Східноукраїнський національний

Вид материала

Конспект

Содержание 3.1. Методи документального контролю. Арифметична перевірка Нормативно-правова перевірка Економічною перевіркою Відновлення кількісно-сумового обліку Хронологічна перевірка Контрольний запуск сировини й матеріалів у виробництво Повна ревізія охоплює перевіркою усі види фінансово-господарської діяльності підприємства, часткова

Подобный материал:

• Східноукраїнський національний університет, 2834.55kb.
• Східноукраїнський національний університет, 2589.71kb.
• Східноукраїнський національний університет, 2401.62kb.
• Східноукраїнський національний університет, 2401.62kb.
• Східноукраїнський національний університет, 926.8kb.
• Східноукраїнський національний університет, 1383.6kb.
• Східноукраїнський національний університет, 707.5kb.
• Східноукраїнський національний університет, 404.71kb.
• Східноукраїнський національний університет, 307.07kb.
• Східноукраїнський національний університет, 579.02kb.

Тема 3: Загальні методичні прийоми контролю

3.1. Методи документального контролю.

3.2. Методи фактичного контролю

3.3. Ревізія як метод контролю


3.1. Методи документального контролю

Метод контролю – це сукупність способів та прийомів перевірки законності, достовірності та доцільності операцій. Під прийомом контролю варто розуміти спеціальну дію (або ряд дій), спрямованих на виконання конкретного контрольного завдання.

Прийоми документального контролю використовують до бухгалтерських документів, записів в облікових регістрах, даних звітів і балансів тощо. Об’єктом документального контролю є інформація, що характеризує здійснені операції (рис. 3.1)



Рис. 3.1. Прийоми документального контролю

Формальна перевірка документів вивчає належне заповнення документа в частині наявності всіх необхідних реквізитів.

Арифметична перевірка дає можливість переконатися в правильності підрахунку підсумкових сум у реєстрах бухгалтерського обліку. За допомогою цього прийому перевіряються підсумки в графах і рядках одного документа, а також результуючі показники, що поєднують дані з різних документів.

Нормативно-правова перевірка полягає у вивченні операцій з точки зору на їх відповідності різним нормативним актам, законодавству тощо.

Експертна перевірка спрямована на виявлення підробок в документах, встановлення реальності документу і реквізитів та записів, які містяться в ньому.

Економічною перевіркою встановлюють доцільність господарських операцій шляхом з’ясування, яку ж користь, економічну вигоду вони надають, чи були складені економічно обґрунтовані розрахунки і які отримані кінцеві результати.

Прийом логічної перевірки розглядає такі параметри фінансово-господарської діяльності підприємства, як законність, обґрунтованість, доцільність виконання конкретної операції.

Під зустрічною перевіркою варто розуміти контроль тотожності окремих реквізитів у різних примірниках того самого документа. Прикладами використання такого прийому є:

а) перевірка відповідності реквізитів у платіжних документах на ревізованому підприємстві і їхніх примірниках в установі банку;

б) перевірка наявності копії платіжного документа на підприємстві і його оригіналі в банку, що є спрощеним варіантом першого прикладу;

в) перевірка відповідності реквізитів у накладній, яка наявна на підприємстві, і в інших екземплярах, що зберігаються в постачальника;

г) перевірка наявності в постачальників підприємства, що перевіряється, других примірників, накладних (рахунків-фактур, рахунків і т.д.), що послугували підставою для оприбуткування зазначених у них цінностей;

ґ) перевірка тотожності реквізитів у різних примірниках первинних документів, що обґрунтовують витрату матеріалів на виробництво, й т.д.

Під взаємною перевіркою розуміється контроль тотожності окремих реквізитів у різних за змістом документах. Це також один з найбільш використовуваних прийомів документального контролю, бо в бухгалтерському обліку кожна операція висвітлюється, як правило, у декількох документах. Основною відмінністю цього методу від зустрічної перевірки можна назвати зіставлення різних за своїм змістом і структурою документів, а не декількох примірників одного документа. Виходячи з розглянутих при взаємній перевірці документів, її можна розбити на кілька рівнів:

а) перевірка взаємопов'язаної первинної документації;

б) зіставлення даних первинних документів з інформацією в регістрах синтетичного й аналітичного обліку;

в) перевірка відповідності даних між регістрами аналітичного й синтетичного обліку;

г) порівняння інформації в різних регістрах синтетичного обліку;

г) контроль відповідності показників звітності з даними в регістрах зведеного обліку;

д) перевірка відповідності розпорядницьких і виконавчих документів.

Зміст контрольного порівняння полягає в перевірці кількісної інформації про рух однорідних запасів за між інвентаризаційний період, шляхом додавання до залишку товарів на початок періоду кількості товарів, що надійшли, і віднімання задокументованого витрачання.

Відновлення кількісно-сумового обліку відтворює за первинними документами надходження та витрачання запасів за кожним артикулом.

Зворотне обчислення полягає у підрахунку за фактичним випуском готових виробів, витрачання сировини у відповідності до встановлених норм, який співставляється з фактичним списанням сировини за первинними документами за цей же період.

Хронологічна перевірка полягає в контролі яких-небудь однотипних операцій у порядку їх здійснення.

Максимальний ефект при виконанні контрольних процедур може бути досягнутий тільки при вмілому поєднанні методів документального й фактичного контролю, а не їхньому відособленому використанні.


3.2. Методи фактичного контролю

Прийоми фактичного контролю спрямовані на перевірку наявності засобів підприємства і їхнього реального стану. Головними з них є: інвентаризація; контрольний запуск сировини й матеріалів у виробництво; лабораторні аналізи та різного роду експертизи.

Інвентаризація - це перевірка відповідності фактичної наявності матеріальних цінностей і засобів у місцях їхнього зберігання даним бухгалтерського обліку. За допомогою цього прийому фактичного контролю перевіряючі можуть переконатися у вірогідності даних бухгалтерського обліку, проконтролювати дотримання умов по забезпеченню схоронності матеріальних цінностей і засобів, а також визначити розмір надлишків або недостач, виявлених у цілому по підприємству або в розрізі матеріально відповідальних осіб.

Проведення інвентаризації доручається спеціально створеній комісії. При здійсненні внутрішньогосподарського контролю її склад визначає керівник підприємства. Якщо інвентаризація проводиться з ініціативи різних контролюючих органів, у робочу комісію повинен входити представник організації, яку перевіряють. Але в обох випадках обов'язкова присутність матеріально відповідальної особи.

Перед початком інвентаризації перевірці піддаються вимірювальні прилади. Матеріально відповідальні особи дають письмове підтвердження про те, що вся документація про надходження і витрати інвентаризовані цінності здана в бухгалтерію (або пред'явлена комісії).

У період проведення інвентаризації відбувається тимчасове припинення операцій по прийому й витратах матеріальних цінностей. Результати, отримані в її ході, висвітлюються в інвентаризаційних описах, порівнювальних відомостях, актах інвентаризації.

Контрольний запуск сировини й матеріалів у виробництво полягає в тому, що працівники цеху в присутності одного із членів ревізійної групи проводять запуск у виробництво певної кількості (партії) сировини або матеріалів. По завершенні виробничого процесу перевіряючий з'ясовує, скільки отримано готової продукції, а також частку відходів виробництва. Таким чином, використовуваний прийом дає можливість визначити реальну витрату сировини й матеріалів на виробництво одиниці (або партії) готової продукції.

За допомогою лабораторних аналізів ревізори одержують інформацію про якісні характеристики цінностей, що перевіряються. Такого роду перевірці можуть піддаватися як матеріали, що витрачаються у виробництві, так і готова продукція підприємства, що перевіряється. Якщо провести лабораторні аналізи на підприємстві неможливо, то досліджувані цінності вилучаються перевіряючими у встановленому порядку й аналізуються в спеціальних лабораторіях. Як правило, перевіряючі цінності аналізуються на предмет відповідності стандартам і вимогам, які наводяться в сертифікатах якості.

Експертиза використовується при вивченні якісних параметрів документальних даних, матеріальних цінностей та інших питань, коли в процесі ревізії або перевірки виникає ряд питань, які ревізійна група не може перевірити самостійно. Тобто виникає необхідність одержати письмовий висновок експерта на підставі проведеної ним експертизи.

Досить часто при використанні перерахованих методів використовується також прийом отримання письмових пояснень. Контролер може отримувати пояснення від працівників підприємства, що перевіряється, з питань, що виникають у ході дослідження. Крім того, він може звертатися за довідками і до різних організацій. Особа може відмовитись давати пояснення, якщо це стосується себе, членів родини, близьких родичів тощо.


3.3. Ревізія як метод контролю

Ревізія (від лат. rеvіsіо - перегляд) - форма документального контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку та звітності; спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнення коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Ревізія є найбільш розповсюдженою формою економічного контролю. Вона має чіткий правовий статус, що закріплює межі її поширення, терміни проведення, права й обов'язки посадових осіб, порядок оформлення і розгляду результатів.

Основні причини необхідності ревізій:

- неусвідомлення окремими працівниками необхідності ощадливості і збереження власності;

- не завжди ефективний попередній і поточний контроль з боку керівників, бухгалтерів і фахівців відповідних служб;

- недоліки в підборі кадрів матеріально відповідальних осіб, неякісна інвентаризація, недосконалість системи матеріальної відповідальності тощо.

Предметом ревізії є документальні дані, які вивчаються за допомогою спеціальних прийомів з позиції їх достовірності, законності та обґрунтованості, а об’єктом – окремі факти та операції, що формують господарчі процеси, сукупність яких і є діяльністю кожного суб’єкту.

Ревізія проводиться відповідно до законодавства про підприємства. При цьому перед ревізією ставиться мета:

• перевірка на відповідність господарських операцій на всіх стадіях;
  
• виявлення фактів господарських та фінансових порушень, розкрадань, безгосподарності і марнотратства;
  
• встановлення причин і умов, що сприяють порушенням;
  
• встановлення винних осіб;
  
• застосування заходів щодо відшкодування нанесеної шкоди;
  
• внесення пропозицій щодо усунення недоліків та порушень;
  
• прийняття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб.
  

Ревізія сприяє підвищенню ефективності діяльності, але не виконує прогнозної функції.

Класифікація ревізій проводиться за різними ознаками За ознакою ревізуючих органів ревізії бувають позавідомчі і внутрішньовідомчі. Позавідомчі ревізії здійснюють органи міністерств чи відомств, внутрішньовідомчі ревізії призначаються розпорядженням керівника вищестоящої чи організації установи.

За ознакою повноти перевірки розрізняють ревізії повні і часткові. Повна ревізія охоплює перевіркою усі види фінансово-господарської діяльності підприємства, часткова - лише окремі види чи діяльності господарських операцій (касові, розрахункові, товарні, виробничі і т.п.).

За організаційною ознакою ревізії бувають плановими і позаплановими. Ревізії, що проводяться за визначений період часу (одних, два чи три роки) і охоплюють перевіркою усі види фінансово-господарської діяльності (повні ревізії), вважаються плановими і передбачаються в планах проведення ревізій. До позапланових належать ревізії, що проводяться в окремих випадках і з різної причини (у випадку виявлення недоліків, при наявності сигналів про недоліки в роботі, порушеннях і зловживаннях, з метою контролю за якістю ревізії і т.п.).

За колом питань, що підлягають перевірці, ревізії бувають наскрізні і тематичні, комплексні і некомплексні. Наскрізні ревізії проводять для перевірки взаємозалежних госпрозрахункових організацій і підприємств.

Тематичні - це ревізії переважно по окремому питанню (темі). Вони охоплюють максимальну кількість підприємств (перевірка стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності).

Комплексні ревізії включають усі види контролю й охоплюють виробничу і господарсько-фінансову діяльність підприємств, при цьому здійснюються документальна ревізія, економічний аналіз, перевірка оперативної роботи і т.п.. Такі ревізії проводить бригада, що складається з ревізорів, бухгалтерів, економістів, менеджерів і інших фахівців.

Некомплексні ревізії проводяться в невеликих по обсягах роботи підприємствах, а також під час часткових ревізій за участю одного чи двох ревізорів. Наприклад, ревізія в дитячій установі, школі.

За порядком проведення ревізії поділяються на первинні, повторні та додаткові. Первинні ревізії здійснюються за певний період на конкретному підприємстві даним складом ревізорів вперше за встановленим завданням, яке передбачене планом ревізії.

Повторні ревізії проводяться у зв’язку з низькою якістю первинної ревізії, необ’єктивним, неправильним або некваліфікованим висвітленням результатів в акті ревізії за вимогою слідчих органів та з деяких інших причин. Як правило їх здійснює новий склад ревізорів.

Додаткові ревізії призначаються ля доповнення або уточнення окремих питань, а також для виявлення нових обставин, не викритих попередніми ревізіями.

Перераховані види ревізій при вмілій, раціональній їхній організації забезпечують збереження коштів, попередження фактів зловживань, підвищення ефективності роботи суб'єктів підприємницької діяльності.


Контрольні питання

1. Розкрийте поняття «метод господарчого контролю».
   
2. Чим відрізняється метод контролю від прийому?
   
3. Назвіть основні прийоми документального контролю.
   
4. Дайте характеристику прийомів документального контролю: перевірки окремого документу.
   
5. Охарактеризуйте прийом перевірки декількох документів.
   
6. Які методичні прийоми використовуються для здійснення фактичного контролю?
   
7. Охарактеризуйте основні прийоми фактичного контролю.
   
8. Розкрийте сутність ревізії як методу контролю.
   
9. В чому полягає мета ревізії?
   

Питання для самостійного вивчення

1. Яка мета застосування методів документального контролю?
   
2. У яких випадках застосовують прийоми фактичного контролю?
   
3. Які методичні прийоми переважають в практиці ревізорів в Україні?
   
4. На яких принципах базується проведення ревізій?
   
5. Чи може підприємство самостійно проводити ревізію своєї діяльності?
   
6. Чим відрізняються планова та позапланова ревізії?
   
7. Чи різний порядок проведення ревізій контролерами-ревізорами та податковими інспекторами?
   

Перелік рекомендованої літератури

1. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М. Петренко Н. І. Контроль і ревізія. Вид 3-е., доп і. перероб. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 544 с.
   
2. Жила В.Г.Ревізія та аудит: Навч. посібник.-К.: МАУП, 1998.-96с.
   
3. Мурашко В.М., Сторожук Т.М., Мурашко О.В. Контроль і аудит фінансово - господарської діяльності: Навчальний посібник/ за заг. ред. П.В. Мельника. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 311 с.
   
4. Павлюк В.В., Сердюк В.М., Акаєв Ш.М. Контроль і ревізія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.-196с.
   
5. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія. – К.: Знання - Пресс, 2002. – 253 с.
   

Тема 4: Державна контрольно-ревізійна служба та її функції в господарському контролі

4.1. Державна контрольно-ревізійна служба та її функції

4.2. Права та обов’язки ревізорів

4.3. Планування контрольно-ревізійної роботи

4.4. Організація проведення ревізії


4.1. Державна контрольно-ревізійна служба та її функції

У ринкових умовах господарювання, у період широкого використання автоматизованих систем керування і комп'ютеризації і при наявності різних форм власності значно підвищується роль контролю, підсилюються функції і задача державної контрольно-ревізійної служби.

Статус державної контрольно-ревізійної служби, її функції і правові основи діяльності визначає Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. № 2939-ХП.

ДКРС складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в АРК., областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах , містах і районах міст.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підкоряється йому. Вона координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів і органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, другими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Основні функції державної контрольно-ревізійної служби:

1. організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в АРК, областях, містах Києві і Севастополеві з проведення ревізій і перевірок;
   
2. узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої і виконавчої влади;
   
3. проводять ревізії і перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах і інших органах державної виконавчої влади, у державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, що отримують кошти з бюджету і з державних валютних фондів;
   
4. проводять ревізії і перевірки правильності витрат державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, які діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;
   
5. проводять ревізії і перевірки повноти оприбуткування, правильності витрат і збереження валютних коштів;
   
6. здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями і перевірками;
   
7. розробляють інструктивні та інші нормативні акти щодо проведення ревізій і перевірок;
   
8. здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підлеглих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій і перевірок і розповсюджують його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.
   

Крім цього, органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства по фінансових питаннях.


4.2. Права та обов’язки ревізорів

Проведення ревізійного процесу неможливе без участі в ньому ревізора. Ревізор – це службова особа, яка уповноважена власником (органом управління) виконувати контрольні функції з перевірки діяльності підприємства незалежно від форми власності.

Права, обов'язки і відповідальність ревізорів регламентовані законодавством про ДКРС.

Ревізору надані наступні права:

- ревізувати і перевіряти грошові і бухгалтерські документи, звіти, кошториси та ін. документи, що підтверджують надходження і витрати коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки їх фактичної наявності;

- мати вільний доступ на склади, у сховища, виробничі й інші приміщення для їхнього обстеження;

- залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірювань будівельних, монтажних і ремонтних робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

- вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошей і розрахунків, опечатувати каси, склади, архіви, а у випадку виявлення підробок - вилучати необхідні документи, залишаючи в справах акт вилучення і копії чи реєстри вилучених документів;

- одержувати від банків необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції і залишки коштів;

- одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб письмові пояснення;

- пред'являти керівникам, іншим посадовим особам вимоги щодо усунення виявлених порушень;

- стягувати в доход держави коштів підприємств, одержаних за незаконними угодами і з порушенням діючого законодавства;

- накладати на керівників і інших службових осіб адміністративні стягнення, застосовувати до підприємств фінансові санкції.

При проведенні ревізії господарської діяльності ревізор зобов’язаний:

- сурово дотримуватись Конституції та законів України;

- у випадках виявлення зловживань і порушень діючого законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій і повідомляти про них державні органи;

- забезпечувати дотримання комерційної і службової таємниць;

- об'єктивно викладати виявлені факти порушень і зловживань;

- надавати допомогу працівникам підприємства, що ревізується, в усуненні виявлених недоліків;

- доповідати керівництву підконтрольного підприємства про результати ревізії та брати участь у розробці заходів щодо усунення виявлених недоліків;

- перевіряти повноту і своєчасність виконання рекомендацій з результатів попередньої ревізії.

Ревізор несе відповідальність за:

- своєчасність, належну якість ревізії та об'єктивність викладання її результатів;

- повне чи часткове приховування виявлених порушень і зловживань чи їхнього заниження;

- правильність і обґрунтованість висновків за результатами ревізії;

- використання службового становища в корисних цілях;

- передчасне розголошення матеріалів ревізії.


4.3. Планування контрольно-ревізійної роботи

Ревізійний процес складається з цілого ряду послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення і відділений за часом. Розрізняють такі етапи: 1) планування ревізії; 2) підготовка до ревізії; 3) складання програми проведення ревізії; 4) організація роботи на місці (об'єкті) ревізії; 5) документальна і фактична перевірка; 6) систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій; 7) узгодження й обговорення наслідків ревізії на підприємстві; 8) затвердження матеріалів ревізії; 9) контроль за виконанням рішень, прийнятих по матеріалах ревізії.

Проведення ревізій і перевірок повинне здійснюватися на підставі планів, затверджених керівництвом вищого органу контрольно-ревізійної служби. Позапланові ревізії й перевірки проводяться на підставі окремих доручень правоохоронних органів та органів державної влади.

Плани проведення ревізій і перевірок складаються за встановленою формою для двох відособлених документів: плану комплексних ревізій та плану тематичних перевірок (рис. 4.1.).

Документальні ревізії

№ з/п	Назва підприємства	Попередня перевірка	Планована ревізія	Виконання
Дата закінчення	Ревізований період	П.І.Б. ревізора	Ревізований період	Дата початку	Дата закінчення