Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей підсумкової конференції наукового товариства слухачів, курсантів І студентів
| Вид материала | Документы |
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ, 628.82kb.
- Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
- Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 548.72kb.
- Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.
УДК 621.9
Геращенко І.В., студент 357 навчальної групи, керівник: Карпусь В.Є., професор, доктор технічних наук, професор кафедри інженерної механіки Академії внутрішніх військ МВС України;
ВИБІР НАЙВИГІДНІШИХ РЕЖИМІВ БАГАТОІНСТРУМЕНТНОЇ ОБРОБКИ НА АВТОМАТИЗОВАНИХ ВЕРСТАТАХ
Режими різання визначають, в основному, продуктивність обробки на металорізальних верстатах, тому визначення оптимальних режимів різання (швидкості різання та подачі) є важливою техніко-економічною задачею при проектуванні технологічних операцій.
Вибір найвигідніших режимів різання – відповідальний етап проектування процесів механічної обробки. Режими різання в значній мірі визначають ефективність технологічних процесів та обладнання. Особливо актуальна проблема вибору оптимальних режимів різання в автоматизованому виробництві, де поширеними і ефективними є автоматичні та поточні лінії з агрегатних верстатів, призначені для комплексної обробки деталей. Аналіз верстатомісткості різних видів обробки на агрегатних верстатах із ЧПК показав, що найбільш поширеними є процеси свердління та зенкерування. Тому методика розрахунків найвигідніших режимів багатоінструментної обробки викладена стосовно до цих видів обробки.
В якості критерію оптимальності доцільно прийняти основний (технологічний) час, мінімальне значення якого відповідає максимальній продуктивності та інтенсивності обробки, бо доведено, що при цьому суттєво зменшується собівартість деталі.
Оптимізація режимів багатоінструментної обробки виконується з використанням комплексного критерію – інтенсивності багатоінструментної обробки, що враховує розрахункову інтенсивність формоутворення та витрати часу на заміну різальних інструментів. Найвигідніший період стійкості при багатоінструментній обробці, відповідає максимальній величині інтенсивності багатоінструментної обробки.
Величина стійкості інструментів, що відповідає максимальній інтенсивності багатоінструментної обробки, залежить від матеріалу ріжучої частини інструмента, оброблюваного матеріалу, часу зміни одного інструмента і кількості ріжучих інструментів у комплекті та не залежить від виду (свердління або зенкерування) і параметрів обробки. Економічні затрати, залежні від режиму різання в зоні стійкості, відповідної максимальній інтенсивності багатоінструментній обробці, зі зміною стійкості змінюються несуттєво.
Таким чином, сутність методики розрахунку найвигідніших режимів багатоінструментної обробки полягає у визначені найвигіднішого періоду стійкості інструментів.
УДК 621.9
Гребеник Р.Ю., студент 357 навчальної групи, керівник: Кириченко О.М., кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри інженерної механіки Академії ВВ МВС України
АНАЛІЗ СТАНУ ПАРКУ ПОЗАШЛЯХОВИКІВ ВІЙСЬКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Розглядаються основні вимоги до військових позашляховиків та стан парку вітчизняних та зарубіжних всюдиходів.
В роботі висвітлюється історія появи позашляховиків взагалі та особливості військових всюдиходів.
Підкреслюється, що військові відомства усіх індустріальних країн відразу звернули увагу і проявили не аби яку зацікавленість про появі нового виду наземного транспорту – автомобілів.
Наводяться основні тактико-технічні характеристики первісних всюдиходів («Віліс», «Форд-GPW») та сучасних («Нісан», «БМВ-Х1», «Форд»).
Представлені порівняльні характеристики кращих зарубіжних позашляховиків з вітчизняними, розглядаються перспективи подальшого розвитку всюдиходів, особливо військового призначення.
УДК 539.3
Бєляєв І.С., студент 359 навчальної групи, Кузьменко С.В., студент 359 навчальної групи, керівник: Раківненко В.П., кандидат технічних наук, доцент, зав. кафедри інженерної механіки Академії внутрішніх військ МВС України
РОЗРАХУНОК НА МІЦНІСТЬ КРИВОШИПА НАПРЯМНОГО КОЛЕСА
Перевіряється міцність кривошипа напрямного колеса в небезпечних точках по третій теорії міцності. Розрахункова схема його - ламаний статично невизначний стержень, який працює на сумісну дію згину з крученням.
На кривошип напрямного колеса прикладається навантаження, яке діє по перпендикуляру до його площини. Це навантаження приводить до складного опору в перерізах кривошипа. Складний опір – це деформації, при яких у поперечному перерізі виникає одночасно декілька внутрішніх зусиль . В перерізах кривошипа виникають крутячі моменти, згинаючі моменти і поперечні сили. З розрахункової схеми видно, що цей ламаний стержень має «зайву» опору, тобто система статично невизначена. Для розв’язання такої задачі при згині використовується метод сил – універсальний метод, за допомогою якого можна розкривати статичну невизначеність систем при будь-якій деформації.
В цьому випадку система один раз статично невизначена, тому складається одне канонічне рівняння. Будуються епюри згинаючих моментів – грузова і одинична. Визначаються переміщення за правилом Верещагіна, розв’язується канонічне рівняння, звідки знаходиться реакція опори, яка була «зайвою» силою. Остаточно будуються епюри згинаючих моментів, поперечних сил і крутячих моментів. Від згинаючого моменту виникають нормальні напруження, від поперечної сили і крутячого моменту – дотичні напруження. Але впливом дотичних напружень від поперечної сили нехтуємо, бо вони значно менше дотичних напружень, які викликані крученням. Таким чином, елементи в небезпечних точках знаходяться в плоскому напруженому стані – по чотирьох гранях діють дотичні напруження, а до двох з цих граней прикладені ще і нормальні напруження.
В задачах такого типу міцність перевіряється за теоріями міцності. Розрахунок на міцність кривошипа напрямного колеса проводиться по третій теорії міцності, яка застосовується для конструкцій, виконаних з пластичних матеріалів.
УДК 629. 1:62.23
Плугатор Р.І., курсант 417 навчальної групи, керівник: Літовченко П.І., доцент кафедри інженерної механіки Академії внутрішніх військ МВС України
ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ПОВЕРХНЕВОГО ЗМІЦНЕННЯ І ЇХ ВПЛИВУ НА ВТОМНУ МІЦНІСТЬ ПІВОСІ АВТОМОБІЛЯ
Виконано автоматизований розрахунок і дослідження запасу втомної міцності півосей автомобіля з різними методами поверхневого зміцнення. На основі порівняльного аналізу результатів запропоновано використання статико-імпульсного методу поверхневого зміцнення півосей, який дає можливість збільшити запас втомної міцності, знизити шорсткість поверхні і відрізняється простотою технології, економічністю, екологічною безпекою
Півось автомобіля є відповідальною ланкою трансмісії автомобіля, яка передає обертальний момент від диференціалу на ходові колеса. Відомо [1], що витривалість валів і півосей значною мірою залежить від поверхневої твердості їх робочих поверхонь, особливо при наявності на них концентраторів напружень – шліців, галтелей, різьби тощо. Півосі виготовляється з якісних, як правило, легованих сталей, із застосуванням поверхневого зміцнення методами термічної (ТО) або хіміко-термічної обробки (ХТО). Звичайно методи ТО і ХТО відрізняються складністю технологічного процесу і обладнання для нього, високою енергоємністю, значним негативним впливом на навколишнє середовище. В теперішній час ведеться пошук нових ефективних, економічних, екологічно безпечних методів поверхневого зміцнення. Одним з таких є метод статико-імпульсної обробки (СІО), суть якого полягає у навантаженні зони деформації керованим імпульсним впливом з високою енергією, варіюючи параметрами якого можна забезпечувати необхідний стан поверхневого шару деталі [2].
Технологія зміцнення СІО, джерелом якої є гідравлічний генератор механічних імпульсів включає два етапи: попереднє статичне й наступне періодичне імпульсне навантаження інструмента. Перевагами СІО перед іншими способами ППД є мала енергоємність, високий коефіцієнт передачі енергії, можливість впливу на зміцнювану поверхню керованим імпульсом, компактність пристрою для зміцнення та можливість установки його на металообробне встаткування.
В даній роботі з допомогою спеціальної комп’ютерної програми було проведено розрахунки п’яти варіантів півосі автомобіля ГАЗ 3321(Газель), які відрізняються матеріалами і методами поверхневого зміцнення (таб.).
Таблиця – Результати перевірного розрахунку півосі на втомну міцність
| №№ варіантів | Матеріал півосі | Термічна обробка | Запас втомної міцності |
| 1 | Сталь 45 | Гартування СВЧ | 1,435 |
| 2 | Сталь 20Х | Цементація | 1,503 |
| 3 | Сталь 15ХГНТА | Цементація | 1,911 |
| 4 | Сталь 25ХГМ | Нітроцементація | 2,608 |
| 5 | Сталь 34ХНМ | ППД (СИО) | 2,266 |
Порівняльний аналіз запасу втомної міцності показав, що використання СІО забезпечує значний запас втомної міцності у шліцьовому перерізі півосі (n=2,266), який лише незначно менший, ніж той, який досягається при нітроцементації. При цьому забезпечується низька шорсткість обробленої поверхні, висока твердість і зносостійкість, простота технологічного обладнання, низька вартість і екологічність процесу зміцнення [3].
УДК 621.891:621.85
Леус О.С., сержант 419 навчальної групи, керівник: Калінін П.М., кандидат технічних наук, доцент, професор кафедри інженерної механіки Академії внутрішніх військ МВС України
ПІДВИЩЕННЯ ПЛАВНОСТІ ХОДУ ЗУБЧАСТИХ ПЕРЕДАЧ КОРОБКИ ПЕРЕДАЧ АВТОМОБІЛЯ
В работе рассмотрены вопросы о выборе параметров цилиндрической зубчатой передачи коробки передач на этапе ее модернизации, которые бы обеспечивали постоянство суммарной длины контактных линий передачи, и, соответственно, повышали плавность хода, уменьшали внутренние динамические усилия, связаные с пересопряжением зубьев.
Питання підвищення плавності ходу приводних зубчастих передач, а відповідно, зниження динамічних явищ у зубчастих передачах, завжди були актуальними. У роботі розглядається питання про можливі шляхи модернізації евольвентних циліндричних зубчастих передач коробок передач автомобіля з метою мінімізації внутрішніх динамічних зусиль у передачах, які пов'язані з пересполученням зубців.
Проблема плавності роботи зубчастих передач пов’язана з сутністю евольвентного зачеплення. Відомо, що внаслідок зміни сумарної довжини
контактних ліній у циліндричних зубчастих передачах змінюється жорсткість зачеплення й, відповідно, виникають динамічні явища в зубчастих передачах. Відповідно до цього найвигіднішим для роботи зубчастої передачі є випадок 
, а однією з умов забезпечення сталості довжини контактних ліній зубів, що перебувають у зачепленні, є виконання умови 
=Ц, де 
– ціле число, а – коефіцієнт осьового перекриття зубчастої передачі.У роботі проведений аналіз шляхів забезпечення цілого значення коефіцієнта
і можливостей їх реалізації для зубчастих зачеплень передач коробок передач автомобілів. Враховуючи, що модуль зубчастого колеса, як правило, визнається умовами міцності зубців колеса на згин, то можливими шляхами збільшення плавності ходу є, зокрема, зміна кута 
нахилу зубців або зміна ширини 
зубчастих вінців.Вибір того чи іншого методу вирішення поставленої задачі залежить, по-перше, від умов проектування: проектування нової зубчастої передачі або модернізація зубчастої передачі в умовах заданих обмежень, наприклад, обмежень на зміну міжосьової відстані
, обмежень на зміну габаритів вузла, де використовується зубчаста передача. При модернізації вибір метода залежить від початкових умов: зубчаста передача напружена (напруження у зубцях близькі до допустимих) або зубчаста передача недовантажена.У роботі відпрацьована методика модернізації зубчастих передач коробок передач автомобілів і наведені результати оптимізації параметрів зубчастих передач роздавальної коробки автомобіля УРАЛ-4320 та коробки передач автомобіля КАМАЗ-5320. Встановлено, що для усіх досліджених зубчастих пар умова сталості сумарної довжини контактних ліній не виконується. В залежності від отриманих результатів аналізу з метою зменшення динамічних навантажень у зачепленнях розглянутих зубчастих передач запропоновані різні варіанти зміни параметрів передач, зокрема, зміни числа зубців шестерні з 29 до 23 для передачі постійного зачеплення коробки передач автомобіля КАМАЗ-5320, зміни числа зубців колеса першої передачі вищої ступені роздавальної коробки УРАЛ-4320, зміни ширини зубчастих коліс досліджуваних передач тощо.
Запропоновані у роботі заходи дозволяють зменшити динамічні навантаження у досліджуваних зубчастих передачах коробок передач автомобілівне порушуючи умови міцності та габаритні розміри розглянутих вузлів.
УДК 62-82(075)
Телишевський В. , студент 318 навчальної групи, керівник: Сапєліна Н.В., доцент кафедри інженерної механіки
ДО ПИТАННЯ ПРО ВИКОРИСТАННЯ ГІДРОПРИВОДІВ
Розглянуто устрій, принцип дії, область використання гідроприводів. Наведені переваги і недоліки у порівнянні з іншими видами передачі енергії і приведення до руху машин і механізмів.
Вибір того чи іншого виду приводу (механічного, електричного, пневматичного, комбінованого тощо) залежить від багатьох факторів і є актуальною задачею. Для рішення вказаної задачі проведено аналіз літературних даних щодо використання гідроприводів в різних галузях людської діяльності.
З'ясувалось, що на вибір виду приводу впливає багато факторів: так, при малих потужностях іноді краще застосовувати електро - або пневмоприводи, але, коли потрібні великі зусилля і швидкодія, слід віддати перевагу саме об’ємному гідроприводу. Причому , наприклад, в гірських і будівельно – дорожніх машинах, в яких ще в 30-40 роки минулого століття використовувались в основному механічні передачі, на цей час гідравлічні передачі використовуються в більш як 50% загального парку мобільних будівельно – дорожніх машин. Завдяки перевагам гідро передач, неухильно розширюється область їх використання. Перспективи розвитку гідроприводів багато в чому пов'язані із розвитком електроніки, оскільки, наприклад, удосконалення електронних систем дозволяє спростити керування рухом вихідних ланок гідроприводу.
Воловенко Д.А., старший сержант 417 навчальної групи, керівник: Афанасьєв В.В. доцент кафедри, к.т.н., майор
СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕДЕННЯ БЕЗПЕРЕРВНОГО ВОГНЮ ІЗ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ
З давніх часів стрілецька зброя була найбільш масовою у всіх арміях світу. До середини XIX ст. вогнепальна зброя застосовувалася з роздільним заряджанням, що вимагало від стрільця особливої вправності, великих витрат часу, обмежуючи маневреність бойових підрозділів. Поворотним етапом стала поява і застосування в бою унітарного патрона, який об'єднував всі елементи пострілу в єдине ціле. Спростився процес заряджання, підвищилася безпека в користуванні із зброєю, збільшився боєкомплект бійця та темп стрільби. Все це істотним чином відобразилося на якості оперативних дій військових підрозділів, дозволило принципово змінити тактику ведення бою.
Система стрілецького озброєння безперервно удосконалюється відповідно до зростаючих вимог, які залежать від зміни умов ведення бойових дій і визначають нові напрями в розвитку стрілецьких комплексів в цілому.
Патрон є головним елементом, що реалізовує основне призначення вогнепальної зброї - поразку живої сили і бойової техніки противника. Тривалий час розробка нових зразків патронів проводилася досвідченим, коштовним шляхом з орієнтацією на практику експлуатації аналогічних виробів. До 1970-1980-х років на базі фундаментальних досліджень склалася більш раціональна система проектування боєприпасів, в якій найповніше використовувалися методики балістичних розрахунків, оцінки ефективності дії по цілям, вирішення вузлових проблем надійності функціонування і експлуатаційної безпеки. При цьому найважливішою проблемою, яка вирішувалася на етапах проектування було створення зразка, що відрізняється високою виробничою технологічністю.
Сучасні методи проектування стрілецьких комплексів повинні базуватися на знанні процесів, що відбуваються при пострілі, на обліку взаємодії всіх елементів комплексу із залученням положень системного аналізу і сучасних досягнень обчислювальної техніки. Необхідність такого підходу визначається ускладненням зброї, її багатофункціональністю, застосуванням нових матеріалів, використанням прогресивних методів обробки в технологічних процесах виготовлення стрілецької зброї і патронів.
Масштаби витрачання патронів стрілецької зброї навіть в мирний час обчислюються мільярдами одиниць, що вимагає значних матеріальних витрат не тільки на їх виробництво, але ї на транспортування, зберігання, проведення полігонних випробувань. Тому питанням вдосконалення конструкцій, дослідженню можливостей застосування недефіцитних матеріалів, пошуку оригінальних рішень по досягненню високої ефективності дії по цілям, надійності і експлуатаційній безпеці необхідно приділити велику увагу. Розробка нових і модернізація існуючих зразків озброєння є безперервним процесом вдосконалення та підвищення вогневої потужності підрозділів ВВ МВС України.
Совсімов О.В., курсант 416 навчальної групи, керівник: Мокреєв В.І., викладач кафедри.
АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ ГРАНАТОМЕТНОГО ОЗБРОЄННЯ ПРИ ВЕДЕННІ БОЙОВИХ ДІЙ В АФГАНІСТАНІ ТА ЧЕЧЕНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ РФ
При веденні бойових дій в Афганістані широко застосовувалися гранатомети АГС-17.
При супроводі колон з вантажами, в дивізіях були батальйони супроводу вантажів (у кожній дивізії по одному батальйону). Батальйон складався з трьох рот супроводу вантажів. Дві роти на БТР-60, БТР-70 перебували безпосередньо в колоні супроводу. Один БТР-60 на 4-5 машин. Ці роти були посилені розрахунками АГС-17. На озброєнні кожного взводу було 2 розрахунку АГС-17, тобто з трьох БТР-60 або БТР-70 встановлювався АГС-17. Разом в роті знаходилося шість АГС-17.
У разі нападу АГС-17 застосовувалися в основному для придушення, знищення вогневих точок, живої сили противника, а також знищення снайперів. Застосування АГС-17 давало можливість підрозділам супроводу вантажів швидко ліквідувати вогневі точки та живу силу противника перешкоджають просуванню колон.
Одна рота перебувала на маршруті руху колон на блок-постах, на яких було по розрахунку АГС-17 для відбиття раптового нападу і прикриття колон з найбільш небезпечних напрямків. На блок-постах у розрахунків АГС-17 були дані для стрільби по найбільш небезпечним напрямками. Складалася картка вогню.
Інший варіант супроводу колони. У колоні в одному з КАМАЗів в кузові встановлювався АГС-17 на 4-5 машин супроводу. Борти зміцнювалися колодами і у випадку нападу з будь-якої сторони, борт відкривався, і розрахунок АГС-17 вів вогонь по вогневих точках, з яких вівся вогонь. Застосування АГС-17 для прикриття колон супроводу мало велике значення, так як ефективність ураження противника була велика.
Ще як варіант. Застосування АГС-17 спільно з ЗУ-2 мало великий ефект - це був руйнівний вогонь при відбитті нападу противника.
Розрахунки АГС-17 широко застосовувалися на базі МТЛБ, де ззаду башточки приварювалися вусики для кріплення АГС-17. Як правило, такі розрахунки на базі МТЛБ застосовувалися для прикриття підрозділів артилерійського дивізіону. Як правило, виділялося 1-2 відділення, тобто 2-4 розрахунку АГС-17.
Розрахунки АГС-17 завжди додавалися в розвідку, широко застосовувалися в засідках на небезпечних напрямках.
У гірських батальйонах крім взводу АГС-17 за штатом, в кожній мотострілецької роти було 3 мотострілкових взводу і гранатометному-кулеметний взвод.
Таким чином, в результаті дослідження щодо застосування автоматичного гранатомета АГС-17 можна зробити висновок, що автоматичний гранатомет успішно застосовується підрозділами у всіх видах бою, ефективний, надійний, не викликає нарікань з експлуатації та обслуговування. Однак, починаючи з Афганської війни, видно прагнення встановити АГС-17 на бойові машини, розширити сферу його застосування.
Застосування підствольного гранатомета ГП-75 широко застосовується в Афганістані і в Чечні.
При виконанні бойових завдань в кожному відділенні перебувало по два ГП-25, а при виконанні бойових завдань із забезпечення супроводу колон, на кожному БТР-60, БТР-70, тобто у відділенні було по 5 підствольних гранатометів ДП-25.
Широке застосування ГП-25 мав у населених пунктах зі знищення противника засів у будинках, вікнах, підвалах при прочісуванні.
ДП-25 застосовувалися при захопленні об'єкту, мови, прикриття при винесенні противника в групі забезпечення. Стрічка вішалася на грудях автоматника - 10 гранат.
Ведучи бій у місті, не слід забувати, що зведення гранати для ДП-25 відбувається через 10-15 метрів польоту після пострілу. Під час стрільби в вікна будинків на меншій відстані гранати можуть не вибухнути.
Підствольний гранатомет ГП-25 гарантовано ефективний на дальності від 40 до 2000 метрів, значно підвищив вогневу міць мотострілкових відділень взводу, але просто вистрілити за кут, в сусіднє вікно іноді не вдається - не встигає спрацювати головний детонатор пострілу ВОГ-25.
Широке застосування гранатомет РПГ-7 має при веденні бойових дій в місті, населеному пункті. У бойових умовах гранатомет слід переносити зі вставленою в стовбур гранатою. Якщо стоїть дощова, сира погода, то на гранату і ствольну частина гранатомета потрібно надіти поліетиленовий пакет, так як паперова ізоляція порохового заряду легко зволожується, що призводить до повної непридатності порохового заряду. Щоб пакет не злетів, його слід прикріпити до стовбура, обв'язавши шнуром. Перед пострілом пакет можна не знімати, стрільбі не заважає. Додаткові гранати з примкнутими пороховими зарядами найкраще переносити на плечі з допомогою швидкознімне пристосування з мотузкового ременя. Таким способом гранати можуть переносити як гранатометник, так і його помічники. Для захисту гранат від вогкості їх потрібно загорнути в водонепроникну тканину або поліетилен, поверх яких можна пристосувати переносний ремінь.
Перевірений у справі РПГ-7 не викликає нарікань, проте бійці із задоволенням, особливо у вуличних боях використовують постріли з осколково-фугасної гранатою китайського виробництва (захоплені у бойовиків), або ж винаходять конструкції із цвяхів, дроту поверх гранати для отримання ефекту осколкової дії.
Ясно, що тут також є можливість вдосконалення для вітчизняної промисловості. Створення до РПГ-7 осколкових, запалювальних, освітлювальних та інших спеціальних гранат істотно розширило б можливості підрозділів сил правопорядку.