Протокол №12

Вид материалаДокументы

Содержание


Примітка 1.3 «Консолідована фінансова звітність»
Примітка 1.4 «Первісне визнання фінансових інструментів»
Примітка 1.5 «Торгові цінні папери»
Зменшення корисності (знецінення активів).
Кредити, умови яких було переглянуто Банком.
Зобов’язання кредитного характеру.
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   26




Примітка 1.3 «Консолідована фінансова звітність»



ПАТ АКБ «КОНКОРД» не має учасників консолідованої групи, показники річної звітності яких включаються до консолідованого фінансового звіту.


Примітка 1.4 «Первісне визнання фінансових інструментів»



Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на:
  • фінансові активи;
  • фінансові зобов’язання;
  • інструменти власного капіталу;
  • похідні фінансові інструменти.

Фінансові інструменти первісно оцінюються та відображаються за їх фактичною собівартістю, яка складається зі справедливої вартості активів, зобов’язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Справедлива вартість фінансових інструментів під час первісного визнання дорівнює фактичній ціні операції.

Банк визначає справедливу вартість фінансового активу або фінансового зобов'язання шляхом дисконтування всіх очікуваних майбутніх грошових потоків із застосуванням ринкової процентної ставки щодо подібного фінансового інструменту.

Банк, як учасник ринку, як правило, укладає угоди на ринкових умовах. Тому за переважною більшістю угод ринковою процентною ставкою є фактична процентна ставка за угодою.

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю; фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю.

Інструменти власного капіталу Банку представлені простими акціями, які визнаються в балансі Банку за номінальною вартістю, тобто вартістю їх придбання акціонерами Банку згідно проспекту емісії акцій при первинному розміщенні.


Примітка 1.5 «Торгові цінні папери»



У 2010 році облік цінних паперів у торговому портфелі банку ПАТ «АКБ «КОНКОРД» здійснювався відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005р. № 358.

Цінні папери у торговому портфелі банку відображаються у звіті Баланс стаття «Торгові цінні папери» (примітка 5).

Банк обліковував у торговому портфелі наступні цінні папери:
  • іменні інвестиційні сертифікати.

У 2010 році торгові цінні папери оцінювались за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки. Витрати на операції з придбання визнавались за рахунками витрат під час первісного визнання таких цінних паперів.

Аналітичний облік цінних паперів за балансовими рахунками 3003 Плану рахунків вівся в розрізі їх емітентів та випусків.

Цінні папери в торговому портфелі переоцінювались у зв’язку зі зміною їх справедливої вартості – суми, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. На дату балансу результат переоцінки відображався за аналітичним рахунком балансового рахунку 6203 на суму різниці між справедливою вартістю цінного папера і його балансовою вартістю в кореспонденції з балансовими рахунками 3007.

У разі реалізації цінних паперів з торгового портфеля прибуток (різниця між вартістю реалізації та балансовою вартістю) обліковувався за аналітичним рахунком балансового рахунку 6203, який включається в доходи або збитки та відображається у Звіті про фінансові результати за рядком 3 «Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку».

У торговому портфелі банку немає цінних паперів, які є об’єктом операцій репо.


Примітка 1.6 « Кредити та заборгованість клієнтів»

  • Метод оцінки кредитів та заборгованості клієнтів.

Кредити є непохідними фінансовими інструментами, що не котируються на активному ринку.

Кредити первісно відображаються в сумі основного боргу відповідно до економічної суті та залежно від строку кредитування за рахунками з обліку короткострокової або довгострокової кредитної заборгованості за справедливою вартістю (в сумі фактично наданих (отриманих) коштів, уключаючи комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов’язані з операцією) відповідно як фінансовий актив та фінансове зобов’язання і не підлягають взаємозаліку.

Банк визначає справедливу вартість кредитів шляхом дисконтування всіх очікуваних майбутніх грошових потоків із застосуванням ринкової процентної ставки, яка за умов відсутності активного ринку формується Банком на основі застосування останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами в посиланні на поточну справедливу вартість іншого ідентичного інструмента.

Якщо під час первісного визнання Банк визнає кредит за процентною ставкою, що є вищою або нижчою від ставки, що застосовується на цю ж дату для подібних кредитів, то в бухгалтерському обліку між справедливою вартістю та вартістю договору визнається прибуток або збиток.

Після первісного визнання Банк у звітному році оцінював кредити за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту (премії).

У звіті Баланс надані кредити та заборгованість клієнтів відображені за амортизованою собівартістю за вирахуванням резервів на покриття збитків від їх знецінення. До складу кредитів та заборгованості клієнтів відноситься заборгованість за наданими кредитами і нарахованими за ними доходами.

Якщо балансова вартість наданих кредитів перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їх корисності з послідуючим формуванням спеціальних резервів.

  • Зменшення корисності (знецінення активів).

З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників Банк щомісяця здійснює аналіз якості кредитного портфеля та оцінку кредитних ризиків за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, як у національній, так і в іноземній валюті за станом на кінець кожного звітного періоду. При цьому використовується внутрішня методика Банку з урахуванням вимог Національного банку України.

Знецінення наданих кредитів визнається при виникненні однієї або декількох збиткових подій, які відбулись після первісного визнання кредиту, та які мають вплив на суми або строки первісно оцінених грошових потоків та які можливо достовірно оцінити. 

Фактори, які банк враховує при визначені об’єктивних свідчень понесених збитків від знецінення активів, включають інформацію про ліквідність позичальників, платоспроможність, ділові та фінансові ризики, прострочення погашення заборгованості в обумовлені кредитним договором строки, справедливу вартість забезпечення. 

Основним фактором знецінення кредиту є порушення терміну сплати та можливість реалізації забезпечення. У разі виявлення фактів, що можуть вказувати на розбіжність між поточною ринковою вартістю об'єкта застави та його справедливою вартістю на дату складання балансу здійснюється переоцінка застави.

Резерв створюється в результаті індивідуальної оцінки ризику та знецінення окремих наданих кредитів.   Формування резерву на покриття можливих збитків за кредитними операціями у Банку виконується відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000р. із змінами і доповненнями. Резерв формується у валюті заборгованості щомісячно в повному обсязі розрахункової суми (виходячи з величини амортизованої собівартості кредиту на дату формування резерву), незалежно від фінансових результатів діяльності. Створений резерв використовується лише для погашення заборгованості, визнаної рішенням Правління Банку безнадійною. Списана за рахунок резерву безнадійна заборгованість обліковується за позабалансовими рахунками до закінчення строку позовної давності, визначеного чинним законодавством України або до моменту отримання відшкодування або настання обставин, визначених Обліковою політикою Банку.

  • Кредити, умови яких було переглянуто Банком.

Реструктуризація заборгованості за кредитом здійснюється Банком з метою забезпечення умов своєчасного виконання позичальником своїх зобов’язань.

Реструктуризація кредитної заборгованості здійснюється з урахуванням вимог положень Національного банку України та внутрішніх нормативних документів шляхом погодження нових умов кредитування, у тому числі таких як продовження строків погашення (пролонгація), зміни графіку погашення, зміни валюти кредиту, тощо. Після перегляду умов та підписання угоди з позичальником кредит більше не вважається простроченим.

У разі переведення боргу на іншого позичальника або продажу заставного майна з погашенням існуючої заборгованості здійснюється припинення визнання діючого фінансового інструменту та визнання нового.

Станом на 01.01.2011р. в Банку обліковується одна кредитна заборгованість, за якою відбулась реструктуризація, в сумі 286 тис. грн.

Інформація про кредитний портфель, його якість та забезпечення розкрита у примітках «Кошти в інших банках» та «Кредити та заборгованість клієнтів».

  • Зобов’язання кредитного характеру.

Зобов’язання з кредитування включають зобов’язання Банку з надання клієнтам кредитів та гарантії.

На протязі 2010 року Банк гарантій не надавав, зобов’язань кредитного характеру у частині акредитивів не мав.

На підставі «Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затверджених постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007 року та внутрішнього Положення банку «Про кредитування», Банк веде позабалансовий облік гарантій, що були надані у попередні роки.

Інформація про зобов’язання, що пов’язані з кредитуванням, розкрита у примітках «Потенційні зобов’язання банку» та «Резерви за зобов’язаннями».

Зобов’язань кредитного характеру у частині акредитивів на протязі 2010 року Банк не мав.