План дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ план дій європейського союзу
Вид материала | Документы |
- План дій європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ погоджено на IV засіданні, 116.16kb.
- Адаптація законодавства, 124.89kb.
- Інструмент Європейського сусідства І Партнерства, 640.25kb.
- Яка основна мета адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу?, 6.85kb.
- Національний план з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового, 456.56kb.
- Усе про спільні політики європейського союзу, 9263.89kb.
- Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
- Авна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики, 107.81kb.
- Постанови кабінету міністрів україни зміст, 5319.12kb.
- Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису, 1144.09kb.
План дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ
ПЛАН ДІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
В ГАЛУЗІ ЮСТИЦІЇ ТА ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Неофіційний переклад Міністерства юстиції України
Погоджено на
ІV засіданні Комітету
з питань співробітництва
між Україною та ЄС
12.12.2001р.
м. Київ
ПЛАН ДІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
В ГАЛУЗІ ЮСТИЦІЇ ТА ВНУТРІШНІХ СПРАВ
І. Завдання та стратегічні цілі
1) Розвивати партнерство та практичне співробітництво між Європейським
Союзом, його країнами-членами, сусідніми країнами-кандидатами на вступ до ЄС та
Україною в галузі юстиції та внутрішніх справ;
2) Розвивати разом з Україною принципи законності, доступу до правосуддя,
незалежності судової влади та ефективної системи управління, на яких базується
мета Європейського Союзу - створення “зони свободи, безпеки і справедливості”;
3) Створити відповідну законодавчу базу для ефективного співробітництва в
галузі юстиції та внутрішніх справ у відповідності до міжнародних стандартів та
стандартів ЄС та працювати в напрямку забезпечення ефективної імплементації та
застосування цих стандартів;
4) Підвищити рівень обізнаності з правами людини та законністю та сприяти
прозорості;
5) Забезпечити ратифікацію та імплементацію найбільш важливих міжнародних
документів, спрямованих на боротьбу з нелегальною міграцією, організованою
злочинністю та корупцією;
6) Підвищити рівень управління міграційними процесами та вжити належних
заходів в галузі прикордонного контролю, реадміссії та візової політики з метою
запобігання використанню території України для нелегальної міграції та транзиту
нелегальних мігрантів на територію Європейського Союзу;
7) Боротися з транскордонною організованою злочинністю, зокрема, торгівлею
людьми, незаконним обігом наркотиків, торгівлею краденим автотранспортом,
підакцизними товарами та ядерними матеріалами, а також відмиванням коштів;
8) Всі механізми, зазначені в цьому Плані, повинні використовуватись для
відвернення загрози міжнародного тероризму;
9) Підвищити координацію програм надання допомоги країнами-членами та ЄС для
відображення пріоритетів в галузі співробітництва;
10) Вивчити процес розширення ЄС та вплив цього процесу на регіон;
11) Сусідні країни, що є кандидатами на вступ до ЄС, при необхідності, можуть
бути залучені по відповідним аспектам діяльності, передбачених цим Планом дій.
12) Перелік пріоритетів, зазначених в цьому Плані, не є вичерпним. При
необхідності до Плану можуть бути додані інші заходи в галузі юстиції та
внутрішніх справ.
ІІ. Рамки співробітництва.
- Мета Європейського Союзу - створення “зони свободи, безпеки і
справедливості” - визначена в розділі IV Договору про заснування Європейського
Співтовариства та розділі VI Договору про Європейський Союз, Плані дій щодо
організованої злочинності, ухваленому Європейською Радою в Амстердамі в червні
1997 року (зокрема, в Рекомендації №4), а також у Плані дій у сфері юстиції та
внутрішніх справ, прийнятого на засіданні Європейської Ради у грудні 1998 р. у
Відні;
- Висновки засідання Європейської Ради у Тампере, що відбулося у жовтні 1999
року;
- Висновки до звіту про зовнішні відносини у сфері юстиції та внутрішніх
справ, прийняті під час засідання Європейської Ради у м. Фейра у червні 2000
року;
- Спільна стратегія щодо України, прийнята під час засідання Європейської
Ради у Гельсінкі у грудні 1999 року; висновки за результатами саммітів ЄС -
Україна, а також висновки Ради з питань співробітництва та, зокрема, спільний
звіт за січень 2000 року щодо нелегальної імміграції та торгівлі людьми;
- Положення Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) між Європейським
Союзом та його державами-членами і Україною від 16 червня 1994 року, яка набула
чинності у березні 1998 року та структура якої має стати основним інструментом
розвитку співробітництва; також має бути посилання на вже досягнутий прогрес в
рамках діалогу, встановленого згідно з цією Угодою;
- Стратегія ЄС щодо наркотиків на 2000-2004 рр., затверджена Європейською
Радою в Гельсінкі в грудні 1999 року, та План дій ЄС щодо наркотиків на
2000-2004 рр., затверджений Європейською Радою у м. Фієра в червні 2000 року;
- Висновки Європейської Ради від 21 вересня 2001 року та Резолюції Ради
Безпеки ООН 1373/01 та 1267/01, прийняті у вересні 2001 року;
- Діяльність відповідного підкомітету УПС в сфері юстиції та внутрішніх
справ.
ІІІ. Сфери співробітництва
1. Міграція та притулок
- Наближення законодавства України у сфері надання притулку та біженців до
норм та стандартів ЄС, зокрема, до Конвенції ООН про статус біженців 1951 року
та Протоколу що стосується статусу біженців 1967 року, включаючи право на
притулок та повагу принципу невислання. Наближення системи органів державної
влади, відповідальних за імплементацію та реалізацію положень законодавства про
притулок та біженців до норм та стандартів ЄС.
- Проведення більш інтенсивної інтеграційної політики, спрямованої на
посилення недискримінації в економічному, соціальному та культурному житті та
розвиток заходів по боротьбі з расизмом та ксенофобією;
- Надання експертної правової допомоги українським органам влади в процесі
розроблення та внесення змін до діючого законодавства з питань іноземців,
притулку, імміграції та біженців;
- Підтримка ефективного управління міграційними процесами, в тому числі
шляхом надання консультативної, фінансової та експертної допомоги для заснування
Державної міграційної служби України та сприяння її діяльності, зокрема, шляхом
підвищення професійного рівня відповідних співробітників за допомогою вивчення
досвіду інших країн та проходження практики у відповідних службах країн ЄС, що
займаються проблемами сучасної міграційної політики;
- Визначення обсягу нелегальної міграції через Україну, здійснення
моніторингу міграційних процесів та вивчення можливості участі України в системі
запобігання нелегальній міграції;
- Вдосконалення співробітництва у сфері реадмісії власних громадян, осіб без
громадянства та громадян третіх країн з метою укладання угоди про реадмісію між
Україною та Європейським Союзом;
2. Прикордонне співробітництво та візова політика
- Розвиток системи ефективного та всебічного управління кордоном (наприклад,
прикордонний контроль та охорона кордону) на всіх кордонах України та вивчення
можливості участі Державного комітету України у справах охорони державного
кордону в системі запобігання нелегальній міграції;
- Надання підтримки українській стороні у реалізації Програми дій,
спрямованих на підтримку режиму державного кордону та прикордонної зони,
розвиток Державного комітету України у справах охорони державного кордону на
період до 2005 року;
- Підтримка зусиль України у процесі реформування Прикордонних військ з метою
створення правоохоронного органу, що працював би в якості професійного органу,
відповідального за управління кордоном;
- Підтримка ефективного управління кордоном шляхом надання консультативної,
фінансової та експертної допомоги Державному комітету України у справах охорони
державного кордону та сприяння його діяльності, зокрема, шляхом підвищення
професійного рівня відповідних співробітників за допомогою вивчення досвіду
інших країн та проходження стажування у відповідних службах країн ЄС, що
займаються проблемами сучасної імміграційної політики;
- Інтенсифікація та спрощення сучасного транскордонного співробітництва між
Україною та ЄС, а також країнами- кандидатами на вступ до ЄС та відповідними
третіми країнами;
- Продовження діалогу щодо візових питань;
- Продовження діалогу із запобігання потокам нелегальних мігрантів до ЄС та в
Україну;
- Вивчення можливості підтримувати зусилля України видавати закордонні
паспорти відповідно до міжнародних стандартів та виявляти фальшиві закордонні
паспорти та документи, що посвідчують особу.
3. Організована злочинність
- Ратифікація та імплементація найбільш важливих міжнародних документів,
спрямованих на боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, а також
ратифікація та імплементація міжнародних документів щодо захисту прав людини;
- Найбільш важливими конвенціями є наступні:
- Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року,
підписана Україною в липні 1997року, ратифікована 11 вересня 1997року ;
- Європейська конвенція по боротьбі проти тероризму 1977 року, підписана
Україною 8 червня 2000 року;
- Європейська конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки
даних особистого характеру 1981 року;
- Європейська конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів,
одержаних злочинних шляхом 1990 року, підписана Україною 29 травня 1997 року,
ратифікована 16 січня 1998 року;
- Угода про незаконні перевезення по морю, що реалізують Статтю 17 Конвенції
ООН про незаконне перевезення наркотичних та психотропних речовин, Страсбург,
1995;
- Конвенція ООН про незаконний обіг наркотиків та психотропних речовин 1988
року;
- Європейська кримінальна конвенція проти корупції, підписана Україною 27
січня 1999 року;
- Європейська цивільна конвенція проти корупції, підписана Україною 4
листопада 1999 року;
- Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року,
підписана Україною 12 грудня 2000 року та Додаткові протоколи, що доповнюють
Конвенцію ООН (Протокол про попередження та боротьбу з торгівлею людьми,
особливо жінками та дітьми, та покарання за неї; Протокол проти контрабанди
мігрантами наземними, морськими та повітряними шляхами);
- Підтримка зусилль України у боротьбі з відмиванням коштів, зокрема шляхом
створення Фінансової розвідки, що відповідає стандартам, передбаченим конвенцією
Ради Європи, 40 рекомендаціям FATF та стандартам Групи Егмонта.
- Сприяння Україні у її боротьбі з торгівлею наркотиками, в тому числі
торгівлею хімічними речовинами та їх прекурсорами, та боротьбі проти зловживання
наркотиками, зокрема в питаннях запобігання вживанню наркотиків та реабілітації,
а також у її боротьбі з торгівлею краденим автотранспортом, зброєю, ядерними
матеріалами та контрабандою підакцизними товарами;
- Надання Україні допомоги у її боротьбі з торгівлею людьми та контрабандою
нелегальними мігрантами, а також сприяння розвитку діяльності та вжиттю заходів,
спрямованих на запобігання торгівлі людьми, та сприяння поверненню таких жертв.
3.1 Тероризм
- Розвивати двостороннє співробітництво між ЄС та Україною в боротьбі проти
тероризму та запобіганні йому. Слід звернути увагу на наступні специфічні
питання:
- Співпрацювати з метою посилення ролі ООН в багатосторонній боротьбі з
тероризмом; забезпечити імплементацію Резолюції Ради Безпеки ООН 1373/01 від 28
вересня 2001 року щодо боротьби проти тероризму; сприяти дотриманню та
імплементації всіх відповідних міжнародних конвенцій, а також сприяти досягненню
якомога швидкого висновку за результатами переговорів по Всеосяжній конвенції
ООН про боротьбу з тероризмом;
- Співпрацювати в подальшому в напрямку викоріння джерел фінансування
терористичної діяльності шляхом:
- Сприяння імплементації та втіленню в життя Конвенції ООН про боротьбу з
фінансуванням тероризму;
- Вжиття необхідних заходів по блокуванню рахунків осіб, визначених Комітетом
по накладанню санкцій, створеного відповідно до Резолюції 1267/01 Ради Безпеки;
- Заохочення прогресу роботи FATF та OECD по викриттю податків.
- Сприяти співробітництву з третіми країнами у сфері боротьби з тероризмом
вищенаведеними засобами.
3.2 Співробітництво в сфері судочинства
- Прийняття відповідного законодавства та заходів для розвитку міжнародного
співробітництва в сфері судочинства;
- ратифікація та застосування в повному обсязі міжнародних інструментів, які
мають першочергове значення для розширеного співробітництва в галузі
судочинства, зокрема
- Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 року
та Додатковий протокол 1978 року, ратифікований Україною 16 січня 1998 р.;
- Європейська конвенція про екстрадицію 1957 року, Додаткові протоколи 1975
та 1978 р.р., ратифіковані Україною 16 січня 1998 р., набули чинності 9 червня
1998 р.;
- Створення мережі контактів для швидкого обміну інформацією про взаємну
правову допомогу та співробітництво в сфері судочинства, координацію процедур
стосовно транскордонної злочинності, сприяння збору доказів, надання
спеціалізованої допомоги. Основні позиції визначатимуться Україною. Зв’язки
встановлюватимуться українськими судовими органами з відповідними органами
країн-членів;
- Розроблення інструкції по співробітництву в сфері судочинства між Україною
та країнами-членами ЄС та заяви про добросовісне відношення до подібного
співробітництва;
- Забезпечення захисту фізичних осіб, наприклад, за схемою захисту свідків,
які допомагають органам правосуддя з метою заохочення осіб поривати стосунки з
кримінальними структурами.
3.3 Співробітництво в правоохоронній сфері
- Обмін технічною, оперативною та стратегічною інформацією між
правоохоронними органами країн-членів ЄС та України в межах відповідного
законодавства сторін в сфері організованої злочинності, беручи до уваги
необхідність вжиття законодавчих та інших необхідних заходів з метою
гарантування конфіденційності та захисту даних у сфері взаємного обміну даними;
- Визначення національних українських органів, на виконавчому рівні, для
обміну інформацією з правоохоронними органами країн-членів ЄС;
- Вжиття заходів для встановлення прямої співпраці між правоохоронними та
слідчими органами, в тому числі створення спільних робочих груп, спеціалізованих
на певних категоріях злочинів, до складу яких увійдуть представники слідчих
органів обох сторін;
- Вжиття необхідних заходів загальнодержавного рівня для систематизації
співробітництва між поліцією, митною службою, розвідкою та службою безпеки, з
метою попередження та запобігання поширенню злочинної діяльності на територію
другої сторони;
- Сприяння поширенню застосування інституту офіцерів зв‘язку (liaison
officers);
- Розроблення спільних методів аналізу ризику з метою використання у
правоохоронних заходах та заходах попередження злочинів;
- У відповідних випадках здійснення обміну інформацією про сумнівні фінансові
операції між підрозділами фінансової розвідки країн-членів ЄС та відповідним
органом державної влади України, беручи до уваги необхідність забезпечення
дотримання законодавчих та інших необхідних заходів з метою гарантування
конфіденційності та захисту даних, які передаються українській стороні;
- Продовження підготовки співробітників українських правоохоронних органів до
рівня стандартів ЄС;
- Згідно з положеннями спільної стратегії ЄС щодо України, розвиток
співробітництва між Європолом та відповідними українськими органами відповідно
до Конвенції про Європол та інших подібних рішень Європейської ради.
4. Посилення ролі судової влади, верховенства закону та покращення управління
- Підтримка зусиль України по встановленню на конституційних засадах
незалежної, компетентної та неупередженої судової влади, забезпеченої
необхідними процедурними механізмами та гарантіями для виконання своєї ролі;
- Забезпечення освіти українських суддів з наголосом на права людини, захист
особистих (персональних) даних, цивільне право, (та) організацію та
адміністрацію правосуддя, міжнародне право;
- Підтримка українських реформ судів загальної юрисдикції та
адміністративного судочинства та пенітенціарної системи відповідно до
Конституції України та нового законодавства про судочинство;
- Створення українських національних баз даних найважливіших судових рішень в
справах про кримінальні злочини та з процедурних питань;
- Здійснення боротьби з корупцією та її попередження шляхом зменшення впливу
факторів, які заохочують корупцію та роблять її можливою;
- Популяризація принципів кращого управління шляхом:
- внесення змін та доповнень до законодавчої процедури з метою зробити її
більш ефективною, сучасною та відповідною європейським стандартам;
- посилення ролі державних інституцій, зміцнення міжгалузевого
співробітництва та обміну даними;
- Здійснення реформи громадських служб з метою використання більш
комплексних, адекватних та сучасних підходів;
- Забезпечення прозорості та звітності рішень та управління. Доступ до
законодавчої бази та рішень судів вищих інстанцій;
- Здійснення координованої боротьби проти корупції, в тому числі карними
заходами, та діяльності, пов’язаної з корупцією;
- Сприяння співробітництву з громадянським суспільством для забезпечення
ефективності заходів проти корупції;
- Створення інституту Омбудсмену або незалежного органу з питань запобігання
неналежного управління та корупції в органах державної влади.
IV. Імплементація (інструменти та заходи)
1. Спільно з українськими органами влади розробити план-графік, включаючи
такі пріоритети як: імплементація, моніторинг та оцінка та визначення щорічних
пріоритетів;
2. Функції моніторингу та оцінки імплементації Плану дій, як це передбачено
планом-графіком, повинні бути доручені відповідному підкомітету в рамках УПС.
Підкомітет зустрічатиметься щонайменше раз на рік, а при необхідності частіше,
для обговорення конкретних питань. На вищезгаданих зустрічах встановлюватимуться
щорічні пріоритети;
3. Не пізніше ніж до кінця 2005 р. Рада ЄС має переглянути діяльність за цим
Планом дій та винести рішення про здійснення подальших досліджень з цього
приводу;
4. Представництва Єврокомісії та країн-членів ЄС в Києві (ЮВС- аташе,
контактні особи, консульський персонал) мають проводити регулярні зустрічі для
обговорення питань, що містяться з даному Плані дій. Оскільки представники
української місії при ЄС в Брюсселі відіграють важливу роль в імплементації
Плану дій, доцільним є проведення періодичних спільних засідань. Окрім обміну
відповідною інформацією, ЮВС-аташе повинні мати можливість оцінювати виконання
Плану дій та виступати з пропозиціями про покращення цього процесу. Необхідно
також передбачити можливість розширення використання інституту контактних осіб
України в країнах-членах ЄС;
5. Залучення Парламенту, ЗМІ та громадськості з метою підвищити рівень
обізнаності серед політичних лідерів (Парламенту, Уряду) та громадян;
6. Забезпечити дотримання стандартів, встановлених міжнародними конвенціями,
з наголосом на імплементацію;
7. Належна участь України в програмах ЄС та країн-членів;
8. Використання програми ТАСІС на підтримку зусиль України.