Поняття законності та правопорядку
| Вид материала | Закон |
Содержание11.Корисливі посягання на власність, поєднані з оберненням чужого майна на користь винного Об'єктивна сторона Суб'єктивна сторона Суб'єкт злочину Суб’єкт злочину загальний 13.Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж кабельних ліній зв'язку та їх обладнання Предметом злочину Суб'єкт злочину загальний Кваліфікуючими ознаками 14. 3айняття забороненими видами підприємницької діяльності. (ст. 203 КК). Об'єктивна сторона Суб'єктивна сторона Кваліфікуючими ознаками 15. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва. Диск для лазерних систем зчитування З об'єктивної сторони 16. Відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. (ст.213 КК). З об'єктивної сторони Здійснення операцій без державної реєстрації Незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту — ... Укра ї н а тисменицька районна рада івано-франківської області, 87.25kb. 11.Корисливі посягання на власність, поєднані з оберненням чужого майна на користь винного. Цю групу злочинів проти власності характеризує кілька спільних моментів. По-перше, те, що пряма шкода власникові майна заподіюється шляхом протиправного обернення його майна на користь винного чи інших осіб. Тобто, таке майно вилучається в нього (щонайменше, має місце спроба це зробити). По-друге, таке вилучення здійснюється, як правило, проти волі власника (виняток становить шахрайство, за якого майно добровільно передається потерпілим винному). По-третє, в основі всіх цих злочинів лежать корисливі спонукання. Злочини, які належать до цієї групи, до набрання чинності КК 2001 р. в кримінальному праві іменувалися розкраданням. Аналіз змісту кримінально-правових норм цього та інших розділів Особливої частини КК 2001 р. (зокрема, передбачених статтями 234, 262, 297, 308, 312, 313, 357, 362, 410) не дає підстав для об'єднання цих діянь зазначеним поняттям, оскільки: а) у цьому КК воно не передбачено; б) вживаним у цьому КК терміном «викрадення» охоплюється лише вилучення чужого майна шляхом крадіжки (ст. 185), грабежу (ст. 186) та розбою (ст. 187). Злочини цієї групи є найбільш небезпечними посяганнями на власність, оскільки вони полягають у протиправному безоплатному вилученні чужого майна й оберненні його на користь винної особи або інших осіб, що завдає шкоди власникові чи іншому володільцеві цього майна. Протиправність діяння тут означає, що заволодіння чужим майном відбувається: 1) у спосіб, який заборонено законом; 2) особою, яка не має права на таке майно. Під безоплатністю розуміється вилучення майна на користь винного або інших осіб без еквівалентної заміни, тобто без рівноцінного відшкодування вилучених матеріальних цінностей іншим майном, грошовими коштами або людською працею. Об'єктивна сторона цієї групи злочинів проти власності характеризується різними способами обернення чужого майна на користь винного чи інших осіб: 1) викраденням (статті 185-188); 2) вимаганням (ст. 189); 3) заволодінням іншим шляхом (статті 190-191). Суб'єктивна сторона злочинів проти власності цієї групи (викрадення, привласнення, розтрати, вимагання майна, заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службової особи своїм службовим становищем) характеризується прямим умислом і корисливою метою. Суб'єкт злочину усвідомлює, що: а) майно, яким він протиправне заволодіває, є для нього на даний момент чужим і він не має на нього права; б) вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно знаходиться, але, незважаючи на це, він бажає ним заволодіти або обернути на свою користь чи користь інших осіб. Злочинам цієї групи властива низка однакових кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, а саме вчинення їх: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) організованою групою; 4) у великих або 5) особливо великих розмірах; 6) із заподіянням значної шкоди потерпілому. До обставин, що обтяжують крадіжку, грабіж і розбій, віднесено також вчинення цих злочинів з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище. Крім того, для грабежу, розбою, викрадення шляхом демонтажу та іншим способом електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання й вимагання передбачено специфічні обставини, які будуть розглянуті при аналізі цих посягань. Відповідно до п. 1 примітки до ст. 185 КК, крадіжка, грабіж, вимагання, шахрайство, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем визнаються вчиненими повторно, якщо вони вчинені особою, яка раніше вчинила будь-який із цих злочинів, розбій (ст. 187) чи викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 262). Повторності не буде, якщо: на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за раніше вчинений злочин; судимість за раніше вчинений злочин знята з винного в порядку амністії чи помилування, погашена чи знята згідно зі статті 88-91; винна особа, хоча раніше й вчинила діяння, що містять ознаки злочинів, передбачених у п. 1 примітки до ст. 185, була звільнена від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. Для визнання будь-якого із зазначених злочинів повторним не має значення, чи був перший злочин закінченим, вчинювався він винною особою як виконавцем чи як іншим співучасником, був винний засуджений за його вчинення чи притягується до кримінальної відповідальності одночасно за перший і новий злочини. Повторне викрадення майна або протиправне заволодіння ним у інший спосіб слід відмежовувати від продовжуваного викрадення, вимагання, заволодіння шляхом шахрайства тощо. Продовжуваним злочином визнається неодноразове незаконне безоплатне вилучення чужого майна чи заволодіння ним, що складається із ряду тотожних злочинних дій (вчинюється одним способом), які мають спільну мету незаконного вилучення майна чи заволодіння ним, з самого початку охоплюються єдиним умислом винного і становлять у своїй сукупності один злочин1. Злочин проти власності визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку виконання об’єктивної сторони, домовилися про спільне його вчинення. Для наявності цієї ознаки необхідно, щоб учасники вчинення злочину діяли як співвиконавці. При цьому не виключається технічний розподіл ролей, за якого, наприклад, при крадіжці одна особа виконує початкові дії, спрямовані на заволодіння майном (скажімо, забезпечує проникнення інших осіб у житло чи інше приміщення або сховище шляхом відмикання дверей), інша - безпосередньо вилучає майно тощо. Злочин проти власності визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Для кваліфікації за ознакою вчинення їх організованою групою не має значення, створювалась група тільки для вчинення лише цього виду (наприклад, для вчинення розбійних нападів) чи ще й інших злочинів. Важливо, щоб група, в складі якої було вчинено викрадення чи вимагання, мала сукупність ознак, що характеризують її як організовану. Обтяжуючою крадіжку, грабіж і розбій обставиною закон називає вчинення цих злочинів з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище. 12.Шахрайство. Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо Про поняття проза на майно див, коментар. викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий — власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться май но, добровільно передає майно або право на майно винній особі Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ І добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно. Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом. Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном та придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілою неправдивих відомостей або приховування певних відомостей повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: вчинення різних угод щодо рухомого і нерухомого майна (купівля-продаж, оренда), коли потерпілому передається фальсифікований товар або предмети гіршої якості, або ж предметом угоди виступають сріктивні предмети, які не існують в. об’єктивній реальності або не належать винній особі; незаконне отримання пенсій, субсидій, інших видів соціальної допомоги на підставі підроблених документів; обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Суб’єкт злочину загальний. Шахрайство, вчинене службовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довірою зловживала владою або службовим становищем, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 190 і 364. Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. 13.Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж кабельних ліній зв'язку та їх обладнання. 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності. Додатковими факультативними об'єктами можуть бути життя людини, встановлений порядок забезпечення надійного і безперебійного, з додержанням вимог енергетичної безпеки, постачання електричної енергії та надання послуг зв'язку споживачам, а також нормальна діяльність підприємств зв'язку, які використовують кабельні лінії зв'язку та їх обладнання. 2. Предметом злочину диспозиція ч. 1 ст. 188 визначає електричні мережі, кабельні лінії зв'язку та їх обладнання. 3. З об'єктивної сторони злочин проявляється у викраденні вказаних предметів шляхом демонтажу. Оскільки в диспозиції статті ч. 1 ст. 188 не йдеться про будь-які засоби, що використовуються при викраденні, а демонтаж - це спосіб, а не засіб вчинення цього злочину, то ані будь-яких особливих засобів, ані інших способів, крім демонтажу, вказана диспозиція не передбачає. Поняття викрадення у ст. 188 охоплює протиправне безоплатне заволодіння електричними мережами, кабельними лініями зв'язку та їх обладнанням такими способами, як крадіжка і грабіж (ненасильницький). Не охоплюється цим поняттям заволодіння зазначеними предметами шляхом насильницького грабежу, розбою, а також вимагання, оскільки структурним елементом цих способів протиправного заволодіння майном є насильство, яке не належить до ознак злочину, передбаченого ст. 188. Цей висновок базується на тому, що кваліфікуючі склади цього злочину не передбачають таких ознак, як насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, погроза їх застосування, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які властиві кваліфікованим складам грабежу, розбою та вимагання. Тому заволодіння зазначеними у ст. 188 предметами шляхом насильницького грабежу, розбою чи вимагання потребує кваліфікації тільки за ст. ст. 186, 187 і 189. Викрадення предметів злочину, передбаченого ст. 183, шляхом простого грабежу потребує кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 188 і 186. Заволодіння ж ними шляхом шахрайства, привласнення, розтрати або зловживання службовою особою своїм службовим становищем - тільки за ст. ст. 190 або 191, оскільки ці способи заволодіння чужим майном не охоплюються поняттям "викрадення". Під демонтажем електричних мереж, кабельних ліній та її обладнання слід розуміти їх розбирання (розукомплектування, від'єднання (роз'єднання) окремих частин) або зняття їх з місця. Зазначений демонтаж може бути поєднаний з пошкодженням або знищенням електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання. Пошкодження чи знищення такого майна може здійснюватись як для полегшення його викрадення, так і бути наслідком такого викрадення (наприклад, в результаті викрадення певного обладнання електричні мережі чи кабельні лінії зв'язку не можуть використовуватись за цільовим призначенням). Кваліфікація зазначених дій за сукупністю злочинів, що полягають у викраденні електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання, і злочинів, що полягають у їх пошкодженні або знищенні, можлива лише тоді, коли вони утворюють реальну сукупність. Зокрема це має місце, коли пошкодження чи знищення одного із перелічених вище видів майна є способом розкрадання іншого, або коли викрадення певного майна неможливе без пошкодження іншого, частиною якого є викрадене майно. Що стосується майна, яке не зазначене у ч. 1т. 188, то його пошкодження чи знищення при демонтажі електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання завжди потребує самостійної правової оцінки. 4. Суб'єкт злочину загальний. 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Ставлення винного до особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 188) може бути як умисним, так і необережним. Якщо описані в ст. 188 дії були поєднані з умисним вбивством при обтяжуючих обставинах, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. З ст. 188 і ч. 2 ст. 115. 6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за цей злочин, чи у великих розмірах(ч. 2 ст. 188), особливо кваліфікуючими - вчинення його організованою групою або спричинення особливо тяжких наслідки (ч, 3 ст. 188). Про поняття групи осіб з попередньою змовою та організованої групи див. коментар до ст. 28. Особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, визнається особа, яка до вчинення цього злочину була засуджена за ч. ч. 1, 2 чи 3 ст. 188, і ця судимість не знята і не погашена в установленому законом порядку. У великих розмірах визнається викрадення електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання, вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Поняття особливо тяжких наслідків визначено у примітці до ст. 188. Ними є: 1) загибель людини; 2) перерва в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої припинена діяльність промислових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів, правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту. 14. 3айняття забороненими видами підприємницької діяльності. (ст. 203 КК). Об'єктом злочину є встановлений чинним законодавством порядок зайняття дозволеними видами господарської діяльності. Об'єктивна сторона злочину виражається в активній поведінці - у зайнятті тими видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями КК. Диспозиція ст. 203 є бланкетною, а тому для з'ясування змісту кримінально-правової заборони необхідно звертатись до регулюючого законодавства. Поняття «спеціальна заборона», вжите в ч. 1 ст. 203, означає не заборону певних діянь взагалі, а відсутність необхідних підстав для їх вчинення конкретною особою. Водночас розглядуваний склад злочину утворює і зайняття тими видами діяльності, якими ні фізичні особи, ні юридичні особи не вправі займатися взагалі (наприклад, виготовлення самогону). Спеціальні заборони на зайняття видами господарської діяльності можуть стосуватися форми власності та організаційно-правової форми суб'єктів господарювання, предмета діяльності, правового статусу суб'єкта підприємництва, його освіти, наявності судимості за окремі злочини тощо. Види діяльності, які підлягають ліцензуванню і за умови отримання спеціального дозволу можуть здійснюватись суб'єктами господарювання, не розглядаються як такі, щодо яких є спеціальна заборона (можлива відповідальність за ст. 202). Ст. 203 підлягає застосуванню лише у тих випадках, коли заборонені види господарської діяльності не передбачені спеціальними кримінально-правовими нормами (зокрема, статтями 198, 204, 263, 301,307,310). Суб'єктом злочину є фізична особа, яка досягла 16-річного віку і якій чинним законодавством не заборонено займатись підприємницькою діяльністю, а також службова особа юридичної особи, у т. ч. суб'єкта підприємництва, яка дала вказівку здійснювати заборонену для даного підприємства господарську діяльність або керувала нею. Разом з тим, якщо особи, яким заборонено займатись підприємництвом, здійснюють види діяльності, щодо яких є спеціально встановлена законом заборона, то їх відповідальність за наявності всіх ознак цього складу злочину може наставати і за ст. 203 КК. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. У тому разі, коли винний здійснює заборонене підприємництво як різновид господарської діяльності, для злочину притаманною є спеціальна мета - одержання прибутку. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 203) є: 1) отримання доходу у великих розмірах; 2) вчинення діяння особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності. Отримання доходу у великому розмірі має місце тоді, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 203). 15. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва. Стаття 203—1 КК України (незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва) Незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, — карається штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах, — караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва. Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт. імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203 КК). Основним безпосереднім об'єктом злочину є регламентований законодавством порядок здійснення такої господарської діяльності, як виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, обладнання і сировини для їх виробництва. Додатковим - авторське право і суміжні права. Предмет - 1) диски для лазерних систем зчитування; 2) обладнання і сировина для їх виробництва. Диск для лазерних систем зчитування - це будь-який оптичний диск для лазерних систем зчитування із записом або з можливістю запису на ньому інформації, що відображає об'єкти авторського права чи суміжних прав, або без запису такої інформації'. Лазерною системою зчитування є система, яка дає змогу відтворити інформацію, записану на оптичних носіях у цифровій формі, за допомогою лазерних технологій. Сировиною для виробництва дисків для лазерних систем зчитування є оптичний полікарбонат. До основних вузлів відповідного обладнання належать прес-форма для термопластавтоматів інжекційного штампування дисків та матриці і штампи, які містять дані, необхідні для штампування дисків. З об'єктивної сторони вчинення злочину полягає у порушенні законодавства, що регулює, по-перше, виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, по-друге, експорт та імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва. Під порушенням законодавства, що регулює виробництво дисків для лазерних систем зчитування, потрібно розуміти, зокрема, здійснення господарської діяльності з виробництва дисків взагалі без отримання ліцензії, з використанням тимчасово зупиненої або анульованої ліцензії, ліцензії, отриманої від іншого суб'єкта господарювання, або з порушенням інших ліцензійних умов - не на ліцензованому обладнанні, не у ліцензованих приміщеннях, без нанесення на диски спеціального ідентифікаційного коду, з нанесенням СІД-коду з порушенням встановлених технічних специфікацій, без дозволу осіб, яким належить авторське право та (або) суміжні права, невиконання вимог щодо технологічного забезпечення виробником наявності на дисках спеціальних ідентифікаційних кодів ліцензованим обладнанням тощо. Як порушення законодавства, що регулює експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, обладнання чи сировини для їх виробництва, треба розцінювати, наприклад, експорт або імпорт вказаних предметів без наявності ліцензії на такий вид господарської діяльності, без інформування у встановленому порядку органу ліцензування про кожну партію дисків або перелік обладнання для їх виробництва, що експортуються або імпортуються, без наявності на експортованих або імпортованих дисках СІД-кодів, а також експорт чи імпорт дисків для лазерних систем зчитування без додержання прав інтелектуальної власності, у т. ч. легального виробника дисків. Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, визнається злочином, якщо ці дії вчинено у великих розмірах. Під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, обладнання чи сировини для їх виробництва, яка у три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 203' КК). Суб'єкт злочину - спеціальний - фізична особа, зареєстрована як приватний підприємець або службова особа суб'єкта господарювання - юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, у т. ч. легального виробника дисків. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом 16. Відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. (ст.213 КК). Безпосереднім об'єктом злочину виступає порядок здійснення операцій з металобрухтом як різновиду господарської діяльності. Предмет - побутовий та промисловий металобрухт (брухт кольорових і чорних металів). Металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів та їх сплавів. З об'єктивної сторони вчинення цього злочину можливе у трьох формах: 1) здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 2) надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; 3) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту. До операцій з металобрухтом належить заготівля, переробка і металургійна переробка брухту чорних або кольорових металів. Під заготівлею металобрухту слід розуміти діяльність, пов'язану із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом. Здійснення операцій без державної реєстрації означає фактичне здійснення незареєстрованої у встановленому порядку діяльності, яка містить ознаки підприємництва. До приміїцень і споруд, в яких розташовуються незаконні пункти прийому, схову та збуту металобрухту, належать, наприклад, будинки, квартири, гаражі, сараї, цехи, склади, інші відокремлені приміщення і будівлі як народногосподарського, так і побутового призначення. Надання приміщення та споруди означає надання можливості одній або кільком особам використовувати це приміщення або споруду для розташування незаконного приймального пункту металобрухту і для здійснення у ньому операцій з брухтом кольорових та чорних металів з порушенням встановленого порядку чи для зберігання металобрухту. Незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту — це місце, на базі якого фактично здійснюються недозволені операції із заготівлі та переробки брухту чорних і (або) кольорових металів. Організаіря незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту - це вчинення дій, спрямованих на створення такого приймального пункту, на створення умов, необхідних для його нормального функціонування (підшукування відповідних приміщень, придбання необхідного обладнання, пошук і прийняття на роботу персоналу, забезпечення коштами, розробка і проведення конспіративних заходів тощо). Злочин визнається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох дій, які альтернативне становлять його об'єктивну сторону (організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту - з моменту, коли такий пункт був фактично створений (організований)). Суб'єкт злочину - загальний. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 213) є вчинення його особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. |