Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материала

Документы

Содержание Питання духовності у творі

Подобный материал:

• Програма фахового іспиту з Всесвітньої історії для спеціалізації, 74.23kb.
• Японія у другій половині ХІХ на початку, 25.92kb.
• Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
• Курсової роботи "Виникнення І розвиток психології релігії у другій половині XIX, 539.34kb.
• Гринчак М. О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ, 308.85kb.
• Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
• Лариса Орєхова розвиток лінгводидактичних ідей у другій половині ХІХ – першій половині, 127.11kb.
• Н.Є. Терьошкіна Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв шляхи активізації, 28.19kb.
• Східноукраїнський національний університет, 926.8kb.
• А. Ю. Роль газети "Буковина" в загальноукраїнському літературному процесі кінця ХІХ, 342.2kb.

Оксана Свіжович

ПИТАННЯ ДУХОВНОСТІ У ТВОРІ
ЛЕСІ УКРАЇНКИ “В КАТАКОМБАХ”

Проблема духовності займає значне місце, поряд з іншими, в творчості Лесі Українки. Адже прояв людського як феномену властивий людині і пов’язується з усвідомленням людиною свого власного існування, зовнішнього буття, трансцендентного світу. Духовне багатство людини багатогранне і виявляється в релігійних почуттях, в моралі, мистецтві, музиці, красоті, письменстві, науці, філософії і т.д. Оскільки є різні рівні духовності, то кожна людина по-своєму здійснює пошуки осягнення свого духовного “я”, піднімаючись по щаблинках духовного становлення.

Серед багатьох творів Лесі Українки виділяється твір “В катакомбах”, у якому мова йде про духовне життя християнської громади, Христову віру і, зокрема, про Неофіта-раба, який шукає у християнській громаді, а точніше у вірі Ісуса Христа свого спасіння, свободи. Надії Неофіта-раба були великі, але в такому вигляді як вони в нього були, були не здійсненні. Заздалегідь зазначимо, що Неофіт-раб не зрозумів духовної суті християнства, він його сприйняв як свого роду механізм земного порятунку бідних і скривджених, рабів і поневолених, який має своєю дією дати свободу. Тут зустрілися дві лінії: земні, матеріальні вимоги Неофіта-раба і духовні установлення Христової віри.

Неофіт-раб справді шукає порятунку і для себе і для своєї сім’ї і надіється вже, негайно, “тут і тепер” власне в Христовій вірі осягнути свободу, радість, щастя. Із своїми земними переконаннями він не може прямолінійно збагнути слів Єпископа, коли той каже, що всі – вільні, раби – “рівні перед Богом”. Неофіта-раба тримає “земне тяжіння”. Адже в реальному житті раб і пан (Патрицій) далеко не те саме: раб – несе ярмо, а пан? Неофіт-раб переносить життєві реалії у сферу духу і тому сам собі перекриває шлях зрозуміння самої суті християнської віри.

Неофіт-раб з великим жалем і болем у серці говорить про своє реальне життя і не бачить жодного виходу, жодного порятунку. Громада готова щиросердечно допомогти йому, але це тільки хвилеві, паліативні заходи, які не міняють його рабського стану. Мало того, в цьому побачив образу і приниження:

Я маю жаль до вас,

Великий жаль. Я досі був рабом,

Невільником, запроданим в неволю,

Забраним силоміць, а ви тепера

Ще й жебраком мене зробити хтіли,

Щоб я по волі руку простягав

По хліб ласкавий. Ви мені хотіли

Поверх ярма гіркого – ще й солодке,

Поверх важкого – легке наложити.

І хочете, щоб я ще вам повірив,

Немов мені від того стане легше.

Все більше наростає контроверсійний діалог Неофіта-раба і Єпископа. На слова Єпископа: “Се ми тобі по щирості казали, по слову божому”, Неофіт-раб хоче іншого, а тому заявляє:

А я не вірю

Ні в щирість вашу, ні в такі слова.

Якби ви щиро помогти хотіли –

Он маєте на олтарі зрібло

І золото – замість отих агап,

Могли б рабів з неволі викупити

(до Патриція)

ти, пане, міг би відпустити й дурно,

а ми б уже самі собі дістали

одежі й хліба.

Звичайно, ні Єпископ, ні Патрицій, ні Неофіт-раб це здійснити не могли. Стало зрозуміло, що Неофіт-раб у громаді і християнстві не знайшов того, що шукав: у християнстві він шукав розв’язання земних питань, звільнення від рабства і осягнення свободи. Він не піднявся до рівня розуміння духовної свободи, що було важливим елементом християнства. Але свобода осягається для людини на рівні осмислення і прийняття християнської духовності, де основним принципом є вимога – “пізнаєш правду, а правда вільним тебе зробить”. Неофіт-раб, не пройнятий вимогами суті християнських засад. Він шукав правди, свободи, справедливості, але лише в їх земному значенні, з таким їх значенням пішов до християнської громади, життя якої він не міг зрозуміти, оскільки воно вже основувалося на вищих духовних ціннощах.

Не зрозумівши цього, Неофіт-раб свої земні життєві питання вирішив розв’язувати земними засобами.

Не я один духовну спрагу маю,

Не я один так серцем голодую,

Багато нас таких. Мені казав