Технічний регламент

Вид материала

2.4 Вимоги до виробничих та допоміжних будівель та споруд
2.5 Вимоги до технологічного обладнання та трубопроводів
2.6 Вимоги до сировини, матеріалів та напівфабрикатів

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

2.4 Вимоги до виробничих та допоміжних будівель та споруд

До виробничих будівель і споруд на заводах виробництва ВКД відносять такі: приймання та зберігання сировини, підготовки сировини до зброджування, дріжджобродильне, брагоректифікаційне, склад готової продукції, склад живильних речовин та кислот.

До допоміжних будівель та споруд відносять ремонтні майстерні, склади тари та палива, котельню, гараж, градирню, резервуари протипожежного запасу води, сміттєзбірники та ін.

Улаштування виробничих та допоміжних будівель і споруд повинно відповідати вимогам СНіП 2.09.02 [99], СНіП 2.09.04 [101], СНіП 2.09.03 [100], СНіП 2.01.01 [102], СНіП 2.11.01 [103], СНіП II-35 [96], ДНАОП 1.8.10-1.11 [51], НАПБ В.05.013-81/180 (ВСН 13-81) [55].

Відстань між будівлями і спорудами при проектуванні повинна відповідати вимогам СНіП ІІ-89 [93].

Споруди приймання та зберігання сировини, готової продукції, кислот розташовують в окремих будівлях.

Приміщення підготовки сировини, водно-теплової обробки, дріжджобродильне блокують в одній будівлі.

Приміщення категорій А і Б за вибухопожежонебезпекою розташовують в окремій будівлі або зблокованим з іншими виробничими приміщеннями з дотриманням правил вибухопожежобезпеки. Забороняється розташування над приміщеннями цих категорій приміщень інших категорій з постійним знаходженням в них персоналу.

Зовнішні та огороджуючі конструкції будівель і приміщень категорії А і Б за вибухопожежонебезпекою повинні бути легкоскидними при дії вибухової хвилі.

Розташування приміщень категорій А і Б за вибухопожежонебезпекою в підвальних та цокольних поверхах не допустиме.

Приміщення категорій А і Б обладнують аварійною витяжною вентиляцією, яка забезпечує не менше восьми обмінів повітря за одну годину повного об`єму приміщення з урахуванням загальнообмінної і місцевої механічної витяжної вентиляції. Вмикання вентиляції здійснюють зовні будівель з блокуванням вмикання зі стаціонарною системою контролю концентрації парів спирту в повітрі (при її наявності) в даних приміщеннях. При відсутності стаціонарної системи контролю, допускається виконувати періодичну перевірку концентрації парів спирту в приміщеннях переносними газоаналізаторами в терміни узгоджені з місцевими органами уповноваженими на проведення державного нагляду.

Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати безпечну евакуацію всіх людей, які знаходяться в приміщенні.

Забороняється на шляхах евакуації розміщення виробничого обладнання та захаращення їх матеріалами.

В приміщеннях висота від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття чи покриття повинна бути не меншою, ніж 2,2 м, висота від підлоги до низу виступаючих частин комунікацій і устаткування в місцях постійного проходу людей і на шляхах евакуації – не меншою 2 м, а в місцях непостійного проходу людей – не меншою 1,8 м.

Відстань по горизонталі від фундаментів будівель та споруд до підземних газопроводів горючих газів низького тиску (до 0,005 МПа) повинна складати 2 м, середнього тиску (від 0,005 МПа до 0,3 МПа) – 4 м, високого тиску (від 0,3 МПа до 0,6 МПа) – 7 м, високого тиску (від 0,6 МПа до 1,2 МПа) – 10 м.

Освітлення виробничих, адміністративних і побутових приміщень виконують у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО) згідно з чинними нормативними документами.

Світлові отвори не повинні бути затемнені або заслонені.

Скляну поверхню вікон треба очищати у терміни, встановлені адміністрацією, але не рідше двох разів у рік.

У багатоповерхових будівлях стулки вікон повинні відчинятися в середину приміщень.

Для живлення світильників загального освітлення треба застосовувати напругу не вищу 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вищу 220 В змінного струму при ізольованій нейтралі і постійного струму.

Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127-220 В, а також для місцевого освітлення, якщо виключено контакт з їх струмоведучими частинами у разі дотику, можна встановлювати на висоті меншій за 2,5 м від підлоги.

Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання застосовують напругу:

- в приміщеннях без підвищеної небезпеки – не вище 220 В;

- в приміщеннях з підвищеною небезпекою – не вище 42 В;

- в особливо небезпечних – не вище 12 В.

В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких та з хімічно активним середовищем, застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допустиме лише в арматурі спеціальної конструкції.

Для живлення переносних електросвітильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою треба застосовувати напругу не вище 42 В, в особливо небезпечних – не вище 12 В.

Контроль освітленості у приміщеннях та на робочих місцях треба виконувати не рідше одного разу на 12 місяців та після реконструкції освітлювальних установок.

Аварійне освітлення (в приміщеннях і на місцях виконання зовнішніх робіт) слід передбачати, якщо вимкнення робочого освітлення і порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів, що з ним пов’язане, може викликати:

- вибух, пожежу, отруєння людей;

- тривале порушення технологічного процесу;

- порушення роботи таких об’єктів, як електричні станції, вузли радіопередачі та зв’язку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, дизельні, насосні установки водопостачання, каналізації і теплофікації, устаткування вентиляції і кондиціювання повітря для виробничих приміщень, в яких недопустиме припинення робіт тощо.

Найменша освітленість робочих поверхонь виробничих приміщень і території підприємства, що вимагають обслуговування в аварійному режимі, становить 5 % освітленості, нормованої для робочого освітлення при системі загального освітлення, але не менше 2 лк усередині будівлі і не менше 1 лк для території підприємства.

Евакуаційне освітлення в приміщеннях або в місцях проведення робіт поза будівлями слід передбачати:

- в місцях, небезпечних для проходу людей;

- в проходах і на сходах, які служать для евакуації людей при кількості тих, що евакуюються, більше 50 чоловік;

- по основних проходах виробничих приміщень, в яких працює більше 50 чоловік;

- в виробничих приміщеннях з постійно працюючими в них людьми, де вихід людей із приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення пов’язаний з небезпекою травматизму внаслідок продовження роботи виробничого устаткування;

- в приміщеннях допоміжних споруд, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік.

Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати таку найменшу освітленість на підлозі основних проходів (або на землі) та на сходах:

- в приміщення – 0,5 лк;

- на відкритих територіях – 2,0 лк.

Світильники аварійного освітлення в приміщеннях можуть бути використані для евакуаційного освітлення.

Не допускають використання електросилових мереж для живлення загального робочого, аварійного і евакуаційного освітлення.

Світлові покажчики евакуаційних або запасних виходів будівель будь-якого призначення, споряджені автономними джерелами живлення, у нормальному режимі, можуть живитись від мереж будь-якого виду освітлення, яке не вимикають під час функціонування будівлі.

У разі технічної недоцільності живлення аварійного і евакуаційного освітлення замість улаштування стаціонарного аварійного і евакуаційного освітлення допустиме застосування ручних освітлювальних приладів з акумуляторами або сухими елементами.

Освітлювальна арматура:

- у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних, на світильники повинні бути нанесені добре видимі розпізнавальні знаки з позначенням напруги живлення, що застосовують;

- електроосвітлення приміщень або майданчиків зберігання, приймання і відпуску ЛЗР повинно мати вибухозахищене виконання з вмиканням поза будівлею або територією майданчиків;

- переносні світильники в вибухопожежонебезпечних зонах будь-якого класу повинні мати ступінь захисту згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01 [44].

- скляний ковпак світильника повинен бути захищений металевою сіткою;

- вилки електричних з’єднань повинні бути виконані так, щоб їх було неможливо ввімкнути в розетки з номінальною напругою більш високою, ніж номінальна напруга вилки. Конструкція розеток і вилок повинна забезпечувати неможливість вмикання в розетку лише одного полюсу двополюсної вилки, а також одного або двох полюсів трьохполюсної вилки;

- вилки електричних з’єднань повинні мати таку конструкцію, щоб приєднані до них переносні проводи в місцях приєднання не натягались та не ламались.

Внутрішні будівельні конструкції приміщень повинні мати рівні поверхні, що допускають вологе легке очищення, безпилове прибирання і, в необхідних випадках, теплоізоляцію, що виключає конденсацію вологи на їх поверхні.

Стіни і металеві конструкції з агресивним середовищем слід влаштовувати з антикорозійних матеріалів або з антикорозійним захисним покриттям.

Стіни в приміщеннях належить обличковувати полив’яними плитками або покривати вологостійкими фарбами на висоту не менше 1,8 м.

Стелі та стіни вище рівня 1,8 м в приміщеннях повинні бути побілені клеїльними білилами, або пофарбовані водоемульсійними фарбами.

Підлога у приміщеннях, де застосовують кислоти, луги та інші агресивні речовини, повинна бути стійкою до їх дії, водонепроникною, гладкою, без щілин і вибоїн, зручною для чищення та миття, мати нахил 1 – 2 % в бік приямка.

Підлога в приміщеннях категорій А і Б за вибухопожежонебезпекою має бути виконана з незаймистих матеріалів, які не дають іскру.

Комплекс рекомендованих заходів з виробничої естетики, оформлення території, інтер’єрів та кольорового оздоблення включає:

- фарбування поверхонь виробничих приміщень у світлі тони;

- фарбування стін у жовто-зелені, жовті, зеленувато-голубі кольори, стелі – у білий з відбивальною здатністю (верхні частини стін повинні фарбуватися тими самими кольорами, що й стеля);

- фарбування підлоги – у світлі тони (для кращого відбивання світла);

- фарбування обладнання у світло-сірий, світло-зелені кольори в поєднанні з кремовим (кольори обладнання та приміщення повинні бути у гармонії);

- фарбування огороджень обладнання – у той самий колір, що й станина обладнання, але із сигнально-попереджувальними кольорами:

червоний – небезпечних щодо травматизму рухомих частин обладнання;

оранжево-жовтий – обрамлення його огородження;

- для обладнання, комунікацій та елементів будівельних конструкцій у сигнально-попереджувальні кольори:

червоний – “стоп” (заборона, явна небезпека, пожежний інвентар);

жовтий або оранжевий – “увага” (можлива небезпека);

зелений – “пуск” – (дозвіл, безпека);

синій – “інформація”;

- акцентування на кольорах:

жовтий – рухоме обладнання, небезпечні елементи будівельних конструкцій;

червоний або оранжевий – небезпечні елементи обладнання;

білий з червоною клітиною до діагоналі – місткості з отруйними, вибухонебезпечними і шкідливими рідинами;

- кнопки та рукоятки управління: вмикання (“пуск”) – зелений,

а вимикання (”стоп”) – червоний;

- запасні та аварійні виходи, обладнання щодо безпеки, пункти медичної допомоги, аптечки – зеленим кольором;

- попереджувальні знаки – жовтий колір, а зображення – чорний (форма трикутника);

- заборонні знаки – білий, а зображення – чорний колір, перекреслений червоною смугою (форма кругла з чорною смугою по контуру);

- трубопроводи з метою захисту від зовнішньої корозії та позначення роду середовищ, що транспортуються, повинні бути пофарбовані в такі кольори:

трубопроводи для транспортування води – зелений;

трубопроводи для транспортування пари – червоний;

трубопроводи для транспортування повітря – синій;

трубопроводи для транспортування газів – жовтий;

трубопроводи для транспортування лугів – фіолетовий;

трубопроводи для транспортування органічних рідин – коричневий;

трубопроводи для транспортування решти речовин – сірий.

На поверхні трубопроводів, якими транспортують небезпечні речовини, повинні бути нанесені фарбою попереджувальні кільця:

червоного кольору – для легкозаймистих та інших вибухопожежонебезпечних речовин;

жовтого кольору – для отруйних та токсичних речовин.

2.5 Вимоги до технологічного обладнання та трубопроводів

Підбір обладнання здійснюють згідно з вихідними даними на проектування, діючими нормативними документами, а також за показниками надійності відповідно до категорій вибухонебезпеки технологічних блоків, які входять в технологічну систему.

Крім забезпечення обладнання противоаварійними пристроями, необхідно розробляти заходи, які не допускають виникнення в ньому джерела запалювання.

Конструкції теплообмінних елементів технологічного обладнання повинні виключати можливість проникнення теплоносія в технологічне середовище.

Обладнання в приміщеннях категорій А і Б за вибухопожежонебезпекою повинно бути вибухопожежобезпечним.

Технологічні резервуари повинні мати не менше двох люків. Люки повинні бути круглої форми діаметром не менше 450 мм чи овальної форми з розмірами в вісях не менше (400х500) мм. Резервуари обладнують необхідними пристроями і приладами відповідно до технологічного процесу.

Вимоги та заходи безпеки, обумовлені особливостями будови та умовами роботи машин та устаткування, систем та елементів конструкцій, а також концентрації парів, аерозолей та інших шкідливих речовин, що виділяються, рівнів шуму, вібрації у числовому виразі повинні вказувати у стандарті, технічних умовах на машину, устаткування у розділі “Вимоги безпеки”.

В експлуатаційній документації апаратів та машин, що працюють з виділенням шкідливих газів, парів, пилу та що мають відсмоктувачі безпосередньо в конструкції, повинні міститись вказівки щодо необхідного об’єму повітря, що відсмоктується від них.

Устаткування повинне мати паспорти та інвентарні номери. За відсутності паспорту заводу-виготовлювача він складається підприємством-власником. Можливе складання одного паспорта на групу однотипового устаткування з вкладками для кожної одиниці. Устаткування з відповідними інвентарними номерами заносять до спеціальних журналів обліку та періодичних оглядів. Устаткування, що виготовляють в майстернях підприємств, повинне відповідати вимогам ГОСТів, Правил безпеки та іншої чинної нормативної документації з безпеки праці. Технічну документацію затверджують керівником підприємства і зберігають в архіві підприємства на весь час експлуатації.

Ємкості-нагромаджувачі продукції фасувально-пакувальних машин для рідких, пастоподібних та сипких продуктів повинні мати пристрої, що виключають їх переповнення над допустимий об’єм.

Бункери-живильники повинні бути обладнані запобіжними ґратами, які замикають поруччями або іншими пристроями, що виключають можливість попадання людей у бункери.

Живильні пристрої для подавання вибухопожежонебезпечних матеріалів повинні мати блокуючі пристрої для припинення подачі цих матеріалів у разі виникнення аварійних ситуацій.

При розміщенні обладнання необхідно забезпечити зручність обслуговування та безпечну евакуацію людей у разі пожеж чи аварійних ситуацій. При розміщенні устаткування слід передбачати:

- головні проходи за наявності постійних робочих місць – шириною не менше 1,5 м;

- проходи біля віконних прорізів, доступних з рівня підлоги або площадки – шириною не менше 1,0 м;

- проходи між устаткуванням для обслуговування та ремонту, а також поміж устаткуванням та стінами – шириною не менше 0,8 м, за наявності постійних робочих місць між ними – 1,4 м;

- проходи між устаткуванням у вибухопожежонебезпечних приміщеннях – шириною не менше 1,5 м, крім малогабаритних машин шириною та висотою до 0,8 м, для яких дозволяють зменшити ширину проходу до 1,0 м.

Ширина проходів для обслуговування стрічкових та ланцюгових конвеєрів повинна бути не меншою, ніж 0,75 м.

Відстань між двома паралельно встановленими конвеєрами повинна бути не меншою, ніж 1,0 м, ширина проходу між паралельно встановленими конвеєрами, закритими на всю довжину ґратчастим огородженням або жорсткими коробами, повинна бути не меншою, ніж 0,7 м.

Відстань по вертикалі від найбільш виступаючих частин конвеєра (вантажу, що транспортується), до нижніх поверхонь виступаючих будівельних конструкцій має бути не меншою, ніж 0,6 м.

У кожному виробничому приміщенні повинні бути вивішені технологічні схеми розташування та обв’язки апаратів та трубопроводів, виконані в умовних кольорах та затверджені керівником підприємства. Запірні пристрої на схемах повинні бути пронумеровані, а напрямок руху продуктів вказаний стрілкою. Нумерація устаткування, апаратів, посудин, запірних пристроїв та іншої арматури повинна бути єдиною на схемах, у регламентах та технологічних інструкціях з обслуговування устаткування.

Висота прокладання від низу виступаючих частин трубопроводів повинна бути не меншою, ніж 5,5 м до головки рейки; 4,5 м – до полотна автодороги; 2,2 м – над проходами для людей або робочими дільницями.

Трубопроводи не повинні перехрещувати віконних прорізів та сходових кліток. Трубопроводи, що прокладають по підлозі у проїздах та проходах, не повинні виступати над поверхнею підлоги.

Трубопроводи для транспортування концентрованих кислот, лугів та отруйних речовин з’єднують зварюванням, фланцеві з’єднання допустимі лише при підключенні трубопроводів до устаткування і арматури, у цьому випадку фланці на трубопроводах повинні бути закриті захисними кожухами.

Трубопроводи для викиду шкідливих та небезпечних газів та сумішей з повітряних клапанів апаратів треба виводити вище гребеня даху будівлі не менше, ніж на 2 м.

Верх вихлопних труб для аміаку слід виводити на висоту не меншу, ніж 3 м вище даху найвищої будівлі, розташованої у радіусі 50 м.

На трубопроводах у місцях їх проходження над проїздами, воротами не повинно бути роз’ємних сполучень та запірної арматури.

Запірна та регулююча арматура трубопроводів повинна бути доступною для обслуговування. У випадку розташування арматури вище 1,7 м для її обслуговування передбачають спеціальні пристрої або площадки.

У разі прокладання трубопроводів крізь будівельні конструкції будівель та іншої перешкоди вживають заходи, які виключають можливість передачі додаткових навантажень на труби (встановлення гільз, патронів тощо). Місця перетинання протипожежних стін (перекрить) трубопроводами повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димо-газонепроникнення.

Не можна прокладати транзитні трубопроводи для транспортування вибухопожежонебезпечних речовин крізь побутові, підсобні та адміністративно-господарчі приміщення, розподільчі електричні пристрої, приміщення щитів та пультів автоматизації, вентиляційні камери, машинні відділення, шахти і приямки ліфтів, а також крізь виробничі приміщення категорії В, Г, Д за пожежонебезпекою, холодильні камери, склади.

Застосовувати у вибухопожежонебезпечних технологічних системах гнучкі шланги (гумові, пластмасові тощо), як стаціонарні трубопроводи для транспортування ЛЗР, заборонено. Для проведення допоміжних операції (продувки ділянок трубопроводів, насосів, звільнення трубопроводів від залишків ЛЗР та ГР тощо), при наповненні ГР і ЛЗР пересувної тари (цистерн, бочок) застосування гнучких шлангів дозволено. Сполучення шлангів з трубопроводами виконують за допомогою хомутів або інших з’єднуючих пристроїв.

В процесі експлуатації трубопроводи повинні підлягати технічному огляду у відповідності з виробничою інструкцією.

Заново змонтовані технологічні трубопроводи підлягають гідравлічному випробуванню за тиску, що в 1,5 рази перевищує робочий.

Трубопроводи, які сполучають технологічне устаткування з аварійними збірниками, на всій довжині не повинні мати арматури за винятком запірної арматури безпосередньо встановленої на самому устаткуванні.

Експлуатацію брагоректифікаційних, бродильних та інших апаратів, що працюють за тиску, нижчого за 0,07 МПа здійснюють відповідно до виробничої інструкції.

Встановлення і експлуатація вмістилищ та апаратів повинна забезпечувати можливість огляду, очистки, промивки, ремонту.

Всі вмістилища, апарати повинні бути технічно засвідчені за порядком і в терміни, які наведені в виробничій інструкції. Технічне засвідчення вмістилища, апарата виконує відповідальний за нагляд обладнання на підприємстві в присутності відповідального за стан та безпечну дію вмістилищ та апаратів.

Керівництво підприємства повинно забезпечувати нагляд та контроль за роботою обладнання згідно з чинними нормативними документами.

Робота вмістилища, апарата повинна бути зупинена наразі небезпечної ситуації в усіх випадках, зазначених в виробничій інструкції.

2.6 Вимоги до сировини, матеріалів та напівфабрикатів

2.6.1 Сировина

Для виробництва ВКД використовують відновлювану біологічну сільськогосподарську сировину (крохмалевмісну або цукровмісну) будь-якої якості, за наявності документа про якість.

ВКД виробляють:

із цукро- та крохмалевмісної сировини згідно з ДСТУ 2316, ДСТУ 3357, ДСТУ 3696, ДСТУ 3768, ДСТУ 3769, чинними в Україні нормативними документами;

Крім того, у процесі виробництва ВКД використовують:

- високооктанову кисневмісну добавку-сирець згідно з чинними нормативними документами [115];

фракцію головну етилового спирту згідно з чинними нормативними документами [113];
концентрат естеро-сивушний згідно з чинними нормативними документами [117];
масло сивушне згідно з чинними нормативними документами [88];
відходи спиртовмісні ароматичні лікеро-горілчаного виробництва згідно з чинними нормативними документами [116];
конфіскований спирт або такий, що перейшов у власність держави з інших підстав, спиртовмісні рідини та невиправний брак, який утворився в процесі виробництва алкогольних напоїв;
циклогексан згідно з ГОСТ 14198;
бензин марки А-76 згідно з ДСТУ 4063.

Для перероблення на ВКД можна використовувати некондиційне зерно, наприклад:

а) пошкоджене морозом;

б) заражене головнею або фузаріозом;

в) пошкоджене кліщами або клопом-черепашкою;

г) з невластивим запахом.

Сировина та допоміжні матеріали, що надходять у виробництво, повинні мати документ, що підтверджує їх безпеку та якість. Приймати та зберігати сировину та допоміжні матеріали слід партіями, з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог, що забезпечують збереження їх якості.

Кожну партію крохмалевмісної або цукровмісної сировини, що надходить на підприємство приймає матеріально відповідальна особа з представником постачальника, якщо такий є, за кількістю та за якістю. Якість контролює виробнича технологічна лабораторія підприємства.

Категорично заборонено сумісне зберігання сировини та матеріалів, які не мають відношення до виробництва.

Всі речовини, що застосовують та зберігають на виробництві, повинні мати показники їх пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.044 з вказівкою вогнегасильних речовин, які слід застосовувати на випадок їх займання, та засобів індивідуального захисту.

2.6.2 Концентровані ферментні препарати

Концентровані ферментні препарати повинні мати гігієнічний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, виданий органами державної санітарно-епідеміологічної служби, згідно чинного законодавства України [80].

Концентровані ферментні препарати треба зберігати в закритій упаковці в сухому і прохолодному приміщенні за температури від 0 ⁰С до 10 ⁰С.

Blog

Технічний регламент