Geum.ru

Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


9.Делез Ж.Критическая философия Канта: учение о способностях. Бергсонизм. Спиноза. - М. : ПЭРСЭ, 2000. - 235с.
11.Жеребкин С. Пол Разума: является ли Просвещение эмансипационным?// Гендерные исследования. - Харьков: ХЦГИ, 2000.-№4. – С.287
Проблема національно-релігійних прав та політичних свобод у творі христофора філалета “апокрисис”
Подобный материал:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   91

Подібне “висковзування” ґендерної проблематики з поля зору в історії філософії принесло чимало ускладнень та відтермінувань у становленні поглядів, які б глибше відобразили сучасний ґендерний світ. Тому актуальною є спроба сучасних українських філософів (Н.Чухим [4], С.Жерьобкін [3], О.Гомілко [2], В.Слюсар, В.Гайденко та ін.) розглянути зафіксовані в історії філософії метанаративи про жіночий та чоловічий суб’єктивні світи, їх становлення та розвиток. Адже у філософії Просвітництва сформувалися ті епістемологічні конструкти, які мають стосунок не лише до розуміння суб’єктивності і раціональності, а й до сучасних проблем філософії ґендеру. Ці конструкти не є винятково теоретичними положеннями, вони відображають сферу ґендерних стосунків того часу, побудо­ваних за принципом домінування/підпорядкуван-ня, а також проблематизують практичну реалізацію ідеї жіночої емансипації. Вітчизняні дослідники ґендерної тематики у філософії вважають, що для філософії Просвітництва характерним є парадоксальне бачення жіночої раціональності. У руслі останніх ґендерних досліджень у філософії ними також ствер­джується думка, що здатність до раціональності, розуму у філософії Просвітництва пов’язується винятково із чоловічою статтю. Домінування у філософії установки на винятковість чоловічої моделі раціональності постало одним із найважливіших принципів західної метафізики. Модель, яка стверджувалася у філософії Просвітництва, продовжила своє успішне функціонування в межах ґендерної проблематики у модерн-науці.

Потреба творити складні історії про взаємовідносини знання, влади, істини та суб’єктивності була наслідком усвідомленої суперечливості фундаментальних метанаративів Просвітництва. У коло дискусії стосовно неспроможности віднайдення нового ґендерного знання у межах модерністичного західного мислення, з його схильністю до монотеорії увійшло нове покоління філософів. Вони привідкрили всі “слабкі” місця традиційного модерн-погляду, розпочали процес розхитування наративного логоцентру. Найбільше, що могло мати прямий стосунок до постмодерної ситуації конструювання ґендеру – це критика модерн-теоретиків за їх схильність до редукції змінного і ґетерогенного людського і фізичного світу до світу бінарного (т.з. природних опозицій). Бінарний порядок підтримується зміщенням у менш значущу частину кожної пари. Прикладом є опозиції – культура/природа, чоловіче/жіноче, розум/тіло тощо. За конструюванням таких опозиційних категорій простежувалась модерністська ілюзія отримати дискурсивний контроль та владу. Іншими словами, привілейованість одного із полюсів бінарних опозицій, дає змогу зберігати “строгість” знання. У цьому знанні не може бути невпорядкованості, рівно як у бутті загалом, але можуть бути невпорядковані об’єкти, над якими і слід здійснювати домінування, окреслювати їхню змістовність. Саме таке “об’єктне” бачення жіночої раціональності і суб’єктивності характеризує філософські установки Просвітництва, які поширилися в модерністську добу науки.

Отже, нове постмодерністське бачення ґендеру мотивує сучасних дослідників увійти в процес реконструкції претензійних філософських уявлень модерн-часу. Цей процес передбачає вільне розміщення автора в межах історично зумовлених і тому недосконалих контекстів, визнання різноманітності ґендерних привілеїв, специфіку ґендерних ідентичностей у дискурсивних практиках, у межах якого вони виникли і функціонують, у межах якого вони істинні.

9.Делез Ж.Критическая философия Канта: учение о способностях. Бергсонизм. Спиноза. - М. : ПЭРСЭ, 2000. - 235с.

10.Гомілко О. Відмова від тіла: метафізична помилка сучасного фемінізму// Філос. думка, 2001.- № 1. - С.91-96.

11.Жеребкин С. Пол Разума: является ли Просвещение эмансипационным?// Гендерные исследования. - Харьков: ХЦГИ, 2000.-№4. – С.287-298.

12.Чухим Н. Теорії статевого деморфізму у філософії Просвітництва//Філософська думка, 2001.- №1, С.26-29.

Вікторія Логвиненко

ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНО-РЕЛІГІЙНИХ ПРАВ
ТА ПОЛІТИЧНИХ СВОБОД У ТВОРІ
ХРИСТОФОРА ФІЛАЛЕТА “АПОКРИСИС”

Серед пам’яток полемічного письменства значне місце займає твір Христофора Філалета “Апокрисис”, в якому автор розцінює проблему церковної унії як державний політик; обороняє правосильність православного собору, доводить ідею соборної і демократичної церкви.

Захисник національних інтересів руського народу, політик з раціональними поглядами в питаннях віри, Філалет, ясно усвідомлюючи політичні підстави релігійної боротьби між православ’ям і католицизмом, неодноразово підкреслює, що намагання єзуїтів очорнити православну церкву є в інтересах Речі Посполитої, яка прагне будь-якою ціною асимілювати руський народ.

Розкриваючи політичні основи церковної унії, полеміст впевнений, що Берестейська унія потрібна насамперед уряду Речі Посполитої і українським владикам у досягненні власних корисливих інтересів. Полеміка із П. Скаргою в питанні про право світських людей вирішувати долю своєї національної церкви переростає у Філалета в сувору критику церковної ієрархії взагалі. Він не приховує своєї неприязні до церковної верхівки не лише католицької і уніатської, а й православної. Далеко не завжди духовні наставники дбають про добро людей і навчають євангельської істини, тому світським людям небезпечно повністю довіряти своїм владикам, зважаючи тільки на їх високе церковне звання. Філалет наголошує, що нічого не варті духовні титули тоді, коли ім’я владики покрите ганьбою неправедного життя, тому “нижчі” піддані можуть і повинні скидати з церковних посад духовних наставників, коли в цьому є необхідність.