Geum.ru

Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


Ірина Добропас ДО ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНОЇ НЕРІВНОСТІ
Подобный материал:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   91

Ірина Добропас

ДО ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНОЇ НЕРІВНОСТІ

В умовах демократизації українського суспільства гендерна проблематика поступово займає чільне місце серед дискусій, що відбуваються в соціальних науках. Визнання її актуальності українською науковою громадськістю пов'язане з визнанням існування гендерної асиметрії в різних сферах соціального життя. Попри всі дискусії, що точаться навколо поняття гендер, більшість дослідників погоджується з думкою, що його змістом є набір культурно та історично визначених стереотипів та моделей мислення, діяльності та поведінки, властивих чоловікам або жінкам у конкретних контекстах певного соціуму. В такому розумінні поняття "гендер" інтерпретується як соціальне "обличчя" поняття "стать", яке пов'язується з біологічними відмінностями між чоловіками та жінками. Згідно зі своєю етимологією (в індоєвропейських мовах поняття "пол" має, крім значення стать, також значення поділу на частини, а поняття "секс" походить від латинського sexus або secus, яке має подібне значення поділу) поняття "стать" засвідчує наявність універсальної за своєю суттю диференціації чоловік -жінка. Відповідно, поняття "гендер" фіксує цю диференціацію, але в соціальних та культурно-символічних формах.

Маючи, як вже зазначалося, універсальний характер, гендерна диференціація історично передує класовому, етнічному та іншим видам соціального поділу. Вже в первісних суспільствах вона ґрунтувалася на нерівності у володінні ресурсами (майном), яке належало чоловікам по праву сили. З розвитком родових відносин в племенах, де наслідування здійснювалося по чоловічий лінії, соціальний престиж чоловіків був значно вищим за жіночий. Належність до певної статі була більш вагомим аргументом для просування по соціальній драбині, ніж класова належність.

Осмислення ієрархічності соціального життя знайшло своє відображення в теоріях соціальної стратифікації, основи якої заклав М.Вебер, а розвинули П. Сорокін, К.Девіс, У.Мур, Б.Барбер, С.Айзенштадт. Гендерна стратифікація, пов'язана з належністю до певної статі, відображає нерівність становища чоловіків та жінок у майновій сфері, в структурі владних відносин, у сфері зайнятості або в можливостях доступу до освіти. Сучасна соціальна теорія виходить з того, що гендерна нерівність відображає різний ступінь групової та індивідуальної мобільності чоловіків та жінок, яка знаходить своє вираження в різних можливостях щодо кар'єрного та професійного зростання, доступу до освіти, участі в організації економічного політичного, наукового, духовного життя суспільства. За своєю суттю, проблема гендерної нерівності не є лише проблемою юридичною, вирішення якої забезпечується наявністю певних нормативно-правових актів. Реальне вирішення її полягає розв’язанні комплексу соціальних, правових, економічних, культуролологічних, етичних та інших завдань.

Суб'єктом соціальної дискримінації жінок можуть виступати: а) окремі чоловіки, що репрезентують певні гендерні стереотипи поведінки на рівні родинно-побутових відносин; б) суспільство, що репрезентує певний тип гендерних відносин; в) держава, яка реалізує моделі гендерної нерівності через певні соціальні інститути, що регулюють відносини між статями.

Причинами існування гендерної нерівності в сучасному суспільстві є: а) наявність певних незмінних гендерних стереотипів та упереджень, які стосуються призначення та ролі жінок і чоловіків у суспільному житті і які постійно відтворюються суспільством, хоча соціально-культурні умови, що змінилися, потребують їх трансформації; б) властива будь-якій економіці тенденція залучати жіночу робочу силу в періоди економічного зростання та витісняти її під час економічного занепаду; в) об'єктивно існуюча неконкурентноздатність жінок на ринку праці. Так, один із найбільш поширених стереотипів щодо призначення жінки пов’язаний з її піклуванням про домівку та дітей і асоціюється з патріархальним типом сім’ї (тобто сім’ї, в якій жінка свою робочу силу віддає взамін за те, що її утримують). Такий тип родинних відносин, з одного боку, породжує економічну залежність жінки, обмеження її прав у сім’ї, сімейне насильство як форму контролю членів сім’ї з боку чоловіка. Модифікацією такої залежності є залежність жінок від держави (через систему державних дотацій). Деякі країни відтворюють форму такої залежності, гальмуючи перехід жінок із сфери приватного в сферу публічного (США, Великобританія). Інші країни йдуть шляхом інтеґрації жінок у публічну сферу завдяки розширенню можливостей для соціального та професійного зростання на основі розвитку гнучких форм зайнятості та сфери соціальних послуг (скандинавські країни). З іншого боку, економічна залежність відтворює гендерну нерівність, оскільки домашні обов’язки обмежують можливості жінок на ринку праці, що виражається в нижчій оплаті праці та нижчому особистісному рейтингу професійної самореалізації. Так, хоча згідно з Конвенцією ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та висновками, викладеними в підсумкових документах Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок, жінки й чоловіки мають рівні права на працю та на її оплату, реально існує гендерна нерівність в розподілі професій. Як правило, чоловічі професії мають більш престижний характер і вище оплачуються. Існують різноманітні причини обрання жінками менш престижних професій, серед них: гнучкіший графік роботи, що дозволяє більше часу приділяти сім’ї; труднощі адаптації жінок у суто чоловічих колективах та їх професійного зростання; упередження працедавців; наявність певних суспільних стереотипів стосовно того, які професії властиві жінкам; занижені очікування жінок від своєї професійної діяльності тощо. Таким чином, вибір непрестижних професій жінками, який, на перший погляд, є актом вільного вибору, насправді визначається кадровою політикою організацій та соціальними стереотипами, що заперечують її здатність здійснювати лідерську роль в економічній чи політичній сферах.