Geum.ru

Вищий господарський суд україни

Вид материалаДокументы

Содержание


4. Особливості вирішення спорів за окремими категоріями земель та суб'єктів
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

4. Особливості вирішення спорів за окремими категоріями земель та суб'єктів

4.1. Землі сільськогосподарського призначення (спори щодо зміни цільового призначення)


У категорії справ з розгляду спорів про зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення розглядалися спори щодо відшкодування втрат сільськогосподарських угідь внаслідок вилучення їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Відповідно до статті 207 ЗК втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель і чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, підлягають відшкодуванню.

Правильність проведеного розрахунку втрат стала предметом розгляду у справі господарського суду міста Севастополя, у якій було встановлено, що рішенням Міськради із земель запасу, категорії земель сільськогосподарського призначення відповідачу було передано земельну ділянку для будівництва і обслуговування будівель і споруд сектору цивільної авіації строком до 1 січня 2052 року.

Згідно з розрахунком, наданим Філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук, втрати сільськогосподарського виробництва були визначені в сумі 37166,84 грн., які перераховані відповідачем на рахунок місцевого бюджету.

Проведеною Прокуратурою перевіркою достовірності та повноти нарахування сум втрат сільськогосподарського виробництва, що підлягали сплаті до бюджету відповідачем, було встановлено застосування невірного нормативу при розрахунках, що призвело до заниження відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва до бюджету.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду та постановою ВГСУ, було відмовлено у задоволенні позовних вимог на підставі ненадання доказів втрат сільськогосподарського виробництва від вилучення ріллі та з урахуванням висновків ґрунтознавчої експертизи, згідно з якою на момент укладення між Міськрадою і Товариством договору оренди земельна ділянка не була переведена у категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення і залишилась у категорії земель сільськогосподарського призначення.

Судовою експертизою у справі встановлено, і це відзначено в судових актах, що земельна ділянка земель запасу сільськогосподарського призначення площею 3,9783 га на момент передачі її в оренду Товариству не могла розглядатися як така, що належала до основних засобів виробництва в сільському господарстві. Водночас, названа земельна ділянка відноситься до перелогів (відповідно до ГОСТ 26640-85 "Земли, термины и определения", перелоги - це землі, які раніше орали, а згодом більше року, починаючи з осені, не використовували для засіву сільськогосподарських культур і не готують під пар).

У справі господарського суду міста Києва Прокуратура звернулась із позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель України та Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим до Ради міністрів АРК, третя особа без самостійних вимог - Підприємство, про визнання недійсною постанови відповідача "Про затвердження проекту відведення і надання земельної ділянки в оренду Підприємству".

Позов мотивовано тим, що на підставі оскаржуваної постанови, в порушення вимог статті 207 ЗК, здійснено вилучення сільськогосподарських земель без відшкодування втрат сільськогосподарських угідь. Також прокуратура посилалася на те, що, всупереч вимогам статей 123, 124 ЗК, статей 35, 36 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", оскаржуваною постановою проект відведення земельної ділянки затверджено на підставі недійсного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 19.04.2005 року, узгодженого після доопрацювання 22.04.2005 року, строк якого становить три роки.

Справа розглядалася судами неодноразово. Під час останнього розгляду справи рішенням суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем наявності порушень порядку надання земельної ділянки, передбаченого чинним законодавством, зокрема статтями 20, 124, 125 ЗК.

ВГСУ вказане рішення місцевого суду скасовано, позов задоволене. Суд касаційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не встановлено наявності передбачених законом підстав для зміни відповідачем категорії земельної ділянки, яка перебувала у запасі на території Сільської ради, із земель сільськогосподарського призначення до земель іншої категорії. За вимогами статті 20 ЗК така зміна мала бути здійснена за рішенням повноважного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. При розгляді справи не доведено факту виконання вимог цієї норми.

Також ВГСУ зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору, а відповідач - при прийнятті оскаржуваної постанови не врахували обставини, які свідчать про наявність постійного чи тимчасового використання земельної ділянки, цільове використання земельної ділянки після експлуатації родовища та про її власне цільове призначення, категорію, можливість відновлення і подальшого раціонального використання відповідно до вимог статей 4, 5, 30, пункту 4 статті 66, статті 79 ЗК.

Враховуючи викладене, а також з огляду на відсутність в оскаржуваній постанові відповідача вимог про рекультивацію і відшкодування втрат після експлуатації земельної ділянки орендарем у порядку, визначеному статтями 207, 208 ЗК, без зазначення підстав для звільнення від такого відшкодування, на відсутність на момент прийняття оскаржуваної постанови чинного висновку державної землевпорядної експертизи суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційного подання Прокуратури, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог.