Geum.ru

Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


Один товариш-раб, що десь над Тібром, Як перейти отруєну Маромму, Є табор потайний рабів-повстанців.
Валерій Терещенко АНАЛІТИКА СВІДОМОСТІ В ФЕНОМЕНОЛОГІЇ Е.ГУССЕРЛЯ
Подобный материал:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   91

Один товариш-раб, що десь над Тібром,

Як перейти отруєну Маромму,

Є табор потайний рабів-повстанців.

Утомлені своїм довічним рабством,

Вони гадають розірвати пута

І скинути ярмо з своєї шиї.

Не пізнавши правди Христової віри і прив’язаний своїм мисленням до земного буття, Неофіт-раб зробив вибір земної боротьби – повстання рабів. А чи виграв? Ні, програв.

Валерій Терещенко

АНАЛІТИКА СВІДОМОСТІ
В ФЕНОМЕНОЛОГІЇ Е.ГУССЕРЛЯ

Якщо для більшості філософських систем свідомість розглядається як засіб для аналізу сутності тих чи інших явищ реальності, то для феноменології свідомість – основний предмет філософського дослідження. Предметом аналізу стають акти свідомості, за допомогою яких конституюється реальність. Конституююча свідомість характеризується наступними рисами.

Свідомість розглядається як нескінчений потік. Ця властивість свідомості береться в її необоротному протіканні, що характеризується синтетичною, цілісною формою. В цьому безперервному потоці виокремлюються певні одиниці, кожна з яких з одного боку є цілісність, а з другого у всій своїй своєрідності існує тільки в єдності з цим потоком.

Властивістю свідомості є її налаштованість на предмет (свідомість завжди є свідомістю про). Цю властивість Гуссерль називає інтенціональністю. Тільки на підставі свідомості, виходячи з неї самої мають бути виокремлені багатоманітні типи предметностей свідомості, структури і механізми завдяки яким свідомість конституює предмет. Інтенціональність конкретизується з точки зору структурної багатоманітності актів свідомості в межах яких „даються” предметності. Модифікації актів свідомості – сприйняття, спогади, фантазії розглядаються в тісному взаємозв’язку з предметністю. Завдяки властивості інтенціональності аналізується функція свідомості активно здійснювати надання смислу, наповнення значеннями мовних та інших символічних форм.

Свідомість як цілісний потік, який володіє функцією „смислопокладання” характеризується тим, що він має властивість до саморозкриття (потік в цілому і його окремі елементи, „одиниці” є „даностями”). „Даності, що само розкриваються” мають в собі не тільки неповторні, унікальні, мінливі елементи але й всезагальні („ейдетичні”) структури. Вони характеризуються як „чисті можливості”. Сама ця сутність – апріорна, первісна та інваріантна по відношенню до всіх конкретних актів сприйняття.

Усі вищеперелічені властивості свідомості проявляються в її часовості. Свідомість містить в собі часові структури, завдяки чому часовість свідомості має унікальний характер. „Чиста свідомість” володіє власною буттєвістю. В ній міститься багатоманість типів предметностей, предметних сфер, предметних структур, які знаходяться в кореляції з різними областями дійсності і значно перевищує її. Ці структури свідомості Гуссерль називає онтологічними, а феноменологію, яка їх розкриває – онтологією.

Для досягнення „чистої свідомості” використовується феноменологічна редукція. Ми є частиною того світу до якого ми належимо. Це світ природної настанови. Визнання існування цього світу Гуссерль називає тетичним актом (в ньому міститься певна теза, ствердження) або генеральною настановою свідомості. Для того, щоб відкрити нові виміри вивчення свідомості Гуссерль вимагає зробити редукцію генеральної установки, зробити недійсним наше переконання в тому, що світ існує. Редукція це насамперед методологічний прийом, який не заперечує генеральної настанови, але дає можливість досягнути рівня „чистої свідомості”.

Редукція це комплексна процедура, яка складається з взаємопов’язаних моментів. Епохе – утримання від покладання реального існування оточуючого світу. За допомогою епохе в спогляданні дається не існування, а феномени. Трансцендентальна редукція – виявлення першоджерел досвіду. Трансцендентальна редукція забезпечує можливість переходу від аналізу корелятів інтенціональних актів свідомості (феноменів) до аналізу самих актів свідомості, в яких конституюються феномени. Абсолютна редукція – виявлення позачасової підстави, яка здатна породжувати саму суб’єктивність.

Для чистої свідомості властива здатність до конституювання, тобто її активність, творчі потенції, які знаходять свій прояв в конституюванні всіх структур самої свідомості в їх цілісності. Особливо в утворенні свідомістю таких цілісностей як світ в цілому, природа як така, суще, буття, суб’єкт. Чиста свідомість – замкнене, іманентне утворення, де діючим центром є „феноменологічно очищене” „Я”. Однак для неї властива здатність конструювати такі структури, які дозволяють орієнтуватися на alter ego. Це – інтерсуб’єктивність.

Коли Гуссерль говорить про „даність” об’єктивного стану речей через свідомість, він насамперед відкидає наївний натуралістичний погляд на даність предметів свідомості. Даність предметного змісту є наслідком творчої діяльності свідомості, яка „розгортає” безліч внутрішніх механізмів і структур. Феноменологічна філософія аналізуючи проблему свідомості поза свідомістю, насамперед наголошує на її корелятивність проблемі предметностей самої свідомості.