Гнибіденко І. Ф., Жуков В.І., Лукашевич М. П., Маршавін Ю. М., Туленков М. В
| Вид материала | Документы |
- О. Д. Гудзинський доктор економічних наук, професор, 4226.79kb.
- О. Д. Лукашевич Словарь Справочник, 2930.42kb.
- Матеріали круглого столу київ, 12 грудня 2007 року київ 2008, 1598.86kb.
- О. Д. Лукашевич Словарь Справочник, 1777.51kb.
- Техническое задание на разработку инвестиционной программы по развитию системы водоотведения, 59.35kb.
- Генеральный директор, 85.88kb.
- Перечень главных администраторов (администраторов) источников финансирования дефицита, 73.92kb.
- Городская Дума муниципального образования городское поселение город Жуков, 19.82kb.
- Правила устройства и безопасной эксплуатации подъемников (вышек) пб 10-256-98, 1024.33kb.
- Правила устройства и безопасной эксплуатации подъемников (вышек) пб 10-256-98, 1024.79kb.
Таблиця 1
Основні показники економічного розвитку України [5]
| | 2003 рік | 2004 рік | 2005 рік | |||||||||||
| січень | січень-лютий | січень-березень | січень-квітень | січень-травень | січень-червень | січень-липень | січень-серпень | січень-вересень | січень-жовтень | січень-листопад | ||||
| Валовий внутрішній продукт, млн. грн. | 264165 | Х | 24278 | 50064 | 79356 | 110137 | 140601 | 173482 | 213934 | 252562 | 289671 | 327650 | 363163 | |
| у % до відповідного періоду минулого року | 109,4 | 112 | 106,5 | 105,5 | 105,4 | 105,0 | 104,7 | 104,0 | 103,7 | 102,8 | 102,8 | 102,8 | 102,2 | |
| Індекс промислового виробництва (у % до відповідного періоду минулого року) | 115,8 | 112,5 | 108,4 | 107,3 | 107,1 | 106,7 | 106,2 | 105,0 | 103,9 | 103,5 | 103,2 | 103,1 | 102,9 | |
| Обсяг продукції сільського господарства, млн. грн. | 64473 | 83500 | 2050 | 4240 | 6530 | 10470 | 15330 | 19370 | 40430 | 58910 | 66930 | 74590 | 85100 | |
| У % до відповідного періоду минулого року | 89,8 | 119,1 | 103,7 | 103,5 | 103,9 | 104,6 | 104,8 | 106,4 | 106,9 | 102,2 | 103,4 | 101,4 | 101,4 | |
| Індекс цін виробників промислової продукції | 111,1 | 124,1 | 122,5 | 102,9 | 104,9 | 107,5 | 109,2 | 108,3 | 106,6 | 107,3 | 109,3 | 109,3 | 109,2 | |
Реальний валовий внутрішній продукт у січні – листопаді 2005 року порівняно з відповідним періодом попереднього року становив 102,2%.
Індекс промислового виробництва у січні-листопаді 2005 року порівняно з відповідним періодом попереднього року становив 102,9%.
За січень-листопад 2005 року обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за розрахунками становив 85,1 млрд. грн. (у фактичних цінах), що на 1,4% більше у порівнянні з відповідним періодом 2004 року.
Індекс цін виробників промислової продукції за січень-листопад 2005 року становив 109,2%.
Слід зазначити, що в Україні довгий час виділялось недостатньо коштів для розширення виробництва. При цьому основна маса капітальних вкладень спрямовувалась на нове будівництво, що в кінцевому підсумку поглиблювало технологічну диференціацію виробництва і в даній галузі, і в національній економіці в цілому. Збільшувались інвестиції у позанормативне незавершене будівництво, невстановлене обладнання і запаси. Усе це призвело до невиправданого перенапруження української економіки, де питома вага зносу діючих основних виробничих фондів значно більша порівняно із впровадженням нових. На початку 90-х рр.. негайної заміни вимагали близько 25% загального обсягу основних фондів, у тому числі майже 40% машин і обладнання [5].
Вихід із такої негативної ситуації і подальший розвиток вітчизняної економіки потребує інноваційно-інвестиційного пожвавлення, оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі. Відтворення основних фондів як на рівні окремого регіону, підприємства, так і національної економіки в цілому, має спиратися на науково обґрунтовану інвестиційну політику в умовах ринкового трансформування. Важливе значення для підвищення ефективності інвестиційної діяльності має поліпшення технологічної структури інвестицій за рахунок збільшення питомої ваги витрат на відтворення активної частини основних фондів – машин та устаткування.
Аналіз показує, що за останні роки технологічна структура інвестицій в економіку України поліпшилась. Якщо в 1995-1997 роках спостерігалося падіння питомої ваги витрат на устаткування, то в 2004р. відбулося збільшення питомої ваги витрат на устаткування – з 27% в 1995 р. до 54% в 2004 р. Позитивним також є те, що в 2004 р. зменшилася питома вага інвестицій у будівельно-монтажні роботи - з 66% у 1995 р.до 40% у 2004 р.
В умовах ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень, яке здійснюється за рахунок власних і залучених коштів. Найприйнятнішим для вирішення цієї проблеми є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз, який повинен визначити граничний розмір капітальних витрат виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення інвестування.
Необхідно підкреслити, що в останні роки гострої потреби в інвестиціях для структурних перетворень, інноваційної діяльності зазнають найрозвинутіші регіони України, що значно відрізняються часткою (вкладом) у ВВП держави. Тільки Київська область (включаючи Київ) серед шести найрозвинутіших регіонів країни значно відрізняється найбільшою часткою у ВВП, перевищуючи такі високоіндустріальні області як Донецька, Дніпропетровська, Харківська.
Разом з тим спостерігається зниження частки регіонів у загальному обсягу інвестицій в основні фонди країни. Так, за даними Держкомстату, ця частка Донецької області скоротилася з 12,8% у 1998 р. до 11,39% у 2004 р. Це серйозна проблема економіки регіонів України.
Досвід розвинутих країн свідчить, що найважливішу роль у процесах інвестування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє залученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь перспективних галузей економіки та окремих підприємств. Економіка України, її регіонів не можуть ефективно розвиватися без ринку цінних паперів, який би повнокровно функціонував. На жаль, сьогоднішній стан фондового ринку регіонів країни не відповідає тій ролі, яку він повинен відігравати у створенні сприятливого клімату, підвищенні ділової активності в регіоні.
З метою оздоровлення ситуації на регіональних фондових ринках України, створення умов для значної активізації інвестиційної діяльності необхідно здійснити ряд заходів. Серед основних слід виділити:
- становлення на організованому фондовому ринку регіону сталого вторинного ринку акцій перспективних, інвестиційно привабливих емітентів;
- організацію розміщення і обігу на регіональних фондових біржах корпоративних облігацій виробничих підприємств і банків регіону;
- випуск регіональних і муніципальних позик із залученням в регіон не тільки стратегічних, а й портфельних інвесторів.
Доцільно розробити багатопланову програму щодо розвитку регіонального фондового ринку, створення і функціонування інвестиційно-позикової системи, яка мобілізує вільні грошові ресурси населення, підприємницьких структур області, зовнішніх інвесторів, а також міжрегіональне співробітництво для інвестування регіональних проектів.
Крім того, для збільшення розміру інвестицій слід істотно піднести роль амортизаційних відрахувань, ефективно використовувати прискорену амортизацію.
Для забезпечення зміни структури перехідної економіки України в достатніх інвестиціях при обмежених внутрішніх ресурсах необхідно створювати сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій.
У 2005 році в Україну іноземними інвесторами вкладено 7868,1 млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД - 88,9 млн. дол. (1,1% до загального обсягу), з інших країн світу - 7779,2 млн. дол. (98,9%). У той же час нерезидентами вилучено капіталу на 375,2 млн. дол.
Найбільше зріс капітал нерезидентів з Німеччини - на 4851,8 млн. дол., Австрії - на 1062,5 млн. дол., Кіпру - на 460,6 млн. дол., Сполученого Королівства — на 199,9 млн. дол., Сполучених Штатів Америки - на 183,5 млн.дол., Віргінських островів, Британських - на 106,5 млн. дол., Нідерландів -на 84,6 млн.дол., Російської Федерації - на 78,9 млн. дол., Белізу - на 49,2 млн.дол., Гібралтару - на 36,0 млн.дол., Польщі - на 29,3 млн. дол., Данії - на 24,0 млн.дол.
Прямі інвестиції нерезидентів
в економіку України
Проте слід відзначити, що економіка України нині не може задовольнити вимоги західних інвесторів. Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають такі, як повільні темпи реформування як економіки, так і законодавчої бази, не раціональний розподіл внутрішніх інвестицій – приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання, а також надмірна заполітизованість економіки.
Однак, незважаючи на всі вади, потік іноземних інвестицій в економіку України на сьогоднішній день збільшується. Так, динаміка нарощення прямих іноземних інвестицій у січні – березні поточного року була у двічі вищою. Це зумовлено такими чинниками, як:
а) метою закріпитися на перспективному ринку збуту України;
б) прагненням одержання прибутку на довготерміновій основі;
в) доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції;
г) використання відносно дешевої та кваліфікованої робочої сили як важливого чинника зниження собівартості продукції.
У 2005р. з України в економіку інших країн світу спрямовано 31,4 млн. дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків.
Обсяг інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2006р. склав 218,2 млн. дол., у т.ч. у країни СНД - 107,9 млн. дол. (49,5% до загального обсягу), в інші країни світу - 110,3 млн. дол. (50,5%).
Прямі інвестиції з України
Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності, як операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, обсяги інвестицій яких склали 67,7 млн. дол. (31,1%), транспорт і зв'язок - 54,9 млн. дол. (25,1%), фінансова діяльність - 34,1 млн. дол. (15,6%), оптова торгівля і посередництво у торгівлі - 27,0 млн. дол. (12,4%), державне управління - 14,9 млн. дол. (6,8%).
Найбільші обсяги інвестицій в економіку країн світу здійснено підприємствами Харківської - 59,3 млн. дол. (27,2%), Одеської - 36,0 млн. дол. (16,5%), Дніпропетровської - 21,6 млн. дол. (9,9%) областей, міст Києва - 43.7 млн. дол. (20.0%) та Севастополя - 18.9 млн. дол. США (8,7%)
Поки ж не досягнуто збільшення відповідної маси фінансового капіталу для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, якісні структурні зрушення в розвитку української економіки, оновленні основних фондів можливі лише за рахунок маневру існуючими інвестиційними ресурсами й удосконалення діючого механізму регулювання інвестиційної діяльності.
Література
- Федоренко В.Г. Інвестування. – К. Видавництво «Алерта» 2006, –С. 441.
- Федоренко В.Г. і Ко Інвестування. Зайнятість. Освіта. –К.: Видавництво «Науковий світ», 2002, –С. 7, 517.
- Статистичний щорічник України за 2002 рік. – К.: „Консультант”, 2003. – С.38, 229.
- Дзись Г. Структура перебудови економіки України // Економіка України. – 1994. – №6. – С. 24-25.
- Міністерство праці та соціальної політики України. Моніторинг показників сфери соціального розвитку, січень-листопад 2005 року.
УДК 311.21 : 331.5
З.П. Бараник
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В. ГЕТЬМАНА
Етапи розвитку функціонування ринку праці
в Україні
Функціонування ринку праці представляє складний процес з точки зору його пізнання. Складові цього процесу описуються, характеризуються багатьма показниками функціонування. Як правило, ці показники мають статистичний характер і описуються статистичними закономірностями. Показники функціонування ринку праці тісно пов’язані між собою. Зміна одного з них впливає на інші, до того ж не в однаковій мірі, а іноді зовсім у протилежних напрямках. Важливо мати єдиний підхід для оцінювання функціонування ринку праці, так званий інструмент, в якому присутні процедури оцінки рівня і розвитку (динаміки) ринку праці. Кожний життєвий етап розвитку ринку праці передбачає більш складніші за своєю суттю та змістом наукові дослідження, і в цьому сенсі статистичне оцінювання функціонування такого багатогранного явища отримує все більше значення.
В період ринкових перетворень статистична наука, її положення та методи набувають великого значення. Особливо це стосується дослідження складних економічних систем, і в тому числі, ринку праці. Статистичне оцінювання функціонування ринку праці повинно спиратися на положення і методи теоретичної статистики, на наукові принципи спостереження, обробки та аналізу статистичної інформації на різних етапах життєвого циклу ринку праці.
Етапи життєвого циклу функціонування ринку праці відмінні між собою та характеризуються різними умовами внутрішнього і зовнішнього середовища, станом ринку праці, якому притаманні особливі риси, властивості, тенденції розвитку. Кожний етап життєвого циклу функціонування ринку праці оцінюється статистичними методами дослідження і системою статистичних показників.
Ми зробили спробу виділити етапи життєвого циклу ринку праці та особливості їх прояву в Україні. Функціонування ринку праці можливо розглядати з різних кутів зору. Так, з позиції «життєвого циклу», функціонування представляє собою третій етап розвитку ринку праці після «зародження та створення» (І і ІІ етапів) відповідно [1, с.22-30].
«Зародження ринку праці» - це етап періоду формування та обґрунтування концепції його розвитку у період становлення ринкових перетворень. Це етап розробки методологічних підходів до самої ідеї необхідності постулатів, визначення пріоритетних напрямків розвитку ринку праці.
«Створення ринку праці» - це етап його формування, становлення, створення інститутів ринку праці, налагодження взаємовідносин (економічних інтересів) між суб’єктами ринку праці, вирішення проблем щодо встановлення рівноважної ставки заробітної плати, зайнятості населення та його регулювання, розробка концепції соціального захисту населення на ринку праці тощо.
Етап «функціонування ринку праці» - це безпосередня діяльність, «робота ринку праці», що характеризується одержанням соціально-економічного ефекту*, який досягається шляхом залучення ресурсів праці в сферу трудової діяльності з метою підтримки оптимального співвідношення між чисельністю наявної робочої сили та кількістю вільних робочих місць, вакансій і ефективного використання робочої сили в різних видах економічної діяльності, регіонах країни, що включає отримання гідної праці і достатнього рівня її оплати, надання необхідних соціальних пільг та гарантій, яке сприятиме відтворенню фізичних та духовних здібностей до праці, що в свою чергу, підвищує рівень продуктивності суспільної праці та її науково-технічний розвиток.
На етапі «функціонування» ринок праці може мати один з рівнів розвитку, який характеризується ефективним використанням ресурсів праці, ефективною політикою зайнятості: самозбереження, розвиток і розповсюдження [1, с.25].
Етап самозбереження - характеризується одержанням та збереженням мінімального рівня ефективності функціонування ринку праці (відношення обсягу валового внутрішнього продукту, в першому випадку, до середньооблікової чисельності робочої сили (працівники виробництва), яка становить ресурси праці; в другому, до суми практично нарахованої заробітної плати, як грошової характеристики витрат живої праці) [2, с.183-184].
На цьому етапі може спостерігатися збереження професійно-кваліфікаційної структури робочої сили – орієнтація на її якість. Відбуваються процеси пристосування робочої сили до умов ринку. Ринок праці перебуває в екстремальних умовах існування, коли необхідне чітке й оперативне виконання програм зайнятості.
Етап функціонування – розвиток – характеризується поліпшенням ситуації на ринку праці (зростанням рівня зайнятості, скороченням безробіття та зменшенням його тривалості); одержанням стабільного соціально-економічного ефекту від використання ресурсів праці; підвищенням рівня ефективності від функціонування ринку праці; удосконаленням професійно-кваліфікаційної структури робочої сили в різних видах економічної діяльності, в регіонах; встановленням рівноважної ставки заробітної плати; формуванням резервів праці для забезпечення процесу суспільного відтворення тощо.
Етап функціонування-розповсюдження – характеризується більш високим рівнем розвитку ринку праці. А це – наявність вільних ресурсів праці, їх мобільність, рух, в тому числі і міждержавний, і, як наслідок, входження в міжнародний ринок праці, гнучкіша політика зайнятості, більша стійкість ринку праці при зміні тих чи інших умов функціонування (до зовнішнього середовища і відповідно довший життєвий цикл).
Четвертим етапом у розвитку ринку праці є процес розформування, що відбувається через зміну умов функціонування, в цьому випадку припиняють діяти соціально-економічні відносини між основними суб’єктами ринку праці з приводу купівлі та продажу робочої сили. Наймані працівники і роботодавці вступають в протиріччі між собою щодо договірних зобов’язань. В даному випадку держава не може регулювати стосунки між ними. Не виконуються умови функціонування ринку праці, що змінюють взаємини між категоріями населення на ринку праці, по відношенню до власності ресурсів праці, вартості робочої сили. Входження до складу міжнародного ринку праці може супроводжуватися ослабленням позицій національного ринку праці. Крім того, ринок праці може розпастися на нові форми організації трудової діяльності.
Наявність політичних, економічних та соціальних ризиків може змінити ситуацію на ринку праці, а зміна інноваційної стратегії ринку праці може привести до появи нової якості робочої сили в умовах невизначеності та конкуренції на ринку тощо.
Треба зазначити, що етапи життєвого циклу кожного ринку праці унікальні. Вони не мають чітких часових вимірів, описують тенденції розвитку ринку праці, що дозволяє своєчасно та адекватно реагувати на зміни умов функціонування. Перебування на цих етапах і рівнях функціонування різне, це стосується національних та регіональних ринків праці. Життєвий цикл ринку праці визначається величиною одержаної економічної ефективності. Він представляє собою сукупність послідовних станів ринку праці. Тому в кожний момент часу ринок праці характеризується не тільки станом ресурсів праці, але й їх зміною (динамікою, варіацією, взаємозв’язками).
Визначивши, на якому етапі життєвого циклу перебуває ринок праці, можна спрогнозувати подальший його розвиток або кризову ситуацію, що може виникнути.
1991-1994 рр. для України характеризувались періодом стрімкого падіння обсягів ВВП. Середньорічний темп зменшення цього показника за цей період становив 85,9%. Пропозиція праці також мала тенденцію до скорочення – середньорічний темп зменшення цього показника становив 89,6%. Зменшився і попит на працю, причому скорочувався цей показник швидше, ніж пропозиція праці – середньорічний темп зменшення цього показника становив 79,3%. Зменшились обсяги зайнятості в країні, зросла чисельність незайнятих трудовою діяльністю та збільшились масштаби зареєстрованого безробіття, особливо в сільській місцевості [3, 4]. Збільшилось розшарування між бідними і багатими верствами населення. Майже повністю відсутня нормативно-правова база соціального діалогу. Спостерігається низький рівень зарплати, особливо в бюджетній сфері, та значна диференціація за секторами економіки. Недостатній контроль за додержанням Законів України про оплату та умови праці, ліквідації заборгованості із виплати заробітної плати. Гарантії соціальної безпеки з боку держави щодо загального добробуту нації зовсім відсутні.
1995-1999 рр. для України характеризувались періодом поступового зменшення інтенсивності падіння обсягів ВВП і накопичення передумов виведення економіки із кризи. Середньорічний темп зменшення цього показника становив 94,4%. Попит на працю продовжував скорочуватись, середньорічні темпи його зниження становили 87,5%. Що стосується пропозиції праці, то вона легалізується і підвищується – середньорічний темп зростання цього показника становив 165,3%. Обсяги зайнятості продовжують скорочуватись, чисельність незайнятих трудовою діяльністю суттєво збільшується, зростає рівень зареєстрованого безробіття до 3,7%. Збільшується навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) [3, 4]. Ще продовжують існувати великі розбіжності в соціальній системі, рівнях соціального розшарування та деяких інших сферах економіки. Зберігається недостатній контроль за додержанням законодавства по забезпеченню прав і свобод громадян. В суспільстві бракує демократичних цінностей з оптимальними трудовими і соціальними відносинами, що повинні будуватися як діалогічні, партнерські [5, 2].
2000-2005 рр. для України характеризувалися високими темпами економічного зростання. Середньорічний темп зростання ВВП в країні становив 119,7%. Пропозиція праці мала тенденцію до скорочення – середньорічний темп її зменшення становить 94,7%. Що стосується попиту на працю, то він підвищився – середньорічний темп збільшення цього показника становить 122,3%. Збільшується чисельність зайнятого населення, скорочуються обсяги як зареєстрованого безробіття, так і чисельність безробітних за методологією МОП, зменшується навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) [4]. Незважаючи на зростання рівня зайнятості, збільшення інвестування державних соціальних послуг залишається високий рівень економічної та суспільної нерівності в країні. З цього приводу вельми необхідно упорядкування нормативно-правової бази соціального діалогу між профспілками, роботодавцями та урядом. І перш за все, це стосується питань зайнятості населення, гідної оплати праці та безпечних її умов. Впроваджується активна політика зайнятості, яка орієнтується на збалансоване співвідношення стимулів та зобов’язань в суспільстві.
З позиції життєвого циклу функціонування ринку праці, 1991-1999 рр. можна віднести до етапу зародження ринку праці в Україні, а початок сторіччя і дотепер відноситься до другого етапу – створення ринку праці. Який, на нашу думку, характеризується сталою тенденцією розвитку щодо вищезазначених показників ринку праці і ВВП.
Згідно з встановленою тенденцією розвитку вищезазначених показників, були спрогнозовані обсяги ВВП, пропозиції та попиту на робочу силу в Україні у 2007 р. Так, в 2007 р. очікується отримати ВВП у розмірі 625,4 млрд. грн. (поліном 4-го ступеня), пропозиція праці очікується в обсязі 868,1 тис. осіб (поліном 2-го ступеню), а попит на працю – 302 тис. осіб (поліном 2-го ступеню). На рисунку 1 представлені фактичні та прогнозні значення основних показників функціонування ринку праці та ВВП в Україні. Вибір запропонованих моделей основних показників ринку праці та ВВП був обумовлений найвищими значеннями коефіцієнтів детермінації.
Рис.1. Фактичні та прогнозні значення основних показників функціонування ринку праці та ВВП в Україні
Очікувані значення статистичних показників, що розглядаються, адаптовані до змін, які відбуваються в України в період трансформаційної економіки на етапах життєвого циклу національного ринку праці.
Обґрунтування етапів функціонування ринку праці в Україні дозволить зменшити до мінімуму негативні наслідки як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, полегшить пристосування ринку праці та його окремих підсистем до змін, поліпшить ситуацію щодо коротко - та довгострокових програм розвитку ринку праці, дає можливість запровадити систему стимулювання гнучких форм організації праці, стабілізації соціально – трудових відносин на принципах збалансованості, рівноправності та взаємної відповідальності в ході соціального діалогу, сприятиме підвищенню ефективності функціонування ринку праці [5, 3].
На нашу думку, все це має певну цінність для розвитку економічної науки в галузі соціально-трудових відносин, оскільки дає змогу виділити новий аспект сутності ринку праці, оцінювання його діяльності, по – новому розглянути таке надзвичайно складне, багатогранне, динамічне і суперечливе явище, як ринок праці.
Література
1. Сумцов В.Г., Петров П.Ю. Стратегічне управління підприємницькою діяльністю: Навчальний посібник. –Луганськ: Видавництво Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 2004. – 448 с.
2. Статистичне забезпечення управління економікою: Навч. посібник / А.В. Головач, В.Б. Захожай, Н.А. Головач. – К.: КНЕУ, 2005. – 333 с.
3. Матеріали семінару «Статистика праці: основні показники, аналіз та використання інформації». – К., 2001. - С. 140.
4. Сайт Державного комітету статистики України: http: // www. ukrstat.gov.ua
5. Рекомендації учасників науково-практичної конференції на тему: «Соціальний діалог на ринку праці: питання теорії та практики». – Міністерство праці та соціальної політики України, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України. -К., 2007; 4 с.