Ажчик, який містить хронологічний перелік пам’ятних дат І подій минулого Дніпропетровщини, а також текстові довідки та бібліографічні матеріали до більшості дат

Вид материала

Документы

Содержание Новітні випробування. Помаранчева революція Дніпропетровське училище культури Олеся Омельченко Дати і події року

Подобный материал:

• Який містить хронологічний перелік пам’ятних дат І подій минулого Дніпропетровщини,, 1888.78kb.
• Методико-бібліографічний покажчик, який містить хронологічний перелік знаменних І пам’ятних, 2795.13kb.
• Ий на допомогу бібліотекарям області у плануванні краєзнавчої роботи на 2008 рік, 1116.06kb.
• Моє придніпров’Я, 1664.62kb.
• Календар знаменних І пам’ятних дат Городоччини на 2009 рік: Рекомендаційний бібліографічний, 187.5kb.
• Передмов а, 9859.11kb.
• Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік / Сумська обл універс наук б-ка;, 452.73kb.
• Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2011 рік / Сумська обл універс наук б-ка ;, 568.57kb.
• Календар державних, професійних та релігійних свят, знаменних та пам’ятних дат Волині, 212.6kb.
• Виноградівська центральна районна бібліотека календар знаменних, 501.18kb.

Новітні випробування. Помаранчева революція

Наш 70-літній ювілей припав на високосний доленосний 2004 рік, протягом якого Спілку намагалися знищити її сусіди з Банкової за своїм сатанинським сценарієм. Скільки турбот і зайвих клопотів пережили письменники за цей тяжкий і незабутній рік! Протягом року ми замість святкувати свій ювілей мусили стояти на чатах нашої спілчанської цілісності і єдності. Скільки нервів і сил згоріло в жорсткім протистоянні, скільки сторінок лишилося ненаписаними.

Та ми трималися й шанувалися. Ми відстоювали і відстояли свою честь під час сумнозвісних "заколотів" 2003–2004 років, зібравшись на 4-му позачерговому З'їзді НСПУ "просто неба" 28 лютого 2004 р. у Києві, та на Конференції НСПУ 14 травня 2004 р. Ми пережили низку засідань різних судів, починаючи від районних київських і закінчуючи Верховним судом України. І от 6 грудня 2004 року українська Феміда поставила нарешті остаточну крапку у справі НСПУ, визнавши претензії "розкольників" на головування безпідставними і підтвердивши легітимність чинного Голови НСПУ народного депутата В. Яворівського.

Письменники боролися Словом і перемогли завдяки Слову. На наших засіданнях, мітингах, на 4-му позачерговому З'їзді звучало дзвінке і безстрашне Слово Володимира Яворівського, Дмитра Павличка, Павла Мовчана, Петра Осадчука, Анатолія Погрібного, Миколи Жулинського, Анатолія Дімарова, іронічне Слово Павла Загребельного. "Якщо влада не припинить переслідувати Спілку, ми вдамося до акцій громадянської непокори!" – прозвучало на Конференції НСПУ (травень 2004). Било на сполох мужнє і розважливе "Слово "Просвіти".

Міцно згуртувавшись, ми довели антинародній владі і самим собі просту істину, що наш письменницький Орден, наше Братство святеє (так ми оновлено відчулися!) неможливо поставити на коліна.

Проте війна антиукраїнської влади проти Спілки була лише репетицією майбутніх боїв. Президентська передвиборча кампанія, як і сам перебіг виборів-2004, стали справжнім випробуванням на мужність як для письменників, так і для всієї української спільноти. Фальсифікації результатів виборів, особливо у 2-му турі, викликали пасіонарний виплеск справедливого народного гніву, який вилився у небачене диво – Помаранчеву революцію. Люди вийшли на вулиці з жовтогарячими стрічками, щоб відстояти своє право на вибір кращого життя, захистити свої демократичні свободи. В руках у них не було зброї, а на вустах цвіло Слово: "Фальсифікаціям – ні, провокаціям – ні, "понятіям" – ні, ні – брехні!"

Сімнадцять днів, з 22 листопада по 8 грудня на майданах Києва і Дніпропетровська, усіх міст, містечок і сіл стояли з прапорами і прапорцями, співали, танцювали, скандували праведні гасла, вслухалися в кожне Слово народного Лідера студенти, підприємці, творча інтелігенція, національно свідомі письменники. Звідки вони взялися, ці рішучі люди, подекуди діти, ця генерація не зі страху, коли уся наша історія тільки й сповнена, що репресій, переслідувань, голодоморів, смертей

Дніпропетровські письменники були в гущі доленосних подій. Весело і тривожно, долаючи сумніви і останні рештки застарілого страху. Випускаючи в небо повітряні кульки помаранчевої надії. Вже в перший день оголошення Всеукраїнського страйку письменницька організація НСПУ Дніпропетровщини підтримала його і оприлюднила свою принципову Заяву на мітингу перед Оперним театром.

Поети В. Старченко, В. Корж, сатирики Г. Гарченко і В. Луценко, В. Сіренко і автор цих рядків зверталися до Майдану та через ЗМІ з палким поетичним революційним Словом. Від імені нашої дніпропетровської Спілки її голові довелося в дні революції тричі виступати на обласному радіо, двічі на республіканських радіомостах, на радіо "Ера", 24 листопада на мітингу протесту у сквері між двома "білими домами" Дніпропетровської облради та Дніпропетровської облдержадміністрації і закликати земляків не боятися, не вірити фальсифікаціям. Кілька з нас працювали на виборчих дільницях та агітаторами на громадських засадах.

Троє наших колег – О. Ратнер, Ірина Прокопенко та Ж. Парфімчук підписали серед інших російськомовних письменників країни "Звернення про недопустимість сепаратизму в Україні". Письменник-журналіст С. Лебідь як редактор "Популярной газеты LUХЕ" тримав мужню радикальну бійцівську позицію на її шпальтах. Письменник, народний депутат В. Веретенников, проживаючи у Києві, відчутно підтримав помаранчевих повстанців смачною продукцією комбінату "Придніпровський" ("Злагода"). Свою підтримку Майдану ми висловили помаранчевим числом "Січеслава", який вийшов у дні революції.

Віктор Корж каже, що він "народився у 1938 році і все життя працював на помаранчеву революцію". Думається, що ми йшли до цієї перемоги народного Духу всі сім десятиліть, відколи було засновано Спілку. Ні, ще раніше, протягом усіх попередніх століть, бо українське Слово виживало і утверджувалося на наших теренах не завдяки історичним (несприятливим) обставинам, а завжди всупереч їм... Українське Слово і українська Правда пробивалися через стіни царських і більшовицьких таборів, через приниження і глум, через олжу і оману вже новітньої псевдоукраїнізації, імітації українства офіціозом в неначе б то незалежній Україні. Як писав Віктор Корж, в часи тоталітарного застою.

Українське Слово повстало всупереч брехні, прорвавши велике вікове мовчання. Молоді українці, діти втомлених, розчарованих, зневірених батьків, вийшли на Майдани з тою ж легкістю, з якою виходять погуляти в Інтернет. Вони могли відмовитися від алкоголю, від ситості і тепла, а тільки – не від Свободи. Майдан бився як одне серце.

Помаранчева революція перемогла. І так оксамитне, елегантно, без жодної подряпинки на чолі, бо перемогло Слово.

Політолог А. Золотарьов зазначив, що стільки людей (в різні дні від 20 до 70 тисяч) на вулицях наше місто не пам'ятає з 1917 року. І ми давно не бачили нашого міста таким розквітлим, теплим, живим... Січеславом.

Хочеться вірити, що з приходом нової влади, після перемоги Помаранчевої революції, поволі починає розвиднятися на нашому овиді.

Сьогодні наше слово вільне, як ніколи, але боротьба за долю рідної стражденної нашої Мови триває. Не можуть заспокоїтися прибічники двомовності в Україні, не хочуть здавати позиції прихильники "всем понятного й доступного". Дивні люди! Ми їхню знаємо, а вони нашої – ну ніяк! Ніж воювати за двомовність, краще б попрацювали і вивчили, словечко за словечком, державну мову! От тоді б дійсно вже знали їх дві! Ну та Бог їм судія...

Нам – плекати своє митецьке слово. Сьогодні, в епоху відео, телефаксу та Інтернету. як ніколи, важко достукатися до серця і свідомості читача, перенасиченого інформацією, несмачними потоками бойовиків, порно, псевдолітературною літературою.

Сьогодні, як ніколи, важливі для письменника, окрім щирості і митецької чесності – майстерність, переконлива, влучна метафора, художнє осмислення факту, філігранність слова…

Степовичка Л., Чабан М. Ювілей, щоб озирнутися // Слово про літературу та письменників Придніпров’я: Нариси та есеї / Упоряд. Л. Степовичка.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2005.– С. 24–41.


Література:

З любові і муки...: Розповіді про літературу і письменників / Ф. Білецький, М. Нечай, І. Шаповал та ін.– Дніпропетровськ: ВПОП “Дніпро”, 1994.– 504 с.

Савченко В. В. Бог не під силу хреста не дає: Поетичне Придніпров’я. Есе.– Дніпропетровськ: Січ, 1999.– 62 с.: Фото.

Савченко В. В. Шлях у три покоління: Літературне Придніпров'я: Есе.– Дніпропетровск: Січ, 2003.– 62 с.

Слово про літературу та письменників Придніпров’я: Нариси та есеї / Упоряд. Л. Степовичка.– Дніпропетровськ: Дніпронига, 2005.– 535 с.

* * *

Обласну спілку письменників знов очолила Леся Степовичка: [Відбулися звітно-виборчі збори Дніпропетровської організації Національної спілки письменників України] // Зоря.– 2006.– 7 лют.– С. 4.

Спілчанська толока: [Хронологія подій з жовтня 2007 р. по грудень] // Січеслав.– 2007.– жовтень-грудень.– С. 172–178

Степовичка Л. "Я не керувала спілкою, це спілка керувала мною..." / Бесідував М. Чабан // Зоря.– 2006.– 21 січ.– С. 4.

* * *

Дніпропетровська організація Національної спілки письменників України // Катеринослав-Дніпропетровськ – 225: Видатні особистості та обличчя міста.– 2-ге вид.– Дніпропетровськ: ІМА-прес.– 2001.– С. 304.


1934 року – у м. Дніпропетровську засновано стрілочний завод (75 років від дня заснування).


Дніпропетровський стрілочний завод – провідне в Україні підприємство, яке забезпечує залізничний транспорт і мережу колій промислових підприємств стрілочними переводами та запасними частинами для них. Діяльність заводу розпочалась у 1916-му році, коли були створені майстерні стрілочної продукції Катеринославської залізниці. У 1934 році почалося будівництво Нижньодніпровського стрілочного заводу в м. Дніпропетровську, і вже у 1936 році випущено першу продукцію. У 1941 році завод було евакуйовано на ст. Інська Новосибірської області.

Після визволення м. Дніпропетровська у 1943 році почалося відновлення заводу. За роки роботи підпирємства зросли технічні можливості, масштаби виробництва, асортимент продукції. Сьогодні завод виробляє одиночні стрілочні переводи лівого та правого спрямування, симетричні, подвійні, перехресні (так звані «англійські») та глухі перетини.

Гарантією якості заводської продукції є висока фондоозброєність, автономність виробничого циклу, тобто наявність власного ливарного, ковальського, металообробного виробництва, унікального верстатного устаткування, робототехнологічних комплексів. За дорученням «Укрзалізниці» для магістральних доріг освоєно виробництво подвійного перехресного переводу на залізобетонній основі Р65 1/9 із підвищеною зносостійкістю. Значним попитом користується перевод типу Р65 марки 1/7 із незалежним кріпленням контррейки, який спеціально розроблений для внутрішньозаводського транспорту.

Ринок збуту. продукції заводу охоплює не тільки Україну, а й Білорусь, Прибалтику, Узбекистан. Удосконалюється технологія, триває технічне переозброєння заводу, покращується якість продукції, розширюється її товарний асортимент, збільшується конкурентоспроможність дніпропетровських переводів.


Література:

АТВТ “Дніпропетровський стрілочний завод” // Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста. Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 58–60.


1934 року – у м. Дніпропетровську створено Інститут зернового господарства Української Академії аграрних наук (75 років від часу заснування).


Інститут зернового господарства

Української академії аграрних наук


Інститут зернового госпо­дарства Української Академії аграрних наук створений на базі Всесоюзного науково-дослід­ного інституту кукурудзяно-соргового господарства.

У 1956 році він перетво­рений у науково-дослідний ін­ститут кукурудзи, а у 1996 році на його базі був створений інститут зернового господарст­ва УААН.

До мережі інституту входять вісім дослідних станцій, розта­шованих у 5-ти областях України (Дніпропетровській, Запорізькій Харківській, Херсонській, Одеській). Інститут є координатором науково-техніч­них програм: «Зернові та олійні культури», «Землеробство в Степу», «Родючість грунту». В результаті багаторічної діяльності створено більше 150 сортів і гібридів сільськогосподарських культур, які вирощуються на мільйонах гектарів.

Дніпропетровщина славиться тим, що перші вітчизняні гібриди кукурудзи, які поклали початок до переходу на посіви гібридним насінням, створені вченими інституту, їх праця отримала високу оцінку: академіки А. І. Задонцев, Б. П. Соколов, член-кореспондент Д. С. Фільов, доктор с.-г. на­ук Ф. Є. Немлієнко, кандидат с.-г. наук О. М. Репін були удо­стоєні Держав­ної премії.

Великий обсяг досліджень проведено з метою розробки та удосконалення нових ресурсо- і енергозберігаючих технологій вирощування озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, кормових культур, а також прийомів ефек­тивного використання доб­рив, обробітку грунту, хімічних засобів захисту рослин.

В інституті в різний час працювали і продовжують працювати багато видатних вчених, таких як академіки А. І. Задонцев, Д. С. Фільов, П. І. Сусідко, А. О. Бабіч, В. С. Циков, Є. М. Лебідь, Б. В. Дзюбецький, В. М. Круть, члени-кореспонденти І. А. Пабат, А. В. Черенков, доктори с.-г. наук Г. Р. Пікуш, А. П. Гіренко, В. І. Бондаренко, І. К. Артюхов, І. Д. Ткаліч, Л. Ф. Демішев, А. Г. Мусатов.

Інститут і його дослідні станції виконують великий обсяг робіт з насінництва с.-г. культур. Щорічно виробляється та реа­лізується близько 6 тис тонн насіння озимих, 4 тис. тонн ярих колосових зернових, 2 тис. тонн кукурудзи.

Інституту має великий науковий потенціал. До його структури входять 18 відділів та лабораторій, в яких працюють 159 наукових працівників, серед яких 91 кандидат наук, 15 докторів наук, 3 академіки і 2 члена-кореспондента.

Інститут плідно співпрацює з багатьма зарубіжними фірмами, інститут і його наукові підрозділи безпо­середньо надають практичну допо­могу колективним, фермерськими госпо­дарствами, асоціаціями, об'єднанням у ви­рішенні завдань, пов'язаних з науково-обгрутованою системою ведення виробництва.


Література:

Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста. Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 258.


1934 року – у м. Кривому Розі відкрито театр "Кривбас", розформований після Великої Вітчизняної війни. (75 років від дня заснування).


Література:

Новик Л. И., Кан Д. И. Кривой Рог: Путеводитель-справ.– Днепропетровск: Промінь, 1986.– С. 139.


1939 року – у м. Дніпропетровську засновано проектний інститут “Дніпропроектстальконструкція”, нині – ВАТ Проектний інститут “Дніпропроектстальконструкція” (80 років від часу заснування).


Література:

Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста. Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 265.


1944 року – у Дніпропетровську засновано АТ швейно-торговельну фірму "Дніпро". (65 років від часу створення).


Акціонерне товариство Швейно-торговельна фірма "Дніпро" засноване 1944 року й сьогодні одна з найбільших в Україні.

Фірма спеціалізується з виготовлення виробів жіночого та дитячо­го легкого асортименту: спідниць, блуз, суконь, штанів, блайзерів, а також робочого, спеціального та захисного одягу, постільної, столової та домашньої білизни. Виробничі потужності складають 40 тис. виробів на місяць.

Цехи підприємства оснащені сучасним високопродуктивним обладнанням: примірочними столами "Офрі", системами САПР та "Інвескут" фірми "Інвестроніка", швейним обладнанням з мікропроцесорним управлінням фірм "Бразер", "Джук І", "Дюркопп", "Пфафф", прасувальним обладнанням фірм "Файт" та "Суссманн".


Література:

Болсуновський С. Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 33.


1944 року – у м. Дніпропетровську засновано протезно-ортопедичну майстерню, нині – Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (65 років від часу створення).


Література:

Болсуновський С. Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 66–67.


1944 року – у м. Дніпропетровську створено Державний інститут з проектування металургійних заводів – Дніпродіпромез (65 років від дня створення).


Література:

Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста. Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 264.


1944 року – у м. Дніпропетровську засновано технікум політосвіти, нині – Дніпропетровське училище культури (65 років).


Дніпропетровське училище культури

На головній магістралі міста – проспек­ті К. Маркса, 47, у красивій будівлі XIX ст. знаходиться Дніпропетровське училище культури, започаткований у 1944 році як технікум політосвіти, у 1946 р. перейменований на технікум з підготовки культурно-освітніх праців­ників. Він готував кадри для клубних зак­ладів та масових бібліотек. Його першим директором був П. Іваницький.

У 1960 р. технікум став культурно-освіт­нім училищем, на денному і заочному від­ділах якого йшла підготовка керівників са­модіяльних колективів: оркестру народних та духових інструментів, хорового, хорео­графічного, театрального, режисерів теат­ральних масових заходів, бібліо­текарів.

З 1990 р. на основі наказу Міністерства культури і мистецтв України навчальний заклад перейменовано в училище культури. В різний період його очолювали директори І. О. Блоха, І. М. Сіленко, М. Є. Земляний, М. Т. Вербицький, В. С. Сільченко. Останні 15 років директором училища культури пра­цює Є. І. Таран.

За час існування училища підго­товлено декілька тисяч фахівців для закла­дів культури міста, області, України. Бага­то випускників стали відомими працівниками галузі, займали чи займають відповідальні посади на різних ділянках ро­боти. Серед них – К. Василенко, заслуже­ний діяч мистецтв України, професор Киї­вського університету культури, А. Кобзаренко – директор Республіканської бібліо­теки для дітей, О. Глушко – головний ре­дактор журналу «Вітчизна». Випускниками училища були Н. Митрофанова, яка дов­гий час очолювала відділ культури Дніпро­петровського міськвиконкому, а потім те­атр «Юного глядача»; Л. Афанасьева – завідувачка відділу абонементу ДОУНБ, зас­лужений працівник культури України; Н. Вівташ заступник начальника управлі­ння культури облдержадміністрації та інші. Сергій Бєлкін став заслуженим артистом України, Михайло Матюшин та Василь Потапенко - заслужені артисти Росії.

Значний внесок у підготовку фахівців в різні роки внесли викладачі, як Є. А. Макарова, К. Г. Чайка, М. Г. Вдовиченко, В. Д. Щербина, Є. А. Хавкін, В. В. Пупченко, Л. П. Ріпна, П. Д. Чуб, В. А. Рева та багато інших.

Сьогодні коледж культури готує керівників хорових, вокальних, естрадних колективів та колективів народних інстру­ментів, режисерів театрально-видовищних заходів, хореографів, бібліотечних праців­ників. Тут викладали чи й нині працюють багато досвідчених ве­теранів культури, серед них: М. А. Билбас, В. С. Аксьонов, А. А. Онішко, Л. О. Фролова, Л. Ф. Куліненко, В. Г. Чхало, Б. Ю. Палій, Р. С. Пічуріна, Л. І. Луговська, викладають і очолюють творчі художні колективи тала­новиті педагоги, майстри своєї справи – Лариса Гелун, керівник відомого хореографічного колек­тиву «Горицвіт», заслужений працівник культури України; Павло Роздайбіда - керівник народного хору «Червона калина».

У коледжі функ­ціонує український національний культурний центр, який очолює педагог, великий ентузіаст Т. С. Барашкова. Різноманітна культурологічна робота Центру завжди при­вертає увагу не лише працівників культури обласного центру, а й багатьох гостей на­шого міста. Все це разом взяте робить коледж культури одним з осередків культурного життя Дніпропетровська.


Література:

Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста. Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 235.


1969 року – вийшов друком том "Дніпропетровська область" багатотомного видання "Історія міст і сіл Української РСР" (1-е видання) (40 років події).


Література:

Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область.– К.: Гол. ред. УРЕ, 1969.– 958 с.


1994 року – у м. Дніпропетровську відкрито філію Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП) (15 років від часу створення).


Література:

Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста. Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 227.

Старт в третье тысячелетие: Очерки о Приднепровье.– Днепропетровск: Проспект, 2002.– С. 209.


* * *

Колись і нас не стане на землі.

Та буде дощ калюжами блукати,

І буде сніг з дахів себе змітати,

І хтось відкриє таїнство зорі.

І сонні квіти ніч перекупає,

І обважніють радістю сади,

І вкотре обрій чистий заспіває,

І прийме нас у спогади:

– Прийди!

Олеся Омельченко

Зміст

Від упорядника.................................................................................

Наші автори……………………………………………………………………………

Хроніка пам'ятних дат і подій області............................................

Січень................................................................................................

Дяченко М. Зимовий етюд…………………………………………………………

Харлан О. Захоплений історією Степового краю (Біднов Василь Олексійович)…………………………………………………………………………………….

Гриценко В. Свят-вечір…………………………………………………………….

Валентин Зноба……………………………………………………………………….

Зряча душа Ліни По………………………………………………………………..

Нікуліна Н. Ліна По…………………………………………………………………..

Грипас В. Весняна фантазія………………………………………………………..

Георгій Мельников………………………………………………………………..

Михайло Комаров………………………………………………………………………

Старостін В. Архітектурно-політична маніфестація будинку Хрінникова…………………………………………………………………………………………

Лютий......................

Шуть М. Пишуть сніжинки поему про зиму…

Санітарна служба Катеринослава

Микола Барбот де Марні

Лев Писаржевський

Петриківський майстер Федір Панко

Вировий Євген

Дніпропетровський історичний музей

Грипас В. Передчуття весни

Березень....................

Омельченко О. У переддень народження весни…

Слонєвський О. Будівництво заводу

Тетяна Пата – петриківська чарівниця

Шпаковська Т. Анатолій Федорович Стародубов

Швидько Г. Творець і лідер наукової історичної школи. (До 80-річчя з дня народження професора М. П. Ковальського)

Бандурист з Підгороднього Олекса Коваль

Квітень.....................

Ісаєв Ф. Квітневий оркестр

Швидько Г. Вчений у часі та просторі. (Ісаак Огієвецький)

Державне конструкторське бюро “Південне” ім. М. К. Янгеля

Большаков В. Стародубов Кирило Федорович

Мартинова С. Ганна Світлична

Травень............................

Зайвий О. Є на світі радість, є…

Голуб І. Клуб „Ріднокрай” і його голова. (Ганна Кирилівна Швидько)

Кочергін І. Збирач старожитностей з Котівки Григорій Петрович Алексєєв

Кавун М. Три спроби утворення ботанічного саду в Катеринославі-Дніпропетровську

Лучка Л. Від Публічної до Міської громадської: сторінки історії Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки

Чабан М. Шпота Олена Василівна

Залізні ворота міста

Перша друкарня Катеринослава………………………………………………

Чабан М. Економіст і письменник Олександр Плевако………………

Нікітіна Г. На скибку літа намащу я мед… …………………………………

Червень............................

Чхан М. Освідчення…………………………………………………………………

Василенко Н. Літопис літературно-мистецьких подій з нагоди святкування 100-літного ювілею О. С. Пушкіна у Катеринославі в 1899 році………………………………………………………………………………………………………

Гольдберг С. Вадим Сидур……………………………………………………………

Липень...............................

Чхан М. Радісність

Кочергін І. Барон за походженням, педагог за покликанням. Микола Олександрович Корф

Швидько Г. Основоположник науки про збагачення корисних копалин (Професор Володимир Олександрович Гуськов)

«Дніпрогеофізика»

Серпень...............................

Корж В. Виходять яблуні на посивілий шлях…

Чабан М. Мазепа Ісаак Прохорович

Павло Загребельний

Кавун М. «Катеринославський Ришельє»: Губернатор Андрій Фабр та становлення міста на Дніпрі

Нікуліна Н. А осінь юна ще була…

Вересень.................................................................................................

Корж В. Вересень…………………………………………………………………………

«І омию Вкраїни лице золотою сльозою поета». Поет Михайло Пронченко (Радіопередача Н. Нікуліної з циклу «На полі слова»)……………………………………

Жовтень..............................

Сокульський І. Осінь, осінь – чистий образ Божий!

Кавун М. Григорій Потьомкін – будівничий міста Катеринослава

Швидько Г. Перший вищий навчальний заклад Придніпров’я

Куліш А. Всеволод Арутюнович Лазарян

Листопад..............................

Фоменко Г. Ескіз

Любові стезя. Бесіда Н. Нікуліної з відомим українським письменником, прозаїком Михайлом Потаповичем Нечаєм. (Радіопередача з циклу «На полі слова»)

Павло Германович Рỳбін

Дяченко М. Вже не чути твоїх молитов…

Грудень...........................................

Світлична Г. Грудневість, біла-біла даль…

Шукатиму святинь, як пілігрим. Бесіда Н. Нікуліної з поетом, прозаїком, публіцистом, драматургом Миколою Миколаєнком

Лазебник В. Водогін для дерев’яного міста

Селезньов М. Його усмішлива муза

Сокульський І. Не розлучитися світові з світом…

Дати і події року

Царичанка

Харлан О. Остання твердиня Запорожжя – Нова Січ


Лазебник В. Вірний слуга земству Микола Герсеванов

Дурново Іван Миколайович (1834–1903 рр.).

Кочергін І. Патріот двох батьківщин Михайло Володимирович Родзянко. (1859–1924)

Комуна «Хлібороб»

Комуна «Червоний плугатар»

Степовичка Л., Чабан М. Ювілей, щоб озирнутися…………

Інститут зернового господарства Української академії аграрних наук………………………………………………………………………………………………

Дніпропетровське училище культури……………………

Омельченко О. Колись і нас не стане на землі…


Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат області на 2009 рік: Бібліограф. покажчик / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008.


Над календарем працювали: Ірина Голуб, Ірина Савченко.


Упорядник Ірина Голуб

Відповідальна за випуск Тетяна Абраімова


Фото- та ілюстративні матеріали надані авторами матеріалів та з краєзнавчого фонду ДОУНБ.