Технічний регламент

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

НПС – навколишнє природне середовище;

НД – нормативний документ;

КНД – керівний нормативний документ;

ТПВ – технічний паспорт відходу;

БСК – біологічне споживання кисню;

ХСК – хімічне споживання кисню;

ГДК – гранично допустима концентрація;

ГДВ – гранично допустимий викид;

ГДКв – гранично допустима концентрація речовин у воді.

1.4 Нормативні посилання

ДСТУ 2316- 93. (ГОСТ 21-94). Цукор-пісок. Технічні умови

ДСТУ 2586-94. Знаки дорожні. Загальні технічні умови

ДСТУ 3296- 95. Виробництво спирту етилового з харчової сировини. Терміни та визначення

ДСТУ 3357-96. Цукор рідкий. Технічні умови

ДСТУ 3696-98. (ГОСТ 30561-98). Меляса бурякова. Технічні умови

ДСТУ 3768:2004. Пшениця. Технічні умови

ДСТУ 3769-98. Ячмінь. Технічні умови

ДСТУ 4063-2001. Бензини автомобільні. Технічні умови

ДСТУ 4159-2003. Безпека дорожнього руху. Організація дорожнього руху. Умовні позначення на схемах і планах

ДСТУ 4161-2003. Система управління безпечністю харчових продуктів

ГСТУ 46.045.2003. Зерно. Методи визначення умовної крохмалистості

ГОСТ 12.1.003-83. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны

ГОСТ 12.1.007-76. ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности

ГОСТ 12.1.010-76. ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.012-90. ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.018-93. ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования

ГОСТ 12.1.029-80. ССБТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация

ГОСТ 12.1.030-81. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление

ГОСТ 12.1.044-89. (ИСО 4589-84) ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения.

ГОСТ 12.2.003-91. ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.062-81. ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные

ГОСТ 12.2.124-90. ССБТ. Оборудование продовольственное. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.002-75. ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.006-75. ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.020-80.ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.4.026-76. ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности

ГОСТ 1510-84. Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение

ГОСТ 2874-82. Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством

ГОСТ 10674-97. Вагоны-цистерны магистральных железных дорог колеи 1520 мм. Общие технические условия

ГОСТ 13844-68. Мерники металлические технические. Методы и средства поверки

ГОСТ 13950-91. Бочки стальные сварные и закатные с гофрами на корпусе. Технические условия

ГОСТ 14192-96. Маркировка грузов

ГОСТ 14198-78. Циклогексан технический. Технические условия

ГОСТ 18995.1-73. Продукты химические жидкие. Метод определения плотности

ГОСТ 26319-84. Грузы опасные. Упаковка

2 Вимоги до виробництва високооктанової кисневмісної добавки до бензинів

2.1 Загальні вимоги

Виробництво ВКД можна здійснювати лише на державних підприємствах, перелік яких затверджує КМУ. Використання ВКД в межах України можуть здійснювати лише нафтопереробні підприємства, перелік яких затверджує КМУ.

Підприємства, виробничі цехи, дільниці, лабораторії та інші структурні підрозділи, які здійснюють виробництво і контроль за виробництвом ВКД підлягають обов'язковій атестації на відповідність вимогам, що встановлені чинними законодавчими актами України щодо забезпечення охорони здорового життя людей, охорони довкілля, а також на відповідність санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам.

Атестацію підприємств провадить орган, уповноважений чинним законодавством.

Аналітичні та вимірювальні лабораторії атестує орган центральної виконавчої влади, уповноважений чинним законодавством.

Орган, який провадить атестацію, зобов'язаний надати заявнику комплект зразків документів для підготовки атестації.

Атестат акредитації видають у разі підтвердження відповідності, він є чинним протягом зазначеного у ньому строку. У разі внесення в період чинності атестата змін до вимог стосовно проведення обов'язкової атестації або стосовно технологічного циклу виробництва, підприємство підлягає переатестації в частині цих змін.

Виробництво ВКД здійснюють за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання ВКД. Приміщення, в яких здійснюють виробництво ВКД, та місця зберігання ВКД вважають акцизним складом. На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби України за місцем розташування акцизного складу.

Представник органу державної податкової служби здійснює постійний безпосередній контроль за дотриманням встановленого порядку денатурування, зберігання та відпуску ВКД.

Порядок роботи представників органу державної податкової служби на акцизному складі встановлює уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань оподаткування. При цьому розпорядок роботи представників органу державної податкової служби повинен відповідати режиму роботи акцизного складу, встановленому його власником.

Виробники ВКД зобов’язані постійно працювати над удосконаленням технологічних процесів, повинні використовувати передові технології, які усувають або знижують дію шкідливих факторів виробничого середовища, зменшують теплоенергетичні витрати та собівартість продукції, поліпшують якість кінцевої продукції. Нові технології повинні пройти відомчі випробування та бути прийняті державною комісією до експлуатації в установленому порядку та включені до типового технологічного регламенту.

Використання передових технологій та технологічних рішень здійснюють на підприємстві з дотриманням Законів України «Про авторське право і суміжні права» [15] та «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [16].

Норми втрат і норми виходу ВКД з одиниці сировини затверджують в порядку, що визначає КМУ. За понаднормативні втрати та за незабезпечення виходу нормативного виходу продукції накладають стягнення згідно з чинним законодавством України.

2.1.1 Вимоги до наявності основнох дозвільнох та нормативно-технічних документів

Виробник високооктанової кисневмісної добавки до бензинів повинен мати в наявності наступні документи:

- документ, що підтверджує включення в державний реєстр підприємств і організацій України;

- дозвіл про допуск підприємства до виробництва продукції, виданий відповідним органом державного пожежного нагляду;

- дозвіл на початок (подовження) роботи підприємства, виданий територіальним управлінням Державного комітету України по нагляду за охороною праці;

- довідку відповідного органу державної санітарно-епідемічної служби про санітарно-технічний стан виробництва і безпеки праці;

- атестат виробництва, виданий органами центрального органу вико-навчої влади, уповноваженого відповідно до законодавства;

- довідку органу державної податкової служби України про взяття заявника на облік як платника податків та про внесення місць зберігання ВКД до Єдиного реєстру;

- ліцензію на придбання, використання, зберігання, перевезення та використання прекурсорів [22], видану центральним органом виконавчої влади, уповноваженим чинним законодавством;

- типовий та виробничий технологічні регламенти на всі стадії виробництва продукції розроблений та затверджений в установленому порядку [111, 112];

- ліцензії на право використання об’єктів промислової власності згідно з Законами України «Про авторське право і суміжні права» [15] та «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [16];

чинні нормативно-технічні документи на всі види продукції, яку виробляють на підприємстві;
паспорт на культуру мікроорганізмів, що використовують на підприємстві та заключення на її непатогенність;
генеральний план підприємства;
будівельні паспорти на виробничі будівлі та споруди з обмірними кресленнями та відповідними відмітками в ході експлуатації;
паспорти або креслення загальних видів технологічного обладнання;
матеріали ідентифікації потенційно небезпечних обєктів та свідоцтво (довідку) про їх реєстрацію;
екологічний паспорт підприємства;
паспорт на відходи.

2.2 Вимоги до території підприємства

Вибір земельної ділянки для будівництва заводу по виробництву ВКД повинен бути виконаний згідно з ДБН А.2.2-3 [32].

Санітарно-захисні зони для заводів по виробництву ВКД визначаються згідно з “Державними санітарними правилами забудови населених пунктів” [52], або встановлюють на основі розрахунків та погодження в відповідних установах.

В проектах будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, зміни технологічного процесу заводів по виробництву ВКД повинні використовуватись передові технології, які усувають або знижують дію шкідливих факторів виробничого середовища.

Територія заводу по виробництву ВКД повинна бути огороджена та мати не менше двох воріт для в’їзду, виїзду.

Територію заводу розділяють на виробничу та допоміжну зони.

В виробничій зоні розміщують головний виробничий корпус, сховища для сировини та готової продукції, побутові приміщення.

В допоміжній зоні розміщують ремонтні майстерні, сховища палива, тари, котельну, гараж, сміттєзбірники та ін.

Допоміжну зону при новому будівництві розміщують по відношенню до виробничої так, щоб вітер переважного напрямку був з підвітряного боку.

Виробничі будівлі та споруди на території заводу мають бути розміщені з урахуванням будівельних норм, норм пожежної безпеки та виробничої санітарії, поточності технологічного процесу, найкоротших шляхів передачі сировини та напівпродуктів, відвантаження готової продукції.

Перед в’їздами на територію на видному місці повинна бути вивішена схема маршрутів руху транспорту згідно ГОСТ 12.3.020 та точок розвантаження (завантаження) сировини, допоміжних матеріалів та готової продукції, розташування основних і допоміжних будівель, запасних в’їздів-виїздів та рекламний щит соціальної реклами на протипожежну тему.

В’їзні (виїзні) ворота повинні легко відчинятися, мати пристрої, що виключають можливість їх самочинного відкривання та закривання, і сигналізацію, що попереджує про рух транспорту.

При утримуванні території необхідно дотримуватися вимог чинних правил безпеки праці, пожежовибухобезпеки, виробничої санітарії, мати подекадні графіки очищення території, виробничих приміщень і обладнання.

Головні проїзди, пішохідні доріжки, а також майданчики перед експедиціями і складами повинні мати тверде покриття. Проїзди повинні бути вільними для руху, без вибоїн.

Пішохідні доріжки повинні бути якомога коротшими, з щонайменшою кількістю перетинів з внутрішньозаводськими коліями, ширина доріжок тротуару повинна бути не менше 1,0 м.

У разі розміщення тротуарів поряд або на спільному з автомобільною дорогою земляному полотні вони повинні бути відділені від дороги роз’єднувальною смугою шириною не менше 0,8 м. Розташування тротуарів впритул до проїзної частини автомобільної дороги допускається лише під час реконструкції підприємства.

У разі прилягання тротуару до проїзної частини тротуар повинен бути на рівні верху бордюру.

Для переходу через канали повинні бути встановлені містки шириною не менше 0,8 м, огороджені поруччям висотою не менше 1,0 м.

Містки, проїзди, проходи, переїзди, естакади повинні бути обладнані світловими позначками для темного періоду доби.

Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті надійними накривками врівень з прилеглою територією, а під час проведення ремонтних робіт повинні бути огороджені.

В ремонтний період відкриті заглибини (котловани, траншеї, ями) повинні мати огорожі висотою 1,0 м з суцільною зашивкою знизу на висоту 0,15 м; тимчасово відкриті колодязі повинні бути огороджені або закриті щитами з встановленням попереджувальних (заборонних) переносних знаків безпеки, освітлюваних темної пори доби.

Резервуари з водою, артсвердловини, криниці мають бути споруджені згідно з чинними санітарними нормами.

Для вантажно-розвантажувальних робіт на заводі споруджують постійні вантажно-розвантажувальні майданчики (платформи, естакади) висотою на рівні підлоги вагону або кузова автомашини, а для рідких продуктів (мазут, ВКД тощо) – зливно-наливні пристрої.

Розвантажені матеріали необхідно розміщувати вздовж залізничної колії на відстані не менше 2,0 м від рейки.

Для збирання і тимчасового зберігання відходів виробництва і сміття повинні бути влаштовані водонепроникні, зі щільними накривками збірники місткістю, що не перевищує дводобове накопичення відходів.

Розміщення сміттєзбірників можливе на відстані не менше ніж за 25 м від виробничих і складських приміщень на асфальтованих або бетонованих майданчиках, габарити яких перевищують габарити основи збірників на 1,0 м з усіх боків. Видалення відходів повинно проводитись спеціальним транспортом у встановлений термін.

Тверді відходи виробництва рекомендовано вивозити з території у спецмашинах закритого типу.

Зберігання на території відходів виробництва заборонено.

Водостоки для відведення атмосферних вод необхідно регулярно очищати й утримувати у робочому стані.

Прибирання території потрібно проводити щоденно: у літній сухий період під’їзні шляхи та прилеглу до виробничих і побутових приміщень територію для запобігання запилення слід регулярно поливати; взимку проїзди і проходи необхідно очищати від снігу і льоду (при наявності), посипати піском при ожеледиці.

Вільні ділянки території повинні бути озеленені та упорядковані.

На території заводу повинні бути обладнані місця для відпочинку та куріння.

На території заводу не допустиме розміщення приміщень для проживання.

2.3 Вимоги до інженерних споруд та мереж

Інженерні споруди та мережі будують за індивідуальними та типовими проектами згідно з чинними нормами і правилами.

2.3.1 Автомобільні проїзди

Внутрішньозаводські автодороги повинні відповідати вимогам ДБН В.23-4 [34], СНіП 2.05.07[90], ГОСТ 12.3.020, ДСТУ 4159.

Норми ширини проїзду – 3,5 м при односторонньому та 6,0 м при двосторонньому русі транспорту.

Норма ширини пішохідних доріжок і містків через канави 1,0 м.

На території заводу згідно з правилами дорожнього руху, обладнують покажчики проїздів, переходів, а також знаки швидкості та напрями руху, місця стоянок автотранспорту. Необхідна кількість дорожніх знаків і покажчиків та місця їх встановлення повинні обґрунтовуватись схемою організації транспортних і пішохідних потоків.

Швидкість руху автомобільного транспорту по території заводу повинна бути вказана для кожного виду транспорту на спеціально вивішених (виставлених) дорожніх знаках і не перевищувати таких величин:

- при проїзді території підприємства – 10 км/год;

- на перетині залізничних колій, під час виїзду і в’їзду – 5 км/год;

- при русі автомобіля заднім ходом – 3 км/год;

- автовантажувачі, електрокари – 3 км/год;

При організації вантажопотоків на заводському подвір’ї слід уникати зустрічних і перехресних напрямків.

Ширину воріт автомобільних в’їздів на територію заводу належить приймати за найбільшою шириною автомобілів, що застосовують, плюс 1,5 м, але не менше 4,5 м. Ворота для проїзду автомобілів повинні відкриватися в середину території без самозакриття, мати, як правило, механічний привід.

Переїзди через залізничні колії повинні бути прокладені на рівні головок рейок, мати суцільні настили шириною не менше 3,5 м.

Криті проїзди автомобільних ваг та приймальних пристроїв повинні бути в ширину та у висоту не менше як по 3,5 м.

До всіх будівель і споруд заводу повинен бути забезпечений вільний під’їзд. Протипожежні розриви між будівлями захаращувати і використовувати для складування матеріалів, устаткування і для стоянки автотранспорту заборонено.

Закриття окремих ділянок доріг допустиме з дозволу керівника підприємства після попереднього узгодження з місцевими органами пожежного нагляду і за умови наявності об’їзних шляхів.

На період проведення ремонту доріг підприємства у відповідних місцях повинні бути установлені покажчики напрямків об’їзду або влаштовані переїзди через ділянки, де ведеться ремонт.

Ширина під’їзної частини автодоріг до виробничих корпусів повинна бути не менше 7 м, інших – з однобічним рухом автомобілів – 4,5 м.

2.3.2 Залізничні колії

Улаштування внутрішньозаводських залізничних колій, переїздів і переходів через них, організація і експлуатація залізничного господарства повинні задовольняти вимоги Правил технічної експлуатації залізниць, а також СНіП II-39[91], СНіП 2.05.07[90], СНіП III-38[92], СНіП II-89[93].

Залізничні колії улаштовують згідно з чинними нормами і правилами.

Ширину воріт залізничних в’їздів на територію підприємства належить приймати не меншою, ніж 4,9 м.

Вантажно-розвантажувальні рампи та платформи повинні мати не менше двох розосереджених сходів або пандусів. Ширина вантажно-розвантажувальних рамп і платформ у разі використання навантажувачів повинна бути не меншою, ніж 4,5 м.

Висоту платформи для залізничного транспорту слід приймати, як правило, рівною 1,4 м від рівня головки рейки. Для забезпечення відкриття дверей усіх типів ізотермічних вагонів уздовж залізничної колії платформа повинна мати знижену частину шириною 0,56 м та висотою 1,1 м від головки рейки.

Висота вантажної платформи для автомобільного транспорту повинна бути рівною 1,2 м від поверхні вантажно-розвантажувального майданчика.

Рампи з боку під’їзду автомобілів повинні бути обладнані відбійними брусками для обмеження заднього ходу автомобіля і відкидними колесовідбійними брусами, що запобігають падінню навантажувачів на ділянках рампи, вільних від вагонів.

Споруди для приймання (відвантаження) обладнують пристроями сигналізації.

Тупики залізничних колій повинні мати призму довжиною 5 м, виконану з піску або щебеню, і світловий сигнал.

Прокладання електрокабелів під залізничними коліями можливе на глибині не менше одного метра від головки рейки перпендикулярно полотну залізничної колії у спеціальних жолобах або трубах.

На кожну залізничну під’їзну колію повинні бути: технічний паспорт, план під’їзної колії, поздовжній профіль та креслення споруд.

Залізничні під’їзні колії, локомотиви і вагони, які знаходяться на балансі підприємства, повинні утримуватись ним у повній технічній справності.

Локомотиви і вагони, що належать заводу і виходять на колії загальної мережі залізниці, повинні відповідати вимогам “Правил технічної експлуатації залізниць”. Порядок виходу на станцію примикання локомотива, який належить підприємству, встановлює начальник відділення залізниці.

До роботи не допускають локомотиви (мотовоз, тепловоз, електровоз) із несправними звуковими і світловими сигнальними пристроями або гальмовим обладнанням.

На кожному локомотиві має бути не менше двох гальмових колодок для попередження самовільного руху вагонів, а також комплект сигнальних прапорців та сигнальний ліхтар.

Швидкість руху залізничного транспорту по території підприємства повинна бути вказана на спеціально вивішених (виставлених) дорожніх знаках за ДСТУ 2586 і не перевищувати таких величин:

- ешелон з локомотивом попереду – 15 км/год;

- ешелон з локомотивом позаду вагонів – 10 км/год;

- під час руху у важких умовах, на кривих малого радіусу, у разі недостатньої видимості, вагонних вагах, під час під’їзду до вагонів для зчеплення чи розчеплення, а також при переїзді, в’їзді або виїзді з території – 5 км/год.

Переміщення вагонів і всі роботи під час маневрів проводять під наглядом уповноваженого керівника робіт від підприємства. Під час виконання службових обов’язків на коліях залізниць працівники залізничних під’їзних колій підприємства зобов’язані мати при собі посвідчення встановленого зразка про перевірку знань і виконувати розпорядження чергового по станції або диспетчера.

Виходи з будівель не треба спрямовувати в бік залізничних колій, розміщених безпосередньо біля виробничих споруд.

За наявності виходів з виробничих або допоміжних будівель на залізничні колії, що розміщені ближче ніж за 6 м від будівель, повинна бути передбачена автоматична звукова сигналізація, що попереджає про наближення залізничного транспорту, а також встановлені бар’єри висотою не менше 1 м, які огороджують залізничні колії в місцях виходу з будівель.

В місцях перехрещень залізничних колій з автомобільними дорогами повинні влаштовуватись переїзди. Проїзд транспортних засобів і самохідних машин через залізничні колії у невстановлених місцях заборонено.

Переїзди повинні мати суцільний поміст, під’їзди, огороджені стовпцями і поруччям, електричне освітлення, шлагбауми, а також попереджувальну звукову або світлову сигналізацію.

В місцях перехрещень залізничних колій з пішохідними дорогами повинні бути влаштовані переходи, обладнані рівним суцільним помостом, укладеним на рівні з головками рейок, звуковою сигналізацією, електричним освітленням.

Переходи повинні бути обладнані шлагбаумами, попереджувальними знаками “Бережися потягу”, світловою або звуковою сигналізацією.

2.3.3 Електричні мережі

Вимоги до влаштування та експлуатації електричних мереж підприємства регламентуються чинними нормами та правилами: ПУЕ [81], ПТЕ [82], ДНАОП 0.00-1.32 [44], СНиП 3.05.06 [106], СНиП ІІ-4 [94], СН 174 [107], СН 357 [109], РД 34.21.122 [83], ДНАОП 0.00-1.29 [43].

Електрозабезпечення заводу рекомендовано виконувати від двох незалежних джерел живлення, які резервують один одного.

Для забезпечення електроспоживачів І категорії можливе використання дизельних електростанцій.

Новозбудовані електроустановки та такі, що реконструюються, повинні бути піддані приймально-здавальним випробуванням та вводитись до промислової експлуатації лише після прийняття приймальними комісіями з обов’язковим оформленням відповідних актів та протоколів.

Вся технічна документація, у відповідності до якої електроустановку було допущено до експлуатації, повинна зберігатись у особи, що відповідає за електрогосподарство.

На кожному заводі повинна зберігатись технічна документація, у відповідності з якою електроустановки підприємства були допущені до експлуатації. До її складу відносять:

- акти приймання скритих робіт;

- генеральний план ділянки, на який нанесені споруди та підземні електротехнічні комунікації;

- затверджена проектна документація з усіма наступними змінами;

- акти випробувань та налагодження устаткування;

- акти приймання електроустановок до експлуатації;

- виконавчі робочі схеми первинних та вторинних електричних сполучень;

- технічні паспорти основного устаткування;

- інструкції з обслуговування електроустановок та з охорони праці.

- акти виміру електричного опору заземлення.

Всі зміни в електроустановках, що вносять під час ремонтних робіт, треба негайно відображати у схемах та кресленнях за підписом особи, що відповідає за електрогосподарство, з наведенням її посади та дати внесення змін.

Оперативну документацію періодично (у встановлені на підприємстві терміни, але не рідше одного разу на місяць) повинен переглядати відповідальний за стан електрогосподарства та вживати заходи до усунення дефектів та порушень в роботі електроустаткування.

Розкопку кабельних трас або земляні роботи виконують лише з письмового дозволу керівника підприємства, при цьому наказом по підприємству повинна бути призначена особа з числа електротехнічного персоналу, що відповідає за цілісність кабелю на весь період проведення робіт, а розкритий кабель повинен бути закріплений для попередження провисання та захисту від механічних пошкоджень. На місці робіт встановлюють сигнальні вогні та попереджувальні плакати.

Місця прокладання кабелів у землі (кабельні траси) повинні бути ретельно позначені розпізнавальними знаками та нанесені на генплан підприємства. Кабелі треба прокладати на встановленій глибині та захищати від механічних пошкоджень згідно вимог ПУЕ [81].

Під час виконання робіт на кабельних лініях користуватися переносними лампами напругою понад 12 В заборонено.

Для освітлення закритих місць устаткування, що потребують періодичного огляду та налагодження, на шафах, пультах або нішах повинні бути встановлені штепсельні розетки на напругу не більше 12 В для ввімкнення переносних електросвітильників. Місця ввімкнення переносних світильників до електромережі необхідно позначити написом “Місцеве освітлення”.

Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують призначення окремих електроланцюгів та панелей.

Написи повинні виконуватись на лицьовій поверхні пристрою, а при обслуговуванні з обох боків – також на його задній поверхні.

На території треба передбачати можливість вимикання в електромережах напруги на окремих дільницях для проведення ремонтних робіт електропристроїв.

Електроосвітлювальні мережі території наносять на генеральний план; герметичні світильники розташовують у захисних сітках на висоті не менше 2,5 м (у галереях і тунелях на висоті 1,7 м); гаки, кронштейни й інші пристрої для підвішування освітлювальної арматури необхідно закріплювати на перекриттях, стінах, стовпах.

2.3.4 Тепломережі

Тепломережі підприємства включають:

- систему подачі гарячої води;

- систему опалення;

- паропроводи для подачі водяної пари;

- конденсатопроводи.

Улаштування мереж теплопостачання повинно відповідати вимогам:

- СНіП 3.05.03 [105]; СНіП 2.04.07 [97], СНіП II-35 [96], СНіП ІІ-89[93], ДНАОП 0.00-1.11[38].

Гарячу воду і водяну пару завод може одержувати від міських мереж, від суміжних підприємств або власних джерел теплової енергії. У разі автономного забезпечення заводу тепловою енергією в котельнях установлюють котли необхідної продуктивності.

Прокладання транзитних трубопроводів тепломереж не допустиме через приміщення сховищ, електротехнічні приміщення, пішохідні галереї і тунелі.

Відстань (в просвіті) від поверхні трубопроводів, опалювальних приладів і повітронагрівачів з теплоносієм температурою понад 105 ⁰С до поверхні конструкцій з горючих матеріалів необхідно приймати не меншою, ніж 0,1 м; у разі меншої відстані слід передбачати теплову ізоляцію цих конструкцій з негорючих матеріалів.

Трубопроводи в місцях перетинань з перекриттями, внутрішніми стінами і перегородками слід прокладати в гільзах з негорючих матеріалів; кінці гільз повинні бути на одному рівні з поверхнею стін, перегородок і стель, але на 0,03 м вище поверхні чистої підлоги. Слід передбачати закладання зазорів і отворів в місцях прокладання трубопроводів негорючими матеріалами, що забезпечують нормовану межу вогнестійкості огороджень.

Прокладання або перехрещення в одному каналі трубопроводів опалення з трубопроводами горючих рідин, парів і газів з температурою спалаху парів 170 ⁰С і менше або агресивних парів і газів не допустиме.

Трубопроводи постачання гарячої води та паропроводи повинні бути теплоізольовані.

Промивні води тепломереж і від споживачів необхідно направляти в каналізаційний колектор.

2.3.5 Водопостачання і каналізація

Водопостачання та каналізація будівель і споруд підприємств повинні відповідати вимогам СНіП 2.04.01 [95], СНіП 2.04.02 [98], СНіП 2.04.03 [89], ГОСТ 12.3.006.

Якість води, яку використовують у виробництві ВКД, повинна відповідати технологічним вимогам з урахуванням її впливу на якість продукції, що випускається, та забезпечувати відповідні санітарно-гігієнічні умови для обслуговуючого персоналу.

З метою скорочення водоспоживання та зменшення скидання стічних вод необхідно передбачати максимальне використання води повторно та у обороті.

Для пожежогасіння улаштовують як окремі системи водопостачання, так і використовують господарсько-питний водопровід з дотриманням вимог протипожежної безпеки.

Водозабірні споруди для питної води повинні мати зону суворого санітарного режиму, розміри якої встановлюють згідно з чинними СНиПами та погоджують з місцевими органами санітарного нагляду. Зона повинна бути огороджена, нічної пори освітлена.

Якість холодної та гарячої води, що використовують для господарсько-питних потреб, необхідно регулярно контролювати у встановленому порядку.

Напори у системах водопостачання належить визначати згідно умови нормальної роботи технологічного обладнання, санітарно-побутових приладів та пожежного обладнання.

Господарсько-питний водопровід, який живиться від міського водопроводу, не повинен мати безпосереднього з’єднання з іншим водопроводом.

В виробничих приміщеннях необхідно передбачати:

- забезпечення холодною водою питної якості та гарячою водою з використанням змішувачів;

- замивні крани для прибирання приміщень із розрахунку один кран на 500 м² площі, але не менше одного крану на приміщення.

На підприємстві, де джерела питного водопостачання не забезпечують всіх потреб споживачів, за погодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби, допустиме підведення води непитної якості до пісуарів та змивних бачків унітазів.

Відбір води з системи зворотнього водопостачання на технологічні потреби заборонений.

Прокладання труб водопостачання у приміщеннях електрощитової заборонене.

Каналізаційну мережу підприємств треба приєднувати до загальноміської каналізації за умови забезпечення характеристики стічних вод на рівні вимог чинних норм та правил.

Мережі водопроводу і каналізації, включаючи насосну станцію із запірно-регулювальною арматурою; прокладені під землею ізольовані трубопроводи; лічильники води; змивні пристрої та скиди в каналізацію; колектор каналізаційний; відстійники; дезінфекатори; пристрої скидання каналізаційних вод у міську каналізацію або очищених вод – підлягають постійному контролю відповідних служб.

Не допустиме улаштування усередині приміщень відстійників (у тому числі жироуловлювачів) для уловлювання домішок, що швидко загнивають, а також уловлювачів для легкозаймистих та горючих рідин.

Для запобігання проникнення газів з каналізаційної мережі до технологічного устаткування або приміщення цеху, всі санітарні прилади та приймачі, що встановлені на мережах побутової та виробничої каналізації, повинні бути обладнані гідравлічними затворами;

При реконструкції та будівництві нових вибухопожежонебезпечних цехів слід передбачати окрему виробничу каналізацію з самостійними випусками, вентиляційними стояками та гідрозатворами на кожному з них. Вентиляцію мережі необхідно передбачати через вентиляційні стояки, приєднані до найвищих точок трубопроводів.

Blog

Технічний регламент

НПС – навколишнє природне середовище;

ХСК – хімічне споживання кисню;