Поняття законності та правопорядку
| Вид материала | Закон |
- Поняття та функції Конституції, 72.61kb.
- Про місцеві державні адміністрації, 12.23kb.
- Нотаріат в Україні, 3056.53kb.
- Укра ї н а старокостянтинівська районна державна адміністрація хмельницької області, 42.49kb.
- «Забезпечення законності І правопорядку в територіальній громаді міста Полтави», 440.85kb.
- Тема. Правоохоронні органи, 72.47kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр) 1994, n 31, ст. 287 ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є, 12.1kb.
- Обухівська міська рада київської області Дванадцята сесія шостого скликання рішення, 1627.82kb.
- Укра ї н а тисменицька районна рада івано-франківської області, 87.25kb.
- Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6372.64kb.
129. Злочини, пов'язані з порушенням правил приватизації державного чи колективного майна (ст. 233-235 ККУ).
1) Незаконна приватизація державного комунального майна (ст. 233 КК). Це один з найпоширеніших економічних злочинів перехідного етапу трансформування українського суспільства від планової соціалістичної до ринкової економіки. Об'єктом злочину є передбачений законодавством порядок приватизації державного і комунального майна. Предмет – державне або комунальне майно. Під державним майном слід розуміти майно, що перебуває у Державній власності, а також майно, яке належить АРК. Об’єктивна сторона злочину хар-ся такими незаконними діями: * заниженням вартості майна, яке приватизується; * використанням підроблених приватизаційних документів; * приватизації майна, яке не підлягає приватизації; * приватизації майна неправомочною особою. Під поняттям «приватизація» слід розуміти відчуження державного або комунального майна. Для визшачення наявності об'єктивної сторони злочину важливе значення мають передбачені законодавством України способи приватизації державного і комунального майна. Це: 1) продаж (об'єктів приватизації на аукціоні; 2) продаж акцій, паїв, що належать державі на аукціоні, за конкурсом, на фахових біржах тоццо; 3) продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплекссу державного підприємства або контрольного пакет) акцій відкритого акціонерного товариства; 4) викуп майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Суб’єктом цього злочину може бути особа, яка брала безпосередню участь у приватизації державного чи комунального майна. Кваліфікуючі ознаки злочину: скоєння злочинного) діяння у великих розмірах, або вчинення його групою осіб за попередньою змовою, від чого залежить і покарання: позбавлення волі або позбавлення волі з консфіскацією майна або без такої.
2) Незакошні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК).
Об'єктом цього злочину є встановлений у державі порядок випуску та юбігу приватизаційних паперів, під якими слід розуміти особливій вид державних цінних паперів, які засвідчують право власшика на безплатне одержання у процесі приватизації частки майіна державних підприємств, житлового і земельного фондів. Ці документи можуть бути лише іменними. Об'єктивна сторона злочину виражається у таких діях: 1) продажу або інішій незаконній передачі приватизаційних паперів; 2) їх купівлі; 3) іінших операціях з приватизаційними документами без належного дозволу; 4) викраденні приватизаційних паперів. Суб'єктивна сторона злочину — умисел. Суб'єкт злочину загальний — будь-яка осудна особа. Кваліфікуючими ознаками незаконних дій щодо приватизаційних лашерів закон встановлює: повторність вчинення таких дій, судимість за один із злочинів, передбачених ст.ст. 233—235 КК, скоєння його організованою групою або з використанням службового становища. Альтернативні покарання: штраф, виправні роботи, обмеження волі, позбавлення волі.
3) Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК)
Об'єктам зазначеного злочину є передбачений законодавством України порядок приватизації державного і комунального майна, а його предметом виступають документи, які необхідні для приватизації майна (бізнес-плани, відомості про джерела походження коштів, декларації про доходи, перелік підприємств, що приватизуються, копії фінансової звітності, банківські документи тощо). Предметом злочину виступають документи, необхідні дляприватизації державного або колективного майна. Об’єктивна сторона злочину виражається у таких діях: поданні неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується майно; недотриманні вимог щодо подальшого використання приватизаційного об'єкта та інших обов'язкових умов приватизації. Подання неправдивих відомостей у документах, необхідних для приватизації державного, комунального майна або підприємства, означає, що винна особа направляє відповідному адресатові документи певного характеру і змісту. Це можуть бути повністю сфальсифіковані документи, виготовлені винним або іншою особою, а також справжні документи, в які внесені дані, що не відповідають дійсності повністю або частково. Недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших умов щодо приватизації, встановлених законами та Іншими нормативно-правовими актами України, утворюють, зокрема, такі діяння: порушення визначених договором купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі; порушення терміну сплати за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу на аукціоні або за конкурсом; невиконання встановлених строків реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, створених на базі придбаного державного майна; порушення порядку подальшого відчуження приватизованого об'єкта без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу, аукціону або викупу тощо. Злочин вважається закінченим з моменту: 1) подання відповідних документів, які містять неправдиві відомості щодо приватизації майна, належним адресатам — органу приватизації, тендерній комісії, комісії з приватизації об'єкта тощо; 2) фактичного невиконання встановлених умов щодо приватизації майна нормативно-правовими актами. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка бере участь у приватизації державного або комунального майна. Покарання - штраф або виправні робот.
130. Легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним способом (відмивання) (ст. 209 ККУ).
Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Злочинність цього діяння тобто його об’єктивної сторони визначають такі ознаки (дії): 1) вчинення фінансових операцій з грошовими коштами, здобутими завідомо злочинним шляхом; 2) використання зазначених коштів для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності; 3) створення організованих груп для легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом. У практичному плані легалізація грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, відбувається різними способами — від торгівлі наркотиками, порнобізнесом до торгівлі зброєю. Об’єктом цього злочину є встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності, а також нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, а його предметом — грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом. Суб’єктивна сторона цього злочину проявляється у таких діях: *легалізації коштів, шляхом вчинення незаконних фінансових операцій з грошовими коштами або майном, здобутими завідомо злочинним шляхом; *використанні таких коштів і майна для здійснення підприємницької діяльності; *створенні організаційних груп для легалізації коштів і майна, здобутих злочинним шляхом. Суб’єктом злочину є будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. КК передбачає такі кваліфікаційні ознаки злочину: вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб. В залежності від цього передбачено і покарання: штраф або обмеження волі або позбавлення волі з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
131. Самоправство (ст. 356 ККУ).
Самоправство є найзагальнішим видом злочинного діяння, оскільки будь-який злочин є самовільним, всупереч установленому законом порядку, вчиненням певних дій, правомірність яких оспорюється. Об'єкт злочину — встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків, нормальна управлінська діяльність і авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування. З об'єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) осгіорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) причинним зв'язком між діями винної особи та значною шкодою. Склад злочину утворюють самоправні дії, якими заподіяна значна шкода державним або громадським інтересам чи охоронюваним правом інтересам окремих: громадян. Значна шкода може бути матеріальною (заподіяння збитків на значну суму, пошкодження майна на значну суму тощо) чи моральною (перешкоджання вступу до навчального закладу, проведенню весілля тощо). Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Самоправство, яке не заподіяло значної шкоди правоохоронюваним інтересам, розглядається як адміністративний проступок. Суб'єкт злочину загальний. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди, за загальним правилом також характеризується умислом. Відповідальність за ст. виключається, якщо особа сумлінно помиляється у питанні належності їй права, яке вона реалізує всупереч.встановленому законодавством порядку. Відповідальність за самоправство настає з 16 років.
132. Тіньова економіка — базис існування організованої злочинності.
Тіньова економічна діяльність стала наслідком недосконалого механізму розподілу суспільного продукту в державі, хабарництва і корупції у владних структурах, надмірного податкового тиску, рекету, проникнення організованої злочинності в сфери економіки та політики, відсутності гарантій та ефективного захисту правоохоронними органами легальних бізнесових структур. Тіньова економіка, як основне підґрунтя економічної злочинності і корупції, пристосовується до змін у законодавстві, набуває нових особливостей. Вони полягають у тому, що прибутки й надприбутки у тіньовій економіці досягаються не через використання державних фондів як раніше, а головним чином за рахунок зміни форми власності та експлуатації державної власності як приватної; нелегальний бізнес охоплює не стільки виробництво, скільки фінансові, в т. ч. валютні операції, і не лише за рахунок інвестування тіньових коштів, а переважно через використання штучно підтримуваних адміністративною системою відмінностей курсів валюти, цін, кредитних і банківських ставок, розмірів податків, систем квот тощо. Це служить передумовою одержання максимальних надприбутків у мінімально короткі строки з мінімальним ризиком і стало можливим внаслідок зв'язку тіньового бізнесу з владними структурами. Підпільний, часто злочинний бізнес розвивається не як протидія командно-адміністративній системі в економіці, а через збереження її елементів у апараті Державного управління економікою. Тіньова економічна діяльність глибоко проникає в зовнішньоторгову діяльність і криміналізує її, здійснюючи нелегальний обіг і вивіз за кордон валютних, товарних та нематеріальних цінностей.Найпоширенішими проявами «тіньової» економіки є нелегальний експорт капіталів, нелегальні валютні та зовнішньоекономічні операції, випуск і реалізація неврахованої продукції та надання неврахованих послуг, кримінальний промисел, фінансові шахрайства, незаконна приватизація державної власності, нецільове використання бюджетних коштів тощо. Тіньова економіка фактично паралізує повнокровний грошовий обіг у державі, кожна друга гривня обходить банківські рахунки. Характерними рисами тіньової економіки є значно вища мобільність тіньових капіталів; слугування збагаченню певного кола людей за рахунок обкрадання всього суспільства. Останнє стало можливим у результаті: привласнення ресурсів і використання засобів виробництва, виробничих приміщень; одержання пільг, дотацій, незаконного користування цими пільгами здійснюючи незадекларовану прибуткову економічну діяльність; ухилення від сплати податків; здійснення без реєстрації підприємництва та незаконних товарних та грошових операцій. Тіньова економіка поділяється на формальну і підпільну економічну діяльність. Перша не приховується, але й че оподатковується і не враховується традиційною статистикою (виробництво на домашніх господарствах, надання послуг на непостійній основі, невеликі підробітки). Підпільна економічна діяльність включає, як заборонену в державі економічну діяльність, так і діяльність, яка повинна ліцензуватись і контролюватись державою, але вона приховується з метою ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.
133. Зловживання владою та посадовим становищем (ст. 361—363 ККУ).
Ст. 361. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж. предметом злочинних дій можуть бути: а) автоматизовані системи; б) носії інформації і в) використовувана в автомати--зованих системах інформація. Склад злочину утворюють: а)втручання у роботу автоматизованих систем, що
призвело до перекручення чи знищення інформації або носіїв інформації; б) розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в автоматизовані системи і здатних спричинити перекручення або
знищення інформації чи носіїв інформації. Заподіяння цими діями шкоди у великих розмірах вчинення їх повторно чи за попереднім зговором групою осіб утворює кваліфікований вид цього злочину. Об’єктивна сторона злочину проявляється у формі: 1) незаконного втручання у роботу АЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп’ютерної інформації або носіїв такої інформації; 2) розповсюдженя комп’ютерного вірусу. Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Злочинні дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом, тоді як ставлення винного до наслідків злочину може хар-зуватись як прямим, так і непрямим умислом. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1)повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним істотної шкоди. Відповідальність за незаконне втручання у роботу автоматизованих систем настає з 16р.
Ст. 362. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем. Об'єкт злочину — власність на комп'ютерну інформацію, встановлений порядок її зберігання та використання. Предметом його є комп'ютерна інформація. Об'єктивна сторона злочину полягає у діях, за допомогою яких особа протиправно, всупереч волі і бажанню власника чи законного користувача, заволодіває комп'ютерною інформацією, а власник чи законний користувач втрачає її. Незаконне копіювання комп'ютерної інформації, внаслідок якого особа не позбавляє її власника чи законного користувача можливості володіти і користуватися нею, ст. 362 не охоплюється. У разі, якщо таке незаконне копіювання стало наслідком порушення правил експлуатації АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж, ці наслідки інкримінуються особі, яка відповідає за їх експлуатацію. Способами вчинення цього злочину закон визнає: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4} шахрайство; 5) зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Під викраденням комп'ютерної інформації слід розуміти заво-лодіння нею шляхом крадіжки чи грабежу. Злочин вважається закінченим з моменту, коли винний заволодів інформацією і має можливість використати її чи розпорядитися нею на власний розсуд. Вчинення цього злочину шляхом вимагання є закінченим з моменту пред'явлення протиправної вимоги, поєднаної з відповідною погрозою, і доведення її до потерпілого. Суб'єкт злочину загальний. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб. . Склад злочину утворює заволодіння комп'ютерною інф-цією способом її викрадення. Викрадення комп'ютерної інформації вчинюється умисно. Відповідальність за викрадення комп'ютерної інформації настає з 16 років.
Ст.363. Порушення правил експлуатації автоя тизованих електронно-обчислювальних систем
Об'єктом злочину є встановлений порядок експлуатації АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж. Об'єктивна сторона злочину полягає в порушенні правил екс-плуатаци АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж, яке може бути здійснене як шляхом певних дій, так і шляхом бездіяльності, за умови настання в результаті такого порушення передбачених цією статтею наслідків. Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, яка відповідає за експлуатацію АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж. Такою особою с користувач зазначених машин, систем чи мереж, а так само будь-яка інша особа, яка відповідно до своїх трудових, службових обов'язків або на основі відповідної угоди з власником (адміністратором) цих машин, систем та мереж виконує роботу, пов'язану з підтриманням їх у робочому стані, оновленням інформації, вдосконаленням АЕОМ, системи чи мережі, їх захистом чи іншу подібну роботу і зобов'язана при її виконанні дотримуватись встановлених
правил експлуатації (і, зокрема, захисту) АЕОМ, систем та мереж. Суб'єктивна сторона злочину визначається його наслідками характеризується необережною формою вини. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є заподіяння ним істотної шкоди, яка може бути як безпосереднім результатом діяння винного, так і наслідком протиправних дій інших осіб (наприклад, викрадення інформації за допомогою програмних засобів), можливість для яких виникла внаслідок цього діяння. Поняття істотної шкоди є оціночним. Склад злочину утворює також незаконне копіювання комп'ютерної інформації або істотне порушення роботи таких машин, їх систем чи комп'ютерних мереж. Відповідальними є осудні особи, що досягли віку 16р.
134. Розрізнення халатності як злочину від адміністративного правопорушення.
Халатність – невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале або несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або ссылка скрыта та інтересам інших осіб (як юридичних, так і фізичних), права яких охороняються ссылка скрыта. Такі дії вважаються посадовими злочинами.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону. Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об'єктом адміністративного правопорушення можуть бути також здоров'я, честь і гідність людини.
Тобто, об'єктом виступають конкретні норми, приписи, законні вимоги, заборони. Це означає, що форми, в яких знаходить своє вираження конкретний об'єкт, можуть бути різними. Скажімо, розпиття спиртних напоїв у громадських місцях - на вулицях, стадіонах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту і т. д. чи поява у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, є посяганням на громадський порядок, а отже - адміністративним правопорушенням.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Суб'єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративній відповідальності підлягають осудні особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років. Особа у віці 16-18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до відповідальності на загальних підставах.
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов'язані з недотриманням установлених правил у сфері порядку управління, громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, виконання яких входить до їхніх службових обов'язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, а й за неналежне забезпечення виконання їх іншими особами, насамперед підлеглими. На них накладається дисциплінарне стягнення, якщо правопорушення було здійснене під час виконання ними службових обов'язків.
Іноземні громадяни та особи без громадянства підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах згідно з чинним законодавством України.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
135. Адміністративна відповідальність за корупційні діяння. Добавить по кодексу
Адміністративна відповідальність — це специфічне реагування держави на адмінїстративне~гїравопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення. Адміністративна відповідальність характеризується застосуванням адміністративного примусу в формах: адміністративного Попередження, припинення проступків, адміністративного стягнення.
136. Загальна характеристика адміністративних правопорушень у сфері економіки.
Адміністративний проступок від інших правопорушень відрізняє ряд характерних рис, які встановлені в адміністративно-правових нормах відповідних статей Особливої частини КпАП. Сукупність таких характерних рис йменується складом адміністративного правопорушення. Його компонентами є: *об’єкт (суспільні відносини, що охороняються законодавством про адміністративні правопорушення); *об'єктивна сторона (зовнішня поведінка правопорушника: дія чи бездіяльність, їхні шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями і наслідками, а також місце, час, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку); *суб'єкт (фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного проступку 16р); * суб'єктивна сторона (пов'язаний з вчиненням адміністративного проступку психічний стан особи, яка його вчинила). За вчинення адміністративних проступків застосовуються такі стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета) конфіскація предмета; 5) позбавлення спеціального права; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт. Адмін-ні правопорушення в сфері екон-ки умовно можна класифікувати на 4 групи: І. проступки, що порушують встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності; антимонопольне законодавство; дискримінація підприємницької діяльності органами влади і управління; ІІ. проступки, що порушують: правила торгівлі, надання послуг та порядок розрахунків зі споживачами; здійснення незаконної торгової діяльності; незаконний відпуск або придбання бензину або мастильних матеріалів; III. проступки, що порушують: законодавство в сфері фінансів та оподаткування; порядок формування та застосування цін і тарифів; законодавство щодо запобігання та протидії легалізації («відмиванню») доходів, одержаних злочинним шляхом; IV. проступки, що порушують митні правила.
137. Здійснення незаконної торговельної діяльності.
Сутністю цього складу проступкує здійснення фактів купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у встановленому порядку з метою отримання неконтрольованого державою прибутку, якщо розмір наживи не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначені дії тягнуть за собою накладення штрафу з конфіскацією цих товарів та вилучених грошових коштів. Об'єктом посягання цього проступку є відносини в сфері організації торгівлі. Об'єктивна сторона незаконної торгівлі полягає в здійсненні фактів купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у порядку, передбаченому законодавством. Суб'єктом цього проступку може бути будь-яка особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Це може бути як приватна особа, що здійснює торгівлю без відповідного дозволу, так і працівник комерційного підприємства, який під прикриттям підприємницької діяльності здійснює торгові операції без дозволу. Водночас, суб'єктами цього проступку можуть бути особи, які отримали патент на несистематичний продаж куплених товарів але під його прикриттям здійснюють систематичну торгівлю та торгівлю в більших розмірах, що дозволена патентом. Суб'єктивна сторона цього проступку характеризується навмисною виною. Справи про це адміністративне правопорушення розглядаються місцевими судами.
138. Дискримінація підприємницької діяльності органами влади і управління (166-3 КПА).
Це правопорушення полягає в забороні створення нових підприємств або інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво окремих видів товарів з метою обмеження конкуренції, примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товару певному колу споприйняття рішень про централізований розподіл товарів, що приводить до монопольного становища на ринку, встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в інший, надання окремим підприємцям податкових пільг, що виводить їх у привілейоване становище по відношенню до інших підприємців, що приводить до монополізації ринку певного товару, обмеження прав підприємців у придбанні та реалізації товарів, встановлення заборон або обмежень відносно окремих підприємців чи їх груп. За такі протизаконні дії суб'єкт правопорушення (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, а також орган адміністративно-господарського управління і контролю) може бути притягнений до відповідальності у вигляді штрафу. Цей проступок з суб'єктивної сторони характеризується прямим умислом. Об'єктом правопорушення є встановлений порядок нормальної діяльності підприємців, а об'єктивною стороною — дискримінація підприємців
139. Зайняття підприємницькою діяльністю з порушенням встановлених правил (ст. 164 КПА).
Ст. 164 Кодексу передбачає відповідальність за два склади. По-перше, відповідальність за зайняття підприємниць кою діяльністю без державної реєстрації; по-друге, зайняття без сПЄціального дозволу (ліцензії) таким видом підприємництва, який підлягає ліцензуванню. У першому випападку об'єктом адміністративного проступку є встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності. Для зайняття такою діяльністю ФО повинні зареєструватись як суб'єкти підприємництва. Об’єктивна сторона цього правопорушення полягає в безпосередній діяльності по випуску товарів, наданню послуг, торгівлі без державної реєстрації такої діяльності. Суб'єктами цього адміністративного проступку можуть бути ФО, які на момент його вчинення досягли 16р. З суб'єктивної сторони цей проступок характеризується навмисною виною та спеціальною метою — отримання прибутку від підприємницької діяльності. У другому випадку — об'єктивна сторона зайняття підприємницькою діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії), необхідність якого передбачена чинним законодавством, полягає в здійсненні як ФО, так і ЮО таких видів діяльності, на зайняття якими необхідно отримати дозвіл. Суб'єктом цього правопорушення може бути лише суб'єкт го сподарювання. Суб'єктивною стороною цього правопорушення є навмисна вина.
140. Порушення правил торгівлі та надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю (ст. 155 КПА).
Відповідальність у вигляді штрафу. Суб'єкт – працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю. Суб'єктивна сторона проступку характеризується наявністю у порушника прямого умислу та корисливого мотиву. Об'єктом правопорушення є відносини в сфері торгівлі та надання послуг, а об'єктивною стороною — дії, направлені на порушення встановлених правил такої діяльності.
141. Порушення порядку проведення розрахунків зі споживачами (ст. 155-1 КПА).
Відповідальність у вигляді штрафу Суб'єкт – працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, суб'єктивна сторона проступку характеризується наявністю у порушника прямого умислу та корисливого мотиву. Об'єктом правопорушення є відносини в сфері торгівлі та надання послуг, а об'єктивною стороною — дії, направлені на порушення встановлених правил такої діяльності.
142. Незаконна торговельна діяльність, (ст.. 160-2 КПА).
Сутністю цього складу проступку є здійснення фактів купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у встановленому порядку з метою отримання неконтрольованого державою прибутку, якщо розмір наживи не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначені дії тягнуть за собою накладення штрафу з конфіскацією цих товарів та вилучених грошових коштів. Об'єктом посягання цього проступку є відносини в сфері організації торгівлі. Об'єктивна сторона незаконної торгівлі полягає в здійсненні фактів купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у порядку, передбаченому законодавством. Суб'єктом цього проступку може бути будь-яка особа, яка досягла 16 віку. Це може бути як приватна особа, що здійснює торгівлю без відповідного дозволу, так і працівник комерційного підприємства, який під прикриттям підприємницької діяльності здійснює торгові операції без дозволу. Водночас, суб'єктами цього проступку можуть бути особи, які отримали патент на несистематичний продаж куплених товарів але під його прикриттям здійснюють систематичну торгівлю та торгівлю в більших розмірах, що дозволена патентом. Суб'єктивна сторона цього проступку характеризується навмисною виною. Справи про це адміністративне правопорушення розглядаються місцевими судами.
143. Незаконне виготовлення з готових промислових виробів нових товарів (ст. 160-4 КПА).
Відповідальність у вигляді штрафу. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини, які складаються в сфері торгівлі. Об'єктивна сторона цього проступку характеризується незаконними діями з використанням товарів вжитку як сировини або полуфабрикатів для виготовлення нових товарів. Суб'єктами цього правопорушення можуть бути особи, що займаються підприємницькою діяльністю. З суб'єктивної сторони цей адміністративний проступок характеризується навмисною виною.
144. Незаконний відпуск або придбання бензину та мастильних матеріалів (ст. 161 КПА).
Відповідальність – накладення штрафу. Суспільна небезпека цього правопорушення полягає в порушенні встановленого порядку відпуску бензину та інших нафтопродуктів споживачам, що створює можливості для отримання неконтрольованих державою доходів. Суб'єктами проступку можуть бути працівники заправних підприємств, які відпускають нафтопродукти, а також громадяни та посадові особи, що їх придбавають. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.
145. Реалізація, прийняття на комісію або зберігання з метою продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка (ст. 164—5 КПА). Посм в интерн
Даний проступок полягає у зберіганні або транспортуванні алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає належним чином розміщених марок акцизного збору, або з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного збору посадовими особами підприємств-виробників, імпортерів і продавців цих товарів. Тягне за собою накладення штрафу з конфіскацією таких алкогольних напоїв або тютюнових виробів.
146. Загальна характеристика порушень митних правил.
Відповідальність за такі проступки встановлена Митним Кодексом України (попередження, штраф, конфіскація товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Конфіскація може застосовуватися як основний і як додатковий вид стягнення). Серед таких правопорушень: порушення режиму зони митного контролю (ст. 329); неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю (ст. 330); видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата (ст. 331); недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів (ст. 332) та інші. Об'єктом цих проступків є суспільні відносини в сфері забезпечення митної справи. Об'єктивна сторона характеризується діями, спрямованими на невиконання митних правил, або бездіяльністю у формі невиконання приписів митного законодавства. Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли шістнадцятирічного віку, а також посадові особи підприємств. Суб'єктивна сторона характеризується навмисною виною, а поеяких складах правопорушень можливе їх скоєння в формі необережної вини. Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється митними органами. Справи про порушення митних правил розглядаються митними органами або місцевими судами.
147. Одержання хабара
Ст.368. Одержання хабара
Хабар — це незаконна винагорода матеріального характеру, тобто предмет хабара має виключно матеріальний характер – майно (гроші, матеріальні цінності), право на майко (документи, які надають право на отримання майна, користування майном або право вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо). Одержання хабара означає прийняття службовою особою незаконної винагороди за виконання чи невиконання в інтересах того хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Хабар може даватися хабародавцем службовій особі особисто або через посередника. Способи давання-одержання хабара можуть бути різноманітними і для кваліфікації одержання хабара значення не мають, але вони тісно пов'язані з питанням про предмет хабара. Відповідальність за одержання хабара настає тільки за умови, якщо службова особа одержала його за виконання або невиконання в інтересах того, хто дає хабара, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового- становища. Відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона його виконувати. Суб'єктом одержання хабара може бути лише службова особа. Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву. Особливістю суб'єктивної сторони складу цього злочину є тіс-ний зв'язок між умислом хабарника і умислом хабародавця. Змістом умислу першого повинно охоплюватися, крім іншого, усвідомлення того, що хабародавець розуміє сутність того, що відбувається, і усвідомлює факт незаконного одержання службовою особою вигороди. До кваліфікованих видів злочину закон відносить одержання хабара: 1) у великому розмірі; 2) службовою особою, яка займвідповідальне становище; 3) за попереднього змовою групою осіб 4) повторно; 5) поєднане з вимаганням хабара; до особливо кваліфікованих — одержання хабара: 1) в особливо –великиму розмірі; 2) службовою особою, яка займає особливо відповідальна становище. Хабар слід вважати одержаним групою осіб за попередньою зморою, якщо у вчиненні злочину як співвиконавці брали участь 2 і більше службові особи, які домовилися про спільне одержання хабара, як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання. Зговір при вчиненні цього злочину — це насамперед згода на спільне з іншими службовими особами використання службового становища для одержання одного чи декількох хабарів.
148. Давання хабара
Ст. 369. Давання хабара
Предмет давання хабара є аналогічним предмету одержання хабара. Давання хабара з об'єктивної сторони полягає в передачі службовій особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь чи користь третьої особи дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, які службова особа повинна була або могла виконати' з використанням влади чи службового становища. Склад давання хабара утворюють і дії службової особи, яка віддала розпорядження (наказ) підлеглому добиватися певних благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших службових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного вигляду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах тощо. Суб'єкт злочину загальний. З суб'єктивної сторони давання хабара характеризується лише прямим умислом. Кваліфікуючою обставиною давання хабара закон визначає повторність. ККУ передбачено 2 спеціальні підстави звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності: 1) якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара; 2) якщо після давання хабара він добровільно заявив про це до порушення кримінальної справи щодо нього органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи. Поняття вимагання як обставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, нічим не відрізняється від поняття вимагання як кваліфікуючої ознаки одержання хабара. Добровільною слід вважати заяву до відповідного державного органу, в основі якої лежить самостійно прийняте рішення хабародавця щодо такої посткримінальної поведінки. Для того щоб добровільна заява про скоєне набула статусу обставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, вона повинна бути зроблена до моменту порушення кримінальної справи щодо хабародавця. Порушення справи за даним фактом, наприклад, щодо службової особи, яка одержала хабар, у жодному разі не позбавляє права хабародавця на звільнення від кримінальної відповідальності при його добровільній заяві про давання хабара. До органів, наділених законом правом на порушення кримінальної справи, належать органи дізнання, органи досудового слідства, прокуратура та суд.
149. Провокація хабара
Ст. 370. Провокація хабара
Провокація хабара — це спеціальний вид підбурювання до вчинення злочину, а саме, до давання або до одержання хабара. З об'єктивної сторони провокація хабара полягає у штучному створенні службовою особою обстановки чи умов, що викликають
або пропонування хабара, або його одержання. Можна виділити 2 форми цього злочину: 1) свідоме створення обстановки й умов, щ0 зумовлюють пропонування хабара; 2) свідоме створення обстановки й умов, що зумовлюють одержання хабара. Конкретні способи провокації, які провокатор вибирає для досягнення своєї мети (поради, натяки, рекомендації одержати від будь-кого хабар чи дати його кому-небудь}, для кваліфікації значення не мають. Провокатор може провокувати одержання хабара як ним особисто, так і іншими службовими особами, як особисто пропонувати хабар певній службовій особі, так і зумовлювати пропонування хабара іншими особами. Те, що давання або одержання хабара відбулися у зв'язку з провокацією, не виключає відповідальності того, хто дав або одержав хабар. Якщо з провокаційною метою службова особа організувала давання чи одержання хабара, підбурила до цього того, хто дав чи одержав хабар, або сприяла йому у цьому, її дії слід розцінювати і як співучасть у хабарництві і додатково кваліфікувати за відповідними частинами ст. ККУ. Від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, що вживаються для викриття хабарників. Суть провокації полягає у тому, що провокатор сам викликає в інших намір вчинити злочин з метою їх викриття. Тому не є провокацією хабара дії особи, в якої вимагається хабар, що полягають у передачі хабарнику незаконної матеріальної винагороди з відома правоохоронних органів. Умисне створення службовою особою обстановки й умов, що викликають пропонування чи одержання хабара з метою викрити того, хто його дав або одержав (провокація хабара), є закінченим злочином з моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи було передано або одержано хабар. Суб'єктом провокації хабара може бути тільки службова особа. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що її дії носять провокаційний характер стосовно іншої особи, яку вона провокує на одержання чи давання хабара, і бажає вчинити такі дії. Кваліфікуючою ознакою провокації хабара є вчинення її службовою особою правоохоронного органу.
150. Строки давності
1) 2 роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) 3 роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) 5 років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) 10 років — у разі вчинення тяжкого злочину;
5) 15 років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
151. Покарання та його види