Вищий господарський суд україни

Вид материала

Документы

Содержание 1.1. Аналіз статистичних даних 1.2. Питання застосування законодавства 1.3. Юрисдикція господарських судів щодо спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства 2. Права на землю 2.1. Право власності на землю 2.1.1. Питання набуття права власності на земельні ділянки 2.1.2. Визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки 2.1.3. Вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки 2.2. Право користування землею 2.2.1. Право постійного користування земельною ділянкою 2.2.2. Припинення права користування земельною ділянкою 2.2.3. Право оренди земельної ділянки 2.3. Право земельного сервітуту 2.4. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) 3. Відповідальність за порушення земельного законодавства 3.1. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок 3.1.2. Правова оцінка зайняття земель об'єктами рекламних засобів 3.1.3. Повернення земельних ділянок у разі нездійснення дій щодо оформлення землекористування власником об'єкта нерухомості 3.1.4. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан шляхом знесення будинків, будівель і споруд 3.2. Самочинне будівництво 3.3. Стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів 4. Особливості вирішення спорів за окремими категоріями земель та суб'єктів 4.2. Спори щодо земель оборони 4.3. Спори щодо земель оздоровчого призначення ... Полное содержание

Подобный материал:

• Вищий господарський суд україни, 1103.02kb.
• Вищий господарський суд україни оглядовий лист від 22. 11. 2006 р. N 01-8/2622, 283.19kb.
• Вищий господарський суд україни постанова 15. 01. 2009 р. N 30/117, 103.06kb.
• Вищий господарський суд україни, 72.8kb.
• Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Удовиченко, 45.95kb.
• Господарський кодекс україни, 2834.51kb.
• Господарський кодекс україни, 2808.91kb.
• Господарський кодекс україни, 2960.29kb.
• Господарський кодекс україни, 3021.07kb.
• Господарський кодекс україни, 3053.43kb.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами

1. Загальна характеристика спорів

Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об'єктом права власності Українського народу.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 Закону України "Про судоустрій України" завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя у сфері земельних правовідносин, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.

Метою даного узагальнення є аналіз застосування господарськими судами земельного законодавства, виявлення складних і неоднозначних питань у судовій практиці вирішення відповідних спорів, розробка пропозицій щодо забезпечення однакового застосування господарськими судами норм права, а також заповнення прогалин у земельному законодавстві. В узагальненні проаналізовано практику розгляду господарськими судами спорів, пов'язаних із земельними правовідносинами, за 2006 - 2009 роки.

Враховуючи наведене у статті 47 Закону України "Про судоустрій України" визначення Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, що забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції, при підготовці даного узагальнення особливу увагу приділено фундаментальним правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду України (далі - ВСУ).

1.1. Аналіз статистичних даних

Згідно із статистичними відомостями, наданими судами першої інстанції, починаючи з 2006 року щорічно зростає кількість розглянутих господарськими судами України справ, що виникають при вирішенні спорів у сфері земельних правовідносин. Так, протягом 2008 року закінчено провадженням 5237 справ, що на 14 % більше, ніж у 2007 році (4482 справи); їх кількість, порівняно з 2006 роком (4063 справи), також збільшилася на 10 %.

Із загальної кількості справ цієї категорії, закінчених провадженням, у 2008 році прийнято 3828 рішень, що на 18 % більше, ніж у 2007 році (3256); їх кількість, у свою чергу, збільшилася на 13 % порівняно з 2006 роком (2878).

Аналіз структури вирішених спорів даної категорії та їх динаміки свідчить про тенденцію до збільшення частки розглянутих справ щодо надання земельних ділянок у користування, у тому числі в оренду (з 27,7 % у 2006 році до 30,7 % у 2007 році та 37 % у 2008 році), справ, пов'язаних із самовільним зайняттям земельних ділянок (з 24,4 % у 2007 році до 25,6 % у 2008 році), та зменшенням питомої ваги розглянутих справ з інших спорів. У більшості випадків це спори: про визнання недійсними актів щодо землекористування (з 31,6 % у 2006 році до 28,2 % у 2007 році та 22,2 % у 2008 році); про набуття та реалізацію права власності на земельні ділянки (з 7,4 % у 2007 році до 6,3 % у 2008 році); про припинення прав і вилучення земельних ділянок (з 8,6 % у 2006 році до 7 % у 2007 році та 6,2 % у 2008 році).

Загалом протягом 2006 - 2008 років господарськими судами України розглянуто 13782 справи, пов'язані із застосуванням земельного законодавства, зокрема:

- про надання земельних ділянок у користування, у тому числі в оренду, - 4440;

- про самовільне зайняття земельних ділянок - 3469;

- про набуття та реалізацію права власності на земельні ділянки - 867;

- про припинення прав і вилучення земельних ділянок - 990;

- про встановлення земельного сервітуту - 125;

- про забудову земельної ділянки державної власності - 66;

- про використання земель охоронних зон - 54;

- про захист прав іноземного інвестора - 7;

- про розпорядження земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації - 21.

1.2. Питання застосування законодавства

Слід зазначити, що здійснене узагальнення судової практики свідчить, що судами при вирішенні спорів не завжди береться до уваги необхідність застосування до земельних правовідносин спеціального законодавства, що призводить до помилкових обґрунтувань та висновків у судових рішеннях.

Водночас, слід зауважити, що в кожній окремій справі суд має звертати особливу увагу на те, що до правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

При цьому, застосовуючи нормативно-правові акти, суди мають враховувати, що згідно з частиною 4 статті 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та роз'ясненнями пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.96 року N 9 судам при вирішенні господарського спору необхідно виходити з того, що підзаконні нормативно-правові акти підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, що регулює ці правовідносини.

Особливу увагу при вирішенні даної категорії спорів судам слід звернути на рішення і висновки Конституційного Суду України (далі - КСУ), прийняті у сфері спірних правовідносин.