Європейський інструмент сусідства та партнерства україна Стратегія єс щодо України на період 2007 – 2013 рр. Зміст
| Вид материала | Документы |
- Індикативна програма на 2007-2010 рр. Зміст, 664.3kb.
- Інструмент Європейського сусідства І Партнерства, 640.25kb.
- Енергетична стратегія України на період до 2030 року, 2847.19kb.
- Стратегія державної кадрової політики україни зміст основні поняття, 1302.23kb.
- Стратегія державної кадрової політики україни зміст основні поняття, 1669.96kb.
- Стратегія державної кадрової політики україни зміст основні поняття, 1519.12kb.
- Стратегія державної кадрової політики україни зміст основні поняття, 1670kb.
- Асоціація України до Рамкової Програми єс з досліджень І технологічного розвитку, 625.38kb.
- Національний план з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового, 456.56kb.
- Національна стратегія україни щодо наркотиків (на період до 2020 року), 347.13kb.
Додаток 3. Україна – розріз країни в сфері довкілля
- Стан навколишнього середовища
Ключові проблеми навколишнього середовища в Україні пов’язані з якістю повітря, якістю води, управлянням відходами, захистом природи та радіаційним забрудненням в північно-західній частині країни.
Забруднення повітря стає соціальною проблемою та проблемою з охорони здоров’я. Стосовно якості води, Дніпро, який забезпечує три чверті України питною водою, є дуже забрудненим. Крим потерпає від скорочення постачання води. Необхідно посилити міжнародну співпрацю, спрямовану на вирішення проблем довкілля в Азовському та Чорноморському регіонах. Існуюча каналізаційна система разом із системою догляду за її інфраструктурою, потребують вдосконалення та спорудження нових потужностей. Управління відходами є важливою проблемою, яка включає запобігання, збір, догляд, переробку та кінцеву утилізацію. Була породжена велика кількість небезпечних відходів, особливо відходів гірничої промисловості. Промислове забруднення є проблемою, з огляду на історичні джерела забруднення та неефективне використання ресурсів, так само як викиди у повітря, воду та відходи, спричинені промисловим обладнанням. Що стосується охорони природи, легальна і нелегальна вирубка лісу створює підвищення економічних витрат та витрат, пов’язаних з охороною здоров’я.
Існуючі транскордонні екологічні проблеми включають використання та захист спільних вод – особливо ріки Дунай та Чорного моря. Дунай є дуже використовуваним джерелом. Він підтримує постачання питної води, зрощення, промисловість, рибальство, туризм, вироблення електроенергії та судноплавство. Часто він є місцем зливу каналізаційних вод. Складні проблеми, пов’язані з якістю та кількістю води були вирішені, але біологічна різноманітність в регіоні зменшується. Чорне море є предметом схожих проблем, найбільш серйозними з яких є витік каналізаційних вод, забруднення нафтопродуктами прибережних територій та втрата біологічного різноманіття, включаючи запаси риби.
Що стосується глобальних екологічних проблем, Україна виказала палкий інтерес до зміни клімату, особливо до можливості використання гнучких механізмів згідно з Кіотським протоколом, який Україна ратифікувала в квітні 2004 року. Україна взяла на себе жорсткі зобов’язання щодо замороження до 2008-2012 років власного рівня викидів парникових газів, визначивши контрольним рівень 1990 року, таким чином дотримуючись важливих умов Кіотського протоколу.
- Політика щодо захисту довкілля
В 1998 році Україна розробила Національну стратегію щодо захисту навколишнього середовища, яка охоплює період з 1998 по 2008 рік. В 2003 році до неї були внесені поправки і вона стала основою розвитку секторальних програм з ключових проблем навколишнього середовища, до яких відносяться - безпека довкілля (включно з ядерною енергетикою), питна вода і спорудження та реконструкція систем водозабезпечення, запобігання забрудненню Чорного моря, екологічно раціональне управління природними ресурсами, екологічні технології, а також захист біологічного та ландшафтного різноманіття. Ця Стратегія зараз переглядається.
- Законодавство з охорони навколишнього середовища та його використання
В 1991 році Україна прийняла рамковий закон щодо захисту навколишнього середовища. З цього часу Україна прийняла декілька законодавчих актів з метою досягнення відповідності з acquis ЄС.
Що стосується горизонтальних проблем, то українське законодавство містить положення щодо оцінки впливу на навколишнє середовище, але вони не завжди використовуються та впроваджуються. Відносно доступу до інформації та участі громадськості, Україна намагалась включити положення Оргузької Конвенції до свого національного законодавства.
Щодо якості повітря, то існує рамкове законодавство, але процедури моніторингу, а також обладнання потребують вдосконалення. В сфері управління відходами, зараз розглядається прийняття нового закону, який стосується відходів. Також відсутній механізм застосування. В подальшому потрібна розробка механізмів щодо впровадження, щоб вирішувати проблеми якості води, оскільки в деяких регіонах якість води вимагає значного покращення. В сфері захисту природи, було прийнято закон щодо створення екологічних мереж. Законодавство стосовно єдиних промислових дозволів знаходиться в процесі розгляду.
В процесі розгляду знаходяться проект закону, метою якого є узагальнене (і обов’язкове - прим. перекладача) включення питань щодо навколишнього середовища (врахування впливу на довкілля - прим. перекладача) при розробках усіх секторальних політик (стратегій - прим. перекладача) .
Взагалі, законодавство, що стосується охорони навколишнього середовища, розроблено для багатьох сфер, але все ще потребує подальшого розвитку. Нормативні акти щодо впровадження (законодавства в сфері довкілля – прим. перекладача) ще не повністю розроблені та не застосовуються. Україна зіштовхнулась з труднощами у впровадженні та примусовому виконанні законодавства з охорони навколишнього середовища через нестачу адміністративних можливостей та фінансових ресурсів, особливо на регіональному та місцевому рівнях.
- Адміністративна спроможність
У вересні 2003 року Міністерство екології та природних ресурсів України було розділено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Державний комітет природних ресурсів. Міністерство піклується про охорону довкілля, а Державний комітет про раціональне використання природних ресурсів. У 2005 році Державний комітет природних ресурсів було ліквідовано, а його персонал та обов’язки були передані Міністерству охорони навколишнього природного середовища. Інші міністерства, такі як Міністерство охорони здоров'я України, також відповідають за питання, пов’язані з навколишнім середовищем.
Міністерство екології та природних ресурсів України має регіональні представництва, так звані, – Державні департаменти з охорони навколишнього середовища. В 2001 році Уряд заснував міжвідомчу комісію з моніторингу навколишнього середовища.
З метою покращення стратегічного планування, використання та впровадження законодавства з охорони навколишнього середовища необхідне вирішення головної проблеми, з якою зіткнулася Україна, а саме - посилення адміністративної спроможності на національному, регіональному та місцевому рівнях, включаючи координацію між відповідними установами.
- Участь в регіональних та міжнародних процесах
Україна ратифікувала важливі міжнародні та регіоналі конвенції (разом із Конвенцією Еспоо та Бернською Конвенцією), в підписанні яких вона брала участь, окрім Стокгольмської Конвенції про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ) та наступних протоколів до Конвенції Європейської економічної комісії ООН щодо трансграничного забруднення повітря на великі відстані: Протокол щодо стійких органічних забруднювачів, Протокол щодо важких металів, Протокол щодо подальшого зменшення викидів сірки, Протокол стосовно контролю викидів летучих органічних речовин або їх транскордонних витоків.
Україна є членом Дунайсько-Чорноморської Спеціальна Групи Європейської Комісії (Danube-Black Sea (DABLAS) Task Force), яка забезпечує базу для співпраці між міжнародними фінансовими організаціями, донорами та бенефіціарами у питаннях, що пов’язаної з захистом води та водними проблемами, які стосуються Дунаю та Чорного моря. Головною ціллю є заохочення стратегічного підходу до використання фінансування, а також забезпечення координації між всіма фінансовими інструментами, які діють в цьому регіоні. Україна також є членом Міжнародної Комісії з захисту ріки Дунай (International Commission for the Protection of the Danube River (ICPDR)), яка визначає, яку роботу необхідно провести для впровадження Водної Рамкової Директиви ЄС з метою дотримання води в гарних екологічних та хімічних умовах у всьому басейні.
Україна також приймає участь в процесі “Довкілля для Європи”, який є багатосторонньою структурою, створеною в 1989 році для нагляду за процесом підвищення освіченості в сфері навколишнього середовища в країнах Центральної та Східної Європи, які вийшли із старих режимів та наближаються до Європейського Союзу. Відповідальність за головну діяльністю в рамках цього процесу взяла на себе Спеціальна група, яку спільно очолюють представник Європейської Комісії та міністр з питань навколишнього середовища країн СНД.
Україна бере участь в східноєвропейському, кавказькому та центральноазійському регіональних компонентах Водної Ініціативи ЄС, про що було проголошено у 2002 році на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку. Цілями Ініціативи є забезпечення кращого управління водними ресурсами та координації між зацікавленими сторонами.
Перша зустріч Робочої Групи Україна-ЄС з питань зміни клімату відбулась в 2002 році, друга була проведена в липні 2005 року.
Проводиться робота по заснуванню Регіонального екологічного центру (Regional Environmental Centre (REC)), який повинен допомогти звернути увагу на проблеми довкілля в Україні та сусідніх країнах шляхом заохочення до співпраці різні зацікавлені сторони на національному та місцевому рівнях, зокрема неурядові організації, урядові органи, місцеві громади та бізнес. Метою Регіонального екологічного центру буде також сприяння участі громадськості в процесі прийняття рішень, пов’язаних з довкіллям.
- Ключові сфери навколишнього середовища, які потребують дій
Україна зустрілась зі значними проблемами забезпечення захисту навколишнього середовища. Ключові сфери включають якість повітря, якість води, управляння відходами, захист природи та радіаційне забруднення в північно-західній частині країни.
Що стосується питань зміни клімату, Україна потребує дотримання відповідних положень Кіотського Протоколу щодо Рамкової Конвенції ООН з питань зміни клімату. Україна має значні можливості використання гнучких механізмів в рамках цього Протоколу.
Інституційна та адміністративна спроможності потребують посилення, особливо, що стосується стратегічного планування, використання та впровадження. Повністю діючий Регіональний екологічний центр зможе допомогти сприяти освіченості в сфері довкілля та його захисту шляхом проведення дискусії щодо організації співробітництва між Урядом, громадянським суспільством/неурядовими організаціями та приватним сектором.
Ключові сфери навколишнього середовища, які потребують дій визначені в відповідній частині Плану Дій Україна-ЄС Європейської Політики Добросусідства. Він визначає перелік пріоритетів для здійснення заходів, які стосуються управління в екологічній сфері, проблем, пов’язаних із конкретною діяльністю, так само як і міжнародної та регіональної співпраці з питань довкілля. Прогрес в напрямку впровадження Плану Дій також буде сприяти досягненню цілей Угоди про Партнерство та Співробітництво.