Поняття законності та правопорядку

Вид материала

Закон

Содержание 77. Порушення правил торгівлі і надання послуг (ст. 155, 156-1,159 КАП). 78. Проблеми боротьби з монополією, на прикладі правопорушень, пов`язаних зі штучним штучним підвищенням та підтриманням високіх 79.Боротьба з контрабандою та порушення митних правил, як діянь, що підривають економіку держави. 80. Ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів (ст. 212 ККУ). 81.Розмежування розкрадання державного чи колективного майна від порушень правил приватизації. 82.Виготовлення та збут підроблених грошей чи цінних паперів та розмежування цього складу злочину від шахрайства (ст. 222 ККУ), 83. Загальна характеристика правопорушень у кредитно-фінансовій сфері.

Подобный материал:

• Поняття та функції Конституції, 72.61kb.
• Про місцеві державні адміністрації, 12.23kb.
• Нотаріат в Україні, 3056.53kb.
• Укра ї н а старокостянтинівська районна державна адміністрація хмельницької області, 42.49kb.
• «Забезпечення законності І правопорядку в територіальній громаді міста Полтави», 440.85kb.
• Тема. Правоохоронні органи, 72.47kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр) 1994, n 31, ст. 287 ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є, 12.1kb.
• Обухівська міська рада київської області Дванадцята сесія шостого скликання рішення, 1627.82kb.
• Укра ї н а тисменицька районна рада івано-франківської області, 87.25kb.
• Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6372.64kb.

77. Порушення правил торгівлі і надання послуг (ст. 155, 156-1,159 КАП).

Ст. 155. Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю

Стаття 156-1. Порушення законодавства про захист прав споживачів

Стаття 159. Порушення правил торгівлі на ринках

Суб'єкт цього адміністративного проступку чітко визначений нормами цієї статті, а суб'єктивна сторона проступку характеризується наявністю у порушника прямого умислу та корисливого мотиву.

Об'єктом правопорушення є відносини в сфері торгівлі та надання послуг, а об'єктивною стороною — дії, направлені на порушення встановлених правил такої діяльності.

78. Проблеми боротьби з монополією, на прикладі правопорушень, пов`язаних зі штучним штучним підвищенням та підтриманням високіх цін, змова про фіксування цін.

Безпосереднім об’єктом злочину є відносини чесної конкуренції в умовах ринкової економіки. Об’єктивну сторону злочину характеризують такі дії: *змова про штучне підвищення або підтримання цін, знижок, надбавок, націнок, всупереч вимогам антимонопольного законодавства; * застосування насильства, заподіяння шкоди чи погрози ними з метою штучної зміни або штучного фіксування цін. Таким чином, це діяння стає злочинним тільки за умови штучного підвищення чи підтримання цін або тарифів. Дії, передбачені ч. 2 ст. 228 КК, полягають у вчиненні насильства проти ФО або ЮО, майнової чи моральної шкоди або у погрозах їх заподіяння. Обов'язковою ознакою цього злочину є змова, під якою розуміється досягнення угоди між суб'єктами господарювання щодо здійснення ними узгоджених дій. Суб'єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі з метою штучної зміни або фіксування цін та тарифів. Суб'єкт злочину — будь-яка осудна особа. Кваліфікаційними ознаками злочину є його вчинення організованою групою, або особою, раніше судимою за такий же злочин. В залежності від цих факторів встановлена і відповідальність: від штрафу або обмеження волі до позбавлення вол.

79.Боротьба з контрабандою та порушення митних правил, як діянь, що підривають економіку держави.

Контрабанда– це переміщення товарів, валюти, цінностей (у т.ч. культурно-історичних), отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин та інших предметів через митний кордон країни поза мтним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене окремою особою або групою осіб, яку організувалися для заняття контрабандою. Ознаки контрабанди у криміналістич­ному розумінні — це певні факти, які є результатами злочинних дій осіб з неза­конного переміщення предметів злочин ного посягання через митний кордон, що дають можливість вести мову про зло­чинний характер події злочину, осіб, кот­рі мають відношення до нього, способи та обставини вчинення контрабанди. На основі узагальнення та аналізу судово-слідчої практики способи вчинення контрабанди доцільно класифікувати за трьома основними групами: 1) перемщення поза митним контролем: шляхом об'їзду митних поспв легковими та вантажними автомобілями; шляхом обходу митного контролю пішоходами; іншими способами ухиления від митного контролю; 2) перемещения шляхом приховуання від митного контролю: використання виготовлених та обладнаних тайників; використання інших способів фізичного приховування, що ускладнюють візуалъне виявлення контрабанди; фальсифікація митних та іншихx документів, що містять неправдиві дані, підроблені чи отримані незакоиним шляхом; 3) комбіновані способи контрабанди: контрабанда з використанням фік-тивного транспорту; контрабанда за прияння oci6, які здайснюють митний контроль; вчинення контрабанди за участю представників підприемницьких структур. Основним безпосереднім об'єктом контрабанди є встановлений порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Додатковими об'єктами цього злочину залежно від виду переміщуваних через митний кордон України предметів можуть бути: громадська безпека (під час переміщення радіоактивних або вибухових речовин, зброї, боєприпасів), установлений порядок формування доходної частини бюджету (якщо метою контрабанди є ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів), економічні інтереси держави. Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи: 1) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного переміщення через митний кордон України незалежно від розміру контрабанди: а) історичні та культурні цінності; б) отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини; в) зброя та боєприпаси тощо. Об’єктивна сторона злочину характеризується діями, що виражаються у незаконному переміщенні зазначених у диспозиції статті предметів і цінностей через митний кордон України, вчиненими поза митним контролем. Під переміщенням товарів через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території чи транзит через територію України товарів з приховуванням від митного контролю. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т.ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету. Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності. Цей злочин вчиняється тільки зпрямим умислом.

За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення: 1) попередження, яке є офіційним у формі постанови керівни­ка митного органу попередженням правопорушника стосов­но недопустимості таких діянь у майбутньому. Постанова оголошується правопорушникові; 2) штраф — грошове стягнення, що накладається на осіб за порушення митних правил у випадках і межах, встановле­них МК, обчислюється у неоподатковуваних мінімумах до­ходів громадян; 3) конфіскація — як стягнення за порушення митних правил полягає: а) в примусовому вилученні товарів — безпосеред­ніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціаль­но виготовленими сховищами (тайниками), що використо­вувалися для приховування предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення предметів порушення митних правил через митний кордон України; б) в безоплат­ній передачі таких товарів і транспортних засобів у влас­ність держави.

Конфіскація цих товарів і транспортних засобів застосову­ється незалежно від того, чи є вони власністю особи, яка вчи­нила правопорушення. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються МК та іншими законами України. Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше, ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а за тривалого правопорушення — два місяці з дня його вчинення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або зак­риття кримінальної справи, але за наявності в діях правопоруш­ника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді по­передження, штрафу може бути накладено не пізніше, ніж че­рез місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. Безпосередні предмети порушення митних правил, товари із сховищами (тайниками), транспортні засоби, що використо­вувалися для переміщення зазначених предметів, підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення пору­шення митних правил. Підкреслимо, що в галузі митної справи кримінальна відпові­дальність настає тільки за контрабанду. За всі інші порушення митних правил до юридичних або фізичних осіб застосовується адміністративна відповідальність. У разі причетності до скоєння контрабанди та митних право­порушень громадянами і юридичними особами працівників мит­них органів або Державної служби контролю за переміщення культурних цінностей, до них застосовуються заходи державного примусу, передбачені Кримінальним кодексом України за служ­бові злочини, Кодексом про Адміністративні правопорушення або дисциплінарна відповідальність. Після всього викладеного можна зробити висновок, що контрабанда, головним чинок, відрізняється від порушення митних правил тим, що за ККУ за контрабанду передбачається позбавлення волі, а за адміністративне правоворушення митних правил передбачається штраф, адміністративний арешт, конфіскація майна, перевірка діяльності суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, відмова від ліцензії на вивезення товару. Треба також підкреслити, що для кваліфікації злочину, як контарбанда треба щод розмір вивезення товарів за митний кордон становив 200,000 (двісті тисяч) гривень.

80. Ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів (ст. 212 ККУ).

Ця норма кримінального законодавства також направлена на захист встановлених правил формування державного і місцевих бюджетів. Об’ктом такого злочину є суспільні відносини у сфері формування прибуткової частини державного бюджету, іншими словами — порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб та сплати ними податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Об’єктивна сторона злочину виражається в: 1)ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; їх фактичному ненадходженні до бюджету; причинному зв'язку між діянням і наслідками несплати по датків у значних розмірах, у великих розмірах і особливо великих розмірах. Суб’єкт злочину — службова та будь-яка інша особа, що зобов'язана сплачувати податки. Для субєктивної.сторони злочину характерне тільки умисне ухилення від сплати податків. Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо вона вперше вчинила цей злочин і відшкодувала збитки. Обтяжуючі обставини скоєння злочину: це попередня змова групою осіб та вчинення злочину раніше судимою особою або в особливо великих розмірах. Ці обставини посилюють покарання — від накладення штрафу і позбавлення права обіймати певні посади до позбавлення волі.

81.Розмежування розкрадання державного чи колективного майна від порушень правил приватизації.

1) Незаконна приватизація державного комунального майна (ст. 233 КК). Це один з найпоширеніших економічних злочинів перехідного етапу трансформування українського суспільства від планової соціалістичної до ринкової економіки. Об'єктом злочину є передбачений законодавством порядок приватизації державного і комунального майна. Предмет – державне або комунальне майно. Під державним майном слід розуміти майно, що перебуває у Державній власності, а також майно, яке належить АРК. Об’єктивна сторона злочину хар-ся такими незаконними діями: * заниженням вартості майна, яке приватизується; * використанням підроблених приватизаційних документів; * приватизації майна, яке не підлягає приватизації; * приватизації майна неправомочною особою. Під поняттям «приватизація» слід розуміти відчуження державного або комунального майна. Об'єктивна сторона: 1) продаж (об'єктів приватизації на аукціоні; 2) продаж акцій, паїв, що належать державі на аукціоні, за конкурсом, на фахових біржах тоццо; 3) продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплекссу державного підприємства або контрольного пакет) акцій відкритого акціонерного товариства; 4) викуп майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Суб’єктом цього злочину може бути особа, яка брала безпосередню участь у приватизації державного чи комунального майна. Кваліфікуючі ознаки злочину: скоєння злочинного) діяння у великих розмірах, або вчинення його групою осіб за попередньою змовою, від чого залежить і покарання: позбавлення волі або позбавлення волі з консфіскацією майна або без такої.

2) Незакошні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК).

Об'єктом цього злочину є встановлений у державі порядок випуску та юбігу приватизаційних паперів, під якими слід розуміти особливій вид державних цінних паперів, які засвідчують право власшика на безплатне одержання у процесі приватизації частки майіна державних підприємств, житлового і земельного фондів. Ці документи можуть бути лише іменними. Об'єктивна сторона злочину виражається у таких діях: 1) продажу або інішій незаконній передачі приватизаційних паперів; 2) їх купівлі; 3) іінших операціях з приватизаційними документами без належного дозволу; 4) викраденні приватизаційних паперів. Суб'єктивна сторона злочину — умисел. Суб'єкт злочину загальний — будь-яка осудна особа. Кваліфікуючими ознаками незаконних дій щодо приватизаційних лашерів закон встановлює: повторність вчинення таких дій, судимість за один із злочинів, передбачених ст.ст. 233—235 КК, скоєння його організованою групою або з використанням службового становища. Альтернативні покарання: штраф, виправні роботи, обмеження волі, позбавлення волі.

3) Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК)

Об'єктам зазначеного злочину є передбачений законодавством України порядок приватизації державного і комунального майна, а його предметом виступають документи, які необхідні для приватизації майна (бізнес-плани, відомості про джерела походження коштів, декларації про доходи, перелік підприємств, що приватизуються, копії фінансової звітності, банківські документи тощо). Предметом злочину виступають документи, необхідні дляприватизації державного або колективного майна. Об’єктивна сторона злочину виражається у таких діях: поданні неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується майно; недотриманні вимог щодо подальшого використання приватизаційного об'єкта та інших обов'язкових умов приватизації. Подання неправдивих відомостей у документах, необхідних для приватизації державного, комунального майна або підприємства, означає, що винна особа направляє відповідному адресатові доку­менти певного характеру і змісту. Це можуть бути повністю сфа­льсифіковані документи, виготовлені винним або іншою особою, а також справжні документи, в які внесені дані, що не відповідають дійсності повністю або частково. Недотримання вимог щодо подальшого використання привати­зованого об'єкта та інших умов щодо приватизації, встановлених законами та Іншими нормативно-правовими актами України, утво­рюють, зокрема, такі діяння: порушення визначених договором купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі; порушення терміну сплати за об'єкт приватизації, придбаний шля­хом викупу на аукціоні або за конкурсом; невиконання встановле­них строків реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, ство­рених на базі придбаного державного майна; порушення порядку подальшого відчуження приватизованого об'єкта без збереження для нового власника зо­бов'язань, визначених умовами конкурсу, аукціону або викупу тощо. Злочин вважається закінченим з моменту: 1) подання відповід­них документів, які містять неправдиві відомості щодо приватизації майна, належним адресатам — органу приватизації, тендерній ко­місії, комісії з приватизації об'єкта тощо; 2) фактичного невиконан­ня встановлених умов щодо приватизації майна нормативно-право­вими актами. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка бере участь у приватизації державного або комунального майна. Покарання - штраф або виправні робот.

82.Виготовлення та збут підроблених грошей чи цінних паперів та розмежування цього складу злочину від шахрайства (ст. 222 ККУ), (ст. 216, 199 ККУ).

Це найнебезпечніші злочини, оскільки заподіюють значну фінансову і майнову шкоду органам державної влади, органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам. Внаслідок незаконного одержання і використання державних ресурсів державний та місцеві бюджети, державні цільові фонди зазнають значних матеріальних втрат. Шахрайство з фінансовими ресурсами порушує не лише фіскальну, а й регулюючу функцію податків, підриває притаманний ринковій економіці принцип сумлінної конкуренції, заважає використанню господарюючими суб'єктами у межах закону державної і недержавної фінансової допомоги, а з боку банків та інших кредиторів — можливостей кредитування як інструменту сприяння розвитку господарювання, зміцнення економічного потенціалу країни. Шахрайство з фінансовими ресурсами є особливо небезпечним економічним злочином, який входить до групи ділнь, що посягають на кредитно-фінансову систему України, а його безпосереднім об'єктом є фінансова діяльність органів державної влади (законодавчої та виконавчої), банків або інших кредиторів, яка здійснюється ними у сфері господарської діяльності. Суспільна небезпечність даного виду злочинів полягає в порушенні передусім установленого законодавством порядку зайняття господарською діяльністю4. Об'єктом цього злочину є встановлений у державі порядок фінансування, кредитування та оподаткування господарської діяльності, а також права і законні інтереси кредиторів. Об'єктивна сторона злочину виражається у наданні завідомо неправдивої інформації відповідним органам з метою одержання кредитів, субсидій, пільг чи дотацій. Важливе значення для наявності об'єктивної сторони злочину має визначення основних понять: Дотація — це грошові кошти, що на безоплатній основі надходять з бюджету. Під субсидією розуміють допомогу, яка надається державою ФО або ЮО і спрямовується на фі нансування конкретних заходів або напрямків економічної діяльності. Кредит — це надання позички одним суб'єктом (кредитором) іншому суб'єктові (позичальнику) на умовах повернення, поєднане зі сплатою відсотків. Пільга — це повне або часткове звільнення від сплати податку. Надання завідомо неправдивої інформації виражається в обмані держави або кредиторів, як правило, шляхом підробки або фальсифікації документів. Суб'єкт цього злочину спеціальний. Ним може бути: * індивідуальний підприємець без створення ЮО; * засновник або власник суб'єкта господарської діяльності; * службовець юридичної особи — суб'єкта господарської діяльності. Покарання —або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

1)Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або контрольних марок (ст. 216 КК). 0б'єктом цього злочину є встановлений в державі порядок сплати акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби та контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів і фонограм чи голографічних захисних елементів, тобто державне регулювання випуску продукції і формування прибуткової частини державного бюджету. Предметом такого злочину є: 1) марки акцизного збору; 2)контрольні марки; 3) голографічні захисні елементи. Марка акцизного збору — це спеціальний знак, який засвідчує сплату акцизного збору. Контрольна марка — це спеціальний знак, який засвідчує авторське право і дає право на розпорядження примірників аудіовізуальних творів і фонограм. Контрольні марки виготовляються Державним департаментом інтелектуальної власності. З об'єктивної сторони злочин виражається в незаконному виготовленні, використані або збуті підроблених марок акцизного збору або контрольних марок. Визначальними тут є такі поняття: виготовлення, підроблення, використання і збут, Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій. Необхідною умовою складу цього злочину є його скоєння тгльки з прямим умислом, а суб'єктом може стати будь-яка особа, що~досягла 16 років. Закон посилює покарання, якщо такі дії вчиненні повторно, або за попередньою змовою групою осіб, передбачивши штраф або позбавлення волі з конфіскацією предметів злочину.

Ст.199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формуван­ня і функціонування грошової системи України як частини еконо­мічної системи нашої держави. Предметом злочину є: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) бі-Глети державної лотереї. Поняттям гроші у ст. 199 охоплюються: а) національна валюта України — грошові знаки у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та розмінної металевої монети, що перебу­ває в обігу і є законним платіжним засобом на території України; б) іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот і казначейських білетів, металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в країну або 7) збуті зазначених вище предметів. Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначе­них у ч. 1 ст. 199 дій. Суб'єкт злочину загальний. Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилан­ня, ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у ве­ликому розмірі. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення йо­го: 1) організованою групою; 2) в особливо великому розмірі. Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходя­чи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної ква­ліфікуючої ознаки.


83. Загальна характеристика правопорушень у кредитно-фінансовій сфері.

1 Ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів (ст. 212 ККУ).

Об’ктом такого злочину є суспільні відносини у сфері формування прибуткової частини державного бюджету, іншими словами — порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб та сплати ними податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Об’єктивна сторона злочину виражається в: 1)ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; їх фактичному ненадходженні до бюджету; причинному зв'язку між діянням і наслідками несплати по датків у значних розмірах, у великих розмірах і особливо великих розмірах. Суб’єкт злочину — службова та будь-яка інша особа, що зобов'язана сплачувати податки. Для субєктивної.сторони злочину характерне тільки умисне ухилення від сплати податків. Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо вона вперше вчинила цей злочин і відшкодувала збитки.

2. Виготовлення, збут та використання підроблених державних та недержавних цінних паперів

Ст.199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формуван­ня і функціонування грошової системи України як частини еконо­мічної системи нашої держави. Предметом злочину є: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) бі-Глети державної лотереї. Поняттям гроші у ст. 199 охоплюються: а) національна валюта України — грошові знаки у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та розмінної металевої монети, що перебу­ває в обігу і є законним платіжним засобом на території України; б) іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот і казначейських білетів, металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в країну або 7) збуті зазначених вище предметів. Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначе­них у ч. 1 ст. 199 дій. Суб'єкт злочину загальний. Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилан­ня, ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту.

3 Порушення правил про валютні операції, приховування валютної виручки

Своєчасність надходження валютної виручки від експортних операцій та поставки товарів, виконання робіт, надання послуг чи передачі прав інтелектуальної власності за імпортними операціями і є тим кінцевим результатом, заради якого укладається зовнішньоекономічна угода.

ст. 207 ККУ Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті Об’єктом цього злочину є встановлений у державі порядок здійснення міжнародних валютних розрахунків, тобто суспільні відносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю. Предмет злочину – виручка в іноземній валюті, що одержана в результаті експортних операцій, та матеріальні цінності, отримані від цієї виручки. Під іноземною валютою слід розуміти як іноземні грошові знаки, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті. Об'єктивна схорона злочину може відобразитись у двох формах: *умисному ухиленні від повернення в Україну виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки; *умисному приховуванні будь-яким способом такої виручки або інших матеріальних цінностей. Такі умисні дії, як правило, виражаються в невиконанні договору про повернення виручки в іноземній валюті і відповідного українського законодавства. Визначальним тут є дія, яка виражається в ухиленні від повернення з-за кордону валютної виручки, під яким слід розуміти невиконання суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавства щодо повернення виручки в іноземній валюті в Україну. Суб'єкт такого злочину спеціальний: службові особи підприємств, установ та організацій та особи, які здійснюють господарську діяльність без створення ЮО. Для складу цього злочину характерний тільки дрямий умисел, тобто умисні дії суб'єкта підприємницької діяльності. Кваліфікуючими ознаками умисного ухилення від повернення виручки в іноземній валюті ст. 207 КК передбачає: повторність вчинення злочину або за попередньою змовою групою осіб, а також скоєння його у великих і особливо великих розмірах.

4. Легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом

У процесі відмивання грошей можна виділити 3 основні моменти: Розміщення — фізичне розміщення наявних коштів у традиційних фінансових установах (банки, кредитні союзи, пенсійні фонди і под.), нетрадиційних фінансових установах (валютні біржі, брокери цінних паперів і дорогоцінних металів, казино, організації, що надають поштово-телеграфні послуги тощо), а також у закладах, пов'язаних з індустрією розваг, автомобільним бізнесом, роздрібною торгівлею, або цілком за межами країни. Розшарування — відрив незаконних доходів від їхніх джерел способом проведення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування сліду цих доходів, що перевіряється. Після того, як вони успішно розміщені у фінансових установах, їх перетворюють на такі грошові інструменти, як дорожні чеки, грошові перекази, облігації й акції, що полегшує їхній вивіз із країни. Разом з тим, найбільш важливим методом розшарування є електронний переказ фондів. Інтеграція — стадія процесу відмивання, безпосередньо спрямована на надання видимості законності злочинно нажитому майну. Відмиті гроші повертаються в економіку. 5. Правопорушення в бюджетній сфері

Суб'єктами цих правопорушень можуть бути тільки особи, які мають специфічну ознаку — право розпоряджатися бюджетними коштами. Злочини та інші правопорушення в бюджетній сфері можна розглядати як специфічний різновид службових злочинів, тісно пов'язаних з організованою злочинністю та корупцією. Якщо недотримання вимог бюджетного законодавства щодо використання та розпорядження видатками чи доходами бюджету (скорочення чи непропорційне використання) скоєно в розмірах менших, ніж передбачено кримінальним законом (сто й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), то ці дії кваліфікуються як адміністративний або дисциплінаргий проступок.