Geum.ru

Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


Уляна Хамар МОВНЕ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ БУТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ
кафедра філософії Анатолій Карась ДИСКУРСИВНЕ ОЗНАЧЕННЯ СВОБОДИ ЯК УМОВА ГРОМАДЯНСЬКОГО ПОСТУПУ
Подобный материал:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   91


Уляна Хамар

МОВНЕ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ БУТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ


Важливою термінологічною проблемою в кожній галузі знань є обґрунтованість термінів. Це стосується також філософських термінів, зокрема філософських категорій. Мовознавча обґрунтованість включає в себе, окрім іншого, порівняльний аналіз усієї множини дублікатів, з метою виявлення найдоцільнішого слова чи словосполучення для позначення відповідного предмета думки. Зазначена проблема особливо важлива у разі великої кількості дублікатів, тим більше, коли це стосується найзагальніших форм мислення.

Предметом даної публікації є аналіз обґрунтованості термінів, якими позначають буття. У якості знаку для зазначеного поняття найчастіше вживають слово буття і, значно рідше, слова: сутнє, існуюче, істе. Для виявлення найдоцільнішої лексичної основи аналізованого поняття потрібно окреслити його зміст, що дасть підставу для вибору такого з посеред дублікатів, який є, з одного боку, семантично прозорим, а з іншого – побудованим відповідно до правил словотвору української мови.

Зазначене завдання (виявлення змісту поняття буття) є достатньо складним, оскільки сучасна філософська думка успадкувала з тривалого періоду розвитку філософії велику кількість різних тлумачень цього поняття. Багато концепцій буття сформулювали вже ранні грецькі філософи, витлумачуючи його як те, видозміною чого твориться усе різноманіття об’єктів, що оточують людину. За основу брали окремі матеріальні утворення (воду, повітря, землю, апейрон, гомеомерії, атоми), явища (вогонь), ідеальні об’єкти (числа) тощо. Названі підходи були доповнені в подальшому концепціями Платона, Арістотеля, Середньовічної християнської філософії, множиною концепцій періодів Відродження, Нового часу, німецького ідеалізму та ХІХ-ХХ століть. Низка авторів ототожнює цей термін із терміном матерія.

До наведеного різноманіття тлумачення буття як якоїсь субстратної першооснови усього, що існує, чи проявів свідомості, треба долучити також те, що термін буття вживають у різних значеннях. Зокрема, цим терміном позначають ще процес існування, а також існування не тільки самостійне, а існування взагалі (чи як об’єктивна, чи як суб’єктивна реальність). Так чи інакше, але цим терміном позначають те, що самостійно існує (хоча прихильники різних онтологічних концепцій, по різному уявляють собі що саме існує самостійно, а що є похідним), або те, що існує взагалі (чи самостійно, чи ні). Ця множина значень, кожне з яких стосується філософії, є суттєвим недоліком терміна буття. Більше того, суттєвим його недоліком є те, що він не є семантично прозорим, оскільки лексичною основою цього слова є слово бути, а не слово існування, тоді як зміст усіх дублікатів (буття, сутнє, існуюче, істе) пов’язаний з існуванням, чи з тим, що існує. Фактично, потрібно створити термін, відповідник виразу те, що існує.

Слово сутнє, лексичною основою якого є слово суть (архаїчна форма третьої особи множини дієслова бути) має той же недолік, що й слово буття – він не має в своїй основі слова існування. Слово існуюче є дієприкметником, а отже позначає не предмети, які існують, а саму лише ознаку за дією – існувати. І слово існуюче, і істе можуть бути вжиті в субстантивованому вигляді, тобто позначати об’єкт (що і повинні позначати ці слова), однак, для адресата мовлення не завжди є очевидним: у субстантивованому вигляді вжите слово чи ні. Такий самий недолік має слово істе, оскільки воно також відповідає не на питання що(?), а на питання яке(?). У підсумку, можна стверджувати, що жоден із наявних дублікатів не відповідає вимогам і лексичної, і змістовної обґрунтованості, тобто доцільно створити новий знак для аналізованого поняття.

Оскільки термін не обов’язково повинен бути однослівним, то доречнішим є передавати зміст поняття буття (існуюче) виразом те, що існує. Прийнявши цей вираз, ми уникаємо тих недоліків, які притаманні всім іншим розглянутим варіантам.

По-перше, з точки зору граматики, варіант, який передавав би потрібний зміст, повинен відповідати на питання що(?). І, оскільки за допомогою засобів словотворення української мови неможливо створити такий іменник, то можна використати займенник те (співвідносний з іменником), яким не позначають ознак предмета, але узагальнено вказують на предмет.

По-друге, прийнявши запропонований варіант, вилучено один із варіантів змісту слова буття, а саме, буття як процес, як існування чогось чи когось. Щодо двох інших значень слова буття, то їх легко виразити на основі запропонованого варіанту: те, що існує взагалі і те, що існує самостійно. Отже, в підсумку усунено багатозначність терміна.

кафедра філософії

Анатолій Карась

ДИСКУРСИВНЕ ОЗНАЧЕННЯ СВОБОДИ
ЯК УМОВА ГРОМАДЯНСЬКОГО ПОСТУПУ

Спочатку деякі поняттєві уточнення. Громадянський поступ визначається аспектом соціального розвитку, який обумовлюється жаданнями громадянських свобод та їх сталим економічним, соціальним і політичним задоволенням.