Технічний регламент

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

2.7.4.3 Облік іншої сировини

Облік іншої спиртовмісної сировини (високооктанової кисневмісної добавки-сирцю, фракції головної етилового спирту, масла сивушного, відходів спиртовмісних ароматичних лікеро-горілчаного виробництва, естеро-сивушного концентрату, конфіскованого спирту або такого, що перейшов у власність держави з інших підстав, спиртовмісних рідин та невиправного браку, який утворився в процесі виробництва алкогольних напоїв) здійснюють згідно з чинними нормативними документами [115, 113, 88, 116, 117] за інструкцією [66].

На 1-е число кожного місяця інвентаризацію наявності спиртовмісної сировини проводить заводська комісія під керівництвом головного інженера заводу з обов'язковою участю представників бухгалтерії, лабораторії, зав.складом. Комісія призначається наказом директора заводу. Результати інвентаризації оформляють відповідним актом.

Результати інвентаризації звіряють з книжним залишком порезервуарного обліку. При виявленні недостачі або надлишків керівник підприємства дозволяє бухгалтерії списання фактичних втрат сировини в межах нормативів природніх втрат або оприбуткування надлишків, а також приймає міри до винних по недостачах понад норми втрат сировини або виникнення надлишків.

Облік циклогексану та бензину здійснюють згідно з чинною нормативною документацією.

2.7.5 Вимоги до процесів подрібнення крохмалевмісної сировини

Для виробництва ВКД необхідно досягати якості подрібнення крохмалевмісної сировини (ступеня помелу) відповідно до вимог виробничого технологічного регламенту. Від якості подрібнення значною мірою залежить проходження усіх подальших технологічних процесів.

Під час подрібнення крохмалевмісної сировини необхідно забезпечити відключення подрібнюючого обладнання (в автоматичному режимі) у разі припинення подачі зерна або за умов перевантаження, а також негайну зупинку механізмів у разі відключеня вентилятора аспіраційної системи.

Технологічне обладнання подрібнення зернової сировини повинно бути обладнане місцевою аспірацією для запобігання запиленості виробничих приміщень та втрат сировини.

Перед вальцьовими верстатами, молотковими дробарками повинні бути встановлені решітки та пристрої, що забезпечують повне уловлювання сторонніх включень.

Кришка молоткової дробарки повинна мати блокування, що виключає можливість увімкнення дробарки з відкритою кришкою.

У приміщенні, де встановлено обладнання для підготовки зернової сировини до розварювання, заборонено зберігати зернові відходи, порожні мішки та інші горючі матеріали.

2.7.6 Вимоги до процесу приготування сировини до зброджування

Процес приготування цукровмісної сировини до зброджування включає:

- антисептування;

підкислення;
внесення поживних речовин;
приготування сусла.

Процес приготування цукровмісної сировини до зброджування здійснюють за існуючою технологічною схемою підприємства згідно з виробничим технологічним регламентом.

Для контролю за режимами приготування цукровмісної сировини до зброджування на кожному виробництві на основі технологічного регламенту повинні бути розроблені та затверджені керівником підприємства технологічні інструкції, які розміщують безпосередньо на дільницях поетапного проведення процесу.

В процесі приготування цукровмісної сировини за поживні речовини для розмноження дріжджів використовують речовини, які мають дозвіл МОЗ України для використання у цьому виробництві та пройшли апробацію в УкрНДІспиртбіопрод і негативно не впливають на життєдіяльність дрідждів.

Під час підкислювання меляси та операцій з концентрованими кислотами необхідно дотримуватись правил безпечної роботи з кислотами.

2.7.7 Вимоги до процесів гідроферментативного теплового оброблення крохмалевмісної сировини

До процесів гідроферментативного теплового оброблення крохмалевмісної сировини відносять:

- приготування замісу – змішування помелу з водою;

розварювання замісу;
паросепарація та охолодження розвареної маси;
оцукрювання розваренної маси.

Процеси гідроферментативного теплового оброблення крохмалевмісної сировини здійснюють відповідно до технологічних режимів за існуючою схемою підприємства.

Для контролю за режимами гідроферментативного теплового оброблення крохмалевмісної сировини на кожному виробництві на основі технологічного регламенту повинні бути розроблені та затверджені керівником підприємства технологічні інструкції, які розміщують безпосередньо на участках поетапного проведення процесу.

Для розрідження та оцукрення крохмалю сировини в процесі гідроферментативного теплового оброблення використовують ферментні препарати або солодове молоко.

Концентровані ферментні препарати перед використанням розбавляють водою, якість якої має відповідати вимогам ГОСТ 2874.

Під час роботи з концентрованими ферментними препаратами необхідно дотримувати міри застереження. Уникати прямого контакту або вдихання пилу висушеного препарату. У разі розбризкування і попадання рідкого препарату на шкіру або в очі, місця контакту терміново промити водою. Пролитий препарат має бути змитий водою, уникаючи розбризкування. Препарат, що залишився, може висохнути і утворити пил. Під час роботи потрібно захищати очі та обличчя від попадання препарату, використовувати захисний одяг і рукавички, як вказано на етикетці. Забруднений одяг необхідно промити водою.

Оцукрювання розвареної крохмалевмісної сировини солодовим молоком здійснюють за прописом технологічного регламенту з дотримуванням санітарно-гігієничних правил.

2.7.8 Вимоги до дріжджів-продуцентів

Для зброджування сусла із крохмалевмісної або цукровмісної сировини у виробництві ВКД використовують дріжджі Saccharomyces cerevisiae. Продуценти дріжджів повинні мати паспорт, який регламентує відповідність раси дріжджів до зброджування відповідного виду сировини. Продуценти дріжджів повинні мати заключення про непатогенність.

2.7.9 Вирощування чистої культури дріжджів

Вирощування чистої культури дріжджів потрібно здійснювати шляхом послідовного пересіву з дотриманням умов стерильності до доведення об`єму чистої культури дріжджів до необхідного для засіву виробничої дріжджанки чи дріжджегенератора.

Розведення чистої культури потрібно проводити в окремому чистому приміщенні при зачинених дверях та вікнах або в переносному настільному боксі.

Готування поживного середовища для дріжджів та усі стадії розведення чистої культури дріжджів проводять за прописом виробничого технологічного регламенту.

2.7.10 Вимоги до вирощування виробничих дріжджів

В процесі вирощування виробничих дріжджів обов’язкове дотримання технологічних режимів встановлених виробничим технологічним регламентом та технологічною інструкціїєю розроблених для даного підприємства.

Кількість виробничих дріжджів повинна задовільняти потреби для засіву бродильних апаратів з метою забезпечення виробничої потужності.

Дріжджанки та дріжджогенератори повинні бути герметичні, обладнані верхнім та нижнім люками для обслуговування, вакуум-переривачами, пробовідбірниками, верхніми оглядовими люками для здійснення спостереження за процесом вирощування дріжджів. Дріжджанки та дріжджогенератори повинні бути обладнані комунукаціями підводу пари для пропарювання та стерилізації виробничих середовищ, води для охолодження. Дріжджанки повинні мати перемішуючі пристрої з верхнім приводом. Дріжджогенератори повинні мати систему постачання повітря для забезпечення дріжджових клітин киснем. Відведення газів бродіння з дріжджанок здійснюють через спиртоуловлювачі. Відведення газів бродіння з дріжджогенераторів здійснюють через піно- та спиртоуловлювачі. Під кришкою верхнього люку апаратів встановлюють грати, для неможливості падіння людини через цей люк.

2.7.11 Вимоги до процесу зброджування крохмалевмісної та цукровмісної сировини

Зброджування крохмалевмісної сировини організовують з дотриманням основних вимог:

- раціонального використання об¢єму бродильних апаратів;

- відповідності технологічних режимів зброджування вимогам технологічного регламенту та технологічній інструкції, розробленої для даного підприємства;

- одержання необхідної кількості дозрілої бражки за якісними показниками, що регламентовані для забезпечення безперебійної роботи брагоректифікаційного відділення.

Бродильні апарати повинні бути герметичні, обладнані верхнім та нижнім люками для обслуговування, вакуум-переривачами, пробовідбірниками, покажчиками рівня рідини для здійснення максимальної загрузки апаратів, що відповідає коефіцієнту заповнення 0,8 від їх геометричного об’єму. Бродильні апарати повинні мати перемішувальні пристрої, обладнані комунікаціями підводу пари для пропарювання, стерилізації виробничих середовищ або води для охолодження. Бродильні апарати повинні мати комунікації для відведення газів бродіння, які, для видалення з них парів спирту, повинні проходити через спиртоуловлювачі. Під кришкою верхнього люку апаратів встановлюють грати, для неможливості падіння людини через цей люк.

2.7.12 Вимоги до процесів перегонки бражки, концентрування та зневоднення водно-спиртових розчинів

Видалення водно-спиртового розчину з бражки здійснюють методом перегонки. Концентрування водно-спиртового розчину здійснюють методом ректифікації. Зневоднення концентрованого спирто-водного розчину здійснюють або методом азеотропоної ректифікації, або методом адсорбції на молекулярних ситах.

Обладнання і комунікації, які використовують у виробництві ВКД, повинні виготовляти із матеріалів, дозволених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоровя до тривалого контакту з цим продуктом та його напівфабрикатами.

Після монтажу або ремонту установки, всі її дефлегматори, конденсатори, колони, кип’ятильники і трубопроводи підлягають обов’язковому випробуванню на герметичність. Випробування проводять шляхом подачі води на теплообмінне обладнання та пари на обігрів колон до повного прогрівання теплообмінного обладнання. При цьому виявляють нещільності і усувають їх, перевіряють правильність уклонів трубопроводів, відсутніть “мішків” та повітряних “пробок” на комунікаціях, достатність перепадів для перетоку по безнапірних комунікаціях, виявлені недоліки усувають. До експуатації допускається установка, яка витримала випробування на герметичність.

Адсорбери для зневоднення водно-спиртових розчинів перевіряють на герметичність на воді і парі тільки до завантаження молекулярних сит. Після їх завантаження перевірку на герметичність здійснюють витримкою обладнання за пониженого тиску (вакууму) згідно технологічного регламента.

Під час експлуатації брагоректифікаційної установки виконують позмінне обстеження обладання та трубопроводів установки на відсутність нещільностей, робота установки в разі виявлення витоків пари або рідини через нещільності на зварних, фланцевих зєднаннях, люках, заклепках та штуцерах – не допустима.

На паропроводі, яким підводять пару в брагоректифікаційне відділення, обовязково встановлюють автоматичні регулювальні пристрої, що унеможливлюють підвищення тиску пари в коллекторі вище встановленої величини.

У приміщенні брагоректифікаційного відділення встановлюють напірний бак з півгодинним запасом води для теплообмінної апаратури на випадок припинення подачі води. У випадку відсутності водонапірного бака, обовязково встановлюють автоматичний відсікаючий пристрій на комунікації подачі пари в відділення, що спрацьовує в разі зниження тиску в комунікації води для охолодження теплообмінної апаратури нижче встановленої величини. Експлуатація брагоректифікаційної установки в разі неможливості підтримання встановленого технологічного режиму із-за недостачі пари або води не допустима.

Втрати етанолу з бардою та лютерною водою не повинні перевищувати встановлених чинною нормативно-технічною документацією нормативів. Експлуатація брагоректифікаційної установки з втратами етанолу, що перевищують нормативи встановлені чинною нормативно-технічною документацією, заборонена.

Для уловлювання пари ВКД в газах, що не конденсуються, обовязково встановлюють теплообмінники-спиртоуловлювачі, а повітряні хідники від спиртоуловлювачів виводять за межі приміщення на 2 м вище даху та споряджують їх вогнезагороджувачами та дихальними клапанами.

Повернення з брагоректифікаційного відділення гарячих рідин або рідин з вмістом етанолу більшим ніж у бражці, в бродильне відділення не допустиме.

Усі колони брагоректифікаційного відділення обладнують запобіжними клапанами з метою виключення наростання тиску в колонах вище дозволеного. Колони, які працюють за незначного тиску, не більше 50 кПа (5 м вод.ст.), у верхній та нижній частинах оснащають гідравлічними вакуум-переривниками. Установлення запірних пристроїв між колоною та вакуум-переривником не допустиме.

Для колон, які працюють за тиску нижче атмосферного, встановлюють загальний гідравлічний запобіжний пристрій на барометричному конденсаторі або комунікації від барометричного конденсатора до вакуум-насоса. Дозволяється додатково оснащувати такі колони вакуум-перервниками, для випробування на герметичність та пуску установки, які відключаються при роботі під вакуумом.

Приміщення брагоректифікаційного відділення повинно бути обладнане телефонним звязком, первинними протипожежними засобами, забезпечене переносним електросвітильником або аккумуляторним ліхтарем напругою не вище 12 В у вибухобезпечному виконанні.

Чистку та ремонт обладнання та комунікацій брагоректифікаційної установки можна виконувати тільки після зупинення, охолодження, промивання обладнання, відключення підєднаних трубопроводів заглушками, замивання підлоги водою та провітрювання приміщення. Для обслуговування установки застосовують інструмент, який виключає іскроутворення.

Для виконання вогневих робіт в приміщенні брагоректифікації необхідно:

одержати письмовий дозвіл за підписом головного інженера та особи відповідальної за охорону праці на підприємстві на проведення вогневих робіт;
адсорбери, для зневоднення водно-спиртових розчинів адсорбцією на молекулярних ситах, заповнюють водою та промивають тільки після повного звільнення від молекулярних сит та їх переміщення в інше приміщення, де не будуть виконуватись вогневі роботи;

- провести виведення ВКД та його напівпродуктів із обладнання установки та із резервуарів приймального відділення, їх пропарювання або промивання повним заповнюванням водою не менше ніж за 2 години до початку ремонтних та вогневих робіт;

- провітрити приміщення і добре змити підлогу біля місця проведення вогневих робіт;

- привести в повну готовність всі засоби пожежогасіння;

- вивести з приміщення людей, які не мають відношення до проведення ремонту з вогневими роботами.

Під час проведення вогневих робіт керуватись чинною інструкцією [46].

З метою безпечної експлуатації установки для виробництва ВКД на основі технологічного регламенту на підприємстві розробляють інструкції по експлуатації та з охорони праці, які затверджує керівник підпрємства. Технологічні інструкції розташовують на видному місці безпосередньо на робочих місцях обслуговуючого персоналу.

2.7.13 Вимоги до бардовідпускного відділення

Бардовідпускне відділення розміщують в окремій будівлі.

Резервуари для відпуску барди, як правило, повинні бути закритими, обладнаними переливними комунікаціями, повітряними хідниками, площадками для обслуговування. Наземні відкриті бардяні ями та резервуари треба огороджувати перилами висотою не менше 1м.

Не допустиме відпускання гарячої барди у ручний спосіб (відрами).

Підїзди до пунктів роздавання барди повинні мати тверде покриття, забезпечувати поточність руху транспорту та утримуватись в чистоті. Не допустиме подавання барди до бардовідпускного відділення та до бардонакопичувачів по відкритих лотках і канавах, попадання барди в водойми.

2.7.14 Вимоги до приймального відділення та складу готової продукції

Виробництво ВКД без його автоматичного обліку контрольними спиртовимірювальними апаратами не допустиме [67]. Дозволено використовувати для автоматичного обліку ВКД спеціальні технічні пристої (лічильники), які фіксують в електронному вигляді дані про об’єм та масу виробленої продукції, мають точність вимірювання 1 класу, як і мірники, та сертифіковані органами Держспоживстандарту. Отримані дані зберігають на комп’ютері та показують в актах передачі ВКД на склад, аналогічно показникам лічильників спиртовимірюючих апаратів.

Контроль за технічним станом апаратів, а також за автоматичним обліком продукції, виконує орган виконавчої влади, уповноважений КМ України. Для забезпечення точності роботи спиртовимірювальних апаратів обовязково стабілізують температуру ВКД, яка поступає на апарат, шляхом автоматичного регулювання необхідної кількості води на холодильник. Всі місця можливого доступу до етанолу – від кранів відбору ВКД на колоні до вихідного патрубка спиртовимірювальних апаратів, включаючи переливний бачок, опломбовує спеціаліст, який проводить технічне обслуговування спиртовимірювальних апаратів, з залученням представника ДПА на підприємстві.

Безпосередньо після спиртовимірювальних апаратів ВКД самопливом надходить в приймальне відділення. Кожний апарат повинен бути зєднаний не менше ніж двома резервуарами (приймальниками). Загальна місткість резервуарів для ВКД приймального відділення повинна бути не меншою дводобової виробки продукції. Передачу готової продукції з виробництва на склад здійснюють через металеві мірники 1 класу, які можуть бути встановлені в приймальному відділенні, окремому приміщенні або в складі готової продукції. Використання мірників в якості приймальників не допустиме.

Передачу ВКД з виробництва на склад роблять щоденно на початку виробничої доби або протягом виробничої доби. В вихідні та святкові дні дозволяється проводити передачу за одну-три доби одноразово. Перед передачею ВКД на склад обовязково здійснюють повну його денатурацію бензином [110].

Кількість ВКД, яка передана на склад готової продукції, визначають за даними фактичного обєму виміряного мірниками 1 класу та його густини.

Результати автоматичного обліку ВКД спиртовимірювальними апаратами в бухгалтерському обліку не відображають, а використовують для здійснення державного контролю виробництва ВКД.

Резервуари для ВКД в приймальному відділенні та на складі встановлюють на міцних фундаментах, які повинні гарантувати стійкість їх положення і не допускати нерівномірної їх просадки, з незначним нахилом у бік спускного патрубка, з прокладанням під дном резервуарів деревяних брусків, оброблених вогнезахисною речовиною методом глибинного насичення.

Мірники повинні бути встановлені на фундаментах для забезпечення самопливу ВКД в авто- і залізничні цистерни та зливання надлишку. Для огляду резервуарів та мірників має бути забезпечений вільний доступ з усіх боків. Для обслуговування обладнання на необхідній висоті влаштовують площадки зі сходами до них. Трубопроводи прокладають з нахилом не менше ніж 2% в бік руху продуктів.

Вибір мірників за місткістю та їх кількість залежить від продуктивності підприємства. Передачу продукції доцільно виконувати через два мірники з таким розрахунком, що із одного мірника ВКД зливають, а другий в цей час заповнюють. Для відбирання середньої проби ВКД по висоті мірника встановлюють три пробовідбірні крани, а визначання температури виконують термометром встановленим в оглядовому вікні посередині лобової частини мірника.

Зберігають ВКД в металевих резервуарах, переважно вертикально-циліндрічних, з обов`язковою умовою можливості вимірювання в них наявного об`єму продукту. Резервуари складу та збірники приймального відділення встановлюють як на відкритих майданчиках, так і в закритих приміщеннях. Резервуари та збірники ВКД, які встановлені на відкритих площадках повинні бути пофарбовані в світлі кольори та охолоджуватись влітку водяним зрошенням. До кожного резервуара (збірника) повинен бути вільний доступ з усіх боків для його огляду.

Кожна група зовнішніх резервуарів повинна бути огорожена, обнесена суцільним земляним валом або стінкою з негорючих матеріалів. Вільний об`єм усередині обвалування має бути не меншим: для окремо розташованих резервуарів – повної місткості резервуарів; для групи резервуарів – місткості більшого резервуара. Висота вала має бути на 0,2 м вищою за розрахунковий рівень, але не меншою 0,5 м. Ділянка, на якій розташовані резервуари, має бути асфальтована.

Наливання ВКД в резервуари виконують через верх, при цьому наливний трубопровід проходить через верхню кришку і опускається до низу. Наливна труба не доходить до дна резервуара на 200 мм та має бути скошена на зрізі під 45^о у бік стінки збірника. Під кришкою резервуара в наливному трубопроводі роблять отвір для сполучення з атмосферою з метою запобігання сифонування продуктів. Ззовні наливний трубопровід обладнують запірним пристроєм.

До першого заливу резервуар повинен бути відкалібрований геометричним або об`ємним способами, а також укомплектований металевою рулеткою з міліметровими позначками або метрштоком. Низ метрштока (рулетки) повинен мати наконечник - п`яту, яка запобігає іскроутворенню під час проведення замірів.

На резервуарі мають бути люки для чищення, лючки для спускання метрштока (рулетки) та відбирання проб. Лючок для опускання метрштока (рулетки ) повинен мати направляючу трубу довжиною до 1 м з отворами або розрізом по довжині. Кожний резервуар або група резервуарів мають бути обладнані дихальним клапаном з вогневим запобіжником.

Повнота заповнення резервуарів, цистерн або бочок у весняно-літній період року становить не більше, ніж 95 % об`єму, а в осінньо-зимовий - не більше, ніж 97 % об`єму. Переливання ВКД відкритим способом за допомогою відер та інших посудин, зливання ВКД без шланга не допустиме.

Трубопроводи між приймальним відділенням і складом поза приміщеннями потрібно виконувати зварними, без фланцевих зєднань до арматури і обладнання. Прокладання трубопроводів виконують надземним, на висоті не менше 4,5 м для забезпечення проїзду транспорта. Трубопроводи прокладають на опорах з обовязковим ухилом не менше 2% для забезпечення повного зливання ВКД з трубопроводів в резервуари складу та спеціальний збірник приймального відділення. Від магістральної труби до резервуарів повинні бути проведені відводні труби до кожного резервуара з кранами біля початку відводів.

Спускний патрубок встановлюють у найнижчій точці дна резервуара та обладнують надійним запірним пристроєм. Крім цього, на спускний отвір усередині резервуара встановлюють запобіжний (запірний) клапан, керований із зовні.

Для спостереження за рівнем ВКД у резервуарах установлюють вибухонебезпечні автоматичні сигналізатори граничного рівня, які попереджують переповнення резервуарів, як виняток допускається установка поплавкових показників рівня. Установка показуючого вимірювального скла та пробних кранів не допустима.

Будівлі відділень, наземні резервуари та інші вмістилища повинні мати блискозахист ІІ категорії. Для захисту від вторинного проявлення блискавки та статичної електрики корпуси резервуарів, трубопроводи, металеві площадки та інше обладнання мають бути заземлені.

Дозволяється зберігати ВКД і в металевих бочках в закритих приміщеннях або на відкритих площадках. Зберігання та транспортування ВКД в оцинкованій тарі не допустиме. Відкриті площадки для зберігання ВКД в бочках обладнують навісом (повіткою), пристроями для відводу дощової та талої води, огороджують земляним валом або стіною, яка не горить, висотою не меншою 0,5 м. У місцях проходу або проїзду на площадку зберігання устанавлюють пандуси. Штабелі пустої тари та тари наповненої ВКД бажано розташовувати під навісом відокремлено. Площадки під навісом для пустої тари обваловування не потребують. Використовувати пластикову тару (каністри, бочки, контейнери) для зберігання ВКД дозволено тільки за нявності відповідного свідоцтва.

Ручне укладання бочок з ВКД допустиме не більше ніж у два яруси, механічне укладання – у три яруси. Завширшки штабель має бути не більше двох бочок, відстань між штабелями не менше 5 м, довжина штабеля – не більше 25 м. Бочки з ВКД укладають рядами, пробками догори, з прокладкою між рядами та підклинюванням крайньої бочки в ряду. Під час транспортування бочки мають бути надійно закріплені.

Приймальне, відпускне відділення та склад готової продукції, окремо або при їх близькому територіальному розташуванні разом, обладнують замкненою системою повітряних трубопроводів для резервуарів, мірників. На повітряних комунікаціях, які зєднують резервуари з атмосферою, встановлюють вогнезагороджувачі і дихальний клапан на загальній повітряній комунікації зовні приміщення. Резервуари для зберігання ВКД повинні знаходитись в герметичному стані, а лючки для відбору проб та визначення рівня ВКД відкривають тільки на час виконання цих операцій.

У приміщеннях насосних, приймального, відпускного відділень та складу встановлюють обладнання в вибухопожежобезпечному виконанні. Допустиме застосування електродвигунів загального призначення для привода насоса, якщо вони розміщені в ізольованому від мірників та резервуарів з ВКД приміщенні, а зєднання вала двигуна з валом насоса виконано через капітальну стіну з улаштуванням сальника спеціальної конструкції.

Завідувач складом щоденно має перевіряти стан резервуарів, трубопроводів і арматури, та вживати термінових заходів до усунення помічених несправностей, обовязково занотовувати у спеціальному журналі характер несправності, час її усунення і прізвище особи, яка виконувала роботи.

Наливальні та зливальні пристрої для ВКД, естакади, металеві сходи до них мають бути заземлені для запобігання виникнення та накопичення зарядів статистичної електрики. Залізничні цистерни, автоцистерни та металеві бочки, в які здійснюють наливання (зливання) ВКД надійно приєднують до заземлювача, обладнаного стаціонарними затискачами, а також мати заземлювальні зєднання наливний шланг. Наконечник шланга виготовляють з металу, який не іскрить при ударі по металу (бронза, мідь, алюміній і т.ін.). Наконечник шланга для зливання ВКД в цистерну не доходить до дна резервуара на 0,2 м.

Для чищення резервуарів необхідно оформити письмовий наряд-допуск, повністю злити ВКД, відкрити всі люки, спочатку верхні, а потім нижні, відокремити всі підвідні трубопроводи заглушками. Пропарювання резервуару парою виконують через нижній люк водяною парою до повного випарювання парів етанолу. Наявність парів етанолу визначають газоаналізатором. Видалення залишків води після ополіскування чи пропарювання резервуарів (цистерни) виконують протиранням поверхні цистерни змоченою в ВКД ганчіркою, залишки ВКД відпаравляють на переробку. Видалення осаду, який випав в резервуарі, виконують вручну інструментом з кольорового металу і в тару з такого ж металу.

2.8 Вимоги до технохімічного та мікробіологічного контролю

Контроль виробництва ВКД організовують у критичних точках виробничого процесу (Додаток А) з обов’язковою реєстрацією результатів контролю у відповідних журналах.

Головною задачею техно-хімічного та мікробіологічного контролю виробництва ВКД є забезпечення випуску продукції, яка відповідає вимогам чинного законодавства з точки зору безпеки для життя людини та гігієнічним вимогам охорони навколишнього середовища. Техно-хімічний та мікробіологічний контроль на всіх стадіях технологічного процесу виробництва повинна забезпечити виробнича технологічна лабораторія (ВТЛ).

ВТЛ – є структурним підрозділом виробництва ВКД, очолює її начальник лабораторії, який має задовільняти установленим вимогам для заняття посади. Структура та штати ВТЛ встановлюють з урахуванням характеру виробництва. ВТЛ повина бути акредитована згідно з установленим в Україні порядком.

Діяльність ВТЛ регламентована:

- положенням про ВТЛ, яке затверджує керівник підприємства;

- чинними нормативними документами та нормативно-правовими актами.

ВТЛ повинна бути забезпечена приміщеннями для:

приймання та зберігання зразків проб сировини;
контролювання якості зразків проб сировини;
проведення мікробіологічних робіт;
проведення поточних аналізів проміжних продуктів та якості кінцевої продукції згідно встановленої на підприємстві схеми технохімконтролю;
проведення газохроматографічних аналізів;
зберігання хімічних реактивів;
кімната начальника ВТЛ, в якій зберігають чинні нормативні документи.

Технохімічний контроль – це перевірка якості сировини, допоміжного матеріалу, які надходять у виробництво, готової продукції, а також контролювання за дотримуванням технологічних та санітарно-гігієнічних режимів виробництва.

Мікробіологічний контроль здійснюють:

за станом чистої культури дріжджів при виробництві та зберіганні;
за мікробіологічною чистотою виробничих процесів, мікробіологічним станом виробничих дрідждів, а також станом технологічних середовищ на різних стадіях виробництва;
за виявленням сторонньої мікрофлори в напівпродуктах, в технологічному обладнанні, трубопроводах, комунікаціях з встановленням причин утворення інфекції і розробленням рекомендацій для її усунення та запобігання розповсюдженню.

На усіх стадіях технологічного процесу виробництва ВТЛ перевіряє мікробіологічний стан обладнання та комунікацій та визначає необхідність стерілізації та дезинфекції для запобігання розвитку сторонньої мікрофлори. ВТЛ повинна контролювати якість санітарної обробки технологічного обладнання, трубопроводів, комунікацій та виробничих приміщень.

Під час технологічного процесу виробництва ВТЛ контролює відповідність параметрів технологічних процесів вимогам та нормам технологічного регламенту.

Основні функції, що виконує ВТЛ у разі перероблювання крохмалевмісної сировини на стадії:

приймання зерна

а) забезпечує своечасний відбір проб та визначення якісних показників зерна згідно з чинними нормативними документоми;

б) формує середні, середньодобові зразки зерна, що надходить на підприємство;

в) оформлює результати перевірки якісних показників зерна в журналі за встановленою формою щодо різних культур зерна;

г) оформляє рекламаційний акт у разі виявлення розходжень між результатами визначань показників якості зерна постачальників і лабораторними.

зберігання зерна

а) контролює стан і якісні показники зернових культур, що зберігаються у визначені терміни за ознаками:

температуру зернової маси;
вологість зерна;

б) слідкує за надійністю збрігання зерна та контролює захищеність від негативного впливу метеоролого-кліматичних факторів;

в) забезпечує запобігання змішуванню різних культур зерна та окремого зберігання зерна, яке підлягає перероблюванню на солод ;

г) регулює черговість передачі зерна на виробництво;

г) перевіряє стан зерносховищ на зараженість шкідниками зерна та наявність гризунів і розробляє заходи боротьби зі шкідниками зерна з дотриманням умов збереження якості зернової сировини.

подрібнення зерна

а) контролює якість помелу сировини;

приготування замісу

а) контролює концентрацію СР та температуру замісу;

гідроферментативне теплове оброблення замісу

а) контролює температурні режими відповідно до вимог виробничого технологічного регламенту;

б) контролює своєчасність подачі ферментних прераратів;

в) перевіряє мікробіологічний стан обладнання та комунікацій відділення гідроферментативного теплового оброблення та визначає необхідність стерілізації для запобігання розвитку сторонньої мікрофлори;

готування розчинів ферментних препаратів

а) контролює витрату розчину концентрованих ферментних препаратів з дотриманням техніки безпеки;

вирощування солоду та готування солодового молока

а) контролює якість зерна та солоду;

б) контролює температурні режими вирощування солоду та готування солодового молока;

оцукрювання сусла

а) контролює повноту оцукрювання сусла;

б) контролює дотримання температурних режимів;

в) контролює своєчасність подачі розчину ферментних прераратів або солодового молока;

готування дріжджового сусла

а) контролює дотримання температурних режимів і подачу поживних речовин;

б) перевіряє якість дріжджового сусла (рН, кислотність та концентрацію СР, мікробіологічну чистоту );

вирощування виробничих дріжджів

а) контролює температурні режими процесу відповідно до раси дріжджів, що використовують;

б) перевіряє мікробіологічний стан та показники якості виробничих дріжджів (кислотність та видиму густину, кількість (млн/см³) та мікробіологічну чистоту).

Основні функції, що виконує ВТЛ у разі перероблювання цукровмісної сировини на стадії:

приймання меляси

а) забезпечує своєчасний відбір проб для проведення перевірки якості меляси згіднодо вимог діючої нормативної документації;

б) формує середні, середньодобові проби меляси, що надходить на підприємство;

в) оформляє результати визначань показників якості меляси в журналі щодо кожної партії меляси;

г) оформляє рекламаційний акт у разі виявлення розходжень між результатами визначань показників якості меляси постачальників і лабораторними;

зберігання меляси

а) контролює стан меляси, що зберігають у резервуарах за:

температурою меляси;
концентрацією СР;
сумою зброджуваних цукрів;

б) регулює черговість передачі меляси на виробництво;

приготування меляси до зброджування

а) контролює процес підкислення, антисептування, внесення поживних речовин;

б) контролює концентрацію СР мелясного сусла відповідно до вимог існуючої технологічної схеми;

вирощування виробничих дріжджів

а) контролює температуру процесу та інтенсивність аерації відповідно до вимог існуючої технологічної схеми;

б) перевіряє мікробіологічний стан та показники якості виробничіх дріжджів (рН, кислотність, видиму густину, біомасу дріжджів та мікробіологічну чистоту);

Функції ВТЛ у разі перероблювання іншої сировини:

приймання та зберігання іншої сировини

а) забезпечує своєчасний відбір проб для проведення перевірки якості вхідної сировини згідно з документом про якість;

б) оформляє результати визначань показників якості сировини в журналі щодо кожної партії;

в) оформляє рекламаційний акт у разі виявлення розходжень між результатами визначань показників якості сировини постачальників і лабораторними;

г) контролює стан сировини, що зберігають у резервуарах за:

температурою;
вмістом безводного спирту;

д) регулює черговість передачі сировини на виробництво.

Загальні функції, що виконує ВТЛ у разі перероблювання цукровмісної або крохмалевмісної сировини на стадії:

зброджування

а) контролює температуру процесу зброджування;

б) контролює процес вловлювання етанолу з газів бродіння;

в) контролює дотримання показників зброджування (наростання кислотності та видиму густину) відповідно до вимог існуючої технологічної схеми;

одержання дозрілої бражки

а) контролює якісні показники дозрілої бражки (концентрацію етилового спирту, вміст незброджених вуглеводів, кислотність);

б) контролює мікробіологічну чистоту дозрілої бражки;

перегонка бражки

а) контролює повноту вилучення етанолу з барди;

б) контролює технологічні режими процесу перегонки;

концентрування водно-спиртових розчинів та регенерацію рециклу

а) контролює технологічні режими процесу концентрування;

б) контролює повноту вилучення етанолу за вмістом його в лютерній

воді;

зневоднення водно-спиртових розчинів

а) контролює технологічні режими процесу зневоднення;

б) контролює вміст води в рециклі;

в)правильність провення процесу денатурації (попередньої та остаточної);

передача ВКД на склад та її відгрузка

а) контролює якість кожної партії ВКД, перед денатурацією;

б) контролює повноту денатурації кожної партії ВКД перед передачею

на склад;

в) контролює якість ВКД на складі та кожної партії при відгрузці.

2.9 Вимоги до якості кінцевої продукції

ВКД із відновлюваної сільськогосподарської харчової сировини виробляють за чинним виробничим технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку [111,112], а якість кінцевої продукції має відповідати вимогам чинних нормативних документів [114].

Згідно цього регламенту та чинних нормативних документів за якісними показниками вироблена ВКД повинна відповідати вимогам, вказаним в таблиці 2.9.1.

Таблиця 2.9.1 – Зовнішній вигляд та фізико-хімічні показники ВКД виробленої

Назва показника	Характеристика і норма
1 Колір	Безбарвний або світложовтий
2Об’ємна частка органічних кисневмісних сполук, %, не менше	99,3
3 Густина за температури 20 ⁰С, кг/м³ , не більше	791
4 Показник заломлення, n_Д²⁰ , не менше	1,3613
5 Масова концентрація сухого залишку, мг/дм³, не більше	50
6 Масова концентрація кислот, у перерахунку на оцтову кислоту, мг/дм³, не більше	20
7 Обємна частка води, %, не більше	0,2
8 Масова концентрація вищих спиртів, С₃ – С₅ , г/дм³, не більше	12,0
9 Обємна частка циклогексану, %, не більше	0,5

Вироблена партія ВКД, проба від якої пройшла випробовування на відповідність вимогам таблиці 2.9.1 підлягає обов’язковому денатуруванню за прописом чинної технологічної інструкції [110]. Передачу ВКД з виробництва на склад проводять по закінченні процесу денатурації.

Зберігання ВКД на складі можливе тільки в денатурованому стані.

Денатурована ВКД, згідно цього регламенту та чинних нормативних документів за якісними показниками повинна відповідати вимогам, вказаним в таблиці 2.9.2.

Таблиця 2.9.2 – Зовнішній вигляд та фізико-хімічні показники ВКД денатурованої

Назва показника	Характеристика і норма
Колір	Безбарвний або світложовтий
Густина за температури 20 ⁰С, кг/м³ , не більше	791
Масова концентрація сухого залишку, мг/дм³, не більше	50
Обємна частка води, %, не більше	0,2
Детонаційна стійкість:
октанове число за дослідним методом, не менше	108
октанове число за моторним методом, не менше	100
Обємна частка денатуруючої добавки (бензину) у денатурованій ВКД, %	від 1, до 1,2

Blog

Технічний регламент