В. В. Буряк Антична філософія

Вид материала

Содержание

Предметний покажчик 2.(Index name)
Предметний покажчик 3
Тип знання, організуючий картину світу

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Давньогрецька мова

Фонетичні особливості давньогрецької мови

Грецький алфавіт складається з 24 букв. Вимова базується на латинській транскрипції, упорядкованій Еразмом Роттердамським. Також, розповсюджена система Йоганна Рейхліна, яка заснована на візантійській традиції.

Iсторiя давньогрецької мови

Як одна з індоєвропейських мов, грецька мова поширена в багатьох сучасних країнах: Греції, Кіпрі, Албанії, Єгипті, Південній Італії, на Півдні України. Але тільки в двох країнах грецька є державною мовою. Можна вирізнити декілька основних історичних періодів розвитку грецької мови: давньогрецька (XIV ст. до н.е. – до IV ст. н.е.); середньогрецька (V ст. – XV ст.) і новогрецька (XVI ст. – XXI ст.).

Як і в будь-якій національній мові, в давньогрецькій мові існували та існують діалекти. В античностi це: іонійсько-аттичний, дорійський, аркадо-кіпрський, еолійський, крито-мікенський. Три останні діалекти об'єднують під назвою ахейський діалект. Iонійським діалектом послуговувалася література класичного періоду – Гесіод, Геродот, аттичним діалектом написані твори Есхіла, Софокла, Еврипіда, Арістофана, Платона, Арістотеля, Фукідіда, Ксенофонта, Демосфена, еолійським твори Алкея, Сапфо, Піндара.

Список літератури

Адо Пьер. Духовные упражнения и античная философия. – СПб.: Изд.: Коло. 2005.
Александрова О. В. Антична філософія // Історія філософії: Підручник. // За заг. ред. В.І.Ярошовця. – К., 2002.
Александрова О. В. Історія стародавньої філософії: Частина І, розділ 2 // Історія філософії. Словник / За заг. ред. В.І.Ярошовця. – К.: Знання України, 2005.
Аляєв Г. Є. Історія філософії. Вступ. // Історія філософії. Словник / За заг. ред. В. І. Ярошовця. – К., 2005.
Античные философы. Свидетельства, фрагменти, тексты. – К., 1995.
Антология кинизма. – М., Изд.: Наука, 1984.
Арістотель. Нікомахова етика / Αριστοτελους. Ηθικα Νικομαχεια. (білінгва)/ В.Ставнюк (переклад з давньогрецької, коментарі), – К.: Аквілон-Плюс, 2002.
Аристотель. Соч.: в 4 т. – М., Мысль, 1973 – 1983.
Асмус В. Ф. Античная философия. – М., Высш. шк., 2003.
Беседы Эпиктета. М.: Изд. – Ладомир. 1997.
Бичко І. В. Свобода і доля: феномен Сенеки // Антропологічні читання. – К., 2000.
Бичко А.К., Бичко І.В. Історія філософії. – К.: Либідь. 2001.
Бичко А.Д., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії / Підручник для студентів. – К.: Либідь, 2001.
Богомолов А. С. Античная философия: в 2 ч. – М., Изд. МГУ, 1985.
Буряк В. В. Enkyklios paideia – античный «круг образования» // Культура народов Причерноморья. – Симферополь. 1999. – № 6 – С. 287 – 289.
Буряк В. В. Институциализация европейского знания // Учёные записки СГУ. – Симферополь, 1999. - №11 (50) – С. 89 – 95.
Вернан Ж.- П. Происхождение древнегреческой мысли. – М.: Прогресс, 1988.
Волинка Г. І. Філософія Стародавнисті і середньовіччя в освітньому контексті: – К.: Вища освіта, Навч. посіб., 2005.
Волинка Г. І., Мозгова Н. Г., Федів Ю. О. Історія філософії в її зв'язку з освітою: Підручник/ За ред.. Г.І. Волинки. – К. : Каравела, 2006.
Вступ до філософії: історико-філософська пропедевтика: Підручник / За ред. Г.І.Волинки. – К., 1999.
Гадамер Х.-Г. Хайдеггер и греки // Логос,1991.– № 2. С.56-68.
Гарнцев М.А. Проблема самосознания в западноевропейской философии (от Аристотеля до Декарта). – М.: Издательство МГУ, 1987.
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М.: Мысль. 1986.
Драч Г. В. Рождение античной философии и начало антропологической проблематики. – М., Гардарики, 2003.
Дюмон Ж.- П. Античная философия. – М.: АСТ, 2006.
Житомирский С. В., Античная астрономия и орфизм, – М., Янус-К, 2001.
Захара І. Лекції з історії філософії. – Львів, 2000.
Зелинский Ф. Ф. История античной культуры / Ред. и прим. С.П.Заикина. 2-е изд. – СПб.; Марс, 1995.
Історія філософії: Підручник:У 2 т./ За ред. В.І. Ярошовця. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – Т.І.
Йегер Вернер. «Пайдейя». Воспитание античного грека. Том 1. – М.: Изд.: «Греко-латинский кабинет» Ю. А. Шичалина, 2001.
Кондзьолка В. В. Нариси історії античної філософії. – Львів, 1993.
Кондзьолка В. В. Філософія і її історія. – Львів, Світ,1996.
Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. – Львів.: Світ, 2001.
Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии. т. 1, – М., 1930.
Лосев А.Ф., Тахо-Годи А. А. Платон. Аристотель. – М., 1993.
Лосев А. Ф. История античной эстетики. Ранняя классика. – М., Искусство, 1963.
Маковельский А. О. Древнегреческие атомисты. – Баку, 1946.
Маковельский А. О. Досократики. – Баку, 1918.
Нахов И. М., Киническая литература. – М., Изд.: Наука, 1981.
Надточаев А. С. Философия и наука в эпоху античности. - М.: Изд-во МГУ, 1990.
Платон. Соч.: в 3 т. -- М.: Мысль. 1968 – 1972.
Плотин. Эннеады. – К.: PSYLIB, 2003.
Плотин. Изд.,: Изток Запад, 2005.
Пролеев С. В. История античной философии.– М.: РЕФЛ-бук. 2001.
Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.
Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – СПб., ТОО ТК «Петрополис» (кн. І, ч. 3 – 12)., 1996-1997.
Рыскельдиева Л. Т. Деонтология в истории философии. – Симферополь., Таврия. 2004.
Сенека. Моральні листи до Луцілія. – К., 1996.
Татаркевич В. Iсторія філософії. Антична i середньовiчна фiлософiя. / Андрій Шкраб'юк (пер.з пол.). – Львів., Вид., Свічадо. 2006.
Трубенко А. І. Історико- філософський вступ до курсу «Філософія» : Матеріали до лекцій / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : Редакційно- видавничий центр «Київський ун-т», 1998.
Философский энциклопедический словарь. – М., 1989.
Фрагменты ранних греческих философов / Подготовка издания А.В. Лебедева., / Отв. ред. И. Д. Рожанский. - Ч. 1. – М. : Наука, 1989. ссылка скрыта
Хамітов Н. В. Історія філософії: Проблема людини та її меж. Навчальний посібник / Н.В.Хамітов, Л.Н.Гармаш, С.А.Крилова;( Ред. Хамітова Н. В.). – К.: Наукова думка, 2000.
Хайдеггер М. Время картины мира // В кн.: Новая технократическая волна на Западе. – М., 1986, с. 93-119
Хайдеггер М. О сущности истины // В кн.: Хайдеггер М. Разговор на просёлочной дороге / Перевод Т. В. Васильевой / – M.: Высш. шк., 1991. – С. 8 – 27.
Хайдеггер М. Изречение Анаксимандра // В кн.: Хайдеггер М. Разговор на просёлочной дороге / Перевод Т. В. Васильевой / – M.: Высш. шк., 1991. – С. 28 – 68.
Хайдеггер М. Учение Платона об истине // В кн.: Хайдеггер М. Время и бытие. М.: Республика, 1993. – С. 345 – 361.
Хайдеггер М. Гегель и греки // В кн.: Хайдеггер М. Время и бытие. М.: Республика, 1993. – С. 345 – 361.
Хюбнер К. Истина мифа. – М.: Республика, 1996.
Цехмистро И. З. Научная картина мира последних двадцати лет : коренное изменение антропологической перспективы // Totallogy – XXI. Постнекласичні дослідження (девятий випуск). – Київ. 2003. – С. 188 – 202.
Цветков А. П. Религиеведение. – К. : Знание Украины, 2002.
Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М.: Изд. Высшая школа. 1991.
Чанышев А. Н. Философия древнего мира.– М.: Изд.,: Высшая школа; 1999.
Шичалин Ю. А. Античность. Европа. История. – М.: Греко-латин. каб.; 1999.
Щерба С. П., Тофтул М. Г., Заглада О. А., Хобта І. П., Щедрін В. – К. Філософія: Короткий виклад : Навчальний посібник для студ. вузів. – Житомир : «Льонок», 2000.
Янарас Христос. Нерозривна філософія. – К., Основи, 2000.
Ямвлих Халкидский. О египетских мистериях. – М., 1995.
Ярошовець В.І. Методологічна рефлексія історико-філософського процесу // Наукові записки. Том ХІІ. Філософський факультет. – К.: КНУ імені Тараса Шевченка КПВД «Педагогіка», 2004;
Annas Julia. Hellenistic philosophy of mind. – University of California Press, 1994.
Armstrong Arthur H. An introduction to ancient philosophy. – Rowman & Littlefield, 1981.
Diels H., Kranz W. Die Fragmente der Vorsokratiker. – Berlin, 1964.
Graham Daniel W. Explaining the Cosmos: The Ionian Tradition of Scientific Philosophy. – Princeton University Press, 2006.
Guthrie W. K .C .The presocratic tradition from Parmenides to Democritus. – Cambridge University Press, 1993.
Johansen Karsten F., Rosenmeier H. A History of Ancient Philosophy: From the Beginnings to Augustine. – Routledge, 1998.
Long A. A. Hellenistic philosophy: Stoics, Epicureans, Sceptics. – University of California Press, 1986.
Long A. A. Epictetus: A Stoic and Socratic Guide to Life. – Oxford University Press, 2004.
Nightingale A. W. Spectacles of truth in classical Greek philosophy: theoria in its cultural context. – Cambridge University Press, 2004.
Osborne Catherine. Presocratic philosophy: a very short introduction. – Oxford University Press, 2004.
Owen W. B., Goodspeed Ed. J. Homeric Vocabularies: Greek and English Word List for the Study of Homer. – University of Oklahoma Press. 1979.
Peters F. Greek Philosophical Terms: A Historical Lexicon. – NYU Press. 1970.
Preus Anthony. Historical dictionary of ancient Greek philosophy. – Scarecrow Press, 2007.
Reading Greek: Text and Vocabulary (by Joint Association of Classical Teachers). – Cambridge University Press. 2007.
Roochnik D. Retrieving the ancients: an introduction to Greek philosophy. – Wiley-Blackwell, 2004.
Sandywell Barry. Presocratic reflexivity: the construction of philosophical discourse c. 600-450 BC. – Routledge, 1996.
Shields C. The Blackwell Guide to Ancient Philosophy. – Wiley-Blackwell, 2006.
Strange Steven K., Zupko Jack Stoicism: traditions and transformations. – Cambridge University Press, 2004.
The Intellectual Revolution: Selections from Euripides, Thucydides and Plato (by Joint Association of Classical Teachers). – Cambridge University Press. 1980.
Urmson J.O. Greek Philosophical Vocabulary. – Duckworth Publishers. 2007.
Vlastos Gregory, Graham Daniel W. Studies in Greek Philosophy: Socrates, Plato, and their tradition. – Princeton University Press, 1995.
Vlastos Gregory, Graham Daniel W. Studies in Greek Philosophy: The Presocratics. – Princeton University Press, 1996.
Waterfield Robin. The first philosophers: the presocratics and sophists. – Oxford University Press, 2000.

покажчики

Предметний покажчик 1.
(Index subjects)

Предметний покажчик містить назви ключових філософських грецьких та латинських термінів.

аer 72

adiaphora 146

aisthesis 133, 147

aitia 126

akatalepsia 152

akrasia 102

akusmatikos 74

aletheia 34, 44, 57, 82, 114

alethes 59

аnamnesis 115, 133

ananke 36

andreia 119

anima (лат.) 133

anthropos 116

apatia 152, 154

apeiron 72

aphasia 152

aporia 83

arche 44, 45, 71, 123

arche tes usias 128

arete 120, 133, 135, 136

artes liberales (лат.) 58

asomata eide 105

ataraksia 152, 154

athomos 93

bios theoreticos 134

сinic (лат.) 105

chremata 91

cyclopedia (лат.) 63

demokratia 8

dianoia 113, 162

dieresa 115

dike 117

doxa 82, 85, 94, 113, 114, 133, 151

dynamis 126, 127

dzoon logikon 153

dzoon politikon 135

eidola 149

eidos 111

eikasia 114

elementa (лат.) 71

emanation (лат.) 159

encyclopedia (лат.) 63

energeia 128

enkyklia mathemata 59

enkyklios paideia 8, 54, 57, 58, 59, 61, 62

entelechia 128

episteme 30, 44, 46, 57, 112

epistemonikon 129, 132

epoche 152, 154

epytimeticon 118

ergon 56

erotikon 118

essentia ( лат.) 127

estheterion koinon 133

ethos 56

eudemonia 133

extasis 162

gedone 106

gnome 87

gnosis 112

harmonia 75

homo mensura (лат.) 135

homo politicus (лат.) 135

humanitas (лат.) 58

hyle 110, 116, 126, 127, 128

idea 111

individuum (лат.) 93, 94

intellectus (лат.) 133

intellectus agens(лат.) 113

kalokagatia 56

katarsis 138

kinesis 131

komai 136

kosmos 87

kosmos aisthetos 161

kosmos noetos 161

kyklos 54

kynikos 105

kyon 105

liceum ( лат.) 124

logismos 162

logistikon 113, 129, 132

logoi spermatikoi 162

logos 81, 82, 86, 145

logos / mythos 45

mathema 112

mathema 44, 59, 114

mathemata 74

mathemathike 59

mathematikos 74

mathesis 57, 59

mathetes 59

me on 110

megalopsychia 134

meon 104

mesos 75

metabole 131

metakosmia 148

metempsychosis 163

mimesis 137

mneme 133

morphe 126, 127, 128

nasta 93

natura (лат.) 72

neikos 89

noeros 164

noesis 113

noetos 164

nomos 45, 87, 96

nous 91, 113, 118, 132, 133, 160, 164

nous pathetikos 133

nous poietikos 133

oisia 20

on ta 110

orexis 132

paideia 53, 54, 56, 57, 58, 59, 61, 62,136

paidein anthropos 55

paradeigma 112

pathe 148

pathos 149

peri to physeos 47, 70, 80

peripateo 138

phantasia 133

philosophia 56

philothes 89

phronesis 134

physis 36, 44, 47, 70, 72, 96, 125, 131, 161

phytikon 132

pistis 30

pneuma 72, 145, 156

poiesis 137

polemos 86

polis 137

politia 136

prakton agathon 134

praxis 57, 136, 137

probole 159

prolepsis 148

propaideia 54

prote hyle 128

pseydos 59

psyche 86, 116, 131, 161

psychia 72

pyr 86

quadrivium (лат.) 58

rhizomata 88

ratio (лат.) 113

schola 123

scientia (лат.) 44

semainomenon 145

semainon 145

septem artes liberals (лат.) 58, 61

skoteinos 85

soma 116, 131

sophia 120, 134

sophistai 55, 95

sophoi 95

sophrosune 120

spermata 91

sphairos 91

spiritus (лат.) 133

stoa poikilе 143

stoicheia 88

stoicheion 71

substantia (лат.) 20, 130

sympatia 162

ta meta ta physika 140

techne 137

telos 126, 127, 131, 137

Тhеа 80

theoria 8, 44

theos 79

threptikon 132

time 121

to agaton 112

to proton 158

to sophon 87

topos noetos 112

trivium (лат.) 58

tymoedes 118

universalia (лат.) 130

usia 127, 130

vita activa (лат.) 135

vita contemplativa (лат.) 135

ἐγκύκλιος παιδεία 8, 57

Предметний покажчик 2.
(Index name)

Предметний покажчик містить імена філософів, імена богів, назви країн, островів, міст та інших важливих реалій античної культури.

Аверінцев 67

Адам і Єва 31

Айдоней 88

Академ 123

Академія 104

Акусілай 35

Албін 156

Аммоній Саккас 158

Анаксагор з Клазомен 42, 90, 91, 92, 129

Анаксарх 94, 151

Анаксімандр 36, 68, 69, 72, 79

Анаксімен 36, 68, 72

Анахарсіс 68

Андронік Родосський 125, 139

Аніт 103

Антісфен з Афін 104, 105

Антіфонт 96

Анхипіл 105

Апеллікон 140

Аполлоній Тіанський 155

Арістіпп з Кірени 104, 106, 149

Арій Дідім 140

Арістоксен Тарентський 139

Арістон 140, 144

Арістотель 16, 18, 23, 25, 34, 39, 43, 57, 58, 76, 92, 97, 124, 126, 129, 131, 132, 133, 134, 136, 137, 156, 157, 161, 163, 164

Арістофан 54, 101

Аркесілай з Пітани 152, 153

Афіни 53, 90, 143

Біант 68

Боет з Сидона 140

Боецій 157

Вавилон 40, 49, 73

Варрон Маpк Теренцій 58, 61

Ватіній 155

Вебер 18

Візантія 40

Вінсент з Бове 63

вулкан Етна 88

Гален 154

Гарпократіон 156

Гассенді 150

Гегезій 107

Гегезілай 152

Гегель 17, 23, 24, 25, 37, 67

Гера 88

Геракл 106

Геракліт 25, 69, 85, 92, 97, 144, 146

Гермес Трісмегіст 156

Гесіод 28, 35, 47, 68, 79

Гея 30

Гіпій 96

Гомер 28, 35, 36, 68, 79

Горгій 96

Греція 8, 15, 18, 36, 41, 43, 94, 146

Даламбер 64

Дарвін 90

Декарт 23, 50

Дексіп 164

Деметрій Фалерський 139

Демокріт з Абдер 25, 42, 49, 92, 94, 149, 151

Дерріда 17, 67

Дідро 64

Діке 80

Дільс 67

Діоген

Діоген Лаерцій 23

Діоген Синопський 54, 105

Діодор 104

Діоскури 123

Евандр 152

Евбулід 104

Евдем Родосський 139

Eвдокс 47

Евдор 156

Едезій 164

Елея 80

Елідо-ерітрейська школа 105

Емпедокл з Акраганта 88, 89, 91, 146

Енесідем з Кносса 153

Епіктет 147

Епікур 94, 147, 150

Епікуреїзм 147

Епіменід 35

Епоха Імперії 144

Ерітрея 105

Ермарх з Мітілени 150

Евклід з Мегар 104

Єгипет 40, 49, 73

Західна Європа 34

Зевс 30, 88

Зенон з Елеї 82, 83

Зенон з Китія 143

Індія 8, 15

Ісідор Севільський 62

Ісократ 54

Італія 73

Йегер 67

Кант 23, 113

Каппадокія 40

Карнеад з Кірени 152, 153

Кассіодор 61

Китай 8, 15

Кінічна школа 104, 105

Кіносарг (афiнська гімназія) 105

Кіренська школа 104, 106

Клеанф 144, 146

Клеобул 68

Клітомах 152

Колофон 79, 147

Кратет 143

Кратіл 87

Крітій 96

Кроній 156

Ксенарх 140

Ксенократ з Халкедона 124, 143, 144

Ксенофан 68, 79, 80

Ксенофонт 101

Лакід з Кірени 152

Лампсак 147

Леві-Строс К. 33, 41

Левкіп 91, 92

Лейбніц 94

Лібаній 164

Лікей 124, 138

Лікон з Троади 103, 139

Лосєв 67

Лукрецій Кар 94, 150

Максим з Апулей 156

Мала Азія 34, 68

Марій Вікторин 157

Марк Аврелій 147

Марціан Капела 157

Мегарська школа 104

Мелісс Самосський 84

Менедем 105

Метродор з Лампсака 150

Метродор з Хіоса 94

Мілет 34, 36, 69, 103

Мілетська школа 40

Мітілена 147

Модерат з Гадеса 155

Молодший скептицизм 151

Мосх 105

Музейон 139

Неопіфагореїзм 155

Неоплатонізм 157

Нестіда 88

Нігідій Фігул 155

Нікомах з Герази 156

Ніцше 10, 17, 23, 37, 67, 101

Нова Академія 123

Нуменій 156

о. Крит 143

о. Самос 73, 147

Океан 30

Олександр Македонський 124

Олександрійська бібліотека 139

Олександрія 139, 155, 158

Панетій (Панецій) 58, 146

Парменід 80, 84, 90, 91

Періандр 68

Перікл 91

Перипатос 138

Пізня Стоя 144

Піррон з Еліди 151, 152, 154

Піттак 68

Піфагор 42, 49, 68, 73, 74, 75, 110

Платон 23, 25, 28, 34, 39, 42, 49, 54, 58, 90, 97, 101, 103, 104, 107, 108, 109, 112, 118, 119, 123, 126, 134, 144, 146, 156, 157, 158, 163, 165

Пліній Старший 61

Плотін 157, 161, 162

Плутарх Херонейський 156

Полістрат 150

Порфірій 157, 161, 163

Посидоній 58

Продік 96, 98

Прокл 157, 158, 164

Протагор 96, 98

Рим 18, 58, 143, 146, 158

Римська республіка 144

Рінгелберг ван Іоахим Стерк 63

Салюстій 164

Секст Емпірик 23, 153

Сенека 147

Середній скептицизм 151

Середня Академія 123

Середня Стоя 144

Сицилія 121

Сирія 40

Скаліч Станіслав Паво 63

Скептицизм 151

Сократ 10, 39, 47, 53, 55, 57, 97, 101, 102, 105, 106, 107, 108, 110, 144, 151

Солон 68

Сопатр 164

Спевсіпп 60, 123

Стародавній скептицизм 151

Стародавня Академія 123

Стародавня Греція 54

Стародавня Стоя 144

Стілпон 104, 143

Стоїцизм 143

Стоя 143

Стратон з Лампсака 139

Телекл 152

Теофраст 42, 57, 139

Тесей 123

Тімон 152

Тіранніон 140

Уран 30

Фалес 36, 42, 49, 68, 69, 70, 71, 86

Федон з Еліди 104, 105

Феодор 107

Феодор Ясинський 164

Феон Смірнський 156

Ферекід Сирозький 47

Філодем 150

Філолай 71

Філострат 156

Фотій (патріарх) 63

Фразімах 98

Франс Анатоль 151

Фукідід 59

Хайдеггер 17, 23, 25, 57, 67

Хілон 68

Хрісіпп 144

Цельс 156

Цицерон Марк Туллій 58, 155

Чемберс Ефраїм 63

Шеллінг 157

Шиллер 18

Юліан (імператор) 157

Юстініан (імператор) 40, 123

Ямвліх 157, 164

Предметний покажчик 3

Предметний покажчик містить назви ключових філософських творів та окремі афористичні вислови

«Аналітика друга» 125

«Аналітика перша» 125

«Апологія Сократа» 104, 109

«Ахіл і черепаха» 84

«Бенкет» 28, 90, 109, 116

«Бібліотека» («Bibliotheca») 63

«Буття» (біблійна книга) 123

«Велика етика» 126

«Гегель і греки» 25

«Головні думки» 147

«Горгій» 109

«Держава» 109, 116, 118, 121

«Дихотомії» 84

«Евдемова етика» 126

«Еннеади» 164

«Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» 64

«Етимології» 62

«Життя Плотіна й порядок його творів» 163

«Закони» 109

«Зведення піфагорійських догматів» 164

«Зведення філософії Епікура» 151

«Іліада» 36

«Категорії» 125, 130

«Книга змін» («I Цзін») 41

«Крітій» 109

«Крітон» 109

«Летюча стріла» 84

«Метафізика» 20, 125, 139

«Метеорологія» 125

«Мислю – отже iсную» 50

«Начала теології» 165

«Начала фізики» 165

«Нікомахова етика» 126

«Одіссея» 36

«Органон» 125

«Орфічна теологія» 165

«Очищення» 88

«Парменід» 109, 111

«Підступи до розумоосяжного» 163

«Пізнай самого себе» 102

«Поетика» 126, 137, 138

«Політика» 126, 135

«Про богів» 164

«Про виникнення й знищення» 125

«Про єгипетські містерії» 164

«Про життя, учення та вислови видатних філософів» 24

«Про небо» 125

«Про природу» 47, 70, 85, 88

«Про символи» 164

«Про софістичні спростування» 125

«Про тлумачення» 125

«Про частини тварин» 125

«Протагор» 109

«Проти вчених» 154

«Сад Епікура» 147, 151

«Софіст» 109, 111, 161

«Тімей» 28, 109, 116, 121, 122

«Топіка» 125

«Три книги Пірронових положень» 154

«Федон» 104, 109, 116

«Федр» 28, 116, 118, 109

«Фізика» 125, 126, 140

«Хмари» 54, 101

«Циклопедія: або універсальний словник мистецтв і наук» 63

«Шестоднів» 122

«Я знаю тільки те, що нічого не знаю» 102

«Speculum Majus» 63

Wikipedia 64

додаток

Еволюція картини світу в античній культурі

Становлення раціонального знання протягом всієї тисячолітньої античної філософської традиції носило нелінійний і суперечливий характер. Міфологічна картина світу поволі поступалася місцем філософській і науковій картинам світу. Очевидно, що понятійна форма універсальних пояснювальних моделей світу неминуче витіснила образно-символічні інтерпретації походження космосу, природи, суспільства й людини.

Є такі пояснювальні кліше в шкільній філософії – «космоцентризм», «антропоцентризм», «теоцентризм» та інші «изми». В основі цих спрощень перебуває елементарна редукція. Таким чином, усе різноманіття філософських поглядів і концепцій античності, наприклад, деякі автори зводять до одного з її аспектів – космологічним чи квазікосмологічним спекуляціям. Звичайно, тема космосу невід’ємна частина майже всіх шкіл і напрямів стародавньої філософії. Проте концепт «космоцентризм» нівелює своєрідність окремих мислителів та абсолютно нічого не пояснює в цілому. Зрозуміло, що тематизація космосу відігравала завжди велику роль в архітектоніці окремих філософських систем (і сьогодні, у філософських космологічних концепціях). Розуміння того, що означав «космос» в античній культурі та який устрій, необхідний передусім для реконструкції різноманітних синхронних і диахронних картин світу.

Космос у найрізноманітніших вимірах та аспектах завжди був важливою темою філософствування в античній культурі. Міф, філософія, наука й мистецтво античності незрозумілі без роз’яснення образного, символічного, понятійного інструментарію античних поетів, художників, письменників, учених і філософів. Уявлення про космос змінювалися й постійно трансформувалися.

Вирізнимо чотири основні дискурси про космос:

Теогонія – спосіб опису, властивий у цілому міфоепічній епосі; для теогонії характерне пояснення взаємодій у Всесвіті за допомогою надприродних, божественних сил.
Космогонія – динамічна інтерпретація опису й пояснення виникнення Всесвіту, її законів.
Космологія – є описом також статичного виміру космосу, описує причинно-наслідкові зв’язки Всесвіту як цілісної системи.
Космографія – результат фіксованих графічних описів і коментарів, схем і карт Всесвіту (небесний глобус Анаксімандра, каталог зірок Евдокса та ін.). Широкого поширення космографія набула в античності, а потім і в Середні віки.

Інші структуротвірні форми античної картини світу – це «міф» і «логос». Вони маркують тенденцію до сакралізації та обожнювання універсуму і, навпаки, позначають десакралізацію світу, що надалі визначає міру «об’єктивності» опису природи та людини.

Надто спрощено можна вирізнити чотири етапи становлення раціонального типу мислення й трансформації картини світу в античній культурі:

1) Mythos; 2) Mythos /Logos;

3) Llogos /Mythos; 4) Logos.

Mythos – центральне положення міфу як пояснювальної моделі світу (перший етап становлення античного світогляду); структурним принципом є теогония;
Mythos / Logos – центральне положення «діалектичної пари» – міфу і раціонального знання (філософського й наукового) як пояснювальної моделі світу (другий етап становлення античного світогляду); структуротвірним принципом тут були теогонії та космогонії;
Logos / Mythos – центральне положення «діалектичної пари» – раціонального знання і міфу як пояснювальної моделі світу (третій етап становлення античного світогляду); структуротвірним принципом були комбінації елементів теогонії, космогонії та космології;
Logos – центральне положення філософського знання як пояснювальної моделі світу (четвертий етап становлення античного світогляду); структуротвірним принципом були космогонії, космології та космографії;

У формуванні цих етапів, поза сумнівом, велику роль відігравали наукові та філософські знання.

Таблиця. Структурні особливості картин світу

Тип знання, організуючий картину світу	Елементи з яких конструюється картина світу	Структурні зв’язки між елементами	Тип знання
Міф	образи метафори алегорії символи	асоціації наративи	pistis doxa
Філософія	терміни поняття категорії філософеми	формально-логічний зв’язок несуперечність	dianoia philosophia sophia episteme
Наука	терміни поняття сциєнтеми	фактографія теоретична побудова	mathema episteme

Картина світу й трансформації античної філософії

Трансформації античної філософії тісно пов’язані з еволюцією світогляду, в основі якого лежить схематизм картини світу. Зрозуміло, що міф, наука, філософія, мистецтво й соціальна діяльність взаємопов’язані та впливають один на одного. Тому діалектична єдність міфу й логосу є культурною домінантою, проте цим інтелектуальні чинники зовсім не вичерпуються. Нижче наводяться спрощені схеми, що відображають структурні й генетичні зв’язки та відношення в історичному розвиткові античної філософії.

Міфопоетичний універсум (mythos)

Протягом декількох тисячоліть в античній культурі домінує міф як універсальна знакова система. Потім декілька століть в античній культурі наявні міф і філософія одночасно. Цей період продовжується приблизно з VII по IV ст. до н.е. Конститутивними елементами оновлюваної картини світу є міфологеми та філософеми. Вони наявні в епосі й авторських поетичних творах Гомера, Гесіода, Епіменіда й Акусілая, а також в орфічних гімнах.

Історико-філософський процес в античній культурі: філософи, школи й напрями (загальна схема)

Міфопоетичний / філософський універсум
(mythos / logos). Протофілософія

На рубежі VII – VI ст. до н.е. в Мілеті, іонійській грецькій колонії в Малій Азії, з’явилася власне філософія, спроби неміфологічних пояснень походження й існування світу. Домінуюча роль міфу як універсальної знакової системи поступово витісняється, і з’являються способи раціонального понятійного опису світу. Конститутивними елементами картини світу є значною мірою філософеми, ніж міфологеми. У витоків цієї трансформації знаходяться «мудреці», або, як їх іменують деякі автори «сім мудреців». У різних списках найчастіше зустрічаються імена: Фалеса, Біанта, Піттака, Солона, Анахарсіса, Клеобула, Періандра, Хілона.

Моральні та філософські максими

Міфопоетичний / філософський універсум
(mythos / logos)

Досократики

Іонійські колонії греків на західному й південно-західному узбережжі Малої Азії в VI ст. до н.е. відігравали вирішальну роль у становленні філософської культури. Грецька наука та філософія вперше заявили про себе саме в Мілеті, Ефесі й інших полісах Іонії. Потім філософські школи переміщаються на південь Італії. Значення міфу як пояснювальної моделі мінімізується. Особистісна, незалежна від «загальноприйнятої думки» інтерпретація картини світу характерна для творчості перших філософів. З’являється філософська традиція, фіксується спадковість системи аргументації, виробляється й уточнюється філософська термінологія.

Філософський універсум (logos / mythos)

Софісти

Анаксагор уважається засновником традиції афінської філософії. Грецька наука та філософія все більш тісно інтегрують свої зусилля для раціонального пояснення світу та місця людини в ньому. Софісти як «просвітники» античної культури ставлять під сумнів істинність колишніх філософських дискурсів про природу й людину. Сократ здійснює «антропологічний поворот», і вже не лише космос чи його походження, будова, проте головним чином людина й проблема самопізнання стають найбільш значущими для мислителів афінської школи.

Платон

У творах Платона, вірного продовжувача інтелектуального проекту Сократа, ще наявні метафори й елементи міфологічних пояснень, але вони все ж таки відіграють вторинну, пропедевтическую, дидактичну роль. Методологичекая основа платонівської філософії це – перш за все раціональна процедура отримання знань, логічна аргументація й універсальний концептуальний каркас. Філософська традиція зміцнюється, архітектоніка філософії стає більш складною й розгорнутою, виробляється нова філософська термінологія.

Філософський універсум (logos)

Арістотель

У творах Арістотеля, особливо в ранніх, помітно вплив Платона, проте потім посилюється критика концептуальних підходів учителя. Природничонауковий дискурс поєднується з філософським, створення термінології та способи теоретичних побудов фактично стають матрицею для академічної філософії, аж до сьогодення. Арістотелізм, як утім і платонізм, виявляються найбільш потужними й неперервними інтелектуальними традиціями в Європі та світі в цілому.

Філософський універсум (logos)

Грецько-римська філософська традиція

У період еллінізму грецька й римська філософія продовжували розвивати окремі ідеї ранньої традиції досократиків, трансформували вчення Платона й Арістотеля, а також створювали власні оригінальні теорії, винаходили нову технічну термінологію.

Sophia: епістемологічний, антропологічний та аксіологічний аспекти

Феномен мудрості відомий фактично в усіх культурах світу. Існує архетип мудреця й широко відомі конкретні особистості, які реалізували себе у відповідному культурно-історичному контексті. Античний тип мудрості має свої специфічні й унікальні риси.

Типологія мудрості

Антична освіта

Важливе значення для формування античного типу середземноморської культури мала класична форма грецької загальної освіти – paideia . Особливо благотворно це позначилося на появі філософії як системи універсального знання. Пайдейа реалізується пізніше в римській культурі, трансформуючи латинську систему освіти, набуваючи додаткового значення «гуманітарності / гуманістичності», що фіксується латинським терміном humanitas.

Типи античних шкіл

Пайдейа: зміст, структура й систематика

Структура paideia (щаблі освіти)

B. Paideia (enkyklios paideia)

Тривіум і квадривіум

Освітній канон artes liberales – «вільні мистецтва» або septem artes liberales – «сім вільних мистецтв» (римський еквівалент грецької освіти – enkyklios paideia) уміщав тривіум і квадривіум. Середньовічні школи базувалися саме на цій дисциплінарній матриці.

C. Дисципліни

самостійна робота

ТестУВАННЯ

Для того, аби з’ясувати ступінь засвоєння елементарних та необхідних знань з навчального курсу як один з методів перманентної перевірки використовуються тести до кожної теми. Тести можуть також використовуватися під час семестрових експрес-перевірок чи під час проведення заліку або екзамену. Кількість тестів розраховано на групу студентів з 10 осіб.

Завдання до тестів

Тестування 1. Студент повинен з декількох запропонованих варіантів відповіді обрати один правильний і позначити його підкресленням. Правильна відповідь дозволяє студенту набрати необхідну кількість балів для того, аби отримати проміжну оцінку з пройденого матеріалу.

Blog

В. В. Буряк Антична філософія

Содержание