Кодекс цивільного захисту України

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

ГЛАВА 6

Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

Стаття 42. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється на підприємствах, в установах, організаціях та навчальних закладах, а також за місцем проживання за групами: працююче населення; непрацююче населення; учнів, студенів та дітей дошкільного віку.

Стаття 43. Навчання працюючого населення

Навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється у робочий час за рахунок коштів роботодавця на підприємствах, в установах та організаціях за програмами підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об‘єктових навчань і тренувань.

Для отримання працівниками підприємств відомостей щодо конкретних дій у надзвичайних ситуаціях, з урахуванням особливостей виробничої діяльності на цих підприємствах, в установах та організаціях, обладнуються інформаційно-довідкові куточки з питань цивільного захисту.

Всі працівники, під час прийняття на роботу та щорічно, за місцем роботи проходять інструктаж з питань цивільного захисту та діям у надзвичайних ситуаціях.

Стаття 44.

Навчання непрацюючого населення

Населення, не працює, самостійно вивчає пам‘ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту та має отримувати відомості про потенційну небезпеку, що характерна для місць його проживання, та методи реагування на неї у консультаційних пунктах при органах місцевого самоврядування, а також через засоби масової інформації та іншу наочну продукцію.

Фінансування заходів з навчання населення, яке не працює, діям у надзвичайних ситуаціях та пропаганди знань з цивільного захисту здійснюють місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів.

Стаття 45. Навчання учнів, студентів та дітей дошкільного віку

Центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки організовує в усіх навчальних закладах вивчення учнями, студентами та дітей дошкільного віку способів захисту та норм і правил безпеки, першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Системою стандартів вищої та професійно-технічної освіти обов‘язково передбачається вивчення питань з цивільного захисту.

У дошкільних навчальних закладах проводиться виховна робота, яка спрямована на формування у дітей елементарних, доступних віку, норм безпеки та правил поведінки у надзвичайних ситуаціях.

Виховання у дітях громадської відповідальності, гуманістичних якостей, набуття ними навичок і досвіду із самозахисту і рятування здійснюється у позашкільних заходах, відповідно до їх статутів.

Стаття 46. Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

Організація навчання населенням діям у надзвичайних ситуаціях покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які розробляють та затверджують організаційно-методичні вказівки з підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях та відповідні навчальні програми.

Організація та проведення спеціальних об‘єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

. Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 47. Вивчення правил пожежної безпеки

У загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у закладах післядипломної освіти в обов‘язковому порядку організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також навчання діям на випадок пожежі.

У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота, спрямована на запобігання пожежам від дитячих пустощів із вогнем і виховання у дітей бережливого ставлення до майна.

Місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи міських рад, сільські, селищні ради, житлово-експлуатаційні установи та організації зобов'язані організовувати навчання населення за місцем їх проживання правилам пожежної безпеки в побуті та громадських місцях.

Всі працівники під час прийняття на роботу та щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Перелік цих посад і порядок організації навчання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Програми навчання з питань пожежної безпеки погоджуються з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Стаття 48. Формування культури безпеки життєдіяльності

Культура безпеки життєдіяльності це сукупність цінностей, стандартів, моральних норм і норм прийнятої поведінки, спрямованих на підтримання самодисципліни, як мети підвищення рівня безпеки.

Популяризація культури безпеки життєдіяльності у дітей та молоді організовується і здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту разом з центральними органами виконавчої влади з питань освіти і науки та у справах сім‘ї, молоді та спорту, громадськими організаціями шляхом проведення шкільних, районних (міських), обласних та всеукраїнських змагань з безпеки життєдіяльності, навчально-тренувальних зборів та польових таборів тощо та участі команд-переможниць у заходах міжнародного рівня з цих питань. Фінансування заходів щодо формування у дітей і молоді культури безпеки життєдіяльності здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки, центральним органом виконавчої влади у справах сім‘ї, молоді та спорту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

розділ 4

запобігання надзвичайним ситуаціям

Стаття 49. Основні заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій це підготовка та реалізація комплексу організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних, природоохоронних, наглядових та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної, пожежної та природної безпеки, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, з метою недопущення або пом‘якшення можливих їх наслідків.

Основними заходами щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій є:

проведення оцінок ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;

своєчасне оповіщення та достовірне інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, розвиток подій, методи та способи захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки;

прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій;

забезпечення спостереження та контролю за обстановкою на потенційно небезпечних об‘єктах, об‘єктах підвищеної небезпеки і прилеглих до них територіях, а також на гідрогеологічно-небезпечних ділянках територій;

контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією, за місцями захоронення біологічних матеріалів, заражених активними формами бактерій;

забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту до укриття населення у надзвичайних ситуаціях;

своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту;

забезпечення державного регулювання та нагляд (контроль) господарської діяльності з питань цивільного захисту;

створення і підтримання в робочому стані автоматизованих систем контролю за станом техногенної та пожежної безпеки потенційно небезпечних об‘єктів та об‘єктів підвищеної небезпеки;

створення страхового фонду документації для забезпечення проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, відновлювальних робіт;

своєчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій на підставі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів;

формування оперативної групи для виявлення причин погіршення обстановки та підготовка пропозиції щодо її нормалізації;

запровадження, у разі необхідності, цілодобового чергування членів комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і оперативної групи;

створення резервів фінансових і матеріальних ресурсів;

розроблення і реалізацію цільових та науково-технічних програм з проблем запобігання надзвичайним ситуаціям;

створення, підготовку та належне утримання в готовності до дій у надзвичайних ситуаціях необхідних органів управління і оптимально достатньої кількості та спеціалізації сил і засобів цивільного захисту.

Стаття 50.

Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій

З метою забезпечення заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій у державі проводиться постійний моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій.

Моніторинг надзвичайних ситуацій це система безперервних спостережень, лабораторного та іншого контролю для оцінки стану захисту населення і територій та небезпечних процесів, які можуть призвести до виникнення надзвичайної ситуації, та своєчасне виявлення тенденції їх змінювань.

Спостереження, лабораторний та інший контроль включає:

збирання, опрацювання і передавання інформації щодо стану навколишнього природного середовища, забруднення продуктів харчування, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними та хімічними речовинами, збудниками інфекційних хвороб та іншими біологічними агентами тощо.

Для здійснення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій у державі створюється і функціонує система моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, яка є функціональною інформаційно-аналітичною підсистемою єдиної державної системи цивільного захисту.

Система моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій включає:

Всеукраїнський центр моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, який створюється і функціонує у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, які створюються і функціонують у складі територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

мережа моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій, яка створюється і функціонує на державному, регіональному, місцевому на об‘єктовому рівнях;

державна система моніторингу довкілля.

Всеукраїнський центр моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій та регіональні центри моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій є постійно діючими штатними центральним і регіональними координуючими органами з цих питань.

Мережа моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій включає ряд самостійних (автономних) і одночасно організаційно та функціонально пов‘язаних установ, закладів, організацій, підприємств, до компетенції яких віднесені питання, що знаходяться у сфері управління центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національної академії наук України.

Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій здійснюється на державному регіональному, місцевому та об‘єктовому.

Порядок функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, здійснення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, перелік установ та організацій, які входять до мережі моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Мережа моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій на регіональному, місцевому та об‘єктовому рівнях визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств і організацій.

Координацію роботи мережі установ місцевого та об‘єктового рівнів здійснюють регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.

Проведення робіт з моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій та надання інформації для координуючих центрів здійснюється безоплатно.

Глава 7

Державне регулювання діяльності суб‘єктів господарювання

у сфері цивільного захисту

Стаття 51.

Засоби державного регулювання діяльності суб‘єктів господарювання у сфері цивільного захисту

До засобів державного регулювання діяльності суб‘єктів господарювання у сфері цивільного захисту відносяться:

державна стандартизація;

державна експертиза;

реєстрація потенційно небезпечних об‘єктів, об‘єктів підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних ділянок територій, ідентифікація та декларування безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

ліцензування діяльності;

сертифікація продукції для цивільного захисту;

страхування;

державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту.

Стаття 52. Державна стандартизація

Державна стандартизація у сфері цивільного захисту спрямована на забезпечення:

безпеки продукції (робіт, послуг) та матеріалів для життя і здоров'я людей та довкілля;

якості продукції (робіт, послуг) та матеріалів, відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;

єдності принципів вимірювання;

безпеки функціонування суб‘єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Стаття 53. Державна експертиза

Державній експертизі у сфері цивільного захисту з питань техногенної та пожежної безпеки підлягають:

проекти будівництва об'єктів, що можуть спричинити виникнення надзвичайної ситуації та вплинути на стан захисту населення і територій;

проекти містобудівної та іншої будівельної документації щодо врахування вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, зокрема з питань техногенної та пожежної безпеки;

інвестиційні програми та проекти будівництва з питань пожежної безпеки;

проекти стандартів, норм та правил, технічних умов з питань пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлені такі норми і правила.

Держана експертиза з питань цивільного захисту організовується і проводиться відповідно до цього Кодексу, іншого законодавства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 54.

Реєстрація потенційно небезпечних об‘єктів, об‘єктів підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних ділянок територій, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

У державі ведуться Державні реєстри потенційно небезпечних об‘єктів, об‘єктів підвищеної небезпеки, потенційно небезпечних ділянок територій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ідентифікація об‘єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою визначення кількості порогової маси небезпечних речовин.

Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою запобігання надзвичайним ситуаціям, а також забезпечення готовності до локалізації і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Нормативи порогової маси небезпечних речовин, порядок ідентифікації форма та зміст оповіщення про її результати, порядок розроблення декларацій безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні рівні, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 55. Ліцензування діяльності

Господарська діяльність, яка пов‘язана з наданням послуг і виконанням робіт у сфері цивільного захисту, виробництвом (виготовленням) продукції здійснюється на підставі ліцензій, що видаються органами ліцензування у порядку, встановленому законодавством.

Діяльність, яка пов‘язана з наданням послуг, виробництвом (виготовленням) продукції та виконанням робіт у сфері цивільного захисту з питань техногенної та пожежної безпеки, включає:

проектування, монтаж, технічне обслуговування автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, пожежного спостереження, оцінку протипожежного стану об‘єктів;

проведення випробувань на пожежну небезпечну безпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічних засобів, продукції протипожежного призначення на відповідність установленим вимогам.

Суб‘єкт господарювання може отримати відповідні ліцензії на види господарської діяльності у повному обсязі або частково. Строк дії ліцензії на здійснення господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 56. Сертифікація продукції для цивільного захисту

Сертифікація продукції для цивільного захисту організується і здійснюється з метою підтвердження відповідності продукції технічним регламентам.

Сертифікація продукція для цивільного захисту здійснюється центральними органами виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності.

Порядок та правила сертифікації визначаються законодавством.

Органи для оцінки відповідності на проведення робіт з підтвердження відповідності з питань техногенної та пожежної безпеки створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту у встановленому порядку.

Усі види пожежної техніки та протипожежного устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам та їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідності.

Стаття 57. Страхування

Метою страхування у сфері цивільного захисту є:

страховий захист майнових інтересів підприємств, установ, організацій і громадян за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій;

страхове відшкодування суб‘єктами господарювання, у користуванні яких є потенційно небезпечні об‘єкти та об‘єкти підвищеної небезпеки, за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам або їх майну, а також іншим юридичним особам внаслідок аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації, що можуть виникнути на такому об‘єкті.

Страховий захист населення від надзвичайних ситуацій забезпечується обов'язковим та добровільним страхуванням відповідно до законодавства.

Для забезпечення страхового захисту майнових інтересів суб‘єктів господарювання, фізичних осіб, а також третіх осіб та їх майну за шкоду, заподіяну внаслідок надзвичайних ситуацій, обов‘язковому страхуванню підлягають:

страхування нерухомого майна юридичних та фізичних осіб, яке розташовано у зонах ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо). Перелік зон ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо) та розмір таких зон, за результатами спостереження, встановлюються Кабінетом Міністрів України;

страхування цивільної відповідальності суб‘єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їх майну, іншим юридичним особам внаслідок пожежі, аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації на таких об‘єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об‘єктах, господарська діяльність на яких може призвести до таких надзвичайних ситуацій.

Стаття 58.

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту

Держаний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту організовується з питань пожежної, техногенної та промислової безпеки, охорони праці, гірничого нагляду, з питань страхового фонду документації, з інших питань цивільного захисту спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади.

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту здійснюється відповідними органами державного нагляду, у порядку, вставленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог цього Кодексу, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших актів законодавства.

Стаття 59. Аудит з пожежної та техногенної безпеки

Аудит з пожежної та техногенної безпеки здійснюється з метою оцінки стану відповідно пожежної або техногенної безпеки на об‘єкті аудиту та визначення заходів, необхідних для її приведення у відповідність з вимогами законодавства та інших нормативно-правових актів з питань пожежної та техногенної безпеки.

Аудит з пожежної безпеки – документально оформлений системний незалежний аналіз (докази) стану пожежної безпеки, проведений на об‘єкті аудиту за результатами об‘єктивної оцінки виконання заходів і дотримання правил та інших критеріїв з пожежної безпеки, функціонування існуючих систем забезпечення пожежної безпеки та управління нею для встановлення їх відповідності вимогам законодавства, інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

Аудит з техногенної безпеки – документально оформлений системний незалежний аналіз (докази) стану техногенної безпеки, проведений на об‘єкті аудиту за результатами об‘єктивної оцінки виконання заходів і дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з техногенної безпеки, функціонування існуючих систем забезпечення техногенної безпеки для встановлення їх відповідності вимогам нормативно-правових актів з цих питань.

Аудит з пожежної та техногенної безпеки в Україні є добровільним.

Об‘єктами аудиту є:

з пожежної безпеки - підприємства, установи та організації, інші господарські об‘єкти; з техногенної безпеки - потенційно небезпечні об‘єкти та інші об‘єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Аудит з пожежної та техногенної безпеки може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній аудит організується власником (керівником) об’єкта і здійснюється кваліфікованими працівниками цих об‘єктів. Зовнішній аудит здійснюється аудиторською організацією на замовлення власника (керівника) об’єкта.

Порядок та умови проведення аудиту з пожежної та техногенної безпеки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аудиторська організація здійснює свою діяльність на підставі відповідного сертифікату, який видається: з питань пожежної безпеки – органом державного нагляду з питань пожежної безпеки, з питань техногенної безпеки – органом державного нагляду з питань цивільного захисту, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Органами державного нагляду з питань пожежної безпеки та з питань цивільного захисту протягом п‘яти робочих днів, після подання документів, приймаються рішення про видачу сертифікату або про відмову в його видачі.

Підставами для відмови у видачі сертифікату є:

подання аудиторською організацією документів, необхідних для одержання сертифікату, не у повному обсязі;

виявлення в документах, поданих аудиторською організацією, недостовірних відомостей;

відсутність у третини аудиторів, які працюють у складі у аудиторської організації, вищої освіти;

відсутність у аудиторів, які працюють у складі аудиторської організації, п‘ятирічного досвіду роботи у сфері пожежної безпеки або у сфері техногенної безпеки.

Підставами для анулювання сертифікату є:

припинення діяльності аудиторської організації;

недостовірність оцінки стану пожежної або техногенної безпеки при проведені аудиту;

необ‘єктивність аналізу фактичних даних пожежної або техногенної безпеки;

неодноразове підтвердження замовниками аудиту фактів низької якості здійснення аудиту;

порушення вимог законодавства та нормативно-правових актів з питань аудиту.

Рішення про відмову у видачі та анулювання сертифікату має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів.

Анулювання органом державного нагляду з питань пожежної безпеки або з питань цивільного захисту сертифікату на проведення аудиту не позбавляє аудиторську організацію права подати документи на його отримання після усунення виявлених порушень.

Рішення про відмову у видачі та анулювання сертифікату може бути оскаржено у порядку, визначеному законом.

Стаття 60. Страховий фонд документації з питань цивільного захисту

Для проведення відновлювальних, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на потенційно небезпечних об‘єктах, які включені до Державного реєстру техногенно та екологічно небезпечних об‘єктів України, заздалегідь створюються комплекти документації страхового фонду, що закладаються на зберігання до страхового фонду документації України.

Правові, економічні та організаційні засади створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації, а також функціонування державної системи страхового фонду документації здійснюється відповідно до законодавства.

Blog

Кодекс цивільного захисту України