Вищий господарський суд україни

Вид материала

Документы

Содержание 3. Відповідальність за порушення земельного законодавства 3.1. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок 3.1.2. Правова оцінка зайняття земель об'єктами рекламних засобів

Подобный материал:

• Вищий господарський суд україни, 1103.02kb.
• Вищий господарський суд україни оглядовий лист від 22. 11. 2006 р. N 01-8/2622, 283.19kb.
• Вищий господарський суд україни постанова 15. 01. 2009 р. N 30/117, 103.06kb.
• Вищий господарський суд україни, 72.8kb.
• Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Удовиченко, 45.95kb.
• Господарський кодекс україни, 2834.51kb.
• Господарський кодекс україни, 2808.91kb.
• Господарський кодекс україни, 2960.29kb.
• Господарський кодекс україни, 3021.07kb.
• Господарський кодекс україни, 3053.43kb.

3. Відповідальність за порушення земельного законодавства

3.1. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

3.1.1. Повернення ділянок, зайнятих торговими кіосками без правовстановлюючих документів на землю

Серед справ цієї категорії численними є спори за позовами контролюючих органів (органів прокуратури) в інтересах держави в особі відповідних місцевих рад про звільнення господарюючими суб'єктами земельних ділянок, що використовуються останніми без правовстановлюючих документів, що виявляється при проведенні перевірок додержання законодавства у сфері отримання та використання земельних ділянок. Як свідчить судова практика, за наявності належних доказів такі позови задовольняються у повному обсязі (стаття 212 ЗК).

Разом з тим, при вирішенні цієї категорії спорів господарські суди по-різному підходили до правової оцінки наявних у відповідачів документів, які кваліфікувалися як правовстановлюючі на користування земельною ділянкою.

Зокрема, у справі господарського суду Харківської області за позовом Прокуратури в інтересах держави в особі Міськради до Підприємця рішенням місцевого суду в задоволенні позову було відмовлено з огляду на те, що відповідач займав спірну земельну ділянку на підставі ордера на здійснення торгівлі з кіоску, який суд визнав правовстановлюючим документом.

Постановою апеляційного суду вказане рішення місцевого суду було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. При цьому апеляційний суд на підставі статей 116, 125, 126 ЗК дійшов висновку, що ордер на право здійснення торгівлі з кіоску не є документом, який підтверджує право користування земельною ділянкою.

У справі ж господарського суду Харківської області за позовом Прокуратури в інтересах держави в особі Міськради до Управління з контролю за використанням та охороною земель і Товариства до Підприємця - про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку рішенням суду першої інстанції позов задоволене з огляду на те, що відповідач користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Постановою апеляційного суду зазначене рішення місцевого господарського суду було скасовано та у позові відмовлено. Апеляційний суд вказав, що, оскільки дозвіл (ордер) на право розміщення кіоску, виданий відповідачеві в установленому порядку, не анульований, то відповідач правомірно на підставі цього ордера займає відведену йому для торгівлі з лотка земельну ділянку.

Однак ВГСУ вказану постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У постанові ВГСУ, зокрема, зазначалося, що документ дозвільного характеру, яким є ордер, надає суб'єкту господарювання право на здійснення господарської діяльності на певній території, земельній ділянці або в певному приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК). Отже, суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив надання відповідачу згідно з ордером дозволу на здійснення торгівлі на певній земельній ділянці з наданням йому певного права на цю земельну ділянку.

3.1.2. Правова оцінка зайняття земель об'єктами рекламних засобів

Господарськими судами розглядався також ряд справ щодо зайняття земельних ділянок зовнішніми рекламними засобами. Проблемним виявилися питання: чи є самовільно зайнятою земельна ділянка, на якій розміщено зовнішній рекламний засіб, та чи є обов'язковим у таких випадках отримання правовстановлюючих документів на земель ну ділянку, на якій такий рекламний засіб розміщено? Позиції судових інстанцій з цього питання різняться.

Так, у справі господарського суду Автономної Республіки Крим рішенням місцевого суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у задоволенні позову Прокуратури в інтересах держави в особі Сільської ради до Товариства про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що у даному випадку має місце не самовільне зайняття земельної ділянки, а використання земельної ділянки згідно з дозволом органу місцевого самоврядування без правовстановлюючих документів; але спеціальним законом, який регламентує правовідносини у сфері реклами, не встановлено обов'язкового отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Скасовуючи судові рішення у даній справі, ВГСУ звернув увагу судів на таке.

Розміщення рекламного засобу на земельній ділянці передбачає її використання (встановлення, поточні монтажні роботи тощо), а використання землі в Україні згідно із статтею 2 Закону України "Про плату за землю" є платним. Крім того, частиною третьою статті 125 ЗК (в редакції, чинній до внесення змін від 05.03.2009 року) визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Суди вказані обставини залишили поза увагою і не дали правової оцінки правомірності використання земельної ділянки для встановлення і розміщення на ній металевої конструкції на фундаменті, яка використовується у якості рекламного носія, без належних доказів відведення цієї ділянки для зазначеної мети; не встановили, чи дотримано органами місцевого самоврядування порядок передачі відповідачу земельної ділянки для розміщення рекламного засобу виходячи з вимог земельного законодавства та вимог Закону України "Про місцеве самоврядування" щодо повноважень органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин.

При розв'язанні іншого спору у справі господарського суду Автономної Республіки Крим рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, так само відмовлено у задоволенні позову Прокуратури, заявленого в інтересах держави в особі Сільської ради до Товариства про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідач встановив рекламну конструкцію за згодою Сільської ради на підставі договору відповідно до вимог чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері реклами. Законом України "Про рекламу" не передбачено проведення землевідводу і оформлення земельної ділянки для встановлення реклами.

ВГСУ, залишаючи постанову апеляційного суду у даній справі без змін, зокрема, зазначив, що розміщення зовнішньої реклами регламентується спеціальним нормативним актом - Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року N 2067. Вказані Правила містять перелік необхідних документів для отримання дозволу на розміщення реклами, в якому не зазначені документи про землевідвід. Перелік документів для отримання дозволу є вичерпним.

Ухвалою ВСУ відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ у цій справі.

Необхідно звернути увагу судів на те, що згідно з редакцією статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", що діяла до 15.04.2009 року, порядок отримання дозволу на будівництво тимчасових споруд та розміщення реклами визначається місцевими правилами забудови відповідно до закону. За змістом чинної редакції вказаної статті розміщення тимчасових споруд і реклами здійснюється в порядку, встановленому законодавством.