Поняття законності та правопорядку

Вид материала

Закон

Содержание 68. Незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 ККУ). 69. Розголошення комерційної таємниці (ст. 232 ККУ). 70. Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 ККУ). 71. Незаконна торговельна діяльність, (ст.. 160-2 КПА). 72. Приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК) 73. Фіктивне банкрутство (ст. 218 КК). 74. Правопорушення, що посягають на інтереси споживачів. 75. Кваліфікація діяльності по випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 ККУ, ст. 167,168 КАП). 76. Обман покупців або замовників (ст. 225, 226 ККУ).

Подобный материал:

• Поняття та функції Конституції, 72.61kb.
• Про місцеві державні адміністрації, 12.23kb.
• Нотаріат в Україні, 3056.53kb.
• Укра ї н а старокостянтинівська районна державна адміністрація хмельницької області, 42.49kb.
• «Забезпечення законності І правопорядку в територіальній громаді міста Полтави», 440.85kb.
• Тема. Правоохоронні органи, 72.47kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр) 1994, n 31, ст. 287 ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є, 12.1kb.
• Обухівська міська рада київської області Дванадцята сесія шостого скликання рішення, 1627.82kb.
• Укра ї н а тисменицька районна рада івано-франківської області, 87.25kb.
• Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6372.64kb.

68. Незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 ККУ).

Чинним законодавством визначено три категорії інформації з обмеженим доступом: Інформація, що являє банківську таємницю (відомості щодо операцій, рахунків і вкладів клієнтів і кореспондентів банків). 2. Інформація, що містить комерційну таємницю (відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею і розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам). Конфіденційна інформація (інформація з обмеженим доступом – відомості, які перебувають у володінні, користуванні чи розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням згідно з передбаченими умовами). Суб’єкти: *особи, що мають корисливий та злочинний намір; *співробітники правоохоронних органів у зв'язку з оперативно-розшуковою, слідчою роботою; *журналісти та інші співробітники засобів масової інформації з метою висвітлення позитивних та негативних сторін діяльності приватного чи державного суб'єкта господарської діяльності. залежно від наслідків «підприємницького шпигунства» — розміру завданої її власнику шкоди — юридична відповідальність може бути: кримінально-правовою; цивільно-правовою; дисциплінарною. Ці кримінальні дії спрямовані на отримання відомостей, щ0 становлять комерційну таємницю, з метою їх розголошення і незаконного використання. Необхідною ознакою цього злочину є спричинення в результаті таких дій істотної шкоди суб'єкту господарювання. Об'єктом злочину є комерційна таємниця для забезпечення чесної конкуренції між суб'єктами господарювання. Під нею слід розуміти відомості про стан виробництва, технологічні процеси, управління, фінанси, субсидії, прибутки, тощо, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання. Коло органів, які мають доступ до комерційної таємниці: суди, органи дізнання і слідства, прокуратура, Служба безпеки, податкова адміністрація, аудиторські організації тощо. Об'єктивна сторона злочину характеризується діями, які спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, або незаконне використанням таких відомостей. Вона включає в себе і інші дії, спрямовані на отримання таких відомостей, в тому числі і комерційне шпигунство, підкуп, викрадання тощо. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, а для комерційного шпигунства обов'язковою ознакою є мета використання зібраних відомостей або їх розголошення. Суб'єкт злочину загальний — будь-яка осудна особа. Санкція передбачає альтернативне покарання: штраф, обмеження волі або позбавлення волі.

69. Розголошення комерційної таємниці (ст. 232 ККУ).

Безпосередній об’єкт цього злочину — сфера охорони комерційної таємниці. Предмет злочину — комерційна таємниця. Об'єктивна сторона: розголошення комерційної таємниці без згоди її власника, за умови, якщо це завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності. Під розголошенням відомостей розуміється передача їх без згоди власника іншій особі. Розголошення може бути здійснене будь-яким способом (усно, письмово, із застосуванням засобів зв'язку, через друковані чи інші засоби масової інформації, через комп'ютерні мережі тощо). Розголошення зазначеної інформації утворює склад даного зло­чину за умови, якщо воно вчинене без згоди власника таємниці. Під згодою на розголошення комерційної таємниці слід розуміти чітко виражену згоду на це громадянина-підприємця, керівника {ін­шої уповноваженої особи) чи керівного органу юридичної особи — власника таємниці. Не визнається розголошенням передача (ознайомлення) служ­бовою особою органу державної влади (слідчим, прокурором, суд­дею тощо) іншим особам відомостей, що є комерційною таємни­цею, якщо така передача (ознайомлення) є наслідком виконання ви-мог закону (наприклад, направлення слідчим матеріалів криміналь­ної справи, в якій містяться отримані ним відомості, що є комер­ційною таємницею, для ознайомлення прокурору чи направлення такої кримінальної справи прокурором до суду, що призводить до ознайомлення з цими відомостями судді). Злочин є закінченим з моменту спричинення власникові коме-пційної таємниці істотної шкоди. Істотна шкода є оціночним поняттям. Суб'єктом злочину може бути особа: І) якій комерційна таєм­ниця стала відома внаслідок її особливих взаємовідносин з власни­ком таємниці (наприклад, службова особа господарського товариства, чден спостережної ради, ревізійної комісії, співвласник відповідної юридичної особи тощо); 2) яка є представником контрагента чи партнера відповідного суб'єкта господарської діяльності і отримала інформацію, що є комерційною таємницею, під умовою її нерозголо-шення; 3) яка є службовою особою органу державної влади (зокрема слідчим, прокурором, суддею) і отримала відповідні відомості на під­ставі закону під час виконання своїх службових обов'язків. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим уми­слом і корисливим чи іншим особистим мотивом. Іншим особистим мотивом може бути прихильність чи, навпаки, неприязнь до певної особи, бажання зашкодити керівникам або власникам підприємст­ва чи організації, які чимось образили винного тощо. Санкція цієї статті передбачає такі покарання: штраф з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю або виправні роботи чи позбавлення волі.


70. Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 ККУ).

Характерними ознаками приватної господарської діяльності є те, що вона здійснюється особою або групою осіб за власною ініціативою, на свій ризик, але відповідно до чинного законодавства. Разом з тим, держава має право контролювати дотримання створеною юридичною особою положень законодавства у сфері господарської діяльності, але не повинна протидіяти законній діяльності. Об'єктивна сторона діянь, пов’язаних із протидією законній підприємницькій діяльності, характеризується скоєнням посадовими особами відповідних державних структур таких дій: *неправомірна відмова в реєстрації громадянина або групи громадян як суб'єкта підприємницької діяльності; * ухилення від реєстрації індивідуального підприємця або юридичної особи; * неправомірна відмова у видачі спеціального дозволу (ліцензії) на право проведення конкретного виду підприємницької діяльності; * неправомірне обмеження законних прав і законних інтересів фізичної чи юридичної особи; * обмеження свободи самостійної підприємницької діяльності або інше протиправне втручання в підприємницьку діяльність. Додатково можна назвати дії посадових осіб щодо відмови або тяганини, бюрократизму під час вирішення питань відведення землі під будівлю, призначення різних перевірок податковими, санітарними, протипожежними та іншими структурами. Арсенал цих заходів змінюється з урахуванням стану законності та правопорядку в конкретному відомстві чи регіоні. Об'єктивна сторона дій, пов'язаних із протидією законній підприємницькій діяльності з боку кримінального елементу, характеризується застосуванням (чи погрозою) фізичного насильства, психічного тиску, погрозою знищення майна, вимагання значних розмірів плати за забезпечення захисту діяльності тощо. Об'єктом злочину є чинний порядок здійснення господарської діяльності та право громадян на свободу цієї діяльності в Україні. Об'єктивна сторона злочину полягає у протиправній вимозі припинити або обмежити законну господарську діяльність або укласти угоду чи не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права та інтереси суб'єкта господарської діяльності. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є поєднання такої протидії з погрозою насильства над потерпілим або пошкодження чи знищення його майна. Суб'єкт злочину — будь-яка осудна ФО, а його суб'єктивна сторона характеризується тільки прямим умислом. КК встановлює посилену відповідальність за дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. При вчиненні протидії законній господарській діяльності з боку організованої злочинної групи або службовою особою, або поєднаної з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи такої, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, термін позбавлення волі збільшується.

71. Незаконна торговельна діяльність, (ст.. 160-2 КПА).

Сутністю цього складу проступку є здійснення фактів купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у встановленому порядку з метою отримання неконтрольованого державою прибутку, якщо розмір наживи не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначені дії тягнуть за собою накладення штрафу з конфіскацією цих товарів та вилучених грошових коштів. Об'єктом посягання цього проступку є відносини в сфері організації торгівлі. Об'єктивна сторона незаконної торгівлі полягає в здійсненні фактів купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у порядку, передбаченому законодавством. Суб'єктом цього проступку може бути будь-яка особа, яка досягла 16 віку. Це може бути як приватна особа, що здійснює торгівлю без відповідного дозволу, так і працівник комерційного підприємства, який під прикриттям підприємницької діяльності здійснює торгові операції без дозволу. Водночас, суб'єктами цього проступку можуть бути особи, які отримали патент на несистематичний продаж куплених товарів але під його прикриттям здійснюють систематичну торгівлю та торгівлю в більших розмірах, що дозволена патентом. Суб'єктивна сторона цього проступку характеризується навмисною виною. Справи про це адміністративне правопорушення розглядаються місцевими судами.

72. Приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК)

Цей злочин також тісно пов'язаний з банкрутством і особливо небезпечний для нормального функціонування економіки України. Його небезпечність полягає в навмисному приховуванні факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних про фінансовий стан підприємства. Кримінальна відповідальність наступає лише у випадку, якщо ці дії завдали кредиторам великої матеріальної шкоди. Такі факти в умовах ринкової економіки мають значну поширеність. Об’єкт цього злочину є суспільні відносини у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов'язань. Об'єктивно факт приховування банкрутства визначається такими 2 ознаками: *надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможності боржника; *причинний зв'язок між поданням таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор. Мотиви та цілі приховання банкрутства такі: *надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фінансових зобов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи; *спроба одержати банківський кредит для покриття фінансової заборгованості або для привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства; *прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво товарів, робіт, послуг від державних чи інших замовників і т.д. Суб’єкти прихованого банкрутства можуть бути: 1)засновники підприємства; 2)власники підприємства; 3)посадові особи, суб'єкта господарювання. Суб’єктивна сторона злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними. Покарання у вигляді штрафу або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади.

Незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК)

Об'єкт цього злочину є суспільні відносини у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов'язань. Об'єктивна сторона характеризується діями, пов'язаними з приховуванням майна, відомостей про майно, передачею майна в інше володіння, або його відчуженням чи знищенням, а також фальсифікацією, приховуванням або знищенням документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність. Обов'язковою ознакою цього злочину є те, що такі діяння вчиняються після порушення господарським судом справи про банкрутство і завдали матеріальну шкоду у великих розмірах. Суб'єктивна сторона злочлну — умисел. Суб'єкт злочину: громадянин — засновник або власник суб'єкта господарської діяльності, а також службова особа суб'єкта господарської діяльності. Покарання за злочин альтернативне: штраф або арешт з позбавленням права обіймати певні посади.


73. Фіктивне банкрутство (ст. 218 КК).

Його небезпека полягає в завідомо невиправданій заяві громадянина — засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди. Об'єктом злочину є встановлені державою нормативні правила здійснення господарської діяльності, що стосуються забезпечення виконання зобов'язань суб'єктами господарської діяльності перед бюджетом і кредиторами. Суб'єктами господарської діяльності є ФО та ЮО, що здійснюють діяльність, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Об'єктивна сторона злочину характеризується активними діями суб'єкта злочину: фінансова неспроможність повинна офіційно декларуватись. Будь-яка інша поведінка засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, службової особи суб'єкта господарської діяльності, або громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності, спрямована на виникнення підозри у кредиторів щодо фінансової неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності (зволікання із виконанням зобов'язань; часткове виконання зобов'язання, невиконання зобов'язань перед бюджетом, прохання відстрочки виконання зобов'язань із зазначенням будь-якої іншої, крім фінансової неспроможності, причини), не утворює складу злочину, передбаченого цією статтею. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною у формі прямого умислу: суб'єкт свідомо робить неправдиву офіційну заяву про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом і бажає приховати фактичну спроможність виконання цих вимог і зобов'язань. Мотиви і мета злочину можуть бути різними: ухилення від виконання фінансових вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом; ліквідація, реорганізація або приватизація суб'єкта господарської діяльності; зміна форми власності; одержання фінансової допомоги до провадження справи про банкрутство; досягнення порушення справи про банкрутство в господарському суді та здійснення санації тощо. Офіційні заяви про фінансову неспроможність, зроблені внаслідок помилки, не утворюють складу злочину. Суб’єкт злочину — спеціальний: це засновник, власник або служоваосбоасуб'єкта господарської діяльності, якому до вчинення злочину виповнилося 16 років. Фіктивне банкрутство карається штрафом або обмеженням волі.

Незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК)

Об'єкт цього злочину є суспільні відносини у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов'язань. Об'єктивна сторона характеризується діями, пов'язаними з приховуванням майна, відомостей про майно, передачею майна в інше володіння, або його відчуженням чи знищенням, а також фальсифікацією, приховуванням або знищенням документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність. Обов'язковою ознакою цього злочину є те, що такі діяння вчиняються після порушення господарським судом справи про банкрутство і завдали матеріальну шкоду у великих розмірах. Суб'єктивна сторона злочлну — умисел. Суб'єкт злочину: громадянин — засновник або власник суб'єкта господарської діяльності, а також службова особа суб'єкта господарської діяльності. Покарання за злочин альтернативне: штраф або арешт з позбавленням права обіймати певні посади.

74. Правопорушення, що посягають на інтереси споживачів.

Основна ціль, головне призначення виготовлення будь-якої продукції — це задоволення потреб замовника, покупця, споживача, людини. Основу правопорушень, пов'язаних із випуском або реалізацією недоброякісної продукції та обманом покупців, замовників, становить корислива мета — незаконне отримання надприбутку. Цим суб'єкт правопорушення свідомо порушує чинне законодавство, що регулює ринкові відносини щодо випуску та реалізації певного виду товарів і послуг та контролю за виготовленням продукції належної якості. Додатковим об'єктом правопорушення є, здебільшого, здоров'я людини. Але випуск недоброякісної продукції може призвести і до інших негативних наслідків. Суб'єктами цивільно-правової відповідальності можуть бути і ЮО — приватні або державні суб'єкти господарювання, які не дотримали вимог угод і поставили на ринок товару та праці недоброякісну продукцію. Юридична відповідальність винних осіб може поєднувати адміністративну та цивільно-правову. Відшкодування заподіяних збитків та штраф накладаються і в межах кримінального закону. Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за обман покупців та замовників та за випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Юридична відповідальність за порушення прав споживачів — громадян та юридичних осіб — унаслідок випуску на ринок недоброякісної продукції повинна бути ефективною, адекватною завданій шкоді. За недоліки проданого товару перед покупцем відповідають: продавець, який несе договірну відповідальність на підставі акта купівлі-продажу товару; виготовлювач, який несе позадоговірну відповідальність. Її розмір у такому разі встановлюється не договором купівлі-продажу, а Законом «Про захист прав споживачів».

Порушення порядку проведення розрахунків зі споживачами (ст. 155-1 КПА).

Відповідальність у вигляді штрафу Суб'єкт – працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, суб'єктивна сторона проступку характеризується наявністю у порушника прямого умислу та корисливого мотиву. Об'єктом правопорушення є відносини в сфері торгівлі та надання послуг, а об'єктивною стороною — дії, направлені на порушення встановлених правил такої діяльності.


75. Кваліфікація діяльності по випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 ККУ, ст. 167,168 КАП).

Основна ціль, головне призначення виготовлення будь-якої продукції — це задоволення потреб замовника, покупця, споживача, людини. Основу правопорушень, пов'язаних із випуском або реалізацією недоброякісної продукції та обманом покупців, замовників, становить корислива мета — незаконне отримання надприбутку. Цим суб'єкт правопорушення свідомо порушує чинне законодавство, що регулює ринкові відносини щодо випуску та реалізації певного виду товарів і послуг та контролю за виготовленням продукції належної якості. Додатковим об'єктом правопорушення є, здебільшого, здоров'я людини. Але випуск недоброякісної продукції може призвести і до інших негативних наслідків. Зокрема, неважко прогнозувати наслідки випуску бракованого озброєння; побудови нафто-газопроводу, високоповерхових будинків із відхиленням від технічних вимог тощо. Суб'єктами правопорушення щодо випуску на товарний ринок недоброякісної продукції, товарів, послуг, робіт є посадові особи суб'єктів підприємницької діяльності, на яких покладено обов'язок здійснення контролю за дотриманням працівниками їхніх підприємств вимог технічних норм, технології, належного виконання робіт, продажу якісних товарів. Суб'єктами цивільно-правової відповідальності можуть бути і юридичні особи — приватні або державні суб'єкти господарювання, які не дотримали вимог угод і поставили на ринок товару та праці недоброякісну продукцію.Юридична відповідальність винних осіб може поєднувати адміністративну та цивільно-правову. Відшкодування заподіяних збитків та штраф накладаються і в межах кримінального закону.

(ст. 227 КК) Випуск або реалізація недоброякісної продукції. Об’єктом цього злочину є правовідносини, що регулюють випуск і реалізацію доброякісної продукції. Одночасно цей злочин направлений на життя і здоров'я споживача. Правовідносини у цій сфері регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів». Об’єктивна сторона злочину полягає у випуску на товарний ринок або іншій реалізації недоброякісної або некомплектної продукції та товарів, що вчинений у великих розмірах. Під великими розмірами слід розуміти такі"суми", ідо перев'ищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суб'єктом злочину може бути лише особа, на яку покладена відповідальність за випуск, якість, комплектність, відповідність стандартам, або реалізацію продукції. В останньому випадку суб'єктами злочину можуть бути працівники торговельних організацій, які здійснюють реалізацію недоброякісної продукції, а також індивідуальні підприємці. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі _у_мислу або необережності. Такі дії караються штрафом, або виправними роботами з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Стаття 167. Випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів. Випуск (в тому числі з ремонту) або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності,
норм, правил і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки (за винятком випадків, передбачених законодавством України), - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб від трьох до вісімдесяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

Стаття 168. Випуск у продаж нестандартної продукції. Випуск у продаж продукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від одного до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 168-2. Випуск у продаж продукції з порушенням вимог щодо медичних попереджень споживачів тютюнових виробів. Випуск у продаж продукції з порушенням вимог щодо медичних
попереджень споживачів тютюнових виробів - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

76. Обман покупців або замовників (ст. 225, 226 ККУ).

Основу правопорушень, пов'язаних із випуском або реалізацією недоброякісної продукції та обманом покупців, замовників, становить корислива мета — незаконне отримання надприбутку. Цим суб'єкт правопорушення свідомо порушує чинне законодавство, що регулює ринкові відносини щодо випуску та реалізації певного виду товарів і послуг та контролю за виготовленням продукції належної якості. Додатковим об'єктом правопорушення є, здебільшого, здоров'я людини. Але випуск недоброякісної продукції може призвести і до інших негативних наслідків. Зокрема, неважко прогнозувати наслідки випуску бракованого озброєння; побудови нафто-газопроводу, високоповерхових будинків із відхиленням від технічних вимог тощо.

1)Обман покупців та замовників (ст. 225). Об'єкт злочину — встановлені у державі правила торгівлі та надатш? послуг'населенню, а також законні інтереси покупців та замовників. Об’єктивна сторона злочину виражається в обмірюванні, об-важуваннГ та'обраховуванні покупців та замовників, а також продаж фальсифікованих товарів та інші форми обману. Для складу злочину необхідно, щоб ці дії були вчиненні у значних розмірах. Суб'єкт злочину — будь-яка осудна ФО. Суб'єктивна сторона злочину — тільки прямий умисел. Мова йде про умисне обмірювання, обважування і обраховування покупців або замовників. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є його повторне скоєння. Відповідальність: штраф або громадські роботи, або виправні роботи з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

2) Фальсифікація засобів виробництва (ст. 226 КК)

Ця норма встановлює кримінальну відповідальність за виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів і посилює цю відповідальність, якщо такі дії були вчинені особою, яка була раніше засуджена за ці ж дії. Об'єктом такого злочину є встановлений у державі порядок виготовлення, збуту та використання засобів вимірювання. Об'єктивна сторона: дії, пов'язані з виготовленням, переробленням та збуті фальсифікованих вимірювальних приладів. Кожна з цих дій може складати самостійний склад злочину. Суб'єкт злочину — будь-яка осудна особа. Суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі, її обов'язковою ознакою є мета використання цих приладів чи їх збуту. Альтернативні покарання у вигляді: штраф, громадські роботи, виправні роботи або арешт, обмеження волі.