Geum.ru

Вищий господарський суд україни постанова 15. 01. 2009 р. N 30/117

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА


15.01.2009 р. N 30/117


Про визнання укладеним договору оренди землі


Відмовлено у порушенні провадження з перегляду

ухвалою Судової палати у господарських справах

Верховного Суду України

від 23 квітня 2009 року


Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Грейц К. В. - головуючого, Бакуліної С. В., Глос О. І., розглянувши касаційне подання заступника прокурора міста Києва на постанову від 31.05.2007 Київського апеляційного господарського суду у справі господарського суду міста Києва N 30/117 за позовом ТОВ "Київтурекспрес" до - Київської міської ради - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) про визнання укладеним договору оренди землі (за участю представників: - позивача - не з'явились, - відповідача-1 - Ш. Ж. Е., - прокуратури - П. О. С.), встановив:


Рішенням господарського суду м. Києва від 02.04.2007 (суддя Ващенко Т. М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Андрієнка В. В., суддів Малетича М. М., Студенця В. І.), задоволені позовні вимоги ТОВ "Київтурекспрес" (з врахуванням їх уточнення в процесі розгляду справи) до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), визнано право ТОВ "Київтурекспрес" на оренду земельної ділянки на вул. Бауманській (Баумана), 32 у Шевченківському районі м. Києва для будівництва жилого будинку з офісно-торговельними приміщеннями згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, та який розроблений відповідно до вимог Земельного кодексу України та рішення Київської міської ради від 15.07.2004 N 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві", визнано укладеним з дня набрання даним рішенням законної сили договір оренди земельної ділянки площею 0,26 га, що знаходиться на вул. Бауманській (Баумана), 32 у Шевченківському районі м. Києва, між Київською міською радою та ТОВ "Київтурекспрес" в редакції, яка підписана ТОВ "Київтурекспрес" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та умовам Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 N 220, а земельну ділянку такою, що передана в оренду, з моменту набрання даним рішенням законної сили на умовах, визначених цим договором, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати у встановленому порядку договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтурекспрес".


Заступник прокурора міста Києва, вважаючи судові акти у справі такими, що порушують інтереси держави в особі Київської міської ради, в касаційному поданні просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 43 ГПК України, ст. ст. 1, 9, 93, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування".


17.10.2008 до Вищого господарського суду України надійшло касаційне подання заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справі N 30/117. Доповідачем у даній справі призначена суддя Вищого господарського суду України Грейц К. В.


Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2008 касаційне подання заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справі N 30/117 прийнято до провадження, з призначенням до розгляду на 13.11.2008.


13.11.2008 представником ТОВ "Турекспрес" - позивача у справі, заявлений відвід судді Грейц К. В. від участі у розгляді справи, в зв'язку з чим ухвалою Вищого господарського суду України від 13.11.2008 розгляд касаційного подання відкладено на 27.11.2008.


Ухвалою Заступника голови Вищого господарського суду України В. Москаленка від 14.11.2008 заява ТОВ "Турекспрес" залишена без задоволення.


27.11.2008 представником ТОВ "Турекспрес" заявлений відвід колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді Грейц К. В., суддів Глос О. І., Бакуліної С. В. від розгляду касаційного подання заступника прокурора міста Києва у справі господарського суду міста Києва N 30/117.


У зв'язку з відхиленням цього відводу ухвалою Заступника голови Вищого господарського суду України А. Й. Осетинського від 27.11.2008 наступне судове засідання в даній справі призначено на 15.01.2009 на 10 годин 15 хвилин після продовження у встановленому порядку процесуального строку розгляду касаційного подання у справі на один місяць.


Представники позивача і відповідача-2 своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 15.01.2009 не скористались.


Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників відповідача-1 і прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.


Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що на підставі згоди від 10.10.2005 N Д-1386 Київського міського голови на розроблення проекту відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Київтурекспрес" в оренду на 5 років земельної ділянки площею 0,277 га по вул. Баумана, 32 у Шевченківському районі м. Києва для будівництва багатоповерхового жилого будинку з використання першого поверху під офісно-торговельні приміщення з паркінгом та гостьовою стоянкою, позивач забезпечив розробку проекту відведення земельної ділянки та своїм листом від 05.02.2007 N 5/1 звернувся до Київської міської ради з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, надіславши підписані ним два примірника проекту договору оренди для відповідного оформлення.


Разом з тим, договір оренди земельної ділянки Київською міською радою не було підписано. Вважаючи, що таким чином Київська міська рада порушує право на придбання в оренду спірної земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом.


Задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачем права оренди спірної земельної ділянки, визнання з моменту набрання судовим рішенням укладеним договору оренди, а земельну ділянку такою, що передана в оренду, а також зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати у встановленому порядку договір оренди земельної ділянки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі, в порушення власних повноважень і порядку укладення господарських договорів, встановленого ст. 181 Господарського кодексу України, ухилилися від розгляду запропонованого позивачем проекту договору оренди землі, який відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та умовам Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 N 220, натомість позивачем дотримано усі вимоги чинного порядку набуття права оренди на земельну ділянку.


Втім, висновки судів попередніх інстанцій про підставність і ґрунтовність позовних вимог колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору.


Так, згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.


Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.


Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".


Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 92 Земельного кодексу України).


Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Кодексу).


Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.


Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.


Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.


Втім, в порушення зазначених законодавчих приписів, судами не встановлено, чи розглядалось питання щодо спірної земельної ділянки і надання її в оренду позивачеві на сесії ради, і чи прийняте органом місцевого самоврядування у встановленому законом порядку позитивне рішення щодо цих питань або рішення про відмову у їх позитивному вирішенні.


Зважаючи на те, що необхідною передумовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір, а, тим більше, вважати його укладеним в примусовому порядку за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.


При цьому відповідно до ч. 9 ст. 123, ч. 16 ст. 151 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду обумовлене наявністю відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або погодженні місця розташування об'єкту, також, до компетенції судів може бути віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути відповідне питання на сесії ради, а не прийняття судом замість ради конкретного і бажаного позивачем рішення щодо розпорядження землею.


Отже, задовольняючи позов, суди не врахували право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в оренду земельної ділянки і залишили поза увагою, що до вирішення радою цього питання право позивача на оренду не може вважатись порушеним, відтак, є передчасним висновок судів попередніх інстанцій про задоволення всіх інших позовних вимог, які є похідними від цієї основної вимоги про визнання права.


Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося і те, що згідно ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, при цьому, судами не встановлено чи відповідає примус до укладення договору за рішенням суду за відсутності волевиявлення ради на укладення договору оренди землі вимогам ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України щодо обов'язковості укладення такого договору.


Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.


Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.


Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.


Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.


Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.


Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами попередніх інстанцій не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач, пов'язує виникнення у нього права на позов у обраний ним спосіб захисту, а у відповідачів - обов'язку укласти і зареєструвати договір оренди землі.


Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх вищевикладених вказівок цієї постанови.


Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:


Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справі господарського суду міста Києва N 30/117 та рішення від 02.04.2007 у цій справі скасувати.


Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.


Касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.


 


Головуючий, суддя  К.В. Грейц 

Судді: С.В. Бакуліна  О.І. Глос