Поняття законності та правопорядку
| Вид материала | Закон |
- Поняття та функції Конституції, 72.61kb.
- Про місцеві державні адміністрації, 12.23kb.
- Нотаріат в Україні, 3056.53kb.
- Укра ї н а старокостянтинівська районна державна адміністрація хмельницької області, 42.49kb.
- «Забезпечення законності І правопорядку в територіальній громаді міста Полтави», 440.85kb.
- Тема. Правоохоронні органи, 72.47kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр) 1994, n 31, ст. 287 ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є, 12.1kb.
- Обухівська міська рада київської області Дванадцята сесія шостого скликання рішення, 1627.82kb.
- Укра ї н а тисменицька районна рада івано-франківської області, 87.25kb.
- Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6372.64kb.
63. Корисливі посягання на власність, поєднанні з розкраданням майна.
Корисливі посягання на власність. Розкрадання чужого майна як родова юридична конструкція окремих корисливих посягань на власність. Ознаки, форми та види розкрадання. Крадіжка: таємний спосіб викрадення майна як специфічна ознака крадіжки; кваліфіковані види крадіжки. Грабіж: відкритий спосіб викрадення майна як специфічна ознака грабежу; кваліфіковані види грабежу; характер насильства і погрози насильством при насильницькому грабежі. Розбій: особливості конструкції основного юридичного складу злочину; характер насильства і погрози насильством при розбої; кваліфіковані види розбою; розбій та інші злочини — розмежування юридичних складів, кваліфікація за сукупністю злочинів. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання: особливості предмета злочину та способів його вчинення. Вимагання: аналіз юридичних складів злочину; відмежування вимагання від насильницького грабежу та розбою, кваліфікація за сукупністю з іншими злочинами. Шахрайство: предмет та способи шахрайства як специфічні елементи його юридичних складів; шахрайство та інші злочини — розмежування та кваліфікація за сукупністю злочинів. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем: особливості юридичних складів злочинів, розмежування з іншими злочинами проти власності. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою: особливості юридичних складів злочину, відмежування від шахрайства, привласнення та розтрати майна. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї: особливості юридичного складу злочину.
21.1Ст.186. Грабіж. Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою обумовлюється тим, що грабіжник на відміну від злодія не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно, і нехтуючи думкою очевидців. З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці. Однак до таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника, а також інші особи, в силу певних зв'язків чи стосунків з якими винний розраховує на потурання з їхнього боку (не очікує будь-якої протидії вчинюваному ним діянню).
З об'єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі:1)відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж);2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж). Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним. Суб’єктом грабежу може бути осудна особа, яка досягла 14-р. Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю у тої особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності — вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину. Насильницький грабіж утворює кваліфікований склад злочину і може бути двох видів; 1) грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; 2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства. Кваліфікуючими грабіж ознаками є вчинення його повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих та особливо великих розмірах, організованою групою, а також поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище та завдання значної шкоди потерпілому.
21.2Ст.187. Розбій
Розбій наежить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об’єкти право власності і особу (її здоров’я і життя). З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим- так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, — від грабежу. Суб'єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб’єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад — заволодіння чужим майном. Кваліфікованими видами розбою є розбій: 1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або 2)особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, або 3) організованою групою 4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення, сховище, або 5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 6) спрямований на заволодіння майном у великих чи 7) особливо великих розмірах. Визначення обтяжуючою розбій обставиною вчинення його особою яка раніше вчинила розбій або бандитизм, означає, що навідміну від інших злочинів проти власності, повторність як кваліфікуючу ознаку розбою утворює попереднє вчинення розбійником лише двох злочинів — розбою і бандитизму.
21.3ст.189. Вимагання
Основним безпосереднім об'єктом вимагання є право власності, а його додатковими обов'язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканість особи, її особиста свобода, здоров’я. Додатковими факультативними об'єктами злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права. Предметом злочину може бути як майно так і право на ньогоі, а також будь-які дії майнового характеру. Особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого, але й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане ним у борг, на зберігання, для ремонту тощо). Володіючи певною річчю, вимагач може зажадати від її власник пред'являти претензій до її повернення. Відтак майно як предмет вимагання відрізняється від предмета інших посягань на власність. З об'єктивної сторони вимагання характеризується 2 взаємопов'язаними діями: 1) пред'явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди. Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка на момент досягла 14-річного віку. Суб'єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання — це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру. Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочину закон визнає вимагання: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб, або 3) службовою особою з використанням свого службового становища, або 4) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або 5) з пошкодженням чи знищенням майна, або 6) організованою групою; 7) що завдало значної шкоди потерпілому, або 3) майнової шкоди у великих чи 9) в особливо великих розмірах; 10) поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або 11) із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження .
21.4Cт190. Шахрайство
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так i право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Об'єктивна сторона шахрайства полягае у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий — власник, володілець, особа, у віданнні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ i добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства. Способами вчинення шахрайства е: 1) обман; 2) зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або у приховуванні певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає в недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Суб’єкт злочину загальний. Шахрайство, вчинене службовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довірою зловживала владою або службовим становищем, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів. Суб'ективна сторона шахрайства характеризуется прямим числом і корисливим мотивом. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою oci6, або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, або 5) в особливо великих poзміpax, або 6) організованою групою; 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому.
21.5Ст. 191 Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст.191, може бути вчинений у формі: 1) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; 2) розтрати такого майна зазначеною особою; 3) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь тих осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем може бути лише службова особа. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Кваліфікуючими обставинами привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх: 1) повторно або 2) за попереднім зговором групою осіб, 3) у великих або 4) особливо великих розмірах, або 5) організованою групою.
21.6_4)ст.193.Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї
Об'єктом злочину є право власності. Винний не має законного права володіти, користуватися чи розпоряджатися чужим майном або скарбом, які він знайшов чи які у нього випадково опинились. Таке право належить власникові чи законному володільцю загубленої речі чи майна, яке випадково вибуло із їх володіння. Скарб має перейти у власність держави. Предметом злочину може бути лише майно, яке: 1) є чужим для винного; 2) знайдене винним чи випадково опинилося в нього; 3) має особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність або є скарбом. Знайденим слід вважати таке чуже майно, яке вийшло із фактичного володіння власника і на момент його привласнення винним знаходиться у бездоглядному стані. З об'єктивної сторони злочин полягає у привласненні особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї, а також скарбу. Привласнення — це звернення такого майна на свою користь. За своєю правовою суттю привласнення особою знайденого чи чужого майна, що опинилося у неї, а також скарбу є приховуванням факту його знайдення або отримання винним з подальшим його використанням на свою користь. Привласнення як спосіб вчинення злочину, передбаченого ст. 193 характеризується тим, що: а) майно, яке є предметом цього злочину, на момент його звернення на користь винного чи користь інших осіб не перебувало у правомірному його володінні б) винний не вживав будь-яких дій для протиправного вилучення такого майна. Закінченим цей злочин вважається з моменту, коли винний привласнив знайдене ним майно чи майно, яке випадково у нього опинилось, або скарб і мав можливість повідомити про володіння таким майном власника, відповідний орган державної влади або органи місцевого самоврядування. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює той факт, що привласнює чуже майно, він знайшов чи яке у нього випадково опинилось, або скарб і, незважаючи на цю обставину, бажає це зробити. Особливістю суб'єктивної сторони злочину є те, що умисел у винної особи на привласнення зазначеного майна виникає після фактичного встановлення володіння над таким майном. Суб'єкт злочину загальний.
64. Некорисливі посягання на власність.
Некорисливі посягання на власність: пов'язані із заподіянням майнової шкоди власникові іншим чином: знищення або пошкодження майна (статті 194, 196); погроза знищення майна (ст. 195); порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197).
Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна
Безпосереднім об'єктом злочину є право власності. Додатковими факультативними об'єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров'я людини. Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких перебачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження. Тобто, коли такий вид майна є ознакою іншого самостійного складу злочину або знищення чи пошкодження майна є способом вчинення більш тяжкого злочину. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо). Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного або 14-річного віку. Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, потребує додаткової кваліфікації. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода. Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження майна є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.
Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна
Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності, а його обов'язковим додатковим об'єктом — здоров'я або життя особи. Предметом необережного знищення або пошкодження чужого майна, може бути будь-яке чуже для винного майно, крім окремих його видів, які поставлені під захист спеціальними кримінально-правовими нормами (зокрема це стосується військового майна). Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями або бездіяльністю, наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Особливістю відповідальності за необережне знищення чи пошкодження чужого майна є те, що, спосіб знищення чи пошкодження майна на кваліфікацію вчиненого не впливає. Відповідальність за цей злочин обумовлена лише його наслідками. Необережне знищення або пошкодження чужого майна утворює склад злочину лише у випадку коли такі дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей. Суб'єкт злочину загальний. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини: особа передбачає, що внаслідок вчинюваних нею дій чи бездіяльності можуть виникнути такі наслідки, як знищення (пошкодження) чужого майна та пов'язані з ними тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, але легковажно розраховує на відвернення вказаних суспільно небезпечних наслідків або не передбачає можливості настання вказаних наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати. Необережне ставлення до діяння і наслідків може виразитись у порушенні як спеціальних правил безпеки, так і загальних заходів обережності.
Стаття 195. Погроза знищення майна
Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності, а додатковим обов'язковим об'єктом — психічна недоторканість особи. Предметом злочину є чуже майно. З об'єктивної сторони злочин полягає в активних діях, спрямованих на залякування потерпілого (власника чи законного володільця майна) Погроза знищення майна полягає в залякуванні негайно або в майбутньому знищити певне майно, яке є для винного чужим. Погроза знищення чужого майна утворює розглядуваний склад злочину лише у випадках, коли винний погрожує це зробити шляхом підпалу, вибуху або загальнонебезпечним способом. Суб'єкт злочину загальний. Погроза знищити майно може бути способом вчинення інших злочинів (наприклад, вимагання, протидія законній господарській діяльності, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань. Суб’єктивна сторона – прямий умисел.
Стаття 197. Порушення обов'язків щодо охорони майна
Суспільна небезпека злочину полягає у полегшенні протиправної діяльності інших осіб, які вчинюють посягання на власність, створенні передумов для небезпечного впливу на матеріальні цінності стихійних сил природи та інших негативних факторів. Об’єктом злочину є порядок виконання працівниками обов'язків щодо зберігання та охорони чужого майна, який забезпечує право власності. Предметом злочину виступає чуже майно, зберігання чи охорона якого були доручені винній особі. Об'єктивну сторону злочину характеризує сукупність 3 ознак: 1) діяння у формі невиконання або неналежного виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна обов'язків; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяжких наслідків для власника майна; 3) причинний зв'язок між діянням та суспільно небезпечними наслідками. Цей склад злочину сконструйовано як матеріальний: злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків — тяжких наслідків для власника майна. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути неслужбова особа, яка досягла 16-річного віку і на яку на підставі трудового договору чи спеціального доручення покладається юридичний обов’язок охороняти або зберігати чуже майно. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості, при цьому обов'язки щодо охорони майна винним можуть бути порушені як необережно, так і умисно.
65. Заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 202 ККУ).
Елементи складу цього злочину мають свої особливості. Об'єктом є порядок заснування і функціонування підприємницької структури, тобто реєстрації й ліцензування під-гіртїємницької та іншої господарської діяльності. Об’ктивна сторона злочину виражається у порушенні порядку зайняття господарською діяльністю, тобто: *здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації; * здійснення такої діяльності без встановленого законодавством ліцензування; *здійснення зазначеної діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб’єктом злочину може бути як ФО осудна, так і службовці юридичних осіб, які порушують умови ліцензування. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.
Частина друга цієї статті передбачає кримінальну відповідальність за здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу, одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах. Така діяльність регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність», а також нормативно-правовими актами Національного банку України. їх порушення і тягне за собою один із видів юридичної відповідальності. Під банківською діяльністю слід розуміти залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення їхніх коштів від свого імені, на власних умовах, відкриття і ведення банківських рахунків. Об'єктом цього злочину виступають суспільні відносини у сфері банківської діяльності. Об'єктивна сторона виражається в: а) здійсненні банківської діяльності без реєстрації або ліцензії; б) здійсненні такої діяльності з порушенням умов ліцензування; в) отриманні доходу у великих розмірах. Суб'єкт злочину — засновник такого банку. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Ці діяння караються штрафом, виправними роботами або обмеженням волі на строк до 3-х років.
66. Порушення правил здійснення господарської діяльності (ст.203 ККУ).
Цей злочин посягає на встановлений у державі порядок зайняття господарською діяльністю. Це означає, що зайняття діяльністю, щодо якої є спеціальна заборона, встановлена законом, становить склад цього злочину. Об’єктом є встановлений законодавством України порядок зайняття дозволеними видами господарської діяльності. Об'єктивна сторона злочину виражається у зайнятті забороненою господарською діяльністю. Це діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, виготовленням і реалізацією військової зброї і боєприпасів до неї, вибухових речовин, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності тощо, а також діяльність, пов'язана з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою; діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів); виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам. До забороненої підприємницької діяльності відноситься також діяльність, пов'язана з виробництвом моторних сумішевих бензинів із вмістом не менше як 5 % високооктанових кисневмісних добавок абсолютованого технічного спирту з виробництвом зазначених вище високоактивних кисневмісних добавок. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Його сую’єктом може бути будь-яка осудна особа. Кваліфікуючими ознаками зазначеного злочину є дії, пов'язані отриманням доходу у великих розмірах, або якщо вони буливчинені особою, раніше судимою за такий же злочин. Покарання: від накладання штрафу до обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. SS – умисел. Відповідальність з 16 р.
67. Фіктивне підприємництво (ст. 205 ККУ)
Фіктивне підприємництво можна поділити на дві групи: І — викриття факту та правова оцінка поведінки кожного з причетних осіб щодо створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності; друга — встановлення розмірів матеріальної шкоди, що завдана цим фіктивним підприємством державі, банковим, кредитним установам чи іншим ЮО або громадянам. Фактично ІІ частина статті 205 ККУ є кваліфікуючою відносно першої. Цей злочин передбачає діяння, що пов'язані зі створенням або придбанням СПД, з метою при-фйгтя незаконної діяльності. Фіктивне підприємництво часто є формою легалізації крупних шахрайських акцій. Офіційна реєстрація фірми дає можливість її засновникам більш-менш спокійно займатися обманом держави: одержувати кредити, залучати грошові збереження населення та інше. Але треба мати на увазі, що розкрадання у формі шахрайства не включає в число обов'язкових ознак створення фіктивної комерційної організації, головне, щоб в результаті такого обману винному добровільно було передане чуже майно. На відміну від шахрайства, сутність обману у фіктивному підприємництві полягає у створенні комерційної організації, статутні завдання якої ніколи не будуть виконані. Цей склад злочину посягає не на власність, а на встановлений законом порядок господарської діяльності. Об'єктом злочину є встановлений в державі порядок здійснення підприємницької діяльності. Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконному створенні ЮО або придбанні такої ЮО. Суб'єктом злочину може бути: 1) ФО осудна, яка виступає як засновник або набувач суб'єкта — ЮО, або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє такий суб'єкт; 2) службова особа, яка прийняла рішення про створення чи придбання іншої ЮО; 3) власник ЮО, який прийняв таке рішення. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Покарання за злочин передбачає штраф, обмеження волі або позбавлення волі.