю; про відсутність спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або про відмову від її прийняття.

Якщо орган місцевого самоврядування подасть заяву про визнання спадщини відумерлою до закінчення однорічного строку з часу відкриття спадщини, суд відмовляє у прийнятті такої заяви до свого провадження. Встановивши, що заява за змістом відповідає вимогам закону, суд відкриває провадження у справі про визнання спадщини відумерлою. Розгляд 466

§ 12. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку

справи провадиться з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням всіх заінтересованих осіб про час і місце її розгляду.

За результатами розгляду справи суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування чи не прийняли спадщину, або відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини, тобто заявнику у справі — органу місцевого самоврядування.

§ 12. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку

Особливості цивільного процесуального порядку розгляду цієї категорії справ встановлені статтями 279-282 ЦПК України. Судам підвідомчі справи: 1) про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку; про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження. Заява про відкриття провадження у цих справах подається лікарем-психіатром до суду за місцем проживання такої особи; 2) про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку; про продовження такої госпіталізації. Заява про відкриття провадження у цих справах подається представником психіатричного закладу до суду за місцем знаходження такого закладу; 3) про припинення амбулаторної психіатричної допомоги, яка надається за рішенням СУДУ У примусовому порядку; про припинення госпіталізації. Заява про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку подається особою, якій за рішенням суду надається така допомога, або її законним представником до суду за місцем проживання такої особи. А заява про припинення госпіталізації — до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.

У заяві мають бути зазначені конкретний вид надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та підстави Для цього, передбачені законом. До заяви додаються: про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку та про надання особі амбулаторної психіатричної до-

467



:ення
Глава 20. Окреме провадж,

§ 13. Обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу

помоги у примусовому порядку — висновок лікаря-психіатра; про примусову госпіталізацію і її продовження — висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали. У заяві, яку подає фізична особа або її законний представник про припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку, мають бути зазначені обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги. Така заява може бути подана через три місяці після ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження; Психіатричний заклад, у якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24-х годин, якщо відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів.

Заява розглядається судом у встановлені ст. 281 ЦПК України строки: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу — протягом 24-х годин; про психіатричний огляд — протягом трьох днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації — протягом десяти днів з дня надходження заяви до суду у всіх випадках.

Зазначені справи розглядаються судом у присутності особи, щодо якої вирішується заява про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, а також з обов'язковою участю законного представника такої особи, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, прокурора.

За результатами розгляду справи суд ухвалює відповідне рішення. Рішення про задоволення заяви, поданої лікарем-психіатром або представником психіатричного закладу є підставою для надання визначеної ним психіатричної допомоги у примусовому порядку. Рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника 468

є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги.

§ 13. Обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу

У порядку цивільного судочинства (статті 283-286 ЦПК України) розглядаються заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування. Заява подається протитуберкульозним закладом, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, до суду за місцезнаходженням закладу або за місцем виявлення хворого на заразну форму туберкульозу (ст. 283 ЦПК України).

У заяві мають бути зазначені встановлені законом підстави для обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або продовження лікування. На обґрунтування необхідності обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або продовження лікування до заяви додається про це мотивований висновок лікарської комісії із зазначенням строку, протягом якого буде проведено лікування. На подання заяви встановлено 24 години з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу.

Зазначені справи суд має розглянути протягом трьох днів після відкриття провадження у них з наданням права особам, щодо яких розглядається питання про обов'язкову госпіталізацію або про продовження лікування, на особисту участь у судовому засіданні, за винятком, коли за даними протитуберкульозного закладу зазначена особа становить загрозу розповсюдження хвороби. Обов'язковою є участь у справі представника такої особи, а також представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого було відкрито провадження у справі.

За результатами справи суд ухвалює рішення, яким задовольняє або відхиляє заяву про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування. Рішення про задоволення заяви є підставою для обов'язкової госпіталізації або подальшого лікування особи у протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.

469

Глава 20. Окреме провадження

§ 14. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб

На відкриття провадження у справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб, подається заява у встановлених законом випадках до суду, на території обслуговування якого знаходиться банк, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.

Заява має відповідати вимогам ст. 288 ЦПК України та містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю; їх місце проживання або місцезнаходження; ім'я представника заявника, якщо заява подається ним; найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, із зазначенням положень, законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Заява розглядається у п'ятиденний строк з дня її надходження у закритому судовому засіданні, про час і місце якого повідомляються заявник, особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, а також банк.

У справі, яка розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, повідомляється лише заявник.

Участь у судовому засіданні заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, їх представників та представника банку визнана ч. 2 ст. 289 ЦПК України факультативною, тому їх неявка без поважних причин не перешкоджає розгляду справи. Але суд може визнати участь у судовому засіданні зазначених осіб необхідною (обов'язковою), відкласти розгляд справи, надіслати повторне повідомлення про виклик у судове засідання, застосувати за неявку відп°" відні санкції відповідальності. 470

§ 14. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних..


Суд, встановивши у процесі розгляду заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, що заява ґрунтується на спорі про право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам їх право подати позов на загальних підставах.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про задоволення заяви про розкриття банком інформації або про відмову у задоволенні заяви. Рішення про відмову у задоволенні заяви суд ухвалює, якщо буде встановлено, що заявник вимагає розкрити банківську таємницю щодо фізичної або юридичної особи без підстав та повноважень, визначених законом. Встановивши, що заявник вимагає розкрити банківську таємницю за наявності для цього підстав і повноважень, встановлених законом, суд ухвалює рішення про задоволення заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичної або фізичної особи. За змістом таке рішення має відповідати вимогам ст. 290 ЦПК України. У ньому зазначається: ім'я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника одержувача, якщо інформація надається представникові; ім'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або знаходження цієї особи; найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю, яка має бути надана банком одержувачу, та мету її використання.

Ухвалене рішення про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичної або фізичної особи, підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд повинен надіслати банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація. Заявник або особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, мають право у п'ятиденний строк оскаржити Ухвалене рішення в апеляційному порядку. Таке оскарження не зупиняє його виконання.

471



ння
Глава 20. Окреме провадже.

§ 15. Надання права на шлюб, розірвання шлюбу і поновлення шлюбу


§ 15. Надання права на шлюб, розірвання шлюбу і поновлення шлюбу

Відповідно до ч. З ст. 234 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи:

а) про надання права на шлюб. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку — жінки сімнадцяти років, чоловіки — вісімнадцяти років. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (статті 22, 23 СК України). За рішенням суду може бути надано право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним (ч. 4 ст. 26 СК України);

б) про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу. Суд, встановивши, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей, ухвалює рішення про розірвання шлюбу (ст. 109 СК України);

в) про поновлення шлюбу після його розірвання. Чоловік іжінка, між якими було розірвано шлюб, мають право податидо суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі(ст. 117 СК України);

г) про встановлення режиму окремого проживання подружжя. За заявою подружжя суд може ухвалити рішенняпро встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Встановлений режим окремого проживання може бути припинений за рішенням суду на заяву одного з подружжя (ст. 119 СК України);

ґ) інші справи у випадках, встановлених законом. Запитання для самоконтролю

1. Визначте правову природу і значення справ окремого провадження.

472

  1. У чому полягає система справ окремого провадження?
  2. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження. їхпроцесуально-правове становище.

4. Охарактеризуйте процесуальний порядок розгляду судомсправ окремого провадження:

а) про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною і поновлення цивільної дієздатності;

б) про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

в) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

г) про усиновлення дітей або повнолітньої особи;

ґ) про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

д) про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку;

є) про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

є) про відновлення права на втрачені цінні папери на пред'явника;

ж) про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

з) про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;и) про надання права на шлюб, розірвання шлюбу і поновлення

шлюбу.

Рекомендована література
  1. Борсукова В. М., Гриненко А. Д. Справи про усиновленнядітей — нова категорія справ, що розглядаються судами // ВісникВерховного Суду України. — 1997. — № 2.
  2. Жеруолис И. Сущность советского гражданского процесса. —Вильнюс, 1969.
  3. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Непозовне провадження врадянському цивільному процесі. — К., 1969.
  4. Удальцова И. М. Проблемьі судебного признання гражданинаограниченно дееспособньїм и недееспособньїм. — X., 1999.
  5. Фурса С. Я. Окреме провадження в цивільному процесі України. — К., 1999.
  6. Фурса С. Я. Провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку цивільного судочинства. — К., 1997.
  7. Штефан М. Й., Дріжчана О. Г. Процесуально-правова природаокремого провадження // Вісник КДУ «Юр. науки». — 1985. — № 25.

§ 1. Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої.-

РОЗДІЛ III. ПРОВАДЖЕННЯ

ПО ОСКАРЖЕННЮ І ПЕРЕГЛЯДУ РІШЕНЬ,

УХВАЛ СУДУ

Глава 21. Апеляційне провадження1 #

§ 1. Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції2

Законність і обґрунтованість рішень і ухвал суду першо інстанції в цивільному судочинстві України забезпечується системою численних процесуальних гарантій — принципами ■цивільного процесуального права; участю в цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які від свого імені можуть звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод та інтересів інших осіб; встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ.

Однак зазначених гарантій недостатньо. Як свідчить практика, суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід тощо) та об'єктивні (складність правовідносин, спір з яких розглядається, численність співучасників та ін.) причини ухвалюють рішення, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, та нормам процесуального права.

і Апеляція (лат. арреіаііо від арреіаге — звертатися), У стародавньому Римі в період імперії суддями були чиновники держави. Імператор мав право втручатися в їх рішення і дії. Клопотання на ім'я імператора щодо втручання в рішення його чиновників називалося апеляцією.

2 Шевчук П. І., Кривенко В. В. Апеляційне провадження за новим цивільним процесуальним законодавством // Вісник Верховного Суду України. — 2001. — №4. С. 31; Шевчук П. І. Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень. — К., 2002; Шевчук П. І., Кривенко В. В. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень: Коментар цивільного процесуального законодавства. — К., 2002; Штефан М. Й. Концептуальні питання апеляційного провадження в цивільному процесі України // Вісник Академії правових наук України. — 1995. — №4. 474

За таких обставин необхідно мати додаткові гарантії захисту прав і свобод заінтересованих громадян, прав організацій, держави та публічних інтересів і забезпечення законності і обґрунтованості судових рішень, і ухвал. У їх складі визначальна роль належить апеляційному провадженню — апеляційному оскарженню та перевірці рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили (статті 291-322 ЦПК України).

Апеляційне оскарження та перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили) як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справ, зміцнення законності і виконання завдань цивільного судочинства досягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності і обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи (перевирішення), з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку. Отже, при апеляційному оскарженні заінтересовані сторони та інша особа, яка бере участь у справі, і вважає ухвалене судом першої інстанції рішення, постановлену ухвалу незаконними і необґрунтованими, переносить до апеляційної інстанції справу на новий (повторний) розгляд та перевірку такого рішення.

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і пе-ревирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Отож апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі, а також публічних інтересів.

Водночас апеляційне провадження є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами Дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер — попереджає по-

475

Глава 21. Апеляційне пров

§ 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний..


рушення норм права громадянами, організаціями, посадови ми і службовими особами.