Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей підсумкової конференції наукового товариства слухачів, курсантів І студентів

Вид материала

Документы

Содержание Методи балістичного проектування Вдосконалення системи озброєння вв мвс україни Сучасні піротехнічні засоби Ефективність застосування зброї нелетальної дії Об’єктивна індивідуальна бойова зброя Дослідження залежності розсіювання куль при стрільбі із стрілецької зброї від дальності стрільби Організаційно-технічні заходи щодо продовження термінів тривалого зберігання боєприпасів Розвиток озброєнь основаних на Системи управління озброєнням Перспективи розвитку пістолетів Сучасні розробки казенного підприємства АНАЛІЗ міцності та концентрації НАПРУЖЕНь Аналіз напруженого стану

Подобный материал:

• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ, 628.82kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 548.72kb.
• Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.

Дерев’янко А.В., курсант 416 навчальної групи, керівник: Корнієнко О.В., старший викладач кафедри, підполковник


МЕТОДИ БАЛІСТИЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ


Основні закономірності явища пострілу вивчаються за допомогою теоретичних та експериментальних методів. Дослідники з метою теоретичного вивчення складного явища пострілу поділяють його на більш прості процеси, виокремлюють найбільш істотні та нехтуюсь процесами, що мають другорядне значення. Таким чином, основні процеси схематизуються з метою застосування до них математичного апарату, щоб характеризувати той або інший період розвитку явища пострілу. При цьому схематизація процесів ґрунтується на спостереженнях, накопичених фактах і загальних міркуваннях фізики, хімії та інших наук.

У низці праць явище пострілу замінюється деякою спрощеною фізичною моделлю, що описується певною системою рівнянь. Характер цих рівнянь залежить від вибору схеми явища пострілу. Внаслідок розв’язування системи рівнянь встановлюються основні закономірності явища пострілу. Точність цих закономірностей залежить від того, наскільки повно вибрана схема описує явище пострілу.

Вказані закономірності покладена в основу теоретичних методів розв’язання задач внутрішньої балістики. Теоретичні методи балістики дають змогу описати різні сторони явища пострілу, а саме: зробити загальний аналіз, передбачити характеристики процесу пострілу та можливість спрямувати його у потрібному напрямку.

Узагальнюючи класифікацію теоретичних методів розв’язання задач внутрішньої балістики, наведемо найбільш поширені методи:

аналітичний;

чисельний метод без використання ЕОМ;

комбінований;

табличний;

графічний та графоаналітичний методи;

чисельний метод з використанням ЕОМ.

Аналітичні методи дозволяють швидко і в широких діапазонах аналізувати вплив різних факторів та параметрів на функціонування механізмів зброї. Проте навіть при застосуванні окремих припущень, математичні залежності та розрахунки, що потрібні для отримання кривих зміни тиску та швидкості з часом залишаються складними.

Табличний метод набув найбільшого поширення та використовується й досі. В основу табличного методу покладено сукупність статистичних даних, одержаних під час проведення експериментальних випробовувань озброєння та боєприпасів.

Графічний та графоаналітичний методи є різновидом чисельного методу. Їх сутність полягає у графічному інтегруванні та диференціюванні сукупностей даних, що описують зміну певного параметру зброї з часом. Вони сприяють одержанню графічного зображення закономірностей процесів у зброї під час пострілу.

Чисельний метод з використанням ЕОМ широко застосовуються в останні десятиліття. У його основу покладено аналітичний та чисельний методи. Однак для реалізації цього методу потрібен кваліфікований персонал, що здатний підготувати вихідні дані, проконтролювати процес обробки цих даних та визначити ступінь достовірності одержаних результатів. Крім того джерелами вихідних даних є експерименти з застосуванням крешерних засобів або дані з таблиць внутрішньої балістики з використанням корегуючих коефіцієнтів. Тому відносна похибка одержаних даних про внутрішньобалістичні процеси цим методом становить 5…10 %.

У разі вирішення поставлених задач указаними вище методами отримані результати відрізнятимуться від попередніх характеристик реальних процесів, оскільки ґрунтуються на численних припущеннях та спрощеннях. Загальним для всіх теоретичних методів є їх залежність від попередніх експериментальних даних.


Лисак С.П., курсант 416 навчальної групи, керівник: Зюбан М.І., старший викладач кафедри – начальник артилерії, підполковник


ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОЗБРОЄННЯ ВВ МВС УКРАЇНИ


Система озброєння внутрішніх військ МВС України формувалася у відповідності до існуючих концепцій виконання службово-бойових завдань. На теперішній час необхідність у спеціальній зброї пояснюється не тільки специфікою виконання службово-бойових завдань, але і особливим підходом до постановки вогневих завдань, отже визначення ефективності стрільби: при виконанні службово-бойових завдань знищення цілі не завжди є корисним, а іноді навіть неприпустиме.

Таким чином існуюча система озброєння не може в повній мірі забезпечити якісного виконання всіх завдань, покладених на внутрішні війська МВС України.

Застосування 5,45-мм автомата Калашникова АК 74 та його модифікацій на коротких відстанях та у приміщеннях також пов’язано з проблемами, обумовленими низькою зупиняючою дією кулі та ймовірністю небезпечного для стрільця рикошету.

В цих умовах стає питання теоретичної розробки та практичної реалізації нової системи озброєння, яка б з одного боку відповідала визначеним вимогам, а з іншого – на сто відсотків забезпечувалась науково-виробничим потенціалом України.

Досвід вирішення аналогічного завдання іншими країнами свідчить про неминучу витрату значних часових та матеріальних ресурсів. Крім того, внутрішні війська у відповідності до діючої нормативної бази не можуть самостійно проводити відповідної політики. Але на початковому етапі відносно швидким та дешевим шляхом часткового досягнення поставленої мети є модернізація існуючих зразків на основі вдосконалення боєприпасів до існуючих зразків зброї.

Одним зі способів впливу на експлуатаційні властивості стрілецького комплексу є використання патронів з кулею зі свинцевим осердям. Такі кулі, на відміну від куль зі сталевим осердям, внаслідок значного деформування при зустрічі з ціллю мають меншу пробивну, але більш виражену зупиняючу дію. Під час ураження цілей, що розташовані за легкими укриттями, ефективність дії кулі внаслідок її деформування та фрагментації навіть підвищується. При цьому знижується можливість поразки об’єктів, розташованих поза ціллю. Крім того, більш значні втрати енергії на деформування кулі дають можливість зробити висновок про меншу вірогідність рикошету від поверхонь твердих перешкод.

Іншим резервом підвищення ефективності застосування стрілецької зброї є підвищенні ефективності стрільби за рахунок підвищення точності виробництва елементів спорядження боєприпасів.

Внаслідок існуючих допусків на виготовлення боєприпасів чисельні значення параметрів заряджання коливаються в деяких межах, тому початкова швидкість кулі (V₀) не є постійною величиною, а змінюється від пострілу до пострілу в залежності від їхнього випадкового сполучення, що тягне за собою розсіювання траєкторій та зменшення ефективності стрільби. Фактори, що пов’язані з особливостями кожного окремого патрона не можуть бути прогнозовані заздалегідь. Крім того, не тільки величина, але навіть напрямок відхилення величини V₀ від розрахункового значення у кожному конкретному випадку невідомі, що робить неможливим його урахування.

Звуження допусків на виготовлення елементів спорядження боєприпасів дозволяє підвищити купчастість та ефективність стрільби, але тягне за собою підвищення собівартості патрону, що знижує ефективність комплексу за рахунок економічної складової. Тому представляється доцільним розробка та практична реалізація науково обґрунтованих вимог до точності виготовлення елементів з метою підвищення ефективності стрільби.

Таким чином, можна зробити висновок, що розширення номенклатури боєприпасів включенням до неї патронів з кулею зі свинцевим осердям та патронів підвищеної точності є можливим шляхом підвищення ефективності застосування стрілецької зброї силами охорони правопорядку на період до впровадження нової системи озброєння.


Мінкін Д.В., курсант 416 навчальної групи, керівник: Музичук В.А., професор кафедри, к.т.н., доцент


СУЧАСНІ ПІРОТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ


Термін “піротехніка” походить від двох грецьких слів: пір – вогонь і техне – мистецтво, ремесло. У буденній свідомості під терміном “піротехніка” закріпилося поняття великої групи виробів цивільного і військового призначення. Простим піротехнічним виробом є звичайні сірники.

В період Першої світової війни піротехнічні засоби (освітлювальні|, сигнальні, запалювальні й ін.) знаходили широке застосування як допоміжні засоби при веденні бойових дій. Надалі військова піротехніка отримала широкий розвиток.

Після Великої Вітчизняної війни на озброєння приймається цілий ряд сучасних піротехнічних засобів ближньої дії: освітлювальних і сигнальних патронів ближньої дії, наземних сигнальних патронів, вибухпакетів, імітаційних патронів, шашок імітації розривів артилерійських снарядів тощо.

В даний час розроблений комплект 60-мм ручних гранат підвищеної ефективності, що включає в себе термобаричну, світлозвукову, димову, димозапалювальну, світлозвукову багатоелементну (касетну), світлозвукову з ударними елементами й інші гранати. Крім того, проведені роботи зі створення комплекту пострілів з піротехнічним спорядженням до штатного підствольного 40-мм гранатомета ГП-25. Комплект складається з гранат: термобаричної, світлозвукової, димової з миттєвою постановкою завіси, димозапалювальної, освітлювальної і сигнальної. Для цих гранат розроблений підривник нового покоління, що забезпечує програмне спрацьовування боєприпасів. Так, наприклад, можна забезпечити вибух гранати за перешкодою, над скупченням правопорушників, перед рухомим транспортним засобом або літальним апаратом, що низько летить на заданій дистанції і висоті.

Одне з принципово нових технічних рішень – комплекс піротехнічних засобів контейнерного типу. Контейнер являє собою систему, що складається з 4-40 стволів, об'єднаних в єдину компактну конструкцію і споряджених піротехнічними боєприпасами різного типу. Спрацьовування кожного з боєприпасів здійснюється по заздалегідь організованому алгоритмі на дальності 30-200 м. У залежності від типу боєприпасів контейнери можуть бути димові розривної і ”курящої” дії, світлозвукові, освітлювальні, травматичної дії і комбіновані. Вони можуть установлюватися як стаціонарно, так і на авто- і бронетехніку. Мобільність контейнерних засобів, їх багатофункціональність і захисні властивості значно підвищують бойові можливості військових підрозділів.

Серед новітніх розробок необхідно відзначити екологічно чисту технологію знищення біологічно небезпечних об'єктів і хімічних матеріалів, високоефективні озононеруйнівні пожежогасящі генератори, піротехнічні засоби охорони.


Магдич А.І., курсант 416 навчальної групи, керівник: Кабиченко В.П., старший викладач кафедри, підполковник


ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЗБРОЇ НЕЛЕТАЛЬНОЇ ДІЇ

ПРИ НЕСЕННІ БОЙОВОЇ СЛУЖБИ


На теперішній час відносно новим видом сучасного озброєння стають бойові гладкоствольні рушниці, або бойові дробовики. Головною причиною зацікавлення спеціалістів силових структур такими рушницями став їхній набій. Незважаючи на невисоку дальність стрільби, теоретично потужність та висока розсіюваність уражаючих елементів дробових набоїв виправдовувала застосування бойових дробовиків у ближньому бою та у обмежених просторах.

Сфера застосування бойових дробовиків суттєво поширилася через винайдення різноманітних типів боєприпасів, призначених для різних функцій. Окрім різноманітних видів набоїв, номенклатура боєприпасів суттєво розширилася за рахунок набоїв «нелетальної дії». До них входять набої з гумовою картеччю травматичної несмертельної дії та набої зі сльозогінним газом. Саме через це бойові гладкоствольні рушниці широко застосовуються у органах правопорядку при проведенні оперативних бойових зіткнень у міських умовах та під час придушення масових заворушень.

Конструктивно бойові дробовики поділяються на рушниці з ручною перезарядкою та самозарядні рушниці.

Рушниці з ручним перезаряджання використовують так звану „помпову схему" механізму перезаряджання. Останній приводиться у дію мускульною силою стрільця шляхом руху назад-вперед поздовжно-ковзної цівки. Механізм діє на подобі ручного насосу (помпи). Тому часто рушниці з даною схемою перезаряджання називають помповими рушницями, а то і просто „помповиками". Цівка зв'язана або з затворною рамою, або з рухомим стволом.





Рис. 1 Бойова гладкоствольна ("помпова") рушниця Mossberg 500 ATP8 (США).


Основна перевага рушниць з ручним перезаряджанням - простота конструкції. Окрім того „помповики" можуть однаково застосовувати боєприпаси різної потужності, що дозволяє зброї вести вогонь як і потужними дробовими та картечними набоями, так і менш потужні набої з гумовими кулями та сльозогінним газом. Недоліком дробовиків з ручним перезаряджанням є менша у порівнянні з автоматичною зброєю швидкострільність.

Часто у локальних конфліктах використовуються одно- та двоствольні гладкоствольні мисливські рушниці з обрізаним стволом та прикладом. Такі обрізи, звичайно менш ефективні, у порівнянні з вищезазначеними зразками дробовиків, через свою низьку швидкострільність. Як правило використовуються парамілітарними збройними формуваннями та злочинцями.

Окремо слід описати набої до бойових гладкоствольних рушниць. До бойових дробовиків створена широка номенклатура набоїв різноманітного призначення, які суттєво розширюють можливості зброї.

Основним видом набоїв є дробові та картечні боєприпаси. Типовий набій являє собою пластикову гільзу, в передній частині якої розміщено декілька дробин чи картечин різного діаметру, виконаних з різних металів (залізо, олово, свинець, тощо). Ефективна дальність стрільби становить 50-70 метрів, але на таких відстанях дія таких набоїв має солідний ефект. Через високу розсіюваність дробин цілі завдаються множинні поранення, а через високу потужність на ближніх відстанях та сильну заброньову дію від дробових набоїв у ближньому бою не рятують бронежилети навіть найвищих класів захисту. За допомогою спеціальних наствольних насадок (чоків) дальність пострілу дробовими рушницями зростає на 100 м.





Рис.2 Будова дробового набою до гладкоствольної рушниці;

ліворуч - загальний вигляд, праворуч - поздовджній розріз: 1 - пластикова гільза; 2 - дріб; 3 - пиж; 4 - латунний обід; 5 - пороховий заряд; 6 - обідок-закраїна; 7 - капсуль.


Іншим розповсюдженими видом боєприпасів є набої «несмертельної дії». До них відносяться набої з гумовими кулями, картеччю чи дробом. Дані набої мають травматичну дію та призначені для виведення з ладу супротивника на певний час. Іншим різновидом таких боєприпасів є набої начинені отруйними речовинами дратівної дії (рецептура CS) або сльозогінним газом. Дані набої широко вживаються правоохоронними органами та поліцейськими спецпідрозділами.

Незважаючи на ефективність у ближньому бою, через невелику дальність стрільби вони досі залишаються спеціалізованою зброєю. Тож більшість армій світу допоки не приймають бойові дробовики на озброєння. Тим не менш бойові дробовики активно проторюють шлях у армію. Досвід минулих конфліктів підтверджує корисність дробовиків як зброї підтримки у ближньому бою.


Дубов Н.М., курсант 416 навчальної групи, керівник: Костенко О.І., викладач кафедри


ОБ’ЄКТИВНА ІНДИВІДУАЛЬНА БОЙОВА ЗБРОЯ


Система OICW (Objective Individual Combat Weapon - об'єктивна індивідуальна бойова зброя) є спробою різко підвищити ефективність озброєння піхотинця в умовах використання противником засобів індивідуального захисту (шоломи, бронежилети) і умов місцевості (укриттів).





Основні технічні характеристики:


Калібр - 5,56мм НАТО і 20х85мм.

Довжина - 890 мм.

Довжина ствола - 250 мм (KE); 460 мм (HE).

Вага близько 5.5 кг незаряджений; близько 6.8 кг заряджений.

Місткість магазина - 30 патронів 5.56мм , 6 гранат 20 мм.


OICW являє собою модульну конструкцію, яка складається з трьох основних модулів: модуля «KE» (Kinetic Energy), що являє собою модернізовану гвинтівку Хеклер-Кох G36; модуля «HE» (High Explosive), що представляє з себе самозарядний 20мм гранатомет із магазинною подачею набоїв, встановлений зверху на модуль «КЕ» і загальний із модулем, що використовує для стрільби, «КЕ» спусковий гачок; і, нарешті, модуль керування вогнем, що включає в себе денний/нічний телевізійний приціли, лазерний далекомір і балістичний обчислювач, що автоматично виставляє в об'єктиві прицільне маркування відповідно до дальності до цілі, а також використовується для програмування дистанційних 20мм гранат.

Модуль «КЕ», як було зазначено вище, являє собою, загалом, звичайну штурмову гвинтівку без приклада, що має резервний відкритий приціл. Режими ведення вогню - одиночними, чергами по 2 постріли і повністю автоматичний вогонь. Модуль «КЕ» може використовуватись окремо від двох інших, як звичайний автомат. З особливостей варто відзначити розташований поруч зі спусковим гачком блок кнопок системи керування вогнем.

Модуль «НЕ» - це самозарядна зброя. Нарізний ствол виготовлений з титана. Для стрільби можуть використовуватися 2 типи боєприпасів - звичайна осколково-фугасна граната і тренувальна граната.





Бойова граната має програмований запалювач із двома основними режимами підриву - дистанційним і ударним. При дистанційному режимі перед пострілом за даними з лазерного далекоміра запалювач програмується на підрив у повітрі на заданій дистанції, чим забезпечується враження вкритих цілей осколками зверху або збоку. При контактному підриві бойова частина гранати вибухає при безпосередньому влученні в ціль . При виході з ладу системи керування вогнем можливий тільки другий варіант стрільби (контактний підрив). Для кожної гранати режим підриву може бути сконфігурований тільки один раз і не може бути змінений. Визначення дальності для дистанційного підриву здійснюється шляхом підрахунку оборотів, зроблених гранатою в польоті. Гранати не призначені для ведення навісної стрільби. Максимальний час польоту гранати на відстані 1000 метрів - 5.5 секунд.

Модуль «НЕ» може бути швидко знятий з модуля «КЕ», однак сам по собі використовуватися не може, тому, що використовує спусковий гачок і інші органи керування, які розташовані на модулі «КЕ».

Модуль керування вогнем містить в собі телевізійний приціл з денним і нічним каналами, лазерний далекомір і балістичний обчислювач. Зображення з телевізійного прицілу може передаватися як на нашлемный дисплей солдата (створений у рамках програми Land Warrior 21), так і на дисплей командира (при наявності відповідного обладнання). Батареї для живлення модуля розташовуються в прикладі зброї.


Плугатор Р.І., курсант 417 навчальної групи, керівник: Калита О.М., доцент кафедри, к.т.н., доцент


ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ РОЗСІЮВАННЯ КУЛЬ ПРИ СТРІЛЬБІ ІЗ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ ВІД ДАЛЬНОСТІ СТРІЛЬБИ


Зростаюча спортивна конкуренція у стрілецько-прикладних вправах зумовлює необхідність визначення кількісних параметрів основних чинників розсіювання куль у стрільбі зі службових пістолетів для подальшого удосконалення методики стрілецько-спортивної підготовки фахівців. Звідси постає проблема визначення вагомості чинників розсіювання куль у стрільбі зі службових пістолетів.

Для визначення вагомості конструкційних, техніко-тактичних і балістичних чинників розсіювання куль у стрільбі зі службових пістолетів необхідна об’єктивна реєстрація результатів відстрілу зброї зі станка, швидкості руху проекції зброї у районі прицілювання і стабільність просторово-силових параметрів хватки рукояті зброї.

Прийнято за основу те, що результати відстрілу зброї зі станка характеризують якість стволів та набоїв і конструкційні чинники розсіювання куль: кількість вибитих очок характеризує якість стволів та набоїв, а кількість загублених очок характеризує конструкційні чинники розсіювання куль; швидкість руху проекції зброї у районі прицілювання характеризує техніко-тактичну підготовленість стрільців і техніко-тактичні чинники розсіювання куль. Зміни просторово-силових параметрів хватки рукояті пістолета у стрільбі з набоями викликають зміни кутів вильоту кулі, тобто стабільність хватки рукояті пістолета у стрільбі з набоями характеризує балістичні наслідки дій стрільців і чинники результативності та розсіювання куль.

З практики відомо, що стрілецько-спортивні результати завжди гірше від результатів стрільби зі станка, тому що техніко-тактичні дії стрільців не ідеальні.

У процесі виконання стрілецької вправи згідно правил змагань визначаються балістичні чинники розсіювання куль, як втрати очок при нестабільності хватки рукояті зброї у стрільбі з набоями. Якщо з результатів імітаційної стрільби на тренажері Р_т вилучити результати стрільби з набоями Р_н, то підрахуємо вагомість балістичних чинників розсіювання куль В_б


В_б = Р_т – Р_н

де В_к - вагомість балістичних чинників розсіювання куль;

Р_т - результат стрільби на тренажері;

Р_н - результат стрільби з набоями.

Одержана формула надає можливість визначати вагомість техніко-тактичних і балістичних чинників розсіювання куль у стрільбі зі службових пістолетів.

Використання нової методики у процесі науково-методичного забезпечення підготовки стрільців-спортсменів відкриває шляхи індивідуального удосконалення відповідних компонентів техніки і тактики виконання стрілецько-спортивних вправ, зокрема координації прицілювання й натискання на спусковий гачок з урахуванням швидкості руху проекції зброї у районі прицілювання під час завершення пострілу, а також параметрів якості ствола та набоїв.


Газізов М.М., курсант 416 навчальної групи, керівник: Муленко О.О., старший викладач кафедри, підполковник


ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ ТЕРМІНІВ ТРИВАЛОГО ЗБЕРІГАННЯ БОЄПРИПАСІВ


Однією із проблем національної безпеки України є наявність різноманітних боєприпасів з вичерпаним гарантійним строком зберігання, тисячі тонн яких на цей час зберігаються на базах та арсеналах МО і МВС України.

Досвід зберігання боєприпасів показує, що їх чутливість до зовнішніх впливів із закінченням гарантійного строку зберігання (ГСЗ), підвищується, що пов’язане зі змінами властивостей порохових зарядів, якими споряджені боєприпаси.

Негативними аспектами зберігання боєприпасів з післягарантійними строками зберігання є невідповідність їх балістичним характеристикам зброї, небезпека спонтанного загоряння та вибуху, ймовірність завдання збитків озброєнню та особовому складу при їх застосуванні за призначенням.

У процесі тривалого зберігання піроксилінові порохи, які використовуються в боєприпасах ствольних систем, здатні самовільно розкладатися і зазнавати різних фізико-хімічних перетворень. Ці зміни мають місце, як у суто фізичних процесах (масоперенесення, випаровування, поглинання вологи), так і фізико-хімічних процесах (рекристалізація, ексудація), що негативно позначається на балістичних властивостях порохів, які можуть змінитися настільки, що практичне застосування боєприпасів стане небезпечним і неможливим.

При визначенні строку придатності пороху (його довговічності) необхідно враховувати відрізок часу, протягом якого порохи та заряди після виготовлення будуть зберігати свої властивості, що забезпечують тактико-технічні характеристики озброєння. У зв’язку із цим, однією з основних вимог, що визначають придатність порохів до застосування, є достатня стійкість (стабільність), тобто здатність протягом тривалого часу зберігати незмінними свої фізико-хімічні властивості. Тривалість зберігання боєприпасів визначає їх кількість на базах (складах) і обсяги виробництва нових.

Сьогодні не існує методів прогнозування властивостей піроксилінових порохів, строк експлуатації яких більше 5 років, також відсутня модель експлуатації боєприпасів, строк експлуатації яких більше 10 років. Саме тому задачі про зміну властивостей порохів набувають першорядного значення, вони визначають строки експлуатації боєприпасів взагалі.

Від стабільності порохів залежить незмінність їх фізико-хімічних, а, отже, і балістичних властивостей. Балістичні якості піроксилінових порохів визначаються сукупністю властивостей: працездатністю, формою порохових елементів, швидкістю горіння і оцінюються величинами початкової швидкості кулі, максимального тиску порохових газів і серединного відхилення початкової швидкості при стрільбі з тієї або іншої зброї.

Здатність порохів забезпечувати сталість цих величин у процесі тривалого зберігання і при стрільбі в різних умовах називають балістичною стабільністю порохів. Вона тісно пов’язана з їх фізичною і хімічною стійкістю. Порохи, що відрізняються високою фізичною або хімічною стійкістю, будуть також і балістично стабільними.

Балістична стабільність піроксилінових порохів обмежена через випаровування розчинника і вологи.

Для боєприпасів, які знаходяться в експлуатації, актуальною є задача визначення стану порохового заряду на основі експериментальних даних про початкову швидкість кулі за умови, що конструктивні характеристики даного зразка стрілецької зброї відомі.


Баєв В.М., курсант 416 навчальної групи, керівник: Самсонов Ю.В., старший викладач кафедри, майор


РОЗВИТОК ОЗБРОЄНЬ ОСНОВАНИХ НА

НЕТРАДИЦІЙНИХ ПРИНЦИПАХ ДІЇ


Останнім часом в багатьох країнах світу розроблені власні програми створення перспективних зразків стрілецької зброї та боєприпасів, які повинні забезпечити підвищену ефективність виведення з ладу захищених цілей.

Вважається, що вирішальну роль у підвищенні ефективності застосування комлексу «зброя – патрон» відіграють пробивна (вражаюча) здатність куль та ймовірність влучання в ціль. А найбільший вплив на цю ймовірність має щільність автоматичної стрільби, як основного виду стрільби в умовах сучасного бою.

Вже кілька десятиліть ведеться пошук можливих шляхів розв’язання цієї проблеми. Основними напрямками пошуку були:

• застосування боєприпасів з багатьма вражаючими елементами;
  
• стрільба у високому темпі фіксованими чергами (по 2–3 патрони);
  
• створення принципово нових схем роботи автоматики зброї, завдяки чому можливо зменшити вплив відбою і т. п.
  

Але зазначена проблема залишається актуальною і сьогодні. Одним з напрямків її вирішення є використання так званих змішаних схем роботи автоматики у найбільш перспективних зразках зброї. Для кращого розуміння суті цих схем коротко нагадаємо існуючу класифікацію стрілецької зброї в залежності від способу використання енергії порохових газів:

• системи з відкатом вільного (напіввільного) затвора;
  
• системи з відкатом затвора, зчепленого з рухомим стволом;
  
• системи з відводом порохових газів з каналу ствола.
  

На теперішній час дослідники пропонують варіант класифікації схем роботи автоматики за трьома ознаками за схемою трилисника (рис. 1).




Рис.1. Схема трилисника


На схемі (три малих кола всередині великого) зображено типові схеми роботи автоматики, а зони їх перетинання — це і є системи змішаного типу. Отже, схеми роботи автоматики відрізняються за наявністю (відсутністю):

• вільного затвора;
  
• рухомого ствола;
  
• відводу порохових газів.
  

При цьому, наявність ознаки в системі позначимо 1 (або +), а її відсутність - 0 (або –). Порахувавши вісім можливих комбінацій цих ознак, отримано: 000, 001 ,010, 011, 100, 101, 110, 111.

При такому позначенні типові схеми автоматики матимуть індекси з однією 1, а змішані схеми - з двома (трьома):

Наприклад, 100 - системи з вільним затвором;

010 - системи з рухомим стволом;

001 - системи з відводом газів.

Тоді схеми змішаного типу отримають такі індекси:

110 - системи з вільним затвором і рухомим стволом;

011 - системи з рухомим стволом і відводом порохових газів;

101 - системи з вільним затвором і відводом порохових газів.





Рис. 2. Схема роботи автоматики систем з індексом 000:

А - ведучий виступ личинки, Б - фігурний паз затвора, В - бойовий виступ личинки, 1 – ствол, 2 - ствольна коробка, 3- гільза, 4 - поворотна личинка, 5 - пружина затвора, 6 – затвор, 7 - зворотна пружина.

Наведемо кілька прикладів застосування змішаних схем роботи автоматики в існуючих зразках стрілецької зброї.

Групу систем, позначену індексом 110, представляє пістолет І.Я. Стєчкіна «Пернач». Його автоматика працює за рахунок відкату вільного затвора. У крайньому задньому положенні затвор вдаряється у масивний підпружинений ствол, котрий може відкачуватись на 5 мм. Це дозволило значно зменшити імпульс відбою, що передається на рамку пістолета, тобто покращити стійкість зброї при автоматичному режимі стрільби, що в свою чергу покращує щільність влучень.




Рис. 3. Схема роботи автоматики систем з індексом 110:

1 – ствол, 2 – рамка, 3 – затвор, 4 - зворотна пружина, 5 - пружина ствола, 6 – гільза.


Прикладом групи систем, позначених індексом 101, може бути пістолет фірми «Хеклер і Кох» Р7. В його конструкції втілено так званий принцип Барнетцке, при якому частина порохових газів під час пострілу відводиться через отвір, зроблений у стволі, в спеціальний циліндр, де вони тиснуть на жорстко зв’язаний із затвором поршень, у напрямку протилежному його відкату. Завдяки цьому вдалося зменшити масу і швидкість пересування затвора, а значить і імпульс його відбою.



Рис. 4. Схема роботи автоматики систем з індексом 101:

1 – ствол, 2 – затвор, 3 – рамка, 4 – поршень, 5 – циліндр, 6 - зворотна пружина


Завдяки своєму так би мовити синтетичному характеру змішані схеми автоматики дають можливість поєднувати позитивні якості типових схем з відводом порохових газів з каналу ствола.

Беручи до уваги все зазначене вище, можна зробити висновок, що змішані схеми роботи автоматики стрілецької зброї ще далеко не вичерпали свій потенціал по зменшенню впливу відбою на щільність стрільби в автоматичному режимі і тому потребують всебічного вивчення та застосування.


Дяченко К.Е., сержант 416 навчальної групи, керівник: Павіцький В.О., викладач кафедри, підполковник


СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОЗБРОЄННЯМ

У ВІЙНАХ ШОСТОГО ПОКОЛІННЯ


Ретроспективний аналіз розвитку засобів збройного насильства показує, що боротьба за технологічну перевагу над противником ведеться з часів створення холодної зброї (на основі дамаської сталі). До теперішнього часу воно трансформувалося в боротьбу за перевагу в створенні і застосування далекобійної високоточної зброї, здатної діяти у всіх фізичних середовищах в режимі реального часу.

Базовими напрямами розвитку технологічної основи новітніх озброєнь є мікроелектроніка, інформатика і робототехніка, які зумовили вибірковість і високу точність поразки військових об'єктів. Глобалізація і технологічний прогрес, що продовжується в її умовах прискореними темпами, оказують істотний вплив на воєнну справу, що обумовлює необхідність трансформації традиційних уявлень про війну в нові сучасні знання. Оскільки нові засоби збройної боротьби не ведуть до відмови від застосування зброї попередніх поколінь, а тільки розширюють діапазон засобів поразки і, отже, міняють вигляд війн майбутнього.

По-перше, у воєнних конфліктах майбутнього може відбутися розмивання чітких меж між мирним і воєнним часом як двома станами суспільства. Інформаційне протиборство в мирний час, має місце в різних формах економічній конкуренції, при підготовці до майбутньої війни стає її першою, інформаційною стадією, коли розв'язуються завдання досягнення інформаційної переваги над державою майбутнього нападу.

По-друге, створення технологічної переваги має на кінцевій меті ведення війн майбутнього в асиметричному режимі - безконтактним способом для нападаючих військ (сил) і контактним способом для сторони, що обороняється (захищається). Забезпечити такий вигляд конфлікту дозволяє зростання можливостей далекобійної високоточної зброї на основі розширення масштабів бойового застосування засобів повітряно-космічного нападу.

По-третє, масоване застосування дорогої високоточної зброї веде до дорожчання сучасних війн – одиничні екземпляри засобів поразки починають перевершувати по вартості знищувані ними об'єкти. В зв'язку з цим вигляд воєнних конфліктів майбутнього визначатиметься застосуванням всіх наявних засобів збройної боротьби.

По-четверте, вигляд можливих воєнних конфліктів починає визначати тенденція створення єдиної системи розвідки і управління всіма збройними силами на основі космічних апаратів і повітряних командних пунктівз підключенням до них (в рамках своїх повноважень) командного складу всіх рівнів, починаючи від командирів військових підрозділів. Це вже дозволяє налагодити в режимі реального часу узагальнення величезної кількості розвідданих про противника з багатьох джерел і обмін цією інформацією, доступною для всіх систем озброєння.

По-п’яте, технічна інтеграція розвідувальних систем з високоточними вогневими засобами ураження в єдині розвідувально-ударні комплекси істотно скорочує для вогневих засобів протиборчих сторін «час життя» на полі бою. А тому зростаюча мобільність військ і сил, які беруть участь в бойових діях, стає одним з основних чинників їх живучості. Зростаючі транспортні можливості військ і прискорення транспортних перевезень також зумовлюють вигляд військових конфліктів майбутнього.


Чупахін П.О. курсант 418 навчальної групи, керівник: Соколовський В.В. старший викладач, майор


ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІСТОЛЕТІВ


Сім століть основою дії вогнепальної зброї є метання снаряда тиском газів, що утворюються при згорянні заряду твердого пороху в каналі ствола. Але весь цей час винахідників не покидала думка змінити сам принцип «кидання», замінивши, наприклад, кулю ракетою.

Реактивні кулі розроблялися ще в роки Другої світової війни в Німеччині. Однак справжній інтерес темі надала «ракетоманія», яка охопила багато країн у 50 - 60-ті роки XX століття.

Прикладом може служити зброя «gyrojet», створена в США Р. Мейнхардтом і А. Бейлом в 1965 році. «Куля» являла собою мініатюрний турбореактивний снаряд - порохові гази двигуна, виходячи через сопла, що нахилені, в дінцю кулі, надавали їй не тільки рух вперед, але і обертання з великою швидкістю (звідки і назва gyro - «обертається», jet - «реактивний»). «Пусковою установкою» служив легкий 13-мм пістолет з магазином на 6 куль. Незважаючи на всі хитрощі, реактивні кулі давали набагато гіршу купчастість, ніж кулі звичайної нарізної зброї, адже і некеровані реактивні снаряди завжди менш точні, ніж снаряди нарізної артилерії. Практично повна відсутність віддачі не поліпшувала влучність «gyrojet». Французькі конструктори в своїх зразках реактивної зброї намагалися компенсувати цей недолік «залповим» пуском мікроракет з одного «патрона», але і вони не досягли успіху.

Роботи над реактивною стрілецькою зброєю велися і в інших країнах, включаючи СРСР. Але на початку 1970-х років їх практично повсюдно згорнули.

Ідея заміни пороху рідкими метальними речовинами (РМР) теж не нова. В області артилерії ними займаються вже 70 років, а в останні років сорок рідкісна популярна книга або стаття про сучасну артилерію минала без обіцянок «швидкої появи» снарядів на РМР. Не обійшла РМР і стрілецька зброя - в СРСР, наприклад, ще в 1942 - 1943 рр. пророблялися варіанти 14,5-мм кулемети, що використовували в якості РМР суміш гасу і азотної кислоти. Безліч проектів стрілецької зброї на РМР з'явилося пізніше. Чим же привабливі РМР? По-перше, вони дозволяють досягти великих швидкостей кулі. По-друге, легко піддаються дозуванню, а значить - в широких межах можуть змінювати початкову швидкість кулі й імпульс віддачі в залежності від поставленої мети. По-третє, можна обійтися без гільз, поміщаючи в одній частині магазина кулі, в іншій - ємність з одно-або двокомпонентним РМР. Оскільки РМР дають більш високі температури, то набагато складніше забезпечити міцність і живучість ствола. Тут можуть прийти на допомогу керамічні вкладиші, до того ж роботи над «керамічними стволами» йдуть не перший рік. Однак поки РМР не прийшли ні в серійні артилерійські снаряди, ні в стрілецьку зброю.

Питання про впровадження гуманної зброї майбутнього обговорюється вже не один рік. Проте таке явище, як війна, «гуманізації» не піддається. Можна згадати ситуацію сторічної давнини, коли теж чимало говорилося про «гуманні» і «цивілізовані» війни. А одразу за цим відбувалися війни, нечувані за масштабами жертв і руйнувань.

Комплекти «несмертельної» («нелетальної») зброї дійсно надходять на озброєння армій, але пов'язано це не з яким-то «новим характером військових операцій», а з можливим залученням військ до поліцейських операцій. Засоби несмертельного ураження, часто іменовані «спецзасобами», застосовуються поліцейськими і контртерористичними формуваннями давно, і арсенал їх постійно розширюється. Головне їх призначення - зупинити або знешкодити противника, не завдаючи йому небезпечних для життя і здоров'я ушкоджень. У кожного уражучого чинника є певний рівень або поріг, після якого результати його впливу стають реально відчутними, і поріг, за яким вони вже необоротні. Між цими межами і діє «несмертельна» зброя.

Але коли до «нового покоління піхотної зброї» відносять «ручні смоломети», «НВЧ-паралізатори», гвинтівкові світло-шумові гранати - це спеціальна пропаганда. І мета її - з одного боку, сформувати «громадську думку» про можливість «мінімізації» втрат серед цивільного населення в сучасних бойових операціях, а з іншого - виправдати витрати коштів платників податків на слабо контрольовані проекти.


Чикота М.Г., старший сержант 416 навчальної групи, керівник: Забула О.Є., начальник кафедри, к.військ.н.


СУЧАСНІ РОЗРОБКИ КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА

МВС УКРАЇНИ „ФОРТ”


Україна володіє значним інтелектуальним і виробничим потенціалом. Продукція ВПК (військово-промислового комплексу) від ракетоносіїв (балістична ракета «Дніпро») і танків Т-84 до пістолетів визнається іноземними фахівцями однією з кращих у світі.

За останні роки було створено автомат «Сорока», який не має віддачі, пістолет-кулемет, який на відстані 50 м пробиває 4,5 мм броню. Відомий «Узі» просто не в змозі конкурувати з нашим «Гобліним».

Після «Гобліна» з'явився «Трансформер», який поєднав досягнення в характеристиках попередників і мав вже зовсім інший дизайн. Зразок у складеному вигляді являє собою «цеглину» розмірами приблизно 35 на 10 см і приводиться в бойову готовність рівно за 1 секунду.

В останніх зразках пістолетів-кулеметів втілено в життя ще одне досягнення: з одного ствола зброї можна зробити 10 000 пострілів. Це набагато переважає зарубіжні зразки.

В Україні створено декілька нових зразків пістолетів: КБ-С-1 (який вже встигли охрестити «Вієм»), «Гном» — службовий револьвер та ін. Усі вони мають стволи, для яких 10 000 пострілів — не межа, і ємність магазинів 16—20 набоїв. Багато зроблено для розвитку протитанкової зброї. У новому гранатометі використано новий підхід, і хоча тепер калібр гранатомета всього 24 мм (проти 40 мм гранатометів старого покоління), він успішно пробиває броню будь-якого танка. Початкова швидкість гранати удвічі більша, ніж у кумулятивної гранати для РПГ-7.1 При цьому вага гранати — 100 г (ПГ-7В важить, як відомо, 2,2 кг).

Новий автомат, який прийде на зміну автоматам Калашникова, матиме тільки рухомі системи, все штамповане, його абсолютно не треба буде чистити — пісок українській зброї не завада. Його ствол абсолютно не нагріватиметься. Віддача відсутня, адже імпульс сили віддачі спрямований від стрільця.

Снайперська гвинтівка буде довжиною лише 80 см; це вдвічі менше за наявну СГД-1. На відстані 1200 м можна буде без зусиль влучити в голову противника, її вбивча сила у 7 разів більша, ніж у СГД-1; вона може на відстані 50 м пробити 4»5 мм броні.

Державний науково-дослідний центр артилерійсько-стрілецького озброєння завершив розробку та випробування чотирьох револьверів — «Сотник» (калібр 9 мм), «Осаул» (5,45 мм), «Пані» (5,6 мм) та мисливського гладко-ствольного револьвера 16-го калібру. Усі револьвери мають компактні лазерні приціли.

Українські технології у галузі розробки і виробництва стрілецької зброї привертають увагу як на Заході, так і на Сході.

Штурмова гвинтівка «Форт 221» — автоматична гвинтівка калібру 5,56×45 мм призначена для ураження живої сили противника на відстані до 500 метрів.




Гвинтівка скомпонована по системі буллпап, що дозволило значно знизити габарити зброї, не зменшуючи довжину ствола. В свою чергу, завдяки корпусу, зробленого з ударостійкого пластику армованого сталлю, вдалось значно знизити вагу.

«Форт-17» - пістолет, в конструкції якого застосовуються високоміцні полімери, що значно зменшило вагу без шкоди бойовим характеристикам. Застосування змінних накладок дозволяє легко пристосувати пістолет під індивідуальні особливості руки кожного стрільця, а планка конструктивно виконана в передній частині рамки дозволяє встановлювати на неї додаткові аксесуари.

«Форт - 21.03» - напівавтоматичний пістолет подвійної дії калібру 9х19 мм Люгер. Принцип дії – короткий хід ствола.

Рукоятка сконструйована з врахуванням анатомічних особливостей руки, магазин великої місткості, полімерна рамка з подовженим стволом, напрямна для установки додаткових аксесуарів. Всі ці особливості роблять «Форт-21.03» сучасним, багатофункціональним бойовим пістолетом.




Помпова рушниця «Форт - 500А» калібру 12/76 мм- гладкоствольна службова зброя з ручною перезарядкою, що відповідає всім вимогам необхідним для виконання різноманітних задач, які стоять перед сучасними підрозділами силових структур. Рушниця укомплектована складним прикладом.



Казенне Науково-Виробниче об’єднання «Форт» МВС України було створено в 1994 році для виробництва вогнепальної зброї та спеціальних засобів для потреб силових структур України.


УДК 621.9

Корнієнко А.В., курсант 417 навчальної групи факультету №2 (інженерного) Академії внутрішніх військ МВС України, Сало В.А., доктор технічних наук, професор, професор кафедри інженерної механіки Академії внутрішніх військ МВС України (науковий керівник)


АНАЛІЗ міцності та концентрації НАПРУЖЕНь

в ОБОЛОНКОВИХ елементах КОНСТРУКЦІЙ

З СУчасної техніки


За допомогою запропонованого в роботі нового ефективного чисельно-аналітичного методу виконано комп’ютерне дослідження міцності та концентрації напружень в ізотропних та ортотропних циліндричних оболонках, ослаблених періодичними системами кругових отворів, при дії відцентрового навантаження.


Робота присвячена актуальному науковому питанню, оскільки у різних галузях сучасної техніки оболонки з отворами (концентраторами напружень) є одними з найбільш відповідальних конструктивних елементів, від міцності яких залежить працездатність і надійність конструкції в цілому.

Із зробленого в роботі порівняльного аналізу існуючих методів обґрунтовано використання для розв’язання поставлених задач нового ефективного методу, за допомогою якого зроблено розрахунок напружено-деформованого стану бандажа робочих лопаток турбін   конкретного оболонкового елемента конструкції із періодичною системою концентраторів напружень. Як відомо, робочі лопатки зв’язують стрічковими бандажами, які необхідні для демпфірування коливань і зменшення дій обурюючих сил на окрему лопатку. Крім цього бандажі зменшують протічки пару, підвищуючи тим самим економічність турбіни. Основним навантаженням, що сприймається бандажем під час роботи турбіни, є навантаження від відцентрових сил.

За своєю конструкцією бандаж є елементом циліндричної оболонки і в плані являє собою сталеву смугу, визначення напружено стану якої внаслідок симетрії зводиться до дослідження періодичної ділянки. Краї отворів бандажа жорстко защемлені, а торці є вільними від зовнішніх зусиль і моментів, тому граничні умови задачі мають вигляд, яким точно задовольняють побудовані аналітичні структури розв’язків.

Дослідження напруженого стану бандажа з отворами виконано в роботі в два етапи. На першому етапі бандаж розглядається як пластина, на другому   як елемент циліндричної оболонки для з’ясування впливу кривини бандажа на його напружений стан. У результаті чисельного розв’язання задачі згину пластини з отворами побудована пружна поверхня розрахункової ділянки бандажа та надані графіки безрозмірних радіальних напружень залежно від співвідношення розмірів бандажа. Показано, що неврахування кривини оболонки може дати невірні результати.

Наведені у роботі результати і висновки мають науковий і практичний інтерес і призначені для інженерних розрахунків на міцність і жорсткість оболонкових конструкцій з концентраторами напружень. Вірогідність отриманих у роботі результатів установлена шляхом їхнього зіставлення з відомими в науковій літературі чисельними даними інших авторів.

Проведені розрахунки показали, що концентрація напружень поблизу отворів істотно впливає на несучу здатність конструкції і повинна враховуватися при розрахунку їхньої міцності. Аналіз отриманих результатів підтверджують можливість ефективного використання нового чисельно-аналітичного метода в інженерних дослідженнях. Результати роботи можуть бути використані при проектуванні оболонкових елементів конструкцій військової техніки. За матеріалами отриманих у роботі результатів написана наукова стаття, яка опублікована у фаховому виданні   в збірнику наукових праць Національного аерокосмічного університету “ХАІ”.


УДК 621.9

Чижиков І.В., курсант 417 навчальної групи факультету №2 (інженерного) Академії внутрішніх військ МВС України, Сало В.А., доктор технічних наук, професор, професор кафедри інженерної механіки Академії внутрішніх військ МВС України (науковий керівник)


АНАЛІЗ НАПРУЖЕНОГО СТАНУ

ОБОЛОНКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ З СУчасних матеріалів


Робота присвячена розв’язанню актуальної наукової задачі чисельного розрахунку напруженого стану послаблених отворами ізотропних та ортотропних циліндричних елементів пружних конструкцій при їх довільному статичному навантаженні у випадку використання сучасних неоднорідних матеріалів.


Задача розрахунку напруженого стану пружних оболонок з отворами довільних розмірів і форм відноситься до актуальних наукових питань. З огляду на потреби в уточнених розрахунках розповсюджених у техніці пружних оболонок з отворами, чисельна реалізація запропонованого в роботі чисельно-аналітичного RVR-методу має важливе практичне значення.

В роботі зроблено огляд та порівняльний аналіз існуючих в науковій літературі теорій пружних оболонок, виконано обґрунтування використання нового ефективного методу, що розроблений керівником роботи. На базі застосування функціонала Рейсснера сформульовано варіаційна постановка досліджуваних крайових задач для статично навантажених циліндричних оболонкових елементів конструкцій з прямокутними отворами.

Виконано комп’ютерні розрахунки задачі осьового стиску циліндрів, виготовлених із ізотропного матеріалу, а також із ортотропного склопластику. Рівняння граничних поверхонь досліджуваної пружної області побудовані за допомогою теорії R-функцій харківського академіка В.Л. Рвачова.

Чисельна реалізація сформульованої крайової задачі виконана для товстостінної послабленої двома наскрізними прямокутними отворами циліндра. Для ізотропного циліндра проведено оцінка збіжності отриманих чисельних результатів, вірогідність яких установлена шляхом їх зіставлення з результатами опублікованого експерименту, проведеного в Інституті механіки ім. С.П. Тимошенко. Аналіз результатів підтверджує ефективність запропонованого чисельного методу при розв’язанні складних крайових задач для пружних оболонок з отворами, концентрація напружень поблизу яких істотно впливає на несучу здатність конструкцій.

Виконано чисельне розв’язання конкретної прикладної задачі при дослідженні напруженого стану циліндричної панелі – відповідального елемента ротора, що знаходиться під дією відцентрового навантаження із інтенсивністю сил інерції. Досліджувана панель ослаблена з технологічних міркувань концентратором напружень   прямокутним вирізом із закругленнями. Згідно з отриманими результатами проаналізований вплив анізотропії матеріалу оболонки, а також вплив розмірів отвору і його розташування в досліджуваній області на напружений стан циліндричної панелі.

У проведеному дослідженні за допомогою персонального комп’ютера зроблено великий обсяг конкретних чисельних розрахунків, на підставі яких представлений конкретний табличний і графічний матеріал. Створено програмна розробка для ЕОМ, що реалізує запропонований чисельно-аналітичний метод розв’язання розглянутих у роботі крайових задач статики циліндричної оболонки з чималим прямокутним отвором. Представлена програма розрахунків, що написана на алгоритмічної мові Borland Pascal.

Отримані результати мають науковий і практичний інтерес та підтверджують можливість ефективного використання в інженерних дослідженнях запропонованого методу. Результати проведених у роботи досліджень, що опубліковані в науковій статті фахового видання, можуть бути використані при проектуванні циліндричних елементів конструкцій військової техніки.


УДК 355.65.

Боєв А.Ю., курсант 516 навчальної групи факультету № 3 (менеджменту та економіки) Академії внутрішніх військ МВС України, старший сержант, Товма Л.Ф., старший викладач кафедри тилового забезпечення Академії внутрішніх військ МВС України, лейтенант (науковий керівник)