Усе про спільні політики європейського союзу

Вид материала

Документы

Содержание Питання до обговорення Частина ii: етапи інтеграції Митний союз

Подобный материал:

• Адаптація законодавства, 124.89kb.
• Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
• Авна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики, 107.81kb.
• Постанови кабінету міністрів україни зміст, 5319.12kb.
• Інструмент Європейського сусідства І Партнерства, 640.25kb.
• Яка основна мета адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу?, 6.85kb.
• Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису, 1144.09kb.
• З м І с т вступ 3 розділ правова природа європейського союзу, 398.05kb.
• План дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ план дій європейського, 130.74kb.
• Удк 37. 031 Ó Брюханова Н. О. Зміст освіти: аспекти вивчення, 245.11kb.

ПИТАННЯ ДО ОБГОВОРЕННЯ

1. Порівняйте відповідні інституції Європейського Союзу та будь-якої феде­ральної держави (наприклад, ФРН чи Бельгії).

2. Поясніть роль Європейської Комісії в процесі ухвалення рішень Спільноти.

3. Чим відрізняються механізми роботи Європейського та будь-якого націо­нального парламентів?

4. Чим відрізняється робота Ради міністрів від роботи міжурядової конференції?

5. Прокоментуйте роль Європейського Суду в процесі європейської інтеграції.


65.

ЧАСТИНА II: ЕТАПИ ІНТЕГРАЦІЇ

Розділ V. Митний союз

Розділ VI. Спільний ринок

Розділ VII. Економічний та валютний союз

Розділ VIII. На шляху до політичного союзу

Xоча інтеграційний процес є безперервним, його можна поділити на такі .чотири великі етапи: митний союз, спільний ринок, економічний та валютний союз, політичний союз. Такий поділ варто зробити, і не лише задля проведення наукового аналізу, а ще й з огляду на те, що перехід від одного ета­пу до іншого потребує від країн-учасниць інтеграційного процесу засадничого рішення — поступатися дедалі новими й новими сферами свого суверенітету на користь наддержавного. Цей процес санкціонований договорами, що їх узгоди­ли між собою уряди й парламенти цих країн (див. підрозділ 1.1.2). ЄСп/ЄС пішов саме цим еволюційним шляхом.

У роки ізоляціонізму, які зазвичай приходять після спустошливої війни на кшталт Другої світової, держави встановлюють високі бар'єри для зовнішньої торгівлі й особливо для торговельної конкуренції з боку інших держав. Такі бар'єри можуть бути митними (тарифи, квоти чи інші подібні до них заходи), податковими (вищі ставки оподаткування для закордонних товарів), адміністративними (складні бюрократичні процедури щодо імпорту) чи іншими менш явними перешкодами. Всі ці бар'єри, однак, встановлюють з єдиною ме­тою - перешкодити імпортові чи навіть зупинити його. На умовній шкалі бага­тонаціональної інтеграції така точка є нульовою.

Така протекціоністська система — якщо не брати до уваги тоталітарні країни — не може бути тривалою. Вона призводить до зростання невдоволення споживачів, вибір яких зазнає серйозних обмежень, і найдинамічніших та/або найнезахищеніших учасників ринкових відносин, чию сферу діяльності обмежено бар'єрами. Невдоволені громадяни — споживачі й виборці — та прогресивні підприємці, які складають зацікавлені групи, тиснуть на політичну еліту, вима­гаючи поступового обмеження захисних заходів. За неодмінної умови, що політична еліта піддається такому тискові та щиро прагне максимізації національних інтересів, — а ці дві передумови неможливі за авторитарних ре­жимів, — можновладці однієї країни почнуть обговорювати з однодумцями з-поміж політичної еліти сусідніх країн можливості лібералізації торговельних відносин (див. підрозділ 1.1.2). Насправді лібералізацію торговельних відносин, за самою її природою, неможливо здійснити в односторонній спосіб, її можна зре­алізувати лише в контексті багатосторонніх відносин. Навіть у разі, коли еко­номічні й політичні еліти кількох країн доходять спільного рішення щодо бажа-


66.

пості взаємної лібералізації торгівлі, в них все одно є вибір: або намагатися досяг­ти її в рамках двосторонньої чи багатосторонньої міждержавної співпраці, коли не треба поступатися національним суверенітетом, або попрямувати шляхом бага­тонаціональної інтеграції, яка потребуватиме спільної політики в багатьох сфе­рах, і що найважливіше — передання частини національних повноважень спільним інституціям.

Прикладом міждержавної співпраці може бути створення зони вільної торгівлі. В межах такої зони країна скасовує податки на імпорт та інші митні об­меження для вільного руху продукції, виробленої на території країн-партнерів. Однак при цьому країни-учасниці самі визначають свій зовнішній тариф та митну політику щодо третіх країн. Також вони цілковито зберігають національний суве­ренітет. Порівняно з ізоляціонізмом лібералізація торговельних відносин є спільною політикою групи країн. Оскільки вона не пов'язана з втратою частини суверенітету, то її дія не поширюється на інші сфери співпраці (див. підрозділ 1.1.1). Отже, ще до початку еволюційного процесу зона вільної торгівлі як явище має передувати багатосторонній інтеграції.

Натомість у митному союзі, тобто на першій стадії еволюційного процесу багатонаціональної інтеграції, у вільному обігу опиняються не лише товари, вироблені на території країн-партнерів, а всі, що є на території країн-членів митного союзу, незалежно від того, в якій країні їх вироблено. Мало того, країни-члени такого союзу втрачають свій суверенітет у митних справах і за­проваджують спільний зовнішній митний тариф стосовно третіх країн. Аби впровадити спільний митний тариф, члени митного союзу мають зініціювати спільну торговельну політику. Крім того, в цьому разі лібералізація торговель­них відносин розширюетсья на інші сфери, де держави впроваджують спільні політики,— насамперед сільське господарство, податкову сферу й економічну конкуренцію. Вже на цьому етапі, який перші шість країн ЄЕСп пройшли до липня 1968 року, передається частина національного суверенітету спільним інституціям, які керують митним союзом (див. розділ 5).

Якщо запровадження цих перших спільних політик, пов'язаних із митним союзом, дає задовільні, хоч і не оптимальні результати, виникає потреба впро­вадження інших спільних політик усередині спільного ринку, завдяки яким інтеграційний процес поступово набирає обертів. Аби якнайбільше скориста­тися перевагами спільного ринку, країни-учасниці спокусилися можливістю глибшої інтеграції. Фактично країни-учасниці спільного ринку прагнули пере­творити його на справжній внутрішній ринок, де їм треба буде забезпечити вільний рух не лише товарів і послуг, а й факторів виробництва, себто праці та капіталу. Щоб здобути ці основні свободи, притаманні вільному ринкові, дер-жави-члени мали розвивати спільні політики в багатьох сферах, як у тих, де їх уже запроваджено, так і в нових, серед яких соціальний захист, охорона довкілля та захист споживачів. Це, своєю чергою, призводить до подальшого інтегрування національних суверенітетів країн-учасниць. Така вимога щодо запровадження спільних політик в інших сферах свого часу затримала процес формування спільного ринку Європейської Спільноти, адже до 1992 року (уз­годженої дати завершення цього процесу) Спільнота, поза тим, мала розшири­тися з шести до дванадцяти членів (див. розділ 6). Аби це здійснити, потрібно


67.

було внести низку поправок до основоположних договорів; ці поправки ввійшли до Єдиного європейського акта (див. підрозділ 2.1).

Але навіть якщо досягнуто всіх свобод, що їх передбачає спільний ринок, він все одно не нагадуватиме справжнього внутрішнього ринку, адже коливання кур­су валют та ризики, пов'язані з їх обміном, можуть створити нові перешкоди для торгівлі, обмежити взаємопроникнення фінансових ринків і загальмувати розви­ток бізнесу там, де фактори виробництва виявляються найсприятливішими для нього. Аби оптимізувати умови торгівлі, інвестування та виробництва, держави-учасниці спільного ринку насамперед мають перейти до наступної фази еко­номічної інтеграції, тобто до Економічного та валютного союзу (ЕВС). Він пе­редбачає єдину валютну політику, необхідну для управління спільною валютою, та зближення всіх економічних політик держав-членів для досягнення еко­номічного й соціального гуртування, тобто зближення структурних і соціальних умов країн та регіонів, що входять до союзу. Зрозуміло, що запровадження спільної політики в цих нових сферах спричинить додаткове передання складників суверенітету спільним інституціям. Аби закласти підґрунтя для нового етапу європейської інтеграції, постала потреба в новому договорі, яким став Мааст­рихтський договір (див. підрозділ 2.2 та розділ 7).

Ще до повного завершення цієї фази інтеграції держави-учасниці інтеграційного процесу встановлюють таку велику кількість економічних і політичних зв'язків між собою, що постає потреба зближення їхніх нееко­номічних політик. Ними є політики в сфері юстиції та внутрішніх справ, потрібні для ефективного захисту зовнішніх кордонів від нелегальної міграції, контрабандистів, торгівців зброєю та наркотиками, та зовнішня політика, потрібна для того, щоб економічний гігант, створений країнами шляхом еко­номічної інтеграції, мав на світовій арені вагу, сумірну з його розмірами (див. підрозділ 2.3 та розділ 8). Таким чином країни досягнуть відправної точки політичної інтеграції, а еволюційний процес триватиме і час від часу потребу-затиме внесення змін у договори чи до Європейської Конституції, запровад­ження якої цілком можна передбачити. Насправді багатонаціональна інтеграція є безмежним процесом, оскільки, як це чітко проголошено в пре­амбулі та статті 1 Договору про Європейський Союз, на меті інтеграції є "де­далі тісніший союз між народами Європи", які раніше було розділено кордо­нами, націоналізмами та ненавистю.


68.

Розділ 5

МИТНИЙ СОЮЗ

Митний союз є етапом багатонаціональної інтеграції, протягом якого 1 » держави-члени такого утворення домовляються, укладаючи відповідний договір, скасувати будь-які митні збори, інші збори, які справлятимуть рівноцінний ефект, чи кількісні обмеження, що поширюються на членів договору. Вони також погоджуються узгодити спільний зовнішній тариф стосовно третіх країн. Спільний митний тариф передбачає не лише спільну митну політику, а й спільну політику в сфері зовнішньої торгівлі (див. розділ 23). Мало того, свобода руху поширюється на всі товари всередині митного союзу, незалежно від країни-виробника. Отже, скасо­вується митний контроль на внутрішніх кордонах.

Засновники Європейської економічної Спільноти від самого початку праг­нули утворення не тільки митного союзу, а й спільного ринку, що в ньому това­ри, послуги та капітал вільно пересуваються. З погляду економічної інтеграції, вони не лише передбачили формулу здобуття економічних переваг, а й можли­вості забезпечення умов для створення політичного союзу на теренах Європи. Для досягнення цього була потрібна солідна інституція, і митний союз виявив­ся саме такою інституцією. У державах-членах обсяг торгівлі зріс до безпреце­дентно високого рівня, а саме це зміцнило фундамент усієї європейської конст­рукції. Власне, аналіз спільної політики в будь-якій галузі неможливо уявити без урахування її основи - митного союзу.

5.1 Торгівля всередині Спільноти

Перш ніж договори Спільноти набрали чинності, кожна європейська країна захищала свого національного виробника за допомогою митних тарифів, які уне­можливлюють імпорт товарів за цінами, нижчими, ніж ціни на товар, вироблений у країні-імпортері. Окрім того, вводили кількісні обмеження, які забороняли імпорт певної продукції в кількості, що перевищує ту частку місцевого попиту, що не була охоплена продукцією національного виробника. Отже, країни імпортували лише той товар і в такій кількості, що їх не було забезпечено внутрішнім виробництвом країни-імпортера. Оскільки промисловість була добре захищена, не було потреби докладати надмірних зусиль для модернізації виробництва чи зменшувати виробничі витрати. Найболючіше ця ситуація вдарила по європейському споживачеві — він зіткнувся з високими цінами, низькою якістю та обмеженим вибором товару. Ви­правити цю ситуацію і мав митний союз, який спочатку діяв у сфері торгівлі вугіллям та сталлю (згідно з договором про ЄСВС, але потім, завдяки Договорові про ЄЕСп (див. підрозділ 2.1), що мав виправити це становище, швидко поширився на всі сфери торгівлі та послуг.


69.

5.1.1 Митний союз ЄСп

Згідно зі статтею 23 Договору про ЄСп, Спільнота заснована на митному союзі, що поширюється на всю торгівлю товарами й передбачає відмову де ржа в -членів від мита на імпорт та експорт і будь-яких інших стягнень еквівалентної дії, а також прийняття спільного митного тарифу стосовно третіх країн. Митний союз ЄСп охоплює "весь обсяг торгівлі товарами". Це означає, що товари, які надійшли з третьої країни, можуть вільно переміщуватися всередині Спільноти, якщо всі процедури щодо імпорту були виконані, а мито й усі інші стягнення еквівалентної дії були сплачені в державі-імпортері (стаття 24).

В 13 та 14 статтях Римського договору зазначено, що мито й інші стягнен­ня еквівалентної дії, що накладаються на імпорт, мають бути поступово скасо­вані протягом перехідного періоду — від 1 січня 1958 року до 31 грудня 1969 року. Хоча договір надавав державам-членам Спільноти змогу визначати міру зменшення митних зборів залежно від товару (в разі труднощів у секторі), про­цес зменшення цих зборів був послідовним та відбувався безболісно. Своїми двома рішеннями Рада навіть прискорила інтенсивність процесу скасування митних зборів, тож його було повністю завершено 1 липня 1968 року, за 18 місяців до встановленого терміну. Останнє свідчить про те, що поступове ска­сування тарифів не призвело до великих ускладнень у промисловостях держав-членів, оскільки відмова будь-якої з них призвела б до зміни встановленого договором порядку інтеграції. Держави, що приєдналися до Спільноти згодом, мали п'ятирічний перехідний період для скасування митних зборів на торгівлю з іншими державами-членами. Це також не викликало серйозних проблем.

Прискорене завершення процесу формування митного союзу означало, що від 1 липня 1968 торгівлю всередині Спільноти було звільнено від мита та інших стягнень еквівалентної дії, а також від кількісних обмежень на імпорт та експорт. Однак було ще далеко до ліквідації інших перешкод для торгівлі — зборів, які можна прирівняти до мита, та заходів, які можна прирівняти до кількісних обмежень. Для належного функціонування митного союзу потрібно було усунути ці бар'єри до кінця перехідного періоду, як і наголошено в Римсь--ому договорі, де йшлося про "якнайбільше полегшення торговельних проце-¹ (стаття 10). Справді, щойно митні тарифи було скасовано, між держава­ми-членами Спільноти спалахнула справжня "війна прикордонних формально­стей". Держави-члени прагнули захистити національного виробника й одно-сно запобігти зменшенню обсягу власних виробничих сил. Звичайно, кожний мент, кожна печатка, що їх вимагали для транскордонної торгівлі, були бре обгрунтовані: необхідністю сплати податків, реєстрацією для статистики, "итними перевірками, покликаними запобігти ввезенню заборонених опальним законодавством товарів тощо. Проте кожна така печатка означа­ла згаяний час і кошти для експортерів та перевізників.

Чимало бар'єрів для торгівлі було приховано в різних нормативних положен наприклад, тих, що стосувалися захисту споживача чи охорони довкілля. І їці юження були різними в кожній державі-члені Спільноти (див. підрозділ 6.1). Обмежувальний ефект цих положень часто завдавав шкоди навіть більшої, ніж


70.

митні збори та кількісні обмеження. Фактично, якщо митні бар'єри лише підвищують ціни на імпортовану продукцію або кількісно обмежують обсяг імпорту, то згадані нормативні положення можуть просто заблокувати імпорт певної про­дукції. Однак, як зазначено в розділі про спільний ринок, усування торговельних бар'єрів, пов'язаних зі стягненням мита, виявилося набагато складнішим процесом та зайняло втричі більше часу, ніж ліквідація митних перешкод.

Попри незавершеність процесу формування митного союзу в 1968 році, еко­номічні результати вільного товарообігу були незаперечними. В період від 1958 до 1968 року обсяг торгівлі між шістьма державами-членами, що заснували Спільноту, та третіми країнами збільшився втричі, а торгівля в межах власне Спільноти зросла вдев'ятеро. Таке винятково високе зростання обсягів торгівлі стало основним чинником розвитку економіки та поліпшення рівня життя в перших шести державах-членах ЄЕСп. Стимуляційний ефект розширення ринку викликав почуття довіри в бізнес-стосунках, що, своєю чергою, проявилося у зростанні інвестицій. Споживачі виграли в будь-якому разі: порівняно з періодом, що переду­вав скасуванню тарифів, пропозиція стала розмаїтішою, а самі товари — дешевши­ми. Беззаперечно, шлях до мети європейської інтеграції — добробуту європейців — через митний союз був правильним. Завдання спільних інституцій полягало пере­дусім в усуненні ще наявних проблем та посиленні позитивного ефекту від функціонування митного союзу.

5.1.2 Ліквідація внутрішніх кордонів

Позитивні результати запровадження митного союзу сприяли завершенню формування спільного ринку (детально це питання розглядається в дальшому розділі), що, своєю чергою, було потрібно для остаточного формування митного союзу. Митний союз і спільний ринок, які визначені як завдання Римського дого­вору, фактично були обтяжені однаковими проблемами, які згодом було розв'язано в однаковий спосіб. Натхненні явними успіхами митного союзу, інституції Спільноти під керівництвом Європейської Комісії вели "війну з фор­мальностями на виснаження", яка завдяки Єдиному європейському актові 1987 року (див. підрозділ 2.1) успішно завершилася 31 грудня 1992 року.

Від 1 січня 1993 року торгівля в межах Спільноти звільнилася від будь-яких митних процедур. Відтоді скасовано всі митні формальності на рух товарів між країнами Спільноти.¹ Так було утворено єдину вільну від кордонів зону для переве­зення товарів згідно з митними документами TIR (міжнародні дорожні перевезення) та АТА (тимчасовий допуск товарів." Це заощаджує багато часу під час здійснення економічних операцій і, отже, сприяє зменшенню транспортних витрат у країнах Спільноти. Відсутність зборів і формальностей сприяє розвиткові торгівлі всередині ЄС, яка становить 65% від загального обсягу торгівлі п'ятнадцяти держав-членів Союзу та близько 80% від загального імпорту чи експорту деяких країн ЄС.

¹ Regulation 2913/92, OJ L 302, 19.10.1992.

² Regulation 719/91, OJ L 78, 26.03.1991 анульований іншим Регламентом: Regulation 2913/92, OJL 302, 19.10.1992.


71.

5.1.3. Ветеринарне законодавство та законодавство з охорони здоров'я рослин

Законодавство з охорони здоров'я тварин і рослин важливе не лише для торгівлі всередині Спільноти, а й для захисту довкілля та охорони здоров'я лю­дини. Всі держави-члени Спільноти зацікавлені в зміцненні спільного законо­давства в цій сфері, але водночас це має не зашкодити торгівлі харчовими про­дуктами між країнами Спільноти.

Домовленості в сфері контрою за здоров'ям рослин, що набрали чин­ності 1 червня 1968 року, уможливили подолання всіх перешкод для торгівлі рослинами чи продуктами рослинного походження.⁵ Ці угоди містять правила торгівлі рослинами й продуктами рослинного походження всередині Спільноти, імпортованими з третіх країн, норми захисту довкілля й охорони здоров'я люди­ни від шкідливих або небажаних організмів, а також захисні заходи проти вве­зення організмів, шкідливих для рослин чи продуктів рослинного походження та їх поширення на території країн Спільноти/ Нагляд за станом рослин у країнах Спільноти здійснює Служба з рослинного розмаїття."

У ветеринарній сфері зусилля країн Спільноти переважно зосереджені на захисті здоров'я тварин і, як наслідок, здоров'я людей. Водночас діями в цій сфері важливо не зашкодити безперервному функціонуванню внутрішнього ринку. Від 1 січня 1992 року ветеринарні перевірки на внутрішніх кордонах держав Спільноти було скасовано. Натомість було введено ветеринарні пе­ревірки в місцях відправлення товару тваринного походження." Також було введено заходи контролю за зоонозами та їх переносниками з метою запобігти спалахам кишкових інфекцій і харчових отруєнь.' Одночасно Спільнота припи­нило систематичні щеплення проти ящуру — така політика могла перешкоджа­ти вільній торгівлі тваринами та продуктами тваринного походження. На­томість було вирішено забивати худобу в разі виникнення осередку інфекції.

Утім після скасування ветеринарного контролю на внутрішніх кордонах Спільноти постало безліч проблем. Епізоотичне поширення коров'ячої губковид-ної енцефалопатії ("коров'ячого сказу"), хвороби, що спалахнула в 1996 році у Великій Британії і потім перекинулася на деякі інші країни, свідчить про важ­ливість ветеринарних проблем для існування митного союзу. Попри заборону на експорт з Великої Британії м'яса, деяких видів м'ясних продуктів та крупної рога­тої худоби віком понад шість місяців, запровадження сертифікації тварин і про­дуктів тваринного походження разом зі збільшенням кількості ветеринарних пе­ревірок у державах-членах ЄЕСп, ринок яловичини зазнав кризи на всій тери­торії Спільноти (щодо заходів підтримки ринку див. підрозділ 21.4.2). Подібні

³ Directive 91/683, OJ L 376, 31.12.1991 та Directive 93/19, OJ L 96, 22.04.1993.

⁴ Directive 2000/29, OJ L 169, 10.07.2000.

⁵ Regulation 2100/94. OJ L 227, 01.09.1994 та Regulation 2506/95. OJ L 258, 25.10.1995.

⁷ Directive 89/662, OJ L 395. 30.12.1989 and Directive 2004/41, OJ L 157. 30.04.2004. ⁷ Directive 2003/99, OJL 325, 12.12.2003.


72.

проблеми виникли після того, як у червні 1999 року в Бельгії виявили забруднені діоксинами продукти тваринного походження, призначені для харчування людей або тварин. Згідно зі статтею з безпеки, всі держави-члени Спільноти були зо­бов'язані забезпечити відкликання з ринку та знищення всієї домашньої птиці, яєць та харчових продуктів на їх основі, якщо вони надійшли з підозрілих госпо­дарств.* Зазначені випадки доводять, що в митному союзі проблеми, які виника­ють на ринку однієї з держав-учасниць, на практиці є проблемами спільного ринку. Відповідно заходи, до яких вдаються, щоб розв'язати проблеми однієї дер­жави, впливають на всі держави-члени митного союзу.

5.1.4. Співпраця в сфері митного контролю

Якщо всі держави-члени Спільноти не вживатимуть однакових контроль­них заходів, зі скасуванням адміністративних процедур при перетині внутрішніх кордонів підвищується ризик контрабанди. Адміністративна співпраця має забезпечити зближення процедур перевірок, що сприятиме однаковому засто­суванню права Спільноти на всіх ділянках зовнішнього кордону ЄС, поглиб­ленню взаємодовіри та наданню рівних умов для конкуренції. Загалом користь від існування митного союзу однаковою мірою залежить від однорідності нор­мативних положень та від ефективності функціонування його структур.

Працівники митниці становлять дуже важливу людську мережу ЄС. Оскільки вони збирають мито й інші платежі, що мають надійти до бюджету Спільноти (див. підрозділ 3.4), та захищають зовнішні кордони ЄС від незакон­ної торгівлі, то на практиці митники держав-членів Спільноти діють від імені ЄС та зобов'язані застосовувати право Спільноти. Митні служби країн ЄС му­сять бути відкритими для співпраці між собою та з Європейською Комісією відповідно до статті 10 Договору про ЄСп.

Стаття 29 Договору про ЄС закликає Раду вживати заходів для поглиблення співпраці між митницями та поліцією, безпосередньо чи опосередковано залу­чаючи Європейську поліційну службу (Європол). Фактично такі заходи треба здійснювати і в контексті митного союзу, і в контексті співпраці в сфері юстиції та внутрішніх справ (див. підрозділ 8.1). Отже, регламент Ради про взаємодопомогу адміністративних органів держав-членів ЄС та про їхню співпрацю з Європейською Комісією має на меті посилити запобігання контра­банді, забезпечити належне застосування митного та сільськогосподарського законодавства. Серед іншого, це гарантує функціонування комп'ютеризованої ''Митної інформаційної системи" (CIS).⁹ Неапольська конвенція II про взаємодопомогу та співпрацю між митницями спрямована на припинення неза­конної торгівлі, яка відбувається через порушення національного права та права Спільноти, шляхом підвищення ефективності співпраці в сфері митного контро-

⁸ Decision 1999/449, OJ L 175, 10.07.1999 and Decision 1999/601. OJ L 232,02.09.1999

9 Regulation 1468/81, OJ L 144, 02.06.1981 та Regulation 515/97, OJ L 82,22.03.1997.


73.

лю.¹⁰ В цій конвенції визначено процедури надання взаємодопомоги та співпраці між митними службами. їх метою є попередження, розкриття, судове пе­реслідування та покарання за порушення національних законодавств та законо­давства Спільноти. За цією конвенцію, допомогу можуть надати за вимогою чи запропонувати залежно від обставин; йдеться також про спеціальні види допомо­ги, такі як переслідування та відстеження поза кордонами і захист обміну даними.

5.2 Торгівля з третіми країнами

Окрім скасування перешкод для торгівлі всередині Спільноти, митний со­юз передбачає гармонізацію митного законодавства у сфері торгівлі з третіми країнами. В Європейському Союзі діяльність з імплементації цих положень провадиться в двох напрямах. З одного боку, Спільнота запровадила Спільні митні тарифи (СМТ), з другого - норми Спільноти адаптуються до загального контексту еволюції міжнародних економічних відносин. Отже, домовленості, досягнуті в рамках ГАТТ/СОТ, мають бути внесені до права Спільноти [див. підрозділ 23.4].

Існування митного союзу передбачає не тільки наявність спільних митних та­рифів. Ці тарифи мають бути застосовані згідно з однаковими нормативними по­ложеннями в усіх державах-членах Спільноти. Якщо цього не зробити, це може призвести до різних оцінок товарів на митницях або використання різних правил допущення товару в товарообіг у тих країнах ЄС, через які товари імпортуються до Спільноти. В Митному кодексі Спільноти (МКС) зібрано всі законодавчі акти Спільноти у сфері митного контролю; цей документ має звести нанівець ризик різних тлумачень норм ЄС у сфері торгівлі між державами-членами Союзу та третіми державами (див. підрозділ 5.2.2.)." Спільне митне законодавство, зібране в митному кодексі, є невідокремним складником митного союзу.

5.2.1. Спільні митні тарифи

Митному союзові притаманне існування єдиного зовнішнього тарифу, який застосовують усі держави-члени такого союзу до імпорту з третіх країн. Товари, імпортовані таким чином, підлягають разовому розмитнюванню і після цього можуть переміщуватися на спільній митній території. Однак досягнення домовленості щодо спільних зовнішніх тарифів між першими державами-членами Спільноти потребувало узгодження різних національних інтересів та пошуку компромісів стосовно різних товарів, які та чи та країна прагнула захи­щати. Саме тому спільні митні тарифи, що їх прийняли 1968 р. європейські інституції, можна вважати грандіозним досягненням європейської інтеграції.

Для країн-учасниць введення СМТ означало втрату митного доходу, який від 1975 року став дохідною статтею бюджету Спільноти, та унеможливлення

¹⁰ OJC 24, 23.01.1998.

¹¹ Regulation 2913/92, OJ L 302, 19.10.1992 та Regulation 1427/97, OJ L 196, 24.07.1997.


74.

незалежної митної чи торговельної політики (див. підрозділ 3.4. та 23.1.). Жод­на держава-член Спільноти не може в односторонньому порядку ухвалювати рішення і вести переговори щодо тарифів; всі зміни до СМТ затверджує Рада після переговорів (якщо постає така потреба) та внесення пропозиції Комісією. Всі двосторонні переговори (між ЄС та третіми країнами) та багатосторонні переговори (з ГАТТ/СОТ) проводить Комісія.

Окрім того, від 1968 року держави-члени Спільноти не мають права одно­осібно провадити митну політику, тобто скасовувати митні збори або вносити зміни до СМТ. Тільки Європейська Рада має виняткове право змінювати встанов­лений порядок застосування СМТ, ухвалюючи в нормативному порядку рішення щодо зміни тарифів. Такі рішення, незалежно від того, чи їх ухвалюють відповідно до підписаних угод чи вводить держава в односторонньому порядку, передбачають зниження або повне скасування митних тарифів на деяку частину чи весь імпорт певного виду продукції. Ці норми втілюються в тарифних квотах Спільноти, верхніх межах тарифних ставок, повному або частковому скасуванні митних зборів.

Найзначніші тарифні пільги Спільнота надала відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Протягом кількох раундів міжнародних переговорів (а саме Ділонського раунду (1960-1962 pp.), Кенедійського раунду (1964-1967 pp.) та Токійського раунду (1973-1979 pp.) було досягнуто згоди щодо суттєвого зни­ження митних зборів на значну кількість промислових товарів. Засідання Уругвай­ського раунду почалися 20 вересня 1986 року та закінчилися 15 грудня 1993 року; в них взяли участь 177 країн. У ході засідань вдалося домовитись щодо суттєвого зни­ження тарифів у різних галузях виробництва, сільського господарства та послуг. Також впроваджено нові правила та норми міжнародної торгівлі; ці норми згодом залучили до права Спільноти (див. підрозділ 23.4).

Від 1995 року в політиці митних тарифів Європейського Союзу враховуються результати Уругвайського раунду переговорів по ГАТТ. Загалом для кожного пункту та підпункту тарифної номенклатури вказуються як незалежні, так і умовні курси, що встановлюються в результаті переговорів по ГАТТ. В кількох спеціальних додатках до СМТ визначаються спеціальні режими імпорту, як-от режими імпорту окремої сільськогосподарської продукції чи фармацевтичних речовин, на яких може позитивно відбитися відновлення митних зборів.

5.2.2. Митний кодекс Спільноти

Справжній внутрішній ринок, вільний від кордонів, передбачає, що зовнішні відносини його держав-членів регулюються спільними нормами. Фактично спільне митне законодавство застосовується в усх державах-членах як внутрішнє право. Для цього в Митному кодексі Спільноти (МКС) зібрано всі норми та по­ложення митного законодавства у сфері торгівлі між державами Спільноти та третіми країнами в світлі зобов'язань ЄС у Світовій організації торгівлі (див. підрозділ 23.4).¹² МКС має гарантувати прозорість митних норм Спільноти й уне­можливити розбіжності в їх тлумаченні чи випадки правової невизначеності.

¹² Regulation 2913/92, OJ L 302, 19.10.1992 та Regulation 955/1999, OJ L 119, 07.05.1999.


75.

Насамперед до кодексу входять базові норми митного законодавства: митна територія Європейського Союзу, митний тариф, митна вартість, поход­ження товарів тощо. Зокрема, за визначенням, територіальні води держав-членів €С також є митною територією Спільноти. Це має суттєве значення для рибальства та діяльності в офшорних зонах держав-членів ЄС. Митна вартість іноді істотніше впливає на торгівлю, ніж митні збори. В кодексі зафіксовано метод, яким визначають таку вартість, критерії розмитнювання для готової або переробленої продукції країни-виробника, та умови, за яких товари тимчасово звільняють від зборів на імпорт. Норми стосовно походжен­ня товарів визначають, якою мірою продукція, що надходить з третіх країн, мо­же бути звільнена від зборів залежно від того, наскільки її обробляли. Ці пра­вила важливі для правильного застосування системи преференцій і деяких по­ложень торговельної політики Європейського Союзу.

Спільне митне законодавство, яке однаково застосовується в торговельних відносинах Спільноти з іншими країнами, передбачає встановлення різноманітних митних процедур, які мають економічні наслідки. В Митному ко­дексі Спільноти гармонізовано законодавчі, регулятивні й адміністративні поло­ження щодо митних складів, процедур порто-франко, а також інших, нерегуляр­них варіантів прийняття продукції на митні склади та в порто-франко.¹' Отож до кодексу входять положення про митні процедури стосовно товарів, ввезених на територію Спільноти та щодо їх тимчасового зберігання; про товари, ввезені на митну територію Спільноти до того, як було визначено їхнє призначення¹⁴; про товари, повернені на митну територію Спільноти; про допуск товарів до вільного обігу на території Спільноти.¹⁰ Транзитна система (транзит Спільноти, спільний транзит та TIR) є ключовим елементом в митному союзі та спільній торговельній політиці, але в цій сфері існує велика небезпека контрабанди. Щоб забезпечити захист власних ресурсів Спільноти від контрабанди, в Кодексі встановлено 100%-ий рівень комплексних гарантій на транзитні операції для всіх товарів у межах Спільноти; утім цей рівень значно зменшено для певної групи тих проми­словців і постачальників, яких вважають особливо надійними.¹⁶ Процедура спільного транзиту існує між країнами ЄСп та ЄАВТ.¹⁷

Найважливішими для управління митним союзом та для правової безпеки фізичних осіб є спільні норми про походження, відповідність та погашення мит­ного боргу; норми, за якими визначаються особи, відповідальні за сплату митно­го боргу й умови, коли особа має подавати митну декларацію.¹⁸ В МКС також визначено експортні процедури для товарів, вироблених у країнах Спільноти, процедури перенесення терміну сплати мита на імпорт та експорт, відшкодування

¹³ Regulation 2913/92, OJ L 302, 19.10.1992 and Regulation 1427/97, OJ L 196,24.07.1997.

¹⁴ OJL 367, 31.12.1988.

¹⁵ Regulation 2913/92, OJ L 302, 19.10.1992 та Regulation 1427/97, OJ L 196, 24.07.1997.

¹⁶ Council Regulation 2153/96, OJ L 289, 12.11.1996.

¹⁷ Convention, OJ L 226, 13.08.1987.

¹⁸ Ibid.


76.

або інших можливостей сплачування такого мита та його стягнення вже після допуску товару до обігу. Для експорту з країн Спільноти Комісія затвердила фор­му сертифіката походження товару згідно із загальною формою, рекомендованою ООН.'⁹ У Спільноті існує система звільнення від сплати мита.²"

5.3. Висновки

Перші десять років існування Європейської економічної спільноти стали роками слави митного союзу. Скасування митних зборів і кількісних обмежень на імпорт-експорт та введення спільних митних тарифів — це лише деякі з го­ловних досягнень Європейської Спільноти. Вони сприяли підвищенню добро­буту громадян держав-членів Спільноти, — якість товарів і послуг зросла, а ціни знизилися. Було скасовано будь-які привілеї на рівні окремої держави, але, з другого боку, виникли так звані "привілеї Спільноти". Скасування мит­них бар'єрів суттєво підштовхнуло розвиток торгівлі в країнах Спільноти та, як це й передбачено в Договорі про ЄЕСп, стало підґрунтям для формування спільного ринку, а також спільної політики в різних сферах. Але в Договорі неможливо було передбачити вперту позицію національних органів влади, які швидко винайшли інші, відмінні від митних, перешкоди для торгівлі міждержа-вами-членами Спільноти, щоб захистити національного виробника та виправ­дати власне існування (як це було у випадку з реорганізацією митних служб, спричиненою скасуванням митниць).

Формування митного союзу, разом із формуванням спільного ринку, заверши­лося в 1992 році — про це йтиметься в дальшому розділі. Митний союз став най­помітнішим зі зникненням перевірок на внутрішніх кордонах Спільноти. Цього ре­зультату досягли завдяки скасуванню близько 60 мільйонів адміністративних мит­них документів, які щороку обтяжували торгівлю між державами-членами Спільноти, довготривалій реформі непрямого оподаткування (ми її розглянемо в розділі про оподаткування - підрозділ 14.2.2.) та набуттю чинності низки положень, які реорганізували фінансові, ветеринарні, фітосанітарні, санітарні й безпекові пе­ревірки, а також збір статистичних даних. Найвиразніший аспект цього процесу — полегшення адміністративного тягаря для компаній, що здійснюють продажі та за­купівлі в межах країн Спільноти. Реальним наслідком митного союзу є те, що това­ри в магазинах держав-членів Спільноти надходять зі всього континенту, і придбати їх можна за помірними цінами.

У девіяностих роках, окрім внутрішньої ситуації в Союзі, серйозних змін зазнало міжнародне митне та комерційне середовище. Початок вільної торгівлі з державами Центральної та Східної Європи, а також з державами ко­лишнього Радянського Союзу, набуття чинності нових домовленостей по ГАТТ — все це разом стало сильним каталізатором глобалізації торгівлі. Проте одночасно дедалі глобальніших масштабів набувала незаконна торгівля нарко-

¹⁹Regulation 2454/93, OJ L 253. 11.10.1993 and Regulation 1662/1999, OJ L 197, 29.07.1999.

²⁰ Regulation 918/83, OJ L 105, 23.04.1983 and Regulation 355/94, OJ L 46, 18.02.1994.


77.

тиками, зброєю, ядерним пальним і тваринами, то перебувають під захистом. З огляду на митний контроль, ці процеси потребують посилення співпраці та взаємодопомоги між митними службами держав-членів Спільноти та третіх, особливо європейських, країн.

Саме тому скасування митних перевірок на внутрішніх кордонах слід урівноважити посиленням запобіжних заходів на кордонах зовнішніх. Слід зміцнити митні перевірки стосовно законного та нелегального імпорту на зовнішніх кордонах Спільноти; співпраця митних служб має гарантувати, що відмінності в законодавствах не станепт причиною підвищення рівня контрабанди чи проблем для споживачів; проблеми національної безпеки, як-от злочинність, наркотики, тероризм, торгівля зброєю, розв'язуватимуть спільно, завдяки співпраці органів внутрішніх справ, детальному обмінові інформацією між поліцією та службами без­пеки держав-членів Спільноти (див. підрозділ 8.1.2). Потреба в запровадженні спільних політик у різних сферах зумовлена тим, що громадяни третіх країн можуть вільно переміщуватися в межах Спільноти після того, як вони одного разу перетну-- ■ кордон однієї з держав-членів Спільноти (див. підрозділ 8.1.4). Зрозуміло, що * -ггний союз мав і наразі має суттєвий позитивний вплив на інші сфери -~іграційного процесу (див. підрозділ 1.1.1.), а це, своєю чергою, впливає на спільну політику в різних сферах і навіть на політичні питання.

Список літератури

• DIMITRAKOPOULOS Dionyssis. "Power norms and institutional change in the European Union: the protection of the free movement of goods", European Journal of Political Research, v. 42, n. 2, Marc2003, p. 249-270.

• ELIASSEN Kjell, SITTER Nick. "Ever Closer Cooperation?: The Limits of the "Norwegian Method" of European Integration", Scandinavian Political Studies, v. 26, n. 2, 2003, p. 125-144.

■ EUROPEAN COMMISSION. Communication Concerning a Strategy for the Customs Union. COM/2001/0051. Luxembourg: EUR-OP*, 2001.

• Combined Nomenclature, Official journal of the EC, L 290, 28/10/2002. Luxembourg: EUR-OP*, 2002.

■ Integrated Tariff of the European Communities (TARIC), Introduction. Luxembourg: EUR-OP*, 2003.

¹ The European Community's Rules of Origin for the Generalised System of Preferences: a Guide for Traders. Luxembourg: EUR-OP*, 2003.

• GASIOREK Michael, SMITH Alasdair, VENABLES Anthony. "The Accession of the UK to the EC: A Welfare Analysis", Journal of Common Market Studies, v. 40, n. 3, September 2002, p. 425-447.

■ GULDAGER JORGENSEN Jan (et al.). "European Patterns of Specialization from Trade", The European Union Review, v. 7, n. 2, July 2002, p. 79-95.

■ Joint practical guide of the European Parliament, the Council and the Commission for persons involved in the drafting of legislation within the Community institutions, Luxembourg: EUR-OP*, 2002.

78.

■ LITTLE Gavin. "BSE and the Regulation of Risk", The Modern Law Review, v. 64, nr. 5, September 2001, p. 730-756.

■ MENY Yves. "The External and Internal Borders of the Great Europe". The International Spectator, v. 37, n. 2, April-June 2002, p. 19-25.

■ MESSERLIN Patrick A., Measuring the Costs of Protection in Europe: European Commercial Policy in the 2000's. Washington, D.C.: Institute for International Economics, 2001.

■ OLIVER Peter, JAR VIS Malcom. Free movement of goods in the European Community, under articles 28 to 30 of the EC Treaty. London: Sweet & Maxwell, 2003.

■ ORGANISATION FOR ECONOMIC CO-OPERATION AND DEVELOPMENT. Tariffs and trade: OECD Query and Reporting System. Paris: OECD, 2001.

■ SEGUIN Eve. "La crise de la vache folle au Royaume Uni: quelques explications possibles", Revue francaise de science politique. v. 52, n. 2-3, avril-juin 2002, p. 273-289.

■ THINAM Jakob, FIEBIGER Gernot. "Preferential Rules of Origin: a Conceptual Outline", lntereconomics, v. 38, n. 3, May-June 2003, p. 138-146.

■ VENABLES Anthony J. "Winners and losers from regional integration agreements", Economic Journal, v. 113, n. 490, October 2003, p. 747-761.

■ VERVAELE J.A.E. KLIP A.H. (eds.), European Cooperation between Tax, Customs and Judicial Authorities: The Netherlands, England and Wales, France and Germany. The Hague: Kluwer Law International, 2002.

■ VERWAAL Ernst, CNOSSEN Sijbren. "Europe's New Border Taxes", Journal of Common Market Studies, v. 40, n.2 June 2002, p. 309-330.

■ WAKEFJELD Jill. "BSE: A Lesson in Containment? Avoiding Responsibility and Accountability in the Compensation Action", European Law Review, v. 27, n. 4, August 2002, p. 426-444.

*Видання Офісу офіційних публікацій Європейських Спільнот (EUR-OP*) за­звичай представлені всіма офіційними мовами ЄС.