Geum.ru

Ажчик, який містить хронологічний перелік пам’ятних дат І подій минулого Дніпропетровщини, а також текстові довідки та бібліографічні матеріали до більшості дат

Вид материалаДокументы

Содержание


Олександр Зайвий
Клуб „Ріднокрай” і його голова
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   24

Посилання:

1. '"Моє життя у віршах". Інтерв'ю з Ганною Світличною // Ранок.– 1978.– № 10.

2. Широков С. Вистраждане серцем // Вітчизна.– 1973.– № 2.– С. 174–179.

3. Світлична Г. Максиму Рильському // Світлична Г. Кольори.– Дніпропетровськ, 1970.– С. 12.

4. Світлична Г. Лесі Українці // Світлична Г. Літозбір.– К., 1973.– С. 40.

5. Світлична Г. Кладе нам життя на чоло відмітки // Світлична Г. Літозбір.– К., 1973.– С. 51.

6. Світлична Г. Хтось у чуттях мілких, а хтось у зрадах // Світлична Г. Зором серця.– К., 1980.– С. 12.

7. Світлична Г. Роби своє // В сяйві крила.– К., 1982.– С. 41.

8. Світлична Г. Пісне, посестро люба // Світлична Г. Літозбір.– К., 1973.– С. 50.


Література:

Світлична Г. В сяйві крила: Вірші та поема.– К.: Молодь, 1982.– 136 с.

Світлична Г. Доброго ранку!: Вірші. Для дошкільного віку.– К.: Веселка, 1972.– 17 с.

Світлична Г. Дозрівання: Вірші.– К.: Молодь, 1969.– 96 с.

Світлична Г. За хвилину до вересня: Поезії.– К.: Молодь, 1987.– 112 с.

Світлична Г. Золоте перевесло: Поезії.– К.: Молодь, 1963.– 64 с.

Світлична Г. Зором серця: Вибрані поезії.– К.: Дніпро, 1980.– 270 с.

Світлична Г. І буде лет: Вибране.– К.: Молодь, 1989.– 320 с.

Світлична Г. Іній: Поезії (Зі старих зошитів).– Дніпропетровськ: Пороги, 2003.– 77 с.

Світлична Г. Кольори: Поезії.– Дніпропетровськ: Промінь, 1970.– 66 с.

Світлична Г. Кордони серця: Поезії.– К.: Молодь, 1974.– 109 с.

Світлична Г. Летосбор: Стихи / Авториз. пер. с укр. Ю. Денисова.– М.: Сов. писатель, 1977.– 70 с., ил.

Світлична Г. Літозбір: Поезії.– К.: Дніпро, 1973.– 160 с.

Світлична Г. Свято калини: Поезії.– К.: Дніпро, 1988.– 268 с.

Світлична Г. Сонячні причали.– Дніпропетровськ: Промінь, 1966.– 83 с.

Світлична Г. Стежки неходжені весняні: Вірші.– Дніпропетровськ: Кн. вид-во, 1961.– 23 с.

Світлична Г. Сьогодні і завтра: Поезії.– К.: Рад. письменник, 1978.– 85 с.

Світлична Г. Терновий світ: Поезії.– Дніпропетровськ: Промінь, 1985.– 70 с.

* * *

Зобенко М. Ярославни Придніпров'я, або Сповідь жіночої душі при свічі істини // З любові і муки... / Ф. Білецький, М. Нечай, І. Шаповал та ін.– Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1994.– С. 273–283.

Про Ганну Світличну – С. 278–280.

Мартинова С. Ганна Світлична // Літературне Придніпров’я: Навч. посібник з хрестоматійними матеріалами до шкільних програм. В 2-х тт. Т. 2.– Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2005.– С. 623–625.

Фролова К. Поетичне слово над Дніпром // З любові і муки... / Ф. Білецький, М. Нечай, І. Шаповал та ін.– Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1994.– С. 295–326

Про Ганну Світличну – С. 309–310.

Слово про літературу та письменників Придніпров’я: Нариси та есеї.– Дніпропетровськ: Дніпронига, 2005.– 535 с.

Мартинова С. Ганна Світлична. Спроба творчого портрета – С. 186–189.

Селіванов (Буряк) В. Скіфські профілі. Премією є ця сила… (Ганна Світлична) – С. 259–261.

* * *

Ганна Світлична в листах до друзів. З листів до Наталі Кащук, Світлани Йовенко // Вітчизна.– 1999.– № 7–8.– С. 137–145.

Йовенко С. "Я вірю в нашу безконечність...": [Ганна Світлична в контексті неперервної поезії і в своїх листах...] // Вітчизна.– 1999.– № 3/4.– С. 134–143.

Калинова Д. Листи з юності: [Спогад про Ганну Світличну] // Літературне Придніпров'я.– 2001.– № 10.– груд.– С. 3.

Люлько Г. Незакінчена повість: [Про творчість Г. Світличної] // Свічадо.– 2006.– № 3/4.– С. 144–147.

Светличная Л. "Какой я помню Аню": [Воспоминание Ларисы Светличной о детстве поэтессы Анны Светличной] // Информ альтернатива.– 2006.– 27 апр.– С. 4.

Чемерис В. Гірке вино Ганни Світличної // Літературна Україна.– 1996.– 1 лют.– С. 6.

* * *

Світлична Г. П. [Про неї] // Письменники Радянської України: Біобібліограф. довідник.– К., 1981.– С. 228.

Світлична Ганна Павлівна // Бабич Є. К., Рогова П. І. Письменники Радянської України – лауреати (1941–1985). Бібліограф. довідник.– К., 1985.– С. 101–102.

Светличная Анна Павловна // Писатели Днепропетровщины: Библиограф. указатель.– Днепропетровск, 1987.– С. 81–84.


20 квітня 1994 року – Постановою Кабінету Міністрів України на базі Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту створено Придніпровську державну академію будівництва та архітектури. (15 років події).


Вуз існує з 23 березня 1930 року, коли у Дніпропетровську на базі вечірнього будівельного технікуму було організовано інженерно-будівельний інститут. Академія має акредитацію за найвищим IV рівнем.

До академії входять 57 навчально-наукових підрозділів: факультети денної форми навчання, заочний факультет, інститут безперервної фахової освіти з факультетами довузівської підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, науково-дослідний комплекс, інститут експертизи, проектування тощо. Підготовка фахівців здійснюється за трьома освітньо-кваліфікаційними рівнями (бакалавр – спеціаліст – магістр) за 18-ти спеціальностями на 34-х кафедрах.

За роки існування у вузі підготовлено десятки тисяч фахівців. З 1987 року академію очолює Володимир Іванович Большаков, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії будівництва України, лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки (1999 р.).


Література:

Громадська Є. Кузня кадрів будівельник, храм науки і... краси // Зоря.– 2005.– 7 квіт.– С. 2.

Демура А. Академія сьогодні // Джерело.– 2005.– № 20.– жовт.– С. 2.

Придніпровська державна академія будівництва та архітиктури: [Історія, підготовка спеціалістів] // Зоря. Спецвипуск.– 2008.– 43.– 17 квіт.– С. 6.

* * *

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури // Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 214–216.


22 квітня 1929 року – у с. Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровщини народився Василь Давидович Філоненко, художник. Працював у галузі станкового живопису. Помер 4 травня 1983 року (80 років від дня народження).


Література:

Филоненко Василий Давидович // Художники Днепропетровщины: Биобиблиограф. справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 186–187.

Філоненко Василь Давидович // Художники Дніпропетровщини.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004.– С. 104–105.


25 квітня 1949 року – народився Леонід Миколайович Панасенко, письменник-фантаст, член Національної Спілки письменників України. У 60–80-х роках проживав на Дніпропетровщині (60 років від дня народження).


Література:

Панасенко Л. Без вас невозможно: Фантаст. рассказы и повести.– К.: Молодь, 1987.– 176 с.

Панасенко Л. Майстерня для безсмертних: Фантастичні оповідання.– Дніпропетровськ: Промінь, 1978.– 166 с.

Панасенко Л. Мастерская для Сикейроса: Сборник науч.–фантаст. рассказов и повестей.– М.: Мол. гвардия, 1986.– 271 с.

Панасенко Л. Садовники солнца: Фантастический роман и рассказы.– Днепропетровск: Промінь, 1981.– 286 с.

Панасенко Л. Сентябрь – это навсегда: Полуфантастические истории.– Днепропетровск: Промінь, 1983.– 335 с.

Панасенко Л. Тайна ржавых, или приключения удивленыша: Повесть-сказка: Для млад. шк. возраста / Худож. В.Мелещенков, Л. Киреева.– Днепропетровск: Промінь, 1986.– 94 с.

* * *

Панасенко Леонид Николаевич // Писатели Днепропетровщины: Биобиблиограф. указатель.– Днепропетровск, 1987.– С. 74–75.


29 квітня 1974 року – у Дніпропетровську відкрито аеропорт. (35 років від дня відкриття).


О 15-й годині дня біля приміщення аеровокзалу відбувся мітинг, який відкрив перший секретар міського комітету комуністичної партії В. Г. Бойко. З привітанням до будівельників і господарів повітряних воріт міста виступив член Політбюро ЦК КПУ О. Ф. Ватченко. Після нього промови виголошували заступник міністра цивільної авіації О. П. Усков, керуючий трестом „Дніпротрансбуд” В. Я. Помазан, керівники міських установ та підприємств.

Право перерізати стрічку перед входом до аеропорту надали О. Ф. Ватченку. Після цього присутні оглянули приміщення. Перші три пасажири, які підійшли до реєстрації, одержали в подарунок сюрпризи – наручні годинники. Такими щасливчиками стали: металург А. Дешко, будівельниця В. Буравкова та студент Р. Гімадєєв.

З 18 червня 1996 року Дніпропетровський аеропорт набув статус міжнародного.


Література:

Кавун М. Южная визитная карточка: Гений места. Часть XXIX // Недвижимость в движении.– 2005.– 5 окт.– С. 10–11.

Мисник Е. Днепропетровский аэропорт может утратить статус международного? // Наше місто.– 2005.– 2 листоп.– С. 1, 2.

Повітряна гавань Дніпропетровська: рівняння на Європу // Вісник Придніпров'я.– 1996.– 28 черв.

Шалай К. М. Международный аэропорт – визитная карточка страны / Беседовала А. Белкина // Днепровская правда.– 2003.– 27 июня.– С. 6.


ТРАВЕНЬ


* * *

Є на світі радість, є,

Особливо в травні.

За стіною наших плавнів

Світлий хор зозуль кує:

– Є на світі радість, є.


Сонце плавить каламуть

Променем шовковим.

– Є кохання тонкоброве, –

Пісню солов’ї ведуть.

Сонце плавить каламуть


Незабудка шелестить

Берегам Орілі:

– Це життя за роси білі

Варто славить і любить.

Незабудка шелестить.

Олександр Зайвий


1 травня 1944 року – у с. Бажани Петропавлівського району народилась Ганна Кирилівна Швидько, вчений-історик, доктор історичних наук, професор Національної гірничої академії України. З 1991 року очолює Дніпропетровське відділення Всеукраїнської Спілки краєзнавців (65 років від дня народження).


Клуб „Ріднокрай” і його голова

(Ганна Кирилівна Швидько)


Доктор історичних наук, професор НГУ Ганна Кирилівна Швидько відома не лише як серйозний вчений-історик, автор численних наукових публікацій, монографій, підручників тощо, а ще і як краєзнавець-популяризатор, організатор краєзнавчого руху, голова Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців. Про її краєзнавчу діяльність можна було б провести спеціальне дослідження, і окремі публікації на цю тему вже існують, але тепер мені хотілось би розповісти про її участь у краєзнавчій роботі Дніпропетровській обласній наукової бібліотеки. Та й привід гарний є – бібліотеці цього року виповнилося 175 років і 20 років – відділу краєзнавчої літератури, добрим другом, порадником, помічником якого багато років є Ганна Кирилівна.

Кінець вісімдесятих років минулого століття відзначився сплеском краєзнавчого руху по всій Україні. Саме на цій хвилі 1989 року на базі сектору краєзнавчої роботи довідково-бібліографічного відділу ДОУНБ було створено самостійний структурний підрозділ – відділ краєзнавчої літератури та бібліографії. Тоді ж було заплановано організувати у відділі клуб „Краєзнавець”.

Ідея існування у бібліотеках клубів за інтересами не нова, така форма роботи існує здавна. Використовується вона для створення та згуртування читацького активу, для інтенсивнішої популяризації фонду через проведення масових заходів, виконує й соціальну функцію для окремих груп населення. Саме такі завдання покладались і на краєзнавчий клуб.

По бібліотеках усього Радянського Союзу існував такий захід як „краєзнавчий четвер”. З 1975 року в ДОУНБ проводилися щоквартальні краєзнавчі зустрічі. В них брали участь десяток-півтора аматорів-краєзнавців. Отже кістяк читацького краєзнавчого активу вже був, не бракувало також і надзвичайно широкої тематики для краєзнавчих досліджень, залишалось розробити довгостроковий план роботи клубу, скерувати її напрямки. Для цього необхідно було провести консультації з професійними істориками, залучити до участі в роботі клубу фахівців.

Надія Миколаївна Титова, перша завідувачка відділу краєзнавчої літератури, звернулась до професора Дніпропетровського університету, завкафедрою історії України Г. К. Швидько. Йшла до університету, сумніваючись, чи захоче солідний вчений, людина неймовірно зайнята, займатися справами бібліотечного клубу. Але перша ж зустріч їх розвіяла – Ганна Кирилівна охоче зголосилась не лише допомогти в організації клубу, а й очолити його роботу.

30 жовтня 1990 року, через рік після створення відділу відбулося перше засідання краєзнавчого клубу, названого „Ріднокрай”. Тема засідання “Легенди козацьких степів” зацікавила багатьох. Крім професора Г. К. Швидько виступали вчені-історики університету Ю. А. Мицик, І. С. Стороженко, краєзнавець-аматор Ю. Я. Нємченко. Відтоді протягом майже двох десятків років Г. К. Швидько очолює роботу краєзнавчого клубу. Кількість його членів збільшилась багатократно і сьогодні доходить до вісімдесяти чоловік.

У кожній справі багато чого залежить від керівника, організатора, людини, яка спрямовує роботу. Люди тягнуться до подібних собі чи таких, яких ставлять собі за приклад. Очевидно, в тому, що членами клубу стали вчені дніпропетровських вузів, відомі краєзнавці, є також і заслуга голови клубу. Ось деякі приклади.

Членами клубу від самого його започаткування стали: доктор історичних наук, професор ДДУ, а нині – професор Києво-Могилянської академії, священик Ю. А. Мицик, доктор філологічних наук, професор ДДУ, згодом юридичного інституту, А. М. Поповський, ім’я якого потрапило до словника “Хто є хто”, доктор технічних наук професор Г. І. Гуляєв, кандидат історичних наук, доцент ДДУ І. Й. Копотієнко, молоді історики, В. М. Заруба та О. І. Журба (обидва давно вже доктори наук). Не менш активно виявили себе й аматори – вчитель Ю. Я. Нємченко та лікар М. С. Богомаз – краєзнавці з солідним стажем, на рахунку яких чимало публікацій в місцевій періодиці. Були інженер-металург Л. С. Кондратенко та медик Т. С. Музика. Одним з найактивніших членів клубу став майор міліції В. С. Мороз, який за популяризаторську діяльність в галузі краєзнавства одержав звання заслуженого діяча культури України. Дванадцятирічним хлопчиком, разом з батьком, прийшов на перше засідання М. Е. Кавун, нині кандидат історичних наук, перспективний вчений.

Клуб “Ріднокрай” – живий організм, він росте, розвивається, поповнюється новими членами. За роки його існування кількість відвідувачів клубу значно зросла, прийшли нові цікаві люди, серед них доктор історичних наук В. С. Савчук, доктор філософських наук, відомий колекціонер і популяризатор краєзнавства А. К. Фоменко, чи не найактивніший член клубу відомий журналіст, письменник-краєзнавець М. П. Чабан. Кілька років в роботі клубу брав участь і найстаріший його член Г. М. Омельченко, котрий в юності лоцманував і зустрічався з Д. Яворницьким.

Охоче беруть участь в роботі клубу доцент ПДАБА О. І. Чалий, кандидати геолого-мінералогічних наук, вчені ДНУ Володимир Манюк та В. Т. Осауленко, інженер І. М. Науменко (довгтй час був заступником директора «Міськелектротрансу»). Викладач ДФА М. М. Підлісний не раз приводив на засідання своїх студентів, і багато років приводить школярів офіцер запасу, викладач допризовної підготовки юнацтва В. В. Жабаровський. Активних членів клуб отримав і в особах викладача транспортного університету Г. Л. Іващенка; талановитого педагога, автора кількох підручників з краєзнавства та історії України, нині директора міського юридичного ліцею Т. В. Недосєкіної, яка написала ряд підручників з історії рідного краю та України; наукового співробітника Обласного центру охорони пам'яток історії та культури В. С. Старостіна; старшого редактора обласного телебачення, заслуженого журналіста України, Г. А. Півняк; наукового співробітника історичного музею, нині директора музею Придніпровської залізниці В. В. Буряк; поета та перекладача О. С. Завгороднього; головного редактора педагогічної газети «Джерело» З. В. Марчишиної, архітекторів О. М. Бердика та О. В. Харлана, кандидата філологічних наук, доцента ДНУ І. П. Мамчич, кандидата історичних наук НГУ І. О. Кочергіна. До речі, серед названих багато учнів Ганни Кирилівни.

У клуба “Ріднокрай” високий науковий потенціал, адже більшість його членів мають вищу освіту. Серед постійних відвідувачів клубу протягом усіх років його роботи налічується близько трьох десятків кандидатів та докторів наук, сьогодні – майже два десятки мають вчені ступені. Хоча не лише високий освітній ценз визначає рівень того чи іншого краєзнавця. Є серед них аматори, які в “своїх” темах володіють академічними знаннями, бо ж ґрунтовно, протягом багатьох років, використовуючи першоджерела, архівні матеріали, вивчають предмет своєї зацікавленості.

Високий інтелектуальний рівень членів клубу, допомога наукових установ, солідна джерельна база краєзнавчих фондів як обласної наукової бібліотеки, так і приватних бібліотек краєзнавців дозволяють займатись серйозними науковими пошуками та просвітницькою діяльністю. І, напевне, приклад голови клубу, Ганни Кирилівни Швидько.

Часто матеріали доповідей на клубних засіданнях стають основою солідних праць, монографій, розділів книг, публікуються в журналах та наукових збірках. Часто розглядаються питання малодосліджені чи спірні, а отже виникають дискусії, полеміка, які стають додатковим приводом для поглибленого вивчення предмету. За роки роботи клубу проведено близько ста шістдесяти засідань, на яких розглядались найрізноманітніші питання з історії Придніпров’я, розвитку науки, культури, освіти, діяльності видатних людей краю.

Як голова клубу Г. К. Швидько веде засідання. Робить це дуже професійно, чітко формулює тему і спрямовує хід виступів, вміє вчасно доповнити, поставити потрібне запитання, тактовно зупинити виступаючого, який перебирає регламент часу чи починає говорити не за темою. Буває, що між краєзнавцями – прихильниками різних поглядів виникають суперечки, і Ганна Кирилівна вміє легко, тонко, вдалим дотепом їх розрядити. Професор Швидько, в першу чергу, відома як фахівець в галузі історіографії, історії козацтва, держави і права, але краєзнавчі її зацікавлення надзвичайно різноманітні. Це – біографії вчених і діячів краю, наукове й культурне життя, заселення губернії та заснування населених пунктів і ще безліч тем. Десятки разів на засіданнях клубу Ганна Кирилівна була головним доповідачем або ж співдоповідачем. Але й тоді, коли мова ведеться не за „її” тематикою, вона добре володіє предметом розмови. Про що б не йшла мова на засіданні: роботу котрогось з діячів „Просвіти”, архітектуру, творчість репресованого письменника, голодомор, дніпровське лоцманство, проблеми екології тощо, Г. К. Швидько легко включається в розмову, вміє доповнити, підказати.

Високим зразком для себе члени клубу “Ріднокрай” завжди ставили діяльність Катеринославської вченої архівної комісії, яка існувала в нашому місті на початку XX століття. Комісія випускала “Літописи”, то ж мрія мати своє видання ніколи не полишала “Ріднокрай”. На початку 1997 року вийшов перший випуск такого видання – альманах “Січеславщина”, усього ж – чотири. До них увійшли статті краєзнавців, протоколи засідань, бібліографія. Ганна Кирилівна стала одним з натхненників альманаху, його науковим редактором і активним співавтором. А крім того, знайшла і спонсора, на гроші якого були видані перші випуски.

Краєзнавці також беруть активну участь у підготовці бібліографічних видань бібліотеки. Статтею голови клубу Г. К. Швидько “Мить довжиною в два тисячоліття”, що являє собою огляд історії Дніпропетровщини за останні дві тисячі роки, відкриваються три випуски календаря “Моє Придніпров'я”, активний автор вона і в інших випусках календаря.

Спілкування краєзнавців відбувається й поза межами клубних засідань. Наприклад, під час масових заходів бібліотеки чи інших культурницьких установ або ж краєзнавчих мандрівок. Ганна Кирилівна часто стає їх учасником, вона взагалі дуже легка на підйом.

Клуб “Ріднокрай”, створений блтзько двадцяти років тому при ДОУНБ, розвивається, набуває все більшого авторитету, стає гарним прикладом, дедалі більше поширює і поглиблює свою роботу. Він, по-суті, став одним із наукових, культурно-просвітницьких і виховних осередків міста Дніпропетровська. З кожним роком він завойовує все більшу популярність серед краєзнавців міста, отримує визнання в області та за її межами. У цьому значна заслуга і Ганни Кирилівни Швидько.

Ірина Голуб


Література:

Швидько Г. К. Від визначних учителів до талановитих учнів (Нотатки про історичну тяглість поколінь істориків однієї наукової школи, сформованої а ДДУ) // Історія і особистість історика: Зб. наук. праць, присвяч. 60-річчному ювілею проф. Ганни Кирилівни Швидько.– Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2004.– С. 8–18.

Швидько Г. К. Минуле у променях пам’яті.– К.: Генеза, 2004.– 72 с.: іл.

* * *

Історія і особистість історика: Зб. наук. праць, присвяч. 60-річчному ювілею проф. Ганни Кирилівни Швидько.– Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2004.– 327 с.

Пушкін В. Ю. Передмова – С. 5–7.

Ковальський М. П. Дослідниця джерел та історіографії України XVI–XVII ст.– С. 19–22.

Ковальова І. Ф. Про роль особистості в науці – С. 23–25.

Ковальова І. Ф. От сердца к сердцу // Україна модерна і сучасна (історія, історіографія та джерелознавство). Мат. наук. читань, присв. засл. діячу науки і техніки України, д.і.н., проф. Г. К. Швидько 6 трав. 2004 р.– 2004.– С. 3–5.

Савчук В. С. Краєзнавче покликання професора Г. К. Швидько // Україна модерна і сучасна (історія, історіографія та джерелознавство). Мат. наук. читань, присв. засл. діячу науки і техніки України, д. і. н., проф. Г. К. Швидько 6 трав. 2004 р.– 2004.– С. 9–20.

* * *

Національна гірнича академія України.– Щорічник 99.– Дніпропетровськ: НГА України, 1999.– 232 с.

Мицик Ю. А. Г. К. Швидко // Українське козацтво. Мала енциклопедія.– К.: “Генеза”, Запоріжжя “Прем’єр”, 2002.– С. 552–553.

Національний гірничий університет. Професори.– Дніпропетровськ: НГА України, 2002.– 131 с.