Усе про спільні політики європейського союзу

Вид материала

Документы

Содержание Питання до обговорення Податкова політика Список літератури

Подобный материал:

• Адаптація законодавства, 124.89kb.
• Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
• Авна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики, 107.81kb.
• Постанови кабінету міністрів україни зміст, 5319.12kb.
• Інструмент Європейського сусідства І Партнерства, 640.25kb.
• Яка основна мета адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу?, 6.85kb.
• Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису, 1144.09kb.
• З м І с т вступ 3 розділ правова природа європейського союзу, 398.05kb.
• План дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ план дій європейського, 130.74kb.
• Удк 37. 031 Ó Брюханова Н. О. Зміст освіти: аспекти вивчення, 245.11kb.

Список літератури

■ BALDASSARRI Mario (ed.)- The new welfare: unemployment and social security in Europe. Basingstoke: Palgrave Macmillan, 2003.

■ ELLIS Evelyn. "Social advantages: a new lease of life?", Common Market Law Review, v. 40, n. 3, June 2003, p. 639-659.

■ EUROPEAN COMMISSION. EU Cooperation in Higher Education, Luxembourg: EUR-OP*, 2003.

■ Training in Europe. Luxembourg: EUR-OP*, 2003.

■ Leonardo da Vinci: Social and occupational integration of disadvantaged people. Luxembourg: EUR-OP*, 2003.

■ The sectoral social dialogue in Europe. Luxembourg: EUR-OP*, 2003.

* ERTL Hubert, PHILLIPS David. Implementing European Union education and training policy: a comparative study of issues in four Member States. Dordrecht - Boston: Kluwer Academic, 2003.

" FODEN David, MAGNUSSON Lars. Five years' experience of the Luxembourg employment strategy. Brussels: European Trade Union Confederation, 2003.

■ GALLIE Duncan, PAUGAM Serge. Social precarity and social integration. Luxembourg: EUR-OP*, 2003.

■ HUTSEBAUT Martin. "Social protection in Europe: a European trade union perspective", International Social Security Review, v. 56, n. 1, January-March 2003, p. 53-74.

■ KUCHLER Birgit, GOEBEL Jan. "Incidence and intensity of smoothed income poverty in European countries", Journal of European Social Policy, v. 13, n. 4, November 2003, p. 357-369.

■ LEON Margarita (et al.). (Engendering the Convention: women and the future of the European Union. Florence: European University Institute, 2003.

■ MAJOCCHI Alberto. "Globalisation, sustainable development and the European social model", The European Union Review, v. 8, n. 1-2, March-July 2003, p. 7-28.

■ MOSHER James, TRUBEK David. "Alternative approaches to governance in the EU: EU social policy and the European Employment Strategy", Journal of Common Market Studies, v. 41, n. 1, March 2003, p. 63-88.

■ MURRAY Alasdair. Corporate social responsibility in the EU. London: Centre for European Reform, 2003.

■ STEWART Kitty. "Monitoring social inclusion in Europe's regions", Journal of European Social Policy, v. 13, n. 4, November 2003, p. 335-356.

■ THRELFALL Monica. "European social integration: harmonization, convergence and single social areas", Journal of European Social Policy, v. 13, n. 2, May 2003, p. 121-139.


213.

" TRUBEK David, ZEITLIN Jonathan. Governing work and welfare in a new economy: European and American experiments. Oxford: Oxford University Press, 2003.

■ VAUGHAN-WHITEHEAD Daniel. EU enlargement versus social Europe?: the uncertain future of the European social model. Cheltenham: Edward Elgar, 2003.

■ WILLETTS David. Old Europe?: demographic change and pension reform. London: Centre for European Reform, 2003.

*Публікації Офісу офіційних публікацій Європейських Спільнот (EUR-OP) видаються зазвичай усіма офіційними мовами ЄС.


ПИТАННЯ ДО ОБГОВОРЕННЯ

1. Обговоріть розвиток спільної соціальної політики через ступені митного союзу, спільного ринку; економічного та валютного союзу, як це відбито в Римському, Маастрихтському та Амстердамському договорах.

2. Які висновки слід зробити, зважаючи на розвиток спільної політики через короткостроковий конфлікт між спільною соціальною політикою та соціа­льною політикою Великої Британії?

3. Як ЄС приходить до свого соціального гуртування?

4. Прокоментуйте фукнціонування програм ЄС з питань освіти, професійно­го навчання та молоді з огляду на проблеми професійних навичок, культур­них ідентичностей та побудови людських мереж.

5. Чому є важливим соціальний захист у контексті ЄС?


214.

Розділ 14

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА

Договір про ЄЕСп був дуже обережний щодо податкової гармонізації. Він вимагав передусім введення та дотримання правила фіскального нейтралітету в торгівлі Спільноти, тобто однакового податкового ставлення до внутрішнього виробництва й імпорту з інших держав-учасниць. Крім того, До­говір просто запропонував Комісії проаналізувати, як можна гармонізувати податки з обігу. Договір не закликав до гармонізації або будь-яких інших дій з боку Спільноти стосовно прямих податків.

Фіскальних цілей, що їх поставив Договір, було швидко досягнуто. Сукупні багатоступеневі податки, які не гарантували фіскального нейтралітету, були замінені новим обіговим податком - податком на додану вартість, і структури такого податку були гармонізовані в усіх державах-членах Спільноти, як ста­рих, так і нових. Принцип фіскального нейтралітету таким чином було гаранто­вано, але ціною збереження податкових бар'єрів, необхідних для стягування ПДВ та акцизного збору в країні призначення товарів.

Однак єдиний ринок має забезпечити можливість абсолютно вільного руху товарів, і для досягнення цієї мети їх необхідно оподатковувати або в країні по­ходження, або в країні призначення. В кінці 1980-х така потреба призвела до вирівнювання ПДВ та акцизного збору. Водночас почалася гармонізація прямих податків, особливо податків на компанії та заощадження, з метою унезалежнити зростання компаній і рух капіталу від податкових особливостей. В економічному та монетарному союзі податкова гармонізація має розвиватися в тому ж темпі, що й економічна інтеграція.

14.1. Потреба в спільній податковій політиці

Маючи економічні та соціальні структури, які багато в чому відрізняються одна від одної, держави, що формували Європейську економічну спільноту, мали також досить відмінні податкові системи, що однаково стосується і фінансової політики, особливо розподілу податкового тягаря між прямими та непрямими податками, і технічної організації оподаткування. Натоді питання створення єдиного фіскального простору в Європейській економічній спільноті найближчим часом не поставало. Але в очікуванні такого об'єднання для належного функціонування спільного ринку були потрібні деякі термінові заходи в сфері оподаткування. Ці заходи.були спрямо­вані на досягнення фіскального нейтралітету та рівних умов конкуренції серед держав-членів. Ці два аспекти ми розглянемо нижче.


215.

14.1.1. Фіскальний нейтралітет у спільному ринку

Якби держави-члени спільного ринку мали абсолютну свободу в податковій сфері, вони могли б дуже швидко замінити митні торговельні бар'єри податко­вими. Зменшуючи митні збори відповідно до розкладу, викладеного в Договорі, вони могли водночас піднімати свої внутрішні податки, щоб повне оподаткування імпорту залишалося незмінним. Тому було потрібно, щоб непрямі податки, зок­рема податок з обігу, не мали жодного впливу на торговельні потоки всередині Спільноти. Іншими словами, існувала потреба в фіскальному нейтралітеті між внутрішнім виробництвом та імпортом з країн-партнерів. Для забезпечення фіскального нейтралітету в спільному ринку всі товари мали бути обкладені по­датком з обігу в країні походження або в країні призначення.

Якби ухвалили правило оподаткування товару в країні походження, могла б виникнути небезпека створення торговельних потоків, які б штучно базувалися б радше на різниці в податках, ніж на різниці у порівняльних витратах; однак на­томість виник би тиск на держав-членів, що мав би наблизити податкові ставки до єдиного рівня, і так сприяв би скасуванню фіскальних кордонів, оскільки імпортовані товари вже були б оподатковані за ставкою країни походження. З іншого боку, якби використовувалася система оподаткування в країні призна­чення, виробництво могло б концентруватися там, де порівняльні економічні пе­реваги були б найбільшими, а не там, де оподаткування нижче, адже вся наявна на ринку конкурентна продукція, внутрішнього походження чи імпортована, од­наково підлягала б податку на споживання, чинному на цьому ринку. Водночас за такої системи податкові бар'єри потрібно було б підтримувати для того, щоб опо­датковувати імпортовані товари в країні призначення, і держави-учасниці не були б заохочені вирівнювати ставки оподаткування. Це була саме та ціна, яку запла­тили держави-засновниці через низький рівень інтеграції своїх економік, обрав­ши систему оподаткування в країні призначення.

Навіть якщо система податку країни призначення була б встановлена рівномірно, фіскального нейтралітету все ще не можна було забезпечити, якщо деякі країни в спільному ринку застосовували систему сукупного багатоступене­вого обігового податку, який існував у п'яти з перших шести країн Спільноти. За такої системи продукція оподатковувалася при кожній операції, і отже, повний розмір податку залежав не тільки від його ставки, але й також від кількості опе­рацій, проведених до моменту остаточного розподілення цієї продукції. У такий спосіб товар менш оподатковувався, якщо був вироблений вертикально інтегрованим підприємством (фірма, бізнес), ніж якщо був вироблений та роз­поділений різними дрібними фірмами. Відразу ж стає очевидним, що така система здеформувала б конкуренцію в спільному ринку, заохочуючи створення великих інтегрованих компаній у певних країнах-учасницях або третіх країнах. До того ж, така система не дала б можливості існування справжнього фіскального ней­тралітету в торгівлі в межах Спільноти, оскільки було б дуже складно контролю­вати кожний продукт на всіх стадіях виробництва та розподілення, щоб встанови­ти точний розмір податку на цей продукт.


216.

Визнаючи цю складність, стаття 97 (тепер скасована) Договору про ЄЕСп доз­волила державам-членам, які стягували податок з товарообігу, розрахований на базі сукупної багатоступеневої податкової системи, встановити середні ставки для товарів або груп товарів при їх внутрішньому оподаткуванні, запровадженому ними на імпортовану продукцію, або при відшкодуванні, дозволеному ними на експорто­вану продукцію. Проте Договір не передбачав жодного правила щодо встановлення середніх ставок. Він просто не дозволяв, щоб застосування таких середніх ставок спричинило вище оподаткування товарів, імпортованих з інших держав-членів, порівняно з оподаткуванням подібних товарів внутрішнього виробництва (ст. 95 ЄЕСп, чинна ст. 90 ДЄСп), а також призвело до відшкодування податків на товари, експортовані до держав-членів, за ставками, більшими за фактично стягненні по­датки (ст. 96 ЄЕСп, чинна ст. 91 ДЄСп). Ті були вільні встановлювати середні став­ки своїх багатоступеневих податків.

Крім того, існували важливі спеціальні податки на споживання, відомі як акцизні збори, структури й рівні яких значно відрізнялися в країнах Спільноти. Ці розбіжності випливали не тільки з історичних причин, але також з причин економічних та соціальних. Керуючись тим, що головною причиною існування акцизних зборів була їх прибутковість, держави мали тенденцію підвищувати рівень зборів на окремі товари широкого вжитку, і ті товари не обов'язково були в усіх країнах одними й тими самими. Певні товари в деяких державах вважали предметами розкоші, а в інших - ні. Мало того, якщо одна держава-член спільного ринку обкладала великими зборами певну продукцію, шкідливу для здоров'я, як, наприклад, алкогольні напої, для обмеження їхнього спожи­вання, тоді як друга надавала перевагу натискові на інші продукти, наприклад, тютюнові вироби, між цими двома країнами могла б розвиватися незаконна торгівля, що заважало б цілям обох. Якби це відбувалося так, як могло бути, відмінності між державами-членами в структурі акцизних зборів могли б спри­чинити суттєві порушення в умовах конкуренції у державі, в якій існують високі ставки податків на товари, що переважно завозилися б з інших країн. В такій ситуації споживання природно пересувалося б у бік альтернативних товарів, які обкладалися меншими податками і зборами, як це було з вином і пивом. В інтересах належного функціонування спільного ринку та досягнення сільськогосподарських, енергетичних і транспортних цілей Спільноти, структу­ри таких податків необхідно було гармонізувати.

14.1.2. Оподаткування та умови конкуренції

Услід за гармонізацією структур усіх непрямих податків, звісно, настала чер­га гармонізації їхніх ставок. Очевидно, щоб створити повністю справедливі умови для конкуренції в спільному ринку, потрібна спільна система податків на спо­живання, яка містила б не тільки однакові структури, але й подібні ставки або фактично однакові ставки там, де це можливо. По суті, різні податкові ставки могли мати неоднаковий вплив на споживання різних продуктів у спільному ринку й могли деформувати умови конкуренції між підприємствами держав-членів. Ко­ли податковий тягар на товар в одній країні нижчий, ніж в іншій, за рівності інших умов конкуренції в обох країнах, підприємства-виробники продукції в першій країні перебувають у позиції, набагато сприятливішій для їхньої конкурент-


217.

ності, ніж їхні колеги з іншої країни, оскільки на їхньому основному ринку вони можуть мати більший попит і високий прибуток.

Мало того, є всі підстави для того, щоб узяти під сумнів існування фіскального нейтралітету, незважаючи на гармонізацію податкових структур і вирівнювання непрямого оподаткування, коли деякі держави застосовують пряме оподаткування набагато більше за інших. Справді, такі держави опо­датковують товари своїх партнерів менше, ніж ті, хто більше вдається до не­прямих податків. Слід враховувати при цьому умови торгівлі й продуктивності, які більшою мірою залежать від фіскальних невідповідностей компаній країн-учасниць. Крім того, держави явно застосовують певні категорії податків, ба­зуючись на історичних звичках, соціальній структурі та економічних умовах. Деякі використовують головно непрямі податки, які легко збирати, тоді як інші більше звертаються до прямого оподаткування, яке є справедливішим з соціального погляду. Держави-члени спільного ринку потребують достатньої автономії в податковій галузі задля того, щоб мати необхідний простір для ма­невру, аби діяти відповідно до своїх економічних ситуацій. Гармонізація прямих податків, отже, може бути тільки довгостроковою метою європейської подат­кової політики.

Фактично вимоги до податкової гармонізації зростали разом із поступом в економічній інтеграції. Тоді як у митному союзі фіскальний нейтралітет забез­печується гармонізацією структур податку з обігу й акцизного збору, в спільному ринку і, тим більше, в економічному та валютному союзі також потрібна поступова гармонізація рівнів цих податків, і навіть прямого оподат­кування, для забезпечення чесної конкуренції скрізь у єдиному ринку. Довгост­рокова мета полягає в тому, щоб досягти системи оподаткування, сприятливої для підприємництва, створення робочих місць та захисту навколишнього сере­довища в Союзі.¹ Крім того, що подальший розвиток спільної податкової політики залежить від прогресу економічної й валютної політики, подальша податкова гармонізація може мати ефект переливу [див. підрозділ 1.1.1.] на розвиток спільної політики щодо підприємництва, зайнятості та довкілля.

Відмінності в прямих податках слугують на користь багатонаціональних компаній, оскільки вони спроможні сконцентрувати свої прибутки в державі, яка стягує з них менші податки. З цією метою використовуються холдингові компанії, переноси цін у межах групи компаній і довгострокові міжнародні бор­ги. Холдингові компанії засновують у країнах з низьким оподаткуванням, відомих як "податкові укриття". Вони угруповують різними способами велику частину прибутків своїх дочірніх підприємств, створених у країнах з нормаль­ним оподаткуванням, і реінвестують їх у ті самі або інші компанії. Це означає, що концентрація прибутків у країнах з низьким оподаткуванням — це практика переміщення цін між підрозділами однієї групи, що значною мірою відрізняється від фактичних ринкових цін.

Однак у єдиному ринку вплив оподаткування на витрати виробництва та прибутковість інвестованого капіталу не повинен значно відрізнятися між країнами. Насправді нижче оподаткування компаній в одній державі порівняно з

1. СОМ (96) 546, 22 October 1996.
   

218.

іншими рівноцінне субсидуванню, яке є несумісним з поняттям спільного ринку. Мало того, в ЄВС, де немає регулювання валютного курсу, країни, в яких вста­новлені високі податки на прибуток компаній, або ті, які не створюють сприятли­вих умов для реінвестування прибутків, можуть поступитися капіталом країнам зі сприятливішим оподаткуванням компаній. Такий рух капіталу є небажаним, оскільки не веде до оптимального використання фінансових ресурсів і факторів виробництва у ЄВС. Отже, потрібна поступова гармонізація прямого оподат­кування для запобігання деформації умов конкуренції в єдиному ринку.

14.2. Гармонізація непрямого оподаткування

Непрямі податки — такі як податок на обіг, на виробництво чи спожи­вання товарів і послуг - розглядаються як компоненти собівартості та відпускних цін, що стягуються незалежно від отримання прибутку або фактич­ного доходу, але підлягають відрахуванню для визначення прибутків. Мито є формою непрямого оподаткування. Саме тому після зняття митних бар'єрів у спільному ринку держави-члени могли опинитися перед спокусою замінити їх фіскальними бар'єрами, тобто внутрішніми податками. Ця небезпека була пе­редбачена Договором про ЄЕСп, статті 95 - 98 якої містили положення для уникнення цього, разом зі статтею 99, яка закликала Комісію розглянути, яким чином в інтересах спільного ринку можна гармонізувати законодавство різних держав-членів стосовно податків з обігу, акцизних зборів та інших форм не­прямого оподаткування. Справді, Комісія, разом із двома комітетами експертів, проаналізували гармонізацію непрямого оподаткування й запропонували прий­няти всім державам-членам систему податків з обігу, яка б не деформувала умови конкуренції в межах країни чи між державами-учасницями. Такою сис­темою був податок на додану вартість.

Сукупні багатоступеневі податки, застосовувані в п'яти із шести країн первісної Спільноти, мали специфічну особливість, таку як стягування податку з обігу на сировину, напівфабрикати, складові частини та готові вироби при кож­ному їх продажу однією фірмою іншій. В результаті податки на різних стадіях ви­робництва продукту перевантажували його споживчу ціну все більше, оскільки були необхідні численні операції для його виробництва та розподілення, отже, система обтяжувала більшою мірою виробництво малих і середніх підприємств (МСП). Крім того, наявна складність сукупних податків, визначення середніх рівнів для компенсації на кордонах стосовно таких податків не усували несприят­ливого ставлення до імпорту та сприятливого — до експорту. Керуючись цим, на початку 1960-х Комісія була впевнена, що єдине радикальне розв'язання про­блем, які постають із сукупних багатоступеневих податків, полягає в тому, щоб замінити їх податком на додану вартість.

14.2.1. Податок на додану вартість

У Франції 1954 року, коли податок на додану вартість (ПДВ) вперше був прийнятий, він був розцінений просто як ще один податок з обігу або на споживан­ня і не привернув увагу інших країн. Тільки з 1962 року після публікації двох звітів, замовлених Комісією, яка рекомендувала запровадити його всім державам-


219.

учасницям, стало зрозумілим його значення для Спільноти. Діючи на основі пропо­зицій Комісії, Рада прийняла 11 квітня 1967 року дві директиви з гармонізації зако­нодавства держав-учасниць стосовно податків з обігу.² Вони заклали основи спільної системи податку на додану вартість, і третя, прийнята 1969 року, вводила його в податкові системи держав-учасниць/

Відповідно до статті 2 першої Директиви 1967 року, ПДВ — це загальний податок на споживання, тобто податок на всі витрати на товари та послуги. По­даток стягується на кожній стадії економічної діяльності з вартості, доданої на цій стадії. Виплачують усі, хто залучений до виробництва й розподілу товарів чи по­слуг, але він не є складовою частиною видатків посередників і статтею витрат у їхніх бюджетах, тому що не вони несуть на собі цей податок, а кінцевий споживач.

Податок є пропорційним ціні товарів і послуг незалежно від кількості опе­рацій, які мали місце на стадіях, що передували тій, щодо якої він застосовується. Під час кожної операції розмір ПДВ розраховується на базі ціни товару або пб-слуги й зменшується на розмір податків, сплачених з вартості різних складників собівартості. Повна сума, яка переходить від одних рук до інших на кожній зі стадій виробництва та розподілу, містить ПДВ, що сплачується до цього моменту, але розмір податку відшкодовується при кожному продажу, крім заключного про­дажу кінцевому споживачеві, який купує товар або послугу для власного спожи­вання. Податок виплачує державі продавець при кожній операції. Проте останній не несе всього тягаря ПДВ, оскільки його покупець переплачує йому ПДВ в пов­ному обсязі. Податок, сплачений на попередніх стадіях, на поставках або послу­гах, наданих платникові податків, а також податок, сплачений на імпорт, віднімається від податку з обігу цього платника. При існуванні такого вирахуван­ня вже сплачених податків ПДВ є нейтральним щодо внутрішньої конкуренції, тобто не заохочує вертикально інтегровані підприємства, як це робили сукупні багатоступеневі податки. Але ПДВ є також нейтральним з погляду міжнародної конкуренції, оскільки не може надати виняткову підтримку внутрішнім товарам. Розрахунок сплаченого податку проводиться легко, оскільки він зазначається на всіх рахунках і документах, які супроводжують товар.

Шоста Директива щодо гармонізації податків з обігу запровадила пакет спільних правил, які дозволили обчислити розміри податку та метод визначення податкових зобов'язань, тобто визначення територіального застосування по­датку, платників податку, оподатковуваних операцій, місця застосування таких операцій, самої події, яка підлягає оподаткуванню, оподатковувані суми, де­тальні процедури для застосування ставок оподаткування, звільнення від по­датків і спеціальні схеми. Мовою Спільноти всі ці правила відомі як "єдина основа оцінки ПДВ", і ця основа є особливо важливою тому, що ПДВ є базо­вим джерелом прибутку для Спільноти [див. підрозділ 3.4.]. Мало того, шоста директива гармонізувала закони щодо структур податку з обігу в державах-учасницях у галузі надання послуг, сільськогосподарського виробництва, ма­лих підприємств і вільного підприємництва й операцій, пов'язаних з імпортом, експортом та міжнародною торгівлею товарами.

² Directive 67/227, 0J71, 14.04.1967 та Directive 77/388, OJ L 145, 13.06.1977.

³ Directive 69/463, OJ L320, 20.12.1969.


220.

Спеціальна директива ставить за мету модернізацію нинішніх правил щодо ПДВ з урахуванням розвитку електронної торгівлі та визначення чіткого й пе­редбачуваного регульованого середовища для всіх постачальників у та поза межами Європейського Союзу.⁴ Подальша мета - встановити однакові прави­ла оподаткування цифрової електронної торгівлі, для того щоб зробити їх дот­римання якомога легшим і простішим, особливо в сфері постачання, електрон­них мереж, послуг, пов'язаних з програмним забезпеченням і комп'ютерами взагалі, а також інформації, культури, мистецтв, спорту, науки, освіти і послуг дозвілля. Ці правила дозволяють державам-членам обкладати ПДВ послуги, надані за допомогою електроніки, а також передплачені або оплачувані за фак­тами послуги, надані за допомогою радіо- і телемовлення в Європейському Со­юзі, і звільняти ці послуги від ПДВ, якщо їх надають для користування поза межами Союзу \ддв. також підрозділи 6.6.1. и 17.3.5. \.

Шоста директива виклала принцип, згідно з яким будь-який платник по­датку має право на відрахування або відшкодування ПДВ у будь-якій країні, де він поніс витрати, що обкладаються податком. Восьма директива з цього пи­тання, прийнята Радою в 1979 році, встановлює спільні заходи щодо відшкодування територіально не розташованим у країні платникам податку ПДВ, яким вони обкладаються при імпорті або закупівлі товарів чи послуг у державі-члені.^!> Тринадцята директива, прийнята в 1986 році, впроваджує ана­логічні заходи щодо відшкодування податку платникам, які територіально не розміщені в Спільноті.¹" Десята - застосовує ПДВ до оренди рухомої ма­теріальної власності.⁷ Поправка до шостої директиви дозволяє державам-членам, які бажають це зробити, використовувати на експериментальній основі протягом трьох років зменшену ставку ПДВ на дві або, у виняткових випадках, три категорії трудомістких послуг, на кшталт послуг дрібного ремонту, ремонту приватного житла, прибирання та перукарських послуг."

Оскільки деякі країни, які не є членами Спільноти, не стягують ПДВ з теле­комунікаційних послуг, щ послуги оподатковуються ПДВ у Спільноті за місцем розміщення їх одержувача, тоді як послуги, надані операторами Спільноти спо­живачам у країнах, що не є її членами, ПДВ не оподатковуються.⁹

14.2.2. Усунення фіскальних кордонів

Одна з головних проблем у завершенні формування єдиного ринку була зосереджена в податковій сфері [див. підрозділ 6.1.). До 1992 року товари та послуги, що рухалися в межах держави-члена, оподатковувалися не так, як ті, що були експортовані. Продукція повністю звільнювалася від оподаткування

⁴ Directive 77/388, OJ OJ L 145, 13.06.1977 та Directive 2002/38, OJ L 128, 15.05.2002.

⁵ Directive 79/1072, OJ L 331, 27.09.1979 та OJ C 241, 29.08.1994, p. 276.

⁶ Directive 86/560, OJ L 326, 21.11.1986.

⁷ Directive 84/386, OJ L208, 03.08.1984.

⁸ Directive 1999/85, OJ L277, 28.10.1999 та Directive 2002/92, OJ L 331, 07.12.2002.

⁹ Directive 1999/59, OJL 162,26.06.1999.


221.

при експорті й, своєю чергою, підлягала обкладанню ПДВ при перетинанні кордону в країні імпорту. Податок сплачувався країні, до якої товари надходили на стадії кінцевого споживання. Захист, який ця система надавала щодо ухи­ляння від податків, залежав від контролю на кордонах. Без перевірки на кор­доні, як гарантії того, що товари, які подавалися на відшкодування податку, були фактично експортовані, нечесними операторам було б дуже просто вис­тавляти інвойси на товари за нульовими ставками, як при експорті, а потім пе­репродавати їх на внутрішньому ринку - також вільними від податку. Таким чином вони могли б поставити своїх конкурентів у невигідну позицію щодо цін або внести податок як складник ціни, утримуючи кошти в розмірі податку для себе. Це не тільки спричинило б втрати прибутку від оподаткування державою-експортером, а й стало б також джерелом серйозної деформації торгівлі. З іншого боку, для органів влади держави-імпортера контроль на кордоні вико­ристовувався для стягування податку з імпортованих товарів за ставками, які застосовуються в цій країні, з метою отримання належного прибутку, щоб пе­реконатися, що ця продукція не вступає в незаконну конкуренцію з національною продукцією.

Однак відшкодування при експорті й оподаткування при імпорті, які су­проводжували торгівлю в межах Спільноти, і пов'язаний з цим контроль ство­рювали так звані "фіскальні кордони". Щоб усунути ці торговельні бар'єри, було життєво необхідно, аби міжнародну торгівлю розглядали так само, як купівлю і продаж всередині держави. Комісія фактично запропонувала те, щоб з 1 січня 1993 року всі продажі товарів і послуг оподатковувалися за ставками країни походження.¹⁰ Але Рада не підтримала ініціативу Комісії. У висновках від 9 жовтня 1989 року, прийнятих одностайно (необхідна умова для відхилення пропозиції Комісії) [див. підрозділ 4.2.], вона вирішила, що умови для існування системи оподаткування в країні походження не можуть бути виконані і, отже, необхідно продовжувати, протягом обмеженого періоду, стягувати ПДВ і ак­цизний збір у державі споживання.

Директива про вирівнювання ставок ПДВ завершила створення спільної системи цього податку. Вона передбачає те, що протягом періоду функціонування перехідної системи ПДВ держави-члени повинні застосовува­ти стандартну ставку ПДВ, яка становить принаймні 15%." Фактично стан­дартні ставки ПДВ становлять від 1.5% до 25% у державах-членах. Зокрема, в 2002 році вони становили 25% у Швеції і Данії, 22% - у Фінляндії, 21 % - у Бельгії й Ірландії, 20% - в Італії й Австрії, 19,6% - у Франції, 19% - у Нідерландах, 18% - в Греції, 17,5% — у Великій Британії, 17% — у Порту­галії, 16% - у Німеччині й Іспанії та 15% — у Люксембурзі. Всі вищі ставки ПДВ, які існували в кількох державах-членах, були скасовані, що призвело до значного падіння споживчих цін у деяких секторах, наприклад, в автобудівній галузі.

Але держави-члени користуються можливістю застосування поряд зі стан­дартною ставкою одної (або двох) зменшених ставок, які дорівнюють або пе-

¹⁰ Commission proposal, OJ C 250, 19.09.1987, p. 2.

11. Directive 92/77, OJL 316, 31.10.1992.


222.

ревищують 5% і застосовуються тільки до деяких товарів і послуг соціального чи культурного характеру. Серед прикладів - харчові продукти, фармацевтичні препарати, пасажирські транспортні послуги, книги, газети та періодичні ви­дання, вхідні квитки на покази, в музеї тощо, публікації й авторське право, суб­сидоване житло, готельне проживання, соціальну діяльність і медичне обслуго­вування в лікарнях. Збереження нульових і екстранизьких ставок (нижче 5%) дозволяється на перехідній основі, поряд зі зменшеними ставками на несубси-доване житло суспільне харчування, а також дитячий одяг і взуття.

Спільна система ПДВ обходилася без митних процедур.'² Торгівля това­рами всередині Спільноти між платниками податку підлягає оподаткуванню в країні призначення. У разі купівлі-продажу між компаніями-платниками ПДВ, тобто тими, хто становить переважну більшість, продавець звільнює від подат­ку постачання клієнтам в інших державах-учасницях. У податковій (ПДВ) дек­ларації він вказує (в окремій графі) загальну кількість звільнених продажів усередині Спільноти. В іншу декларацію (зазвичай щоквартально) він вносить коди своїх клієнтів-платників ПДВ в інших державах-членах і загальну суму своїх продажів кожному з них протягом періоду, що розглядається. Відшкодування покупцем ПДВ за свою покупку в іншій державі-члені, що ви­значається терміном "придбання". Він повинен задекларувати повну суму своїх придбань в окремій графі своєї стандартної податкової декларації і може в ній же подати заяву на відрахування цього ПДВ.

Фізичні особи, які подорожують з однієї держави-члена до іншої, опла­чують ПДВ там, де вони купують товари, і не підлягають будь-якому оподатку­ванню, пов'язаному з ПДВ, або будь-яким іншим прикордонним формально­стям, коли вони переїжджають з однієї держави-члена до іншої. Натомість було скасовано систему пільг (звільнені від податків продажі в портах, аеропортах тощо) для подорожан у межах Спільноти.¹³

У рамках перехідної системи сьома директива про ПДВ ввела деякі спеціальні системи. Для дистанційних продажів (доставляння товарів поштою) підприємством фізичним особам та іншим вільним від оподаткування особам ПДВ нараховується за ставкою, яка діє в його державі-учасниці, крім випадків, коли його продажі в державі-учасниці, що є країною призначення, не перевищу­ють певного ліміту (загалом 100 000 євро на рік) або якщо підприємство надає перевагу оподаткуванню в цій державі. Нові транспортні засоби (автомобілі, водний транспорт, літаки), які є частиною рухомого майна продавця і які не ма­ють пробігу понад 3 000 кілометрів, оподатковуються в країні реєстрації, тобто в країні походження покупця, тоді як старі транспортні засоби підлягають оподат­куванню за ставками ПДВ, які використовуються в країні продавця. Установи, які не є платниками податку (урядова влада), та звільнені від оподаткування юридичні особи (банки, страхові компанії тощо) можуть купувати товари в інших країнах, сплачуючи ПДВ, який застосовується в країні походження, за умови, що їх покупки не перевищують ліміту, встановленого кожною державою-учасницею. Продажі між приватними особами товарів, які вже були у вжитку, витворів

¹² Directive 91/680, OJL376.31.12.1991 та OJL384, 30.12.1992.

¹³ Directive 94/4, OJ L 60, 03.03.1994 та Directive 98/94, OJ L 358, 31.12.1998.


223.

мистецтва, колекційних предметів і антикваріату звільнені від податку на додану вартість, а ті, що здійснюють дилери товарів, які вже були у вжитку, й торгівці, оподатковуються в державі-члені, яка є країною призначення, з прибутку дилера, а не з повної вартості товарів.¹⁴

Скасування прикордонного контролю й, відповідно, виникнення ризику махінацій потребує співпраці урядів з питань непрямого оподаткування. Така співпраця почалася в 1992 році. Спочатку вона обмежувалася насамперед ре­гулярним обміном даними між відповідними відомствами держав-членів щодо торгівлі в межах Спільноти.¹'¹ Основу цієї системи становить оперативна мере­жа, яка зв'язує відповідні відомства держав-членів ("SCENT — це уніфікація використання непрямого податкового законодавства Спільноти шляхом обміну інформацією й допомоги посадовцям особам у проведенні оподаткування"), забезпечуючи швидкий та ефективний інформаційний обмін, розроблений для боротьби з махінаціями у сфері ПДВ і акцизного збору. Програма "Fiscalis" спрямована на поліпшення функціонування систем оподаткування на внутрішньому ринку шляхом ефективного початкового й постійного підготування посадовців, відповідальних за цю сферу."¹

14.2.3. Акцизний збір

У фіскально інтегрованій Спільноті поряд з ПДВ повинні зберігатися кіль­ка основних спеціальних податків на споживання (акцизні збори), тобто по­датків на споживання певних товарів, які приносять вагомий прибуток держа­вам. Акцизні збори дозволяють обкласти вагомішим податковим тягарем неве­лику кількість товарів порівняно з тим, який несе більшість товарів, що підля­гають оподаткуванню тільки ПДВ, ставки якого є досить низькими. Якби різні акцизні збори в державах Спільноти скасували, втрати доходу в результаті цьо­го мали б відшкодувати дедалі більші ставки ПДВ, що, безперечно, справило б інфляційний ефект на їхню економіку. Отож, наприклад, промислові тютюнові вироби і нафтопродукти підлягають, без суттєвих перешкод, значному оподат­куванню, які в середньому становлять понад 10% прибутку від податків держав ЄС. Мало того, в загальному контексті податкової схеми акцизні збори — гнучкі компоненти, якими можна легко маневрувати, якщо буде необхідним подальший прибуток від оподаткування. Оскільки вони є окремими податками, акцизні збори можна легко пристосовувати до різних економічних, соціальних і структурних вимог. Зрештою, їх можуть стягувати спеціально з метою скоро­чення споживання певних товарів, таких як тютюнові вироби й алкогольні на­пої, з міркувань суспільної охорони здоров'я, чи таких як нафтопродукти через пов'язане з довкіллям енергоощадження та зменшення енергозалежності.

Але якщо було необхідно зберегти деякі акцизні збори в Спільноті, потрібно було виконати дві умови, для того щоб не порушити спільний ринок: їх структури треба було гармонізувати так, щоб усунути непрямий захист національного ви-

" Directive 94/5, OJ L 60, 03.03.1994.

¹⁵ Regulation 218/92, OJ L24, 01.02.1992.

¹⁶ Decision 2235/2002, OJL 341, 17.12.2002.


224.

робництва, який здійснює оподаткування; крім того, необхідно було гармонізувати їхні ставки, щоб вилучити з торгівлі між державами-членами оподаткування та податкові відшкодування, а також прикордонний контроль, який перешкоджав вільному пересуванню товарів у межах спільного ринку.

Беручи до уваги ці умови, відповідна директива визначає загальні поло­ження щодо зберігання та пересування товарів, які підлягають оподаткуванню акцизним збором.¹⁷ На відміну від гармонізованої системи ПДВ, загальні поло­ження стосовно акцизного збору є остаточними. Товар обкладається податком на стадії виробництва або імпорту в Спільноту з третьої країни. Податок спла­чується в той момент, коли товар відправляється на споживання, в країні фак­тичного споживання. Держави-члени мають вибір щодо введення або збере­ження оподаткування на інші товари та послуги за умови, що таке оподатку­вання не спричинює виникнення формальностей, пов'язаних з перетинанням кордону, в торгівлі між державами-членами.

Акцизні збори сплачує вантажоодержувач у країні призначення, для чого створюються відповідні умови. Щодо комерційних операцій, система Спільноти є подібною до тої, що використовується всередині держави. Пересування продукції, акцизний збір на яку підлягає сплаті з відстрочкою, здійснюється через систему митних складів і супроводжується відповідним документом, форма якого була уз­годжена на рівні Спільноти. Оплата акцизу в державі-члені, що є країною призна­чення, може бути проведена податковим представником, який знаходиться в цій країні й призначається вантажовідправником. З метою забезпечення ефективного контролю для запобігання махінаціям впроваджено відповідні заходи щодо обміну інформацією між усіма державами-членами, залученими до руху товарів, що підлягають оподаткуванню акцизним збором. Фізичні особи можуть для свого влас­ного використання і за своїм вибором купувати в інших державах-членах товари, у вартість яких входить податок. Данія, Фінляндія та Швеція, проте, за дозволом Ради продовжують обмежувати кількість певних алкогольних напоїв і тютюнових ви­робів, які купують фізичні особи в інших державах-членах і завозять для власного споживання. Дотримуючись цих загальних загальних настанов, сім спеціальних ди­ректив узгоджують структури та мінімальні ставки акцизних зборів на промислові тютюнові вироби, нафтопродукти, спирт і алкогольні напої.

Директива 92/78 гармонізує структури акцизного збору на промисловий тю­тюн у державах-членах, який розраховується на базі роздрібної ціни. Директива 92/79 стосовно вирівнювання ставок акцизного збору на цигарки встановлює, що повний акцизний збір (спеціальний збір плюс пропорційний, який розраховується на основі максимальної роздрібної ціни, без ПДВ) повинен складати якнайменше 57% продажної ціни. Директива 92/80 щодо вирівнювання податків на промислові тютюнові вироби, крім сигарет (сигари, тонкі цигарки, тютюн для скручування си­гарет та інший тютюн для куріння), встановлює мінімальні повні акцизні збори для таких виробів, але надає державам-членам вибір на їх використання або як спеціальний акцизний збір за одиницю, або як пропорційний акцизний збір, який

¹⁷ Directive 92/12, OJ L76, 23.03.1992 та Directive 96/99.OJ L 8, 11.01.1997.


225.

вираховується на основі максимальної роздрібної ціни, або як комбінацію двох.¹⁸ Директиву щодо податків, які мають вплив на споживання промислового тютюну, розроблено в 1995 році.¹⁹

Директива 92/8 стосовно гармонізації структур акцизного збору з нафто­продуктів загалом підпорядковує їх оподаткуванню спеціальним акцизним збо­ром, який розраховується на 1000 літрів продукту (або для важких палив, зрідженого нафтового газу і метану - на 1000 кілограмів). Директива 92/82 встановлює мінімальні ставки акцизних зборів для нафтопродуктів на таких рівнях: 337 євро за 1000 літрів для етилованого бензину; 287 євро на 1000 літрів для неетилованого бензину; 245 євро на 1000 літрів для дизельного палива і ке-росину, що використовується як паливо; 18 євро на 1000 літрів для нафти, яка видобувається в країні, дизельного палива й керосину, що використовується для стаціонарних двигунів; 13 євро на 1000 кілограмів на важке паливо; 100 євро за 1000 кілограмів для зрідженого нафтового газу і метану, що використовується як паливо; 36 євро на 1000 кілограмів для зрідженого нафтового газу і метану, що використовується для стаціонарних двигунів; і 0 євро для зрідженого нафтового газу, метану і керосину, які застосовуються для опалювання/⁰ Держави-члени вповноважені використовувати зменшені ставки або звільняти від акцизного збо­ру певні нафтопродукти, що використовуються для специфічних цілей/¹ Спільні правила також існують для оподаткування газойля та керосину, що не обкладали­ся податком за повною ставкою, яка застосовується до таких нафтопродуктів, коли вони використовуються як ракетне паливо/²

Директива 92/83 охоплює гармонізацію структур акцизних зборів на спирт і алкогольні напої/³ Директива 92/84 встановлює мінімальні ставки акцизних зборів на спирт і алкогольні напої на таких рівнях: 550 євро за гектолітр чистого спирту; 45 євро за гектолітр для проміжних продуктів; 0 євро — для вина; 1,87 євро на гектолітр за процент алкоголю в готовому продукті для пива/⁴

14.2.4. Інші непрямі податки

Крім податку на додану вартість і спеціальних податків на споживання, іс­нує й низка інших непрямих податків, гармонізація яких також є важливою для європейської інтеграції. Прикладом таких податків є податки на страхові поліси та на пасажирські автомобілі, які значною мірою відрізняються в різних держа-вах-членах. Комісія пропонує низку стратегічних заходів та ініціатив у галузі оподаткування легкових автомобілів для забезпечення остаточного

¹⁸ Directives 92/78, 92/79 та 92/80, OJ L 316, 31.10.1992 та Directive 2002/10, OJ L 46, 16.02.2002.

¹⁹ Directive 95/59, OJ L 291, 06.12.1995 та Directive 1999/81, OJ L 211, 11.08.1999.

²⁰ Directives 92/81 та 92/82, OJ L 316, 31.10.1992 та Directive 94/74, OJ L 365, 31.12.1994.

²¹ Decision 2001/224, OJ L 84, 23.03.2001.

²² Directive 95/60, OJL 291,06.12.1995.

²³ Directive 92/83, OJ L 316, 31.10.1992.

²¹ Directive 92/84, OJL 316, 31.12.1992.


226.

розв'язання проблем, які постають перед громадянами й автомобільною про­мисловістю, і в такий спосіб поліпшення функціонування внутрішнього ринку. Вона досліджує можливості модернізації і спрощення чинної системи оподатку­вання транспортних засобів і, зокрема, внесення нових параметрів у податкову базу щодо податків, пов'язаних з легковими автомобілями, щоб зробити ці по­датки частково або повністю спрямованими на боротьбу з викидами CO *

Оскільки податок на реєстрацію виявляється джерелом більшості проблем, які виникають у цій сфері, Комісія пропонує як дієву альтернативу для подальшої роботи поступове скорочення цього податку і, найліпше, повну його відміну протягом перехідного періоду в поєднанні з поступовим заміщенням податку з реєстрації щорічним обіговим податком і податком на паливо.

Також важливими з погляду конкуренції є податок з капіталу і гербовий збір, якими обкладаються частки в дозволеному до випуску акціонерному капіталі (акції й цінні папери), оскільки їхнє розмаїття може викликати подвійне оподаткування та деформації в конкуренції, а також поставити пе­решкоди вільному рухові капіталу.

Для уникнення цих проблем директива 1969 року стосовно непрямих по­датків на мобілізацію капіталу передбачала гармонізацію податків з капіталу і скасування гербових зборів, що вважалися небажаними з економічного погля­ду.²⁶ Проте, коли директиву було впроваджено, стало зрозумілим, що податки з капіталу могли бути встановлені на занадто високому рівні, особливо на окремі операції з реструктурування компаній. Саме тому до неї були внесені поправки для заохочення внесків ризикового капіталу в підприємства шляхом зменшення податкового тягаря.²⁷

14.3. Гармонізація прямого оподаткування

Податки на прибутки підприємств (фірм, компаній, комерційну діяльність) і приватних осіб, які не внесені до собівартості або продажних цін і ставки яких є час­то прогресивними, можуть розцінюватися як прямі податки. Дві важливі категорії прямих податків — це прибутковий податок і податок на зростання ринкової вар­тості капіталу. Стаття 92 Договору про ЄСп забороняє компенсаційні збори на кордонах стосовно таких податків, а саме — застосування звільнень від виплат і відшкодування при експорті до інших держав-учасниць. Послаблення не можуть бути зроблені, за винятком тих ситуацій, коли такі заходи попередньо схвалює Рада на обмежений час. Крім цього положення, Договір про ЄСп не зачіпає прямих по­датків і не закликає до їхньої гармонізації.

Тоді як гармонізація непрямих податків була від самого початку потрібною для уникнення перешкод для торгівлі та вільної конкуренції, а пізніше для того, щоб стало можливим усунення фіскальних кордонів, гармонізацію прямих по­датків не вважали важливою на стадії спільного ринку. Поступово стало зро-

²⁵ COM (2002) 431, 6 September 2002.

²⁶ Directive 96/335, OJL 249, 03.10.1969 та Directive 85/303, OJL 156, 15.06.1985.

²⁷ Directive 85/303, OJL 156, 15.06.1985.


227.

зумілим, однак, що вільний рух капіталу і раціональний розподіл факторів ви­робництва у Спільноті вимагає мінімального ступеня гармонізації прямих податків. По суті, зближення економічних політик держав-членів [див. підрозділ 7.3.1.] потребує координації фіскальних інструментів, які вони вико­ристовують. Так само і глобальна конкурентність європейської комерційної діяльності вимагає, щоб компанії, які працюють у декількох державах-членах не опинилися через оподаткування в менш сприятливому, порівняно зі своїми конкурентами, становищі, в якому їхні дії обмежувалися б винятково національним рівнем. Комісія представила на розгляд пропозиції з цих питань у 1969 році, якраз після, створення митного союзу. Тільки після 21 року дискусій (!) Рада змогла схвалити ці пропозиції, нагальні для транснаціональної співпраці та злиття компаній у єдиному ринку.

14.3.1. Оподаткування компаній

Перша Директива, що стосується оподаткування комерційної діяльності, прийнята Радою в липні 1990 року, стосується системи оподаткування, яку засто­совують до прибутків з капіталу, що виникають від злиття компаній, розподілу, переданні активів, внесків активів або обміну акціями між двома компаніями, які діють у різних державах-членах.²⁸ Національні положення трактують цей тип опе­рацій як повну або часткову ліквідацію компанії, що супроводжується внеском, і обкладають її податком на зростання ринкової вартості капіталу. Зазвичай це здійснюється штучно, оскільки порівнюється ринкова вартість прибутку (самої компанії, будівлі, землі або пакету акцій) з вартістю, що визначена в бухгалтерсь­кому балансі і яка традиційно принижується. Така калькуляція не відповідає дійс­ності, оскільки ніяка ліквідація фактично не відбувається, просто дві компанії з різних держав-членів зближуються між собою. Рішення Спільноти полягає в проведенні оподаткування прибутку з капіталу не в момент злиття компаній або внесків активів, а при отриманні прибутку. Таке рішення заохочує формування "європейських компаній", які виникають унаслідок злиття компаній, початково заснованих у різних державах-учасницях.

Друга директива Ради від липня 1990 року стосується використання спільної фіскальної системи щодо компаній-засновниць і дочірніх підприємств, розта­шованих у різних державах-членах.²⁰ Навряд чи можна сумніватися в тому, що на рішення компанії стосовно створення дочірнього підприємства в іншій державі-члені Спільноти впливатиме той фактор, що дивіденди останнього підлягатимуть, з одного боку, податку на корпорації, в країні, де зареєстрована компанія-засновниця, а з іншого- податку на прибуток, який не відшкодовується в дер-жаві-учасниці, де зареєстрована її філія. Директива скасовує податки на прибу­ток з дивідендів, сплачених дочірнім підприємством його компанії-засновниці, що зареєстрована в іншій державі-учасниці.

Кодекс поведінки стосовно оподаткування комерційної діяльності закли­кає держави-члени до того, щоб вони не встановлювали жодних податкових пра-

²⁸ Directive 90/434, OJL 225, 20.08.1990.

²⁹ Directive 90/435, OJL 225, 20.08.1990.


228.

вил, які можуть спричинити шкідливу податкову конкуренцію й вивести з дії на­явні правила, зокрема стягування податків на проценти і виплати роялті між ком­паніями, які є частиною групи.³⁰ Група в межах Ради має завдання оцінювати по­даткові заходи, що можуть увійти до кодексу, і стежити за наданням державами-членам інформації стосовно цих заходів.³¹ Повідомлення Комісії дає роз'яснення щодо застосування правил державної допомоги до заходів, які стосуються прямо­го оподаткування комерційної діяльності.¹²

У липні 1990 року представники держав-членів також підписали Конвенцію, яка передбачала введення арбітражної процедури в разі суперечностей між податковими органами держав-членів стосовно міждержавних операцій. Це гаран­тує запобігання подвійному оподаткуванню, яке виникає тоді, коли регулювання прибутків компанії, що здійснює податкова влада однієї держави-члена, не уз­годжується з подібним регулюванням у державі-члені компанії-партнера. Таке подвійне оподаткування зашкодило б європейській міжнаціональній співпраці. Для процедури були встановлені терміни, щоб не виникали тривалі відстрочки на кілька років і не зростали додаткові витрати. Компанія, до якої були застосовані заходи, швидко стає стороною в процедурі і, відповідно, має можливість обсто­ювати свою позицію.

У "справі Шумахера" Суд виявив, що хоча на пряме оподаткування як таке не поширюється компетенція Спільноти, проте повноваження, які мають держави-члени, повинні застосовуватися згідно з правом Спільноти і, зокрема, з правилами, що регулюють вільний рух працівників, вимагають скасування будь-якої національної дискримінації.³⁴ Отже, податкові пільги, надані тільки резидентам держави-члена, можуть призвести до непрямого оподаткування за національною ознакою, але тільки там, де застосовуються різні правила до подібних ситуацій, або однакові — до різних ситуацій. Однак Суд встановив, що ситуації, які стосуються прямих податків у випадках з резидентами та нерези­дентами, не є, як правило, порівнянними й тому нерезидент може бути оподат­кованим державою-членом вищим податком з прибутку, ніж резидент при тій самій зайнятості.

14.3.2. Спроби боротьби з ухилянням від податків

Найважливішими й найтерміновішими для Спільноти в сфері прямого опо­даткування були проблеми, пов'язані з ухилянням від сплати податків, що мало міжнародний характер. Окрім значних втрат бюджету для держав і податкової несправедливості, ухиляння від податків на міжнародному рівні призводить до ненормального руху капіталу й деформацій умов конкуренції. Тому директива 1977 року запровадила взаємодопомогу між компетентними органами держав-членів у сфері прямого оподаткування (податок на прибуток, корпоративний по-

³⁰ Resolution, OJ C 2, 06.01.1998, p. 2-5.

³¹ Council conclusions, OJ C 99, 01.04.1998, p. 1-2.

³² Commission notice, OJ C 384, 10.12.1998.

³³ Convention, OJL 225, 20.08.1990, p. 10-24.

^3< Judgment of 14 February 1995, case C-279/93, Finanzamt Kujn-Altstadt/R. Schumacker, ECR 1995, p. 1-0225.


229.

даток і податок на збільшення вартості капіталу) та деяких акцизних зборів і опо­даткування страхових виплат.'⁵ Ця директива започаткувала процедуру система­тичного обміну інформацією, спрямовану на забезпечення можливості коректно­го визначення розмірів прямих податків у Спільноті.

Однак лібералізація руху капіталу, починаючи з 1 липня 1990 року [див. підрозділ 6.7.], збільшила ризик ухиляння від сплати податків. Фактично резиден­ти Спільноти сьогодні можуть вільно переводити свої заощадження на банківські рахунки в будь-якій державі - причому не обов'язково декларуючи відповідний прибуток податковим органам держави, де вони живуть. Оскільки в декількох дер-жав-членів немає "прибуткового податку" на банківські проценти, які виплачують­ся нерезидентам, інвестиції перетікали б до цих держав, таким чином уникаючи будь-якого оподаткування. Такий рух капіталу, мотивований винятково податкови­ми міркуваннями, суперечив би оптимальному асигнуванню ресурсів, який є метою створення спільного фінансового простору [див. підрозділ 6.6.].

Для зменшення ризику податкової деформації, ухиляння й уникання було не­обхідно інтенсифікувати обмін інформацією між податковими властями, базуючись на директиві 1977 року, і усунути заохочувальні фактори для інвестицій капіталу в державу-член, яка використовує сприятливішу податкову схему, ніждержава-член інвестора, шляхом введення в усіх державах-членах відносно низьких ставок при­буткового податку. Такі завдання визначені в директиві, що встановлює мінімальну діючу ставку оподаткування прибутку на заощадження у формі виплати процентів у межах Спільноти³⁶. Відповідно до умов директиви, кожна держава-учасниця має автоматично надавати іншим державам-членам інформацію стосовно прибутку на заощадження її резидентів. Проте Бельгія, Люксембург і Австрія мають право про­тягом транзитного періоду (до кінця 2009) використовувати натомість не остаточну ставку податку на прибуток від заощаджень нерезидентів. Протягом перших трьох років ця ставка встановлювалася на рівні 15%, після чого підвищувалася до 20%, і процент прибутку, що переводився державою-членом платника державі-члену, в якій проживає власник заощаджень, становив 75%. Для збереження конкурент -ності європейських фінансових ринків європейські інституції терміново вступили в переговори з ключовими третіми країнами, такими як США, Швейцарія, Ліхтенштейн, Монако, Андорра і Сан-Марино, для сприяння еквівалентним захо­дам у цих країнах. В цілому вдалося досягти згоди з європейськими країнами.

Оскільки в глобальній економіці капітал став дуже мобільним, держави наслідують тенденції перенесення податкового тягаря на менш рухливий грунт, наприклад, робочу силу, таким чином заводячи економічну діяльність у бік чор­ного ринку і/або підсилюючи тиск на витрати праці та зайнятості. Найваж­ливішими аспектами цього процесу є: приховування деякими платниками по­датку своєї оподатковуваної діяльності поза межами своїх держав, у тих країнах, де нижчий рівень оподаткування або невеликий ризик викриття; мож­ливості уникнення, що відкриваються для багатонаціональних компаній, особ­ливо через маніпуляцію з переданням цін між підприємствами в одній групі; і податкові механізми для холдингових компаній, які є проблемою поза контро-

35. Directive 77/799, OJ L 336, 27.12.1977 та Directive 92/12, OJ L 76, 23.03.1992.

36. OJC 212, 08.07.1998.


230.

лем Європейського Союзу, бо більшість цих компаній зареєстрована в подат­кових укриттях за межами Союзу.

Комісія пропонує, щоб система Спільноти відносно мінімальних ставок, які на той час обмежувалися нафтопродуктами, була поширена на всі енергоносії.³⁷ Погоджуючись із Комісією, засідання Європейської Ради у Відні та Кельні (гру­день 1998 і червень 1999 року) підкреслили необхідність зробити податкові сис­теми Європи сприятливішими для зайнятості. Безсумнівно, що питання більшої гармонізації прямих податків буде поставлено на порядку денному ЄС після за­вершення формування економічного та валютного союзу. Водночас регулярні зустрічі між генеральними директорами щодо прямого оподаткування представ­ляють інструмент співпраці, який може використовуватися для поступової коор­динації національних фіскальних політик.

14.4. Висновки

Намір створити єдиний фіскальний простір у Європейському Союзі є доволі амбіційним, навіть якщо об'єднання означає тільки гармонізацію національних податкових законів, а не створення федеральної податкової системи. Фіскальне об'єднання можливо досягти поступово, при чіткому дотриманні курсу на збли­ження національних економік. Проте для спільного ринку було терміново не­обхідно гармонізувати структури податку з обігу і таким чином досягти фіскального нейтралітету, тобто рівного оподаткування внутрішніх товарів та імпортованих з держав-членів. Це значною мірою було досягнуто з прийняттям системи ПДВ всіма першими державами-членами на початку 70-х років і новими державами-членами після їх вступу. Така близька гармонізація податків з обігу, яка стала результатом прийняття всіма державами-членами податку на додану вартість зі спільною базою розрахунків, не була метою Римського договору. От­же, держави-члени вийшли за рамки того, що вимагав від них Договір.

Через двадцять років під тиском завершення процесу формування єдиного ринку, який вимагав усунення податкових кордонів, держави-члени також пого­дились гармонізувати свої акцизні збори, у такий спосіб доводячи, що за наяв­ності політичної волі технічні проблеми багатонаціональної інтеграції завжди можна перебороти. Насправді гармонізація структур і ставок ПДВ та акцизного збору, досягнута в 1992 році, означала суттєвий переворот у податкових над­ходженнях держав-членів, який значно вплинув на надходження від непрямого оподаткування. Проте, незважаючи на зауваження та пророкування з боку деяких фінансових експертів щодо катастрофи, яка насувається, вони спромоглися здійснити таку гармонізацію без значних розладів. Цей факт демонструє те, що процес багатонаціональної інтеграції приводить до динамічних ефектів, які інколи ігнорують консервативні погляди [див. підрозділ 1.1.2.].

Гармонізація непрямого оподаткування є дуже важливою не тільки для чіткого функціонування внутрішнього ринку, але й також для зближення еко­номічних умов у державах-членах [див. підрозділ 7.3.1.]. Узгодження ПДВ й

³⁷ OJC 139, 06.05.1997, р. 14.


231.

акцизних зборів дозволяють компаніям продавати, купувати і робити інвестиції в усіх державах-членах, без контролю або формальностей, пов'язаних з пере­тинанням кордонів. Приватні особи можуть купувати товари в усіх країнах Спільноти і без обмежень перевозити їх для власного споживання, без будь-яких перевірок і оподаткування при перетинанні кордонів.

Деякі дуже важливі сфери прямого оподаткування, такі як особовий прибут­ковий податок, безпосередньо не охоплює процес гармонізації, схильність до вирівнювання ставок і прогрес у них помітно менший. Проте з розвитком ЕВС необхідне впровадження процедури координації національних фіскальних політик для забезпечення їх поступового зближення паралельно зі зближенням еко­номічних політик. Така координація не обов'язково повинна ставити за мету вста­новлення однакових податкових ставок, але повинна націлюватися на зменшення наявних у єдиному ринку деформацій, на спрямування розвитку податкових структур у сприятливіше для зайнятості та довкілля річище, на запобігання втрат прибутків від оподаткування. Дійсно, всі держави-члени мають спільні проблеми, а саме - відтік капіталу до місць, які вважаються податковим раєм, і навіть кон­куренція між ними щодо залучення капіталу, яка зашкоджує при цьому їхнім ро­бочим силам. Якби вони разом вклали підрозділ свого суверенітету у фіскальний простір, для прийняття спільних заходів держави-члени могли б краще протис­тояти міжнародній конкуренції й уникати пошуку грошових сил ринку, що переш­коджають їх спільним цілям.

Остаточна система ПДВ, яка має містити оплату ПДВ у країні походжен­ня, мусить відповідати певним суттєвим критеріям. Передусім вона повинна бути якомога простішою для підприємств, особливо МСП, щоб зробити фірми Спільноти конкурентнішими і на внутрішньому, й на інших ринках, зменшуючи операційні витрати. Мало того, остаточна система повинна зберегти нейтраль­ний ефект ПДВ на конкуренцію, що стосується походження товарів і послуг. Вона також повинна задовольняти виправдані бюджетні інтереси держав-членів, уникаючи падіння прибутку з податків усюди в Спільноті і перероз­поділу прибутку від оподаткування між державами-членами. І останнє, але не менш важливе: сформована система повинна бути простою і прозорою, стиму­люючи добровільне дотримання законів і дозволяючи краще використовувати ресурси, призначені на виявлення та боротьбу з махінаціями.

Що стосується прямого оподаткування, процес гармонізації, за не­обхідності, вимагатиме більше часу. Проте відмінності в корпоративному опо­даткуванні між державами-учасницями впливають на розміщення інвестицій і ведуть до деформації конкуренції. У тій ситуації, коли компанії в ЄС повинні керуватися п'ятнадцятьма різними зводами правил, податкові перешкоди ста­ють на заваді міжнародній економічній діяльності. Такі перешкоди насамперед трапляються в оподаткуванні міжнародних потоків прибутку, міжнародних опе­рацій з реструктуризації та обмеженні міжнародних відшкодувань збитків. Ці перешкоди можна усунути через комбінацію цільових заходів (дії безпосередньо спрямовані на визначені податкові перешкоди) і всеохопне рішення (створення одної об'єднаної корпоративної податкової бази), що дало б змогу компаніям відстежувати свої інвестиції в різних державах-членах так, як інвестиції на внутрішньому ринку. Крім того, щоб протистояти шкідливій податковій конку-


232.

ренції між державами-членами, Спільнота повинна спрямувати тенденцію до вищого оподаткування праці, як засобу компенсації меншого податкового тяга­ря, на рухоміші фактори виробництва й розробити кодекс поведінки щодо опо­даткування компаній та вжити заходів для усунення прибуткових податків на міжнародні виплати відсотків і дивідендів між фірмами.

Зміни в економічному середовищі загалом від початку 90-х років (пере­дусім збільшення мобільності економічних факторів, економічна інтеграція на внутрішньому ринку, економічний і валютний союз, а також заходи щодо ліквідації шкідливих режимів преференційного оподаткування на внутрішньому ринку) засвідчили чітку необхідність пристосувати оподаткування компаній у ЄС до змін в економічному середовищі. Гармонізація оподаткування компаній має зберегти і посилити економічну ефективність на внутрішньому ринку, вод­ночас підтримуючи конкурентність компаній ЄС на світовій арені.

Список літератури

■ BORGSMIDT Kirsten. "European tax policy and characteristics of EU secondary tax law", European Business Law Review, v. 14, n. 2, 2003, p. 161-181.

■ BROKELIND Cecile. "Ten years of application of the Parent-Subsidiary Directive", EC Tax Review, v. 12, n. 3, 2003, p. 158-167.

■ BUTI Marco (ed.). Monetary and fiscal policies in EMU: interactions and coordination. Cambridge: Cambridge University Press, 2003.

■ CALMFORS Lars. "Fiscal policy to stabilise the domestic economy in the EMU: what can we learn from monetary policy?", CESifo Economic Studies, v. 49, n. 3,2003, p. 319-353.

■ CORDEWENER Axel. "Company taxation, cross-border financing and thin capitalization in the EU internal market", European Taxation, v. 43, n. 4, April 2003, p. 102-113.

■ DE CEULAER Stefaan. "Community Most-favoured-nation treatment: One Step Closer to the Multilateralization of Income Tax Treaties in the" European Union?", Bulletin for International Fiscal Documentation, v. 57, n. 10, October 2003, p. 493-502.

■ EUROPEAN COMMISSION, Review and update of VAT strategy priorities. COM/03/614. Luxembourg: EUR-OP*, 2003.

■ ENGSIG S0RENSEN Karsten. "Direct taxation and the WTO Agreements", European Taxation, v. 42, n. 6/7, June-July 2002, p. 206-213.

■ FARMER Paul. "The Court's case law on taxation: a castle built on shifting sands?", EC Tax Review, v. 12, n. 2, 2003, p. 75-81.

■ GALI Jordi, PEROTTI Roberto. Fiscal policy and monetary integration in Europe. Cambridge, MA: National Bureau of Economic Research, 2003.

" GOEDE Jan de. "European Integration and Tax Law", European Taxation, v. 43, n. 6, June 2003, p. 203-209.


233.

■ GRIBNAU Hans. Legal protection against discriminatory tax legislation: the struggle for equality in European tax law. The Hague: Kluwer Law International, 2003.

■ HOUSE OF LORDS. The taxation of fuel in the European Union, with evidence. London: Stationery Office, 2003.

■ LANG Michael. Avoidance of double non-taxation. Wien: Linde Verlag, 2003.

■ LYAL Richard. "Non-discrimination and direct tax in Community law", EC Tax Review, v. 12, n. 2, 2003, p. 68-74.

■ MAJOCCHI Alberto. "Fiscal policy rules and the European Constitution", The International Spectator, v. 38, n. 2, April-June 2003, p. 27-41.

■ McLURE Charles. "Tax competition in a digital world", Bulletin for International Fiscal Documentation, v. 57, n. 4, April 2003, p. 146-159.

■ PINTO Carlo. Tax competition and EU law. The Hague: Kluwer Law International, 2003.

■ THIEL Servaas van. "Removal of income tax barriers to market integration in the European Union: litigation by the Community citizen instead of harmonization by the Community legislature?", EC Tax Review, v. 12, n. 1, 2003, p. 4-19.

■ VANISTENDAEL Frans.'The compatibility of the basic economic freedoms with the sovereign national tax systems of the Member States, EC Tax Review, v. 12, n. 3, 2003, p. 136-143.

* Публікації Офісу офіційних публікацій Європейських Спільнот (EUR-OP) видаються зазвичай всіма офіційними мовами ЄС.