Річна фінансова звітність за рік, що закінчився 31 грудня 2010 року
| Вид материала | Документы |
- Річна фінансова звітність, 3536.61kb.
- Річна фінансова звітність за 2007 рік, 720.32kb.
- Річна фінансова звітність, 1023.91kb.
- Фінансова звітність Державної адміністрації залізничного транспорту України («Укрзалізниця»), 101.35kb.
- УніКредит Банк Тзов річна фінансова звітність за 2007 рік Зміст, 2397.27kb.
- Фінансова звітність Державної адміністрації залізничного транспорту України («Укрзалізниця»), 56.1kb.
- Публічного акціонерного товариства «закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний, 148.46kb.
- Аудиторський висновок тов аф «каупервуд» щодо річної фінансової звітності публічного, 66.95kb.
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність, 1327.25kb.
- Звіт незалежного аудитора аф «ОБ’єднана аудиторська група», 195.82kb.
Примітка 1. Облікова політика
1.1. Основна діяльність
АТ „Банк „Фінанси та Кредит” (далі - Банк) є універсальним банком, орієнтованим на широке коло банківських операцій з різними контрагентами – банками, юридичними та фізичним особами.
У своїй діяльності Банк керується чинним законодавством України, зокрема Законами Україна „Про банки та банківську діяльність”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, нормативними актами НБУ з питань здійснення та відображення у бухгалтерському обліку операцій та складання звітності.
Характеристика операцій та основної діяльності, а також структура Банку викладені у Загальній інформації про діяльність Банку.
1.2. Основи облікової політики та складання звітності
Облікова політика Банку ґрунтується на принципах та правилах, визначених Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженим постановою правління від 30 грудня 1998 року N 566 р. та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та нормативними документами НБУ. Відмінності між Обліковою політикою і фінансовою звітністю Банку та МСФЗ визначаються тими розбіжностями та відмінностями, які існують між національними стандартами бухгалтерського обліку, нормативними документами НБУ та МСФЗ.
Дана фінансова звітність складена відповідно до вимог нормативно-правових актів України та НБУ. Валютою річної фінансової звітності є національна валюта України – гривня, одиницею виміру – тисячі гривень.
Статті балансу в іноземній валюті відображені у фінансовій звітності за офіційним курсом НБУ, що діяв на 31 грудня 2010 р.
Фінансова звітність Банку є зведеною звітністю Головного банку та його філій.
До фінансової звітності включаються (визнаються) дані щодо операцій Банку, які підпадають під визначення одного із елементів фінансової звітності - актив, зобов’язання, дохід, витрати, капітал. При цьому визнання активів та зобов’язань здійснюється у разі їх відповідності наступним критеріям:
- активи відображаються в балансі Банку за умови, що оцінка активу може бути достовірно визначена та в майбутньому очікується отримання економічних вигод, пов'язаних з використанням цього активу;
- зобов'язання відображаються у балансі Банку за умови, що оцінка заборгованості може бути достовірно визначена та в майбутньому існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок її погашення.
Первісна оцінка активів та зобов’язань здійснюється за фактичною собівартістю активу або зобов’язання, за якою вони визнаються у балансі Банку, що є найкращим підтвердженням того, що ця ціна є справедливою вартістю операції.
У разі, якщо справедливу вартість фінансового активу на дату балансу не можливо достовірно визначити за відсутності активного ринку або даних організованих бірж (торгів), його первісна вартість (собівартість) у подальшому не переоцінюється. Такі фінансові інструменти підлягають перегляду на зменшення корисності шляхом формування спеціального резерву від знецінення активу.
Після первісного визнання (на дату балансу) активи та зобов’язання оцінюються:
- за справедливою вартістю (переоціненою) - цінні папери у торговому портфелі Банку, що переоцінюються через прибутки/збитки; цінні папери у портфелі банку на продаж з відображенням результату переоцінки в капіталі банку; основні засоби, залишкова вартість яких суттєво відрізняється від їх справедливої вартості, з відображенням результату переоцінки в капіталі банку;
- за амортизованою собівартістю - кредити та депозити, цінні папери в портфелі банку до погашення, дебіторська заборгованість;
- за собівартістю - акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, необоротні активи, які не переоцінювались.
Справедлива вартість – це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість за операціями між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Амортизована собівартість - це вартість, за якою оцінюють фінансовий актив або зобов'язання, та яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка, зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності;
Собівартість – сума сплачених грошових коштів та їх еквівалентів або справедлива вартість компенсації придбаного активу на дату придбання з урахуванням витрат на операцію.
Зменшення корисності (знецінення активів)
Активи, крім тих, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток і збитки, на дату балансу оцінюються з урахуванням зменшення корисності. Зменшення корисності активів визнається шляхом створення резервів за рахунок витрат Банку.
Припинення визнання
Банк припиняє визнання фінансового активу у балансі у разі:
- погашення або закінчення строку дії прав на отримання грошових потоків від активу;
- передачі прав на отримання грошових потоків на підставі укладених окремих угод. При цьому Банк передав в основному всі ризики та винагороди або не зберіг контроль за активом. Банк не здійснює контроль за переданим активом, якщо сторона, якій цей актив передається, має реальну змогу його продати або іншим чином здійснити відчуження активу.
Банк припиняє визнання фінансового зобов’язання у балансі у разі його погашення, анулювання або закінчення строку дії угоди.
1.3. Первісне визнання фінансових інструментів
Фінансовий інструмент визнається як фінансовий актив, зобов’язання або інструмент власного капіталу у балансі у разі укладання Банком з контрагентом відповідної угоди у день виникнення прав або зобов’язань незалежно від дати руху коштів.
Фінансові інструменти первісно визнаються за справедливою вартістю, яка дорівнює фактичній ціні операцій. До первісної вартості фінансових інструментів (окрім торгових цінних паперів та похідних фінансових інструментів) включаються витрати, понесені Банком для її здійснення.
Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображені у валюті фінансової звітності шляхом її перерахунку із застосуванням офіційного валютного курсу НБУ на дату здійснення операції.
Операції з придбання або продажу фінансових інструментів, що передбачають поставку протягом періоду, передбаченого законодавством або практикою ринку, визнаються на дату укладання угоди за позабалансовими рахунками. Усі інші операції визнаються за балансовими рахунками на дату розрахунку.
У разі зміни між датою операції та датою розрахунку справедливої вартості фінансового інструменту Банк здійснює переоцінку. Результат переоцінки відображається на дату балансу за рахунками доходів (збільшення чи зменшення відповідних доходів) - за цінними паперами в торговому портфелі Банку та за похідними фінансовими інструментами у вигляді форвардних контрактів, або за рахунками капіталу – за цінними паперами у портфелі Банку на продаж.
1.4. Кредити та заборгованість клієнтів
Кредити є непохідними фінансовим інструментами з фіксованими або визначеними платежами, що не котируються на активному ринку.
Кредити первісно оцінюються за справедливою вартістю, до якої включаються комісійні та інші доходи/витрати, які безпосередньо пов’язані з виникненням кредиту та є невід’ємною частиною його доходу.
На дату балансу кредити оцінюються за амортизованою собівартістю.
У фінансовій звітності надані кредити та заборгованість клієнтів відображаються за вирахуванням резервів на покриття збитків від їх знецінення. До складу кредитів та заборгованості клієнтів відноситься заборгованість за наданими кредитами і нарахованими за ними доходами.
Інформація про кредитний портфель, його якість та забезпечення розкрита у примітках «Кошти в інших банках» та «Кредити та заборгованість клієнтів».
Зменшення корисності (знецінення)
З метою недопущення збитків від неповернення заборгованості клієнтів через неплатоспроможність позичальників (контрагентів) Банк щомісяця здійснює аналіз якості кредитного портфеля та оцінку кредитних ризиків за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках.
Резерв створюється в результаті індивідуальної оцінки ризику та знецінення окремих наданих кредитів.
Знецінення наданих кредитів визнається при виникненні однієї або декількох збиткових подій, що мають вплив на суми або строки первісно оцінених грошових потоків та які можливо достовірно оцінити.
Фактори, які Банк враховує при визначені об’єктивних свідчень знецінення активів, включають інформацію про ліквідність позичальників або емітентів, платоспроможність, ділові та фінансові ризики, терміни прострочення погашення заборгованості, вартість забезпечення.
Основним факторами, що свідчать про знецінення кредиту, є порушення терміну сплати та можливість реалізації забезпечення. У разі виявлення фактів, що можуть вказувати на розбіжність між поточною ринковою вартістю об'єкта застави та його справедливою вартістю на дату складання балансу здійснюється переоцінка застави. Моніторинг та переоцінка застави здійснюється згідно з внутрішньою методикою Банку та з урахуванням вимог НБУ.
Резерв формується у валюті заборгованості. Створений резерв використовується лише для погашення заборгованості, визнаної рішенням Правління Банку безнадійною.
Списана за рахунок резерву безнадійна заборгованість обліковується за позабалансовими рахунками до закінчення строку позовної давності, визначеного чинним законодавством України або до моменту отримання відшкодування або настання обставин, визначених Обліковою політикою Банку.
Зобов’язання, пов’язані з кредитуванням
Зобов’язання з кредитування включають зобов’язання Банку з надання клієнтам кредитів, акредитиви, гарантії та авалювання векселів.
Надані гарантії, авалі та акредитиви під час первісного визнання оцінюються за справедливою вартістю, що дорівнює сумі отриманих банком комісій, з подальшою амортизацією прямолінійним методом на комісійні доходи від позабалансових операцій.
Кредити, умови яких було переглянуто Банком
Реструктуризація заборгованості за кредитом здійснюється з метою забезпечення умов своєчасного виконання позичальником своїх зобов’язань перед Банком.
Реструктуризація кредитної заборгованості здійснюється з урахуванням вимог положень НБУ та внутрішніх нормативних документів шляхом погодження нових умов кредитування, у тому числі таких як продовження строків погашення (пролонгація), зміни графіку погашення, зміни валюти кредиту, тощо. Після перегляду умов та підписання угоди з позичальником кредит більше не вважається простроченим.
У разі переведення боргу на іншого позичальника або продажу заставного майна з погашенням існуючої заборгованості здійснюється припинення визнання діючого фінансового інструменту та визнання нового.
Інформацію про кредити та заборгованість клієнтів розкрито у примітках «Кошти в інших банках» та «Кредити та заборгованість клієнтів».
1.5. Торгові цінні папери
До торгового портфелю Банку відносяться:
- цінні папери, придбані Банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі;
- будь-які інші цінні папери, що визначаються банком на етапі первісного визнання як такі, щодо яких банк має намір і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки.
Цінні папери в торговому портфелі оцінюються за справедливою вартістю. Витрати на операції з придбання визнаються за рахунками витрат під час первісного визнання таких цінних паперів.
У разі зміни справедливої вартості здійснюється переоцінка цінних паперів із відображенням результату переоцінки на дату балансу. Цінні папери в торговому портфелі не підлягають перегляду на зменшення корисності.
За борговими цінними паперами в торговому портфелі Банк визнає процентні доходи шляхом нарахування на кожну дату балансу та на дату отримання/сплати процентів.
У Звіті про фінансові результати процентні доходи по цінних паперах в торговому портфелі Банку включаються до статті «Чистий процентний дохід/чисті процентні витрати», результат від переоцінки до ринкової вартості або продажу цінних паперів включається до статті «Торговельний дохід».
Інформація про вкладання Банку в цінні папери в торговому портфелі розкрито у примітці «Торгові цінні папери».
1.6. Цінні папери у портфелі Банку на продаж
У портфелі на продаж Банк обліковує акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери, які він має утримувати протягом невизначеного терміну часу.
Придбані цінні папери у портфелі Банку на продаж первісно оцінюються за справедливою вартістю, до якої додаються витрати з придбання таких цінних паперів.
Подальша оцінка цінних паперів в портфелі Банку на продаж здійснюється:
- за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у капіталі Банку;
- за собівартістю з урахуванням зменшення корисності - акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, справедливу вартість яких достовірно визначити не можливо та які не мають ринкових котирувань.
Цінні папери в портфелі на продаж, які обліковуються за справедливою вартістю, підлягають переоцінці. На дату балансу результат переоцінки відображається в капіталі Банку на суму різниці між справедливою вартістю цінного папера і його балансовою вартістю, визначеною на дату переоцінки.
Усі цінні папери в портфелі банку на продаж на дату балансу переглядаються на зменшення корисності. При цьому здійснюється перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера та робиться відповідний висновок про наявність чи відсутність ризику. За відсутності ризику цінного папера резерв не формується.
Сума втрат від зменшення корисності за цінними паперами визнається витратами звітного періоду шляхом формування резерву на різницю між балансовою вартістю та очікуваною сумою відшкодування.
При визнанні зменшення корисності цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю, накопичена сума переоцінки вилучається з капіталу шляхом сторнування з одночасним формуванням резерву на відповідну суму.
Банк визнає процентні доходи за борговими цінними паперами, у тому числі від амортизації дисконту/премії, які включаються до статті “Чистий процентний дохід/чисті процентні витрати” Звіту про фінансові результати.
Дисконт або премія за борговими цінними паперами в портфелі на продаж амортизується протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Амортизація дисконту або премії здійснюється одночасно з нарахуванням процентів.
У 2010 році Банком отримав дивіденди від володіння акціями суб’єктів господарства, що відображено у статті „Інший операційний дохід” Звіту про фінансові результати.
Вкладання Банку в цінні папери в портфелі на продаж відображено у примітці „Цінні папери в портфелі банку на продаж”.
Дохід від продажу цінних паперів включається до статті “Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж” Звіту про фінансові результати.
Станом на звітну дату Банк не має у портфелі на продаж цінних паперів за операціям РЕПО.
1.7. Цінні папери у портфелі банку до погашення
У портфелі до погашення Банк знаходяться боргові цінні папери, які Банк має намір та здатність утримувати до строку погашення з метою отримання процентного доходу.
Цінні папери, придбані в портфель до погашення, первісно оцінюються за справедливою вартістю, до якої додаються витрати з придбання. На дату балансу папери відображаються за амортизованою собівартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка.
Цінні папери переглядаються на зменшення корисності на дату балансу з формуванням резерву за рахунок витрат Банку. Сума резерву визначається як різниця між балансовою вартістю цінного папера та сумою очікуваного відшкодування за таким цінним папером, відкоригованої на фактор ризику емітента.
Процентні доходи за цінними паперами у портфелі до погашення включаються до рядку 1.1 статті “Процентний дохід” Звіту про фінансові результати.
Вкладання Банку в цінні папери в портфелі до погашення відображені у примітці „Цінні папери в портфелі банку до погашення”.
1.8. Інвестиційна нерухомість
До об’єктів інвестиційної нерухомості відноситься нерухоме майно (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), власне або отримане на умовах фінансової оренди, яке утримується з метою отримання лізингових (орендних) платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, та не використовується самим Банком.
Під час первісного визнання інвестиційна нерухомість оцінюється за собівартістю, яка включає ціну придбання нерухомості та витрати на її придбання.
Після первісного визнання подальша оцінка здійснюється за одним з методів:
- за справедливою вартістю з визнанням змін в прибутку або збитку (при цьому амортизація та зменшення корисності не визнаються);
- за первісною вартістю (собівартістю) з урахуванням накопиченої амортизації та втрат від зменшення корисності.
Станом на кінець дня 31.12.2010р. Банк не має об’єктів, які б відносились до цієї групи та відповідно до цього не формує примітку „Інвестиційна нерухомість”.
1.9. Основні засоби
Основні засоби Банку первісно визнаються за собівартістю, яка включає усі витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням, створенням, доставкою, установкою та введенням об’єкта в експлуатацію, інших витрат, пов’язаних з набуттям права власності на такі активи, тощо.
Подальша оцінка основних засобів здійснюється з вирахуванням накопиченої амортизації за собівартістю (первісною вартістю) або за справедливою (переоціненою) вартістю.
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються наступним чином:
- будівлі, споруди, передавальні пристрої (термін корисного використання – від 5 до 20 років);
- транспортні засоби (термін корисного використання – від 4 до 15 років);
- машини та обладнання (термін корисного використання – від 2 до 10 років);
- інструмент,прилади,інвентар,меблі (термін корисного використання – від 2 до 15 років);
- інші основні засоби (термін корисного використання - від 2 до 15 років).
Термін корисного використання встановлюється Банком під час первісного визнання активу. Строки корисного використання необоротних активів щорічно переглядаються та затверджуються Обліковою політикою банку.
Для нарахування амортизації застосовується прямолінійний метод. Протягом 2010 року зміни в порядку нарахування амортизації (термінів корисного використання та норм амортизації) не відбувались.
Нарахування амортизації необоротних активів здійснюється щомісячно за рахунок витрат Банку починаючи з місяця, наступного за місяцем введення в експлуатацію, та припиняючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття активу з балансу Банку.
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів (основні засоби вартістю до 1000 грн.) здійснюється у розмірі 50% у першому місяці їх використання та 50 % в останній місяць їх визнання.
Об’єкти, які відносяться до групи незавершених капітальних інвестицій в основні засоби, не амортизуються до часу їх введення в експлуатацію.
Зміна первісної вартості об’єктів основних засобів можлива лише у випадках поліпшення (модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції, тощо) або переоцінки.
Переоцінка основних засобів здійснюється у разі, якщо на дату складання балансу залишкова вартість об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості відповідно до встановлених Обліковою політикою критеріїв.
Переоцінка об’єктів основних засобів здійснюється за всією групою відповідних активів на підставі затвердженого наказу, затвердженого Головою Правління Банку, та звіту незалежного оцінювача. Суми дооцінки залишкової вартості об'єкта включаються до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.
У грудні 2010 року Банк здійснив переоцінку об’єктів основних засобів, що відносяться до групи «Будівлі, споруди, передавальні пристрої». Загальна сума дооцінки складає понад 25 млн.грн.
Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, а також необоротні активи, щодо яких об’єктивно є неможливим встановлення справедливої вартості.
Банк припиняє визнавати основні засоби у випадку їх вибуття, продажу, безоплатної передачі або неможливості в майбутньому отримувати економічні вигоди від їх використання. При цьому дооцінка основних засобів, яка обліковується у складі власного капіталу, вилучається з капіталу та включається до нерозподіленого прибутку Банку минулих років.
Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначається як різниця між отриманими коштами при його реалізації та залишковою вартістю об’єкта, та включається до складу статті „Адміністративні та інші операційні витрати” Звіту про фінансові результати.
Інформацію стосовно надходження, передавання, вибуття, переоцінку, поліпшення та вдосконалення основних засобів розкрито у примітці «Основні засоби та нематеріальні активи».
1.10. Нематеріальні активи
Нематеріальні активи Банку первісно визнаються за собівартістю, яка включає усі витрати на придбання (створення), доставку, оплату податків, зборів, реєстраційних та інших платежів, ввізного мита та інших витрат, пов’язаних з набуттям права власності на такі активи та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.
Після первісного визнання об’єкта нематеріального активу його подальший облік здійснюється за собівартістю з вирахуванням накопиченої амортизації.
Терміни корисного використання нематеріальних активів встановлюються Банком під час первісного визнання та становлять від 1-го до 20-ти років. Протягом 2010 року зміни в порядку нарахування амортизації (термінів корисного використання та норм амортизації) не відбувались.
Переоцінка та амортизація нематеріальних активів здійснюється аналогічно до обліку основних засобів, який наведений вище у п. 1.9.
1.11. Оперативний лізинг (оренда)
Оренда, умовами якої не передбачається передача орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом, відноситься до операційної оренди.
Надані Банком у оперативний лізинг основні засоби і нематеріальні активи залишаються визнаватись активом Банку. Облік наданих в оперативний лізинг основних засобів здійснюється за окремими аналітичними рахунками, при цьому Банк продовжує здійснювати амортизацію активу.
Прийняті в оперативний лізинг активи обліковуються Банком за позабалансовим рахунком 9840 „Основні засоби та нематеріальні активи, що прийняті в оперативний лізинг (оренду)” за зазначеною в угоді вартістю. Угоди про оперативний лізинг укладаються за справедливою (ринковою) вартістю. Поліпшення орендованих приміщень амортизується Банком протягом строку їх корисного використання, який дорівнює строку дії договору оренди. Амортизацію на прийняти в оперативний лізинг активи Банк не здійснює. Амортизація нараховується лізингодавцем.
Нараховані лізингові платежі відображаються у Звіті про фінансові результати у складі „Інших операційних доходів” та „Адміністративних та інших операційних витрат” відповідно.
1.12. Фінансовий лізинг (оренда)
Банк не має активів, наданих або переданих у фінансовий лізинг.