Поняття законності та правопорядку
| Вид материала | Закон |
- Поняття та функції Конституції, 72.61kb.
- Про місцеві державні адміністрації, 12.23kb.
- Нотаріат в Україні, 3056.53kb.
- Укра ї н а старокостянтинівська районна державна адміністрація хмельницької області, 42.49kb.
- «Забезпечення законності І правопорядку в територіальній громаді міста Полтави», 440.85kb.
- Тема. Правоохоронні органи, 72.47kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр) 1994, n 31, ст. 287 ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є, 12.1kb.
- Обухівська міська рада київської області Дванадцята сесія шостого скликання рішення, 1627.82kb.
- Укра ї н а тисменицька районна рада івано-франківської області, 87.25kb.
- Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6372.64kb.
122. Порушення правил про валютні операції та приховування виручки (ст. 207, 208, 209 КК; 162 КАП).
Важливим чинником виявлення та неповернення валюти з-за кордону є нестабільність нинішнього політичного режиму й законодавства, криза економіки. Своєчасність надходження валютної виручки від експортних операцій та поставки товарів, виконання робіт, надання послуг чи передачі прав інтелектуальної власності за імпортними операціями і є тим кінцевим результатом, заради якого укладається зовнішньоекономічна угода. Цей результат віддзеркалює інтереси як конкретного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, так і держави. Поєднання цих інтересів через правовий механізм — одне з основних питань, завдань правового регулювання зазначеної діяльності. Нормативні акти, що регулюють, контролюють повноту й своєчасність розрахунків за експортно-імпортними операціями: наказ НБУ р. «Про затвердження про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів та поставок»; ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ККУ тощо.
ст. 207 ККУ Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті Об’єктом цього злочину є встановлений у державі порядок здійснення міжнародних валютних розрахунків, тобто суспільні відносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю. Предмет злочину – виручка в іноземній валюті, що одержана в результаті експортних операцій, та матеріальні цінності, отримані від цієї виручки. Під іноземною валютою слід розуміти як іноземні грошові знаки, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті. Об'єктивна схорона злочину може відобразитись у двох формах: *умисному ухиленні від повернення в Україну виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки; *умисному приховуванні будь-яким способом такої виручки або інших матеріальних цінностей. Такі умисні дії, як правило, виражаються в невиконанні договору про повернення виручки в іноземній валюті і відповідного українського законодавства. Визначальним тут є дія, яка виражається в ухиленні від повернення з-за кордону валютної виручки, під яким слід розуміти невиконання суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавства щодо повернення виручки в іноземній валюті в Україну. Суб'єкт такого злочину спеціальний: службові особи підприємств, установ та організацій та особи, які здійснюють господарську діяльність без створення ЮО. Для складу цього злочину характерний тільки дрямий умисел, тобто умисні дії суб'єкта підприємницької діяльності. Кваліфікуючими ознаками умисного ухилення від повернення виручки в іноземній валюті ст. 207 КК передбачає: повторність вчинення злочину або за попередньою змовою групою осіб, а також скоєння його у великих і особливо великих розмірах.
ст. 208 КК Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків. Злочин направлений на встановлений законодавством України порядок відкриття і використання за межами України валютних рахунків. Його предметом є самі валютні рахунки, що незаконно відкриваються за межами України. Об'єктивна сторона злочину може виразитися в: *незаконному відкритті за межами України валютних рахунків; *використанні таких рахунків з порушенням встановленого законодавством України порядку. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є здійснення таких дій на території іншої держави, а незаконність відкриття рахунку пов'язується з відсутністю індивідуальної ліцензії Націо-ітльного банку України. Що стосується незаконного використання, то воно виражається в діях, не передбачених ліцензією, або просто у використанні незаконно відкритого рахунку. Суб'єкти злочину можуть бути: * осудні ФО — громадяни України, що постійно проживають на її території; * особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення ЮО; * службові особи підприємств, установ і організацій, які діють на території України, або інші особи, які діють за дорученням службової особи. Суб'єктивна сторона злочину виражається тільки у прямому умислі.
Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Злочинність цього діяння тобто його об’єктивної сторони визначають такі ознаки (дії): 1) вчинення фінансових операцій з грошовими коштами, здобутими завідомо злочинним шляхом; 2) використання зазначених коштів для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності; 3) створення організованих груп для легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом. У практичному плані легалізація грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, відбувається різними способами — від торгівлі наркотиками, порнобізнесом до торгівлі зброєю. Об’єктом цього злочину є встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності, а також нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, а його предметом — грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом. Суб’єктивна сторона цього злочину проявляється у таких діях: *легалізації коштів, шляхом вчинення незаконних фінансових операцій з грошовими коштами або майном, здобутими завідомо злочинним шляхом; *використанні таких коштів і майна для здійснення підприємницької діяльності; *створенні організаційних груп для легалізації коштів і майна, здобутих злочинним шляхом. Суб’єктом злочину є будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. КК передбачає такі кваліфікаційні ознаки злочину: вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб. В залежності від цього передбачено і покарання: штраф або обмеження волі або позбавлення волі з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
ст. 162 КАП Незаконна скупка, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або в якості застави. Об'єктом цього правопорушення є кредитно-фінансова система України в сфері законних операцій з валютними цінностями. Об'єктивна сторона проступку може проявлятись в таких незаконних діях: 1) скупка (багаторазове оплатне придбання таких цінностей); 2) продаж; 3) обмін; 4) застава; 5) використання валютних цінностей як засобу платежу. Суб'єктом проступку можуть бути як приватні, так і посадові особи, як громадяни України, так само й іноземці та особи без громадянства, які досягли на момент вчинення цих дій 16 віку. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується навмисною виною.
123. Загальна характеристика посадових правопорушень у сфері економіки.
Посадові злочини розхитують основи державної влади й управління, дискредитують і підривають авторитет, довіру населення до влади, порушують конституційні принципи, тобто підвалини соціальної справедливості. Усі склади злочинів, передбачені розділом 17 ККУ, мають такі спільні характерні ознаки: *вони можуть бути скоєні тільки особливим суб'єктом — посадовою особою, державним службовцем або службовцем органу місцевого самоврядування. Виняток становить суб'єкт давання хабара. Та якщо бути об'єктивними, слід зазначити, що його дії зумовлені не власною волею; *ці правопорушення можуть бути скоєні тільки завдяки дер
жавній посаді і не пов'язані зі службовою необхідністю; *такі діяння порушують нормальне, законне функціонування державного органу чи органу місцевого самоврядування, скоюються попри інтереси служби. Об’єктом злочинних посягань є законодавчо регламентована діяльність державного апарату та органів місцевого самоврядування. Додатковим об'єктом можуть виступати законні інтереси громадян, держави, суспільства, окремих організацій, закладів. Суб’єктами правопорушень у сфері службової діяльності можуть бути тільки особи, що мають особливі ознаки, а саме — це особа, що постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням реалізує функцію представника влади або виконує організа-ційно-розпоряджувальну чи адміністративно-господарську функції у відповідних державних і місцевих органах влади та установах. Під використанням службових повноважень проти законних інтересів служби розуміється скоєння діянь у межах відповідної компетенції з використанням авторитету посади, службових зв'язків, що виникли завдяки посаді, в особистих, корисливих, злочинних цілях. Правопорушення, залежно від кваліфікації діяння (об'єктивної сторони) та наслідків, поділяються на злочини, адміністративні та дисциплінарні проступки. Згідно з цим, наступає конкретний вид юридичної відповідальності, передбачений у Кримінальному кодексі України, КпАПП, статутах, відомчих інструкціях.
Распознай Посадовими називаються злочини, що вчиняються посадовими особами з використанням наданйх їм ~дяуУ ндм_щаав_хповноіажень на шкоду штересамслужПїг-" невиконання чи неналежне виконання ними~ся?тг ' посадових обов'язків. Всі посадові злочини жавне чи громадське управління як певну систему суспільних відносин., Бзгцю&редніми -о&£Кіами цих злочинів можуть бути, пвруч з держлрннм чи фпм?ідсшіьцтірав-лТннямтакож вносйііинпяг-нппті, система господарювання, особа, громадська безпека, деякі інші важливі спГ-' цдадьні_хі,інногті, блага -' "
Головним у визначенні посадових злочинів єзнаки у&еща_-постчоіл£0бц. Відповідно із законом посадовими визнаються особи, які постійно чи тимчасово ви- а також займають
постійно чи тимчасово на підприємствах, в установахчи,- посади дог
вязані з ви конанням-есашзашйно-розпорядчих або адмі - господарських об&в-5язківабо виконують такі
за сгтепіяльним_рпкнпкяженням _
Певне суспільно небезпечне діяння може бути_визнане_ посадовим злочином лише у тому вигіадку_якіио_Боно_ вчинене посадовою особою. Тобто особою. яка~була наділена шШнтдвженнями представника влади або яка виконувала обов'язки, пов'язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями. Якщо на певну особу в установленому порядку такі обов язки покладені не були, то ця особа не може бути відповідальною за посадові злочини.
124. Поняття та види злочинів у сфері службової діяльності (розділ V ККУ).
Посадовими називаються злочини, що вчиняються посадовими особами з використанням наданих їм законом прав і повноважень на шкоду інтересам служби, або невиконання чи неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків. Bci посадові злочини посягають на державне чи громадське управління як певну систему cycпiльних відносин. Безпосередніми об’єктами цих злочинів можуть бути, поруч з державним чи громадським управлінням, також відносини власності, система госпадарювання, особа, громадська безпека та ін.
Головним у визначенні посадових злочинів є ознаки суб’єкта – посадової особи.. Відповідно із законом посадовими визнаються особи, які постійно чи тимчасово виконують фyнкції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності, посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або виконують такі обов’язки за спеціальними повноваженням.
Певне суспільно небезпечне діяння може бути визнане посадовим злочином лише у тому випадку, якщо воно вчинене посадовою особою, тобто особою, яка була наділена повноваженнями представника влади або яка виконувала обов'язки, пов'язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями. Якщо на певну особу в установленому порядку такі обов'язки покладені не були, то ця особа не може бути відповідальною за посадові злочини.
Пленум ВСУ роз'яснив, що до представників влади належать працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції пред’являти вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.
Організаційно-розпорядчі обов’язки — це функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Адміністративно-господарсью обов'язки — це повноваження по управлінню чи розпорядженню державним, колективним або приватним майном (встановлення порядку його зберігання, перербоки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження у тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів i служб, ix заступників, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє.
Особа є службовою не тільки тоді, коли вона виконує відповідні функції чи обов'язки постійно, але й коли вона виконує їх тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що ці обов’язки чи повноваження покладені на неї у втановленому законом порядку правомочним органом чи посадовою особою.
Посадовими можуть бути визнані лише тi особи, коло повноважень яких визначено у примітках 1 та 2 до ст. 364 КК за умови, що такими повноваженнями вони були наділені в установленому порядку (призначені чи обрані на посаду), або вони виконували певні обов'язки за спеціальним розпорядженням, вказівкою відповідних органів або ociб.
Не можуть бути визнані посадовими особи, які видавали себе за осіб, наділених повними адміністративно-власними повноваженнями, або самовільно присвоїли собі певні звання чи повноваження. Дії таких осіб, що видавали себе за посадових, у разі заподіяння злочинної шкоди громадянам або державі, кваліфікуються як шахрайство за ст. 190 КК, або за ст. 353 КК, як самовільне присвоєння влади або звання посадової особи.
Для визнання особи посадовою не має значення, постійно чи тимчасово вона займала певну посаду, була призначена на цю посаду чи обрана, працювала за платню чи безоплатно. Посадовими визнаються також особи, які виконують посадові обов’зки на громадських посадах.
Не визнаються посадовими особи, які виконують в державних або в громадських організаціях, установах чи на підприємствах не організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, а функції виробничо-професіїні або тільки професійні (лікарі, вчителі, адвокати, тощо). Лікаp, який отримує від хворого винагороду за виконання своїх професійних обов'язків, а не за виконання функцій посадової особи, не може бути визнаний суб'єктом посадового злочину. Характерна особливість посадових злочинів у тому, що вони завжди проявляються як використання наданих особі за посадою повноважень для виконання покладених на неї обов’язків.Посадова особа може бути відповідальною лише в межах наданих їй прав i покладених на неї обов’язків. Будь-яке інше суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з виконанням особою своїх посадових обов'язків або з використанням наданих їй повноважень, не може квaлiфiкуватися як посадовий злочин. Відповідальність за посадові злочини настає з 16 років.
125. Злочини, пов'язані з хабарництвом (ст. ст. 364—367 ККУ).
Декларація 00Н про боротьбу з корупцією і хабарництвом визначає хабарництво тільки розширено в порівнянні з українським законодавством. Так, згідно з цією Де-кларацією, хабарництво може включати, зокрема, такі елементи: а) пропозицію, обіцянку чи передачу будь-якою приватною або державною корпорацією, у тому числі транснаціональною, або окремим особам якої-небудь держави особисто, або через посередників будь-якій державній посадовій особі чи представнику іншої країни будь-яких грошових сум, подарунків або інших вигід розглядати як неправомірну винагороду за виконання або невиконання цією посадовою особою або її представником своїх службових обов'язків у зв'язку з тією чи іншою міжнародною комерційною операцією; б) здирство, вимога, згода на отримання або фактичне отримання будь-якою державною посадовою особою або вибраним представником якої-небудь держави особисто чи через посередників грошових сум, подарунків чи інших вигід від будь-якої приватної або державної корпорації, у тому числі транснаціональної, або окремої особи з іншої країни розглядати як неправомірну винагороду за виконання або невиконання цією посадовою особою або її представником своїх службових обов'язків у зв'язку з тією або іншою міжнародною комерційною операцією.
Ст. 364. Зловживання владою або службовим становищем
Зловживання владою або службовим становищем визнають злочином за наявності 3спеціальних ознак в їх сукупноcті: 1) використання службовою особою влади чи службового стано ща всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам ЮО. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину. З об'єктивної сторони цей злочин може мати такі форми: 1) зловживання владою, що завдало істотної шкоди; 2) зловживання службовим становищем, що завдало істотної шкоди. Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службового особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими ФО чи ЮО. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, оскільки остання також' має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.
Зловживання службовим становищем — це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з її посадою. У цілому зловживання службовим становищем — це більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена. Суб'єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа. З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується умисною або змішаною формою вини. Корисливий мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб є обов'язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем і підкреслюють той факт, що цей злочин може бути вчинено під впливом саме таких спонукань. Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків, а особливо кваліфікуючою — вчинення його працівником правоохоронного органу.Ст. 365. Перевищення влади або службових повноважень
З об'єктивної сторони злочин може вчинятися у формі: 1) перевищення влади або 2) перевищення службових повноважень, які завдали істотної шкоди. Злочинний характер дій службової особи при перевищенні .влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Саме у цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби. На відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності. Його об'єктивну сторону характеризує лише вчинення службовою особою дії. Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходять за межі цих повноважень. Перевищення службових повноважень — це дії службової особи, яка по має владних функцій і виходить під час виконання своїх ад-міністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.
Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноноважень. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є заподіяння істотної шкоди. Суб'єктом перевищення влади або службових повноважень може бути лише службова особа. З суб'єктивної сторони розглядуваний злочин характеризується умисною формою вини. Ставлення ж суб'єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним. Кваліфікованими видами злочину є: 1) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось насильством; 2| перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось застосуванням зброї; 3) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями. Відповідальність за перевищення влади чи посадових повноважень настає з 16 років.
Ст. 366. Службове підроблення
Основним безпосереднім об'єктом службового підроблені визначений законом порядок діяльності державного апарату, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення. Факультативним додатковим об'єктом цього злочину можуть бути права та свободи людини і громадянина, власність тощо. Документ, який є предметом цього злочину, — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і розповсюдження інформації, яка має юридичне значення, шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, дискеті або іншому носії. З об'єктивної сторони злочин може полягати у таких формах: 1) внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; 2) інше підроблення документів; 3) складання завідомо неправдивих документів; 4) видача завідомо неправдивих документів. Внесення у офіційні документи неправдивих відомостей передбачає внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково (наприклад, внесення неправдивих відомостей у бухгалтерські книги). Підроблення документів передбачає часткову чи повну заміну змісту дійсного документа. Спосіб підроблення документів (дописка, підчистка, заміна тексту чи окремих слів, дати, підпису чи інших реквізитів) для кваліфікації діяння значення не має. Складання неправдивих документів — це внесення до документа, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково (наприклад, запис у дійсний бланк, який має відтиск печатки і підпис, неправдивих відомостей про фактичне використання сировини та матеріалів). Видача неправдивих документів — надання або випуск службовою особою документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності і які були складені цією ж або іншою службовою особою (наприклад, надання певним СПД завідомо фіктивних документів з метою приховування їх злочинної діяльності,.або випуск фіктивних ліцензій, патентів з метою їх подальшого продажу тощо). Суб'єктом службового підроблення може бути лише службова особа. З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинено лише з прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків може характеризуватись непрямим умислом або необережністю. Кваліфікуючою ознакою службового підроблення є тяжкі наслідки. Відповідальними за посадове фальшування є осудні кі досягли віку 16 років
Ст. 367. Службова недбалість
З об'єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: і) дія або бездіяльність службової особи; 2} наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або дер-жашіям чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв'язок між вказаним діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками. Службова недбалість може проявлятись у формі: 1} невиконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них; 2) неналежного виконаніш службових обов'язків через несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов'язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі. Цей вид недбалості називають "чистою" бездіяльністю — службова особа повністю не виконує свої обов'язки. Неналежне виконання службових обов'язків — це такі дії службової особи в межах службових обов'язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби. Такий вид службової недбалості називають "змішаною" бездіяльністю, за якої службова особа виконує свої обов'язки неналежно, діє не до кінця, не вчиняє всіх очікуваних від неї дій. Відповідальність настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені у зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, іншими словами, якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, .іаказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи. Для наявності складу службової недбалості слід встановити, що службова особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов'язки. Суб'єктом службової недбалості може бути лише службова особа. Службова недбалість — це єдиний злочин у сфері службової
діяльності, який вчинюється тільки з необережності. З суб'єктивної сторони він характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов'язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити). Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків. Відповідальність за посадову недбалість настає з 16р.
126. Поняття корупційних діянь та правова відповідальність за їх скоєння.
Корупція – діяльність кількох осіб, спрямована на порушення процесу управління суспільством. У найбільш загальному трактуванні воно означає порушення історично та юридично сформованих суспільних, морально-етичних, економічних норм для отримання особистої вигоди. Корупційними діяннями є: а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, зокрема, прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх вартості; б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством. Найхарактернішими формами прояву корупції є: хабарництво посадових осіб - отримання винагороди за виконання чи невиконання своїх владних повноважень. Цей вид корупційних діянь є найдавнішим і найпоширенішим. привласнення майна всіх форм власності та розкрадання централізованих фінансових ресурсів держави; протекціонізм у здійсненні фінансово-господарської діяльності певному обмеженому колу фізичних та юридичних осіб через надання їм необґрунтованих преференцій, звільнення від оподаткування, отримання кредитів під гарантії уряду; списання боргів комерційних структур перед бюджетом та державними підприємствами; представлення службової конфіденційної інформації щодо конкурентів. Найхарактернішою формою прояву корупції є надмірний контроль з боку держави за господарською діяльністю в суспільстві - ліцензування та патентування підприємницької діяльності, вимоги щодо її реєстрації та проведення, рівень податкового навантаження та контролю за сплатою податків фіскальними органами.
127. Загальна характеристика організованої злочинності та правова боротьба з нею.Організована злочинна діяльність – це тривала злочинна діяльність колективного угруповання або його членів, підпорядкованого загальній меті отримання та подальшій легалізації («відмивання») значних коштів, що супроводжується створенням спеціально організованої системи забезпечення внутрішнього зміцнення та зовнішньої підтримки й захисту від соціального контролю, а також проникнення до легальної економіки та політичної влади. Організована злочинність спирається на владу та суспільство, що дозволяє їй та державним і господарським структурам, які забезпечують її захист, отримувати значні прибутки і через діяльність у «тіньовій» сфері, і, навіть, легальними засобами: податкові пільги, преференції, гарантії, кредити, бюджетні кошти. Причина організованої та іншої злочинності полягає в неефективній діяльності судової влади та незастосування юридичної відповідальності в системі всіх державних органів. ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»: під організованою злочинністю в цьому Законі розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань. Метою боротьби з організованою злочинністю є: * встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізація, нейтралізація та ліквідація; * усунення причин і умов існування організованої злочинності. Законодавство про боротьбу з організованою злочинністю базується на Конституції Укр і включає цей Закон, ККУ і КПК Укр, ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про міліцію”, “Про СБУ”, “Про прокуратуру”, інші закони, міжнародно-правові угоди, учасником яких є Україна. Систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять: а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи; б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій. Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є: *створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері; *виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй; *запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі; *запобігання виникненню організованих злочинних угруповань; *виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності; *забезпечення відшкодування шкоди ФО та ЮО, державі; *запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність; *протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації; *запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню СПД для реалізації злочинних намірів.
128. Суб'єкти організованої злочинної діяльності.
Злочинна діяльність – система цілеспрямованих неодночасних злочинних чи інших протиправних і не протиправних дій суб'єкта злочину, вчинених із прямим умислом, підкорених єдиній меті забезпечення умов та безпосереднього скоєння злочину (злочинів), підтримки і розвитку самої злочинної діяльності. Організована злочинна діяльність – це тривала злочинна діяльність колективного угруповання або його членів, підпорядкованого загальній меті отримання та подальшій легалізації («відмивання») значних коштів, що супроводжується створенням спеціально організованої системи забезпечення внутрішнього зміцнення та зовнішньої підтримки й захисту від соціального контролю, а також проникнення до легальної економіки та політичної влади. Злочини, що належать до сукупності «організована злочинність», відрізняються від інших організаційними формами їх вчинення. Відповідно до цього погляду вони ідентифікуються через визначення нових форм співучасті, що мають більший ступінь організованості. Форми співучасті: * група осіб; *група осіб за попередньою змовою; * організована група та злочинна організація, де також визначено ознаки цих форм, які є переважно організаційними, і лише стосовно злочинної організації, названо деякі змістовні ознаки вчинених злочинів: тяжкі або особливо тяжкі; * керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Поняття «організатор злочину» значно розширено функціональними ознаками діяльності такої особи: утворення організованої групи чи злочинної організації або керівництво нею, або забезпечення фінансування, чи організація приховування злочинної діяльності згаданих угруповань. Крім того в Особливій частині Кодексу є окремий склад злочину «Створення злочинної організації», в якому, крім згаданих дій, передбачено відповідальність за організацію, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення важелів організаційного, матеріального забезпечення чи координації злочинної діяльності даних об'єднань. Злочин визнається вчиненим організованою групою за наявності двох і більше його учасників, якщо група попередньо зорганізувалася. Ознаками організованої групи, крім того, визначено об'єднання єдиним планом, розподіл функцій учасників групи.