Поняття законності та правопорядку
| Вид материала | Закон |
- Поняття та функції Конституції, 72.61kb.
- Про місцеві державні адміністрації, 12.23kb.
- Нотаріат в Україні, 3056.53kb.
- Укра ї н а старокостянтинівська районна державна адміністрація хмельницької області, 42.49kb.
- «Забезпечення законності І правопорядку в територіальній громаді міста Полтави», 440.85kb.
- Тема. Правоохоронні органи, 72.47kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр) 1994, n 31, ст. 287 ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є, 12.1kb.
- Обухівська міська рада київської області Дванадцята сесія шостого скликання рішення, 1627.82kb.
- Укра ї н а тисменицька районна рада івано-франківської області, 87.25kb.
- Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6372.64kb.
2) Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна
Безпосереднім об'єктом злочину є право власності. Додатковими факультативними об'єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров'я людини. Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких перебачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження. Тобто, коли такий вид майна є ознакою іншого самостійного складу злочину або знищення чи пошкодження майна є способом вчинення більш тяжкого злочину. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо). Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного або 14-річного віку. Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, потребує додаткової кваліфікації. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода. Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження майна є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.
3) Стаття 195. Погроза знищення майна
Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності, а додатковим обов'язковим об'єктом — психічна недоторканість
особи. Предметом злочину є чуже майно. З об'єктивної сторони злочин полягає в активних діях, спрямованих на залякування потерпілого (власника чи законного володільця майна) Погроза знищення майна полягає в залякуванні негайно або в майбутньому знищити певне майно, яке є для винного чужим. Погроза знищення чужого майна утворює розглядуваний склад злочину лише у випадках, коли винний погрожує це зробити шляхом підпалу, вибуху або загальнонебезпечним способом. Суб'єкт злочину загальний. Погроза знищити майно може бути способом вчинення інших злочинів (наприклад, вимагання, протидія законній господарській діяльності, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань. Суб’єктивна сторона – прямий умисел.
4) Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна
Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності, а його обов'язковим додатковим об'єктом — здоров'я або життя особи. Предметом необережного знищення або пошкодження чужого майна, може бути будь-яке чуже для винного майно, крім окремих його видів, які поставлені під захист спеціальними кримінально-правовими нормами (зокрема це стосується військового майна). Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями або бездіяльністю, наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Особливістю відповідальності за необережне знищення чи пошкодження чужого майна є те, що, спосіб знищення чи пошкодження майна на кваліфікацію вчиненого не впливає. Відповідальність за цей злочин обумовлена лише його наслідками. Необережне знищення або пошкодження чужого майна утворює склад злочину лише у випадку коли такі дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей. Суб'єкт злочину загальний. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини: особа передбачає, що внаслідок вчинюваних нею дій чи бездіяльності можуть виникнути такі наслідки, як знищення (пошкодження) чужого майна та пов'язані з ними тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, але легковажно розраховує на відвернення вказаних суспільно небезпечних наслідків або не передбачає можливості настання вказаних наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати. Необережне ставлення до діяння і наслідків може виразитись у порушенні як спеціальних правил безпеки, так і загальних заходів обережності.
5) Стаття 197. Порушення обов'язків щодо охорони майна
Суспільна небезпека злочину полягає у полегшенні протиправної діяльності інших осіб, які вчинюють посягання на власність, створенні передумов для небезпечного впливу на матеріальні цінності стихійних сил природи та інших негативних факторів. Об’єктом злочину є порядок виконання працівниками обов'язків щодо зберігання та охорони чужого майна, який забезпечує право власності. Предметом злочину виступає чуже майно, зберігання чи охорона якого були доручені винній особі. Об'єктивну сторону злочину характеризує сукупність 3 ознак: 1) діяння у формі невиконання або неналежного виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна обов'язків; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяжких наслідків для власника майна; 3) причинний зв'язок між діянням та суспільно небезпечними наслідками. Цей склад злочину сконструйовано як матеріальний: злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків — тяжких наслідків для власника майна. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути неслужбова особа, яка досягла 16-річного віку і на яку на підставі трудового договору чи спеціального доручення покладається юридичний обов’язок охороняти або зберігати чуже майно. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості, при цьому обов'язки щодо охорони майна винним можуть бути порушені як необережно, так і умисно.
98. Поняття кваліфікованого складу злочинів проти власності. =38
У Кримінальному кодексі України визначено такі склади злочинів: Незаконна приватизація державного, комунального майна
стаття 233; Незаконні дії щодо приватизаційних паперів стаття 234; Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації
державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання стаття 255.
Крадіжка державного майна, знешкодження державної власності в Україні, яка здійснюється на замовлення політичного характеру відповідними міжнародними центрами, та з використанням службового становища осіб, причетних до приватизації, не є службовими злочинами. Ці злочинні діяння становлять окремі склади злочинів із занадто гуманними санкціями.
99. Загальні характеристики правопорушень у галузі господарської діяльності.
Господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, речовій або нематеріальній формах, якщо безпосередня участь такої особи в організації даної діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю розуміють зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через агента, довірену або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. юридичну відповідальність можна розглядати як визначений законодавством засіб забезпечення правомірної поведінки суб'єктів господарської діяльності, належного виконання ними своїх обов'язків та боротьби з правопорушеннями. Юридична відповідальність настає тільки на підставі виникнення правовідносин між державою та суб'єктом правопорушення (зокрема цивільно-правових відносин), який своїми діями вчинив шкоду конкретному суб'єкту господарської діяльності. Об'єктивною умовою юридичної відповідальності є наявність у юридичної особи правоздатності, яка виникає з моменту її державної реєстрації або реєстрації її статусу. Тільки тоді можна говорити про цивільну дієздатність суб'єкта господарювання, тобто здатність набувати такої категорії прав і відповідати за зобов'язання, що виникають у процесі господарської діяльності. Особливістю юридичної відповідальності за порушення порядку проведення господарської діяльності та за здійснення заборонених видів господарської діяльності є те, що в разі невиконання своїх обов'язків, суб'єктами правопорушень може бути визнано й державні органи, їхні посадові особи, які відповідають за ефективність порядку створення, реєстрації та організації діяльності приватних чи державних підприємств. Відсутність чіткого механізму застосування норм юридичної відповідальності до посадових осіб, що неправомірно втручаються в приватну господарську діяльність, механізму правового захисту інтересів приватних підприємців створює умови для корупції та організованої злочинності, розквіту хабарництва. Для наведення порядку держава повинна одночасно посилити правовий контроль як за учасниками господарських зобов'язань, так і за діяльністю контролюючих органів, а також активніше застосовувати заходи адміністративного, цивільно-правового і дисциплінарного впливу та активізувати дії щодо виховання правової свідомості населення.
100. Заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 202 ККУ).
Елементи складу цього злочину мають свої особливості. Об'єктом є порядок заснування і функціонування підприємницької структури, тобто реєстрації й ліцензування під-гіртїємницької та іншої господарської діяльності. Об’ктивна сторона злочину виражається у порушенні порядку зайняття господарською діяльністю, тобто: *здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації; * здійснення такої діяльності без встановленого законодавством ліцензування; *здійснення зазначеної діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб’єктом злочину може бути як ФО осудна, так і службовці юридичних осіб, які порушують умови ліцензування. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.
Частина друга цієї статті передбачає кримінальну відповідальність за здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу, одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах. Така діяльність регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність», а також нормативно-правовими актами Національного банку України. їх порушення і тягне за собою один із видів юридичної відповідальності. Під банківською діяльністю слід розуміти залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення їхніх коштів від свого імені, на власних умовах, відкриття і ведення банківських рахунків. Об'єктом цього злочину виступають суспільні відносини у сфері банківської діяльності. Об'єктивна сторона виражається в: а) здійсненні банківської діяльності без реєстрації або ліцензії; б) здійсненні такої діяльності з порушенням умов ліцензування; в) отриманні доходу у великих розмірах. Суб'єкт злочину — засновник такого банку. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Ці діяння караються штрафом, виправними роботами або обмеженням волі на строк до 3-х років.
101. Порушення правил здійснення господарської діяльності (ст.203 ККУ).
Цей злочин посягає на встановлений у державі порядок зайняття господарською діяльністю. Це означає, що зайняття діяльністю, щодо якої є спеціальна заборона, встановлена законом, становить склад цього злочину. Об’єктом є встановлений законодавством України порядок зайняття дозволеними видами господарської діяльності. Об'єктивна сторона злочину виражається у зайнятті забороненою господарською діяльністю. Це діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, виготовленням і реалізацією військової зброї і боєприпасів до неї, вибухових речовин, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності тощо, а також діяльність, пов'язана з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою; діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів); виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам. До забороненої підприємницької діяльності відноситься також діяльність, пов'язана з виробництвом моторних сумішевих бензинів із вмістом не менше як 5 % високооктанових кисневмісних добавок абсолютованого технічного спирту з виробництвом зазначених вище високоактивних кисневмісних добавок. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Його сую’єктом може бути будь-яка осудна особа. Кваліфікуючими ознаками зазначеного злочину є дії, пов'язані отриманням доходу у великих розмірах, або якщо вони буливчинені особою, раніше судимою за такий же злочин. Покарання: від накладання штрафу до обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. SS – умисел. Відповідальність з 16 р.
102. Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 ККУ).
Характерними ознаками приватної господарської діяльності є те, що вона здійснюється особою або групою осіб за власною ініціативою, на свій ризик, але відповідно до чинного законодавства. Разом з тим, держава має право контролювати дотримання створеною юридичною особою положень законодавства у сфері господарської діяльності, але не повинна протидіяти законній діяльності. Об'єктивна сторона діянь, пов’язаних із протидією законній підприємницькій діяльності, характеризується скоєнням посадовими особами відповідних державних структур таких дій: *неправомірна відмова в реєстрації громадянина або групи громадян як суб'єкта підприємницької діяльності; * ухилення від реєстрації індивідуального підприємця або юридичної особи; * неправомірна відмова у видачі спеціального дозволу (ліцензії) на право проведення конкретного виду підприємницької діяльності; * неправомірне обмеження законних прав і законних інтересів фізичної чи юридичної особи; * обмеження свободи самостійної підприємницької діяльності або інше протиправне втручання в підприємницьку діяльність. Додатково можна назвати дії посадових осіб щодо відмови або тяганини, бюрократизму під час вирішення питань відведення землі під будівлю, призначення різних перевірок податковими, санітарними, протипожежними та іншими структурами. Арсенал цих заходів змінюється з урахуванням стану законності та правопорядку в конкретному відомстві чи регіоні. Об'єктивна сторона дій, пов'язаних із протидією законній підприємницькій діяльності з боку кримінального елементу, характеризується застосуванням (чи погрозою) фізичного насильства, психічного тиску, погрозою знищення майна, вимагання значних розмірів плати за забезпечення захисту діяльності тощо. Об'єктом злочину є чинний порядок здійснення господарської діяльності та право громадян на свободу цієї діяльності в Україні. Об'єктивна сторона злочину полягає у протиправній вимозі припинити або обмежити законну господарську діяльність або укласти угоду чи не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права та інтереси суб'єкта господарської діяльності. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є поєднання такої протидії з погрозою насильства над потерпілим або пошкодження чи знищення його майна. Суб'єкт злочину — будь-яка осудна ФО, а його суб'єктивна сторона характеризується тільки прямим умислом. КК встановлює посилену відповідальність за дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. При вчиненні протидії законній господарській діяльності з боку організованої злочинної групи або службовою особою, або поєднаної з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи такої, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, термін позбавлення волі збільшується.
103. Фіктивне підприємництво (ст. 205 ККУ)
Фіктивне підприємництво можна поділити на дві групи: І — викриття факту та правова оцінка поведінки кожного з причетних осіб щодо створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності; друга — встановлення розмірів матеріальної шкоди, що завдана цим фіктивним підприємством державі, банковим, кредитним установам чи іншим ЮО або громадянам. Фактично ІІ частина статті 205 ККУ є кваліфікуючою відносно першої. Цей злочин передбачає діяння, що пов'язані зі створенням або придбанням СПД, з метою при-фйгтя незаконної діяльності. Фіктивне підприємництво часто є формою легалізації крупних шахрайських акцій. Офіційна реєстрація фірми дає можливість її засновникам більш-менш спокійно займатися обманом держави: одержувати кредити, залучати грошові збереження населення та інше. Але треба мати на увазі, що розкрадання у формі шахрайства не включає в число обов'язкових ознак створення фіктивної комерційної організації, головне, щоб в результаті такого обману винному добровільно було передане чуже майно. На відміну від шахрайства, сутність обману у фіктивному підприємництві полягає у створенні комерційної організації, статутні завдання якої ніколи не будуть виконані. Цей склад злочину посягає не на власність, а на встановлений законом порядок господарської діяльності. Об'єктом злочину є встановлений в державі порядок здійснення підприємницької діяльності. Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконному створенні ЮО або придбанні такої ЮО. Суб'єктом злочину може бути: 1) ФО осудна, яка виступає як засновник або набувач суб'єкта — ЮО, або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє такий суб'єкт; 2) службова особа, яка прийняла рішення про створення чи придбання іншої ЮО; 3) власник ЮО, який прийняв таке рішення. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Покарання за злочин передбачає штраф, обмеження волі або позбавлення волі.
104. Незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 ККУ).
Чинним законодавством визначено три категорії інформації з обмеженим доступом: Інформація, що являє банківську таємницю (відомості щодо операцій, рахунків і вкладів клієнтів і кореспондентів банків). 2. Інформація, що містить комерційну таємницю (відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею і розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам). Конфіденційна інформація (інформація з обмеженим доступом – відомості, які перебувають у володінні, користуванні чи розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням згідно з передбаченими умовами). Суб’єкти: *особи, що мають корисливий та злочинний намір; *співробітники правоохоронних органів у зв'язку з оперативно-розшуковою, слідчою роботою; *журналісти та інші співробітники засобів масової інформації з метою висвітлення позитивних та негативних сторін діяльності приватного чи державного суб'єкта господарської діяльності. залежно від наслідків «підприємницького шпигунства» — розміру завданої її власнику шкоди — юридична відповідальність може бути: кримінально-правовою; цивільно-правовою; дисциплінарною. Ці кримінальні дії спрямовані на отримання відомостей, щ0 становлять комерційну таємницю, з метою їх розголошення і незаконного використання. Необхідною ознакою цього злочину є спричинення в результаті таких дій істотної шкоди суб'єкту господарювання. Об'єктом злочину є комерційна таємниця для забезпечення чесної конкуренції між суб'єктами господарювання. Під нею слід розуміти відомості про стан виробництва, технологічні процеси, управління, фінанси, субсидії, прибутки, тощо, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання. Коло органів, які мають доступ до комерційної таємниці: суди, органи дізнання і слідства, прокуратура, Служба безпеки, податкова адміністрація, аудиторські організації тощо. Об'єктивна сторона злочину характеризується діями, які спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, або незаконне використанням таких відомостей. Вона включає в себе і інші дії, спрямовані на отримання таких відомостей, в тому числі і комерційне шпигунство, підкуп, викрадання тощо. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, а для комерційного шпигунства обов'язковою ознакою є мета використання зібраних відомостей або їх розголошення. Суб'єкт злочину загальний — будь-яка осудна особа. Санкція передбачає альтернативне покарання: штраф, обмеження волі або позбавлення волі.
105. Розголошення комерційної таємниці (ст. 232 ККУ).
Безпосередній об’єкт цього злочину — сфера охорони комерційної таємниці. Предмет злочину — комерційна таємниця. Об'єктивна сторона: розголошення комерційної таємниці без згоди її власника, за умови, якщо це завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності. Під розголошенням відомостей розуміється передача їх без згоди власника іншій особі. Розголошення може бути здійснене будь-яким способом (усно, письмово, із застосуванням засобів зв'язку, через друковані чи інші засоби масової інформації, через комп'ютерні мережі тощо). Розголошення зазначеної інформації утворює склад даного злочину за умови, якщо воно вчинене без згоди власника таємниці. Під згодою на розголошення комерційної таємниці слід розуміти чітко виражену згоду на це громадянина-підприємця, керівника {іншої уповноваженої особи) чи керівного органу юридичної особи — власника таємниці. Не визнається розголошенням передача (ознайомлення) службовою особою органу державної влади (слідчим, прокурором, суддею тощо) іншим особам відомостей, що є комерційною таємницею, якщо така передача (ознайомлення) є наслідком виконання ви-мог закону (наприклад, направлення слідчим матеріалів кримінальної справи, в якій містяться отримані ним відомості, що є комерційною таємницею, для ознайомлення прокурору чи направлення такої кримінальної справи прокурором до суду, що призводить до ознайомлення з цими відомостями судді). Злочин є закінченим з моменту спричинення власникові коме-пційної таємниці істотної шкоди. Істотна шкода є оціночним поняттям. Суб'єктом злочину може бути особа: І) якій комерційна таємниця стала відома внаслідок її особливих взаємовідносин з власником таємниці (наприклад, службова особа господарського товариства, чден спостережної ради, ревізійної комісії, співвласник відповідної юридичної особи тощо); 2) яка є представником контрагента чи партнера відповідного суб'єкта господарської діяльності і отримала інформацію, що є комерційною таємницею, під умовою її нерозголо-шення; 3) яка є службовою особою органу державної влади (зокрема слідчим, прокурором, суддею) і отримала відповідні відомості на підставі закону під час виконання своїх службових обов'язків. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим чи іншим особистим мотивом. Іншим особистим мотивом може бути прихильність чи, навпаки, неприязнь до певної особи, бажання зашкодити керівникам або власникам підприємства чи організації, які чимось образили винного тощо. Санкція цієї статті передбачає такі покарання: штраф з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю або виправні роботи чи позбавлення волі.
106. Приховування банкрутства та фіктивне банкрутство (ст. ст.218,220,221 ККУ).
1) Фіктивне банкрутство (ст. 218 КК). Його небезпека полягає в завідомо невиправданій заяві громадянина — засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди. Об'єктом злочину є встановлені державою нормативні правила здійснення господарської діяльності, що стосуються забезпечення виконання зобов'язань суб'єктами господарської діяльності перед бюджетом і кредиторами. Суб'єктами господарської діяльності є ФО та ЮО, що здійснюють діяльність, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Об'єктивна сторона злочину характеризується активними діями суб'єкта злочину: фінансова неспроможність повинна офіційно декларуватись. Будь-яка інша поведінка засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, службової особи суб'єкта господарської діяльності, або громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності, спрямована на виникнення підозри у кредиторів щодо фінансової неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності (зволікання із виконанням зобов'язань; часткове виконання зобов'язання, невиконання зобов'язань перед бюджетом, прохання відстрочки виконання зобов'язань із зазначенням будь-якої іншої, крім фінансової неспроможності, причини), не утворює складу злочину, передбаченого цією статтею. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною у формі прямого умислу: суб'єкт свідомо робить неправдиву офіційну заяву про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом і бажає приховати фактичну спроможність виконання цих вимог і зобов'язань. Мотиви і мета злочину можуть бути різними: ухилення від виконання фінансових вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом; ліквідація, реорганізація або приватизація суб'єкта господарської діяльності; зміна форми власності; одержання фінансової допомоги до провадження справи про банкрутство; досягнення порушення справи про банкрутство в господарському суді та здійснення санації тощо. Офіційні заяви про фінансову неспроможність, зроблені внаслідок помилки, не утворюють складу злочину. Суб’єкт злочину — спеціальний: це засновник, власник або служоваосбоасуб'єкта господарської діяльності, якому до вчинення злочину виповнилося 16 років. Фіктивне банкрутство карається штрафом або обмеженням волі.
2) Приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК)
Цей злочин також тісно пов'язаний з банкрутством і особливо небезпечний для нормального функціонування економіки України. Його небезпечність полягає в навмисному приховуванні факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних про фінансовий стан підприємства. Кримінальна відповідальність наступає лише у випадку, якщо ці дії завдали кредиторам великої матеріальної шкоди. Такі факти в умовах ринкової економіки мають значну поширеність. Об’єкт цього злочину є суспільні відносини у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов'язань. Об'єктивно факт приховування банкрутства визначається такими 2 ознаками: *надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможності боржника; *причинний зв'язок між поданням таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор. Мотиви та цілі приховання банкрутства такі: *надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фінансових зобов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи; *спроба одержати банківський кредит для покриття фінансової заборгованості або для привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства; *прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво товарів, робіт, послуг від державних чи інших замовників і т.д. Суб’єкти прихованого банкрутства можуть бути: 1)засновники підприємства; 2)власники підприємства; 3)посадові особи, суб'єкта господарювання. Суб’єктивна сторона злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними. Покарання у вигляді штрафу або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади.
3) Незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК)
Об'єкт цього злочину є суспільні відносини у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов'язань. Об'єктивна сторона характеризується діями, пов'язаними з приховуванням майна, відомостей про майно, передачею майна в інше володіння, або його відчуженням чи знищенням, а також фальсифікацією, приховуванням або знищенням документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність. Обов'язковою ознакою цього злочину є те, що такі діяння вчиняються після порушення господарським судом справи про банкрутство і завдали матеріальну шкоду у великих розмірах. Суб'єктивна сторона злочлну — умисел. Суб'єкт злочину: громадянин — засновник або власник суб'єкта господарської діяльності, а також службова особа суб'єкта господарської діяльності. Покарання за злочин альтернативне: штраф або арешт з позбавленням права обіймати певні посади.
107. Ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів (ст. 212 ККУ).
Ця норма кримінального законодавства також направлена на захист встановлених правил формування державного і місцевих бюджетів. Об’ктом такого злочину є суспільні відносини у сфері формування прибуткової частини державного бюджету, іншими словами — порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб та сплати ними податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Об’єктивна сторона злочину виражається в: 1)ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; їх фактичному ненадходженні до бюджету; причинному зв'язку між діянням і наслідками несплати по датків у значних розмірах, у великих розмірах і особливо великих розмірах. Суб’єкт злочину — службова та будь-яка інша особа, що зобов'язана сплачувати податки. Для субєктивної.сторони злочину характерне тільки умисне ухилення від сплати податків. Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо вона вперше вчинила цей злочин і відшкодувала збитки. Обтяжуючі обставини скоєння злочину: це попередня змова групою осіб та вчинення злочину раніше судимою особою або в особливо великих розмірах. Ці обставини посилюють покарання — від накладення штрафу і позбавлення права обіймати певні посади до позбавлення волі.
108. Загальна характеристика правопорушень, що посягають на інтереси споживачів.
Основна ціль, головне призначення виготовлення будь-якої продукції — це задоволення потреб замовника, покупця, споживача, людини. Основу правопорушень, пов'язаних із випуском або реалізацією недоброякісної продукції та обманом покупців, замовників, становить корислива мета — незаконне отримання надприбутку. Цим суб'єкт правопорушення свідомо порушує чинне законодавство, що регулює ринкові відносини щодо випуску та реалізації певного виду товарів і послуг та контролю за виготовленням продукції належної якості. Додатковим об'єктом правопорушення є, здебільшого, здоров'я людини. Але випуск недоброякісної продукції може призвести і до інших негативних наслідків. Суб'єктами цивільно-правової відповідальності можуть бути і ЮО — приватні або державні суб'єкти господарювання, які не дотримали вимог угод і поставили на ринок товару та праці недоброякісну продукцію. Юридична відповідальність винних осіб може поєднувати адміністративну та цивільно-правову. Відшкодування заподіяних збитків та штраф накладаються і в межах кримінального закону. Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за обман покупців та замовників та за випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Юридична відповідальність за порушення прав споживачів — громадян та юридичних осіб — унаслідок випуску на ринок недоброякісної продукції повинна бути ефективною, адекватною завданій шкоді. За недоліки проданого товару перед покупцем відповідають: продавець, який несе договірну відповідальність на підставі акта купівлі-продажу товару; виготовлювач, який несе позадоговірну відповідальність. Її розмір у такому разі встановлюється не договором купівлі-продажу, а Законом «Про захист прав споживачів».
109. Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 ККУ, ст. 167,168 КАП). Добавь по кодексу Адміністр
Основна ціль, головне призначення виготовлення будь-якої продукції — це задоволення потреб замовника, покупця, споживача, людини. Основу правопорушень, пов'язаних із випуском або реалізацією недоброякісної продукції та обманом покупців, замовників, становить корислива мета — незаконне отримання надприбутку. Цим суб'єкт правопорушення свідомо порушує чинне законодавство, що регулює ринкові відносини щодо випуску та реалізації певного виду товарів і послуг та контролю за виготовленням продукції належної якості. Додатковим об'єктом правопорушення є, здебільшого, здоров'я людини. Але випуск недоброякісної продукції може призвести і до інших негативних наслідків. Зокрема, неважко прогнозувати наслідки випуску бракованого озброєння; побудови нафто-газопроводу, високоповерхових будинків із відхиленням від технічних вимог тощо. Суб'єктами правопорушення щодо випуску на товарний ринок недоброякісної продукції, товарів, послуг, робіт є посадові особи суб'єктів підприємницької діяльності, на яких покладено обов'язок здійснення контролю за дотриманням працівниками їхніх підприємств вимог технічних норм, технології, належного виконання робіт, продажу якісних товарів. Суб'єктами цивільно-правової відповідальності можуть бути і юридичні особи — приватні або державні суб'єкти господарювання, які не дотримали вимог угод і поставили на ринок товару та праці недоброякісну продукцію.
Юридична відповідальність винних осіб може поєднувати адміністративну та цивільно-правову. Відшкодування заподіяних збитків та штраф накладаються і в межах кримінального закону.(ст. 227 КК) Випуск або реалізація недоброякісної продукції. Об’єктом цього злочину є правовідносини, що регулюють випуск і реалізацію доброякісної продукції. Одночасно цей злочин направлений на життя і здоров'я споживача. Правовідносини у цій сфері регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів». Об’єктивна сторона злочину полягає у випуску на товарний ринок або іншій реалізації недоброякісної або некомплектної продукції та товарів, що вчинений у великих розмірах. Під великими розмірами слід розуміти такі"суми", ідо перев'ищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суб'єктом злочину може бути лише особа, на яку покладена відповідальність за випуск, якість, комплектність, відповідність стандартам, або реалізацію продукції. В останньому випадку суб'єктами злочину можуть бути працівники торговельних організацій, які здійснюють реалізацію недоброякісної продукції, а також індивідуальні підприємці. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі _у_мислу або необережності. Такі дії караються штрафом, або виправними роботами з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
110. Обман покупців або замовників (ст. 225, 226 ККУ).
Основу правопорушень, пов'язаних із випуском або реалізацією недоброякісної продукції та обманом покупців, замовників, становить корислива мета — незаконне отримання надприбутку. Цим суб'єкт правопорушення свідомо порушує чинне законодавство, що регулює ринкові відносини щодо випуску та реалізації певного виду товарів і послуг та контролю за виготовленням продукції належної якості. Додатковим об'єктом правопорушення є, здебільшого, здоров'я людини. Але випуск недоброякісної продукції може призвести і до інших негативних наслідків. Зокрема, неважко прогнозувати наслідки випуску бракованого озброєння; побудови нафто-газопроводу, високоповерхових будинків із відхиленням від технічних вимог тощо.
1)Обман покупців та замовників (ст. 225). Об'єкт злочину — встановлені у державі правила торгівлі та надатш? послуг'населенню, а також законні інтереси покупців та замовників. Об’єктивна сторона злочину виражається в обмірюванні, об-важуваннГ та'обраховуванні покупців та замовників, а також продаж фальсифікованих товарів та інші форми обману. Для складу злочину необхідно, щоб ці дії були вчиненні у значних розмірах. Суб'єкт злочину — будь-яка осудна ФО. Суб'єктивна сторона злочину — тільки прямий умисел. Мова йде про умисне обмірювання, обважування і обраховування покупців або замовників. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є його повторне скоєння. Відповідальність: штраф або громадські роботи, або виправні роботи з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
2) Фальсифікація засобів виробництва (ст. 226 КК)
Ця норма встановлює кримінальну відповідальність за виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів і посилює цю відповідальність, якщо такі дії були вчинені особою, яка була раніше засуджена за ці ж дії. Об'єктом такого злочину є встановлений у державі порядок виготовлення, збуту та використання засобів вимірювання. Об'єктивна сторона: дії, пов'язані з виготовленням, переробленням та збуті фальсифікованих вимірювальних приладів. Кожна з цих дій може складати самостійний склад злочину. Суб'єкт злочину — будь-яка осудна особа. Суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі, її обов'язковою ознакою є мета використання цих приладів чи їх збуту. Альтернативні покарання у вигляді: штраф, громадські роботи, виправні роботи або
арешт, обмеження волі.
111. Порушення правил торгівлі і надання послуг (ст. 155, 156-1,159 КАП).